ПОСТАНОВА

Іменем України

19 березня 2019 року

Київ

справа №752/17978/16-а

адміністративне провадження №К/9901/18828/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Гриціва М.І.,

суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В., -

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2017 року (судді Желтобрюх І.Л., Мачур Я.С., Бєлова Л.В.) за заявою ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження з управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька на Правобережне об'єднане управління пенсійного фонду України в м. Києві, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні, в якій просив замінити боржника у виконавчому провадженні щодо виконання рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 30 травня 2014 року у справі № 256/9293/13-а з управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька на його правонаступника - Правобережне об'єднане управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві.

Голосіївський районний суд м. Києва ухвалою від 16 грудня 2016 року в задоволенні заяви відмовив.

Відмовляючи в задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки за виконавчим листом від 25 квітня 2016 року № 256/9293/13-а, який був виданий Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області, виконавче провадження не здійснюється, - правових підстав для заміни сторони виконавчого провадження її правонаступником немає.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правонаступництва між указаними пенсійними органами.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 09 лютого 2017 року рішення суду першої інстанції скасував, заяву ОСОБА_1 задовольнив, замінив сторону виконавчого провадження № №52676858, а саме: боржника - Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька (код ЄДРПОУ 21956234) на його правонаступника - Правобережне об'єднане управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві (код ЄДРПОУ 40375920), місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Антоновича, 70.

Апеляційний суд зазначив, що в ході судового розгляду питання про заміну сторони виконавчого провадження встановлено, що управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька не ліквідовано у встановленому законом порядку.

Однак загальновідомим є факт проведення на окремих територіях Донецької області антитерористичної операції та визнання таких територій окупованими. Фактично всі функції управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька здійснюються територіальними підрозділами УПФУ, що знаходяться в інших регіонах, серед яких і Правобережним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві.

З огляду на це, апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого клопотання про заміну сторони виконавчого провадження.

Суди встановили, що додатковою постановою Калінінського районного суду м. Донецька від 30 травня 2014 року у справі № 256/9293/13-а, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2014 року, зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька на підставі довідки про складові заробітної плати та премії, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» від 27 червня 2012 року № 222, включити в розрахунок пенсії ОСОБА_1 складові заробітної плати «інші виплати», а саме: матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань і допомогу на оздоровлення, які були нараховані та виплачені у період з 2006 року по 2010 роки та на які були нараховані та сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне страхування; здійснити відповідні виплати з 13 березня 2014 року.

У жовтні 2014 році ОСОБА_1 зі свою сім'єю в зв'язку з проведенням антитерористичної операції вимушений був покинути постійне місце проживання в м. Донецьку та виїхав на проживання до м. Києва, де мешкає дотепер.

Наразі позивач перебуває на обліку в Правобережному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві.

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області ухвалою від 19 серпня 2016 року поновив ОСОБА_1 строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання по справі № 236/9293/13-а, виданого Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області.

Заступник начальника Дружківського міського відділу Державної виконавчої служби постановою від 18 жовтня 2016 року відкрив виконавче провадження ВП № 52676858 на підставі виконавчого листа від 25 квітня 2016 року № 2а/256/83/2014.

Заступник начальника Дружківського міського відділу Державної виконавчої служби постановою від 18 жовтня 2016 року виконавчий документ за ВП №52676858 повернув стягувачу на підставі пункті 5 частини першої статті 37 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII), у зв'язку з відсутністю боржника за адресою реєстрації.

Управління ПФУ, не погоджуючись з рішенням апеляційного суду, звернулось з касаційною скаргою про його скасування та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Скаржник зазначає про те, що Правобережне об'єднане управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві не є правонаступником управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька.

Верховний Суд переглянув рішення судів попередніх інстанцій у межах касаційної скарги, з'ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про таке.

Виходячи із встановлених обставин, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини першої статті 264 КАС (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення) у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд може замінити сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Аналогічні приписи містить й частина п'ята статті 15 Закону № 1404-VIII, відповідно до якої у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Отже, під час виконавчого провадження заміна сторони виконавчого провадження володіє ознаками інституту процесуального правонаступництва, встановленого статтею 55 КАС (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення), яка визначає процесуальні наслідки переходу прав і обов'язків від однієї особи до іншої у відносинах, щодо яких виник спір.

Аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку, що однією з обов'язкових умов для заміни сторони виконавчого провадження є вибуття однієї із сторін виконавчого провадження, який у цьому випадку відсутній.

Відповідно до частин першої та другої статті 104 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Статтею 33 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» передбачено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ним органом, за судовим рішенням або за рішенням державного органу, прийнятим у випадках, передбачених законом. Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Отже, юридична особа вважається припинено з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідного запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 595 зобов'язано міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації забезпечити до 01 грудня 2014 року переміщення бюджетних установ, підприємств та організацій, що належать до сфери їх управління, з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, в населенні пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 12 травня 2015 року № 9-1 передано частину повноважень управлінь, що знаходяться на території, яка не підконтрольна українській владі, управлінням, що знаходяться на території підконтрольній українській владі, зокрема прийняття звітності, передбаченої законодавством, надання довідок, встановлених законодавством, формування звітності та виконання завдань, передбачених підпунктами 2-4, 6, 9-12, 16, 9 пункту 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за № 41/26486.

Проте, вищезазначена постанова не передбачає правонаступництва управління, а лише виконання деяких повноважень, до яких не входить виплата пенсій.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що Правобережне об'єднане управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві не є правонаступником управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька.

Жодних підстав правонаступництва в розумінні частини другої статті 104 ЦК заявник не надав, відсутність наслідків правового характеру доводить відсутність публічного правонаступництва в розумінні статті 55 КАС (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення) та частини першої статті 264 цього кодексу.

Колегія суддів зазначає, що відсутність підстав публічного правонаступництва у межах спірних правовідносин доводить неможливість його здійснення. Під публічним правонаступництвом слід розуміти повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб'єкта владних повноважень (суб'єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб'єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції; це вступ у чинні адміністративно - правові відносини нового суб'єкта владних повноважень (суб'єкта публічної адміністрації) на місце суб'єкта, що або припинив своє існування або повністю чи частково позбувся адміністративної компетенції.

Погоджуючись з фактом тривалого зволікання з виконанням судового рішення, причиною виникнення якого в тому числі є незалежні від боржника та стягувача обставини, з огляду на наведені нормативні положення, потрібно зазначити, що обраний заявником спосіб виконання рішення про включення до розрахунку пенсії матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань і допомоги на оздоровлення, які були нараховані та виплачені у період з 2006 року по 2010 роки і на які були нараховані та сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне страхування, через заміну сторони виконавчого провадження є неприйнятним і таким, що не може забезпечити реалізацію перерахунку і отримання пенсії, оскільки законне право не може бути захищене через дії, що не ґрунтуються на законі, або, інакше кажучи, незаконним способом.

Водночас відмова у заміні сторони виконавчого провадження не означає, що захищене судом право заявника на перерахунок і виплату пенсії не може бути втілене іншим способом, вибір якого залежить від волі стягувача.

До цього слід додати, що механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету, визначений Порядком погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року.

Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Суд апеляційної інстанцій правильно встановив фактичні обставини, однак помилково скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону. Обставини справи не потребують додаткового дослідження доказів. Підставами для втручання в судове рішення є неправильне розуміння і порушення норм матеріального та процесуального права, які є достатніми для того, щоб його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

З огляду на викладене, керуючись статтями 341, 342, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

постановив:

Касаційну скаргу Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2017 року скасувати.

Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 16 грудня 2016 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Гриців

Судді: Я.О. Берназюк

Н.В. Коваленко