Справа № 10/1-25, 2010 року Головуючий в 1-й інстанції Чевелюк З.А.

Категорія постанова Доповідач Бережний С.Д.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2010 року Колегія суддів судової палати апеляційного суду Хмельницької області у складі:

головуючого-судді Бережного С.Д.

суддів Задворного О.Л., Курдзіля В.Й.

з участю прокурора Любохинця В.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому матеріали справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шепетівського міськрайонного суду від 27 січня 2010 року.

Цією постановою залишено без задоволення скаргу ОСОБА_1 на постанову заступника Шепетівського міжрайонного прокурора від 21 січня 2010 року про порушення щодо нього кримінальної справи за ст.ст. 191 ч.2, 366 ч. 1 КК України.

Як вбачається з вищезазначеної постанови, кримінальна справа порушена щодо ОСОБА_1, який являється приватним підприємцем, що керує трудовим колективом найманих робітників, які на умовах трудового договору сприяють йому у здійсненні підприємницької діяльності, та відносно яких він здійснює організаційно – розпорядчі функції, тобто є службовою особою, уклавши договір на перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування №3-11 від 11.04.2006 року, не являючись при цьому платником податку на додану вартість згідно п.6 Указу Президента України №727/98 від 03.07.1998 „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” (в редакції Указу Президента №746/99 від 28.06.1990 року), протягом квітня – грудня 2006 року, з метою привласнення бюджетних коштів, складав розрахунки дотації для відшкодування збитків отриманих від перевезення інвалідів та інших пільгових категорій пасажирів, які засвідчував своїм підписом та печаткою і подавав до управлянні праці та соціального захисту населення Шепетівської районної державної адміністрації, та у яких до суми витрат, в порушення вимог ст.. 7.2.4 Закону України „Про податок на додану вартість”, включав суму податку на додану вартість, внаслідок чого незаконно отримав за вказані перевезення відшкодування ПДВ з державного бюджету в сумі 9 тис. 238 грн.

Суд, як видно з постанови відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1 виходив з того, що на момент порушення кримінальної справи у прокурора були достатні підстави та дані, які вказують на наявність ознак злочину.

Як вбачається з апеляції ОСОБА_1, він просить постанову суду скасувати, як незаконну. Зазначає, що він як приватний підприємець, що займається перевезенням пасажирів з 2001 року був на спрощеній системі оподаткування і не реєструвався платником ПДВ. Для визначення вартості проїзду він, як і решта перевізників використовував таблиці вартості проїзду, які розробляє ВАТ „Хмельницьктранс” відповідно до ст. 7 Закону України від 10.11.1994 року „Про транспорт”.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення ОСОБА_1 на підтримання апеляції, думку прокурора про законність і обґрунтованість постанови суду, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Суд обґрунтовано з додержанням вимог закону залишив без задоволення скаргу ОСОБА_1 на постанову заступника Шепетівського міжрайонного прокурора від 21 січня 2010 року про порушення щодо нього кримінальної справи за ст.ст. 191 ч.2, 366 ч. 1 КК України.

Такий висновок суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам справи і ґрунтується на досліджених у суді доказах.

Відповідно до вимог КПК України, кримінальна справа може бути порушена лише у випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину у діянні тієї чи іншої особи.

Відповідно до вимог ст. 98 КПК України при наявності приводів і підстав, зазначених у ст. 94 КПК України, прокурор, слідчий, орган дізнання зобов’язані винести постанову про порушення кримінальної справи, вказавши приводи і підстави до порушення кримінальної справи, статтю кримінального закону, за ознаками якої порушується справа, а також подальше її спрямування.

Відповідно до вимог ст.236 – 8 КПК України суд, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, зобов’язаний перевірити наявність приводів і підстав для винесення такої постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення кримінальної справи і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати питання, які вирішуються судом при розгляді кримінальної справи по суті.

Як видно із матеріалів справи, що приводом до порушення кримінальної справи є безпосереднє виявлення прокурором ознак злочинів, передбачених ст.ст. 191 ч.2, 366 ч. 1 КК України, а підставою – достатні дані, які вказують на наявність у діях ОСОБА_1 ознак злочинів та законність джерел отримання цих даних.

При вирішенні скарги ОСОБА_1 місцевий суд, як свідчать матеріали розгляду справи, керувався вимогами ст.ст. 94 – 98 КПК України.

Поскільки, при порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_1 за ст.ст. 191 ч.2, 366 ч. 1 КК України були додержані вимоги ст.ст. 94 – 98 КПК України, місцевий суд обґрунтовано залишив скаргу останнього без задоволення.

З цих підстав доводи, що викладені в апеляції ОСОБА_1 є безпідставні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.365, 366, 382 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Постанову Шепетівського міськрайонного суду від 27 січня 2010 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляцію – без задоволення.

Головуючий – суддя

Судді