ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.07.06 р. Справа № 2/147а

10 год. 20 хв. – 11 год. 00 хв. Заласудових засідань - кабінет № 232

місто Донецьк, вулиця Артема 157

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Ханової Раїси Федорівни

при секретарі судового засідання Бахар Світлані Володимирівні

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за позовною заявою

Державного підприємства “Макіїввугілля” м. Макіївки

до Державної податкової інспекції у м. Макіївці

про визнання недійсним рішення від 1 червня 2005 року № 7596/10/24-113

За участю

представників:

від позивача: Шинковенко Н.В. – за дов. від 7 червня 2006 року

Гладкова Л.М. – за дов. від 7 червня 2006 року

від відповідача: Городецька О.М. – за дов. від 4 липня 2006 року

Хомчук Н.М. – за дов. від 13 червня 2006 року

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Донецької області заявлено позов з урахуванням його зміни шляхом зменшення (арк. справи 5-8,61) Державним підприємством “Макіїввугілля” м. Макіївки до Державної податкової інспекції у м. Макіївці про визнання недійсним рішення від 1 червня 2005 року № 7596/10/24-113 про поширення права податкової застави на всі активи Державного підприємства “Макіїввугілля”, яке відновило свою господарську діяльність з 1 червня 2005 року (арк. справи 9).

Відповідач у письмових запереченнях проти позову від 13 червня 2006 № 7938/10/10-013 (арк. справи 29-31) та його представники під час розгляду справи проти позовних вимог заперечують.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на порушення відповідачем норм матеріального права, які полягають у поширенні відповідачем права податкової застави на всі його активи, а не на активи, які дорівнюють сумі податкового боргу. Правовою підставою своїх вимог вважає пункт 1.17 статті 1, пункти 8.1, 8.2 статті 8 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ, рішення Конституційного Суду України від 24 березня 2005 року у справі № 1-9/2005, яким положення підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 зазначеного Закону в частині поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків без врахування суми його податкового боргу були визнані такими, що не відповідають Конституції України.

Відповідач вважає, що спірне рішення прийняте ним у відповідності до його компетенції та фактичних обставин справи. Податковий борг позивача станом на 1 червня 2005 року складає 46262774 грн. 23 коп. Вважає, що податкова застава розповсюджується на всі активи позивача, оскільки на час ухвалення рішення Конституційного Суду України активи позивача вже перебували у податковій заставі. Правову позицію з цього приводу доводить податковим роз’ясненням положень статті 8 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 16 червня 2005 року № 216 (арк. справи 56-60).

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до пункту 2-1 розділу 7 “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України.

Вислухавши у судовому засіданні представників позивача, відповідача, дослідивши та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Державне підприємство “Макіїввугілля” м. Макіївка є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Макіївської міської ради Донецької області, включене до ЄДРПОУ за номером 32442295, перебуває на податковому обліку Державної податкової інспекції у м. Макіївці з 15 травня 2003 року (арк. справи 11-19,25,27).

Наказом Міністерства палива та енергетики від 26 травня 2005 року № 238 “Про реорганізацію ДП “Донецька вугільна коксівна компанія” (арк. справи 10) була припинена процедура припинення діяльності державних підприємств, в тому числі ДП “Макіївугілля”. Зазначена процедура була розпочата згідно з наказом Міністерства палива та енергетики від 18 серпня 2004 року № 493 (арк. справи 50-55).

Начальником Державної податкової інспекції у м. Макіївці 1 червня 2005 року було прийняте рішення № 7596/10/24-113 про поширення права податкової застави на всі активи Державного підприємства “Макіїввугілля”, яке відновило свою господарську діяльність з 1 червня 2005 року з посиланням на наказ Міністерства палива та енергетики від 26 травня 2005 року № 238, враховуючи наявність податкового боргу, забезпеченого податковою заставою та керуючись пунктом 13.2 статті 13 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Пункт 13.2 “Узгодження плану реорганізації” входить до складу статті 13 зазначеного Закону, яка визначає порядок погашення податкових зобов’язань або податкового боргу при реорганізації платника податків.

Під час попереднього судового засідання по даній справі було встановлено, що ознакою прийняття даного рішення серед наведених зазначеною статтею відповідач обрав поширення права податкової застави на всі активи платника податків, який створюється шляхом об’єднання інших платників податків, якщо один або більше з них мали податкові зобов’язання або податковий борг, забезпечений податковою заставою.

Суд зазначає, що на момент прийняття спірного рішення, а саме 1 червня 2005 року, обставини для застосування норм наведеної статті у відповідача були відсутні, оскільки створення Державного підприємства “Донецька вугільна коксівна компанія” згідно наказу Міністерства палива та енергетики від 18 серпня 2004 року № 493 було припинене 26 травня 2005 року наказом № 238, згідно якого позивач є правонаступником прав та обов’язків Державного підприємства “Донецька вугільна коксівна компанія”, пов’язаних з діяльністю Державного підприємства “Макіїввугілля” відповідно до розподільчих балансів, тобто реорганізація у формі об’єднання місця не мала.

Відповідач відповідно до частини 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України не довів правомірність застосування спірного рішення до позивача, що обумовлює його недійсність.

Стосовно розповсюдження податкової застави на всі активи платника податків в незалежності від розміру його податкового боргу, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 9 Закону України “Про систему оподаткування” від 25 червня 1991 року № 1251-12 (з наступними змінами та доповненнями) платники податків і зборів (обов’язкових платежів) зобов’язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Пунктом 8.1 статті 8 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено, що з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платників податків, що має податковий борг передаються у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно закону та не потребує письмового оформлення.

Відповідно до пункту 1.17 статті 1 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкова застава визначена як спосіб забезпечення податкового зобов’язання платника податків не погашеного у строк. Податкова застава виникає в силу закону. У силу податкової застави орган стягнення має право в разі не виконання забезпеченого податкової заставою податкового зобов’язання одержати задоволення з вартості заставленого майна перед іншими кредиторами у порядку, встановленому законом. Пріоритет заставодержателя на задоволення вимог із заставленого майна встановлюється відповідно до закону (норма викладена в редакції Закону України № 1255-4 від 18 листопада 2003 року і діє з 1 січня 2004 року).

Підпунктом 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено, що право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов’язань або податкового боргу.

Рішенням Конституційного Суду України від 24 березня 2005 року у справі № 1-9/2005 положення підпункту 8.2.2 зазначеного Закону в частині поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків без врахування суми його податкового боргу були визнані такими, що не відповідають Конституції України.

Відповідно до пункту 4 резолютивної частини наведеного рішення, положення абзацу 2 підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Статтею 73 Закону України “Про Конституційний Суд України” від 16 жовтня 1996 року № 422/96-ВР передбачено, що Конституційний Суд України приймає рішення щодо конституційності актів, зазначених у пункті 1 статті 13 цього закону (Конституційний Суд України приймає рішення та дає висновки у справах щодо конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим).

У разі, якщо ці акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України, вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Суд не приймає посилання відповідача на те, що позивач невірно посилається на наведене рішення Конституційного Суду України як таке, що не має зворотної сили, оскільки дане рішення не є законним. Крім цього, на дату прийняття спірного рішення, зазначене рішення Конституційного Суду України існувало.

Згідно з нормами статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд не приймає посилання відповідача на узагальнююче податкове роз’яснення, яке 24 лютого 2006 року постановою господарського суду м. Києва визнано недійсним (арк. справи 56-60).

Згідно статті 124 Конституції України судові рішення є обов’язковими до виконання на всій території України. Активи позивача знаходилися у податковій заставі на дату набуття чинності наведеним рішенням, а саме 24 березня 2005 року, отже з дня прийняття зазначеного рішення немає правових підстав для розповсюдження податкової застави на усі активи як у минулому, так і у майбутньому, та відповідачем повинні бути внесені зміни в Державний реєстр обтяжень лише на майно, вартість якого відповідає сумі податкового боргу позивача. До сьогоднішнього дня відповідачем такі зміни не внесені, не зважаючи на те, що за даними балансу підприємства активи позивача значно перевищують податковий борг (арк. справи 26).

Таким чином, розповсюдження права податкової застави на всі активи позивача є безпідставним.

Витрати по сплаті судового збору у сумі 3 грн. 40 коп. за приписами статей 87,94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України.

Враховуючи вищенаведене, та керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254, пунктами 2-1, 6 розділу 7 “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Державного підприємства “Макіїввугілля” м. Макіївка до Державної податкової інспекції у м. Макіївці про визнання недійсним рішення від 1 червня 2005 року № 7596/10/24-113 про поширення права податкової застави на всі активи Державного підприємства “Макіїввугілля”, яке відновило свою господарську діяльність з 1 червня 2005 року, задовольнити повністю.

Визнати повністю недійсним рішення Державної податкової інспекції у м. Макіївці про визнання недійсним рішення від 1 червня 2005 року № 7596/10/24-113 про поширення права податкової застави на всі активи Державного підприємства “Макіїввугілля”, яке відновило свою господарську діяльність з 1 червня 2005 року.

Присудити з Державного бюджету України на користь Державного підприємства “Макіїввугілля” м. Макіївка (86157, м. Макіївка, площа Радянська,2, рахунок № 26000301528430 в філії Центрально-Міського відділення ПІБ м. Макіївки, ЄДРПОУ 334516) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошений її повний текст у судовому засіданні 12 липня 2006 року в присутності представників сторін.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Ханова Р.Ф.

вик. Бахар

3056723

Надруковано 3 примірники:

1 – у справу

2 – позивачу

3 – відповідачу