ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21 березня 2018 року № 826/18626/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Донця В.А., секретар судового засідання Сом П.А., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий формат ТВ" до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державна регуляторна служба України, про визнання незаконним рішення,

за участю представників:

позивача - Войтович І.В., Лук’янова Г.О.;

відповідача - Ніколаєнко О.С.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Новий формат ТВ" звернулось до суду з позовом про визнання незаконним рішенням Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення від 11.06.2015 №743 "Про затвердження розмірів штрафів, які можуть накладатися на телерадіоорганізації та провайдерів програмної послуги за порушення законодавства про телебачення та радіомовлення".

Ухвалами суду: від 31.08.2015 - відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду; від 25.01.2016 - зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини десятої статті 72 Закону України "Про телебачення і радіомовлення". На підставі розпорядження керівника апарату та протоколу про автоматичний розподіл - справу розподілену судді Донцю В.А. Ухвалами суду: від 04.11.2017 - справу прийнято до провадження; від 14.11.2017 - поновлено провадження у справі. Судовий розгляд справи відкладався в зв'язку з клопотанням представника позивача та для надання додаткових пояснень. Судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржуване рішення: прийнято без опублікування разом з проектом нормативно-правового акту аналізу регуляторного впливу, що є обов'язковим в силу частини першої статті 8, частин першої, п'ятої статті 9, частини другої статті 13 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності"; прийнято без погодження з Державною регуляторною службою України, що суперечить частині першій статті 25 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності"; не відповідає статтям 238-239 Господарського кодексу України, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у рішеннях від 28.10.2009 №28-рп/2009 та від 17.02.2010 №6-рп/2010 щодо повноважень державних органів, та пункту 22 статті 92 Конституції України, якою передбачено визначення відповідальності виключно законами; не відповідає критеріям, встановленим статтею 2 КАС України, оскільки оскаржуване рішення прийнято не в спосіб, встановлений законами та Конституцією України, необґрунтовано, упереджено, недобросовісно, нерозсудливо, без дотримання принципу рівності перед законом, без урахування права на участь особи в процесі прийняття рішення.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали, просили суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених в письмових запереченнях, зазначивши, що законність прийнятого Національною радою оскаржуваного акту не може бути піддана сумніву, оскільки проект цього документу було погоджено з Міністерством фінансів України, Міністерством економіки України, Міністерством інформаційної політики України, Державним комітетом телебачення і радіомовлення України, Державною регуляторною службою України та Міністерством юстиції України, прийнято в межах повноважень.

Третя особа Державна регуляторна служба України участі повноважного представника у судовому засіданні не забезпечила, про дату, час та місце судового розгляду повідомлена належним чином. У матеріалах справи наявні клопотання про розгляд справи без участі представника третьої особи.

Третьою особою подано письмові пояснення відповідно до яких рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 11.06.2015 №743 "Про затвердження розмірів штрафів, які можуть накладатися на телерадіоорганізації та провайдерів програмної послуги за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення" не потребувало погодження з Державною регуляторною службою України, оскільки Національна рада є конституційним, постійно діючим колегіальним органом, який за своїм статусом не належить до системи органів виконавчої влади.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, судом встановлено.

До позову додано ліцензію на мовлення серії НР №00169-м, видану ТОВ "Новий формат ТВ", строк дії з 19.09.2011 по 19.09.2018.

Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення прийнято рішення від 11.06.2015 №743 "Про затвердження розмірів штрафів, які можуть накладатися на телерадіоорганізації та провайдерів програмної послуги за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення", яким затверджено "Розміри штрафів, які можуть накладатися на телерадіоорганізації та провайдерів програмної послуги за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення". Рішення від 11.06.2015 №743 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.07.2015 за №828/27273, опубліковано в Офіційному віснику України від 17.07.2015 №54, набрало чинності з дня опублікування. Ні підставі рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 08.10.2015 №1542 оскаржуване рішення втратило чинність.

Відповідачем до справи додано:

рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 12.02.2015 №135 "Про розгляд проекту розмірів штрафів, які можуть накладатися на телерадіоорганізації та провайдерів програмної послуги за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення", відповідно до якого вирішено винести на громадське обговорення проект розмірів штрафів, оприлюднити проект акта та аналіз регуляторного впливу на веб-сайті Національної ради та встановлено місячний строк для обговорення;

повідомлення про оприлюднення проекту розмірів штрафів, які можуть накладатися на телерадіоорганізації та провайдерів програмної послуги за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення щодо оприлюднення на веб-сайті Національної ради відповідного проекту, термін прийняття зауважень один місяць з дня оприлюднення регуляторного акта та аналізу регуляторного впливу;

аналіз регуляторного впливу до проекту розмірів штрафів, які можуть накладатися на телерадіоорганізації та провайдерів програмної послуги за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення;

висновок від 20.05.2015 Міністерства юстиції України за результатами правової експертизи до проекту розпорядження Кабінету Міністрів України "Про погодження розмірів штрафів, які можуть, які можуть накладатися на телерадіоорганізації та провайдерів програмної послуги за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення", відповідно до якого проект розпорядження погоджено із зауваженнями щодо невідповідності проекту актам законодавства, що мають вищу юридичну силу, та вимогам нормопроектувальної техніки;

висновок від 21.05.2015 щодо відповідності положенням Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини проекту розпорядження Кабінету Міністрів України "Про погодження розмірів штрафів, які можуть, які можуть накладатися на телерадіоорганізації та провайдерів програмної послуги за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення", за яким проект розпорядження відповідає Конвенції та практиці Суду;

проект розпорядження Кабінету Міністрів України "Про погодження розмірів штрафів, які можуть, які можуть накладатися на телерадіоорганізації та провайдерів програмної послуги за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення", яким відповідно до частини десятої статті 72 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" Уряд України погодив рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення щодо встановлення розмірів штрафів, які можуть накладатися на телерадіоорганізації та провайдерів програмної послуги за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення;

лист Міністерства фінансів України від 02.04.2015 №31-07010-07-6/11595, відповідно до якого надіслано Національній раді проект без зауважень розпорядження Кабінету Міністрів України "Про погодження розмірів штрафів, які можуть, які можуть накладатися на телерадіоорганізації та провайдерів програмної послуги за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення";

лист Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 21.04.2015 №4802-10/12973-03 про направлення погодженого проекту розпорядження Кабінету Міністрів України "Про погодження розмірів штрафів, які можуть, які можуть накладатися на телерадіоорганізації та провайдерів програмної послуги за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення";

рішення Державної регуляторної служби України від 28.04.2015 №258, яким погоджено проект розпорядження Кабінету Міністрів України "Про погодження розмірів штрафів, які можуть, які можуть накладатися на телерадіоорганізації та провайдерів програмної послуги за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення";

лист Державного комітету телебачення і радіомовлення України від 08.04.2015 №1514/24/11, яким проект розпорядження Кабінету Міністрів України "Про погодження розмірів штрафів, які можуть, які можуть накладатися на телерадіоорганізації та провайдерів програмної послуги за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення" погоджено із зауваженнями;

лист Міністерства інформаційної політики України від 15.04.2015 №15-04/014, яким проект розпорядження Кабінету Міністрів України "Про погодження розмірів штрафів, які можуть, які можуть накладатися на телерадіоорганізації та провайдерів програмної послуги за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення" погоджено з зауваженнями;

лист Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 24.03.2015 №17/751, адресований Державній регуляторній службі України, про погодження проекту розпорядження Кабінету Міністрів України "Про погодження розмірів штрафів, які можуть, які можуть накладатися на телерадіоорганізації та провайдерів програмної послуги за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення".

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Частиною другою статті 264 КАС України (чинного на час судового розгляду справи) встановлено, що право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

У позові зазначено, що рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 23.07.2015 №1152 до ТОВ "Новий формат ТВ" застосовано штрафні санкції на підставі оскаржуваного рішення. Наведена обставина відповідачем не заперечувалась. Крім того, судом встановлено, що ТОВ "Новий формат ТВ" видано ліцензію на мовлення серії НР №00169-м.

Отже, ТОВ "Новий формат ТВ" мало право оскаржити рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 11.06.2015 №743.

Відповідачем опубліковано оголошення в Офіційному віснику України від 29.09.2015 №75 про оскарження рішення Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення від 11.06.2015 №743 "Про затвердження розмірів штрафів, які можуть накладатися на телерадіоорганізації та провайдерів програмної послуги за порушення законодавства про телебачення та радіомовлення".

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 70 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" від 21.12.1993 №3759-XII (у редакції Закону України від 12.01.2006 №3317-IV, з наступними змінами чинними на час прийняття оскаржуваного рішення) Національна рада здійснює контроль за дотриманням та забезпечує виконання вимог, у тому числі, законодавства України у сфері телебачення і радіомовлення.

Згідно зі статтею 72 Закону України "Про телебачення і радіомовлення": санкції за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення застосовуються за рішенням суду або, у встановлених цим Законом випадках, за рішенням Національної ради (частина перша); Національна рада застосовує санкції до телерадіоорганізацій у разі порушення ними вимог цього Закону або ліцензійних умов (частина друга); Національна рада може застосовувати до телерадіоорганізацій та провайдерів програмної послуги санкції шляхом стягнення штрафу (абзац третій частини шостої); розміри штрафів встановлюються Національною радою за погодженням з Кабінетом Міністрів України відповідно до вимог законодавства (частина десята).

Наведеними нормами надано повноваження Національній раді застосовувати санкції за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення, встановлені відповідним Законом, та встановлювати розміри штрафів за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що розпорядженням Кабінету Міністрів України "Про погодження розмірів штрафів, які можуть, які можуть накладатися на телерадіоорганізації та провайдерів програмної послуги за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення" погоджено відповідне рішення Національної ради, яким затверджено розрахунок розмірів штрафів: 15 відсотків - за вчинення ліцензіатом порушень, передбачених абзацами другим-шостим частини другої статті 6 Закону України "Про телебачення і радіомовлення"; 10 відсотків за вчинення ліцензіатом порушень, передбачених абзацами сьомим-дванадцятим частини другої, частиною третьою статті 6 Закону; 5 відсотків - за порушення інших норм цього Закону або умов ліцензії.

Міністерством юстиції погоджено оскаржуване рішення Національної ради із зауваженнями (висновок від 20.05.2015), які не стосувались повноважень Національної ради та процедури оприлюднення регуляторного акта. Також Міністерством юстиції України зроблено висновок від 21.05.2015 про відповідність оскаржуваного рішення положенням Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини.

В свою чергу, проект розпорядження Кабінету Міністрів України "Про погодження розмірів штрафів, які можуть, які можуть накладатися на телерадіоорганізації та провайдерів програмної послуги за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення" погоджено Міністерством фінансів України, Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, Міністерством інформаційної політики України, Державним комітетом телебачення і радіомовлення України. Рішенням Державної регуляторної служби України від 28.04.2015 №258 погоджено проект розпорядження Кабінету Міністрів України "Про погодження розмірів штрафів, які можуть, які можуть накладатися на телерадіоорганізації та провайдерів програмної послуги за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення". При цьому, слід звернути увагу, що погодження здійснювалось відносно відповідного проекту розпорядження Кабінету Міністрів України, додатком до якого були "Розміри штрафів, які можуть накладатися на телерадіоорганізації та провайдерів програмної послуги за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення", які затверджені оскаржуваним рішенням.

Частиною другою статті 17 Закону України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення" від 23.09.1997 №538/97-ВР (у редакції Закону України від 03.03.2005 №2461-IV зі змінами та доповненнями, чинними на час прийняття оскаржуваного рішення) регуляторні, у тому числі нормативно-правові, акти мають проходити всі стадії прийняття та порядок оприлюднення актів, визначені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". Рішення Національної ради, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" від 11.09.2003 №1160-IV (з наступними змінами та доповненнями чинними на час погодження та оприлюднення для обговорення проекту оскаржуваного рішення) встановлено: стосовно кожного проекту регуляторного акта його розробником готується аналіз регуляторного впливу (частина перша статті 8); кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань (частина перша статті 9); проект регуляторного акта разом із відповідним аналізом регуляторного впливу оприлюднюється у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону, не пізніше п'яти робочих днів з дня оприлюднення повідомлення про оприлюднення цього проекту регуляторного акта (частина четверта статті 9); повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій, проект регуляторного акта та відповідний аналіз регуляторного впливу оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації розробника цього проекту, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених розробником цього проекту, та/або шляхом розміщення на офіційній сторінці розробника проекту регуляторного акта в мережі Інтернет (частина друга статті 13).

Представник позивача зазначив, що проект розмірів штрафів оприлюднено на веб-сайті Національної комісії без аналізу регуляторного впливу до проекту розмірів штрафів, які можуть накладатися на телерадіоорганізації та провайдерів програмної послуги за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення. Представник відповідача наведену обставину заперечив, зазначивши, що аналіз було розміщено на офіційній веб-сторінці Національної ради.

До позову відповідачем додано видрук (завірено представником 02.10.2015) з мережі інтернет без дати, з якого убачається розміщення на сторонці повідомлення про оприлюднення проекту розмірів штрафів, які можуть накладатися на телерадіоорганізації та провайдерів програмної послуги за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення. Згадка про оприлюднення аналізу впливу в цьому повідомленні відсутня.

Представником позивача додано до клопотання про витребування доказів від 29.10.2015 видрук без дати копії екрана монітора веб-сторінки nrada.gov.ua/ua/1284538615/1285057075.html, зі змісту якої вбачається розміщення на сторінці аналізу регуляторного впливу проекту нової редакції штрафів, які можуть накладатися на телерадіоорганізації та провайдерів програмної послуги за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення.

Зі змісту рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 12.02.2015 №135 "Про розгляд проекту розмірів штрафів, які можуть накладатися на телерадіоорганізації та провайдерів програмної послуги за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення" та повідомлення про оприлюднення проекту розмірів штрафів, які можуть накладатися на телерадіоорганізації та провайдерів програмної послуги за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення вбачається, що оприлюдненню для обговорення підлягав також аналіз регуляторного впливу, який додано до судової справи як письмовий доказ.

Під час розгляду справи судом встановлено, що на сторінці Національної ради в мережі інтернет за адресою: https://www.nrada.gov.ua/regulatory_activity/ розміщено, в тому числі, показник аналіз регуляторного впливу до проекту розмірів штрафів, які можуть накладатися на телерадіоорганізації та провайдерів програмної послуги за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення. Наведене посилання зв'язано з файлом "3Analiz_shtrafy.doc", в якому міститься аналіз регуляторного впливу до проекту розмірів штрафів, які можуть накладатися на телерадіоорганізації та провайдерів програмної послуги за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення, файл створено 13.02.2015.

Проаналізувавши наведені докази, суд доходить висновку, що відсутність в повідомленні про оприлюднення проекту розмірів штрафів, які можуть накладатися на телерадіоорганізації та провайдерів програмної послуги за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення згадки про оприлюднення аналізу впливу не спростовує інших проаналізованих судом доказів щодо оприлюднення відповідачем аналізу впливу. З огляду на те, що інших доказів на підтвердження обставин неоприлюднення аналізу впливу представником позивача не надано, про їх існування не зазначено, клопотань про витребування не заявлено, суд доходить висновку про ненадання позивачем достатніх доказів на підтвердження доводів щодо неоприлюднення на веб-сайті Національної ради аналізу впливу. Натомість проаналізованих доказів достатньо для висновку про опублікування відповідного аналізу впливу.

У позовній заяві зазначено, що оскаржуване рішення не погоджено Державною регуляторною службою України.

Відповідно до абзацу четвертого частини першої статті 25 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом виконавчої влади або його посадовою особою, якщо проект регуляторного акта не був поданий на погодження із уповноваженим органом.

Судом встановлено, що рішенням Державної регуляторної служби України від 28.04.2015 №258 погоджено проект розпорядження Кабінету Міністрів України "Про погодження розмірів штрафів, які можуть, які можуть накладатися на телерадіоорганізації та провайдерів програмної послуги за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення". На думку суду, таке погодження відповідає вимогам частини другої статті 17 Закону України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення" та частині десятій статті 72 Закону України "Про телебачення і радіомовлення". В даному випадку слід врахувати, що розміри штрафів повинні бути погодженні з Урядом України, що було зроблено відповідачем, розміри штрафів, які погодженні розпорядженням Кабінету Міністрів України, погодженні також Державною регуляторною службою України. Крім того, відповідно до статті 1 Закону України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення" Національна рада є конституційним, постійно діючим колегіальним органом, метою діяльності якого є нагляд за дотриманням законів України у сфері телерадіомовлення, а також здійснення регуляторних повноважень, передбачених цими законами. Тобто, Національна рада не віднесена до суб'єктів визначених частиною першою статті 25 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", водночас Національна рада за змістом статті 1 цього Закону є регуляторним органом. У даному випадку, визначальним для суду є погодження Державною регуляторною службою України розмірів штрафів, які можуть накладатися на телерадіоорганізації та провайдерів програмної послуги за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення, що погодженні розпорядженням Кабінетом Міністрів України.

У позові зазначено, що штрафи повинні бути встановленні виключно законом України.

Згідно зі статтею 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків (частина). Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами (частина друга).

Відповідно до пункту 22 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

Надаючи тлумачення пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України Конституційний Суд України в рішенні від 30.05.2001 №7-рп/2001 (справа про відповідальність юридичних осіб) вказав, що наведене положення Основного Закону України треба розуміти так, що ним безпосередньо не встановлюються види юридичної відповідальності. За цим положенням виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності, а також діяння, що є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями як підстави кримінальної, адміністративної, дисциплінарної відповідальності, та відповідальність за такі діяння. Зазначені питання не можуть бути предметом регулювання підзаконними нормативно-правовими актами.

Оскаржуваним рішенням встановлено розміри штрафів. Разом з тим підстави відповідальності та види відповідальності встановлені Законом України "Про телебачення і радіомовлення", повноваження встановлювати розмір штрафу за погодженням з Кабінетом Міністрів України надано Національній рад згаданим Законом.

На думку суду, встановлення відповідачем розміру штрафу не порушує, наведеного конституційного принципу, позаяк Законом України "Про телебачення і радіомовлення" встановлено підстави відповідальності, види відповідальності, водночас оскаржуваним рішенням встановлено розмір штрафу за відповідне порушення.

Представником позивача в обґрунтування доводів щодо відсутності в Національної ради повноважень для встановлення оскаржуваним рішенням штрафів зазначено рішення Конституційного Суду України від 28.10.2009 №28-рп/2009 та від 17.02.2010 №6-рп/2010. На думку суду вказані рішення не є релевантними до розглядуваного спору.

У рішенні від 28.10.2009 №28-рп/2009 Конституційний Суд України дійшов висновку, що внесеними постановою Кабінет Міністрів України від 14.04.2009 №368 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 4 серпня 2000 р. 1222" змінами щодо можливості використання благодійних внесків і пожертв на виплату заробітної плати Кабінет Міністрів України всупереч положенням статті 4 Закону України "Про благодійництво та благодійні організації" змінив головну засаду здійснення благодійництва та благодійної діяльності, згідно з якою конкретні їх напрями визначаються тільки благодійниками і статутами (положеннями) благодійних організацій (частина друга), чим перевищив свої повноваження і втрутився у законодавчі повноваження Верховної Ради України, що суперечить частині другій статті 19, пункту 3 частини першої статті 85, частині третій статті 113, статті 116, частині першій статті 117 Конституції України.

У рішенні від 17.02.2010 №6-рп/2010 Конституційний Суд України зазначив, що Кабінет Міністрів України, поклавши оспорюваними постановами на Міграційну службу функцію оформлення та видачі паспортних та інших документів і наділивши її відповідними повноваженнями, які до ухвалення цих постанов були закріплені за Міністерством внутрішніх справ України, вийшов за межі своєї компетенції. Отже, Уряд України порушив вимоги частини другої статті 19, пункту 22 частини першої статті 85, пункту 12 частини першої статті 92, частини другої статті 120 Конституції України, тому приписи постанов Кабінету Міністрів України від 17.07.2009 №750 "Питання Державної міграційної служби України" та від 29.07.2009 №810 "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України", які стосуються організації оформлення та видачі громадянам України, які постійно проживають в Україні, паспортних та інших документів, що посвідчують особу, здійснення провадження з таких питань, а також проведення перевірки стану дотримання органами виконавчої влади, громадянами, підприємствами, установами та організаціями правил паспортної системи, є такими, що не відповідають Конституції України.

Як уже зазначалось, у розглядуваному судом спорі відповідачем встановлено розмір штрафу на підставі частини десятої статті 72 Закону України "Про телебачення і радіомовлення". При цьому види та підстави відповідальності визначені в цьому Законі.

З огляду на наведені висновки суду, суд вважає помилковими твердження позивача щодо невідповідності оскаржуваного рішення вимогам Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", Господарського кодексу України та Конституції України і як наслідок критеріям, встановленим статтею 2 КАС України, тому в задоволенні позову слід відмовити.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 73,08 грн. (квитанція від 27.08.2015 № QS25716550). Оскільки в задоволенні позову відмовлено, відповідачем не надано доказів понесення судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий формат ТВ" (ідентифікаційний код 37771169, місцезнаходження: 04119, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 21-г).

Відповідач - Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення (ідентифікаційний код 00063928, місцезнаходження: 01601, місто Київ, вулиця Прорізна, будинок 2).

Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Підпунктом 15.5 пункту 15 Розділ VII "Перехідні положення" передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повний текст рішення виготовлено 18 березня 2019 року.

Суддя В.А. Донець