ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2019 року

Львів

№ 857/509/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Курильця А.Р.,

за участю секретаря судового засідання Чопко Ю.Т.,

представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Луцького міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2018 року у справі № 140/2061/18 (рішення ухвалено в м. Луцьку, головуючий суддя Волдінер Ф.А.) за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Луцького міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області про визнання протиправною постанови та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА _2 16.10.2018 звернувся в суд із адміністративним позовом до Луцького міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області, в якому просив визнати незаконною постанову №0301/1676/1676/7 від 14.09.2018 в частині призначення одноразової допомоги в разі стійкої втрати професійної працездатності в сумі 19 717,11 грн. та зобов'язати здійснити нарахування та доплату суми одноразової допомоги у разі стійкої втрати професійної працездатності в розмірі 181 324,89 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що відповідачем при призначенні одноразової грошової допомоги у разі стійкої втрати професійної працездатності йому було неправильно нараховано розмір такої допомоги, оскільки на момент страхового випадку діяв Порядок призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затверджений Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 27.04.2007 року №24, в редакції станом на 23.01.2015 року, пункт 3.5.1. якого передбачав, що одноразова допомога потерпілому визначається з розрахунку його середньої заробітної плати (доходу) за кожний відсоток втрати професійної працездатності, але не вище чотирикратного розміру граничної суми заробітної плати (доходу), з якої справляються внески до Фонду, на час настання права потерпілого на страхову виплату.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2018 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною постанову Луцького міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду Соціального страхування України у Волинській області №0301/1676/1676/7 від 14.09.2018 року в часині призначення одноразової допомоги в разі стійкої втрати працездатності в сумі 19 717,11 грн. Зобов’язано Луцьке міське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду Соціального страхування України у Волинській області вирішити питання щодо нарахування та проведення одноразової страхової виплати ОСОБА_2 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Не погодившись з таким рішенням суду першої Луцьке міське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Вказує, що відповідно до ч. 8 Розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування»: «до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону». Як вбачається з аналізу наведених правових норм, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, право на отримання потерпілим страхових виплат настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності. У зв’язку з цим до правовідносин щодо нарахування та виплати потерпілому одноразової допомоги мають застосовуватися вимоги ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», що діяли на день виникнення у нього права на виплату.

Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю - доповідача, представника відповідача, перевіривши підстави для апеляційного перегляду відповідно до доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що 19.12.2017 ОСОБА_2 під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на ТОВ «ЄВРОВУД Україна» отримав важку травму, що підтверджується актом за формою Н-1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом від 18.07.2018 (а. с. 10-12).

Відповідно до копії довідки МСЕК серії 12ААА №766546 від 31.07.2018 ОСОБА_2 встановлено другу групу інвалідності із зазначенням виду огляду – повторно-достроково на зміну категорії, причини інвалідності - трудове каліцтво (а. с. 16, 16 зворот).

У довідці про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги серії 12ААА №020846 від 31.07.2018 ОСОБА_2 встановлено ступінь втрати працездатності у розмірі 70 відсотків (а. с. 16, 16 зворот).

Комісія з питань охорони праці ТОВ «ЄВРОВУД Україна» на засіданні 27.08.2018 вирішила зменшити розмір одноразової допомоги ОСОБА_2 на 10% за порушення ним вимог Інструкції з охорони праці №34 для оператора котельні, яка працює на твердому паливі, про що свідчить відповідний протокол (а. с. 18-19).

Постановою №0301/1676/1676/7 від 14.09.2018 Луцького міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області позивачу призначено одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності в сумі 19 717,11 грн (а.с. 20).

Не погоджуючись з таким розміром нарахування одноразової грошової допомоги позивач звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи частково адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що при призначенні ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги в разі стійкої втрати професійної працездатності на підставі лише норм Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», а саме статей 36 та 42, не врахувавши Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, відповідачем всупереч засадам та гарантіям, які встановлені Конституцією України допущено значне та непропорційне, без дотримання балансу між рівнем заподіяної шкоди здоров’ю позивача та розміром відшкодування такої шкоди звуження конституційних прав позивача на справедливу компенсацію шкоди завдану його здоров’ю.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у ст.14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.

Статтею 14 цього Закону визначено, що нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть. Перелік обставин, за яких настає страховий випадок, визначається Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.

Тобто, законодавцем встановлено, що нещасний випадок - це страховий випадок, і з настанням його виникає право особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.

Згідно з положеннями статті 30 Закону «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) та статті 38 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (в редакції, чинній на момент настання нещасного випадку) ступінь втрати працездатності потерпілим установлюється МСЕК за участю Фонду і визначається у відсотках професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров’я.

Відповідно до частин першої та другої статті 40 цього Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) та частин першої та другої статті 48 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (в редакції, чинній на момент настання нещасного випадку) страхові виплати провадяться в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду потерпілому – з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання. Одноразова допомога виплачується потерпілому в місячний строк з дня визначення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності, а в разі смерті потерпілого – у місячний строк з дня смерті застрахованого особам, які мають на це право.

З аналізу наведених правових норм, які діяли, як на момент настання нещасного випадку, так і на момент виникнення спірних правовідносин, право на отримання потерпілим страхових виплат настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності, у зв’язку з цим до правовідносин щодо нарахування та виплати потерпілому одноразової допомоги мають застосовуватися правила, що діяли на день виникнення у нього права на виплату.

Вказана правова позиція узгоджується з позицією Верховного суду, висловленою у постанові від 10 липня 2018 року у справі №165/551/17.

Відповідно до частини другої статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (в редакції від 03.08.2014 року) у разі стійкої втрати професійної працездатності, встановленої МСЕК, Фонд соціального страхування від нещасних випадків проводить одноразову страхову виплату потерпілому, сума якої визначається із розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за кожний відсоток втрати потерпілим професійної працездатності, але не вище чотирикратного розміру граничної суми заробітної плати (доходу), з якої справляються внески до Фонду. Якщо комісією з розслідування нещасного випадку встановлено, що ушкодження здоров'я настало не тільки з вини роботодавця, а й внаслідок порушення потерпілим нормативних актів про охорону праці, розмір одноразової допомоги зменшується на підставі висновку цієї комісії, але не більш як на 50 відсотків.

Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (в редакції від 01.01.2015 року) внесено зміни у вищезазначену норму. Так, у частині другій статті 42 цього Закону норму викладено в такій редакції: «У разі стійкої втрати професійної працездатності, встановленої МСЕК, Фонд проводить одноразову страхову виплату потерпілому, розмір якої визначається відповідно до ступеня втрати професійної працездатності, виходячи з 17 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права потерпілого на страхову виплату. Якщо комісією з розслідування нещасного випадку встановлено, що ушкодження здоров’я настало не лише з вини роботодавця, а й внаслідок порушення потерпілим нормативних актів про охорону праці, розмір одноразової допомоги зменшується на підставі висновку цієї комісії, але не більш як на 50 відсотків.».

Відповідно до ч. 8 Розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування»: «до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону», тобто застосуванню підлягає ст.42 названого Закону.

3 встановленням 70% втрати професійної працездатності ОСОБА_2 належать від Фонду соціального страхування страхові виплати, а саме: щомісячна страхова виплата та одноразова страхова виплата.

Відповідно до копії довідки МСЕК серії 12ААА №766546 від 31.07.2018 ОСОБА_2 встановлено другу групу інвалідності із зазначенням виду огляду – повторно-достроково на зміну категорії, причини інвалідності - трудове каліцтво (а. с. 16, 16 зворот).

У довідці про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги серії 12ААА №020846 від 31.07.2018 ОСОБА_2 встановлено ступінь втрати працездатності у розмірі 70 відсотків (а. с. 16, 16 зворот).

З огляду на зазначене, у позивача виникло право на одноразову страхову виплату з моменту встановлення МСЕК йому стійкої втрати працездатності у вигляді 70 % (31.07.2018), а не з моменту настання нещасного випадку на виробництві.

Відтак, колегія суддів вважає безпідставним висновок суду першої інстанції про те, що правовідносини, які виникли між потерпілим від нещасного випадку на виробництві та відповідачем, повинні регулюватися у спірних правовідносинах нормами Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 27.04.2007 року №24 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), яким встановлено: одноразова допомога потерпілому визначається з розрахунку його середньої заробітної плати (доходу) за кожний відсоток втрати професійної працездатності, але не вище чотирикратного розміру граничної суми заробітної плати (доходу), з якої справляються внески до Фонду, на час настання права потерпілого на страхову виплату.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що «Порядок призначення, перерахування та проведення страхових виплат», затверджений постановою Правління Фонду соціального страхування України від 19.07.2018, зокрема п. 3.3.1 приведений у відповідність зі ст. 42 базового Закону.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем правомірно у відповідності до частини 2 статті 42 Закону «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» в редакції на час виникнення у позивача права на виплату одноразової грошової допомоги, а саме з часу встановлення МСЕК стійкої втрати працездатності прийнято рішення про виплату ОСОБА_2 одноразової допомоги в разі стійкої втрати професійної працездатності в сумі 19717,11 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням вищенаведеного, колегія дійшла переконання, що судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, оскаржуване рішення суду відповідно до вимог статті 317 КАС України підлягає скасуванню з прийняттям постанови, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 слід відмовити з наведених вище підстав.

Керуючись статтями 243, 308, 310, 313, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Луцького міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області задовольнити.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2018 року у справі № 140/2061/18 скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя

ОСОБА_3

судді

ОСОБА_4

ОСОБА_5

Повне судове рішення складено 18.03.2019