ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2019 р. м. Чернівці Справа № 725/2911/18

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Дембіцький П.Д., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Чернівецької міської ради, третя особа ОСОБА_2 про скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА _1 (далі - позивач) звернувся до Першотравневого районного суду м. Чернівці з позовом до Виконавчого комітету Чернівецької міської ради (далі - відповідач), в якому просив суд:

- визнати незаконним та скасувати п. 2 рішення Виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 30.01.2018 року № 57/3 та зобов’язати Виконавчий комітет Чернівецької міської ради повторно розглянути заяву щодо переведення однокімнатної квартири № 2 на вул. Заводській, 13 м. Чернівці в нежитлові приміщення, які належать ОСОБА_1 (30.10.1984 р. н., код НОМЕР_1, м. Чернівці, вул. Гречаного, 22) без врахування підпункту “ї” пункту 2.1.3. Положення про порядок переведення житлового приміщення (житлового будинку) у нежитлове під розміщення об’єктів невиробничої сфери та нежитлового приміщення у житлове в місті Чернівці, затвердженого рішенням Чернівецької міської ради VI скликання від 31.01.2013 року № 741.

Ухвалою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 05.06.2018 року позовну заяву передано за підсудністю на розгляд Чернівецького окружного адміністративного суду, яка надійшла до суду 21.06.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 06.09.2017 року звернувся до постійно діючої комісії при Виконавчому комітеті міської ради з розгляду питань щодо переведення жилих приміщень в нежилі і нежилих приміщень у жилі в м. Чернівці через центр надання адміністративних послуг Чернівецької міської ради. За результатами розгляду звернення позивача комісія рекомендувала Виконавчому комітету Чернівецької міської ради надати йому дозвіл на переведення квартири в нежитлові приміщення за умови надання комісії згоди власників суміжної житлової квартири № 1 на вул. Заводській, 13 м. Чернівці на переведення вказаної квартири в нежитлове приміщення.

Виконавчий комітет Чернівецької міської ради своїм рішенням від 30.01.2018 року №57/3 (п.2) відмовив позивачу у переведенні належного йому на праві власності житлового приміщення – однокімнатної квартири № 2 на вул. Заводській, 13 м. Чернівці у нежитлове у зв’язку із порушенням підпункту «ї» пункту 2.1.3 Положення про порядок переведення житлового приміщення (житлового будинку) у нежитлове під розміщення об’єктів невиробничої сфери та нежитлового приміщення у житлове в місті Чернівцях, а саме: відсутня засвідчена власником або балансоутримувачем згода власників суміжних житлових приміщень на переведення його власного приміщення з нежитлового у житлове.

Вважає пункт 2 рішення від 30.01.2018 року № 57/3 (п.2) відповідача про відмову у переведенні належного йому на праві власності житлового приміщення – однокімнатної квартири № 2 на вул. Заводській, 13 м. Чернівці у нежитлове є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки чинним законодавством не передбачена згода суміжних власників на переведення житлового приміщення у нежитлове чи навпаки, оскільки така дія жодним чином не може порушувати права суміжних власників житлових приміщень чи впливати на їхні інтереси.

Положення про порядок переведення житлового приміщення (житлового будинку) у нежитлове під розміщення об’єктів невиробничої сфери та нежитлового приміщення у житлове в місті Чернівцях та рішення виконкому, що прийняте на його підставі не можуть суперечити норма діючого законодавства, оскільки є нормами нижчої дії, а оскаржуване позивачем рішення значно звужує його права, як власника приміщення та не дає йому його реалізувати в повній мірі, всупереч нормам закону та Конституції України, які мають вищу юридичну силу.

08.08.2018 року до суду надійшов відзив Виконавчого комітету Чернівецької міської ради, відповідно до якого відповідач зазначив, що рішення від 30.01.2018 року № 57/3 (п.2) відповідача про відмову у переведенні належного позивачу на праві власності житлового приміщення – однокімнатної квартири № 2 на вул. Заводській, 13 м. Чернівці у нежитлове правомірне, прийняте у межах та у спосіб і відповідно до чинного законодавства.

Ухвалою суду від 12.10.2018 року залучено до участі в справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2.

З урахуванням заявлених вимог та заперечень, пояснень представників сторін, судом з метою з’ясування обставин справи було зобов’язано сторони надати письмові докази на підтвердження, або спростування позовних вимог, заперечень.

Оскільки сторонами на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, заперечення не було надано належні письмові докази, що вказувало на їх недостатність для встановлення обставин справи, суд відповідно до вимог ч. 4 ст. 9 КАС України зобов’язував сторони ухвалою суду надати суду письмові докази в обґрунтування заявлених вимог та заперечень, у зв’язку з чим розгляд справи відкладався, оголошувалась перерва.

Частиною 1 статті 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 77 КАС України визначено, що докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

У судовому засіданні позивач позов підтримав повністю, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, наданих письмових пояснень, просив суд задовольнити позовні вимоги, розглядати у порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, проте надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Третя особа ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, хоча належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Згідно ч. 1 ст. 205 КАС України, у разі неявки відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

У частині 9 статті 205 КАС України зазначено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи приписи ст. 205 КАС України, суд вважає, що немає перешкодою для розгляду і вирішення справи за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з’ясувавши всі обставини справи, об’єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

07.06.2017 року позивач звернувся до ОСОБА_2 з проханням надати згоду на переведення житлової квартири № 2 у нежитлове приміщення під розміщення офісу по вул. Заводській, 13, м. Чернівці. (т. 1 а. с. 9, 108).

31.08.2017 року актом № 156 комісії ПП «Садгора-Сервіс» встановлено, що ОСОБА_2, яка зареєстрована та являється власником квартири № 1 будинку № 13 на вулиці Заводській, зі слів сусідів фактично за даною адресою не проживає з 2015 року по даний час. (т. 1 а. с. 7, 107).

06.09.2017 року позивач звернувся через Центр надання адміністративних послуг до голови постійної міжвідомчої комісії при виконавчому комітеті міської ради з розгляду питань щодо переведення жилих приміщень в нежилі і нежилих приміщень у жилі в м. Чернівці із заявою, про надання дозволу на переведення житлових приміщень в нежитлові під розміщення об’єктів невиробничої сфери стоматологічний кабінет на вул. Заводській,13, яке належить позивачу на підставі договору купівлі-продажу від 19.12.2015 року.

До заяви додано наступні документи: технічне заключення щодо можливості переведення житлових приміщень в нежитлові під розміщення об’єктів невиробничої сфери, копія паспорта (сторінки 1, 2 та сторінки з відміткою про реєстрацію за місцем проживання), копія ідентифікаційного номера, довідка комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства за формою Ф-15 щодо реєстрації та забезпечення житловою площею за нормою, довідка з Єдиного розрахункового центру (вул. А.Шептицького,9) або ЖБК, ЖБТ, ОСББ про відсутність заборгованості за житлово-комунальні послуги квартири (житлового приміщення), копія інвентаризаційної справи (технічного паспорта) об’єкта нерухомого майна, довідка комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства (КЖРЕП), обслуговуючої компанії, ЖБК, ЖБТ або ОСББ про відсутність реєстрації осіб в житловому приміщенні, що планується до переведення, реконструкції, копія доручення у разі подання заяви представником. (т. 1 а. с. 40-64, 77-106).

15.01.2018 року листом № 03/01-05/175 Департамент житлово-комунального господарства повідомив голову постійної міжвідомчої комісії при виконавчому комітеті міської ради з розгляду питань щодо переведення жилих приміщень в нежилі і нежилих приміщень у жилі в м. Чернівцях про те, що не заперечує щодо переведення житлових приміщень квартири № 2 будинку № 13 на вул. Заводській в нежитлові. (т. 1 а с. 113).

18.01.2018 року на засіданні постійно діючої міжвідомчої комісії при виконавчому комітеті міської ради з розгляду питань щодо переведення жилих приміщень в нежилі і нежилих приміщень у жилі в м. Чернівцях розглянуто питання щодо звернення ОСОБА_1 про надання дозволу на переведення житлових приміщень квартири № 2 на вул. Заводській, 13 в нежитлові під стоматологічний кабінет. З результатами вивчених наданих документів та виходом на адресу з фото фіксацією встановлено, що заявником надано всі необхідні документи необхідних для переведення житлових приміщень в нежитлові за винятком засвідченої балансоутримувачем згоди власників суміжної житлової квартири № 1 )складено акт ПП «Садгора-Сервіс» від 31.08.2017 руко № 156 про відсутність власника). Вирішено внести пропозиції виконавчому комітету міської ради відмовити в наданні дозволу ОСОБА_1 на переведення житлових приміщень квартира № 2 загальною площею 35,40 кв.м. на вул. заводській, 13 в нежитлові під стоматологічний кабінет у зв’язку з відсутністю засвідченої балансоутримувачем згоди власників суміжної житлової квартири №1. Вказане рішення оформлено протоколом № 33. (т. 1 а. с. 151-159).

Рішенням Виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 30.01.2018 року № 57/3 «Про розгляд заяв фізичних осіб щодо переведення жилих приміщень у нежилі і нежилих приміщень у жилі», відмовлено ОСОБА_1, власнику житлових приміщень – однокімнатної квартири № 2 на вул. Заводській, 13, загальною площею 35,40 кв.м., житловою площею 25,30 кв.м. (витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 19.12.2015 року № 50286671) у наданні дозволу на переведення вказаних жилих приміщень в нежилі – під стоматологічний кабінет в зв’язку з порушенням підпункту «ї» пункту 2.1.3 Положення про порядок переведення житлового приміщення (житлового будинку) у нежитлове під розміщення об’єктів невиробничої сфери та нежитлового приміщення у житлове в місті Чернівцях, затвердженого рішенням міської ради VI скликання 31.01.2013 року № 741. (т. 1 а. с. 6, 76).

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд зазначає, що Виконавчий комітет Чернівецької міської ради у своїй діяльності керується Конституцією України, Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21.05.1997 року № 280/97-ВР, Законом України “Про звернення громадян” від 2 жовтня 1996 року №393/96-ВР, Житловим кодексом Української РСР, Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України, ОСОБА_3 виконавчого комітету Чернівецької міської ради VII скликання Затвердженого Рішенням Чернівецької міської ради VII скликання 01.12.2016 року № 475 та іншими законами України.

Пунктом 1 частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Статтею 49 Конституції України передбачено, що кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.

Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.

Згідно частини 1 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 140 Конституції України визначено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Відповідно до статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Частиною 1 статті 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Законом України “Про місцеве самоврядування в України” від 21.05.1997 року № 280/97-ВР (ОСОБА_3 – Закон № 280/97-ВР) визначено компетенція міських рад, порядок організації роботи міських рад, постійних комісій та порядок скликання сесій для прийняття рішення та принципи діяльності місцевого самоврядування в Україні, яке здійснюється на принципах: народовладдя; законності; гласності; колегіальності; поєднання місцевих і державних інтересів; виборності; правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених цим та іншими законами; підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб; державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування; судового захисту прав місцевого самоврядування.

Статтею 2 Закону № 280/97-ВР від 21.05.1997 року передбачено, що місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Статтею 4 Закону № 280/97-ВР від 21.05.1997 визначено основні принципи місцевого самоврядування в Україні яке здійснюється на принципах: народовладдя; законності; гласності; колегіальності; поєднання місцевих і державних інтересів; виборності; правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених цим та іншими законами; підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб; державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування; судового захисту прав місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 5 Закону № 280/97-ВР система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; старосту; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.

У містах з районним поділом за рішенням територіальної громади міста або міської ради відповідно до цього Закону можуть утворюватися районні в місті ради. Районні в містах ради утворюють свої виконавчі органи та обирають голову ради, який одночасно є і головою її виконавчого комітету.

Частиною 1 статті 10 Закону № 280/97-ВР від 21.05.1997 року передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно ч. ч. 1-2 ст. 11 Закону № 280/97-ВР виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Статтею 30 Закону № 280/97-ВР визначено, що до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать в тому числі і здійснення відповідно до законодавства контролю за належною експлуатацією та організацією обслуговування населення підприємствами житлово-комунального господарства, торгівлі та громадського харчування, побутового обслуговування, транспорту, зв'язку, за технічним станом, використанням та утриманням інших об'єктів нерухомого майна усіх форм власності, за належними, безпечними і здоровими умовами праці на цих підприємствах і об'єктах; прийняття рішень про скасування даного ними дозволу на експлуатацію об'єктів у разі порушення нормативно-правових актів з охорони праці, екологічних, санітарних правил, інших вимог законодавства.

Згідно ст. 40 Закону № 280/97-ВР виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, крім повноважень, передбачених цим Законом, здійснюють й інші надані їм законом повноваження.

Відповідно ст. 51 Закону № 280/97-ВР виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень. Після закінчення повноважень ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради її виконавчий комітет здійснює свої повноваження до сформування нового складу виконавчого комітету.

Кількісний склад виконавчого комітету визначається відповідною радою. Персональний склад виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради затверджується радою за пропозицією сільського, селищного, міського голови, районної у місті ради - за пропозицією голови відповідної ради.

Виконавчий комітет ради утворюється у складі відповідно сільського, селищного, міського голови, районної у місті ради - голови відповідної ради, заступника (заступників) сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету, а також керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, інших осіб. Міська рада утворює у складі виконавчого комітету ради орган з питань містобудування та архітектури.

До складу виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради входять також за посадою секретар відповідної ради, староста (старости).

Очолює виконавчий комітет сільської, селищної, міської ради відповідно сільський, селищний, міський голова, районної у місті ради - голова відповідної ради. У виконавчому комітеті сільської ради функції секретаря виконавчого комітету за рішенням ради може здійснювати секретар відповідної ради.

Особи, які входять до складу виконавчого комітету, крім тих, хто працює у виконавчих органах ради на постійній основі, на час засідань виконавчого комітету, а також для здійснення повноважень в інших випадках звільняються від виконання виробничих або службових обов'язків з відшкодуванням їм середнього заробітку за основним місцем роботи та інших витрат, пов'язаних з виконанням обов'язків члена виконавчого комітету, за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету.

На осіб, які входять до складу виконавчого комітету ради і працюють в ньому на постійній основі, поширюються вимоги щодо обмеження сумісності їх діяльності з іншою роботою (діяльністю), встановлені цим Законом для сільського, селищного, міського голови.

Виконавчий комітет ради є підзвітним і підконтрольним раді, що його утворила, а з питань здійснення ним повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольним відповідним органам виконавчої влади.

До складу виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради не можуть входити депутати відповідної ради, крім секретаря ради.

У відповідності ст. 52 Закону № 280/97-ВР виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради може розглядати і вирішувати питання, віднесені цим Законом до відання виконавчих органів ради.

Виконавчий комітет ради:

1) попередньо розглядає та схвалює проекти місцевих програм соціально-економічного і культурного розвитку, цільових програм з інших питань, прогноз місцевого бюджету, проект місцевого бюджету, проекти рішень з інших питань, що вносяться на розгляд відповідної ради;

2) координує діяльність відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідної територіальної громади, заслуховує звіти про роботу їх керівників;

3) має право змінювати або скасовувати акти підпорядкованих йому відділів, управлінь, інших виконавчих органів ради, а також їх посадових осіб.

Сільська, селищна, міська рада може прийняти рішення про розмежування повноважень між її виконавчим комітетом, відділами, управліннями, іншими виконавчими органами ради та сільським, селищним, міським головою в межах повноважень, наданих цим Законом виконавчим органам сільських, селищних, міських рад.

Згідно ст. 53 Закону № 280/97-ВР основною формою роботи виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є його засідання. Засідання виконавчого комітету скликаються відповідно сільським, селищним, міським головою (головою районної у місті ради), а в разі його відсутності чи неможливості здійснення ним цієї функції - заступником сільського, селищного, міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради (районної у місті ради - заступником голови ради) в міру необхідності, але не рідше одного разу на місяць і є правомочними, якщо в них беруть участь більше половини від загального складу виконавчого комітету.

Згідно ч. ч. 6-7, 9 ст. 59 Закону № 280/97-ВР виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.

У разі незгоди сільського, селищного, міського голови (голови районної у місті ради) з рішенням виконавчого комітету ради він може зупинити дію цього рішення своїм розпорядженням та внести це питання на розгляд відповідної ради.

Рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою.

Частинами 1, 2, 8, 10 ст. 47 Закону № 280/97-ВР постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету; постійні комісії обираються радою на строк її повноважень у складі голови і членів комісії. Всі інші питання структури комісії вирішуються відповідною комісією; організація роботи постійної комісії ради покладається на голову комісії. Голова комісії скликає і веде засідання комісії, дає доручення членам комісії, представляє комісію у відносинах з іншими органами, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами, організаціями, а також громадянами, організує роботу по реалізації висновків і рекомендацій комісії. У разі відсутності голови комісії або неможливості ним виконувати свої повноваження з інших причин його функції здійснює заступник голови комісії або секретар комісії; за результатами вивчення і розгляду питань постійні комісії готують висновки і рекомендації. Висновки і рекомендації постійної комісії приймаються більшістю голосів від загального складу комісії і підписуються головою комісії, а в разі його відсутності - заступником голови або секретарем комісії. Протоколи засідань комісії підписуються головою і секретарем комісії. Висновки і рекомендації постійної комісії, протоколи її засідань є відкритими та оприлюднюються і надаються на запит відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Статтею 40 Конституції України визначено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про звернення громадян” від 02.10.1996 року № 393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно частини 1 статті 7 Закону України “Про звернення громадян” звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду. Частина 3 цієї ж статті вказує на те, що якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.

Частиною 1 статті 15 Закону України “Про звернення громадян” передбачено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти.

Статтею 19 цього Закону передбачено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги, та інші.

Однак, відповідач без додержання вимог статей Конституції України, Закону України “Про місцеве самоврядування в України”, Закону України “Про звернення громадян”, не здійснив перевірку всіх обставин зазначених позивачем, не вжив заходів щодо розгляду заяви за його участі та врахування належності позивачу права власності щодо розпорядження власним майном, а також у прийнятті оскаржуваного рішення.

Статтею 1 ОСОБА_3 Чернівецької міської Ради VII скликання Затвердженого Рішенням Чернівецької міської ради VII скликання 01.12.2016 року № 475 (ОСОБА_3) передбачено, що регламент виконавчого комітету Чернівецької міської ради VII скликання (далі - ОСОБА_3) регулює організаційно-процедурні питання діяльності виконавчого комітету, виконавчих органів Чернівецької міської ради, Чернівецького міського голови (далі - Міський голова) відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Дотримання цього ОСОБА_3 є обов'язковим для всіх членів виконавчого комітету, депутатів, посадових осіб та виконавчих органів Чернівецької міської ради (далі - Міська рада), підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, а також фізичних осіб.

У відповідності ст. 4 ОСОБА_3 виконавчий комітет у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, розпорядженнями Чернівецької обласної державної адміністрації, рішеннями Чернівецької обласної та Чернівецької міської рад, Статутом територіальної громади міста Чернівців, цим ОСОБА_3 та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст. 8 ОСОБА_3 виконавчий комітет здійснює свої повноваження на підставі статті 52 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", розглядає і вирішує питання, віднесені цим Законом до сфери відання виконавчих органів Міської ради.

У відповідності ст. 52 ОСОБА_3 виконавчий комітет в межах своїх повноважень приймає акти у формі рішень.

Рішення Виконавчого комітету приймаються на засіданні після обговорення, з врахуванням змін і доповнень до проектів, що виникли в процесі обговорення, відкритим голосуванням більшістю голосів від загального складу Виконавчого комітету і є обов'язковими для виконання.

Рішення Виконавчого комітету можуть прийматися без обговорення, якщо до проекту рішення не надійшло зауважень.

Рішення Виконавчого комітету спочатку приймається за основу, після цього ставляться на голосування пропозиції щодо змін і доповнень до нього в порядку надходження, а потім рішення приймається в цілому. Можливе прийняття рішення Виконавчого комітету спочатку по пунктах, а потім - в цілому.

Проект рішення або окремий його пункт може бути знятий на довивчення, про що зазначається у прийнятому рішенні.

У випадку неприйняття рішення в цілому, воно повторно обговорюється і голосується по кожному із пунктів окремо. Не прийняті пункти до проголосованого рішення не включаються.

У випадку неприйняття одного або більше пунктів проекту рішення, такі пункти вносяться на розгляд наступного чергового засідання Виконавчого комітету окремими проектами рішень.

В разі неприйняття жодного із пунктів проекту рішення, відповідне питання без голосування знімається з розгляду з обов'язковим зазначенням у протоколі терміну його наступного розгляду.

Виконавчий комітет може приймати протокольне рішення - рішення, яке приймається з голосу (без попередньої підготовки у письмовому вигляді) і заноситься до протоколу засідання Виконавчого комітету та надсилається виконавцям за підписом Головуючого.

Згідно ст. 64 ОСОБА_3 підставою для скасування, або визнання таким, що втратило чинність, рішення Виконавчого комітету можуть бути: визнання його недійсним на підставі рішення суду, скасування його рішенням Міської ради, за власною ініціативою, в разі необхідності.

Відповідно ст. 83 ОСОБА_3 всі проекти рішень Виконавчого комітету, розпоряджень Міського голови та інші акти (статути, угоди, контракти тощо) підлягають спеціальному редагуванню та обов'язковій експертизі юридичним управлінням Міської ради на відповідність вимогам чинного законодавства.

Документальній експертизі, яку здійснює відділ організаційної роботи та контролю Міської ради, підлягають лише проекти рішень Виконавчого комітету, до яких додаються первинні документи.

Проекти рішень Виконавчого комітету повинні подаватися на експертизу безпосереднім виконавцем зі всіма первинними документами.

Первинні документи повинні бути прошнурованими, пронумерованими і завіреними печаткою виконавчого органу Міської ради або підприємства, установи та організації, яка готувала проект.

На звороті останньої сторінки первинних документів проставляється кількість сторінок, підпис відповідальної особи та печатка.

У мотивуючій частині проекту рішення обов'язково вказуються норми закону, іншого нормативно-правого акта, обставини, у зв'язку з якими виникла необхідність прийняття рішення.

Статтею 88 ОСОБА_3 передбачено, що прийняття, видання акта без погодження з юридичним управлінням Міської ради не допускається.

Як встановлено судом позивач є власником однокімнатної квартири № 2 на вул. Заводській, 13 м. Чернівці, на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: реєстр №1939, виданий 19.12.2015 року, видавник: Приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_4 (т. 1 а. с. 5).

06.09.2017 року позивач звернувся через Центр надання адміністративних послуг до голови постійної міжвідомчої комісії при виконавчому комітеті міської ради з розгляду питань щодо переведення жилих приміщень в нежилі і нежилих приміщень у жилі в м. Чернівці із заявою, про надання дозволу на переведення житлових приміщень в нежитлові під розміщення об’єктів невиробничої сфери стоматологічний кабінет на вул. Заводській,13, яке належить позивачу на підставі договору купівлі-продажу від 19.12.2015 р.. (т. 1 а.с. 41).

30.01.2018 року рішенням Виконавчого комітету Чернівецької міської ради № 57/3 «Про розгляд заяв фізичних осіб щодо переведення жилих приміщень у нежилі і нежилих приміщень у жилі», відмовлено ОСОБА_1, власнику житлових приміщень – однокімнатної квартири№ 2 на вул. Заводській, 13, загальною площею 35,40 кв.м., житловою площею 25,30 кв.м. (витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 19.12.2015 р. № 50286671) у наданні дозволу на переведення вказаних жилих приміщень в нежилі – під стоматологічний кабінет. (т.1 а.с. 6, 76).

Підставою вказаної відмови є порушення підпункту «ї» пункту 2.1.3 Положення про порядок переведення житлового приміщення (житлового будинку) у нежитлове під розміщення об’єктів невиробничої сфери та нежитлового приміщення у житлове в місті Чернівцях, затвердженого рішенням міської ради VI скликання 31.01.2013 року № 741 (далі – Положення № 741).

Відповідно до п. 1 Положення № 741 положення про порядок переведення житлового приміщення (житлового будинку) у нежитлове під розміщення об'єктів невиробничої сфери та нежитлового приміщення у житлове в місті Чернівцях розроблено відповідно до статті 41 Конституції України, статті 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", статей 7, 8, 152 Житлового кодексу Української РСР, статей 319 та 320 Цивільного кодексу України, законів України "Про основи містобудування", "Про архітектурну діяльність", "Про регулювання містобудівної діяльності", "Про охорону культурної спадщини", "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", "Про заборону грального бізнесу в Україні", постанови Ради Міністрів Української РСР від 26.04.84 р. N 189 "Про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним та технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання".

Однак, даними нормативно-правовими актами не передбачена згода суміжних власників на переведення нежитлового приміщення у житлове, адже така дія жодним чином не може порушувати права суміжних власників житлових приміщень чи впливати на їхні інтереси.

Крім того, судом встановлено, що позивач отримав згоду від ОСОБА_5, яка є співвласником квартири № 3, розташованої у місті Чернівці, вулиця Заводська, у будинку № 13 та від ОСОБА_6, яка є власником квартири № 5, розташованої у місті Чернівці, вулиця Заводська, у будинку № 13, на переведення з житлового фонду квартири № 2, яка розташована в місті Чернівці, вулиця Заводська, у будинку № 13 на нежитловий фонд (нежитлове приміщення). (т. 1 а. с. 61).

Ухвалою суду від 12.10.2018 року залучено до участі в справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2.

Третя особа ОСОБА_2, що власником квартири № 1, розташованої у місті Чернівці, вулиця Заводська, у будинку № 13. В судові засідання не з’являлася, пояснень по суті спору не надавала. (а. с. 11).

Судом встановлено, що позивач 07.06.2017 року звертався до ОСОБА_2 з проханням про надання згоди на переведення житлової квартири № 2 у нежитлове приміщення по вулиці Заводська, 13, м. Чернівці (т. 1 а. с. 9, 108).

31.08.2017 року актом № 156 комісії ПП «Садгора-Сервіс» встановлено, що ОСОБА_2, яка зареєстрована та являється власником квартири № 1 будинку № 13 на вулиці Заводській, зі слів сусідів фактично за даною адресою не проживає з 2015 року по даний час. (т. 1 а. с. 7, 107).

Статтею 321 Цивільного Кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 150 Житлового кодексу Української РСР громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

У відповідності ч. 1 ст. 316 Цивільного Кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч. ч. 1-2 ст. 319 Цивільного Кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Таким чином відсутність згоди одного із суміжних власників на переведення нежитлового приміщення у житлове не може обмежувати позивачу його права на власний розсуд розпоряджатися своїм майном.

З урахуванням досліджених доказів, суд вважає, що п. 2 рішення Виконавчого комітету Чернівецької міської ради № 57/3 «Про розгляд заяв фізичних осіб щодо переведення жилих приміщень у нежилі і нежилих приміщень у жилі» яким відмовлено ОСОБА_1, власнику житлових приміщень – однокімнатної квартири № 2 на вул. Заводській, 13, загальною площею 35,40 кв.м., житловою площею 25,30 кв.м. (витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 19.12.2015 року № 50286671) у наданні дозволу на переведення вказаних жилих приміщень в нежилі – під стоматологічний кабінет, прийнято без додержання вимог Конституції України, Закону України “Про звернення громадян” Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, Цивільного кодексу України, встановленого регламенту.

За таких обставин, суд вважає такі дії відповідача протиправними та такими, які не відповідають вимогам чинного законодавства.

Зважаючи на наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини справи, письмові докази, суд вважає, що адміністративний позов слід задовольнити в повному обсязі.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно частини 4 статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов’язує суб’єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З метою захисту порушених прав позивача, суд зобов’язує Виконавчий комітет Чернівецької міської ради повторно розглянути заяву щодо переведення однокімнатної квартири № 2 на вул. Заводській, 13 м. Чернівці в нежитлові приміщення, яка належать ОСОБА_1 (30.10.1984 р. н., код НОМЕР_1, м. Чернівці, вул. Гречаного, 22) без врахування підпункту “ї” пункту 2.1.3. Положення про порядок переведення житлового приміщення (житлового будинку) у нежитлове під розміщення об’єктів невиробничої сфери та нежитлового приміщення у житлове в місті Чернівці, затвердженого рішенням Чернівецької міської ради VI скликання від 31.01.2013 року № 741.

Зокрема, статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 2 стаття 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямо ване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 73 КАС України передбачено належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74-76 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Зважаючи на наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини справи, письмові докази, суд вважає, що адміністративний позов слід задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи видно, що за подання вказаного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1409,60 грн., що підтверджується квитанціями № 16373464 від 01.06.2018 року та № 16800212 від 06.07.2018 року .

Оскільки, позов підлягає до задоволенню, суд присуджує на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 1409,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Чернівецької міської ради.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 2, 5, 9, 72-80, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати пункт 2 Рішення Виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 30.01.2018 року № 57/3 «Про розгляд заяв фізичних осіб щодо переведення жилих приміщень у нежилі і нежилих приміщень у жилі», яким відмовлено ОСОБА_1, власнику житлових приміщень - однокімнатної квартири № 2 на вул. Заводській, 13, загальною площею 35, кв.м., житловою площею 25,30 кв.м. у наданні дозволу на переведення вказаних жилих приміщень в нежилі - під стоматологічний кабінет в зв'язку з порушенням підпункту “ї” пункту 2.1.3. Положення про порядок переведення житлового приміщення (житлового будинку) у нежитлове під розміщення об’єктів невиробничої сфери та нежитлового приміщення у житлове в місті Чернівці, затвердженого рішенням Чернівецької міської ради VI скликання від 31.01.2013 року № 741.

3. Зобов’язати Виконавчий комітет Чернівецької міської ради повторно розглянути заяву щодо переведення однокімнатної квартири № 2 на вул. Заводській, 13 м. Чернівці в нежитлові приміщення, які належать ОСОБА_1 (30.10.1984 р. н., код НОМЕР_1, м. Чернівці, вул. Гречаного, 22) без врахування підпункту “ї” пункту 2.1.3. Положення про порядок переведення житлового приміщення (житлового будинку) у нежитлове під розміщення об’єктів невиробничої сфери та нежитлового приміщення у житлове в місті Чернівці, затвердженого рішенням Чернівецької міської ради VI скликання від 31.01.2013 року № 741.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (58000, м. Чернівці, вулиця Гречаного, 22 РНОКПП 309840730) судовий збір у сумі 1409,60 грн., що підтверджується квитанціями № 16373464 від 01.06.2018 року та № 16800212 від 06.07.2018 року, за рахунок бюджетних асигнувань Чернівецької міської ради (58000, м. Чернівці, Центральна площа, 1, код ЄДРПОУ № 04062216).

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Повне найменування учасників процесу:

Позивач: - ОСОБА_1 (58000, м. Чернівці, вулиця Гречаного, 22 РНОКПП 309840730).

Відповідач: - Виконавчого комітету Чернівецької міської ради (58000, м. Чернівці, Центральна площа, 1, код ЄДРПОУ 04062216).

Третя особа: ОСОБА_2 ( вул. Заводська, 13/1, м. Чернівці, 58007).

Суддя П.Д. Дембіцький