ПОСТАНОВА

Іменем України

13 березня 2019 року

Київ

справа №806/536/17

провадження №К/9901/22024/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Данилевич Н. А.

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про визнання дій протиправними та зобов'язання розглянути заяву,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 09 березня 2017 року, постановлену у складі головуючого судді Шуляк Л. А., та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: Майора Г.І. (головуючого), Бучик А.Ю., Шевчук С.М.

І. Суть спору

1. У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, в якому просив:

1.1. визнати протиправними дії відповідача щодо неналежного розгляду його заяви від 07 грудня 2016 року;

1.2. зобов'язати відповідача розглянути заяву позивача від 07 грудня 2016 року в установленому законом порядку.

2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що його заява була неналежним чином розглянута відповідачем без дотримання норм Закону України "Про звернення громадян" та Закону України "Про захист персональних даних". Позивач вважає, що відповідачем не були вирішені вимоги заяви, відповідь на заяву надана з порушенням строків розгляду та підписана не уповноваженою особою.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. 07 грудня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (далі - Уповноважений) із заявою про проведення перевірки за фактом порушення прав суб'єкта персональних даних, в які просив:

3.1. провести перевірку дотримання Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Житомирській області (10001, м. Житомир, вул. Київська, 79) вимог законодавства про захист персональних даних, за результатами якої скласти акт перевірки додержання вимог законодавства про захист персональних даних;

3.2. притягти до адміністративної відповідальності за недодержання встановленого законодавством про захист персональних даних порядку захисту персональних даних, що призвело до незаконного доступу до них або порушення прав суб'єкта персональних даних за статтею 188-39 КУпАП начальника Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Житомирській області Лубчука В. М.;

3.3. винести припис про усунення порушень Закону України "Про захист персональних даних" і зобов'язати начальника Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Житомирській області Лубчука В.М., не допускати фактів порушення прав суб'єкта персональних даних.

4. 13 січня 2017 року керівником Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Крикливенком Б.В. за вихідним № 2/9-Х280752.16/06-147, була надана відповідь на заяву позивача про те, що надання Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Житомирській області доказів до Апеляційного суду Житомирської області, а саме: інформації щодо розміру премії позивача за п'ять місяців 2015 року, не є порушенням законодавства про захист персональних даних.

5. Не погодившись з вказаною відповіддю відповідача, позивач звернувся до суду з позовом за захистом свої прав.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

6. Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 09 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2017 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

7. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач, надаючи відповідь на заяву позивача, діяв в межах повноважень передбачених Законом України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини", Законом України «Про захист персональних даних", Положенням про Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та Положенням про представників Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

IV. Касаційне оскарження

8. У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

9. Свою касаційну скаргу мотивує тим, що суди першої інстанції та апеляційної інстанції проігнорували доводи позивача та не надали їм належної оцінки про те, що відповідач фактично відмовив у розгляді його звернення, оскільки не провів відповідної перевірки за вказаними у заяві обставинами.

10. Також в доводах касаційної скарги позивач посилається на те, що суди не перевірили та не надали оцінки доказам щодо порушення відповідачем строку розгляду його заяви, відповідно до приписів Закону України «Про звернення громадян». Мотивувальна частина рішення не містить висновків суду щодо строків розгляду заяви позивача.

11. З урахуванням наведених доводів касаційної скарги, позивач вважає, що суди першої та апеляційної інстанції не повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, що є порушенням норм процесуального права.

12. Уповноважений подав заперечення на касаційну скаргу, в яких наполягає на безпідставності доводів касаційної скарги. Просить у задоволенні касаційної скарги відмовити і залишити оскаржувані судові рішення без змін.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

13. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

14. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

15. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

16. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

17. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

18. Відповідно до статті 20 Закону України від 2 жовтня 1996 року

№ 393/96-ВР «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

19. Стаття 159 КАС України, яка діяла на час розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій, передбачає, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Позиція Верховного Суду

20. Перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

21. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

22. Приписами статті 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

23. Суди першої й апеляційної інстанцій дотримались викладеного не в повній мірі з огляду на таке.

24. Звернувшись з даним позовом до суду позивач оскаржує дії відповідача щодо неналежного розгляду його заяви. Однією з підстав, які, на думку позивача, призвели до порушення його прав, це недотримання відповідачем строків розгляду його заяви.

25. Позивач у позовній заяві, в доводах апеляційної та касаційної скарги зазначає, що відповідь на заяву надійшла на його адресу після спливу одного місяця, що є порушенням приписів: статей 7, 20 Закону України «Про звернення громадян», частини першої статті 16, частини першої статті 17 Закону України «Про уповноваженого Верховної ради України з прав людини», частин другої, п'ятої, дев'ятнадцятої статті 23 Закону України «Про захист персональних даних».

26. Разом з цим, суд першої та апеляційної інстанції не взяли до уваги посилання позивача на строки розгляду відповідачем його заяви та не надали оцінку цим обставинам, що дає підстави для висновку про недотримання судами принципу офіційного з'ясування всіх обставин справи під час дослідження зібраних у справі доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

27. Своєю чергою, суд касаційної інстанції в силу положень статті 341 КАС України обмежений у праві додаткової перевірки зібраних у справі доказів.

28. Таким чином, зважаючи на приписи статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню із направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

29. Судам під час нового розгляду необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків і надати оцінку заявленим позовним вимогам крізь призму частини другої статті 2 КАС України та з урахуванням установленого статтею 6 цього Кодексу принципу верховенства права.

VІ. Судові витрати

30. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 09 березня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2017 року задовольнити частково.

2. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 09 березня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2017 року у справі № 806/536/17 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

Н.А.Данилевич