-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
ПОСТАНОВА
Іменем України
15 березня 2019 року
Київ
справа №822/491/16
адміністративне провадження №К/9901/2846/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
Судді-доповідача - Бевзенка В.М.,
суддів: Шарапи В.М., Данилевич Н.А.,
розглянувши у попередньому засіданні адміністративну справу № 822/491/16 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління статистики у Хмельницькій області, про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди провадження по якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду (прийняту у складі головуючого судді - Ковальчук О.К.) від 10 травня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду (постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді - Курка О. П., суддів: Білоуса О.В., Совгири Д. І.) від 05 липня 2016 року, -
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. 17 березня 2016 року позивач звернулася до суду з позовом до Головного управління статистики у Хмельницькій області, в якому, з урахуванням заяви про збільшення та уточнення позовних вимог, просила:
1.1. Скасувати наказ №13-к від 10.02.2016 року про звільнення ОСОБА_2 - головного спеціаліста економіста відділу статистики виробництва управління статистики у Кам'янець-Подільському районі.
1.2. Поновити позивача на роботі у відділі статистики у Кам'янець-Подільському районі на посаді спеціаліста - економіста.
1.3. Стягнути з Головного управління статистики у Хмельницькій області заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 6155 грн. 60 коп. та моральну шкоду в сумі 6714 грн. 90 копійок.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Головним управлінням статистики у Хмельницькій області виданий наказ №39 від 06.10.2015 року про скорочення чисельності і вивільнення працівників. 6 жовтня 2015 року позивач попереджена про те, що посада головного спеціаліста - економіста відділу статистики виробництва управління статистики у Кам'янець-Подільському районі Головного управління статистики у Хмельницькій області з 7 жовтня 2015 року буде виведена з штатного розпису. 10 лютого 2016 року позивачу запропоновано різні посади провідних спеціалістів (тимчасово) в апараті ГУС у Хмельницькій області. Відповідно до наказу № 13-к від 10.02.2016 року позивач звільнена з посади головного спеціаліста - економіста відділу статистики виробництва управління статистики у Кам'янець-Подільському районі 10 лютого 2016 року у зв'язку зі скороченням численності (штату) на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку. Вважає, що зазначений наказ прийнятий з порушенням ст. 42 КЗпП України без врахування переважного права позивача, яка має найбільший стаж роботи у вказаній установі та є спеціалістом високої кваліфікації, на залишення на роботі. Крім того, вказує, що відповідачем не врахована також та обставина, що під час перебування на посаді позивач отримала другу групу інвалідності.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
3. 10 травня 2016 року Хмельницький окружний адміністративний суд вирішив:
3.1. У задоволенні адміністративного позову відмовити.
4. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що звільнення позивачки із займаної посади відбулось за наявності відповідних підстав та з дотриманням процедури звільнення. Позовні вимоги про поновлення позивача на роботі у відділі статистики у Кам'янець-Подільському районі на посаді спеціаліста - економіста та стягнення з Головного управління статистики у Хмельницькій області заробітної плати за час вимушеного прогулу в сумі 6155 грн. 60 коп. не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від первинної позовної вимоги, обґрунтованість якої судом не встановлена. Позивачкою не надано доказів завдання їй моральної шкоди та причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача і такою шкодою, тому вимоги стосовно відшкодування моральної шкоди є недоведеними та також не підлягають задоволенню.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
5. 05 липня 2016 року Вінницький апеляційний адміністративний суд вирішив:
5.1. Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 травня 2016 року - без змін.
6. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи, вірно застосував законодавство, яке регулює спірні правовідносини та ухвалив правильне рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
7. 01 серпня 2016 року ОСОБА_2 (касатор) подала касаційну скаргу.
8. У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить:
8.1. Скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 травня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2016 року, справу № 822/491/16 направити на новий розгляд.
9. 19 серпня 2016 року відповідачем було надано письмове заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_2, в якій відповідач просить:
9.1. Залишити без задоволення касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 травня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2016 року.
9.2. Залишити без змін постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 травня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2016 року.
РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
10. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 серпня 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 та установлено строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_2 прийнято до провадження.
II. АРГУМЕНТИ СТОРІН
11. Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу:
11.1. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судові рішення першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
12. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач, наказом №3 від 17.10.1986 року призначена на посаду економіста в Кам'янець-Подільську району інформаційну обчислювальну станцію. Відповідно до наказу №57 від 08.10.1987 року району інформаційну обчислювальну станцію реорганізовано в районний відділ статистики. Наказом № 15 від 27.02.1991 року позивач переведена на посаду економіста ІІ категорії. Наказом № 28 від 20.04.1994 року позивачу присвоєний 14 ранг державного службовця сьомої категорії. 18.04.1994 року прийняла присягу державного службовця. Згідно наказу № 62 від 28.09.1994 року переведена на посаду економіста І категорії по конкурсу. 30.04.1996 року позивачу присвоєно 13 ранг державного службовця (наказ № 43 від 30.04.1996 року).
13. Наказом № 46 від 14.04.2004 року Кам'янець-Подільський районний відділ статистики Хмельницького обласного управління статистики з 15.04.2004 року реорганізовано в управління статистики у Кам'янець-Подільському районі Головного управління статистики у Хмельницькій області. Наказом № 2-к від 15.04.2004 року позивач переведена на посаду спеціаліста І категорії - економіста відділу статистики виробництва, а наказом № 35-к від 04.04.2005 року - на посаду провідного спеціаліста - економіста з кадрового резерву державної служби відділу статистики соціальних програм та послуг. Наказом від 03.05.2006 року № 53-к позивач переведена з кадрового резерву державної служби на посаду головного спеціаліста - економіста відділу статистики виробництва.
14. Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2011 року № 1324 Головне управління статистики у Хмельницькій області Державного комітету статистики України перетворено в Головне управління статистики у Хмельницькій області Державної служби статистики України. Відповідно до наказу № 3-к від 06.03.2012 року позивач переведена на посаду головного спеціаліста - економіста відділу статистики виробництва управління статистики у Кам'янець-Подільському районі.
15. Відповідно до статті 9 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VІІІ, Положення про Державну службу статистики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2014 року № 481, та з метою поступового запровадження процесно-орієнтовного підходу до вироблення статистичної інформації, Державною службою статистики України прийнятий наказ № 211 від 21.09.2015 року про штатну чисельність працівників головних управлінь статистики в областях та м. Києві.
16. На виконання наказу Держстату України від 21 вересня 2015 року №211 "Про штатну чисельність працівників головних управлінь статистики в областях та м.Києві" Головне управління статистики у Хмельницькій області наказом № 37 від 06.10.2015 року ввело в дію з 7 жовтня 2015 року структуру Головного управління статистики у Хмельницькій області, затверджену Державною службою статистики України та штатний розпис на 2015 рік.
17. Наказом Головного управлінням статистики у Хмельницькій області №38 від 06.10.2015 року "Про реорганізацію Головного управління статистики у Хмельницькій області" утворена комісія з вивільнення працівників Головного управління статистики.
18. 06.10.2015 року комісія з вивільнення працівників прийняла рішення про скорочення після закінчення двох місяців з моменту попередження про скорочення ряду працівників Головного управління статистики у Хмельницькій області з меншою продуктивністю і кваліфікацією, до переліку яких віднесла також позивача. Водночас, комісія вирішила вакантні посади в новостворених підрозділах Головного управління статистики у Хмельницькій області запропонувати працівникам, з вищою продуктивністю і кваліфікацією.
19. Згідно з наказом Головного управління статистики у Хмельницькій області № 39 від 06.10.2015 року "Про скорочення чисельності і вивільнення працівників" комісія з вивільнення попередила позивача про виведення посади головного спеціаліста-економіста відділу статистики виробництва управління статистики у Кам'янець-Подільському районі Головного управління статистики у Хмельницькій області з штатного розпису з 7 грудня 2015 року.
20. 06.10.2015 року Головне управління статистики у Хмельницькій області звернулось до голови первинної профспілкової організації Головного управління статистики у Хмельницькій області Архіпової Н.С. з поданням (вих. №17-25/471) про надання згоди на звільнення членів профспілки Головного управління статистики у Хмельницькій області, зокрема, і позивача, на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням чисельності. Розглянувши Подання, профспілковий комітет надав згоду на розірвання трудового договору з членами профспілки, зокрема із позивачем, та запропонувати їм роботу в апараті Головного управління статистики (протокол від 06.11.2015 року №33).
21. 18.12.2015 року Головне управління статистики у Хмельницькій області звернулося до голови первинної профспілкової організації Головного управління статистики у Хмельницькій області Архіпової Н.С. з поданням про надання згоди на звільнення членів профспілки Головне управління статистики у Хмельницькій області на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням чисельності. 11.01.2016 року профспілковий комітет профспілкової організації працівників органів статистики у Хмельницькій області надав згоду на розірвання трудового договору з членами профспілки ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та рекомендував запропонувати зазначеним працівникам роботу в апараті Головного управління статистики.
22. 10.02.2016 року відповідач запропонував позивачу ряд вакантних посад (тимчасово) в Головному управлінні статистики, щодо переведення на які позивач відмовилась.
23. Наказом № 13-к 10.02.2016 року позивач звільнена з посади у зв'язку зі скороченням штату на підставі п.1. ст.40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку згідно зі ст.44 КЗпП України. Зазначений наказ позивач оскаржила до суду.
IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
24. Конституція України від 28 червня 1996 року
24.1. Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
25. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року № 435-IV
25.1. Згідно з частиною другою статті 23 ЦК України, моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
25.2. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).
25.3. Частиною другою статті 1167 ЦК України визначено перелік випадків відшкодування моральної шкоди органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, фізичною або юридичною особою, яка її завдала. Зазначений перелік не є вичерпним, оскільки пункт 3 цієї статті передбачає наявність інших випадків, передбачених законом.
25.4. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (ст. 1173 ЦК України).
25.5. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (ст. 1174 ЦК України).
26. Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 року № 322-VIII
26.1. Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 51 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
26.2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
26.3. Частиною другою статті 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 частини першої цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
26.4. Згідно з частинами першою і третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
26.5. У відповідності до частини першої статті 40, частин першої і третьої статті 49-2 КЗпП України власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.
26.6. Згідно до ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
27. Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-XII
27.1. Статтею 30 Закону визначено, що державна служба припиняється за загальними підставами, передбаченими Кодексом законів про працю України.
28. Закон України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" від 15.09.1999 року № 1045-XIV
28.1. Пунктом 10 ст. 38 вказаного Закону передбачено, що виборний орган на підприємстві, в установі або організації дає згоду або відмовляє у дачі згоди на розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця з працівником, який є членом діючої на підприємстві, в установі, організації профспілки, у випадках, передбачених законом.
29. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року № 4
29.1. У п. 101 Постанови Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що судам слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави.
30. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»
30.1. Пленум Верховного Суду України у п. 16 Постанови роз'яснив, що суди мають суворо додержувати передбаченого ст. 56 Конституції права особи на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
31. Рішення Конституційного Суду України від 03.10.2001 року № 12-рп/2001 у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 32 Закону України «Про Державний бюджет України на 2000 рік» та статті 25 Закону України «Про Державний бюджет України на 2001 рік»
31.1. У рішенні від 03.10.2001 N 12-рп/2001 у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 32 Закону України "Про Державний бюджет України на 2000 рік" та статті 25 Закону України "Про Державний бюджет України на 2001 рік" (справа про відшкодування шкоди державою) Конституційний Суду дійшов висновку, що Конституція України гарантує громадянам у таких випадках право на відшкодування шкоди за рахунок держави, а не за рахунок коштів на утримання державних органів (статті 56, 62).
V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
32. Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги, Суд виходить з таких міркувань.
33. 06.10.2016 року позивача було попереджено про майбутнє скорочення посади головного спеціаліста-економіста відділу статистики виробництва управління статистики у Кам'янець-Подільському районі Головного управління статистики у Хмельницькій області. Перед звільненням 10.02.2016 року відповідач запропонував позивачу ряд вакантних посад (тимчасово) в Головному управлінні статистики, щодо переведення на які позивач відмовилась.
34. Суди попередніх інстанцій встановили, що для визначення переважного права працівників на залишення на роботі відповідачем створено комісію з вивільнення працівників. Виконуючи вимоги ст.42 КЗпП України, з метою визначення переважного права на залишення на роботі працівників комісія: здійснила детальний аналіз особових справ усіх працівників, що підлягали скороченню, зокрема, і результати їх щорічної атестації за 2013-2014 роки; провела співбесіди з керівниками підрозділів; визначила перелік осіб, щодо яких законодавством встановлено обмеження на звільнення; провела порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягали звільненню. У процесі порівняльного аналізу в першу чергу робочі місця були запропоновані працівникам, які обіймали вищі посади, та мали вищу оцінку результатів своєї роботи.
35. Встановивши, що протягом двох останніх років позивач мала нижчу щорічну оцінку в порівнянні з іншими головними спеціалістами-економістами управління статистики у Кам'янець-Подільському районі, які також є державними службовцями VII категорії та мають 13 ранг, комісія дійшла висновку про відсутність у неї переважного права на залишення на посаді.
При цьому комісія також врахувала службову записку начальника управління статистики у Кам'янець-Подільському районі Когунь В.В., який зазначив, що позивач, працюючи у підрозділі відмовлялась підвищувати свій професійний рівень в частині роботи з комп'ютерною технікою, що є невід'ємною частиною опрацювання статистичної інформації, а також систематично (з листопада по березень) не витримувала тривалих навантажень під час розробок річної звітності, що підтверджується копіями лікарняних листів.
З урахуванням зазначеного, Суд вважає, що відповідачем обґрунтовано не пропонувалися посади позивачу, оскільки остання не має переважного права серед інших головних спеціалістів-економістів на залишення на роботі, передбачене ст.42 КЗпП України. При цьому, наявність у позивача тривалішого, порівняно з іншими претендентами, стажу роботи за відсутності належного виконання нею посадових обов'язків, не може слугувати доказом наявності у позивача більш високої кваліфікації і продуктивності праці.
36. Відповідно до ч.1 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, працівником органу внутрішніх справ, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.
Головне управління статистики у Хмельницькій області виконало зазначені вимоги КЗпП України звернулося до голови первинної профспілкової організації Головного управління статистики у Хмельницькій області Архіпової Н.С. з поданням про надання згоди на звільнення членів профспілки Головне управління статистики у Хмельницькій області згідно з п.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням чисельності та, отримавши згоду, запропонував позивачу роботу в апараті Головного управління статистики у зв'язку з відсутністю вакантних посад у районних підрозділах, від яких позивач письмово відмовилась.
37. На виконання норм п. 10 ст. 38 ЗУ "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" та ч. 1 ст.43 КЗпП України 18.12.2015 року Головне управління статистики у Хмельницькій області звернулося до первинної профспілкової організації Головного управління статистики у Хмельницькій області з Поданням про надання згоди на звільнення членів профспілки на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням чисельності, та 11.01.2016 року від профспілкової організації було отримано згоду на звільнення працівників, ут.ч. позивача, у письмовій формі. Крім того при створені комісії з питань вивільнення працівників, до її складу в обов'язковому порядку було включено представника профспілкової організації.
38. У касаційній скарзі позивач відзначає, що вона мала переважне право залишення на роботі порівняно із ОСОБА_7. З цього приводу Суд відзначає наступне. ОСОБА_7 є одинокою матір'ю, яка виховує неповнолітню дитину, а тому відповідно до частини 3 статті 184 КЗпП України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Вказаною нормою керувався відповідач при скороченні штатної чисельності працівників Головного управління статистики у Хмельницькій області та залишення на роботі ОСОБА_7
39. Таким чином, Суд вважає, що звільнення позивачки із займаної посади відбулось за наявності відповідних підстав та з дотриманням процедури звільнення, а тому позовні вимоги про скасування наказу №13-к від 10.02.2016 року про звільнення ОСОБА_2- головного спеціаліста економіста відділу статистики виробництва управління статистики у Кам'янець-Подільському районі на підставі п.1 ст.40 КЗпП України не можуть бути задоволені. Також не можуть бути задоволені і позовні вимоги про поновлення позивача на роботі у відділі статистики у Кам'янець-Подільському районі на посаді спеціаліста - економіста та стягнення з Головного управління статистики у Хмельницькій області заробітної плати за час вимушеного прогулу в сумі 6155 грн. 60 коп., оскільки вони є похідними від первинної позовної вимоги, обґрунтованість якої не встановлена.
40. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем не надано доказів заподіяння їй моральної шкоди, у чому вона полягає, не доведено причинних зв'язків між завданою шкодою та конкретними неправомірними діями відповідача, а тому суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано відмовили у задоволенні позовних вимог у цій частині.
У касаційній скарзі позивач не довів в чому саме полягає завдана їй моральна шкода та не навів жодних обґрунтувань з приводу її розміру, тому підстав для задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди Суд не встановив.
VI. ПРАВОВИЙ ВИСНОВОК ВЕРХОВНОГО СУДУ В АДМІНІСТРАТИВНІЙ СПРАВІ
41. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі.
42. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
43. Приписами частини першої статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
44. Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
45. З урахуванням викладеного, Суд дійшов висновку, що судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
46. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
2. Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 травня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління статистики у Хмельницькій області про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
Суддя-доповідач В.М. Бевзенко
Судді В.М. Шарапа
Н.А. Данилевич
скопійовано
-
скопійовано
-
