ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/7430/17 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:

Огурцов О.П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 березня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сорочка Є.О.,

суддів Коротких А.Ю.,

Федотова І.В.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «АЗОТ» до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, за участю третьої особи Державної фіскальної служби України про скасування наказу в частині,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати наказ Міністерства від 29.09.2017 № 1652 «Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності - до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України» в частині застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України до Товариства, зазначеного в пункті 81 Додатку до цього наказу Міністерства від 29.09.2017 № 1652 «Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності - до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України».

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 грудня 2017 року позов задоволено.

Відповідач в апеляційній скарзі просив скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржуваний наказ є правомірним та не підлягає скасуванню.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просив відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 06 березня 2018 року рішення суду першої інстанції скасував і ухвалив нове, яким позов залишив без розгляду.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду постановою від 22 грудня 2018 року касаційну скаргу ПАТ «АЗОТ» задовольнив частково: постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2018 року скасував, а справу направив до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Приймаючи таке рішення, суд касаційної інстанції вказав на передчасність висновку суду апеляційної інстанції про залишення позову без розгляду з підстав порушення позивачем строку звернення до адміністративного суду.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що між ПАТ "АЗОТ" та компанією NF Trading FZE укладено експортні контракти від 30.09.2015 № 265М-401, від 13.10.2015 № 277М-401, від 10.11.2015 № 302М-401 та від 20.03.2015 № 115М-401.

Між ТОВ"АЗОТ" та компанією NF Trading AG укладено експортні контрактами від 20.03.2015 № 115М-401, від 20.03.2015 № 124М-401, від 08.04.2015 №130М-401, від 28.01.2015 № 19М-401, від 04.03.2015 № 98М-401, від 10.11.2014 № 356М-401, від 21.11.2014 №368М-401, від 19.12.2014 №426М-401, від 19.12.2014 № 427М-401, від 19.12.2014 №128М-401, від 24.10.2014 № 333М-401.

Між компанією NF Trading AG та Компанією NF Trading FZE 28.05.2015 укладена угода про переведення боргу № 253М-401, за якою заборгованість компанії NF Trading AG за контрактами №65М- 401 від 17.02.2014, № 231М-401 від 31.07.2014, № 260М-401 від 04.09.2014, № 279М-401 від 11.09.2014, № 291М-401 від 29.09.2014, № 292М-401 від 29.09.2014, № 333М-401 від 24.10.2014, № 356М-401 від 10.11.2014, № 368М-401 від 21.11.2014, № 382М-401 від 01.12.2014, № 410М-401 від 10.12.2014, № 426М-401 від 19.12.2014, № 427М-401 від 19.12.2014, № 428М-401 від 19.12.2014, № 19М-401 від 28.01.2015, № 98М-401 від 04.03.2015, № 115М-401 від 20.03.2015, № 124М-401 від 01.04.2015, № 130М-401 від 08.04.2015 на загальну суму 79 724 734,17 дол. США переведена на Компанію NF Trading FZE.

Державною фіскальною службою України направлено до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України лист від 14.07.2016 № 12036/5/99-99-14-06-26 "Про застосування спеціальних санкцій", яким відповідно до спільної постанови Кабінету Міністрів України та Національного банку України від 26.12.1995 № 1044 „Про заходи щодо забезпечення контролю за зовнішньоекономічною діяльністю та валютного контролю" запропоновано застосувати спеціальні санкції згідно зі статтею 37 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність" до 100 українських суб'єктів господарської діяльності, у яких за результатами проведених перевірок встановлено наявність простроченої дебіторської заборгованості за здійсненими зовнішньоекономічними операціями, та 185 іноземних суб'єктів господарської діяльності.

До переліку відповідних суб'єктів господарської діяльності включено, зокрема, ПАТ "АЗОТ" у зв'язку з наявністю простроченої заборгованості у розмірі 10 423,48 доларів США за експортними контрактами з Компанією NF Trading FZE від 30.09.2015 № 265М-401, від 13.10.2015 № 277М-401, від 10.11.2015 № 302М-401 та від 20.03.2015 № 115М-401 та у розмірі 116 369, 36 доларів США за експортними контрактами з NF Trading AG від 20.03.2015 № 115М-401, від 20.03.2015 № 124М-401, від 08.04.2015 № 130М-401, від 28.01.2015 № 19М-401, від 04.03.2015 № 98М-401, від 10.11.2014 №356М-401, від 21.11.2014 №368М-401, від 19.12.2014 № 426М-401, від 19.12.2014 № 427М-401, від 19.12.2014 № 128М-401, від 24.10.2014 № 333М-401.

Міністерством економічного розвитку і торгівлі України 29.09.2016 видано наказ № 1652 "Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України - до іноземних суб'єктів господарської діяльності", яким наказано за порушення пов'язаних із Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність" законів України, що встановлюють порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті, а саме статей 1 і 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" у 40-денний строк з дня набрання чинності наказом застосувати спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України - до іноземних суб'єктів господарської діяльності, зазначених у додатку до цього наказу.

Вказаним наказом, зокрема, застосовано спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України до суб'єкта господарської діяльності - ПАТ "АЗОТ" - пункт 81 додатку "Перелік суб'єктів господарської діяльності, до яких застосовано спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України".

В подальшому, 31.10.2016 між ПАТ "АЗОТ", Компанією NF Trading FZE та Компанією Almira Investment Ltd укладені угоди про переведення боргу, за якими заборгованість компанії NF Trading FZE за контрактами № 65М-401 від 17.02.2014, № 231М-401 від 31.07.2014, №260М-401 від 04.09.2014, № 279М-401 від 11.09.2014, № 291М-401 від 29.09.2014, №292М-401 від 29.09.2014, №333М-401 від 24.10.2014, №356М-401 від 10.11.2014, № 368М-401 від 21.11.2014, №382М-401 від 01.12.2014, № 410М-401 від 10.12.2014, №426М-401 від 19.12.2014, № 427М-401 від 19.12.2014, №428М-401 від 19.12.2014, № 19М-401 від 28.01.2015, № 98М-401 від 04.03.2015, №115М-401 від 20.03.2015, № 124М-401 від 01.04.2015, № 130М-401 від 08.04.2015 на загальну суму 79 724 734,17 дол. США переведена на компанію Almira Investment Ltd.

Компанією NF TRADINF FZE заборгованість перед позивачем за контрактом №302М-401 в сумі 227026,80 дол. США була частково погашена 08.11.2016 на суму 8000,00 дол. США.

Між ПАТ "АЗОТ", компанією NF TRADINF FZE та компанією Almira Investment Ltd 16.11.2016 укладені угоди про переведення боргу № 572М-304 від 16.11.2016, № 573М-304 від 16.11.2016, № 574М-304 від 16.11.2016 за якими заборгованість компанії NF TRADINF FZE за контрактами № 265М-401 від 30.09.2015в сумі 9 735 991,05 дол. США, № 277М-401 від 13.10.2015 в сумі 460 958,40 дол. США та № 302М-401 від 10.11.2015 в сумі 219 026,80 дол. США перейшла до Компанії Almira Investment Ltd.

Між Компанією Almira Investment Ltd та ПАТ "АЗОТ" складено акти про зарахування зустрічних однорідних вимог від 21.11.2016, 22.11.2016, 23.11.2016, 24.11.2016, 28.11.2016 та від 01.12.2016 за яким припинено грошові зобов'язання за контрактами № 265М-401 від 30.09.2015, № 277М-401 від 13.10.2015 та № 302М-401 від 10.11.2015, № 65М-401 від 17.02.2014 року, № 231М-401 від 31,07.2014, № 260М-401 від 04.09.2014, № 279М-401 від 11.09.2014, № 291М-401 від 29.09.2014, № 292М-401 від 29.09.2014, № 333М-401 від 24.10.2014, № 356М-401 від 10.11.2014, № 368М-401 від 21.11.2014, № 382М-401 від 01.12.2014, № 410М-401 від 10.12.2014, №426М-401 від 19.12.2014, № 427М-401 від 19.12.2014, № 428М-401 від 19.12.2014, № 19М-401 від 28.01.2015, № 98М-401 від 04.03.2015, № 115М-401 від 20.03.2015, № 124М-401 від 01.04.2015, №130М-401 від 08.04.2015 зарахуванням однорідних зустрічних вимог.

ПАТ "АЗОТ" 03.04.2017 подано до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України клопотання № 500-16/14-671 в якому викладено прохання скасувати ді. спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України, застосованої до NF TRADING FZE, відповідно до наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 29.09.2016 № 1652 "Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності - до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України".

Листами від 11.05.2017 № 4102-13/15295-17 та від 30.05.2017 №4102-13/17867-07 Міністерство економічного розвитку та торгівлі України за результатами розгляду заяв ПАТ "АЗОТ" від 03.04.2017 № 500-06/14-671 та від 12.05.2017 № 500-06/16 повідомило останнього про те, що для розгляду питання про тимчасове зупинення (скасування) дії спеціальної санкції Підприємству необхідно додатково надати до Мінекономрозвитку України належним чином завірені копії матеріалів щодо усунення правопорушень та приведення своєї діяльності до норм чинного законодавства України станом на поточну дату та довідки з усіх обслуговуючих банків (оригінали) про відсутність порушень законодавчо встановлених термінів розрахунків за експортно-імпортними операціями.

ПАТ "АЗОТ" не погоджуючись з наказом від 29.09.2016 №1652 в частині застосованої до неї спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України звернулась з відповідним позовом до суду.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що зважаючи на факт усунення позивачем порушення, звернення останнього до відповідача із відповідним клопотанням та не вчинення відповідачем дій, обумовлених статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», спрямованих на скасування застосованих спеціальних санкцій по відношенню до позивача (у зв'язку з надходженням клопотання останнього), суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих підстав для скасування дії спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України, застосованої до позивача шляхом видачі оскаржуваного наказу.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Підставою для прийняття оскаржуваного наказу слугувало подання Державної фіскальної служби України, у якому повідомлялося про встановлення за позивачем порушення статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 № 185/94-ВР (у редакції, що діяла станом на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 185/94-ВР), згідно якої виручка резидентів у іноземній валюті від експорту продукції підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) такої продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, транспортних послуг - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання транспортних послуг. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Виручка резидента за експортним зовнішньоекономічним договором (контрактом) вважається перерахованою на його банківський рахунок за заявою резидента, якщо належна сума врегульована Експортно-кредитним агентством.

Відповідно до статті 35 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 № 959-XII (у редакції, що діяла станом на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 959-XII) суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності несуть відповідальність у видах та формах, передбачених статтями 33 і 37 цього Закону, іншими законами України та/або зовнішньоекономічними договорами (контрактами).

Частиною першою статті 37 Закону № 959-XII за порушення цього або пов'язаних з ним законів України до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності передбачалася можливість застосування таких спеціальних санкцій

- накладення штрафів у випадках несвоєчасного виконання або невиконання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності своїх обов'язків згідно з цим або пов'язаних з ним законів України. Розмір таких штрафів визначається відповідними положеннями законів України та/або рішеннями судових органів України;

- застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності індивідуального режиму ліцензування у випадках порушення такими суб'єктами цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України, що встановлюють певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій;

- тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності у випадках порушення цього Закону або пов'язаних з ним законів України, проведення дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.

Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що санкції, визначені частиною першою статті 37 Закону № 959-XII, зокрема застосування індивідуального режиму ліцензування, є видом відповідальності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності за порушення певних заборон, обмежень або порядку здійснення зовнішньоекономічних операцій, тобто у даному випадку вимог статті 1 Закону № 185/94-ВР.

Відповідно до частини другої статті 37 Закону № 959-XII санкції, зазначені у цій статті, застосовуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, за поданням органів доходів і зборів та контрольно-ревізійної служб, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та Національного банку України або за рішенням суду. Санкції, зазначені у цій статті, можуть бути застосовані до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності протягом трьох років з дня виявлення порушення законодавства.

Як зазначалося, за порушення статті 1 Закону № 185/94-ВР на підставі подання Державної фіскальної служби України відповідач оскаржуваним наказом притягнув позивача до відповідальності, застосувавши до нього санкції у вигляді індивідуального режиму ліцензування.

У ході розгляду справи правове регулювання спірних правовідносин суттєво змінилося.

07.02.2019 введено в дію Закон України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 № 2473-VIII (далі - Закон № 2473-VIII), яким виключено статтю 37 «Спеціальні санкції за порушення цього або пов'язаних з ним законів України» Закону № 959-XII. Будь-які застереження щодо застосування положень цього закону в частині, що стосується виключення статті 37 Закону № 959-XII чи дії застосованих до прийняття цього закону спеціальних санкцій у вигляді індивідуального режиму ліцензування, у Законі № 2473-VIII не вказані.

Окрім того, із введенням в дію Закону № 2473-VIII втратив чинність і Закон № 185/94-ВР, з підстав порушення норм якого до позивача були застосовані спірні санкції згідно виключеної статті 37 Закону № 959-XII.

Таким чином, з 07.02.2019 законодавець фактично скасував відповідальність, до якої було притягнуто позивача оскаржуваним наказом.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, положення Закону № 2473-VIII, якими скасовано відповідальність у вигляді індивідуального режиму ліцензування, яка передбачалася статтею 37 Закону № 959-XII, мають зворотну дію у часі, а тому підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

За таких обставин, оскаржуваний наказ, яким притягнуто позивача до відповідальності у вигляді індивідуального режиму ліцензування, підлягає скасуванню, оскільки така відповідальність скасована Законом № 2473-VIII, який в силу статті 58 Конституції України має зворотні дію.

Беручи до уваги скасування відповідальності, до якої було притягнуто позивача, колегія суддів не вважає за доцільне надавати оцінку правомірності прийняття оскаржуваного наказу та обставинам усунення позивачем виявлених порушень, позаяк це не відмінить необхідності застосування згаданих вище прямих норм Конституції України щодо зворотної дії закону у часі.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про скасування спірного наказу.

Відповідно до пункту 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки гуртуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 грудня 2017 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Є.О. Сорочко

Суддя А.Ю. Коротких

Суддя І.В. Федотов

Повний текст постанови складений 14.03.2019.