ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/3901/18 Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ганечко О.М.

суддів Коротких А.Ю.

Федотова І.В.

при секретарі Біднячук Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «БІФ ПРАЙМ» та Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.08.2018 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІФ ПРАЙМ» до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, у якому, з урахуванням заяви про уточнення (зменшення) позовних вимог, просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.02.2018 року № 00001181402 та від 01.02.2018 року № 00001221402.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.08.2018 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 00001221402 від 01.02.2018 року.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить оскаржуване судове рішення в частині задоволення позовних вимог скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «БІФ ПРАЙМ» також подало апеляційну скаргу в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить оскаржуване судове рішення скасувати частково та ухвали нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апелянти мотивують свої вимоги тим, що судом першої інстанції неповністю з'ясовані обставини справи, порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Представник відповідача підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити. Постанову суду першої інстанції скасувати в частині задоволення позовних вимог скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДФС у місті Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «БІФ ПРАЙМ» з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з 30.12.2015 року по 30.09.2017 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 18 січня 2018 року № 14/26-15-14-02-02/40208145 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.02.2018 року № 00001181402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств та податкове повідомлення-рішення від 01.02.2018 року № 00001221402, яким встановлено порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств та зобов'язано сплатити штраф у розмірі 12 307 грн. 40 коп.

В Акті перевірки зазначено, що при проведенні перевірки встановлено заниження податку на прибуток підприємств на загальну суму 196 020,00 грн., в тому числі за 3 квартали 2017 року у сумі 196 020,00 грн та несвоєчасну сплату грошового податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств.

Як вбачається з матеріалів справи, між TOB «БІФ ПРАЙМ» з ФОП ОСОБА_4 було укладено договір від 30.06.2017 року про надання послуг дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки.

TOB «БІФ ПРАЙМ» до перевірки надано акти виконаних послуг на загальну суму -1089000 грн. без ПДВ:

- від 31.07.2017, відповідно до якого загальна сума наданих послуг становить 363000 грн.;

- від 31.08.2017, відповідно до якого загальна сума наданих послуг становить 363000 грн.;

- від 30.09.2017, відповідно до якого загальна сума наданих послуг становить 363000 грн.

Станом на 30.09.2017, на ТОВ «БІФ ПРАЙМ» по розрахункам з ФОП ОСОБА_4 обліковується кредиторська заборгованість у сумі 1089000 грн.

Проте, згідно бази даних ДФС України встановлено, що ФОП ОСОБА_4, зареєстрований Святошинською районною в місті Києві державною адміністрацією від 23.08.2016 №20720000000036537 та знаходиться на обліку в (2657) ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Стан платника - 0 (платник податків за основним місцем обліку).

Дані про наявні трудові ресурси у ФОП ОСОБА_4: 1 особа. Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку не подавався.

Основні засоби (балансова вартість): не встановлено.

Свідоцтво платника єдиного податку по ставці 5 % з 25.08.2016 року.

ФОП ОСОБА_4 - не зареєстрований платником податку на додану вартість.

Як встановлено судом першої інстанції, у період з 01.07.2017 року по 30.09.2017 року ОСОБА_4, згідно наказу про прийняття на роботу від 01.01.2017 року №ОС-0000007, працював на TOB «БІФ ПРАЙМ», як на основному місці роботи та одночасно надавав послуги, як ФОП відповідно до договірних умов. ОСОБА_4 працював повний робочий день, фактів прогулу, перебування на лікарняному, праці неповний робочий день у період з 01.07.2017 по 30.09.2017, не встановлено.

З вищевикладеного вбачається, що у ФОП ОСОБА_4, у період з 01.07.2017 року по 30.09.2017 року, наявні ознаки відсутності факту реального здійснення господарської діяльності.

Таким чином, перевіркою не встановлено факту надання послуг від ФОП ОСОБА_4 на адресу TOB «БІФ ПРАЙМ» у період з 01.07.2017 року по 30.09.2017 року.

Отже, в порушення п 14.1, ст. 14, ст. 44.2, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, ст. 2, п. 1 п. 2 ст. 9 Закону № 996 та пунктів 4, 5, 6, 9, 20 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку «Витрати» 16, затвердженого Міністерством фінансів України від 31.12.99 № 318 (із змінами) підприємством завищено витрати на загальну суму 1089000 грн. в т.ч. за 3 квартали 2017 рік у сумі 1089000 гривень.

Також, відповідно до змісту акту перевірки, за період з 30.12.2015 року по 30.09.2017 року TOB «БІФ ПРАЙМ» задекларовано податку на прибуток підприємств у сумі 89896 грн.

Перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 30.12.2015 року по 30.09.2017 року встановлено заниження податку на прибуток підприємств на загальну суму 196020 грн., в тому числі за 9 місяців 2017 року на суму 196020 гривень.

Також в ході перевірки встановлено, що TOB «БІФ ПРАЙМ», в порушення вимог п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України, невчасно сплачено податок на прибуток за податковими деклараціями з податку на прибуток підприємств: № 9270569815 від 28.02.2017, № 9270569815 від 28.02.2017, № 9233752520 від 08.11.2017, а тому товариство притягується до відповідальності у вигляді штрафу, станом на 30.09.2017 року, на загальну суму 12330 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Статтями 138-140 Податкового кодексу України встановлений перелік різниць, на які коригується фінансовий результат до оподаткування. Зазначений перелік не містить різниць, які б передбачали коригування фінансового результату до оподаткування на витрати за операціями, що не пов'язані з господарською діяльністю платника податків або операціями, що мають ознаки нереальності.

Відповідно до розділу І «Загальні положення» Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 28.02.2013 за №336/22868 (із змінами та доповненнями), витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками). Активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому. До складу активів входять, зокрема, і грошові кошти (грошові кошти (гроші) - готівка, кошти на рахунках у банках та депозити до запитання.

Статтею 4 «Основні принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності» Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Виходячи з вищевикладеного, якщо операції платника податків з придбання товарів, робіт (послуг) визнані контролюючим органом як такі, що містять ознаки нереальності, то, відповідно, платник податків не має права відображати такі операції як операції з придбання товарів, робіт (послуг).

В той же час, такі операції повинні відображатись згідно бухгалтерського обліку відповідно до їх сутності, фактичного змісту.

Таким чином, платник податків не має права відображати в бухгалтерському обліку витрати щодо товарів, робіт (послуг), поставка яких містить ознаки нереальності, оскільки операції з придбання та використання товарів, робіт (послуг) в діяльності платника податків фактично не здійснювались.

Суд першої інстанції врахував, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків, усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт тощо та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення № 88), де первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення № 88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг №3 до Договору про надання послуг з дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки №03/07-2017 від 29 вересня 2017 року ФОП ОСОБА_4 було виконано умови договору та надано результати досліджень із детальним та повним описом усіх питань у відповідності до узгоджених напрямків досліджень у формі звіту.

Як вбачається зі змісту звіту «Исследование коньюктуры рынка мяса и мясопродуктов Украины 2016-2017 гг», ФОП ОСОБА_4 було зроблено цей звіт у 2018 році, оскільки наявна інформація, яку Виконавець не знав у вересні 2017 року та не міг знати, а саме:

- на сторінці 16 звіту «Исследование коньюктуры рынка мяса и мясопродуктов Украины 2016-2017 гг» міститься графік та речення: «По состоянию на февраль 2018 года известна информация об экспорте-импорте за 11 месяцев»;

- на сторінці 61 вищевказаного звіту міститься прогноз розвитку ринку на 2018 рік та вказується, що Кабінет Міністрів в лютому 2018 року підписав програми по державній підтримці агрокультури;

- на сторінці 62 вказані дані за січень 2018 року.

Отже, позивачем надано докази формального здійснення господарських операцій з ФОП ОСОБА_4, лише формального складення первинних бухгалтерських документів. Факт реальності надання послуг судом не встановлено.

У зв'язку з вищевикладеним колегія суддів апеляційної інстанції підтримує висновки суду першої інстанції щодо правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 01.02.2018 року № 00001181402.

Що стосується податкового повідомлення-рішення від 01.02.2018 року № 00001221402, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, за податкову декларацію з податку на прибуток підприємств № 9270569815 від 28.02.2018 позивач помилково сплатив задекларовану суму податку на прибуток на банківські реквізити Офісу великих платників податків (платіжне доручення № 2155 від 07 березня 2017 року).

09 березня 2017 року, з метою виправлення помилки, ТОВ «БІФ ПРАЙМ» був направлений лист до Відповідача із проханням перерахувати з невірно вказаного рахунку помилково перераховані кошти на правильний рахунок.

При цьому, положеннями пункту 5 Порядку зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 16 січня 2016 року № 6, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 лютого 2016 року за № 193/28323 (далі - Порядок № 6) визначено, що повернення Коштів здійснюється у випадках: 1) надмірної або помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на відповідний рахунок 3719; 2) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на невідповідний рахунок 3719; 3) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на рахунок з обліку доходів бюджету; 4) помилкової сплати податкових зобов'язань з податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій та пені, передбачених Податковим кодексом України, на рахунок 3719.

Згідно з пунктом 7 Порядку № 6, у разі задоволення Заяви про повернення Коштів з рахунку 3719 підрозділ органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, передає Заяву з відміткою про підтвердження повернення Коштів до підрозділу органу доходів і зборів, відповідального за ведення обліку платежів та складання звітності .

Таким чином, вищезазначені штрафні санкції застосовуються у разі несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску, а не у випадку помилково сплачених сум єдиного внеску на невідповідний рахунок. Здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова.

Відтак, дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть слугувати підставою для застосування штрафів.

Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного суду від 21 лютого 2018 року у справі № 813/1008/16 (№ К/9901/22080/18).

Крім того, усі сплачені податки та збори, незалежно від того, до якого бюджету вони сплачені, в будь-якому випадку зараховуються та акумулюються на один консолідований рахунок - єдиний казначейський рахунок.

Отже, помилкове зазначення розрахункового рахунку у платіжному дорученні, під час сплати суми податкового зобов'язання, не є достатньою підставою для висновку про несплату позивачем необхідної суми грошового зобов'язання у визначений строк та, як наслідок, - для застосування штрафних санкцій.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, з чим погоджується колегія суддів, що помилка Позивача у зазначенні рахунку при сплаті податку на прибуток приватних підприємств за 2016 рік не може слугувати підставою для застосування до нього штрафних санкцій за несплату (несвоєчасну) сплату внеску, а тому рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 01.02.2018 року № 00001221402 є протиправним та підлягає скасуванню.

За таких обставин, апеляційні скарги є необґрунтованими, їх доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, тому у їх задоволенні необхідно відмовити, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «БІФ ПРАЙМ» та Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.08.2018 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді І.В. Федотов

А.Ю. Коротких

Повний текст постанови виготовлено 13 березня 2019 року.