РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2019 року справа № 580/98/19

м . Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі:

головуючого судді – Бабич А.М.,

за участю:

секретаря судового засідання – Салабай М.В.,

представника позивача – ОСОБА_1 (згідно з ордером),

представника відповідача – ОСОБА_2 (згідно з довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні з правилами загального позовного провадження в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до управління ОСОБА_4 безпеки України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на службі та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,

УСТАНОВИВ:

09.01.2019 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_3 (зареєстрований за адресою: 20202, Черкаська область, м.Звенигородка, пров. Прикордонників, буд.12; РНОКПП НОМЕР_1) (далі – позивач) до Управління ОСОБА_4 безпеки України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Гоголя, буд.240; код ЄДРПОУ 20001740) (далі – відповідач) про:

визнання протиправним та скасування наказу від 07.12.2018 №129-ОС про його звільнення з військової служби та виключення зі списків особового складу;

зобов’язання відповідача виплатити позивачу грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, починаючи з дня виключення зі списків особового складу, яке у місячному розмірі складає 12000,00 грн., а також зарахувати цей період до вислуги років;

поновлення позивача на військовій службі в управлінні ОСОБА_4 безпеки України в Черкаській області.

Позов мотивовано відсутністю правих підстав для прийняття спірного наказу. Позивач зазначає, що спірне рішення суперечить принципу індивідуального підходу при виникненні юридичної відповідальності, прийняті без з’ясування всіх фактичних обставин вчинення дисциплінарного правопорушення, виявлення причин і умов, які сприяли його вчиненню, без установлення ступеню вини. Позивач наголошує, що дисциплінарні стягнення, які враховані під час прийняття спірного рішення, накладені з порушенням законодавства, оскільки прийняті без проведення службового розслідування, у тому числі в період перебування позивача у відпустці, а звільнення його зі служби відбулось у період тимчасової непрацездатності. На думку позивача, спірні обставини виникли у зв'язку з упередженим ставленням до позивача та без урахування його тривалого стажу бездоганної служби, під час якої він отримував заохочення. Просив врахувати, що з поданням щодо звільнення позивача ознайомлено 19.12.2018, хоча рішення про звільнення мало мало бути доведено не пізніше, ніж за два місяці до подання про звільнення. У зв’язку з цим просив задовольнити позов.

Ухвалою суду від 09.01.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження. Установлено відповідачу строк тривалістю п’ятнадцять днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження для надання відзиву на позовну заяву.

31.01.2019 відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі з огляду на те, що спірний наказ прийнятий у зв’язку з систематичним невиконанням позивачем умов контракту військової служби та з огляду на наявність двох незнятих дисциплінарних стягнень за порушення службової дисципліни. Відповідач стверджував, що під час звільнення позивача було дотримано усіх визначених чинних законодавством процедурних норм, враховано тривалий стаж і ступінь вини позивача у взаємозв'язку з характером допущених ним дисциплінарних проступків. Тому просив відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 01.02.2019 задоволено клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі. 13.02.2019 ухвалою, внесеною до протоколу судового засідання, суд задовольнив клопотання:

- сторін щодо надання доказів до матеріалів справи;

- відповідача про виклик для допит у судовому засіданні свідків: ОСОБА_5 - керівника структурного підрозділу відповідача, в якому ніс службу позивач, та ОСОБА_6 - начальника відділу кадрового забезпечення відповідача.

Також суд відмовив у задоволенні клопотання представника позивача про виклик та допит в якості свідків матері та дружини позивача.

13.02.2019 суд закрив підготовче провадження та призначив судовий розгляд справи по суті.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, допитавши свідків та оцінивши заявлені доводи сторін, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Суд встановив, що наказом від 01.10.2001 №86-ОС відповідач призначив позивача на посаду молодшого співробітника охорони (за рахунок посади співробітника охорони) Звенигородського міжрайонного відділу УСБУ в Черкаській області, присвоївши військове звання прапорщика.

Позивач ніс службу у відповідача на умовах контракту. 28.01.2001, 30.10.2006, 24.10.2011, 06.11.2016 позивач укладав з відповідачем контракти про проходження військової служби у ОСОБА_4 безпеки України строком на 5 років кожен.

07.12.2018 відповідач прийняв спірний наказ №129-ОС “По особовому складу”, яким позивача звільнив з військової служби з дня виключення зі списків особового складу – 10.12.2018 за підп. «б» п.61, підп. «и» п.62 та п.88-1 у запас Збройних Сил України (у зв’язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем).

Для вирішення спору суд керувався вимогами ст.2 (щодо завдань та основних засад адміністративного судочинства), ст.9 (щодо меж заявлених позовних вимог) Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Надаючи оцінку спірному наказу з точки зору дотримання законодавчих підстав та встановленої процедури звільнення позивача зі служби, суд врахував таке.

Нормативно-правовим актом, який визначає порядок проходження військової служби за контрактом особами офіцерського складу, сержантського і старшинського складу, рядового складу ОСОБА_4 безпеки України, виконання ними військового обов'язку в запасі та особливості проходження військової служби в особливий період, є Положення про проходження військової служби військовослужбовцями ОСОБА_4 безпеки України, затверджене указом Президента України від 27.12.2007 №1262/2007 (далі – Положення №1262/2007).

Нормативним актом, який визначає механізм реалізації вимог Положення №1262/2007, є Інструкція про організацію виконання Положення про проходження військової служби військовослужбовцями ОСОБА_4 безпеки України, затверджена наказом ОСОБА_4 безпеки України від 14.10.2008 №772 (далі – Інструкція №772).

Відповідно до підп. «и» п.62 Положення №1262/2007 контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці ОСОБА_4 безпеки України звільняються з військової служби у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем.

Згідно з п.7.10 Інструкції №772 підставою для звільнення військовослужбовців із військової служби у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту з їх боку (підпункт "и" пункту 62 Положення) може бути неналежне їх ставлення до виконання службових обов'язків, про що свідчить накладення на них протягом року двох і більше дисциплінарних стягнень, які на момент звільнення залишаються незнятими.

Питання виконання службових обов’язків військовослужбовцями врегульовано Законом України від 24.03.1999 №548-XIV «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» (далі – Статут внутрішньої служби).

Так, на підставі ст.ст.16, 17 Статуту внутрішньої служби кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України (далі - ЗСУ), а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями. На військовослужбовців під час перебування на бойовому чергуванні, у внутрішньому і гарнізонному наряді, а також під час виконання інших завдань покладаються спеціальні обов'язки. Ці обов'язки та порядок їх виконання визначаються законами і статутами Збройних Сил України, а також іншими нормативно-правовими актами, що приймаються на основі законів і статутів Збройних Сил України.

Суд врахував, що укладені з позивачем ОСОБА_4 безпеки України 28.01.2001, 30.10.2006, 24.10.2011, 06.11.2016 контракти про проходження військової служби передбачають обов'язок позивача сумлінно виконувати вимоги військових статутів ЗСУ, нормативно-правових актів СБУ, інших актів законодавства та службових обов’язків.

Суд звернув увагу, що підставою прийняття спірного наказу стало подання начальника Звенигородського міжрайонного відділу УСБУ в Черкаській області ОСОБА_5 до звільнення з військової служби від 19.10.2018 у зв’язку з накладенням на позивача двох дисциплінарних стягнень.

Зокрема, рапортом начальника Звенигородського МРВ від 02.02.2018 оголошено позивачу догану за порушення вимог військової дисципліни, що виразилось у невчасному прибутті на чергування 30.01.2018.

Відповідно до Інструкції про організацію чергування та охорони Звенигородського МРВ УСБУ в Черкаській області, затвердженої начальником УСБУ в Черкаській області ОСОБА_7 28.04.2017, співробітник охорони прибуває у приміщення чергової служби до 08 год. 30 хв. у форменому одязі.

З приводу цього суд встановив, що згідно з рапортом позивача від 31.01.2018 він прибув на службу о 08 год. 55 хв. У рапорті позивач вказав причину: у зв’язку з несприятливими погодними умовами. Як наслідок, начальник Звенигородського МРВ ОСОБА_5 оголосив позивачу догану. Це дисциплінарне стягнення позивач не оскаржив у встановленому законом порядку, станом на час прийняття спірного рішення воно є чинним та не заявлене предметом цього спору.

Крім того, наказом УСБУ в Черкаській області від 17.10.2018 №112-ос позивачу оголошено сувору догану за порушення техніки безпеки при поводженні з табельною зброєю, яка є чинною та позивачем не оспорена.

Підставою для застосування цього стягнення стали результати службової перевірки (оформленої доповідною запискою, підписаною 09.10.2018 членами комісії з проведення службової перевірки) за фактом надзвичайної події, що трапилась у приміщенні Звенигородського міжрайонного відділу УСБУ в Черкаській області та полягала у здійсненні позивачем під час несення служби пострілу в кабінеті у стіну з табельної зброї, чим грубо порушено правила безпеки та поводження зі зброєю.

З матеріалів службової перевірки суд встановив, що 10.09.2018 близько 08 год. 30 хв. позивач під час здійснення процедури передачі чергування при перевірці зброї – пістолета Макарова з власної необережності, не від’єднавши магазин, перевів затвор у крайнє положення, чим дослав патрон у патронник, а лише потім від’єднав магазин. Не пересвідчившись у наявності/відсутності патрона в патроннику та не скерувавши пістолет у кулеуловлювач здійснив контрольний спуск, внаслідок чого стався ненавмисний постріл у стіну.

Вказані обставини підтверджуються також рапортами від 21.09.2018 позивача та співробітника охорони Звенигородського міжрайонного відділу УСБУ в Черкаській області ОСОБА_8, актом огляду від 13.09.2018 та фототаблицею до цього акту, а також допитаними під кримінальну відповідальність свідками. З даних фототаблиці вбачається, що з траєкторії пострілу та висоти влучення в стіну ступінь можливих інших наслідків такого порушення могла бути достатньо серйозною.

З приводу цього враховано, що відповідно до ст.ст.111, 233, 235 Закону України від 24.03.1999 №550-XIV «Про Статут гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України» (далі – Статут гарнізонної та вартової служб) зброя заряджається перед виходом на пости, для конвоювання заарештованих, стосовно яких здійснюється кримінальне провадження, або для конвоювання засуджених та для супроводу осіб, які перевіряють варту, а розряджання та огляд зброї здійснюється негайно після повернення до вартового приміщення. Чатовий зобов'язаний під час виконання завдання на посту тримати зброю зарядженою, завжди готовою до застосування (при цьому патрон у патронник не досилати). Йому заборонено досилати без потреби патрон у патронник.

Згідно з вимогами Інструкції з охорони праці №10 при поводженні з табельною вогнепальною зброєю, затвердженою наказом начальника УСБУ в Черкаській області ОСОБА_7 30.10.2016 №132, з якою позивач ознайомлений під підпис 08.08.2017, військовослужбовець СБУ, за яким закріплена табельна зброя, зобов’язаний точно виконувати заходи безпеки при поводженні з табельною вогнепальною зброєю (п.1.4.2.); під час несення служби категорично забороняється вимикати запобіжник, досилати патрон в патронник, якщо у застосуванні зброї немає необхідності (п.3.1.6.). Розряджання зброї проводиться біля кулеуловлювача, при цьому, ствол має бути направлений у кулеуловлювач. Для розряджання зброї необхідно не виймаючи пістолет з кобури витягти магазин з основи рукоятки і кишені кобури, вийняти патрони з магазинів, оглянути їх і перерахувати. Дістати з кобури пістолет, вимкнути запобіжник, перевірити наявність патрона в патроннику, для чого, тримаючи пістолет у руці за рукоятку вільною рукою відвести затвор у крайнє заднє положення і поставити його на затворну затримку, оглянути, чи немає патрона в патроннику, і якщо є, вийняти його і зняти затвор із затворної затримки, поставивши його на запобіжник.

Отже, вимог вказаних актів щодо поводження з табельною вогнепальної зброєю позивач не дотримався, що призвело до вищеописаної надзвичайної ситуації, та накладення на позивача чергового дисципліарного стягнення. Тобто, позивач в порушення ст.ст.16, 17 Статуту внутрішньої служби неналежно виконував посадові обов’язки співробітника охорони Звенигородського МРВ, покладені на нього вимогами Статутів Збройних сил України та прийнятими на їх основі вищевказаними інструкціями, що є порушенням військової дисципліни.

Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців (у тому числі СБУ) щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг, визначаються Законом України від 24.03.1999 №551-XIV «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» (далі – Дисциплінарний статут).

Ст.ст.1, 2, 4, 5 Дисциплінарного статуту визначено, що військова дисципліна – це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Вона ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця, зокрема, додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів.

Згідно з ч.3 ст.5 Дисциплінарного статуту стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.

На підставі ч.1 ст.45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Статтями 83-84 Дисциплінарного статуту передбачено, що на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення. Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Аналогічні норми закріплені також у п.1 Розділу ІІ Інструкції про порядок проведення службових розслідувань та службових перевірок стосовно військовослужбовців ОСОБА_4 безпеки України, затвердженої наказом Центрального управління ОСОБА_4 безпеки України від 04 лютого 2016 року №45 (далі – Інструкція №45).

Суд врахував, що відповідно до відповідно до пунктів 1, 2, 3, 7, 8, 9, 11 Розділу IX Інструкції №45 з метою перевірки інформації про вчинення дисциплінарного правопорушення, з'ясування наявності підстав для призначення службового розслідування, обставин порушення виконавської дисципліни може проводитися службова перевірка.

Під час службової перевірки встановлюються: особа, яка вчинила дисциплінарне правопорушення або порушення виконавської дисципліни; обставини (час, місце, спосіб, наслідки тощо) вчинення дисциплінарного правопорушення або порушення виконавської дисципліни; розпорядження, доручення, вказівки начальників, службові обов'язки, які військовослужбовцем не виконані або виконані неналежно.

ОСОБА_4 перевірка проводиться за рішенням начальника підрозділу, органу, закладу та установи СБУ.

Про призначення службової перевірки видається наказ або розпорядження, у якому зазначаються відомості про службових осіб, яким доручається проведення перевірки, її мету та дату завершення.

Початок службової перевірки визначається датою підписання наказу чи розпорядження про її призначення. ОСОБА_4 перевірка може проводитись як одноособово, так і комісією. Склад і чисельність комісії визначаються з урахуванням мети, обсягу, складності та особливостей проведення службової перевірки.

Проведення службової перевірки здійснюється за загальними правилами проведення службових розслідувань, встановленими розділом V цієї Інструкції, з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.

Результати службової перевірки оформлюються доповідною запискою на ім'я службової особи, яка призначила перевірку, та підписуються службовою особою, яка провела її одноособово, або головою комісії.

У доповідній записці зазначаються підстави та мета проведення службової перевірки, службові особи, які її проводили, здійснені заходи та отримані результати, висновки і пропозиції та інші відомості, необхідні для прийняття службовою особою, яка призначила перевірку, законного рішення.

У контексті викладеного суд врахував, що передумовою для заходів зі службової перевірки став рапорт Звенигородського міжрайонного відділу УСБУ в Черкаській області ОСОБА_5 від 10.09.2018 №ЗМРВ/153.

ОСОБА_4 перевірка призначена у складі комісії розпорядженням начальника УСБУ в Черкаській області ОСОБА_7 від 11.09.2018 №97 та оформлена доповідною запискою за результатами службової перевірки, що підписана 09.10.2018 членами комісії з її проведення.

Отже, відповідачем дотримано вимог Дисциплінарного статуту та Інструкції №45 щодо підстав, вимог до проведення та оформлення результатів службової перевірки за наслідками порушення позивачем вимог службової дисципліни.

Відповідно до ст.86 Дисциплінарного статуту якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Суд звернув увагу, що за наслідками службової перевірки, оформленої вищевказаною доповідною запискою, встановлено факт скоєння позивачем дисциплінарного правопорушення та повністю доведено вину позивача у його вчиненні.

Зокрема, під час службової перевірки з’ясовано, що позивач належними чином обізнаний з порядком несення служби, встановленим Статутом ЗСУ, ознайомлений під підпис з власними посадовими обов’язками та правилами поводження з вогнепальною зброєю.

З матеріалів послужного списку позивача суд встановив наявність у нього як заохочень, так і стягнень. Зокрема: ювілейна нагорода « 15 років СБУ», відповідно до наказу від 08.02.2007 №209-ос; нагорода за відзнаку в службі 3 ступеню згідно з наказом від 25.02.2011 №159-ос; нагорода « 15 років сумлінної служби» згідно з наказом від 31.03.2016 №405-ос.

Крім вказаних вище, до позивача застосовувалися наступні дисциплінарні стягнення: зауваження за порушення службової дисципліни, накладені рапортами начальника Звенигородського МРВ від 01.12.2016 та 21.04.2017; догана, накладена рапортом начальника Звенигородського МРВ від 02.02.2018.

Зважаючи на розмір стажу позивача з несення військової служби, допущені ним порушення за вказаних вище обставин не можна вважати сумісними з призначенням та змістом його посадових обов'язків щодо охорони приміщення, що вважається режимним об'єктом. Тому, оскільки жодне з накладених на позивача у 2018 році дисциплінарних стягнень не є скасованим, подання керівника позивача з пропозицією щодо звільнення за вказаних обставин відповідає підп. «и» п.62 Положення №1262/2007.

Отже, твердження позивача, що відповідачем під час накладення дисциплінарного стягнення відбулось без з’ясування всіх фактичних обставин вчинення дисциплінарного правопорушення, виявлення причин і умов, які сприяли його вчиненню та встановлення ступеню вини, та інші в цьому контексті доводи є безпідставними.

Вказані заохочення позивача та описки в спірному рішенні не спростовують наявності фактів дисциплінарних проступків, вчинених під час несення служби у зв’язку зі свідомим нехтуванням посадових інструкцій та затверджених правил поводження з вогнепальною зброєю, у тому числі фактів незнятих дисциплінарних стягнень.

Враховуючи характер служби позивача, обсяг його службових обов’язків, суд дійшов висновку, що твердження позивача про неістотність наслідків його проступків та упереджене до нього ставлення керівника є необгрунтованими.

Тому суд дійшов висновку, що наявність двох дисциплінарних стягнень відповідно до підп. «и» п.62 Положення №1262/2007 та п.7.10 Інструкції №772 правомірно врахована відповідачем, як підстава для звільнення військовослужбовця з військової служби та прийняття спірного рішення.

Відповідно до п. 7.5. Інструкції №772 з військовослужбовцями, які звільняються з військової служби за підставами, передбаченими підпунктами "е" - "ж", "и", "і" пункту 62 Положення та підпунктами "е" - "з" пункту 63 Положення, бесіди, передбачені пунктом 7.4 цієї Інструкції, не проводяться.

Оскільки позивач звільнений зі служби на підставі підп. «и» п.62 Положення №1262/2007, проведення бесіди не вимагається.

Разом з тим, 19.11.2018 начальник Звенигородського МРВ провів з позивачем бесіду перед звільненням, що підтверджується відповідною довідкою, наявною у матеріалах справи.

Суд не врахував доводи позивача про протиправність його звільнення спірним наказом у період його тимчасової непрацездатності з огляду н а таке.

Згідно з даними листка непрацездатності КЗ «Черкаська обласна лікарня» серії АДО №695307 позивач у період з 27.11.2018 до 07.12.2018 перебував на стаціонарному лікуванні. Отже, позивач у вказаний період вважається тимчасово непрацездатним.

Відповідно до ч.2 п.68 Положення №1262/2007 днем звільнення військовослужбовців ОСОБА_4 безпеки України з військової служби в запас або у відставку вважається день, з якого їх наказом виключено зі списків особового складу ОСОБА_4 безпеки України.

Спірним наказом позивача звільнено з військової служби з дня виключення зі списків особового складу – 10.12.2018. Тобто позивач фактично звільнений зі служби 10.12.2018 після закінчення періоду тимчасової непрацездатності. Доказів перебування у цей день позивача у стані тимчасової непрацездатності судом не встановлено.

Врахувавши встановлені обставини та викладені норми законодавства, з'ясувавши на виконання ст.ст.210, 211 КАС України викладені в заявах по суті справи обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши їм об’єктивну оцінку, суд дійшов висновку, що спірний наказ є правомірним, а позовні вимоги не є обгрунтованими та не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову ОСОБА_3 – відмовити повністю.

2. Копію рішення направити учасникам справи.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 30 днів з складення повного тексту судового рішення.

Суддя А.М. Бабич

Рішення складене у повному обсязі 15.03.2019