РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Борискіна С.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Дорсервіс" (далі – позивач, ТОВ "ТК "Дорсервіс") звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач 1), Державної фіскальної служби України (далі - відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації № 942961/31245569 від 04.10.2018 про відмову у реєстрації податкової накладної № 67 від 31.08.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних; зобов’язання ДФС України здійснити реєстрацію в Єдиному реєстрі податкової накладної № 67 від 31.08.2018.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 31.08.2018 між контрагентом позивача – Товариством з обмеженою відповідальністю "Любомирське вапняно-силікатне підприємство" та позивачем було підписано акт виконаних робіт з надання транспортних послуг №99 на суму 346 494,00 грн. з ПДВ згідно договору про надання послуг перевезення вантажу автомобільним транспортом №18/16-03 від 18.06.2018. Позивачем, відповідно до вимог податкового законодавства складено податкову накладну № 67 від 31.08.2018 на загальну суму 346 494,00 грн., в тому числі ПДВ 57 749,00 грн. та направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. 15.09.2018 позивачем отримано квитанцію про те, що документи прийнято, реєстрація зупинена, де було вказано, що відповідно до п. 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, реєстрація ПН/РК від 31.08.2018 № 67 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. В графі "результат обробки" було вказано, що податкова накладна відповідає вимогам пп.1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника податку. Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Додатково повідомлено: показник "D" = .00303457613549. 02.10.2018 позивачем були надані письмові пояснення та копії документів на підтвердження факту господарської операції за наслідками якої була складена податкова накладна №67 від 31.08.2018. Проте, 04.10.2018 відповідач 1 прийняв рішення № 942961/31245569 про відмову в реєстрації ПН № 67 від 31.08.2018 з підстав ненадання платником податків копій документів, а саме: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (контролюючим органом, всупереч вимогам законодавства, не підкреслено яких саме документів не надано на розгляд комісії); розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків. Однак, які саме документи із вказаного переліку не надано платником податку Комісією конкретно не вказано. Позивач з прийнятим рішенням не погоджується, вважає його протиправним, прийнятим відповідачем безпідставно і необґрунтовано, за відсутності об’єктивного розгляду наданих документів та пояснень, таким, що порушує його права, як платника податку на додану вартість, оскільки відповідачем дії по відмові у реєстрації ПН вчинені з порушенням порядку встановленого постановою Кабінету Міністрів України №117 від 21.02.2018 "Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних". Також відповідач 1 не конкретизував, які саме копії документів мають бути надані позивачем для прийняття рішення про реєстрацію спірної ПН. За таких обставин, просить суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представником відповідача 2 подано до суду відзиви на позов, де зазначено, що спірне рішення про відмову у реєстрації податкової накладної прийняте відповідно до норм податкового законодавства. Позивачем не надано достатніх доказів які засвідчують факт здійснення господарських операцій за податковою накладною. Зокрема, не надано розрахункових документів, банківських виписок про оплату, а також надано документи, які не можливо ідентифікувати. Просить у задоволенні позову відмовити (а.с.197-203).

Ухвалою суду від 26.12.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

06.02.2019 ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті у відкритому судовому засіданні на 11.03.2019 о 10:15 год.

Ухвалою суду від 11.03.2019 вирішено перейти до розгляду справи №460/3156/18 у порядку письмового провадження.

Відповідно до положень ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб’єктом владних повноважень в основу спірних рішень на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку, суд виходить з огляду на таке.

Судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Дорсервіс" зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 23.06.2005 року, номер запису: 1 073 120 0000 004672, код ЄДРПОУ 3245569. Зареєстровано платником податку на додану вартість 01.06.2018 року, індивідуальний податковий номер 312455626587.

Комісія ГУ ДФС в м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, включила Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Дорсервіс" до переліку ризикових платників податків, в зв'язку з чим позивач 14.09.2018 та повторно 18.09.2018 відправляв на Комісію Таблицю даних платника податків на виготовлення асфальту та Таблицю даних платника податків на реалізацію щебеню.

Комісією прийнято рішення про неврахуванням таких Таблиць, з покликанням на те, що в органах ДФС наявна інформація, яка свідчить про здійснення позивачем ризикових операцій.

У зв'язку з цим, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Дорсервіс" зверталось до Комісії ГУ ДФС в м.Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, із заявою про виключення з переліку ризикових платників податків (а.с.132).

На підтвердження викладених обставин, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Дорсервіс" надавало відповідну документацію, копії якої долучено також і до матеріалів справи.

Листом 01.10.2018 за №73141/10/26-15-41-05-14 Головне Управління ДФС у м.Києві повідомило, що на вказану дату Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Дорсервіс" в переліку ризикових платників податку не значиться (а.с.137-139).

Разом з тим, судом встановлено, що 18.06.2018 між ТОВ "ТК "Дорсервіс" та ТОВ "Любомирське вапняно-силікатне підприємство" було укладено договір про надання послуг №18/06-03 на перевезення вантажу автомобільним транспортом (а.с.31-32).

Згідно умов даного договору, Замовник зобов’язується надавати для перевезення вантажі, а Перевізник приймати їх обсягом згідно документів, обумовлених цим договором.

Перевізник виконує для Замовника перевезення або організує перевезення вантажів, обсягом, згідно документів, обумовлених цим Договором.

Відповідно до п.4.1 договору, вартість послуг за цим договором становить 430 грн. з ПДВ за 1 тонну перевезення вантажу. Замовник зобов’язаний розрахуватися з Перевізником за надані послуги протягом 10 днів з моменту розвантаження та отримання оригіналів: рахунку-фактури, завіреної вантажоодержувачем і перевізником товарно-транспортної накладної, акту виконаних робіт.

31.08.2018 року між сторонами було підписано акт виконаних робіт з надання транспортних послуг №99 на суму 346 494,00 грн., у т.ч. ПДВ 57 749,00 грн. (а.с.33).

На вказану суму ПДВ позивачем 31.08.2018 складено податкову накладну №67 та направлено її на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с.21).

15.09.2018 року ТОВ "ТК "Дорсервіс" отримано квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної №67. В графі "результат обробки" було вказано, що податкова накладна відповідає вимогам пп.1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника податку». Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Додатково повідомлено: показник "D" = .00303457613549 (а.с.20).

З матеріалів справи встановлено, що ТОВ "ТК "Дорсервіс" 02.10.2018 з урахуванням вимог пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних" №117 від 21.02.2018, було подано на розгляд комісії контролюючого органу – Головного Управління ДФС у м. Києві, повідомлення №12 щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення господарської операції по податковій накладній №67 від 31.08.2018, до якого було додано:

- письмові пояснення за вих.№60 від 02.10.2018 (а.с.23-26), копію протоколу №1/2018 про призначення директора від 04.05.2018 (а.с.27-28), копію наказу про призначення директора від 05.05.2018 (а.с.30), копію договору про надання послуг №18/06-03 перевезення вантажу автомобільним транспортом від 18.06.2018 (а.с.31-32), копію акта надання послуг №99 від 31.08.2018 (а.с.33), копії товарно-транспортних накладних на перевезення вапна №440 від 01.08.2018, №441 від 02.08.2018, №442 від 03.08.2018, №443 від 04.08.2018, №444 від 05.08.2018, №446 від 06.08.2018, №450 від 07.08.2018, №451 від 08.08.2018, №452 від 09.08.2018, №456 від 13.08.2018, №460 від 14.08.2018, №463 від 15.08.2018, №464 від 15.08.2018, №467 від 16.08.2018, №468 від 16.08.2018, №472 від 17.08.2018, №474 від 18.08.2018, №475 від 18.08.2018, №476 від 19.08.2018, №477 від 19.08.2018, №480 від 20.08.2018, №486 від 22.08.2018, №487 від 22.08.2018, №489 від 23.08.2018, №494 від 24.08.2018, №497 від 25.08.2018 (а.с.34-59), копію довіреності №5 від 02.08.2018 (а.с.60), копію договору поставки нафтопродуктів №63 від 01.06.2018 з ДП "Авіком Рівне" (а.с.62-66), копії видаткових накладних на поставку пального №1525 від 01.08.2018, №1526 від 01.08.2018, №1568 від 06.08.2018, №1614 від 10.08.2018, №1683 від 17.08.2018, №1733 від 23.08.2018, №1761 від 27.08.2018 (а.с.67-73); копії товарно-транспортних накладних на поставку пального №АР-00001525 від 01.08.2018, №АР-00001526 від 01.08.2018, №АР-00001568 від 06.08.2018, №АР-00001614 від 10.08.2018, №АР-00001683 від 17.08.2018, №АР-00001733 від 23.08.2018, №АР-00001761 від 27.08.2018 (а.с.74-80), копію банківської виписки станом на 20.09.2018 в підтвердження оплати даних ТМЦ (а.с.81-82), копію сертифікату відповідності на пальне серія АА №000050 від 03.04.2018, копію сертифікату відповідності на пальне №UA1.185.0012475-17 від 04.08.2017 (а.с.83-86), копію договору оренди транспортних засобів №1 від 15.06.2018 (а.с.87), копію акта наданих послуг №2 від 31.07.2018, копію акта наданих послуг №3 від 31.08.2018 (а.с.92-93), копії свідоцтв про реєстрацію ТЗ (а.с.94-98), копію банківської виписки станом на 05.09.2018, що засвідчує оплату послуг оренди транспорту (а.с.99), копію договору оренди нежитлового приміщення №1 від 02.07.2018 (а.с.100-102), копію акта наданих послуг №1 від 31.07.2018, копію акта наданих послуг №2 від 31.08.2018 (а.с.104-105), копію інформаційної довідки про право власності №125241304 від 24.05.2018 (а.с.106-107), копію банківської виписки станом на 05.09.2018, що засвідчує оплату послуг оренди приміщення (а.с.108), копію типового договору розподілу природного газу від 19.07.2018, копію договору №41APRvz466-18 від 01.08.2018 (а.с.109-117), копію акта №ЗРВ00010682 від 31.08.2018 приймання-передачі природного газу (а.с.118), копію акта №РВ00034254 від 31.08.2018 приймання передачі природного газу, копію акта №РВ000010212 від 31.08.2018 розподілу природного газу (а.с.119-120), копію банківської виписки станом на 20.09.2018, що засвідчує оплату спожитого газу, копію банківської виписки станом на 20.09.2018, що засвідчує оплату за розподіл природного газу, копію банківської виписки станом на 18.09.2018, що засвідчує сплату податків (а.с.121-126), копію повідомлення про прийняття працівників б/н від 15.06.2018, що засвідчує кількість та наявність працівників у штаті позивача (а.с.127-131).

04.10.2018 комісією ГУ ДФС в м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, було прийнято рішення №942961/31245569 про відмову у реєстрації податкової накладної №67 від 31.08.2018 (а.с.18).

Бланк рішення містить три підстави для відмови у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних:

- ненадання платником податків письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/ розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена;

- ненадання платником податків копій документів (серед яких окремо виділено такі групи, як: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податків, яким оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством;

- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

В рішенні №942961/31245569 від 04.10.2018 підставою для відмови у реєстрації податкової накладної обрано: "Ненадання платником податків копій документів, а саме: первинні документи щодо постачання/придбання товарів, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків. І, при цьому, в рядку, що має назву: "Додаткова інформація (вказати конкретні документи)" Комісією не зазначено жодного конкретного документу, що не надав платник податку.

Рішення №942961/31245569 від 04.10.2018 оскаржувалось ТОВ "ТК "Дорсервіс" 08.10.2018 в адміністративному порядку (а.с.140-149).

Рішенням Комісії з питань розгляду скарг №37046/31245569/2 від 17.10.2018 скаргу залишено без задоволення (а.с.150).

Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, доказам, наявним у справі, суд виходить з огляду на наступне.

Так, відповідно до пункту 187.1. статті 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відтак, після настання однієї із подій, у платника податків виникає обов’язок оформити податкову накладну та подати її на реєстрацію.

Судом встановлено, що позивачем, за першою подією (на дату складання акта про надання послуг), сформовано податкову накладну від 31.08.2018 № 67 та подано на реєстрацію.

За правилами пункту 185.1 статті 185 ПК України, операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

При цьому, згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України, платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, саме на дату виникнення податкових зобов’язань та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно із пунктом 201.10 статті 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг, платник податку продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01.07.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Пунктом 201.16 статті 201 ПК України передбачено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних" №117 від 21.02.2018 затверджено: Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі іменується Порядок №117); Порядок роботи комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації; Порядок розгляду скарг на рішення комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації.

За правилами пункту 3 Порядку №117 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, тобто до внесення змін постановою №936 від 24.10.2018, редакція якої діє з 10.11.2018), податкові накладні/розрахунки коригування (крім розрахунків коригування, складених у разі зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику), що подаються на реєстрацію в Реєстрі до проведення моніторингу, за результатами якого можливе зупинення їх реєстрації, перевіряються відповідно до таких ознак: 1) податкова накладна, яка не підлягає наданню отримувачу (покупцю) та/або складена за операцією, що є звільненою від оподаткування; 2) обсяг постачання, зазначений платником податку в податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі в поточному місяці, з урахуванням поданої на реєстрацію в Реєстрі податкової накладної / розрахунку коригування, становить менше 500 тис. гривень та керівник - посадова особа такого платника податку є особою, яка займає аналогічну посаду не більше ніж у трьох (включно) платників податку; 3) одночасно значення показників D та P, розрахованих у наведеному у цьому підпункті, мають такі розміри: D>0,03, Р<Рмx1,4, де: D - розрахункова величина, яка дорівнює S/T; S - загальна сума сплачених за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну / розрахунок коригування, сум єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податків і зборів (крім суми податку на додану вартість, сплаченої під час ввезення товарів на митну територію України) платником податку та його відокремленими підрозділами; T - загальна сума постачання товарів/послуг на митній території України, що оподатковуються за ставками 0, 20 і 7 відсотків, зазначеними платником податку в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну/розрахунок коригування; P - сума податку на додану вартість, зазначена платником податку в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі у звітному (податковому) періоді, з урахуванням поданої на реєстрацію в Реєстрі податкової накладної/розрахунку коригування; Рм - найбільша місячна сума податку на додану вартість, зазначена у податкових накладних/ розрахунках коригування, зареєстрованих платником податку в Реєстрі за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну/ розрахунок коригування. Значення показника D за останні 12 календарних місяців обраховується ДФС станом на перше число календарного місяця та кожного 10 числа стає доступним платнику податку в електронному кабінеті.

За правилами пунктів 5, 10 вищеназваного Порядку, податкова накладна / розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку. Критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади. Мінфін у дводенний строк погоджує або надсилає ДФС на доопрацювання визначені у цьому пункті критерії та перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку. Про визначені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, ДФС інформує Комітет Верховної Ради України з питань податкової та митної політики. ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що процедура визначення критеріїв ризиковості виглядає так, що ці критерії визначаються ДФС України та погоджуються Мінфіном.

Державна фіскальна служба України листом № 959/99-99-07-18 від 21.03.2018 визначила Критерії ризиковості платника податку та Критерії ризиковості здійснення операцій листом № 960/99-99-07-18 від 21.03.2018 - Перелік показників, що визначають позитивну податкову історію платника податку.

Пунктом 1 листа №959/99-99-07-18 від 21.03.2018 визначено, що платник податків відповідає критеріям ризиковості, якщо: 1.1. платника податку зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи згідно з інформацією, наявною в органах Державної фіскальної служби; 1.2. платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління неіснуючим, померлим, безвісти зниклим особам згідно з інформацією, наявною в органах Державної фіскальної служби; 1.3. платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження згідно з інформацією, наданою такими фізичними особами; 1.4. платника податку зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників і призначених у законному порядку керівників згідно з інформацією, наданою такими засновниками та/або керівниками; 1.5. наявний обвинувальний вирок суду стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податку за статтею 205 Кримінального кодексу України згідно з інформацією, наявною в органах Державної фіскальної служби; 1.6. комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме: платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим); дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації; платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ); платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб'єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років; платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України; платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України; наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

При цьому, Головні управління ДФС в областях, м. Києві та Офіс великих платників податків ДФС постійно обраховують та проводять моніторинг показників, визначених у пунктах 1.1 - 1.6 цих Критеріїв. Ризиковість платника податку може бути встановлено у разі виконання хоча б одного з критеріїв, визначених у пунктах 1.1 - 1.5 цих Критеріїв. Якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення. Якщо платник податків, якого внесено до переліку ризикових суб'єктів господарювання, перестав відповідати критеріям ризиковості, що визначені у пунктах 1.1 - 1.5 цих Критеріїв, такого платника податків виключають з переліку ризикових суб'єктів господарювання в день отримання/виявлення такої інформації. У разі якщо платник податків, внесений до переліку ризикових суб'єктів господарювання, перестав відповідати критеріям ризиковості, що визначені у пункті 1.6 цих Критеріїв, платника виключають з переліку ризикових суб'єктів господарювання за рішенням комісій головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС.

За правилами пунктів 12, 13 Порядку №117, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації. У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Відповідно до пунктів 18-20 цього Порядку №117, письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу, розглядаються комісіями контролюючих органів. Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС). Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

В силу вимог пункту 21 цього Порядку №117, підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Зі змісту квитанції від 15.09.2018 встановлено, що реєстрація податкової накладної позивача №67 від 31.08.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена з покликанням на те, що податкова накладна відповідає вимогам пп.1.6 п.1 "Критеріїв ризиковості платника податку".

Однак, як встановлено в судовому засіданні, вказані Критерії ризиковості платника податку та Критерії ризиковості здійснення операцій станом на час розгляду даної справи в суді, Міністерством фінансів України не погоджені.

Доказів зворотного відповідачем суду не надано і судом не встановлено.

При цьому, наведені критерії ризиковості є основою для роботи системи зупинення реєстрації податкових накладних, оскільки саме вони і є підставами, з яких реєстрацію податкової накладної може бути зупинено.

На це прямо вказує зміст підпункту 3 пункту 13 Порядку №117, відповідно до якого у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються, зокрема, критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку.

За відсутності належним чином встановлених критеріїв ризиковості процедура зупинення реєстрації податкових накладних не може бути реалізована, адже підставами для такого зупинення є відповідність податкової накладної критеріям ризиковості здійснення операції (пункт 7 Порядку №117).

Критерії ризиковості платника податку та/або критерії ризиковості господарської операції є важливим елементом порядку визначення об'єкту оподаткування ПДВ, оскільки безпосередньо впливають на суму податкових зобов'язань платника податків-покупця. Відповідно, такі критерії повинні затверджуватися у порядку, визначеному чинним законодавством.

Суд зауважує, що Державна фіскальна служба України - це центральний орган виконавчої влади України, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України.

Водночас, відповідно до частини 3 статті 117 Конституції України, нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підлягають реєстрації в порядку, встановленому законом.

Пунктом 1 Указу Президента України від 03.10.92 № 493/92 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" встановлено, що нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.

На реалізацію норми Конституції України та положень зазначеного Указу Президента України, постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 № 731 затверджено Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади.

Згідно з пунктом 2 цього Положення державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер. При цьому, як встановлено пунктом 3 цього ж нормативного правового акту, на державну реєстрацію подаються нормативно-правові акти, прийняті уповноваженими на це суб'єктами нормотворення в електронній (через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади) або паперовій формі в порядку, визначеному Мін'юстом, що містять норми права, мають неперсоніфікований характер і розраховані на неодноразове застосування, незалежно від строку їх дії(постійні чи обмежені певним часом) та характеру відомостей, що в них містяться, у тому числі з грифами "Для службового користування", "Особливої важливості", "Цілком таємно", "Таємно" та іншими, а також прийняті в порядку експерименту.

Отже, якщо певний документ, виданий центральним органом виконавчої влади, містить норми права, він підлягає обов'язковій державній реєстрації в Міністерстві юстиції України.

Суд зазначає, що критерії ризиковості, які використовуються як підстави для зупинення реєстрації податкових накладних, розраховані на неодноразове використання, визначають зміст прав та обов'язків суб’єктів господарювання. Отже, документ, який визначає подібні критерії, містить норми права, а тому підлягає реєстрації в Міністерстві юстиції України.

Відповідно до пункту 15 зазначеного Положення, Міністерства, центральні органи виконавчої влади направляють для виконання нормативно-правові акти лише після їх державної реєстрації та офіційного опублікування. У разі порушення зазначених вимог, нормативно-правові акти вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані.

Своєю чергою, згідно з пунктом 3 Указу Президента України від 03.10.1992 №493/92 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади", нормативно-правові акти, що підлягають державній реєстрації, набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.

За відсутності належним чином затвердженого компетентним органом і зареєстрованого в Мінюсті нормативно-правового акту, жодні приписи щодо критеріїв зупинення реєстрації податкових накладних не можуть бути визнані обов'язковими для виконання будь-яким із платників податку, оскільки відповідні норми не можуть вважатися такими, що набрали чинності.

З урахуванням викладеного, лист ДФС від 21.03.2018 № 959/99-99-07-18 щодо критеріїв ризикованості, який по суті містить норми права, не може вважатися чинним нормативно-правовим актом, оскільки не погоджений Міністерством фінансів України та не зареєстрований у Міністерстві юстиції України.

Жодного іншого нормативно-правового акту, який би визначав критерії ризиковості як підстави для зупинення реєстрації податкових накладних, законотворцем не прийнято.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 117, критеріїв ризиковості теж не встановлені.

Окремо слід наголосити на тому, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної в обов’язковому порядку зазначається не лише сам критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, а й вказується розрахований показник за кожним критерієм, якому відповідає платник податку.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної від 15.09.2018 даних про розрахунковий показник критерія (їв) ризиковості платника податку немає.

Повідомлений у квитанції в якості додаткового показника такий показник, як: "D"= .00303457613549, не є прийнятним.

По-перше, за правилами пункту 3 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №117 від 21.02.2018 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, тобто до внесення змін постановою №936 від 24.10.2018), значення показників D та P, порівнюється одночасно, а у квитанції зазначені дані лише одного показника D.

А, по-друге, розрахункові величини D та P - є ознаками, відповідно до яких перевіряються подані на реєстрацію податкові накладні саме до початку проведення моніторингу, за результатами якого можливе зупинення їх реєстрації. Тобто ці величини ні за яких умов не можуть вважатися показниками критеріїв ризиковості платника податку.

Також у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної не зазначено конкретного переліку документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної.

Слід зазначити, що у пункті 14 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №117 від 21.02.2018 (у відповідній редакції) зазначено, що перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Разом з тим перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, не означає, що платник податку повинен подати абсолютно всі, зазначені у ньому документи. Навпаки, зміст цього переліку свідчить на користь того, що враховується специфіка певних господарських операцій. Даний перелік є загальним і повинен дифенціюватися в залежності від того, яка господарська операція покладена в основу виникнення податкових зобов’язань з ПДВ, тобто узгоджуватися з вимогами, як пункту 185.1 статті 185, так і пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України.

Пунктами 18-21 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою КМУ від 21.02.2018 року №117, передбачено наступне: Письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів. Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС).

Як встановлено судом, ПН № 67 від 31.08.2018, сформована позивачем на суму ПДВ, на відвантаження товарів, надання робіт/послуг, що повністю узгоджується з умовами Договору про надання послуг перевезення вантажу автомобільним транспортом.

Також суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 15 Порядку №117, письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов’язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування.

Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг).

Судом встановлено, що позивачем надано контролюючому органу повідомлення щодо подачі документів з поясненнями, яких було цілком достатньо для прийняття комісією ГУ ДФС у м. Києві рішення про реєстрацію ПН № 67 від 31.08.2018.

За наведених обставин, спірне рішення відповідача 1 про відмову у реєстрації ПН № 67 від 31.08.2018 в ЄРПН, є протиправним та такими, що належать до скасування, оскільки при прийнятті таких рішень не дотримано критеріїв, встановлених статтею 2 КАС України.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання зареєструвати в ЄРПН податкову накладну № 67 від 31.08.2018.

Відповідно до ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенство права.

Принцип верховенства права сформувався як інструмент протидії свавіллю держави, що виявляється в діях її органів як у цілому, так і окремих із них.

Верховенство права - це розуміння того, що верховна влада, держава та її посадові особи мають обмежуватися законом.

У судовому рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Олссон проти Швеції" від 24 березня 1988 року (скарга №10465/83) зазначено, що серед вимог, які суд визначив як такі, що випливають з фрази "передбачено законом" є наступні: будь-яка норма не може вважатися "законом", якщо вона не сформульована з достатньою точністю так, щоб громадянин самостійно або, якщо знадобиться, з професійною допомогою міг передбачити з часткою ймовірності, яка може вважатися розумною в даних обставинах, наслідки, які може спричинити за собою конкретну дію; фраза "передбачено законом" не просто відсилає до внутрішнього права, але має на увазі і якість закону, вимагаючи, щоб останній відповідав принципу верховенства права. У внутрішньому праві повинні існувати певні заходи захисту проти свавільного втручання публічної влади у здійснення прав; закон, який передбачає дискреційні повноваження, сам по собі не є несумісним з вимогами передбачуваності за умови, що дискреційні повноваження та спосіб їх здійснення вказані з достатньою ясністю для того, щоб з урахуванням правомірності мети зазначених заходів забезпечити індивіду належний захист від свавільного втручання влади. Крім того, згідно п. 65 вказаного рішення Суду, втручання повинно бути зумовлено досягненням правомірної цілі.

Також Європейський суд з прав людини вказує, що у відповідності зі сформованою практикою Суду, під поняттям необхідності мається на увазі, що втручання відповідає якій-небудь нагальній суспільній потребі і що воно пропорційно законній меті. При визначенні того, чи є втручання "необхідним у демократичному суспільстві", Суд враховує, що за державами - учасницями Конвенції залишається певна свобода розсуду.

На підставі викладеного, суд уважає за необхідне зазначити, що запорукою правильного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб'єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування. Рішення органу влади має бути визнано протиправним, у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дії) суд зобов'язаний відновити порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Європейський суд з прав людини у п.50 рішення від 13 січня 2011 у справі "Чуйкіна проти України" (заява №28924/04) констатував: "що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов’язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. theUnitedKingdom), пп.28 36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

На підставі зазначеного, а також з огляду на ту обставину, що відповідачами будь-які підставні та правомірні зауваження до поданих позивачем документів не висловлено, суд уважає, що порушені права позивача підлягають захисту, як шляхом визнання протиправним спірного рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, так і шляхом зобов'язання відповідача зареєструвати вказану вище податкову накладну.

Суд також зауважує, що рішення суду має бути не тільки законним та обґрунтованим, воно повинно бути ще й ефективним у захисті порушених прав, свобод та інтересів. А тому, вважає, що покладання на відповідача в даному випадку обов’язку зареєструвати податкову накладну не вважатиметься втручанням у його дискреційні повноваження.

Зазначене також узгоджується з передбаченим пунктом 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод правом особи на доступ до суду, що, зокрема, включає такий аспект, як право на розгляд справи судом із "повною юрисдикцією", тобто судом, що має достатні та ефективні повноваження щодо: повторної (після адміністративного органу) оцінки доказів; встановлення обставин, які були підставою для прийняття оскарженого адміністративного рішення; належного поновлення прав особи за результатами розгляду справи по суті (п.70 рішення Європейського суду з прав людини від 28.06.1990 у справі "Обермейєр проти Австрії"; п.155 рішення Європейського суду з прав людини від 04.03.2014 у справі "Гранд Стівенс проти Італії").

Підсумовуючи вище викладене в його сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позову позивача в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на викладене, на користь позивача слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління ДФС у м. Києві, оскільки саме рішення останнього призвело до виникнення порушення права позивача та зумовило звернення з позовом до суду.

Сума судового збору сплачена позивачем відповідно до платіжного доручення від 13.12.2018 № 918 на суму 1762, 00 грн., оригінал якого знаходиться у матеріалах справи (а.с.4).

Крім того, позивачем подано клопотання про стягнення з відповідача понесених позивачем витрат, пов’язаних з правничою допомогою.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Пунктом 1 частини третьої цієї статті до витрат, пов'язаних з розглядом справи, віднесено витрати на професійну правничу допомогу. При цьому, згідно з частинами першою та другою статті 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

У разі недотримання вимог частини п’ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Сторонами відповідача заперечень чи клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу адвоката, що підлягають розподілу між сторонами не заявлялось.

На виконання вимог ч.4 ст.134 КАС України позивач подав до суду копії: договору про надання правової допомоги адвокатським об’єднанням від 04.10.2018 (а.с.151-155), рахунку на оплату послуг №04/02-1 від 04.02.2019 (а.с.179), акта приймання-передачі наданих послуг №04/02-1 від 04.02.2019 року, де визначено детальний опис наданих послуг, із зазначенням часу, витраченого на надання цих послуг, та загальної вартості послуг (а.с.177-178), платіжного доручення №1096 від 04.02.2019 на суму 10000,00 грн. (а.с.181), копію додаткової угоди №1 від 21.12.2018 (а.с.180), а також виписки по рахунку адвокатського об’єднання про зарахування коштів 04.02.2019 (а.с.182), ордера серії РН-645 №104 від 20.12.2018 (а.с.156), свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю серії РН №1421 від 27.07.2018 (а.с.157).

Стаття 59 Конституції гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз’яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб’єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб’єктами права.

Отже, з викладеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз’яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

Конституційний Суд зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч.2 ст.3, ст.59 Конституції покладає на державу відповідні обов’язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов’язки обумовлюють необхідність визначення в законах, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги.

Суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу підтверджений належним чином, є співмірним з складністю справи, часом, витраченим адвокатами, обсягом наданих послуг та підлягає розподілу за наслідками судового розгляду справи.

Таким чином, вартість послуг 10000,00 грн. відноситься до складу судових витрат.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Дорсервіс" (вул. Промислова, буд. 4, с. Нова Любомирка, Рівненський район, Рівненська область, 35321, код ЄДРПОУ 31245569) до Головного управління ДФС у м.Києві ( вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 39439980) Державної фіскальної служби України (Львівська пл., 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 39292197) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного Управління ДФС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 04 жовтня 2018 року №942961/31245569 про відмову у реєстрації податкової накладної №67, складеної Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Дорсервіс" 31.08.2018.

Зобов’язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №67, складену Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Дорсервіс" від 31.08.2018.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Дорсервіс" суму судового збору у розмірі 881,00 грн. та витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 5000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень – Головного управління ДФС у м.Києві.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Дорсервіс" суму судового збору у розмірі 881,00 грн. та витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 5000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень – Державної фіскальної служби України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 15 березня 2019 року.

Суддя Борискін С.А.