Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 березня 2019 р. Справа№200/1793/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Буряк І.В., розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи за позовом Державної установи “Торецька виправна колонія (№2)” до Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування рішення ГУ ДФС у Донецькій області №0042294312-380 від 30 серпня 2018 року, -

ВСТАНОВИВ:

Державна установа «Торецька виправна колонія (№2)» (надалі – позивач, Торецька виправна колонія № 2) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної службі у Донецькій області (надалі – відповідач, ГУ ДФС у Донецькій області), про скасування рішення від 30 серпня 2018 року №0042294312-380 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у загальній сумі 392 587,34 грн.

Позовні вимоги мотивовані наступним.

Ситуація щодо наявності боргу виникла внаслідок допущеної помилки при формуванні електронної форми звіту про суми нарахованої заробітної плати. Фактично в установі позивача не мали місце ні затримки, ні несплата ЄСВ за спірний період, тому підстави для нарахування штрафу та пені відсутні.

Позивач зазначає, що місцезнаходженням установи є територія, на якій проводиться антитерористична операція (далі – АТО), а тому за приписами чинного законодавства під час проведення АТО штрафні (фінансові) санкції та пеня до платників, які знаходяться на обліку у органах доходів та зборів в зоні проведення АТО, не застосовуються.

Ухвалою суду від 06 лютого 2019 року відкрито провадження у справі, визначено, що справа буде розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

25 лютого 2019 року судом отриманий відзив ГУ ДФС у Донецькій області на позовну заяву, за змістом якого останній просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Посилається на те, що позивач є платником ЄСВ та в силу п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (надалі – закон 2464) зобов’язаний своєчасно нараховувати та сплачувати вказаний платіж. В свою чергу відповідач, як контролюючий орган виконує обов’язки встановлені ст. 25 вказаного закону та «Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 499 (в редакції наказу Міністерства фінансів України 28.03.2016 № 393) зареєстрований у Міністерстві юстиції України від 21.04.2016за № 609/28739.

Фактичні обставини даної справи свідчать, що позивачем належним чином не виконано вимоги ст. 9 Закону № 2464, а тому до нього податковим правомірно застосовано штрафні фінансові санкції та нарахована пеня.

Також відповідачем 25 лютого 2019 року до суду подано клопотання, в порядку ст. 260 КАС України про розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 27 лютого 2019 року у задоволенні вказаного клопотання відмовлено.

Дослідивши письмові докази та пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, суд встановив наступне.

Торецька виправна колонія (№2), код ЄДРПОУ 08563091, місцезнаходження: 85200, Донецька обл., місто Торецьк, вул. Херсонська, будинок 32, перебуває на обліку у Констянтинівсько-Дружківському управлінні (Торецьке відділення) ГУ ДФС у Донецькій області як платник єдиного внеску, реєстраційний номер платника єдиного внеску: 05-13-01-0140БМ (згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань).

30 серпня 2018 року ГУ ДФС у Донецькій області прийнято рішення № 00422943312-380 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким на підставі ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 закону № 2464 застосовано штраф (20% з 01.01.2015) у розмірі 346 325,02 грн. та нараховано пеню (0,1% суми недоїмки) у розмірі 46 262,32 грн., за період з 21.12.2017 до 22.01.2018 у загальній сумі 392 587,34 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказаного рішення, ГУ ДФС у Донецькій області направлено позивачу відповідь від 09.10.2018 № 180-05-99-43-08 «Про надання відповіді», яким скарга Торецької виправної колонії залишена без розгляду.

Не погодившись із такою відповіддю, позивач звернувся зі скаргою від 19.10.2018 № 8/3924 до ДФС України, за результатами розгляду якої рішенням від 28.11.2018 № 38574/6/99-99-11-05-02-25 вказана скарга залишена без розгляду.

Підставою для винесення оспорюваного у справі рішення стало встановлення податковим органом факту несвоєчасної сплати позивачем ЄСВ згідно поданої звітності з відповідного внеску за період 20.12.2017 року – 22.01.2018.

Позивачем стверджує, що заборгованість чи несвоєчасна сплата ЄСВ взагалі відсутні, мала місце арифметична помилка, невірно зазначена база нарахування ЄСВ – замість вірної – 988 075,16 грн. помилково зазначено 9 880 075,16 грн., через що належна до сплати сума ЄСВ порахована неправильно замість суми зобов’язання – 217 376,54 грн., зазначено – 2 173 616,54 грн.

Податковий орган у відзиві пояснень з даного приводу суду не надав.

Фактична сплата та перерахування грошових коштів з призначення платежу єдиний внесок за вказані вище періоди підтверджується платіжними дорученнями, що містяться в матеріалах справи.

Розмір та факт нарахування позивачу штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату ЄСВ підтверджується даними ІКП, що наявні у матеріалах справи.

Предметом спору у даній справі є правомірність винесення податковим органом спірного рішення від 30 серпня 2018 року № 0042294312-380 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 21.12.2017 до 22.01.2018 на підставі частини десятої та пункту 2 частини одинадцятої ст. 25 закону №2464-VI, а також перебування позивача як платника єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, що обумовлює звільнення від застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску відповідно до пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI на період проведення антитерористичної операції.

Письмові докази, що містяться у матеріалах справи досліджені судом в порядку передбаченому ст. 211, 217 КАС України.

Спір щодо фактичних обставин справи між сторонами – відсутній.

Правова позиція суду обґрунтована наступним.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Згідно з частиною другою статті 2 Закону № 2464-VI виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску, платники єдиного внеску, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, розмір єдиного внеску, орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність, склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені статтею 9 Закону № 2464-VI. Частиною восьмою цієї статті передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Стаття 25 Закону № 2464-VІ регламентує заходи впливу та стягнення, і частиною першої цієї статті передбачено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до частини десятої статті 25 Закону № 2464-VІ на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Частиною одинадцятою цієї статті передбачено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції, зокрема за несвоєчасну сплату єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум (у редакції Закону до 01 січня 2015 року - 10 відсотків).

Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII від 02 вересня 2014 року (далі - Закон № 1669-VII), який набрав чинності з 15 жовтня 2014 року, визначає, серед іншого, тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Підпунктом 8 пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669-VII внесено зміни до Закону № 2464-VІ, а саме підпункт «б» розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 9-3 (пункт 9-4 в редакції Закону з 13 березня 2015 року) такого змісту:

« 9-4.Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України».

На виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-рзатверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (дію розпорядження зупинено згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079-р), яке втратило чинність згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України».

Надаючи правову оцінку обставинам цієї справи, суд виходить з того, що саме перебування платника єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, є підставою для зупинення застосування до такого платника заходів впливу та стягнення і відповідальності за порушення закону №2464-VІ.

Місто Торецьк, на території якого розташований податковий орган на обліку якого перебуває позивач, як платник єдиного внеску входять до Переліків населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затверджених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р (втратило чинність) і розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р (чинне).

З огляду на дію абзацу третього пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VІ відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Отже, позивач звільняється від відповідальності за несвоєчасну сплату єдиного внеску з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції за умови перебування його на обліку органу доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, де проводилася така операція.

Як вбачається з матеріалів справи, спірне рішення податкового органу прийняте 30 серпня 2018 року відповідно до частини десятої, яка передбачає нарахування пені за кожний день прострочення платежу, та пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464-VІ, яка передбачає накладення штрафу, зокрема за несвоєчасну сплату єдиного внеску.

У межах спірних відносин накладення штрафу та нарахування пені відбулося за період з 21 грудня 2017 року до 22 січня 2018 року, тобто у період проведення антитерористичної операції, за наявності умови перебування позивача як платника єдиного внеску на обліку в органі доходів і зборів, розташованому в місті проведення цієї операції, без врахування положень Закону, який прямо забороняє притягнення до відповідальності за невиконання обов'язків платника єдиного внеску, що прямо передбачено пунктом 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VІ.

Таким чином, застосування до позивача штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску за вказаний період є протиправним.

Частиною 5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно ч. 10 ст. 290 КАС України передбачено, що у рішенні суду, ухваленому за результатами розгляду зразкової справи, Верховний Суд додатково зазначає:

1) ознаки типових справ;

2) обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права та порядок застосування таких норм;

3) обставини, які можуть впливати на інше застосування норм матеріального права, ніж у зразковій справі.

30 березня 2018 року Верховним судом винесено рішення у зразковій справі (справа №812/292/18 адміністративне провадження №Пз/9901/22/18) про скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску.

Зазначене рішення набрало законної сили.

Вказаним рішенням позовні вимоги задоволено оспорюване у справі рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені скасовано.

Також визначено обставини, які можуть впливати на інше застосування норм права, а саме:

Перебування платника єдиного внеску, місцезнаходження якого зареєстроване на території населених пунктів, визначених переліком, де проводилася антитерористична операція, на обліку в органі доходів і зборів, яке розташоване за межами території проведення антитерористичної операції, виключає звільнення такого платника від відповідальності, штрафних та фінансових санкцій, передбачених Законом № 2464-VІ.

Дочірні підприємства юридичної особи, структурні підрозділи юридичної особи, які є самостійними платниками єдиного внеску, підпадають під дію Закону № 2464-VІ в частині звільнення від відповідальності, штрафних та фінансових санкцій за умови перебування саме їх на обліку в органах доходів і зборів, які розташовані на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені абзацом третім пункту 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VІ за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористична операція, не застосовуються виключно в цей період. Положення цієї норми не застосовуються до платників єдиного внеску за невиконання обов'язків, які виникли до 14 квітня 2014 року та/або після закінчення антитерористичної операції.

Обставини типових справ вказують на те, що відповідальність застосовується відповідно до Закону, перелік населених пунктів, на території яких проводилася антитерористична операція, в яких розташовані органи доходів і зборів, де платники єдиного внеску перебувають на обліку, прийнятий на виконання Закону № 1669-VII відповідно до Указу Президента України від 13 квітня 2014 року № 405/2014, за своїм правовим навантаженням визначає виключно території, на яких здійснюється ця операція. Неприйняття (несвоєчасне прийняття) або зупинення дії цього переліку не є підставою для відмови платнику єдиного внеску у звільненні від відповідальності, застосуванні штрафних та фінансових санкцій, за умови подальшого включення до нього населених пунктів, на території яких проводиться антитерористична операція.

Суд проаналізувавши висновки Верховного суду щодо обставин, які можуть спричиняти інше застосування норм права ніж викладене у даній зразковій справі, не вбачає ознак з якими може бути пов’язане таке інше застосування норм права у справі, що розглядається.

Крім того суд вбачає за необхідне звернути увагу на наступне.

На час прийняття спірної вимоги Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався, Указ Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 року №405/2014 є чинний, тобто період проведення АТО триває. Крім того, суд звертає увагу на той факт, що Указом Президента від 30.04.2018 року №116/2018 затверджено рішення РНБО «Про широкомасштабну антитерористичну операцію на території Донецької та Луганської областей». Тобто, виходячи з назви самого рішення РНБО слідує, що антитерористична операція на території Донецької та Луганської областей триває, що спростовує доводи відповідача щодо завершення АТО.

Також, суд звертає увагу на те, що статтею 30 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268 від 18.01.2018 року були внесені зміни до деяких законодавчих актів України.

Так, статтею 3 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» № 638 від 20.03.2003 року було доповнено абзацом 10: «антитерористична операція може здійснюватися одночасно із відсіччю збройної агресії в порядку статті 51 Статуту Організації Об’єднаних націй та/або в умовах запровадження воєнного чи надзвичайного стану відповідно до Конституції України та законодавства України»

Отже, суд зазначає, що діючі норми права не містять кінцевої дати закінчення антитерористичної операції, а дають підстави вважати, що антитерористична операція продовжується з операцією об’єднаних сил.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що рішення ГУ ДФС у Донецькій області від 30 серпня 2018 року № 0042294312-380 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 21.12.2017 до 22.01.2018 складений в супереч вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При вирішенні даної справи суд врахував висновки щодо застосування норм матеріального права у подібних відносинах, викладені в постановах Верховного Суду від 13 листопада 2018 року у справі №805/775/16-а, від 30 березня 2018 року у справі № 812/292/18, від 21 вересня 2018 року у справі №805/3636/16-а, від 21 серпня 2018 року у справі №805/826/16-а, від 25 вересня 2018 року у справі №812/89/16, від 30 січня 2018 року у справі № 812/505/17, від 30.03.2018 року у зразковій справі № 812/282/18.

За змістом п.2 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування рішення ГУ ДФС у Донецькій області від 30 серпня 2018 року № 0042294312-380 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 21.12.2017 до 22.01.2018

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивачем при поданні до суду адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 5 888,81 грн., суд вважає необхідним стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати зі сплати судового збору.

Керуючись пп. 15.5 Розділу VII Перехідних положень, статями 9, 19, 72-79, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 295, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Державної установи “Торецька виправна колонія (№2)” (85200, Донецька область, м. Торецьк, вул.. Херсонська, 32, ЄДРПОУ 08563091) до Головного управління ДФС у Донецькій області (87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114, ЄДРПОУ 39406028) про скасування рішення ГУ ДФС у Донецькій області №0042294312-380 від 30 серпня 2018 року – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби України Донецької області №0042294312-380 від 30 серпня 2018 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Стягнути на користь Державної установи “Торецька виправна колонія (№2)” (85200, Донецька область, м. Торецьк, вул. Херсонська, 32, ЄДРПОУ 08563091) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Донецькій області (87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114, ЄДРПОУ 39406028) судовий збір, сплачений за подання позову в розмірі 5888 (п’ять тисяч вісімсот вісімдесят вісім) гривень 81 копійка

Повний текст судового рішення складено 07 березня 2019 року.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Буряк І. В.