Категорія 8

2/295/443/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.2019 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира у складi:

головуючого - суддi ОСОБА_1,

при секретарi ОСОБА_2,

за участю представника позивача ОСОБА_3,

за участю представників відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у вiдкритому судовому засiданнi в приміщені Богунського районного суду м. Житомира цивільну справу за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по житомирській області до ОСОБА_5, треті особи – Публічне акціонерне товариство «Житомирінвест», ОСОБА_6 про витребування майна з чужого незаконного володіння, -

В С Т А Н О В И В:

26.12.2017 р. регіональне відділення Фонду державного майна звернулося до Богунського районного суду м. Житомир із позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння ОСОБА_5 На обґрунтування пред’явлених вимог позивач зазначив, що у 2015 році йому стало відомо про те, що ВАТ «Житомирводбуд», правонаступником якого є ПАТ «Житомирінвест», відчужив на підставі договору купівлі-продажу від 27.09.2004 р. підвальне приміщення на користь ОСОБА_7, яке є об’єктом цивільної оборони — протирадіаційним укриттям, що належить до державної власності, та не підлягає приватизації. У подальшому на підставі договору дарування від 21.05.2008 р. спірне приміщення було безоплатно передано ОСОБА_7 у власність ОСОБА_5 Як на правову підставу позову позивач посилається на норми ст. ст. 330, 387, 388 ЦК України, якими передбачено право власника на витребування майна від добросовісного набувача, оскільки майно вибуло з володіння власника не з його волі іншим шляхом.

Ухвалою судді Богунського районного суду м. Житомира від 12.01.2018 р. відкрито підготовче провадження у цивільній справі у порядку загального позовного провадження.

Відповідач ОСОБА_5 подала відзив на позовну заяву, в якому позов не визнала, заперечила проти його задоволення з підстав невідповідності поданих документів об’єкту майстерні, що належить їй на праві власності, зокрема розбіжностей щодо площі, адреси, а також наявності інформації з листа ВАТ «Житомирводбуд» № 1\8 від 05.03.2015 р. про те, що за даними відділу НС та ЦЗН Богунської районної ради м. Житомира захисна споруда за адресою: вул. Ватутіна, 55 Б не рахується. Окрім того посилалась на неналежне здійснення регіональним відділенням ФДМ своїх повноважень щодо здійснення управління та контролю за об’єктами державної власності, внаслідок чого позивач протягом останніх 15 років не володів інформацією про об’єкт цивільного захисту, який, на його думку, незаконно поза його волею вибув з володіння власника. Також заявила про застосування строку позовної давності, оскільки вважає, що позивач з 2005 р. повинен був знати про те, що відбувається з приміщеннями цивільної оборони. Вважає, що право власності набуте нею на законних підставах, виходячи з презумпції правомірності правочинів. Крім того, вказала, що технічний паспорт нежитлового приміщення від 22.11.2017 р. виготовлений з порушенням Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна, оскільки був виконаний без фактичного обстеження елементів за її відсутності як власника спірного приміщення.

Третя особа ПАТ «Житомирінвест» надала пояснення, зазначивши, що з кінця 2008 р. відбулась зміна правління ПАТ «Житомирінвест», що є правонаступником ВАТ «Житомирводбуд», проте жодної юридичної чи бухгалтерської документації, у т. ч. договорів з відчуження об’єктів, якими могло розпоряджатися товариство попереднім керівництвом передано не було, отже, повідомити про обставини, за яких відбувався продаж об’єктів, не може.

У відповідь на відзив позивач на спростування доводів відповідача зазначив, що на балансі ВАТ «Житомирводбуд» перебувало 2 об’єкта цивільної оборони, які не увійшли до статутного капіталу товариства за адресою: вул Ватутіна, 55-а, один з яких вилучався по ДП «Автобаза» ВАТ «Житомирводбуд», що знаходиться в адміністративному приміщенні з вбудованою їдальнею, другий - по апарату управління, що розташований в адміністративному приміщенні з прохідною. Різницю в площі протирадіаційного укриття (65,8 кв. м) пояснили відсутністю у 1978 р. пристроїв для точного обміру приміщень, тому вважають, що площа, зазначена у технічному паспорті, виготовленому у 2017 р., є більш точною (64,1 кв. м) , яку просять витребувати. У частині ідентифікації майна, позивач зазначив, що ВАТ «Житомирводбуд» самовільно змінило адресу об’єкта ЦО і в подальшому відчужило його шляхом підписання договору купівлі-продажу підвалу під адміністративне приміщенням з прохідною. Вважає строки позовної давності не порушеними, оскільки про відчуження об’єкта ЦО дізналося з листа ВАТ «Житомирводбуд» № 1/8 від 05.03.2015 р.

Повно, всебічно та об’єктивно встановивши всі обставини справи, оцінивши безпосередньо в судовому засіданні надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а в їх сукупності - достатності та взаємозв’язку, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їх змісту правовідносини.

Спірні відносини регулюються нормами ст. ст. 330, 387, 388 ЦК України, Законом України «Про приватизацію державного майна» (в редакції станом на час дії правовідносин), ДБН України «Будинки і споруди” В 2.2.5-97. «Захисні споруди цивільної оборони», БніП 3.01.09-84 «Приймання в експлуатацію закінчених будівництвом захисних споруд та їх утримання у мирний час».

Згідно статуту ПАТ «Житомирінвест» є правонаступником ПАТ «Житомирводбуд» (до 22.01.2016 р. ВАТ «Житомирводбуд» (а. с.106-107).

21.07.2004 р. між ВАТ «Житомирводбуд» (продавець) та ОСОБА_7 (покупець) був укладений договір купівлі-продажу приміщень підвалу, відповідно якого продавець передає у власність покупця нежиле приміщення - підвал під адміністративним приміщенням з прохідною, загальною площею 381,5 кв. м., яке знаходиться за адресою: м. Житомирі по вул. Ватутіна, 55 ОСОБА_8 приміщення, що є Предметом продажу, належить продавцю ВАТ «Житомирбуд» на підставі Спільного рішення про створення ПАТ «Житомирбуд» від 04.06.1996 р. за № 193-АТ, Переліку нерухомого майна, що передається у власність ВАТ «Житомирводбуд» від 04.05.2000 р. за № 1156, виданого Регіональним відділенням ФДМУ по Житомирській області, зареєстрованому в Житомирському обласному державному комунальному підприємстві по технічній інвентаризації 11.05.2000 р. за реєстром № 642 (а. с. 25, 93). Договір був посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу 27.09.2004 р.

На підтвердження позовних вимог регіональним відділенням ФДМ в Житомирській області надані: копії плану приватизації державного майна ОП «Житомирводбуд», затвердженого начальником регіонального відділення ФДМ від 29.03.1996 р., в якому зазначені об’єкти, що передаються на баланс Акціонерного товариства і не підлягають приватизації, а саме: об’єкти ДО та інженерної інфраструктури забезпечення населення газом, водою і електроенергією (згідно з додатком) на загальну суму залишкової вартості 22072370 тис. крб (наданих до суду без додатку), об’єкти, які передаються на баланс Акціонерного товариства і не підлягають приватизації згідно з Законом України «Про приватизацію житлового фонду» (а. с. 11-14); листа ВАТ «Житомирводбуд» № 1/8 від 05.03.2015 р. з повідомленням про реалізацію напівпідвального приміщення ПП ОСОБА_7 (а. с.16), паспорта протирадіаційного укриття (а. с. 17), облікової картки протирадіаційного укриття (а. с. 18), актів перевірки, утримання, зберігання та використання державного майна, яке не увійшло до статутного фонду ВАТ «Житомирводбуд» (а. с.19), поетажного плану підвалу по вул. Ватутіна, 55 Б (а. с.27), реєстру державного майна, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств по Житомирській області по ВАТ «Житомирводбуд» за датою створення 12.06.1996 р. станом на 26.11.2015 р. (а. с.28), технічного паспорта нежитлового приміщення (колишній об’єкт цивільної оборони) із зазначенням плану та експлікації приміщень (а. с. 29-30), протоколу засідання інвентаризаційної комісії (а. с. 31), звіту про інвентаризацію об’єктів соціальної інфраструктури, які не увійшли до статутного фонду ВАТ «Житомирводбуд» (а. с. 32).

Суд вважає неспроможними доводи позивача при доведенні незаконності відчуження підвалу під адміністративним приміщенням з прохідною та витребування у відповідача колишнього об’єкту цивільної оборони, розташованого у спірному приміщенні, виходячи з наступного.

Наданий суду план приватизації державного майна ОП «Житомирводбуд» від 29.03.1996 р. не містить відомостей про те, що спірне приміщення, а саме : протирадіаційне укриття, розташоване за адресою: вул Ватутіна, 55 Б у м. Житомирі, було передано на баланс ВАТ «Житомирводбуд» як таке, що не підлягає приватизації.

Паспорт посиленого протирадіаційного укриття № ЖТ-21015 (без зазначення дати заповнення) має інформацію щодо належності УПТК треста «Житомирводбуд» протирадіаційного укриття, яке розміщене за адресою: м. Житомир, вул. Ватутіна, 55-а, загальною площею 65,8 кв. м. Зазначена у паспорті інформація не узгоджується з фактичними даними щодо адреси приміщення, його площі , власника, технічних характеристик, порівняно з даними, наявними у технічному паспорті нежитлового приміщення, виготовленого на замовлення позивача 22.11.2017 р. (а. с. 29), звіту про інвентаризацію об’єктів соціальної інфраструктури, які не увійшли до статутного фонду ТБФ ВАТ «Житомирводбуд» (а. с. 32), поетажному плану підвал 1, літер А, виготовленого ДП бюро технічної інвентаризації 17.03.2000 р. (а. с. 74-75), поетажному плану підвалу, виготовленого 08.05.2013 р. після проведення відповідачем реконструкції майстерні (а. с. 68-70). Такі ж недоліки має і облікова картка протирадіаційного укриття від 30.10.1996 р. (а. с. 18), на яку посилався позивач. Крім того, дана картка призначена лише для службового використання. Суд критично ставиться до доводів позивача, який причиною розбіжностей у площі приміщень пояснив відсутністю у 1978 р. пристроїв для точного їх обміру, оскільки ні у технічному паспорті, виготовленому на замовлення позивача 22.11.2017 р., ні у паспорті протирадіаційного укриття із зазначенням проектної організації Житомирський відділ інституту «Укроргводбуд» та дати затвердження проекта 25.08.1988 р. (з виправленням на 25.08.1978 р.) не вказано за допомогою яких саме методів та пристроїв здійснено обмір приміщень, не наведені їх характеристики. Не надано також суду доказів зміни адреси спірного приміщення. Отже, зазначені доводи є лише припущеннями позивача.

Суд бере до уваги лист ВАТ «Житомирводбуд» № 1/8 від 05.03.2015 р., в якому на пояснення причин продажу підвального приміщення по вул. Ватутіна, 55-б у м. Житомирі зазначена інформація щодо відсутності заборон на його реалізацію з посиланням на лист № 234 від 22.09.2004 р. відділу з питань НС та ЦЗН Богунської районної ради м. Житомира про те, що захисна споруда за вказаною адресою не рахується (а. с. 16). Ця інформація підтверджується також ОСОБА_3 перевірки утримання, зберігання та використання державного майна, яке при приватизації не увійшло до статутного капіталу, але залишилось на балансі ВАТ «Житомирбуд», затвердженого начальником регіонального відділення ФДМ по Житомирській області від 14.12.2015 р., в якому, зокрема, зазначено, що за інформацією Управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Житомирської міської ради від 26.04.2013 р. № 231 та Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області від 05.05.2014 р. № 01- 16/1725 приміщення цивільної оборони в м. Житомирі за адресами вул. Ватутіна, 55«а», Ватутіна, 55«б», вул. Заводська, 13 не обліковується у відповідних базах даних як захисні споруди цивільного захисту.

З характеру спірних правовідносин вбачається, що вони регулюються Законом України «Про приватизацію державного майна» у редакції, чинній на час дії правовідносин (зі змінами внесеними Законом № 1863-IV від 24.06.2004 р.), до пункту «в» ч.2 ст.5 якого до переліку об'єктів загальнодержавного значення, які не підлягають приватизації, законом N 1413-IV від 03.02.2004 р. включено захисні споруди цивільної оборони. При цьому, відповідно до ч.6 цієї статті зазначено, що перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, затверджується Верховною Радою України, за поданням Кабінету Міністрів України.

У відповідності до п.1.1. ДБН В 2.2.5-97 «Будинки і споруди. Захисні споруди цивільної оборони» зазначено, що захисні споруди цивільної оборони призначаються для захисту в мирний час персоналу, який переховується вiд наслiдкiв аварiй, катастроф та стихiйного лиха, якi загрожують масовому ураженню людей, а також у воєнний час - вiд сучасної зброї масового ураження. В мирний час захиснi споруди використовуються для господарчих потреб. Сховища дiляться на класи, а протирадiацiйні укриття (ПРУ) на групи згiдно з додатком I*.

Питання щодо утримання захисних споруд регулювалось положеннями БНіП 3.01.09-84 «Приймання в експлуатацію закінчених будівництвом захисних споруд та їх утримання у мирний час», відповідно п.3.4. розділу 3 якого встановлено перелік документації, які повинна мати захисна споруда, що експлуатується, зокрема правила, плани, паспорт, інструкції, журнали, формуляри тощо. Зміст Паспорта сховища (протирадіаційного укриття) мало відповідати Додатку № 1 до БНіП. Отже, вищезазначені документи є офіційно визначеними документами, які засвідчують юридично статус захисної споруди (сховища чи протирадіаційного укриття). Заповнення та ведення і зберігання будь яких інших документів на захисні споруди цивільної оборони, зокрема, облікової картки БНіП не передбачав.

Як установлено судом, на момент продажу приміщення підвалу документів на підтвердження статусу об’єкта цивільного захисту у спірному підвальному приміщенні нотаріусу надано не було. Позивачем, окрім паспорта протирадіаційного укриття на об’єкт, розташований за адресою: вул. Ватутіна, 55-а у м. Житомирі, жодної іншої документації згідно БніП 3.01.09.1984 р. суду також не надано, як і не надано доказів взяття на облік захисної споруди у порядку, визначеному Законом України «Про приватизацію державного майна».

Окрім того, суд враховує, що згідно переліку нерухомого майна, що передається у власність ВАТ «Житомирводбуд» № 1156 від 04.05.2000 р., на підставі якого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу 27.09.2004 року було посвідчено договір купівлі-продажу приміщення підвалу, регіональним відділенням ФДМ по Житомирській області за підписом начальника регіонального відділення, не було встановлено будь-яких обмежень щодо наявності у складі переданого у власність об’єкта протирадіаційного укриття, яке не підлягало приватизації та відчуженню (а. с. 93).

Відповідно до принципу «належного урядування», на який посилається Європейський Суд з прав людини у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) зазначено, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Цей принцип, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (п.70-71).

З урахуванням викладеного, суд вважає, що саме позивач мав здійснити усіх необхідних своєчасних заходів для контролю за об’єктами державної власності, які не підлягають приватизації, з метою забезпечення належного їх утримання та запобігання відчуженню.

Відповідно до статей 317, 319 ЦК України власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України пов’язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Одним із випадків, коли майно можливо витребувати від добросовісного набувача, є вибуття такого майна поза волею власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі (пункт 3 частини 1 статті 388 ЦК України).

Враховуючи те, що спірне майно вибуло з володіння первісного власника - держави в особі Регіонального відділення ФДМ по Житомирській області за його волею у власність ВАТ «Житомирводбуд» на підставі переліку нерухомого майна, що передається у власність ВАТ «Житомирводбуд» від 04.05.2000 р. за № 1156, то суд не вбачає підстав для застосування п.3 ч.1 ст.388 ЦК України щодо витребування спірних приміщень від добросовісного набувача.

Суд також враховує можливість застосування до спірних правовідносин статті 1 Першого протоколу, та практики ЄСПЛ згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 р. № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Так, предметом регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ наприклад, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 р., «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 р., «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 р., «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 р., «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 р.) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати, аналізуючи сумісність втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи можна вважати втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) є пропорційним визначеним цілям.

Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов’язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

Відповідно ст. ст. 12,13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У силу ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд вважає, що у даній справі позивачем не доведено належними, достатніми та допустимими доказами належність приміщення підвалу, яке перебуває у власності відповідача, до об'єктів цивільного захисту, що не підлягають приватизації, а також що воно вибуло з володіння власника поза його волею, отже, не доведена і законність втручання у право особи та витребування майна з володіння ОСОБА_5, що є підставою для відмови у позові.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні позову через недоведеність позовних вимог, то доводи відповідача про застосування строку позовної давності судом не розглядаються. Відповідно ст.141 ЦПК України судовий збір у разі відмови в позові покладається на позивача.

При вирішенні питання щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу суд враховує, що вимоги ч.8 ст.141 ЦПК України, відповідно якої розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв’язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п’яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів проведеної оплати на виконання договору про надання правничої допомоги (рахунків, квитанцій, актів виконаних робіт та надання послуг тощо) до закінчення судових дебатів та не подано до суду заяви про вирішення питання щодо судових витрат після ухвалення рішення, суд не стягує з позивача витрати, пов’язані з наданням правової допомоги відповідачу.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 317, 319, 330, 387, 388 ЦК України, Законом України «Про приватизацію державного майна», ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 264, 265, 273, 354, п.15.5 Перехідних положень ЦПК України, суд -

В И Р I Ш И В:

У задоволені позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по житомирській області до ОСОБА_5, треті особи – Публічне акціонерне товариство «Житомирінвест», ОСОБА_6 про витребування майна з чужого незаконного володіння, відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється - з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі пододання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 11.03.2019 року.

Суддя Богунського районного

суду м. Житомира І.Г. ОСОБА_1