РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

19 лютого 2019 р. Справа № 120/4190/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дончика В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Медвідь І.О.,

позивача: ОСОБА_1,

представника позивача: ОСОБА_2,

представника відповідача: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафних санкцій

в с т а н о в и в :

19.11.2018 року ФОП ОСОБА_1 звернулась в суд з адміністративним позовом до Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафних санкцій.

В своєму позові зазначала, що відповідачем, за місцем провадження нею господарської діяльності, було здійснено планову виїзну перевірку з питань характеристик продукції, додержання вимог щодо поставлення продукції. За результатом перевірки складено ОСОБА_2 перевірки характеристик продукції №0101 від 17.10.2018 року та протокол № 0076 від 18.10.2018 року про виявлене порушення вимог статті 44 Закону України “Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції” та статті 15 Закону України “Про загальну безпечність нехарчової продукції”. В подальшому, відповідачем винесено постанову № 0076 від 31.10.2018 року про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафних санкцій у розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (8500 грн.).

Позивач вважає, що відповідачем було порушено процедуру призначення та проведення перевірки, а саме в наказі про призначення перевірки та направленнях на перевірку не вірно зазначено її прізвище та місце здійснення господарської діяльності; не дотримано обов'язку про повідомлення про планову перевірку за 10 днів, передбаченого Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності"; висновок відповідача про порушення нею вимог Закону України “Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції” є безпідставним, оскільки реалізації товару, таблетки для прання, нею не здійснювалось, натомість товар знаходився на вітрині, як виставковий експонат.

Незгода позивача з такими діями та рішенням відповідача, стали підставою для звернення з цим позовом до суду, у якому просила визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області від 31.10.2018 року №0076 про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафних санкцій.

Ухвалою суду від 26.11.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 12.12.2018 року. Встановлено відповідачу термін для подання відзиву на позовну заяву.

10.12.2018 року до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 56708), у якому відповідач заперечував щодо заявленого позову. Вказали, що за результатом проведеного заходу державного нагляду (контролю) з питань дотримання вимог Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» встановлено реалізацію ФОП ОСОБА_1 таблетки для прання «Laundry», на якій відсутні знак відповідності технічному регламенту, відомості про дату виробництва, виробника, імпортера та їх контактна поштова адреса, інформація на державній мові, а тому, оскільки у позивача були відсутні накладні на вказаний товар, відповідно до ч. 7 ст. 8 Закон 2735-17, вона вважається особою, що ввела таку продукцію в обіг. Факт реалізації вказаної продукції підтверджується ОСОБА_2 відбору зразків продукції та Товарним чеком про його придбання посадовими особами відповідача (перевіряючими), що спростовує твердження позивача про перебування вказаного товару в якості виставкового експонату. Крім того вказали, що помилки в прізвищі та направленні на перевірку є технічними та не спростовують факту проведеної перевірки та наявність виявленого порушення. Також наголосили, що відповідач в свої діяльності щодо призначення та проведення перевірки керується спеціальним Законом - Законом України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції”, який не визначає обов'язку повідомляти про планову перевірку за 10 днів до її початку. На переконання відповідача, в разі сумніву щодо правомірності призначеної перевірки, позивач мала право не допускати перевіряючих до її проведення, натомість вона погодилась про що зробила відповідний запис в направленнях на перевірку. Під час розгляду матеріалів перевірки, в Головному управлінні Держпродспоживслужби у Вінницькій області, позивачем доказів на спростування виявленого порушення надано не було. Зауважили, що плановий захід державного нагляду (контролю) 17 жовтня 2018 здійснювався за допомогою відео фіксації та фото фіксації, матеріали чого додано, як доказ до справи.

Враховуючи вищевикладене, на думку відповідача, оскаржувана постанова про накладення штрафних санкцій прийнята правомірно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, а тому просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду із занесенням до протоколу судового засідання від 12.12.2018 року розгляд справи відкладено на 16.01.2019 року.

16.01.2019 року позивачкою подано до суду адміністративний позов у новій редакції (вх. № 2683).

Ухвалою суду із занесенням до протоколу судового засідання від 16.01.2019 року відкладено розгляд справи на 31.01.2019 року.

Ухвалою суду із занесенням до протоколу судового засідання від 31.01.2019 року оголошено перерву в судовому засідання за клопотанням представника позивача для надання додаткових доказів до 12.02.2019 року.

Протокольною ухвалою суду від 12.02.2019 року закінчено підготовче провадження, розпочато розгляд справи по суті та відкладено судове засідання до 19.02.2019 року.

У судовому засіданні 19.02.2019 року позивачка та її представник підтримали заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідача заперечила щодо задоволення позову, з мотивів наведених у письмовому відзиві на позов.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, встановив наступні фактичні обставини.

Наказом начальника Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області від 16.10.2018 №3820-0, відповідно до ст. 11 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції", Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції", та Плану заходів державного нагляду (контролю) на 2018 рік, призначено провести 17.10.2018-18.10.2018 року планову перевірку ФОП ОСОБА_4 (м. Вінниця, пр-т Коцюбинського, 35, магазин) (прізвище та адреса в редакції Наказу №3820-0) на предмет дотримання вимог законодавства про державний ринковий нагляд при реалізації мийних засобів і поверхнево-активні речовини, що входять до їх складу.

На виконання вказаного Наказу, видане Направлення на проведення перевірки від 16.10.2018 року № 3349, посадовим особам органу з питань захисту прав споживачів головному спеціалісту відділу ринкового нагляду ОСОБА_5 (посвідчення №207) та головному спеціалісту управління захисту споживачів відділу ринкового нагляду ОСОБА_6 (посвідчення №0009).

За результатами перевірки, складено ОСОБА_6 перевірки характеристик продукції від 17.10.2018 року № 0101, у якому зафіксовані порушення вимог законодавства, виявлені під час перевірки, а саме на товарі - таблетка для прання "laundry" відсутній знак відповідності Технічному регламенту, а також відсутні відомості про дату виробництва, виробника, імпортера та їх контактну поштову адресу, також повністю відсутня інформація на українській мові та накладні, що дає підстави вважати даного суб’єкта господарювання особою, яка ввела таку продукцію в обіг, що є порушенням Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» від 02.12.2010 року №2735-VІ, Постанови Кабінету Міністрів України № 1184 від 30.12.2015 року «Про затвердження форми, опису знака відповідності технічним регламентам, правил та умов його нанесення».

В ході перевірки перевіряючими також складено ОСОБА_6 відбору зразків продукції № 0004 від 17.10.2018 року та прийнято рішення про відбір зразків продукції №0004 від 17.10.2018 року, а саме таблетка для прання laundry tablet, артикул відсутній (2 шт.), порошок для прання тюлі TARA Wybielac 2 do firar (2 шт).

Крім того, з метою здійснення державного контролю, на виконання ст. 17 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та Законів України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», «Про загальну безпечність нехарчової продукції", відповідачем прийнято рішення про призначення експертизи (випробування) від 17.10.2018 року №0004.

Також, відповідачем прийнято рішенні про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів № 0151, 0152, 0153 від 18.10.2018 року, на підставі ОСОБА_6 перевірки №0101 від 17.10.2018 року.

За результатами розгляду ОСОБА_6 перевірки характеристик продукції № 0101 від 17 жовтня 2018 р.; протоколу № 0076 від 18 жовтня 2018 р., відповідачем винесено оскаржувану постанову № 0076 від 31.10.2018 року про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафних санкцій у розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (8500 грн.).

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів. Таким чином, контроль за якістю і безпечністю продукції гарантується державою, а право на безпечність та якість продукції є конституційним правом людини.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №667 (далі - Положення №667), Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства та який реалізує державну політику у галузі ветеринарної медицини, сферах безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, карантину та захисту рослин, ідентифікації та реєстрації тварин, санітарного законодавства, попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров'я населення, метрологічного нагляду, ринкового нагляду в межах сфери своєї відповідальності, насінництва та розсадництва (в частині сертифікації насіння і садивного матеріалу), реєстрації та обліку машин в агропромисловому комплексі, державного нагляду (контролю) у сфері агропромислового комплексу, державного нагляду (контролю) у сферах охорони прав на сорти рослин, насінництва та розсадництва, державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу в цій сфері, за якістю зерна та продуктів його переробки, державного нагляду (контролю) за додержанням заходів біологічної і генетичної безпеки щодо сільськогосподарських рослин під час створення, дослідження та практичного використання генетично модифікованого організму у відкритих системах на підприємствах, в установах та організаціях агропромислового комплексу незалежно від їх підпорядкування і форми власності, здійснення радіаційного контролю за рівнем радіоактивного забруднення сільськогосподарської продукції і продуктів харчування.

Основними завданнями Держпродспоживслужби, серед іншого, є здійснення ринкового нагляду в межах сфери своєї відповідальності (підпункт 4 пункту 3 Положення №667).

Згідно із підпунктом 7 пункту 4 Положення №667 Держпродспоживслужба відповідно до покладених на неї завдань у сфері здійснення державного ринкового нагляду: проводить перевірки характеристик продукції, в тому числі відбирає зразки продукції та забезпечує проведення їх експертизи (випробування); приймає у випадках та порядку, визначених законом, рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, здійснює контроль стану виконання суб'єктами господарювання цих рішень; вживає у порядку, визначеному законом, заходів до притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні встановлених вимог.

За змістом пункту 7 цього ж Положення, Держпродспоживслужба здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи.

Правові та організаційні засади здійснення державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції встановлені Законом України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» (далі - Закон №2735-VI).

Згідно зі статтею 1 цього Закону державний ринковий нагляд - це діяльність органів ринкового нагляду з метою забезпечення відповідності продукції встановленим вимогам, а також забезпечення відсутності загроз суспільним інтересам. Вказаною статтею також визначено, що орган державного ринкового нагляду - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного ринкового нагляду у межах сфери своєї відповідальності, що визначається відповідно до цього Закону.

Сфера відповідальності органу ринкового нагляду - перелік видів продукції, затверджений відповідно до цього Закону Кабінетом Міністрів України, щодо яких відповідний орган ринкового нагляду здійснює ринковий нагляд.

Згідно з Переліку видів продукції, щодо яких органи державного ринкового нагляду здійснюють державний ринковий нагляд, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2016 № 1069, Держпродспоживслужба здійснює державний ринковий нагляд за таким видом продукції, як мийні засоби і поверхнево-активні речовини, що входять до їх складу щодо відповідності вимогам встановленим постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2008 №717.

Метою здійснення ринкового нагляду є вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів з відповідним інформуванням про це громадськості щодо продукції, яка при її використанні за призначенням або за обґрунтовано передбачуваних умов і при належному встановленні та технічному обслуговуванні становить загрозу суспільним інтересам чи яка в інший спосіб не відповідає встановленим вимогам (частина перша статті 4 Закону №2735-VI).

З метою здійснення ринкового нагляду органи ринкового нагляду в межах сфер їх відповідальності: проводять перевірки характеристик продукції, в тому числі відбирають зразки продукції та забезпечують проведення їх експертизи (випробування); приймають у випадках та порядку, визначених цим Законом, рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, здійснюють контроль стану виконання суб'єктами господарювання цих рішень; вживають у порядку, визначеному цим та іншими законами України, заходів щодо притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні порушень вимог цього Закону та встановлених вимог (пункти 4, 6, 11 частини 1 статті 11 Закону №2735-VI).

Приписами часини першої статті 15 Закону №2735-VI визначено, що посадові особи, які здійснюють ринковий нагляд, мають право, зокрема, проводити у випадках і порядку, визначених цим Законом, документальні перевірки та обстеження зразків продукції, відбирати зразки продукції і забезпечувати проведення їх експертизи (випробування); безперешкодно відвідувати, за умови пред'явлення службового посвідчення та посвідчення (направлення) на проведення перевірки, у будь-який час протягом часу роботи об'єкта; складати акти перевірок та застосовувати в установленому законом порядку штрафні санкції до суб'єктів господарювання за порушення вимог цього Закону, Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» та встановлених вимог; складати на основі актів перевірок протоколи про адміністративні правопорушення у сфері здійснення ринкового нагляду та розглядати справи про відповідні адміністративні правопорушення згідно із законом України.

Відповідно до частини першої, другої статті 20 Закону №2735-VI ринковий нагляд здійснюється відповідно до секторальних планів ринкового нагляду, які щорічно затверджуються органами ринкового нагляду відповідно до сфер їх відповідальності. Секторальний план ринкового нагляду охоплює види продукції відповідно до сфер відповідальності органів ринкового нагляду та визначає належність цих видів продукції до певного ступеня ризику.

Секторальні плани ринкового нагляду та зміни до них не пізніше трьох робочих днів з дня їх затвердження оприлюднюються шляхом опублікування у друкованому засобі масової інформації відповідного органу ринкового нагляду (у разі його відсутності - у друкованому засобі масової інформації, визначеному цим органом) та шляхом розміщення на офіційному веб-сайті відповідного органу ринкового нагляду, а в разі потреби - також в інший спосіб (частина 9 статті 20 Закону №2735-VI).

Секторальний план державного ринкового нагляду на 2018 рік затверджено Головою Держпродспоживслужби України 27 листопада 2017 року та опубліковано на офіційному сайті Держпродспоживслужби.

Як вже було встановлено судом, згідно Наказу відповідача від 16.10.2018 №3820-0 було призначено планову перевірку ФОП ОСОБА_1

Позивач, однією із підстав позову зазначає, що відповідачем не було дотримано обов'язку про повідомлення її про планову перевірку за 10 днів, передбаченого Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Відповідач заперечуючи щодо даної підстави позову вказує, що норми спеціального Закону №2735-VI, не визначають такого обов'язку.

Надаючи оцінку вказаній підставі позову, її належність, допустимість та наслідок до спірних правовідносин, суд вказує наступне.

Статтею 22 Закону №2735-VI передбачено такі заходи ринкового нагляду: перевірки характеристик продукції, у тому числі відбір зразків продукції та їх експертиза (випробування); обмежувальні (корегувальні) заходи, що включають: а) обмеження надання продукції на ринку; б) заборону надання продукції на ринку; в) вилучення продукції з обігу; г) відкликання продукції; контроль стану виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів; попередження органами ринкового нагляду споживачів (користувачів) про виявлену цими органами небезпеку, що становить продукція.

Порядок проведення перевірок характеристик продукції встановлений статтею 23 Закону №2735-VI. Частиною 1 цієї статті визначено, що під час перевірок характеристик продукції проводяться документальні перевірки, у разі необхідності - обстеження зразків продукції, а за наявності підстав вважати, що продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам, - відбір та експертиза (випробування) зразків продукції.

Перевірки характеристик продукції проводяться на підставі наказів органів ринкового нагляду та посвідчень (направлень) на проведення перевірки, що видаються та оформляються відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Перевірка характеристик продукції може бути невиїзною (за місцезнаходженням органу ринкового нагляду) або виїзною. У разі потреби органи ринкового нагляду для перевірки характеристик продукції можуть поєднувати невиїзні та виїзні перевірки (частина п'ята, шоста статті 23 Закону №2735-VI).

Органи ринкового нагляду проводять планові та позапланові перевірки характеристик продукції. Планові перевірки характеристик продукції проводяться у розповсюджувачів цієї продукції, а позапланові - у розповсюджувачів та виробників такої продукції (частина 3 статті 23 Закону №2735-VI).

Виїзні перевірки характеристик продукції проводяться:

1) у торговельних та складських приміщеннях суб'єктів господарювання;

2) у місцях використання продукції під час її монтажу та/або введення в експлуатацію (якщо відповідність продукції деяким встановленим вимогам може бути оцінена лише під час таких дій);

3) за місцем проведення ярмарку, виставки, показу або демонстрації продукції в інший спосіб;

4) у місцях зберігання під митним контролем продукції, митне оформлення якої призупинено за результатами контролю продукції (частина 9 статті 23 Закону №2735-VI).

Строк проведення виїзної перевірки характеристик продукції не може перевищувати у розповсюджувача цієї продукції двох робочих днів, у виробника такої продукції - трьох робочих днів. У разі проведення експертизи (випробування) зразків продукції, відібраних під час перевірки, на час її проведення перебіг строку проведення виїзної перевірки характеристик продукції призупиняється. Продовження строку проведення виїзної перевірки не допускається (частина 10 статті 23 Закону №2735-VI).

Посадова особа, яка здійснює ринковий нагляд, перед початком перевірки зобов'язана роз'яснити суб'єкту господарювання, продукція якого перевіряється, порядок оскарження рішень, приписів, дій та бездіяльності органів ринкового нагляду та їх посадових осіб (частина 11 статті 23 Закону №2735-VI).

У разі якщо за результатами перевірки характеристик продукції встановлено, що продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам, орган ринкового нагляду на підставі наданих суб'єктом господарювання документів, що дають змогу відстежити походження такої продукції та її подальший обіг (зокрема договори, товарно-супровідна документація), визначає особу, яка поставила відповідному суб'єкту господарювання цю продукцію, та всіх осіб, яким цей суб'єкт господарювання поставив зазначену продукцію (частина 12 статті 23 Закону №2735-VI).

За результатами перевірки характеристик продукції посадова особа, яка здійснює ринковий нагляд, складає акт відповідно до вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (частина сімнадцята статті 23 Закону №2735-VI).

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 24 Закону №2735-VI органи ринкового нагляду проводять перевірки характеристик продукції у її розповсюджувачів: планові - згідно із секторальними планами ринкового нагляду.

Під час проведення перевірки характеристик продукції у її розповсюджувачів на підставах, визначених пунктом 1 частини 1 цієї статті: 1) на початковому етапі перевірки об'єктами перевірки є: а) наявність на продукції знака відповідності технічним регламентам (у тому числі ідентифікаційного номера призначеного органу з оцінки відповідності), якщо його нанесення на продукцію передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції, та додержання правил застосування і нанесення знака відповідності технічним регламентам; б) наявність супровідної документації, яка має додаватися до відповідної продукції (зокрема інструкція з користування продукцією), етикетки, маркування, інших позначок, якщо це встановлено технічними регламентами, та їх відповідність встановленим вимогам; в) наявність декларації про відповідність, якщо згідно з технічним регламентом на відповідний вид продукції продукція при її розповсюдженні має супроводжуватися такою декларацією.

Тобто, аналіз норм Закону №2735-VI передбачають право органів Держпродспоживслужби проводити планові перевірки, визначають граничні їх терміни проведення, вимоги щодо прийняття наказу та видачі направлення на проведення перевірки.

Разом з тим, незважаючи на те, що Закон №2735-VI, не визначає обов'язок контролюючий орган повідомляти про запланований захід контролю, до спірних правовідносин, також підлягає застосуванню положення Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" частина четверта статті 5 якого визначає, що органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення суб'єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу.

Також, норми даної статті визначають право суб'єкта господарювання не допускати посадову особу органу державного нагляду (контролю) до здійснення планового заходу в разі неодержання повідомлення про здійснення планового заходу.

Безпідставним є посилання відповідача щодо незастосування норм Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" до правовідносин у сфері державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції оскільки, виключення щодо його сфери дії наведенні в статті 2 цього Закону згідно якої він не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного контролю, митного контролю на кордоні, державного експортного контролю, контролю за дотриманням бюджетного законодавства, банківського нагляду, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, державного нагляду (контролю) в галузі телебачення і радіомовлення.

Одночасно, слід вказати, що в межах правовідносин даної справи, за умови допуску позивачем перевіряючих до проведення перевірки, неповідомлення відповідачем за 10 днів про запланований захід контролю не є самостійною та безумовною підставою для скасування рішення про застосування фінансових санкцій, а відповідно підставою для задоволення позову.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24.12.2010 у справі №21-25а10, постановах Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №826/12612/17, від 10.05.2018 у справі № 806/2127/16

У зазначених справах касаційний суд зауважує, що ...."платник податку, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки, щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до податкової перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Отже, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платників податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

Слід зазначити, що допуск до перевірки фактично нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні податкової перевірки та задоволення позову не призводить до відновлення порушених прав платника податків.....".

Також не обґрунтовує протиправність оскаржуваного рішення допущені помилки в написанні прізвища та адреси місця здійснення господарської діяльності позивача, оскільки дані помилки, на переконання суду, дійсно свідчать про їх технічність та, за умови інших ідентифікуючих ознак, їх наявність (помилок), дають підстави стверджувати про призначення перевірки саме у позивача.

Стосовно посилання позивача про безпідставність застосування штрафних санкцій, з огляду на відсутність факту реалізації таблетки для прання "laundry", що стало підставою для прийняття оскаржуваного рішення, суд виходить з наступного.

Відповідно до рішення, що є предметом оскарження, його було прийнято за порушення п. 2 ч. 2 ст. 44 Закону №2735-VI.

Так, частина перша статті 44 Закону №2735-VI визначає, що суб'єкти господарювання за порушення цього Закону несуть згідно з законами України цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність.

Згідно пункту 2 частини другої статті 44 Закону №2735-VI передбачено, що до особи, яка ввела продукцію в обіг або відповідно до цього Закону вважається такою, що ввела продукцію в обіг, застосовуються штрафні санкції у разі введення в обіг продукції, яка не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених статтею 28 цього Закону), у тому числі нанесення знака відповідності технічним регламентам на продукцію, що не відповідає вимогам технічних регламентів, - у розмірі від п'ятисот до тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, - у розмірі від тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частина друга статті 2 Закону №2735-VI вказує, що терміни "введення в обіг", "випробувальна лабораторія", "виробник", "документ про відповідність", "знак відповідності технічним регламентам", "імпортер", "надання на ринку", "орган з оцінки відповідності", "продукція", "процедура оцінки відповідності", "ризик", "розповсюдження", "розповсюджувач", "суб’єкти господарювання", "технічний регламент", "уповноважений представник" - вживаються у значеннях, наведених у Законі України "Про технічні регламенти та оцінку відповідності".

Згідно частини першої статті 1 Закону України "Про технічні регламенти та оцінку відповідності" введення в обіг це надання продукції на ринку України в перший раз.

Як вказував відповідач під час розгляду справи, до позивача застосовано штрафну санкцію як до особи, що ввела продукцію (таблетки для прання) в обіг, в силу положень ч. 7 ст. 8 Закону №2735-VI, які визначають, що у разі якщо виробник продукції не може бути ідентифікований органом ринкового нагляду, для цілей цього Закону особою, що ввела таку продукцію в обіг, вважається кожен суб'єкт господарювання в ланцюгу постачання відповідної продукції, який протягом узгодженого з органом ринкового нагляду строку (терміну) не надав документацію, що дає змогу встановити найменування та місцезнаходження виробника або особи, яка поставила суб'єкту господарювання цю продукцію.

Разом з тим, встановлені під час розгляду обставини не дають підстав суду достеменно стверджувати, про те, що позивачем дійсно здійснювалась реалізація таблеток для прання, а також, що вона може вважатись особою, що ввела таку продукцію в обіг.

Так, оглянутий під час розгляду справи відеодоказ, зйомка ходу проведення перевірки, не спростовує посилань позивача про те, що таблетки для прання знаходились в залишку та не перебували в реалізації. З вказаного відео не можливо встановити де саме перебувала вказана продукція, чи містила вона інформацію про можливість її придбання, в тому числі її ціна.

Наданий відповідачем, як доказ, Товарний чек від 17.10.2018 року на реалізацію відбілювача для тюлі та таблеток для прання, в комплексі з іншими доказами також не спростовує позицію позивача.

Згідно переглянутого відео, ціна таблеток для прання була відсутня, та на пропозицію перевіряючих написана позивачем на власний розсуд з метою оформлення документів, в тому числі цього ж Товарного чеку.

Також суд враховує пояснення позивача, на підтвердження яких надані відповідні докази у справу про те, що господарську діяльність вона здійснює за допомогою касового апарату, а тому всі розрахункові операції здійснюються шляхом сканування штрих-коду продукції та їх відображенням в касовому апараті, з можливістю в подальшому відслідкувати реалізований товар. Згідно скриншоту, наданого позивачем до матеріалів справи, 17.10.2018 року згідно накладної А194169, здійснено реалізацію відбілювача для тюлі в кількості 2 шт., по ціні 8 грн. за одиницю, натомість інформація про реалізацію таблеток для прання відсутня.

Також, суд не погоджується з доводами відповідача щодо можливості застосування до позивача санкцій як до особи, що ввела продукцію в обіг.

Відповідач вказує, що позивачу пропонувалось надати документи на підтвердження погодження таблеток для прання, проте в запропонований строк позивач таких документів не надав, а тому, з огляду на положення ч. 7 ст. 8 Закону №2735-VI, вона є особою, що ввела продукцію в обіг.

Разом з тим, докази надані на підтвердження та спростування вказаної обставини, свідчать про зворотне.

Згідно матеріалів справи, 23.10.2018 року відповідач направив на адресу позивача запрошення до ОСОБА_6 № 0101 Протокол 076 від 17.10.2018 року про зобов'язання прибути в управління 31.10.2018 року.

В той час, як норми ч. 7 ст. 8 Закону №2735-VI визначають обов'язок суб'єкта господарювання надати документацію, що дає змогу встановити найменування та місцезнаходження виробника або особи, яка поставила суб'єкту господарювання цю продукцію в узгоджений термін. Тобто, надане відповідачем запрошення прибути на визначену самостійно дату, не свідчить узгодження цієї дати з позивачем, а також не містить роз'яснення які саме слід надати документи, в тому числі щодо походження вищезазначених таблеток для прання.

Натомість, позивачем до суду надано: Видаткову накладну № 12858 від 03.04.2014 р. про отримання від постачальника - ФОП ОСОБА_7 товару: Купава табл. 24 шт. х 35 г д/прання білих речей; Купава табл. 24 шт. х 35 г д/прання кольорових речей; Свідоцтво про державну реєстрацію ФОІІ ОСОБА_7; Висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи Державної санітарно- епідеміологічної служби від 15.08.2013 р. № 05.03.02-03/74371; Декларація про відповідність продукції вимогам Технічних регламентів від 04.10.2014 р. (термін дії до 04.10.2014 р.), декларант - ТзОВ "Купава-5".

Вказані документи спростовують твердження відповідача про те, що позивач є особою, що ввела продукцію в обіг.

Суд зауважує, що за приписами статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

На підставі вищевикладеного суд доходить висновку, що відповідачем в справі, як особа на яку покладено обов'язок по доказуванню правомірності свого рішення, не підтверджено факту реалізації позивачем таблеток для прання та, в наслідок недотримання процедури, визначеної ч. 7 ст. 8 Закону №2735-VI, не доведено, що позивача можна вважати особою, що ввела продукцію (таблетки для прання) в обіг, а відтак можливість застосування до неї штрафної санкції, передбаченої п. 2 ч. 2 ст. 44 Закону №2735-VI, саме як до особи, що ввела продукцію в обіг.

Виходячи з завдання адміністративного судочинства та беручи до уваги встановлені фактичні обставини справи суд дійшов висновку про протиправність постанови Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області №0076 від 31.10.2018 року про накладення штрафних санкцій до ФОП ОСОБА_1 та задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Вирішуючи питання щодо стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Так, відповідно до частин 1 та 2 статті 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат.

Зокрема, згідно частини 3 статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частин 4 та 5 ст. 134 КАС України, встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Надаючи оцінку письмовим доказам, суд наголошує, що на підставі п.2 ч.3 ст.134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації сторін, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інші витрати, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі №815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі №814/698/16.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі "East/West Alliance Limited" проти України", оцінюючи вимоги заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходить з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Згідно договору про надання правничої допомоги від 8 листопада 2018 року вбачається, що предметом даного договору є здійснення юридичних послуг, інформаційного та консультаційно-довідкового обслуговування з питань діяльності підприємства в обсязі та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 2.1 цього Договору виконавець зобов'язується представляти інтереси замовника у Вінницькому окружному адміністративному суді по справі позовом ФОП ОСОБА_1 до Держпродспоживслужби у Вінницькій області.

Згідно пункту 4.1 цього Договору за надання послуг, вказаних в пункті 2.1 даного Договору, замовник перераховує виконавцю на його рахунок плату (гонорар) у розмірі 5000 грн. протягом двох банківських днів з часу підписання даного договору.

На підтвердження отримання гонорару, адвокатом надано до суду Квитанцію до прибуткового ордеру № 3 від 12.02.2019 року про отримання від ФОП ОСОБА_1 5000 грн., відповідно до договору від 8.11.2018 року.

Також, до суду надано ОСОБА_6 виконаних робіт, який свідчить про те, що в межах Договору про надання правової допомоги адвокатом здійснено: забезпечення інформацією з юридичних питань по темі; складення огляду законодавства та судової практики по темі; забезпечення нормативними документами, які регулюють спірні відносини; здійснення правової експертизи документів; підготовка позовної заяви та позовної заяви в новій редакції; участь у судових засіданнях.

Також, до суду надано доказ обліку вказаної суми в Книзі обліку доходів, адвоката ОСОБА_2, як підприємця.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що надані суду докази підтверджують факт понесення позивачем витрат на правничу допомогу за договором, роботу здійснену адвокатом в межах даного позову, обумовлений сторонами (позивачем та адвокатом) розмір гонорару відповідає складності справи та є розумним в межах сьогодення.

За наведеного вище, суд дійшов висновку про задоволення заяви про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача відповідних витрат.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафних санкцій Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області №0076 від 31.10.2018 року.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору та витрат на правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області (вул. Максимовича, 19, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 40310643) в сумі 5704,80 грн. (п'ять тисяч сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення у повному обсязі виготовлене 11.03.2019 року.

Суддя Дончик Віталій Володимирович