ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.2019 місто Дніпро Справа № 912/1672/18

Центрального апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Пархоменко Н.В. (доповідач)

суддів: Білецької Л.М., Чередка А.Є.,

при секретарі судового засідання Дон О.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 06.11.2018 (повний текст оформлений 15.11.2018, суддя Кабакова В.Г.) у справі №912/1672/18

за позовом: Заступника прокурора м. Києва, в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, м. Київ та Міністерства аграрної політики та продовольства України, м. Київ

до відповідача-1: Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", м. Київ

до відповідача-2: Злинської сільської ради Кіровоградської області в особі її виконавчого комітету, с. Злинка, Маловисківський район, Кіровоградська область

до відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейола Інвест", м. Київ

до відповідача-4: Державного реєстратора прав - Приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Копейчикова Івана Володимировича, м. Ірпінь, Київська область

про визнання незаконними та скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування рішення про державну реєстрацію права власності, визнання права власності за державою, -

В С Т А Н О В И В:

Заступник прокурора м. Києва звернувся до Господарського суду Кіровоградської області із позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства аграрної політики та продовольства України про:

- визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Злинської сільської ради від 24.11.2011 № 146 "Про оформлення права власності на комплекс будівель в с. Злинка по вул. Горького, 25а філії ПАТ "ДПЗКУ" "Хлібна база № 78";

- визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно - комплекс, що знаходиться по вул. Горького, 25-а в с. Злинка Маловисківського району Кіровоградської області від 29.11.2011 серія САЕ № 205517, видане виконавчим комітетом Злинської сільської ради Приватному акціонерному товариству "Державна продовольчо-зернова корпорація України";

- скасування рішення № 30809130 від 05.08.2016 приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Копейчикова Івана Володимировича про державну реєстрацію права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейола Інвест" (код ЄДРПОУ: 39519568) на комплекс будівель за адресою: вул. Горького, будинок 25-а, с. Злинка, Маловисківський район, Кіровоградська область (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 992502535231; номер запису про право власності: 15768217);

- визнання за державою Україна в особі Кабінету Міністрів України (вул. Грушевського,12/2, м. Київ, 01008) право власності на нерухоме майно, яке розташоване за адресою: вул. Горького, будинок 25-а, с. Злинка, Маловисківський район, Кіровоградська область, що складається з комплексу будівель, а саме: адміністративна будівля, АА1, загальна площа 1234,7 кв.м.; лабораторія візірна, Б, загальна площа 159,5 кв.м.; пожежний депо, В, загальна площа 67,3 кв.м.; силосний корпус, Г, загальна площа 1270,0 кв.м.; силосний корпус, Д, загальна площа 1270,0 кв.м.; силосний корпус, Е, загальна площа 1270,0 кв.м.; робоча башта, Ж, загальна площа 853,4 кв.м.; ПРП (зерносушарка), З, загальна площа 507,0 кв.м.; силосний корпус, Й, загальна площа 1270,0 кв.м.; силосний корпус, И, загальна площа 1270,0 кв.м.; силосний корпус, К, загальна площа 1270,0 кв.м.; убиральня, Л; вагова, М; вагова, Н; вагова, О; будівля для приймання зерна з автомобіля, П; підсобно-допоміжний корпус, Р; прибудова, Р1; склад, С; тепловізне депо, Т; склад ГСМ, У; склад ГСМ, Ф; убиральня, X; склад, Ч; водонапірна башта, Ш; будівля для приймання зерна з залізниці, Щ; будівля охорони, Я; будівля залізничних вагів, Я1; башта Рожновського, Ю; паркан, N; колодязь, К; замощення, 1; пожежний залізобетонний водойм, І.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 06.11.2018 у справі №912/1672/18:

- визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Злинської сільської ради від 24.11.2011 № 146 "Про оформлення права власності на комплекс будівель в с. Злинка по вул. Горького, 25а філії ПАТ "ДПЗКУ" "Хлібна база № 78";

- визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно - комплекс, що знаходиться по вул. Горького, 25-а в с. Злинка Маловисківського району Кіровоградської області від 29.11.2011 серія САЕ № 205517, видане виконавчим комітетом Злинської сільської ради Приватному акціонерному товариству "Державна продовольчо-зернова корпорація України";

- скасовано рішення № 30809130 від 05.08.2016 приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Копейчикова Івана Володимировича про державну реєстрацію права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейола Інвест" (код ЄДРПОУ: 39519568) на комплекс будівель за адресою: вул. Горького, будинок 25-а, с. Злинка, Маловисківський район, Кіровоградська область (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 992502535231; номер запису про право власності: 15768217);

- визнано за державою Україна в особі Кабінету Міністрів України право власності на нерухоме майно, яке розташоване за адресою: вул. Горького, будинок 25-а, с. Злинка, Маловисківський район, Кіровоградська область, що складається з комплексу будівель, а саме: адміністративна будівля, АА1, загальна площа 1234,7 кв.м.; лабораторія візірна, Б, загальна площа 159,5 кв.м.; пожежний депо, В, загальна площа 67,3 кв.м.; силосний корпус, Г, загальна площа 1270,0 кв.м.; силосний корпус, Д, загальна площа 1270,0 кв.м.; силосний корпус, Е, загальна площа 1270,0 кв.м.; робоча башта, Ж, загальна площа 853,4 кв.м.; ПРП (зерносушарка), З, загальна площа 507,0 кв.м.; силосний корпус, Й, загальна площа 1270,0 кв.м.; силосний корпус, И, загальна площа 1270,0 кв.м.; силосний корпус, К, загальна площа 1270,0 кв.м.; убиральня, Л; вагова, М; вагова, Н; вагова, О; будівля для приймання зерна з автомобіля, П; підсобно-допоміжний корпус, Р; прибудова, Р1; склад, С; тепловізне депо, Т; склад ГСМ, У; склад ГСМ, Ф; убиральня, X; склад, Ч; водонапірна башта, Ш; будівля для приймання зерна з залізниці, Щ; будівля охорони, Я; будівля залізничних вагів, Я1; башта Рожновського, Ю; паркан, N; колодязь, К; замощення, 1; пожежний залізобетонний водойм, І;

- стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на користь прокуратури м. Києва судовий збір в сумі 310 112,00 грн.;

- стягнуто з Злинської сільської ради Кіровоградської області в особі її виконавчого комітету на користь прокуратури м. Києва судовий збір в сумі 1762,00 грн.;

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейола Інвест" на користь прокуратури м. Києва судовий збір в сумі 310 112,00 грн.;

- стягнуто з Державного реєстратора прав - Приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Копейчикова Івана Володимировича на користь прокуратури м. Києва судовий збір в сумі 881,00 грн.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що держава в особі Кабінету Міністрів України здійснила заходи щодо зміни організаційно-правової форми Державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" і визначила розмір статутного капіталу останнього, проте майно, на суму вартості якого сформовано статутний капітал, у тому числі спірні нежитлові будівлі Хлібної бази №78, Публічному акціонерному товариству "Державна продовольчо-зернова корпорація України" у власність передано не було. У зв'язку із чим місцевий господарський суд дійшов до висновку, що у філії ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Хлібна база №78" не було законних підстав для звернення до Злинської сільської ради із заявою про видачу свідоцтва про право власності на спірне нерухоме майно.

Місцевий господарський суд дійшов до висновку, що майно державного підприємства, яке відповідно до закону не підлягає приватизації, не може належати юридичній особі на праві приватної власності, тому спірне майно повинно було залишитись у власності держави та могло бути передано лише на баланс ПАТ "ДПЗКУ" і використовуватись останнім на праві господарського відання чи оперативного управління.

Відсутність рішення власника спірного майна - Кабінету Міністрів України про зміну правового режиму майна з державної власності у приватну, а також законодавчо встановлена заборона на приватизацію та корпоратизацію такого майна є підставою для визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету органу місцевого самоврядування про оформлення права приватної власності на майно та визнання недійсним свідоцтва про право приватної власності, виданого на підставі такого рішення.

Також місцевий господарський суд дійшов до висновку, що приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Копейчиковим І.В. всупереч вимогам не здійснено перевірку документів, на підставі яких реєструється право власності на відповідність їх чинному законодавству та зареєстровано право власності на спірне майно, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Неправомірне набуття ПАТ "ДПЗКУ", а в подальшому ТОВ "Мейола Інвест" права власності на спірне майно свідчить про невизнання ними права держави Україна, як законного власника цього майна.

Оскільки відповідно до вищезазначених положень Закону України "Про управління об'єктами державної власності" повноваження по управлінню державним майном здійснює Кабінет Міністрів України, порушене право держави підлягає захисту шляхом визнання за державою Україна в особі Кабінету Міністрів України права власності на спірне майно.

Місцевий господарський суд дійшов до висновку, що Міністерство аграрної політики та продовольства України дізналось про порушення вимог законодавства, що мали місце у результаті оформлення права власності на спірне майно за ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" з листа №130-2-802/2-15/2032, в якому, зокрема, зазначалось про те, що ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" отримано свідоцтва про право приватної власності серії САЕ №205517 від 29.11.2011 на спірні нежитлові будівлі та споруди, а також з інформації, яка міститься в довідці від 17.09.2012 № 24/321.

Водночас місцевий господарський суд дійшов до висновку, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обізнаності Кабінету Міністрів України про порушення інтересів держави у зв'язку з оформленням ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" права приватної власності на спірне майно внаслідок прийняття виконавчим комітетом Злинської сільської ради Кіровоградської області спірного рішення, до звернення прокуратури міста Києва з даним позовом до суду, який отримано КМУ 04.07.2018 за вх. № 27144/0/1-18.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 06.11.2018 у справі №12/1672/18 в частині:

- визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Злинської сільської ради від 24.11.2011 № 146 "Про оформлення права власності на комплекс будівель в с. Злинка по вул. Горького, 25а філії ПАТ "ДПЗКУ" "Хлібна база № 78";

- визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно - комплекс, що знаходиться по вул. Горького, 25-а в с. Злинка Маловисківського району Кіровоградської області від 29.11.2011 серія САЕ № 205517, видане виконавчим комітетом Злинської сільської ради Приватному акціонерному товариству "Державна продовольчо-зернова корпорація України";

- визнання за державою Україна в особі Кабінету Міністрів України право власності на нерухоме майно, яке розташоване за адресою: вул. Горького, будинок 25-а, с. Злинка, Маловисківський район, Кіровоградська область.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевий господарський суд дійшов до помилкового висновку про необізнаність Кабінету Міністрів України про порушені права, оскільки саме Кабінет Міністрів України делегував повноваження щодо управління ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" Міністерству аграрної політики та продовольства України, яке є підзвітним та підконтрольним Кабінету Міністрів України.

Крім того, в матеріалах справи міститься довідка №07-21/74 від 21.07.2014 складена за результатами перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (на виконання доручення Прем'єр міністра України), яка отримана Кабінетом Міністрів України 22.07.2014. Також на адресу Кабінету Міністрів України направлений Звіт про результати ревізії у системі Міністерства аграрної політики та продовольства за 2010-2012 та І квартал 2013 року, в якому, зокрема, зазначено, про узаконення права приватної власності на майно, яке передане ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" до статутного капіталу.

Апелянт вважає, що і Міністерство аграрної політики та продовольства України і Кабінет Міністрів України були обізнані про оформлення ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" права власності на майновий комплекс Хлібна база №78, позов поданий з пропуском позовної давності.

Апелянт зазначає, що звертаючись із позовом про захист права власності прокурором та позивачами не надано належних доказів на підтвердження права власності на спірне майно (правовстановлюючі документи), що свідчить про неповне з'ясування місцевим господарським судом всіх обставин справи.

ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" вважає, що законно набуло право власності на спірне майно, яке було передане до його статутного капіталу внаслідок волевиявлення держави (постанова №593, наказ №325) та вважає помилковим застосування місцевим господарським судом Закону України "Про управління об'єктами державної власності" (вважає, що необхідно застосовувати редакцію закону станом на 18.11.2011 - момент створення товариства).

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.01.2019 відрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 06.11.2018 у справі №912/1672/18, розгляд скарги призначений до розгляду у судовому засіданні на 26.02.2018.

01.02.2019 від Прокуратури міста Києва надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін. Прокурор вважає безпідставними твердження апелянта про обізнаність Кабінету Міністрів України про оформлення права власності за відповідачем-1 з довідки №07-21/74 від 21.07.2014, оскільки вказана довідка містить інформацію загального характеру, а не конкретні дані про вибуття з державної власності Хлібної бази №78. Лист Державної аудиторської служби України від 06.02.2018 про надсилання Кабінету Міністрів України в порядку інформування аналітично-статистичного збірника, у якому зазначено про невнесення Мінагрополітики Державної продовольчо-зернової корпорації України (як державного підприємства) до переліку його майна, яке перебувало у державній власності під час перетворення у ПАТ також не мітить конкретного переліку майна. Щодо підпорядкованості Міністерства аграрної політики та продовольства України Кабінету Міністрів України, прокурор зазначає, що вказані особи є окремими суб'єктами владних повноважень з різними функціями та повноваженнями: Міністерство аграрної політики та продовольства України у спірних правовідносинах здійснює повноваження з управління корпоративними правами ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", а власником спірного майна (Хлібної бази №78) є держава в особі Кабінету Міністрів України.

Прокурор вважає безпідставними посилання апелянта про недоведеність права власності на спірне майно за державою, оскільки під час прийняття постанови про утворення Державної акціонерної компанії "Хліб України" та затвердження Статуту передбачено, що майно компанії є власністю держави і закріплюється за компанією на праві повного господарського відання. Аналогічні положення містились і під час утворення ДП "Державна продовольчо-зернова корпорація України" та реорганізацію його у ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України". Оскільки спірне майно державного підприємства відповідно до закону не підлягає приватизації та не може належати юридичній особі на праві власності незаконно вибуло з державної власності, тому місцевим господарським судом прийнято обґрунтоване рішення про задоволення позову.

05.02.2019 від Кабінету Міністрів України надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін. Кабінет Міністрів України вважає правильним висновок місцевого господарського суду що спірне майно (Хлібну базу №78) не передавалось ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" у власність, власником (державою в особі Кабінету Міністрів України) не приймалось рішення про зміну правового режиму спірного майна, тому спірне майно незаконно вибуло з державної власності, що спростовує доводи апелянта про необґрунтованість вимог в частині належності майна державі.

Кабінету Міністрів України достовірно стало відомо про прийняття оскаржуваного рішення та порушення прав держави лише після звернення прокуратури з відповідним позовом до суду, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією заяви з додатками, яка надійшла на адресу Кабінету Міністрів України 04.07.2018 за вх.№27144/0/1-18. Відтак, саме із зазначеної дати Кабмін дізнався про прийняття оспорюваного рішення та видачу свідоцтва.

Кабінет Міністрів України зазначає, що не можуть бути прийнятими до уваги доводи апелянта про обізнаність КМУ щодо існування оспорюваних рішень та свідоцтва у зв'язку з направленням Державною Фінансовою інспекцією довідки перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності у ПАТ "ДПЗКУ" із супровідним листом від 21.07.2014, оскільки надана суду копія журналу реєстрації вихідної кореспонденції № 130-1-10 за період з 15.03.2012 до 20.04.2012 свідчить лише про реєстрацію направлення листа, однак докази фактичного відправлення та отримання адресатом в матеріалах справи відсутні. Крім того, журнал обліку вихідної кореспонденції не оформлений належним чином, а саме, відсутня нумерація сторінок, журнал не прошнуровано та не скріплений печаткою підприємства.

Також Кабінет Міністрів України не погоджується із доводами апелянта про обізнаність порушених прав із Звіту про результати ревізії у системі Міністерства аграрної політики та продовольства за 2010-2012 та І квартал 2013 року, оскільки у вказаному звіті не міститься даних про оформлення права приватної власності на спірне майно - Хлібну базу №78.

У судовому засіданні, яке відбулося 26.02.2019, представник апелянта підтримав апеляційну скаргу та додатково надав пояснення щодо повноважень прокурора на звернення з позовом у цій справі.

11.03.2019 від Прокурора міста Києва надійшли пояснення з урахуванням доводів, які не були викладені в апеляційній скарзі, однак висловлені представником апелянта у судовому засіданні 26.02.2019. У вказаних поясненнях Прокурором міста Києва наведені доводи щодо необхідності захисту інтересів держави, при цьому прокурор зазначив, що позов подано за захистом саме інтересів держави, а не конкретних органів державної влади, якими є позивачі, а тому виявлення порушення цих інтересів та нездійснення уповноваженими органами дій, спрямованих на їх захист, надає право прокурору на звернення до суду.

Крім того, СВ Подільського УП ГУНП у місті Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №42018101070000021 від 08.02.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 190 Кримінального кодексу України, за фактом заволодіння шахрайським шляхом спірними приміщеннями.

У судовому засіданні 26.02.2019 розгляд скарги був відкладений до 14.03.2019.

У судовому засіданні, яке відбулося 14.03.2019, представник апелянта підтримав апеляційну скаргу, представник прокуратури та позивача-1 підтримали заперечення, надані у відзивах.

Представники Міністерства аграрної політики та продовольства України, Злинської сільської ради Кіровоградської області в особі її виконавчого комітету, Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейола Інвест", Державного реєстратора прав - Приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Копейчикова Івана Володимировича у судове засідання не з'явились, відзиву на апеляційну скаргу не надали.

Апеляційний суд, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши правильність висновків, повноту їх дослідження місцевим господарським судом вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, постановою Кабінету Міністрів України № 1000 від 22.08.1996 "Про утворення Державної акціонерної компанії "Хліб України" утворено Державну акціонерну компанію "Хліб України" та доручено Міністерству сільського господарства і продовольства за участю Компанії організувати перетворення державних підприємств, зазначених у додатках №№ 1, 2, 3, у державні відкриті акціонерні товариства у порядку визначеному Указом Президента України від 15.06.1993 № 210 "Про корпоратизацію підприємств", передбачивши передачу до статутного фонду Компанії акцій закритих акціонерних товариств, зокрема, 100 відсотків - створених на базі підприємств, зазначених у додатку № 1.

Згідно з додатком № 1 до вказаної постанови Кабінету Міністрів України № 1000 від 22.08.1996 у переліку підприємств, що підлягають перетворенню у відкриті акціонерні товариства, 100 відсотків акцій яких залишається у загальнодержавній власності і передається до статутного фонду Державної акціонерної компанії "Хліб України", по Кіровоградській області зазначено Хлібну базу № 78.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.11.1996 № 1375 затверджений Статут Державної акціонерної компанії "Хліб України", в пункті 8 якого зазначено, що майно Компанії є власністю держави і закріплюється за компанією на праві повного господарського відання.

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1997 № 1218 "Про прискорення приватизації хлібоприймальних і хлібозаготівельних підприємств" Міністерство агропромислового комплексу зобов'язано у двомісячний термін передати до статутного фонду Державної акціонерної компанії "Хліб України" державне майно підприємств, зазначених у додатку № 3 до цієї постанови, перетворивши їх у дочірні підприємства Компанії.

У переліку підприємств, державне майно яких передається до статутного фонду ДАК "Хліб України" (наведеному в додатку № 3 до постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1997 № 1218) по Кіровоградській області зазначено Хлібну базу № 78.

Постановою Верховної Ради України від 03.03.1995 № 88/95-ВР затверджено перелік об'єктів, які не підлягають приватизації у зв'язку з їх загальнодержавним значенням. Згідно з додатком № 1 до цієї постанови у переліку об'єктів, які не підлягають приватизації, по Кіровоградській області зазначено Хлібну базу № 78 (с. Злинка Маловисківського району).

Вказана постанова Верховної Ради України від 03.03.1995 № 88/95-ВР втратила чинність 10.09.1999 у зв'язку з набранням чинності Законом України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації".

У переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, затвердженому вищезазначеним Законом, (додаток № 1) по Кіровоградській області зазначено Хлібну базу № 78 (с. Злинка, Маловисківський район).

У переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані, затвердженому цим же Законом, (додаток № 2) Хлібна база № 78 (с. Злинка, Маловисківський район) не значиться.

За викладеного, державне майно - Хлібна база №78 (с. Злинка, Маловисківський район Кіровоградська область) не могло бути ні приватизоване, ні корпоратизоване.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.08.2010 № 764 "Про заходи з утворення Державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" встановлено, що повноваження з управління корпоративними правами держави щодо ДАК "Хліб України" (далі - Компанія) здійснює Міністерство аграрної політики (пункт 1 постанови). Цією постановою ліквідовані дочірні підприємства Компанії згідно з додатком (пункт 2 постанови). У переліку дочірніх підприємств Компанії, наведеному у додатку до цієї постанови, зазначено ДП ДАК "Хліб України" "Хлібна база № 78".

Цією ж постановою Кабінету Міністрів України утворено Державне підприємство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" з віднесенням його до сфери управління Міністерства аграрної політики (пункт 4 постанови), а також установлено, що статутний капітал підприємства формується шляхом передачі до нього цілісних майнових комплексів дочірніх підприємств Компанії, що ліквідуються, з подальшим утворенням на їх базі відокремлених підрозділів підприємства (пункт 5 постанови). Крім того, згідно з пунктом 6 цієї постанови Міністерство аграрної політики зобов'язано у місячний строк затвердити статут державного підприємства.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 08.09.2010 № 549 "Про утворення Державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" затверджено Статут Державного підприємства, згідно з пунктом 5.1 якого майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання.

У подальшому, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2011 № 593 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 серпня 2010 року № 764" Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Міністерства аграрної політики та продовольства щодо перетворення Державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" у державне Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України", повноваження з управління корпоративними правами якого здійснює зазначене Міністерство.

Відповідно до п. 2 цієї постанови Кабінет Міністрів України встановив, що:

- 100 відсотків акцій державного Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", які випускаються на величину його статутного капіталу, залишаються у державній власності до прийняття окремого рішення Кабінету Міністрів України;

- державне Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" не може вчиняти дії стосовно майна, переданого для його статутного капіталу, наслідком яких може бути відчуження майна, у тому числі передача його до статутного капіталу інших господарських організацій, передача в заставу, тощо.

На виконання пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 06.06.2011 № 593, відповідно до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства від 07.07.2011 № 325 Державне підприємство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" перетворено у Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" шляхом випуску акцій, 100% яких передано у власність держави, а повноваження з управління корпоративними правами за цими акціями покладено на Мінагрополітики.

Згідно з пунктом 4 наказу статутний капітал ПАТ "ДПЗКУ" формується на базі майна ДП "ДПЗКУ".

Комісією з реорганізації шляхом перетворення Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (утвореною наказом Мінагрополітики України від 07.07.2011 № 325) 18.11.2011 складено акт приймання-передачі майна, майнових прав та обов'язків до Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України".

До переліку необоротних активів, що передавались як вклад (внесок) до статутного капіталу Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" увійшли об'єкти державної власності, у тому числі нерухоме майно Хлібної бази № 78, що перебувало на праві господарського віддання Державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", та знаходиться за адресою: вул. Горького, 25-а, с. Злинка, Маловисківський район, Кіровоградська область.

Державну реєстрацію припинення Державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" проведено 18.11.2011.

Згідно зі Статутом Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 17.11.2011 № 634, засновником товариства є держава в особі Кабінету Міністрів України, а повноваження з управління корпоративними правами товариства здійснює Міністерство аграрної політики та продовольства України (пункт 1.4 Статуту). Товариство є правонаступником всіх прав і обов'язків Державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (пункт 1.6 Статуту). Товариство є власником майна (у тому числі коштів, матеріальних та нематеріальних активів), переданого йому засновником та акціонерами як вклади до статутного капіталу товариства, або в інший не заборонений чинним законодавством спосіб (пункт 4.3 Статуту).

З наведеного вбачається, що Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" є правонаступником майнових прав та обов'язків Державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", статутний капітал товариства сформовано на базі майна державного підприємства. До переліку необоротних активів (у тому числі й рухомого майна), що передавалися як вклад (внесок) до статутного капіталу Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", увійшли, зокрема, об'єкти нерухомого майна Хлібна база № 78, розташовані за адресою: вул. Горького, 25-а, с. Злинка, Маловисківський район, Кіровоградська область.

Таким чином, держава в особі Кабінету Міністрів України здійснила заходи щодо зміни організаційно-правової форми Державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" і визначила розмір статутного капіталу останнього, проте майно, на суму вартості якого сформовано статутний капітал, у тому числі спірні нежитлові будівлі Хлібної бази № 78, Публічному акціонерному товариству "Державна продовольчо-зернова корпорація України" у власність передано не було.

У подальшому за заявою філії Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Хлібна база № 78" виконавчим комітетом Злинської сільської ради 24.11.2011 прийнято рішення №146 "Про оформлення права власності на комплекс будівель в с. Злинка по вул. Горького, 25а філії Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Хлібна база № 78", яким вирішено оформити право власності комплексу будівель в с. Злинка по вул. Горького, 25а за Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зерновою корпорація України".

На підставі цього рішення Публічному акціонерному товариству "Державна продовольчо-зернова корпорація України" видано свідоцтво про право власності від 29.11.2011 серія САЕ №205517 на комплекс будівель:

адміністративна будівля, АА1, загальна площа 1234,7 кв.м.; лабораторія візірна, Б, загальна площа 159,5 кв.м.; пожежний депо, В, загальна площа 67,3 кв.м.; силосний корпус, Г, загальна площа 1270,0 кв.м.; силосний корпус, Д, загальна площа 1270,0 кв.м.; силосний корпус, Е, загальна площа 1270,0 кв.м.; робоча башта, Ж, загальна площа 853,4 кв.м.; ПРП (зерносушарка), 3, загальна площа 507,0 кв.м.; силосний корпус, Й, загальна площа 1270,0 кв.м.; силосний корпус, И, загальна площа 1270,0 кв.м.; силосний корпус, К, загальна площа 1270,0 кв.м.; убиральня, Л; вагова, М; вагова, Н; вагова, О; будівля для приймання зерна з автомобіля, П; підсобно-допоміжний корпус, Р; прибудова, Р1; склад, С; тепловізне депо, Т; склад ГСМ, У; склад ГСМ, Ф; убиральня, X; склад, Ч; водонапірна башта, Ш; будівля для приймання зерна з залізниці, Щ; будівля охорони, Я; будівля залізничних ватів, Я1; башта Рожновського, Ю; паркан, 14; колодязь, К; замощення, 1; пожежний залізобетонний водойм, І.

Таким чином, на підставі рішення виконавчого комітету Злинської сільської ради від 24.11.2011 № 146 та виданого на його підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 29.11.2011 змінено форму власності нерухомого майна, що перебувало у господарському віданні Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", з державної на приватну.

Апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що, оформлення правовстановлюючих документів на право приватної власності на зазначені об'єкти нерухомого майна (комплекс будівель) здійснено з порушенням вимог законодавства.

Так, згідно з частиною 1 статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина 1 статті 321 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 статті 325 Цивільного кодексу України встановлено, що фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

Згідно з частиною 3 статті 86 Господарського кодексу України передбачено, що забороняється використовувати для формування статутного (складеного) капіталу товариства бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу, векселі, майно державних (комунальних) підприємств, яке відповідно до закону (рішення органу місцевого самоврядування) не підлягає приватизації, та майно, що перебуває в оперативному управлінні бюджетних установ, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до положень Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" державне майно - об'єкт права державної власності - Хлібна база № 78 не підлягало приватизації додаток 1 до Закону). Крім того, оскільки вказане державне майно відсутнє у Переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані (додаток 2 до Закону), воно не могло бути ні приватизоване, ні корпоратизоване, тобто відчужено приватним особам або включено до статутного капіталу акціонерного товариства.

Статтею 326 Цивільного кодексу України передбачено, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Кабінет Міністрів України, згідно з положеннями статті 116 Конституції України, забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності; здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до закону.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Статтею 3 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" визначено, що об'єктами управління державної власності є: майно, яке передане державним комерційним підприємствам (далі - державні підприємства), установам та організаціям; державне майно, що перебуває на балансі господарських організацій і не увійшло до їх статутних капіталів або залишилося після ліквідації підприємств та організацій тощо.

Згідно зі статтею 5 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" Кабінет Міністрів України є суб'єктом управління, що визначає об'єкти управління державної власності, стосовно яких виконує функції з управління, а також об'єкти управління державної власності, повноваження з управління якими передаються іншим суб'єктам управління, визначеним цим Законом.

Здійснюючи управління об'єктами державної власності, Кабінет Міністрів України: встановлює порядок передачі об'єктів державної власності суб'єктам управління; відчуження та списання об'єктів державної власності тощо.

Нерухоме майно об'єктів державної власності, що не підлягають приватизації, не може бути відчужене, вилучене, передане до статутного капіталу господарських організацій і щодо такого майна не можуть вчинятися дії, наслідком яких може бути їх відчуження (частина 9 статті 11 Закону України "Про управління об'єктами державної власності").

При цьому, постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2011 № 593 "Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2010 № 764" також встановлено, що державне Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" не може вчиняти дії стосовно майна, переданого до його статутного капіталу наслідком яких може бути відчуження майна, у тому числі передача його до статутного капіталу інших господарських організацій, передача в заставу тощо.

Згідно з частиною 1 статті 133 Господарського кодексу України основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління.

Відповідно до частини 1 статті 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Частиною першою статті 141 Господарського кодексу України встановлено, що до державного майна у сфері господарювання належать цілісні майнові комплекси державних підприємств або їх структурних підрозділів, нерухоме майно, інше окреме індивідуально визначене майно державних підприємств, акції (частки, паї) держави у майні суб'єктів господарювання різних форм власності, а також майно, закріплене за державними установами і організаціями з метою здійснення необхідної господарської діяльності, та майно, передане в безоплатне користування самоврядним установам і організаціям або в оренду для використання його у господарській діяльності.

Відповідно до частини 5 статті 141 Господарського кодексу України види майна, що може перебувати виключно у державній власності, відчуження якого недержавним суб'єктам господарювання не допускається, а також додаткові обмеження щодо розпорядження окремими видами майна, яке належить до основних фондів державних підприємств, установ і організацій, визначаються законом.

Зміна правового режиму майна суб'єкта господарювання здійснюється за рішенням власника (власників) майна у спосіб, передбачений цим Кодексом та прийнятими відповідно до нього іншими законами, крім випадків, якщо така зміна забороняється законом (частина 2 статті 145 Господарського кодексу України).

Згідно з пунктом 4 статті 5 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" зміна державної форми власності може відбуватися виключно шляхом приватизації.

Частиною 3 статті 145 Господарського кодексу України передбачено, що правовий режим майна суб'єкта господарювання, заснованого на державній (комунальній) власності, може бути змінений шляхом приватизації майна державного (комунального) підприємства відповідно до закону.

Разом з тим, проведення корпоратизації державного підприємства у акціонерне товариство не є приватизацією такого державного підприємства, а тому внесення майна до статутного фонду такого корпоратизованого товариства не може розглядатися як підстава для зміни форми власності на державне майно.

Під час розгляду справи встановлено, що рішень про зміну режиму державного майна, що було закріплено за Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" не приймалось, форма власності з державної на приватну на підставі таких рішень не змінювалась, відповідно по вищенаведених вимог законодавства, така зміна (шляхом приватизації або корпоратизації) взагалі заборонена.

Матеріалами справи підтверджується, що спірне майно надавалося Публічному акціонерному товариству "Державна продовольчо-зернова корпорація України" для здійснення статутної діяльності, а не у власність, це майно залишається об'єктом права державної власності і до виключення з відповідного законодавчого переліку не може вибути з державної власності законним шляхом.

Таким чином, майно державного підприємства, яке відповідно до закону не підлягає приватизації, не може належати юридичній особі на праві приватної власності. Державне майно Державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" Хлібна база № 78 повинно було залишитись у власності держави, могло бути передано лише на баланс Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" і використовуватись останнім на праві господарського відання.

За викладеного апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду, що відсутність рішення власника спірного майна - Кабінету Міністрів України про зміну правового режиму майна з державної власності у приватну, а також законодавчо встановлена заборона на приватизацію та корпоратизацію такого майна є підставою для визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету органу місцевого самоврядування про оформлення права приватної власності на майно та визнання недійсним свідоцтва про право приватної власності, виданого на підставі такого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 14.02.2018 №920/1077/16, від 28.03.2018 № 925/792/17, від 08.05.2018 № 925/875/17, від 22.05.2018 № 915/1021/16.

За таких обставин є правильним висновок місцевого господарського суду, що державне майно - Хлібна база № 78, що розташоване по вул. Горького, 25-а у с. Злинка Маловисківського району Кіровоградської області вибуло із державної власності без достатніх на те правових підстав за незаконним рішенням виконкому Злинської сільської ради.

Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб; відновлення становища, яке існувало до порушення; визнання права.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади чи органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії виданий органом державної влади, органом влади Автономної республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

За змістом ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Крім того способом відновлення становища, яке існувало до порушення, є також визнання недійсним свідоцтва про право власності.

Свідоцтво про право власності на нерухоме майно лише посвідчує наявність відповідного права, і не породжує, не змінює і не припиняє певні права та обов'язки, тобто не є правочином. Однак, свідоцтво видається на підтвердження існування права, яке виникло внаслідок певного правочину і такий посвідчуваний документ є чинним, якщо є дійсною правова підстава його видачі.

Чинність документа, в даному випадку свідоцтва є показником, який характеризує його юридичну силу, тобто якщо правова підстава (правочин), у зв'язку з якою був виданий документ, визнана недійсною, то такий правочин не породжує в його сторін прав, а відтак свідоцтво, як посвідчувальний документ, втрачає свою юридичну силу, і не може підтверджувати право, яке вже відсутнє.

Отже, оскільки рішення виконавчого комітету Злинської сільської ради 24.11.2011 № 146 "Про оформлення права власності на комплекс будівель в с. Злинка по вул. Горького, 25а філії Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Хлібна база № 78", якими оформлено право приватної власності товариства на державне майно Хлібної бази № 78, а також видане на підставі даного рішення свідоцтво про право власності від 29.11.2011 серія САЕ № 205517 не відповідають закону та порушують інтереси власника цього майна - держави в особі Кабінету Міністрів України, вимоги в частині визнання їх незаконними та скасування у судовому порядку підлягають задоволенню.

Матеріалами справи підтверджується, що у подальшому право власності на спірне майно 05.08.2016 зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Мейола Інвест".

05.08.2016 приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Копейчиковим І.В. за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію права власності (реєстраційний номер заяви 18000775) прийнято рішення провести державну реєстрацію права власності, на комплекс будівель, що розташований у Кіровоградській області, Маловисківський район, село Злинка, вулиця Горького, будинок 25а, форма власності: приватна, за суб'єктом: Товариством з обмеженою відповідальністю "Мейола Інвест", податковий номер 39519568.

Підставою реєстрації права власності на майновий комплекс стало свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Матвєєвим О.А від 02.08.2012, зареєстроване в реєстрі за №1121.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 34 Закону України "Про нотаріат" (в редакції чинній на час вчинення нотаріальної дії) нотаріуси вчиняють нотаріальні дії, в тому числі видають свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів).

Статтею 52 Закону України "Про нотаріат" в редакції від 13.06.2012 передбачено, що про всі нотаріальні дії, вчинені нотаріусами або посадовими особами органів місцевого самоврядування, робиться запис у реєстрах для реєстрації нотаріальних дій після того, як нотаріус зробить посвідчувальний напис на документі або підпише документ, що ним видається.

Кожна нотаріальна дія реєструється під окремим порядковим номером. Номер, під яким нотаріальна дія зареєстрована, зазначається на документі, що видається нотаріусом, чи в посвідчувальному написі.

Реєстр для реєстрації нотаріальних дій повинен бути прошнурований, аркуші пронумеровані. Кількість аркушів у реєстрі повинна бути засвідчена підписом посадової особи відповідного органу юстиції та печаткою Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі. Кожний нотаріус веде окремий реєстр.

Запис у реєстрі робиться чітко, розбірливо, із заповненням усіх граф, передбачених за встановленою формою. Не допускаються підчистки, дописки, інші незастережні виправлення та запис олівцем.

Запис у реєстрі є доказом вчинення нотаріальної дії.

Порядок ведення реєстрів для реєстрації нотаріальних дій та їх форма встановлюються Міністерством юстиції України.

Відповідно до статті 13-1 Закону України "Про нотаріат" в редакції від 13.06.2012 нотаріус не вправі здійснювати нотаріальну діяльність за межами свого нотаріального округу, за винятком заміщення інших нотаріусів у випадках, передбачених цим Законом.

Нотаріальний округ - територіальна одиниця, в межах якої нотаріус здійснює нотаріальну діяльність і в межах якого знаходиться державна нотаріальна контора, в якій працює державний нотаріус, або робоче місце (контора) приватного нотаріуса.

Нотаріальні округи визначаються відповідно до адміністративно-територіального устрою України. У містах з районним поділом округом діяльності нотаріуса є вся територія міста. У разі зміни адміністративно-територіального поділу України, в результаті якого розташування робочого місця (контори) приватного нотаріуса увійшло до іншого нотаріального округу, нотаріальна діяльність відповідних нотаріусів повинна бути зареєстрована в цьому нотаріальному окрузі.

Відповідно до пункту 244 Правил придбання арештованого або заставленого майна з публічних торгів (аукціонів) оформляється нотаріусом за місцем знаходження такого майна шляхом видачі набувачу відповідного свідоцтва.

Якщо майно (свідоцтво) підлягає обов'язковій державній реєстрації, нотаріус зазначає про це в тексті свідоцтва із зазначенням органу, який здійснює таку реєстрацію (пункт 248 Правил).

При вчиненні нотаріальної дії нотаріуси встановлюють особу учасників цивільних відносин, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії (частина 2 статті 43 Закону України "Про нотаріат" в редакції від 13.06.2012).

При перевірці цивільної правоздатності та дієздатності юридичної особи нотаріус зобов'язаний ознайомитися з установчими документами, витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців цієї юридичної особи і перевірити, чи відповідає нотаріальна дія, яка вчиняється, обсягу її цивільної правоздатності та дієздатності (стаття 44 Закону України "Про нотаріат" в редакції від 13.06.2012).

Якщо нотаріальна дія вчиняється за участю юридичної особи, указуються її повне найменування за документом, що підтверджує державну реєстрацію юридичної особи (свідоцтвом про державну реєстрацію), її місцезнаходження, ідентифікаційний код за Єдиним державним реєстром підприємств і організацій України (якщо це передбачено вчинюваною нотаріальною дією), прізвище, ім'я та по батькові представника, місце його проживання, посада, реквізити документів, що підтверджують його повноваження (пункт 7.23 Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом міністерства юстиції України 22.12.2010 №3253/5, в редакції чинній на час вчинення нотаріальної дії).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в редакції чинній на час посвідчення свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) - автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру (частина 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань").

Частиною 1 статті 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" встановлено, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Процедура видачі та посвідчення свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів від 02.08.2012 приватним нотаріусом Матвєєвим О.А. суперечила вищезазначеним нормам законодавства:

- нотаріальна дія приватним нотаріусом Матвєєвим О.А. була вчинена поза межами його нотаріального округу, оскільки майно, яке нібито було реалізовано на прилюдних торгах 16.01.2012, знаходиться за адресою: Кіровоградська область, Маловисківський район, село Злинка, вулиця Горького 25а, натомість округом діяльності приватного нотаріуса визначено місто Київ;

- форма свідоцтва не відповідає формі, встановленій Правилами ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України 22.12.2010 №3253/5, в редакції чинній на час вчинення нотаріальної дії;

- приватним нотаріусом Матвєєвим О.А. не встановлено та не перевірено цивільної правоздатності та дієздатності юридичної особи, учасника цивільних відносин.

Відповідно до вказаного свідоцтва, приватним нотаріусом посвідчено проведення 02.08.2012 СП "Юстиція" прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, розташованого за адресою: Кіровоградська область, Маловисківський район, с. Злинка, вул. Горького, будинок 25а, та придбання його Товариством з обмеженою відповідальністю "Мейола Інвест" код за ЄДРПОУ 39519568, за 82216720 грн.

Проте, відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мейола Інвест" код ЄДРПОУ 39519568, зазначена юридична особа була зареєстрована 01.12.2014, тобто через два роки після посвідчення правочину, що фактично унеможливлює її участь у проведенні вказаних торгів та подальшого вчинення правочинів з цього приводу.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази проведення прилюдних торгів 16.01.2012, акт проведення яких став підставою для видачі і посвідчення свідоцтва від 02.08.2012, а і видачу самого свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів.

Як вбачається зі змісту листа ДП "Національні інформаційні системи" від 16.04.2016, який був наданий на запит Київської місцевої прокуратури №7 від 30.03.2018 №77-135вих-18 та повного витягу з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів, спеціальний бланк серії ВРР №323874 був виданий приватному нотаріусу Матвєєву Олегу Анатолійовичу 22.02.2012 року та витрачений ним 02.08.2012 на вчинення нотаріальних дій за кодом 13 - інші дії. При цьому Закон України "Про нотаріат" передбачає визначений перелік вчинення нотаріальних дій, а також вчинення інших нотаріальних дій, які не увійшли в цей перелік. І враховуючи те, що видача свідоцтв про придбання майна з прилюдних торгів є окремим способом набуття права власності на майно неплатоспроможного боржника, нотаріальна дія має вчинятися шляхом видачі свідоцтв, а код витрачання нотаріального бланку, згідно переліку кодів вчинення нотаріальних дій має бути не 13 (інші дії), а 6 (видача свідоцтва про прав власності) (а.с. 141 - 143, том 1).

Згідно відповіді Київського державного нотаріального архіву від 16.03.2018 вих. №694/01-21 наданої на запит Київської місцевої прокуратури №7 вбачається, що в справі №02-33 "Реєстр для реєстрації нотаріальних дій" (11.01.2012-29.12.2012) приватного нотаріуса Київського міського нотаріального кругу Матвєєва О.А. відсутній запис за реєстровим №1121 (номер реєстрації свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів), так само як і відсутній будь який запис за 02 серпня 2012 року щодо видачі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (а.с. 144, том 1).

Відповідно до статті 52 Закону України "Про нотаріат" запис в реєстрі є доказом вчинення нотаріальної дії.

У листі від 06.07.2018 № 13141-26-18, у відповідь на лист прокуратури від 26.06.2018 № 05/2/3-89-18, відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби повідомлено, що примусова реалізація майна, яке знаходиться за адресою Кіровоградська область Маловисківський район село Злинка, вул. Горького, 25а, відділом примусового виконання рішень не здійснювалась, акти про проведення прилюдних торгів на зазначене майно не видавалися (а.с. 54, 55, том 4).

Крім того, у 2007 році Департамент державної виконавчої служби як урядовий орган державного управління ліквідовано. Органи державної виконавчої служби повернуто у підпорядкування Міністерства юстиції України, а відділи державної виконавчої служби в частині матеріально-технічного забезпечення до відповідних управлінь юстиції.

В грудні 2010 року Верховна Рада України ухвалила зміни до діючого Закону України "Про виконавче провадження", спрямовані на удосконалення процедури виконання судових рішень, а саме: встановлювалась адміністративна відповідальність фізичної особи за невиконання рішення суду, можливість оскарження боржником дій державного виконавця виключно в судовому порядку; закріплювалась чітка процедура реалізації арештованого нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, річкових та повітряних суден виключно на прилюдних торгах (аукціонах).

Указом Президента України № 1085/2010 "Про оптимізацію центральних органів виконавчої влади" утворено Державну виконавчу службу України, поклавши на цю Службу функції з реалізації державної політики у сфері організації виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) відповідно до законів.

В подальшому, з метою оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади та оптимізації бюджетних коштів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №17 від 21.01.2015 року Уряд розпорядився ліквідувати Державну реєстраційну службу та Державну виконавчу службу, поклавши на Міністерство юстиції їх завдання і функції.

Так, станом на сьогодні утворено Департамент державної виконавчої служби при Міністерстві юстиції України, на який покладено завдання і функції з реалізації державної політики у сфері організації виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб).

Вищезазначене свідчить про те, що на момент видачі та посвідчення свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів від 02.08.2012 року, яке було видано на підставі акта про проведення прилюдних торгів, що затверджений посадовою особою відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України такого органу, як відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби - не існувало.

05.08.2016 приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Копейчиковим І.В. прийнято рішення провести державну реєстрацію права власності на спірне майно з порушенням чинних норм законодавства враховуючи наступне.

Правові засади та процедура державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також процедура ведення Державного реєстру прав регулюється Законом України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон України 1952-15 в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) та Порядком ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 №1141 (далі - Порядок №1141).

Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав.

Внесення відомостей до Державного реєстру прав здійснюється виключно на підставі та в порядку, визначених Законом.

Частиною 1 статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 6 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" організаційну систему державної реєстрації прав становлять, зокрема, державні реєстратори прав на нерухоме майно.

Державним реєстратором є, зокрема, нотаріус (пункт 2 частина 1 ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Відповідно до вищевказаних норм законодавства нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно та який має печатку такого реєстратора, здійснює повноваження відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Частиною 3 ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, зокрема, що державний реєстратор:

під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі (пункт 3).

Відповідно до ч. 3 ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.

Державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації; 6) відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; 7) формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником; 8) видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав (частина 1 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Згідно з частиною 4 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

З аналізу наведених норм вбачається, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов'язаний перевірити документи, на підставі яких реєструється право, на відповідність їх чинному законодавству. За таких обставин вбачається, що приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Копейчиковим І.В. всупереч вимогам чинного законодавства зареєстровано право власності на спірне майно, тому місцевий господарський суд дійшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

Згідно з частиною 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду, що ураховуючи суть спірних правовідносин та суб'єктний склад сторін у справі, справа в цій частині не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки спірні правовідносини спрямовані на захист цивільного права позивачів тому підвідомча господарському суду.

Вказаний висновок узгоджується з правовими позиціями, викладеними Верховним Судом України на спільному засіданні Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах і Судової палати у цивільних справах від 11.04.2017 по справі №21-3632а16, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.10.2018 справа №826/23586/15 та у постанові від 30.01.2019 справа №755/10947/17.

Держава Україна відповідно до частини 2 статті 2 Цивільного кодексу України є учасником цивільних відносин та має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (стаття 15 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Стаття 321 Цивільного кодексу України гарантує непорушність права власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Водночас, неправомірне набуття Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України", а в подальшому Товариством з обмеженою відповідальністю "Мейола Інвест" права власності на спірне майно свідчить про невизнання ними права держави Україна, як законного власника цього майна.

Оскільки відповідно до вищезазначених положень Закону України "Про управління об'єктами державної власності" повноваження по управлінню державним майном здійснює Кабінет Міністрів України, порушене право держави підлягає захисту шляхом визнання за державою Україна в особі Кабінету Міністрів України права власності на спірне майно.

Апеляційний господарський суд відхиляє доводи Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" про те, що зміна форми власності з державної на приватну відбулася у межах процедури реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України", під час якої держава Україна в особі Кабінету Міністрів України здійснила обмін одного об'єкта права державної власності на інший, а саме передала до статутного фонду Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" об'єкти, перелік яких визначено у постанові Кабінету Міністрів України від 06.06.2011 №593, натомість набула корпоративні права на 100 % акцій товариства, яке у свою чергу отримало право власності на передане йому майно, оскільки як встановлено судом спірне майно надавалося Публічному акціонерному товариству "Державна продовольчо-зернова корпорація України" для здійснення статутної діяльності на праві господарського відання, а не у власність, і до виключення з відповідного законодавчого переліку не може вибути з державної власності законним шляхом.

Також матеріалами справи спростовуються доводи апелянта стосовно не надання належних доказів на підтвердження належності права власності на спірне майно за державою (правовстановлюючих документів). Так, спірне майно Хлібна база №78 передано до статутного фонду Державної акціонерної компанії "Хліб України" на підставі постанови Кабінету Міністрів України №1000 від 22.08.1996 та закріплено в подальшому за компанією на праві повного господарського відання. В подальшому вказане майно передано Державному підприємству "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на праві повного господарського відання, і під час перетворення Державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" у Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" спірне майно залишилось на праві повного господарського відання. Як правильно встановлено місцевим господарським судом власником майна не приймалось рішення про зміну режиму права власності на спірне майно.

Спірне майно - Хлібна база №78 (с. Злинка Маловисківського району) увійшло до переліку об'єктів, які не підлягають приватизації у зв'язку з їх загальнодержавним значенням, затвердженого постановою Верховної Ради України від 03.03.1995 № 88/95-ВР.

В подальшому, вказана постанова Верховної Ради України від 03.03.1995 № 88/95-ВР втратила чинність 10.09.1999 у зв'язку з набранням чинності Законом України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації". У переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, затвердженому вищезазначеним Законом, (додаток № 1) по Кіровоградській області зазначено Хлібну базу № 78 (с. Злинка, Маловисківський район). У переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані, затвердженому цим же Законом, (додаток № 2) Хлібна база № 78 (с. Злинка, Маловисківський район) не значиться.

За викладеного апеляційний господарський суд погоджується із місцевим господарським судом, що державне майно - Хлібна база №78 (с. Злинка, Маловисківський район Кіровоградська область) не могло бути ні приватизоване, ні корпоратизоване, що спростовує доводи апелянта.

Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" подано заяву про застосування наслідків пропуску позовної давності та відмови у задоволенні позову.

Місцевий господарський суд дійшов до висновку про обізнаність Міністерства аграрної політики та продовольства України про порушення вимог законодавства, що мали місце у результаті оформлення права власності на спірне майно за Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" з 01.04.2012 - з дати отримання листа Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" №130-2-802/2-15/2032, в якому, зокрема, зазначалось про те, що ним вже отримано свідоцтво про право приватної власності серії САЕ №205517 від 29.11.2011 на спірні нежитлові будівлі та споруди, а також інформації, яка міститься в довідці від 17.09.2012 № 24/321.

Водночас, місцевий господарський суд дійшов до висновку про відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження обізнаності Кабінету Міністрів України про порушення інтересів держави у зв'язку з оформленням Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" права приватної власності на спірне майно внаслідок прийняття виконавчим комітетом Злинської сільської ради Кіровоградської області спірного рішення, до звернення прокуратури міста Києва з даним позовом до суду, який отримано Кабінетом Міністрів України 04.07.2018 за вх. № 27144/0/1-18.

Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" не погоджується із таким висновком місцевого господарського суду, вважає його помилковим та просить застосувати позовну давність та відмовити у задоволенні позову.

На підтвердження обізнаності Кабінету Міністрів України оформлення Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" права приватної власності на спірне майно внаслідок прийняття виконавчим комітетом Злинської сільської ради Кіровоградської області спірного рішення апелянт посилається на наступне.

Кабінет Міністрів України делегував повноваження щодо управління ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" Міністерству аграрної політики та продовольства України, яке є підзвітним та підконтрольним Кабінету Міністрів України.

В матеріалах справи міститься довідка №07-21/74 від 21.07.2014 складена за результатами перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (на виконання доручення Прем'єр міністра України), яка отримана Кабінетом Міністрів України 22.07.2014.

Також на адресу Кабінету Міністрів України направлений Звіт про результати ревізії у системі Міністерства аграрної політики та продовольства за 2010-2012 та І квартал 2013 року, в якому, зокрема, зазначено, про узаконення права приватної власності на майно, яке передане ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" до статутного капіталу.

Кабінет Міністрів України не погоджується із такими доводами апелянта та зазначає, що про порушення своїх прав власника щодо спірного майна дізнався після звернення прокуратури із відповідним позовом.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою №14902/04 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами №22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Відповідно до положень статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною третьою статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Положеннями статті 268 Цивільного кодексу України передбачені винятки із загального правила про поширення позовної давності на всі цивільні правовідносини і визначено вимоги, на які позовна давність не поширюється, зокрема у пункті 4 частини першої статті 268 Цивільного кодексу України у первісній редакції зазначено, що на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право, позовна давність не поширюється.

Підпунктом 2 пункту 2 розділу І Закону України від 20 грудня 2011 року №4176-VI "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" пункт 4 частини першої статті 268 Цивільного кодексу України виключено. Набрав чинності 15 січня 2012 року.

Відповідно до пункту 5 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 20 грудня 2011 року №4176-VI "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" особа протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Згідно із частинами першою та третьою статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

До правовідносин, які виникли під час дії нормативно-правового акта, який згодом втратив чинність, застосовуються його норми. До правовідносин, які виникли раніше і регулювалися нормативно-правовим актом, який втратив чинність, але права й обов'язки зберігаються і після набрання чинності новим нормативно-правовим актом, застосовуються положення нових актів цивільного законодавства.

Проте положення пункту 4 частини першої статті 268 Цивільного кодексу України за своєю суттю направлене на захист прав власників та інших осіб від держави. Оскільки держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку покликані норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

Отже, з огляду на статус держави та її органів як суб'єктів владних повноважень, положення пункту 4 частини першої статті 268 Цивільного кодексу України не поширюються на позови прокуратури, які пред'являються від імені держави і направлені на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади.

На такі позови поширюється положення статті 257 Цивільного кодексу України щодо загальної позовної давності, і на підставі частини першої статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Згідно з положеннями частини першої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа не тільки довідалася, а й могла довідатися про порушення свого права.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.

При цьому, за змістом вказаної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта про обізнаність з 01.04.2012 Кабінету Міністрів України про порушені права щодо спірного майна, оскільки Міністерство аграрної політики та продовольства України підпорядковане Кабінету Міністрів України з таких підстав. Так, Міністерство аграрної політики та продовольства України та Кабінету Міністрів України є окремими суб'єктами владних повноважень з різними функціями та повноваженнями у спірних правовідносинах: Міністерство аграрної політики та продовольства України у спірних правовідносинах здійснює повноваження з управління корпоративними правами Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", а власником спірного майна (Хлібної бази №78) є держава в особі Кабінету Міністрів України.

При цьому, до повноважень Міністерства аграрної політики та продовольства України та Кабінету Міністрів України не належить контроль органів місцевого самоврядування щодо дотримання вимог чинного законодавства під час прийняття рішень про визнання права власності.

Щодо обізнаності Кабінету Міністрів України про оформлення права власності за відповідачем-1 з довідки №07-21/74 від 21.07.2014, складеної за результатами окремих питань фінансово-господарської діяльності Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на виконання доручення Прем'єр Міністра України від 10.04.2014 №13021/0/1-14 апеляційний господарський суд зазначає наступне.

У вказаній довідці міститься інформація загального характеру та відсутні конкретні дані щодо вибуття з державної власності саме спірного майна - Хлібної бази №78 (на підставі чого, з якої дати, тощо).

Лист Державної аудиторської служби України від 06.02.2018 про надсилання Кабінету Міністрів України порядку інформування аналітично-статистичного збірника, у якому зазначено про невнесення Мінагрополітики Державної продовольчо-зернової корпорації України (як державного підприємства) до переліку його майна, яке перебувало у державній власності під час перетворення у публічне акціонерне товариство також не мітить конкретного переліку майна.

За таких обставин апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог у зв'язку зі спливом позовної давності, про застосування якої було заявлено Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України", оскільки як установлено судом, у матеріалах справи немає доказів на підтвердження обізнаності Кабінету Міністрів України про порушення інтересів держави у зв'язку з оформленням Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" права приватної власності на спірне майно після звернення прокурора з відповідним позовом та надходженням копії позовної заяви з додатками на адресу Кабінету Міністрів України 04.07.2018.

Щодо доводів апелянта, які надані у судовому засіданні 26.02.2019, щодо повноважень прокурора на звернення з позовом у цій справі, апеляційний господарський суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

При цьому апеляційний господарський суд враховує, що за приписами пункту 3 частини 1 статті 131¹ Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

У Рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави", висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Оскільки "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).

Матеріалами справи підтверджується, що Заступником прокурора міста Києва подано позов в інтересах держави у зв'язку з фактом вибуття з державної власності незаконним шляхом спірного майна.

Враховуючи всі обставини справи апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що прокурором поданий позов з урахуванням вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 Господарського процесуального кодексу України.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги.

Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 269, 275-279 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 06.11.2018 у справі №912/1672/18 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 06.11.2018 у справі №912/1672/18 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України".

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня прийняття.

Повна постанова складена - 15.03.2019.

Головуючий суддя Н.В. Пархоменко

Суддя Л.М. Білецька

Суддя А.Є. Чередко