Постанова
Іменем України
27 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 360/1938/16
провадження № 61-48003св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідачі: Клавдієво-Тарасівська селищна рада Бородянського району Київської області, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Герасименко Наталія Миколаївна,
особа, що подала апеляційну та касаційну скарги, - ОСОБА_6,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу Київського апеляційного суду у складі судді Савченка С. І. від 23 листопада 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Клавдієво-Тарасівської селищної ради Бородянського району Київської області, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Герасименко Н. М. про визнання права власності на спадкове майно.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_7, після смерті якого відкрилась спадщина у вигляді будинковолодіння АДРЕСА_1. За життя спадкодавець склав заповіт, яким заповів все належне йому на день смерті майно позивачу.
У визначений законодавством строк він звернувся до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 та видачі йому свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно, але постановою нотаріуса від 29 липня 2016 року йому відмовлено у видачі такого свідоцтва через відсутність правовстановлюючого документа, який підтвердив би право власності спадкодавця на це будинковолодіння.
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_4 просив визнати за ним право власності на будинковолодіння АДРЕСА_1 у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_7
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Бородянського районного суду Київської області у складі судді Міланіч А. М. від 01 березня 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено.
Визнано за ОСОБА_4 право власності на будинковолодіння АДРЕСА_1 у порядку спадкування за заповітом після смерті його батька ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що спірне будинковолодіння належало спадкодавцю на праві власності та останній заповів його позивачу. Оскільки позивач прийняв спадщину після смерті батька, однак не може оформити своїх спадкових прав у передбаченому законом порядку у нотаріуса, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання за позивачем права власності на спадкове майно у порядку спадкування за заповітом.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 листопада 2018 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на вказане рішення районного суду відмовлено з підстав, передбачених частиною другою статті 358 ЦПК України.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції, виходив із того, що заявник не брала участі у справі, суд першої інстанції не вирішував питання про її права, свободи, інтереси чи обов'язки. Апеляційна скарга на рішення Бородянського районного суду Київської області від 01 березня 2017 року подана заявником 30 жовтня 2018 року, тобто після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, що є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2018 року ОСОБА_6 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просила скасувати ухвалу апеляційного суду, справу направити до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, що подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_6 мотивована тим, що визнання права власності на спадкове майно за ОСОБА_4 впливає на її права та інтереси як спадкоємиці співмешканки спадкодавця - ОСОБА_8, однак її не було залучено до участі у справі, про наявність оскаржуваного рішення їй стало відомо лише 28 вересня 2018 року. Висновок апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі є помилковим, що позбавляє її права на захист порушених прав, свобод та інтересів.
Відзив на касаційну скаргу сторони не подали.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 18 лютого 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У справі, що переглядається, установлено, що 01 березня 2017 року Бородянський районний суд Київської області ухвалив рішення у справі за позовом ОСОБА_4 до Клавдієво-Тарасівської селищної ради Бородянського району Київської області, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Герасименко Н. М. про визнання права власності на майно у порядку спадкування після померлого ОСОБА_7
30 жовтня 2018 року ОСОБА_6, яка не брала участі у справі, подала апеляційну скаргу на вказане судове рішення, посилаючись на те, що вказаним судовим рішенням порушені її права та обов'язки як спадкоємиці ОСОБА_8, яка була за життя співмешканкою ОСОБА_7
Постановляючи 23 листопада 2018 року ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Бородянського районного суду Київської області від 01 березня 2017 року, апеляційний суд, посилаючись на положення статті 358 ЦПК України, фактично виходив із того, що оскаржуваним рішенням місцевого суду не порушено права ОСОБА_6
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Зазначеним вимогам закону судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.
Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суд з прав людини у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).
У справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Звертаючись до апеляційного суду із апеляційною скаргою, ОСОБА_6 посилалась на те, що оскаржуваним рішенням порушуються її права як спадкоємиці ОСОБА_8, яка мала право на частину спірного нерухомого майна як співмешканка спадкодавця ОСОБА_4
Підстави відмови у відкритті апеляційного провадження визначені у статті 358 ЦПК України, згідно якої суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо: апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню; є ухвала про закриття провадження у зв'язку з відмовою від раніше поданої апеляційної скарги цієї самої особи на це саме судове рішення; є постанова про залишення апеляційної скарги цієї самої особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення; скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6, апеляційний суд не врахував, що вона звернулась до суду як особа, яка не брала участі у справі, вважаючи, що суд вирішив питання про її права та інтереси (частина перша статті 352 ЦПК України).
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Взаємний аналіз наведених процесуальних норм свідчить про те, що суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи не вирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу після спливу річного строку з дня складання повного тексту судового рішення. При цьому, якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю.
Тобто апеляційному суду необхідно було відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6, а у разі з'ясування, що судовим рішенням питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки не вирішувалося, закрити апеляційне провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд наведеного не врахував, неправильно застосував положення статті 358 ЦПК України, а тому оскаржувана ухвала не може вважатися законною та обґрунтованою.
При цьому апеляційний суд зробив передчасний висновок про те, що оскаржуваним рішенням місцевого суду не порушено права ОСОБА_6, фактично надав оцінку доводам апеляційної скарги по суті, що можливо лише в межах відкритого апеляційного провадження, з дослідженням усіх обставин справи та оцінкою доказів на підтвердження чи спростування доводівОСОБА_6 про порушення її прав оскаржуваним судовим рішенням.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає доводи касаційної скарги обґрунтованими та достатніми для скасування ухвали апеляційного суду, яка перешкоджає провадженню у справі.
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, а справу передати на розгляд суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400, 406, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 23 листопада 2018 року скасувати, справу передати на розгляд суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: О. В. Білоконь Є. В. Синельников С. Ф. Хопта Ю. В. Черняк
