ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2019 року

м. Київ

Справа № 908/1409/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого Пількова К. М., суддів: Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання Жураховської Т. О.,

учасники справи:

прокурор Коркішко В. М.

позивач-1 Міністерство оборони України

представник позивача-1 Буданов О. П.

позивач-2 Квартирно-експлуатаційний відділ міста Запоріжжя

представник позивача-2 не з`явився

відповідач-1 Державне підприємство "Дніпровське"

представник відповідача-1 не з`явився

відповідач-2 Селянське (фермерське) господарство "Агролан"

представник відповідача-2 не з`явився

третя особа Міністерство аграрної політики та продовольства України

представник третьої особи Нестеренко Н. М.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Дніпровське" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.12.2018 (головуючий суддя Широкобокова Л. П., судді Подобєд І. М., Орєшкіна Е. В.) у справі Господарського суду Запорізької області за позовом Військового прокурора Запорізького гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу міста Запоріжжя до Державного підприємства "Дніпровське" та Селянського (фермерського) господарства "Агролан" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів Міністерства аграрної політики та продовольства України про визнання недійсним договору про спільну обробку землі та повернення земельної ділянки,

1.Короткий зміст позовних вимог

1.1.10.07.2017 Військовий прокурор Запорізького гарнізону (далі Прокурор) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі Позивач-1, Міноборони), Квартирно-експлуатаційного відділу міста Запоріжжя (далі Позивач-2, Відділ) звернувся до Державного підприємства "Дніпровське" (далі Відповідач-1) та Селянського (фермерського) господарства "Агролан" (далі Відповідач-2) з позовом про визнання недійсними договору про спільну обробку земельної ділянки № 1 від 25.08.2011 (далі Договір), Додаткової угоди від 01.04.2016 про внесення змін та доповнень до Договору про спільну обробку земельної ділянки № 1 від 25.08.2011 (далі Додаткова угода), укладених між Відповідачами; зобов`язання Відповідача-1 повернути Позивачу-1 в особі Позивача-2 земельну ділянку площею 233 га, розташовану на території Новотавричівської сільської ради Оріхівського району Запорізької області, військове містечко № 82 (далі Земельна ділянка).

1.2.Позовні вимоги мотивовані тим, що спірна земельна ділянка належить до земель оборони, дозвіл на її передання Відповідачу-1 не надавався. У зв`язку з тим, що при укладенні Договору Відповідачами порушено вимоги статей 77,116, 123 Земельного кодексу України (далі ЗК України), статей 1, 4 Закону України "Про використання земель оборони" та статті 14 Закону України "Про Збройні Сили України", цей Договір підлягає визнанню недійсним.

2.Короткий зміст рішення суду касаційної інстанції

2.1. Справа розглядалась судами неодноразово.

2.2. Постановою Верховного Суду від 08.05.2018 касаційну скаргу Відповідача-1 задоволено; рішення Господарського суду Запорізької області від 20.09.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.03.2018 скасовано, справу направлено до Господарського суду Запорізької області на новий розгляд.

2.3. Постанова мотивована тим, що суди не надали належної оцінки акту приймання-передачі від 30.03.2012, оскільки не встановили, які саме об`єкти було передано до підпорядкування Міністерства аграрної політики та продовольства України (далі Третя особа, Мінагрополітики), що входило до складу цілісного майнового комплексу, переданого на підставі вказаного акта. Крім того, суди попередніх інстанцій не з`ясували та не дослідили обсягу прав на земельну ділянку, за наявності, на якій розміщений вказаний цілісний майновий комплекс, та яка могла бути передана на підставі зазначених норм для користування нерухомим майном у складі цього цілісного майнового комплексу. Суди попередніх інстанцій не дослідили зазначений доказ в контексті з`ясування моменту, з якого позивачам стало відомо про порушення права землекористувача на Земельну ділянку у зв`язку з переданням цілісного майнового комплексу, який знаходиться на Земельній ділянці (її частині). Заявлені у справі позовні вимоги мотивовані тим, що Земельна ділянка, щодо спільної діяльності на якій укладений Договір за відсутності дозволу Міністерства оборони України, належить до земель оборони, що свідчить про порушення при укладенні цього Договору вимог закону, у зв`язку з чим Прокурор просить визнати недійсним Договір та повернути земельну ділянку. Тобто правопорушення, на яке посилається Прокурор як на підставу позову, не можна вважати триваючим, оскільки воно пов`язане з моментом вибуття майна з володіння Позивачів. Отже, висновки судів попередніх інстанцій про те, що у цьому випадку йдеться про триваюче правопорушення, що виключає можливість застосування позовної давності, помилкові

3.Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3.1.11.07.2018 рішенням Господарського суду Запорізької області (суддя Азізбекян Т. А.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

3.2.Рішення суду мотивоване тим, що відповідно до наказу Мінагрополітики від 05.11.2011 № 516 та акта приймання-передачі цілісного майнового комплексу, майна та земельних ділянок від 30.03.2012 цілісний майновий комплекс, майно та земельні ділянки (у тому числі Земельна ділянка), закріплені за військовим радгоспом "Дніпровський" зі сфери управління Міноборони прийнято до сфери управління Мінагрополітики. Зазначені наказ та акт чинні та не скасовані. При цьому право користування військовим радгоспом "Дніпровський" Земельною ділянкою встановлено Господарським судом Запорізької області в рішенні від 26.03.2009 у справі № 10/122/09. Відсутні підстави для визнання Договору недійсним та повернення земельної ділянки, оскільки Позивачами не доведено порушення їх прав та законних інтересів, а також укладення Договору всупереч закону та інтересам держави і суспільства, отже не доведено достатність підстав для звернення з цим позовом. Прокурором та Позивачами пропущено строк позовної давності для звернення до суду з цим позовом, оскільки їм було відомо про факти користування Земельною ділянкою Відповідачем-1, який є правонаступником військового радгоспу "Дніпровський".

4.Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

4.1. 10.12.2018 постановою Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Прокурора задоволено; рішення Господарського суду Запорізької області від 11.07.2018 скасовано; прийнято нове рішення; позов задоволено; визнано недійсним Договір, Додаткову угоду, укладені між Відповідачами; зобов`язано Відповідача-2 повернути Міноборони в особі Відділу Земельну ділянку.

4.2. Суд дійшов висновку про те, що встановлені у справі обставини свідчать про те, що Земельна ділянка не була надана військовому радгоспу у користування з дотриманням вимог чинного законодавства, право користування не було закріплено жодним належним документом, а актом на право користування землею від 29.07.1959 підтверджується, що Земельна ділянка належить до земель оборони і знаходиться в оперативному управлінні Міноборони. Позивачі мають право на Земельну ділянку та їх вимоги щодо усунення перешкод в користуванні Земельною ділянкою шляхом зобов`язання її повернути є такими, що відповідають способам захисту, визначеним статтею 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України). З огляду на відсутність на час укладення Договору рішення про надання Відповідачам дозволу на використання спірної Земельної ділянки, віднесеної до категорії земель оборони, зміст цього Договору суперечить положенням частини першої статті 317 ЦК України, статей 77, 116, 123 ЗК України, статей 1, 2 Закону України "Про використання земель оборони", отже наявні підстави для визнання недійсним в судовому порядку відповідно до частини першої статті 203 ЦК України укладеного сторонами Договору. Акт від 30.03.2012 не містив жодних посилань та доказів щодо спірної земельної ділянки, не було змінено статусу ділянки як земель оборони, до часу державної реєстрації Відповідача-1, яка відбулась 15.09.2015, земельну ділянку використовував воєнний радгосп як структурний підрозділ Міноборони і лише з часу державної реєстрації Відповідача-1 відбулося безпідставне використання земельної ділянки, а Прокурор звернувся з позовом 10.07.2017, тобто у межах встановленого трирічного строку.

5.Короткий зміст вимог касаційної скарги

5.1. Відповідач-1 (Скаржник) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.12.2018 та залишити в силі рішення Господарського суду Запорізької області від 11.07.2018.

6.Короткий зміст відзивів на касаційну скаргу

6.1. 23.02.2019 Прокурор подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.12.2018 залишити без змін, касаційну скаргу залишити без задоволення.

6.2.25.02.2019 Позивач-2 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

6.3. 25.02.2019 Третя особа подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.12.2018, рішення Господарського суду Запорізької області від 11.07.2018 залишити в силі.

7.Доводи Скаржника, викладені в касаційній скарзі

7.1.Суд неправильно застосував (не застосував) статтю 261 ЦК України в сукупності з статтями 257, 260 ЦК України, оскільки початок перебігу позовної давності відраховує не від дати, коли Позивачі дізнались про порушення свого права, а з дати, коли Прокурор дізнався про порушення прав Позивачів.

7.2.Суд неправильно застосував статті 125, 328, 391 ЦК України, а також статті 195 201 ЗК УРСР, враховуючи, що Позивачі не були ні власниками спірного майна, ні його користувачами, відповідне право за ними не зареєстровано, а суд відповідні обставини не перевірив. До того ж фактичне володіння Земельною ділянкою здійснює Мінагрополітики з 30.02.2012 в особі Відповідача-1.

7.3. Правопорушення, на яке посилається Прокурор як на підставу позову не можна вважати триваючим, оскільки воно пов`язане з моментом вибуття майна з володіння Позивачів, тому висновки апеляційного господарського суду про те, що у цьому випадку йдеться про триваюче правопорушення, що виключає можливість застосування позовної давності, помилкові.

7.4. Так як Позивачі не є сторонами спірного правочину, суд мав встановити у них наявність підстав ототожнювати себе зі статусом заінтересованої особи, що свідчить про неправильне застосування судом частини третьої статті 215 ЦК України.

7.5. Суд не врахував, що за змістом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, поки його недійсність не встановлена судом, що в сукупності з частиною другою статті 328 ЦК України, яку також порушив суд, як і частина третя статті 397 ЦК України, не надає суду права визнавати недійсним договір, укладений між Відповідачами, не встановивши незаконність набуття права користування, що не було встановлено судом.

7.6.Суд не врахував статтю 92 ЗК України, оскільки Позивачі не є суб`єктами права постійного користування Земельною ділянкою.

7.7.Рішення суду апеляційної інстанції не відповідає статті 236 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

7.8.В порушення статті 75 ГПК України суд вважав встановленими обставини, які не були встановлені преюдиціально і які сторони не визнають, безпідставно звільняючи Позивачів від обов`язку доведення відповідно до статті 74 ГПК України, оскільки наявність статусу землекористувача, реєстрації такого статусу, наявність статусу заінтересованої особи за оспорюваним правочином, незаконність отримання у володіння Відповідачем-1 землі презюмуються судом без посилання на відповідні докази.

7.9.Суд допустив порушення статті 91 ГПК України, оскільки за клопотанням Відповідача-1 про огляд оригіналу акта на право постійного користування акт оглянуто не було, що не викликало у суду сумнівів щодо правомірності судового розгляду справи за відсутності цього документа.

8.Доводи Прокурора, викладені у відзиві на касаційну скаргу

8.1.Суд правильно встановив, що Земельна ділянка належить до категорії земель оборони, знаходиться в управлінні та користуванні Міноборони, а також перебуває на відповідному обліку у Відділі.

8.2.Правильним є висновок суду про те, що Земельна ділянка не перебувала у законному користуванні військового радгоспу, а тимчасове фактичне використання земельної ділянки, яка є землями оборони, не створює жодних правових наслідків та правонаступник не може набути права на майно, яке не належало правопопереднику.

8.3.Ні Прокурор, ні Позивачі не є сторонами оспорюваного правочину, тому про його існування та правову природу не могли бути обізнані.

8.4.Постанова суду апеляційної інстанції є законною та обґрунтованою, а касаційна скарга задоволенню не підлягає.

9.Доводи Позивача-2, викладені у відзиві на касаційну скаргу

9.1.Доводи, викладені в касаційній скарзі, не можуть бути підставою для скасування постанови апеляційного господарського суду.

10.Доводи Третьої особи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

10.1.Відповідно до наказу Мінагрополітики від 05.11.2011 № 516 та акта приймання-передачі цілісного майнового комплексу, майна та земельних ділянок від 30.03.2012 цілісний майновий комплекс, майно та земельні ділянки (у тому числі Земельна ділянка), закріплені за військовим радгоспом "Дніпровський", прийнято зі сфери управління Міноборони до сфери управління Мінагрополітики. Зазначені наказ та акт чинні та не скасовані.

10.2.Суд першої інстанції правильно встановив, що Позивачами не доведено порушення їх прав та законних інтересів, а також укладення Договору всупереч закону та інтересам держави.

10.3.Позивачі були обізнані про те, що Відповідач-1 є землекористувачем земельної ділянки та про її відчуження зі сфери управління Позивача-1 до сфери управління Мінагрополітики ще з 30.03.2012, а Прокурор був учасником справи № 10/122/09, в якій встановлено, що військовий радгосп "Дніпровський" є користувачем Земельної ділянки.

11.Встановлені судами обставини

11.1.Відповідно до копії акта на право користування землею від 29.07.1959 військовій частині №78598 Одеського воєнного округу виконавчим комітетом Комишевахської районної Ради депутатів трудящих в постійне користування відведено земельну ділянку (спецучасток) загальною площею 259,56 га, з яких: орних земель (рілля, городи та залежі) 188,7 га, пасовищних 58,5 га, інших угідь 12,36 га, яка розташована на території Новотавричеської сільської ради Оріхівського району Запорізької області, Військове містечко №82 (а.с. 16 т.1).

11.2.Земельна ділянка загальною площею 259.56 га передана у постійне користування військовій частині № 78597, яку було ліквідовано.

11.3.Відповідно до технічного звіту по інвентаризації земель за 1993 рік та експлікації земель, що не використовуються або використовуються не за цільовим призначенням й пропонуються для передачі в народне господарство земель в/ч 32950 на території Оріхівського району Запорізької області, землекористувачем земельної ділянки 259,0 га є в/ч 32950, після розформування якої спірна Земельна ділянка була закріплена за військовим радгоспом "Дніпровський".

11.4.Протягом всього часу правовстановлюючі документи на цю земельну ділянку Міноборони не оформлялись, кадастровий номер не присвоювався.

11.5.Спірна Земельна ділянка площею 233 га є частиною цієї земельної ділянки, що не оспорюється сторонами.

11.6.Доказів, які б засвідчували добровільну відмову Міноборони від користування земельною ділянкою загальною площею 233 га, що є складовою частиною земельної ділянки площею 259,56га, матеріали справи не містять. При цьому будь-які дані у державному земельному кадастрі про те, що право постійного користування земельною ділянкою належить Позивачу-2 відсутні.

11.7.Відповідно до довідки, наданої Квартирно-експлуатаційним управлінням Південного оперативного командування, №32/1/580 від 05.10.2001 "на теперішній час землекористувачем земельної ділянки аеродрому є Запорізька квартирно-експлуатаційна частина району та згідно з планом на 1997 2001 роки, затвердженим командувачем військами Південного оперативного командування 14.02.1997, передана військовому радгоспу "Дніпровський", який є структурним підрозділом Міноборони (а.с.18 т.1).

11.8.На підставі Директиви Міноборони №Д-115/1/03 від 30.03.2003 "Про проведення організаційних заходів у Збройних Силах України" Запорізьку КЕЧ району (ідентифікаційний код 07809992) переформовано та визначено її правонаступником Позивача-2 (ідентифікаційний код 07809992). (а.с. 49-54, 193 т.1)

11.9.У листі Міноборони №31/1/321 від 06.06.2003 на адресу Начальника Запорізького головного управління земельних ресурсів, повідомлялося, що запасний аеродром з захисними смугами, для функціонування якого була надана земельна ділянка площею 259,56 га, входить до єдиної аеродромної мережі аеродромів на особливий період, правонаступником є Запорізька КЕЧ району (а.с. 19 т.1).

11.10.Наказом командувача військ ордена Червоного Прапора Південного оперативного командування від 11.08.2004 №401 "Про закріплення земельних ділянок за військовими радгоспами Південного оперативного командування в тимчасове користування на період 2004 2009 років" земельну ділянку в Оріхівському районі площею 248,56 га з земель Позивача-2 передано у тимчасове користування для сільськогосподарських потреб та використання за цільовим призначенням Військовому радгоспу "Дніпровський".

11.11.Наказом командувача військ ордена Червоного Прапора Південного оперативного командування №433 від 01.09.2004 "Про скасування наказу командувача військ Південного оперативного командування від 11.08.04 №401", з метою усунення порушень чинного законодавства України, що виникли у зв`язку з виданням наказу від 11.08.2004 №401 "Про закріплення земельних ділянок за військовими радгоспами Південного оперативного командування в тимчасове користування на період 2004 2009 років", наказ командувача військ ордена Червоного Прапора Південного оперативного командування від 11.08.2004 №401 "Про закріплення земельних ділянок за військовими радгоспами Південного оперативного командування в тимчасове користування на період 2004 2009 років" скасовано. (а.с.20-22 т.1)

11.12.Закріплення за Військовим радгоспом "Дніпровський" Земельної ділянки площею 233 га, починаючи з 03.10.2007 встановлено рішенням Господарського суду Запорізької області від 26.03.2009 (підписане 21.04.2009), яке набрало законної сили, у справі №10/122/09, в якій брали участь Військовий прокурор Запорізького гарнізону, Міністерство оборони України, Військовий радгосп "Дніпровський" (в подальшому перейменований в Державне підприємство "Дніпровське"), встановлено, що Військовий радгосп "Дніпровський", починаючи з 03.10.2007 є землекористувачем земельної ділянки площею 233 гектара, яка розташована в межах Новотавричеської сільської ради Оріхівського району Запорізької області.

11.13.Відповідно до акта ревізії фінансово-господарської діяльності військового радгоспу "Дніпровський" м. Запоріжжя від 06.08.2010 за №234/3/2/98 ар, виданого територіальним Південним контрольно-ревізійним управлінням контрольно-ревізійного департаменту Міноборони, підтверджено факт користування спірною Земельною ділянкою військовим радгоспом "Дніпровський".

11.14.Наказом Мінагрополітики №516 від 05.10.2011 "Про приймання цілісних майнових комплексів Міністерства оборони України до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України" цілісні майнові комплекси державних підприємств, в т.ч. військовий радгосп "Дніпровський", прийнято зі сфери управління Міноборони до сфери управління Мінагрополітики.

11.15.Комісією, створеною відповідно до наказу Мінагрополітики від 05.11.2011 №516 "Про приймання цілісних майнових комплексів Міністерства оборони України до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України" (зі змінами), виданого на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України №883-р від 07.09.2011, складено акт приймання-передачі цілісного майнового комплексу, майна та земельних ділянок від 30.03.2012, відповідно до якого здійснено приймання-передачу цілісного майнового комплексу, майна та земельних ділянок, закріплених за військовим радгоспом "Дніпровський", згідно з документами, що додаються до акта. У переліку зазначались у т.ч. і витяги з чергового кадастрового плану м. Запоріжжя. Цей акт приймання-передачі є дійсним.

11.16.Також в квітні 2012 року узгоджено акт звірки фактичної наявності земель оборони, які закріплюються та обліковуються за військовим радгоспом "Дніпровський" Міноборони, який підписаний представниками Міноборони, Військового радгоспу, Запорізького КЕВ, Управління Держкомзему м. Запоріжжя та Відділу Держкомзему в Оріхівському районі Запорізької області, в якому, зокрема зазначено про земельну ділянку 259,56 га. (а.с.151 т.1, а.с.84 т.3)

11.17.25.08.2011 Відповідачами укладено Договір, за умовами пункту 1.1 якого сторони зобов`язались шляхом об`єднання своїх зусиль та майна, що належить сторонам на відповідних правових підставах, спільно діяти у сфері сільського господарства без створення юридичної особи для досягнення наступних спільних господарських цілей: вирощування та збільшення об`єму сільгосппродукції, отримання прибутку.

11.18.Договір зі сторони Відповідача-1 підписаний директором Терещенко Б. О., який діяв на підставі статуту, та скріплений печаткою воєнного радгоспу "Дніпровський".

11.19.За умовами пункту 4.2 Договору сторони зобов`язалися спільно господарювати на земельній площі, виділеній для спільної діяльності по вирощуванню сільськогосподарської продукції; використовувати у сільськогосподарській діяльності (а саме використовувати під посіви) щорічно не менше ніж 100% земельної площі наданої стороною-1; здійснювати виконання робіт пов`язаних з вирощуванням сільськогосподарської продукції; при необхідності, на власний розсуд вести відокремлений баланс, статистичну звітність, бухгалтерський облік і податкову звітність щодо спільного обробітку земельної ділянки відповідно до чинного законодавства.

11.20.Відповідно до пункту 5.2 Договору сторони за цим договором спільно займаються вирощуванням зернових і технічних культур, а також виробництво меншої сільськогосподарської продукції на земельній ділянці загальною площею 233 га, відповідно до акта на право користування землею від 29.07.1959.

11.21.Згідно з наказом Мінагрополітики №323 від 13.08.2015 "Про затвердження нової редакції Статуту Державного підприємства "Дніпровське" перейменовано Військовий радгосп "Дніпровський" у Державне підприємство "Дніпровське" та затверджено нову редакцію статуту, державна реєстрація якого здійснена 15.09.2015.

11.22.26.08.2015 сторони Договору уклали Додаткову угоду про внесення змін та доповнень до договору про спільний обробіток земельної ділянки №1 від 25.08.2011, якою внесли зміни до пунктів 8.1, 8.2 Договору та виклали їх в новій редакції, згідно з якою: пункту 8.1 "Оплата за використання земельної ділянки здійснюється стороною-2 шляхом внесення грошових коштів до каси сторони-1"; пункт 8.2 "Оплата, зазначена в пункті 8.1 цього договору, здійснюється щорічно у розмірі 1500,00 гривень за 1 га за один повний рік користування стороною-2 земельною ділянкою, зазначеною в пункті 5.2. цього договору в строк до 25 серпня кожного року пропорційно-рівними частками щомісяця, з урахуванням індексів інфляції. Дана оплата здійснюється з моменту укладення цієї додаткової угоди, тобто з 26.08.2015, відповідно до узгодженого сторонами графіку".

11.23.01.04.2016 між Відповідачем-1 та Відповідачем-2 укладено Додаткову угоду про внесення змін та доповнень до Договору, якою внесено зміни до пунктів 8.1, 8.2, 10.2 Договору та викладено в новій редакції, а саме: пункт 8.1 "Оплата за використання земельної ділянки здійснюється стороною-2 шляхом перерахунку коштів на поточний рахунок сторони-1 або готівкою через касу підприємства з дотриманням вимог чинного законодавства України до готівкових розрахунків"; пункт 8.2 "Вартість використання 1 га рілля на рік становить 2250,00 грн, з урахуванням вартості земельного податку. До оплати за використання земельної ділянки застосовуються індекси інфляції"; пункт 10.2 "Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 10.1 цього Договору та закінчується 25.08.2019". Доповнено Договір пунктом 8.3 у наступній редакції: "8.3. Оплата за користування земельною ділянкою за повний календарний рік сплачується рівними частками щомісячно до 25 числа поточного місяця".

11.24.Згідно з довідкою головного управління Держкомзему у Запорізькій області від 07.12.2012 №12-0503/01-06 за військовим радгоспом "Дніпровський" закріплені земельна ділянка площею 259,0 га в Оріхівському районі Запорізької області.

11.25.Суд першої інстанції встановив, що на Земельній ділянці розміщені об`єкти нерухомого майна, а саме: ПТО, майстерня-склад, столова з обіднім залом, що належать Державному підприємству "Дніпровське" та були передані у складі цілісного майнового комплексу до сфери управління Мінагрополітики.

11.26.Протягом всього часу користування Військовий радгосп "Дніпровський", а згодом Державне підприємство "Дніпровське" (Відповідач-1), сплачували податок за землю, що підтверджується податковими деклараціями, квитанціями та довідками, наданими місцевим органом самоврядування, на території якого розташована спірна земельна ділянка.

11.27.Відповідно до витягу з річної статистичної звітності ф.б-зем станом на 01.01.2016 за військовим радгоспом "Дніпровський" рахувалася земельна ділянка площею 259.56 га.

11.28.Згідно з статистичними даними спірна земельна ділянка належить за цільовим призначенням з кодом класифікації земель 01 до земель сільськогосподарського призначення і перебуває в користуванні військового радгоспу "Дніпровський", правонаступником якого є державне підприємство "Дніпровське", що підтверджуються витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-230347300201 7 від 07.09.2017, відповідно до якого, з земельної ділянки загально площе 259.5600 га було сформовано земельну ділянку загальною площею 182.6565 га та їй присвоєний кадастровий номер 2323985700:02:001:0113. Інша частина земельної ділянки орієнтовано загальною площею 76.9035 га проінвентаризована не була.

11.29.Актом обстеження земельної ділянки військового містечка №82, розташованої за адресою с. Новотавричевське Оріхівський район Запорізької області, від 21.04.2017 встановлено, що земельна ділянка розташована за межами населеного пункту на території Новотавричевської сільської ради, на території військового містечка не розташовано жодної будівлі або споруди; земельна ділянка орієнтованою площею 253 га оброблена невідомими особами, на всій ділянці засіяна сільськогосподарська продукція; частина земельної ділянки, що межує з с. Новотавричевське, орієнтованою площею 6 га, обробляється місцевими мешканцями. Зазначено, що договори щодо цієї ділянки Позивачем-2 ні з ким не укладалися. Зроблено висновок, що ділянка використовується не за призначенням (а.с.28-29 т.1).

11.30.Згідно з листом Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 11.07.2017 за №0-8-0.30-379/109-17 та даними з державної статистичної звітності з земельних ресурсів та статистичної звітності з кількісного обліку земель (форма 6-зем), землекористувачем земельної ділянки загальною площею 259.0000 га, розташованої на території Новотавричеської сільської ради Оріхівського району Запорізької області є "держгоспи оборони", а саме військовий радгосп "Дніпровський".

11.31.Згідно з довідкою від 15.11.2017 за №0-8-0.30-389/169-17 з державної статистичної звітності на 01.01.2016, виданою Відділом ГУ Держгеокадастру в Оріхівському районі, форма власності на спірну земельну ділянку землі державної власності, правовстановлюючий документ акт на право користування землею, виданий 29.07.1959 (а.с.99 т.4).

11.32.Відповідно до листів від 03.10.2016, від 12.07.2017, від 11.07.2017 (а.с.43, 181 т.1) Головне управління Держгеокадастру в Запорізькій області повідомляло, що спірна земельна ділянка до цього часу обліковується як держгоспи оборони, сільськогосподарських угідь 249,2 га, під дворами та будівлями 9,8 га, що також вбачається з технічного звіту по інвентаризації земель військової частини 32950 Міноборони на території Новотавричеської сільської ради Оріхівського району Запорізької області, складеного в 1993 році (а.с.83 -126 т.3, а.с.52 т.5) та Технічного звіту, складеного в 2017 році (а.с.93-98 т.4).

11.33.Згідно з відомістю наявності та використання земельних ділянок станом на 01.01.2017, складеної Позивачем-2, земельна ділянка площею 259 га обліковується у Позивача-2 на підставі акта від 29.07.1959.

12.Позиція Верховного Суду

Щодо порушеного права

12.1.Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

12.2.Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 ЦК України).

12.3.Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

12.4.Предметом позову у цій справі є вимоги про визнання недійсними Договору, Додаткової угоди про внесення змін та доповнень до Договору та зобов`язання Відповідача-1 повернути Позивачу-1 в особі Позивача-2 Земельну ділянку.

12.5.Обґрунтовуючи позовні вимоги про повернення Земельної ділянки Позивач зазначає, що ця ділянка належить до земель оборони та дозвіл на її передачу Відповідачу-1 не надавався.

12.6.Як свідчать встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, спірна Земельна ділянка була закріплена за військовим радгоспом "Дніпровський" починаючи з 03.10.2007, який в подальшому зі сфери управління Міноборони прийнятий до сфери управління Мінагрополітики, у зв`язку з чим складено акт приймання-передачі цілісного майнового комплексу, майна та земельних ділянок від 30.03.2012, відповідно до якого здійснено приймання-передачу цілісного майнового комплексу, майна та земельних ділянок, закріплених за військовим радгоспом "Дніпровський".

Щодо строку позовної давності

12.7.Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

12.8.Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки за положенням статті 257 ЦК України.

12.9. Згідно з вимогами частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідалася про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

12.10.Таким чином згідно з положеннями наведеної норми у визначенні початку перебігу строку позовної давності має значення не лише встановлення, коли саме особа, яка звертається за захистом свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу, довідалася про порушення цього права або про особу, яка його порушила, а й коли ця особа об`єктивно могла дізнатись про порушення цього права або про особу, яка його порушила. При цьому перебіг позовної давності у справах за позовами, заявленими прокурором в інтересах держави в особі її органів, починається від дня коли про порушене право довідався або міг довідатися саме такий державний орган, а не прокурор, який звернувся з позовом до суду. Зазначена правова позиція відповідає правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду України від 27.05.2014 у справі №3-23гс14, від 23.12.2014 у справі №3-194гс14, від 23.03.2015 у справі №3-21гс15, від 01.07.2015 у справі №6-178цс15. Водночас, початок обліку строку позовної давності у справах за позовами прокурора з моменту, коли відповідний орган, в інтересах держави в особі якого прокурор звертається до суду свідчить про те, що зазначені норми закону щодо позовної давності, встановлені для особи, права або інтереси якої порушені, поширюються й на звернення прокурора до суду з заявою про захист державних інтересів. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 922/1084/17.

12.11.З встановлених судами обставин у справі вбачається, що земельна ділянка перебувала в користуванні військового радгоспу "Дніпровський" Міноборони, правонаступником якого є Відповідач-1, починаючи з 03.10.2007, що встановлено рішенням Господарського суду Запорізької області віл 26.03.2009 у справі № 10/122/09, а з 15.10.2011 військовий радгосп "Дніпровський" зі сфери управління Міноборони прийнятий до сфери управління Мінагрополітики.

12.12.Встановлена вказаним рішенням обставина, що військовий радгосп "Дніпровський" є землекористувачем спірної Земельної ділянки починаючи з 03.10.2007, не свідчить про законність користування цією ділянкою, як підставно зазначив суд апеляційної інстанції, однак є істотною для даного спору. Крім того, з цього судового рішення також вбачається, що станом на час його прийняття Міноборони та Прокурор були обізнаними про використання Земельної ділянки військовим радгоспом "Дніпровський" (підпункт 11.12).

12.13.При цьому передача майна, а саме цілісного майнового комплексу та земельних ділянок, закріплених з військовим радгоспом "Дніпровський" відбулась відповідно до акта приймання-передачі від 30.03.2012. Судами не встановлено обставин щодо того, що Позивачу-1 не було відомо про існування вказаного акта приймання-передачі.

12.14.З огляду на наведене висновки суду апеляційної інстанції про те, що лише з часу державної реєстрації Відповідача-1 15.09.2015 відбулося безпідставне використання земельної ділянки, непереконливі та не ґрунтуються на дійсних обставинах справи, оскільки принаймні з підписання зазначеного акта приймання-передачі від 30.03.2012 Позивач-1 міг та мав бути обізнаним про те, що Земельна ділянка перебуває у користуванні військового радгоспу "Дніпровськи", який на той час із закріпленим за ним майном вибув зі сфери управління Міноборони та був прийнятий до сфери управління Мінагрополітики, тобто до реєстрації змін реєстраційних даних стосовно Відповідача-1.

12.15.За таких обставин посилання апеляційного господарського суду на те, що Прокурор звернувся з позовом до суду 10.07.2017, тобто у межах встановленого трирічного строку позовної давності, ґрунтуються на неправильному застосуванні наведеним норм права.

12.16.При цьому, суд вважає помилковими висновки суду апеляційної інстанції про те, що порушення прав Позивачів на землю, яке полягає в обмеженні у його здійсненні, є триваючим і відбувається по цей час, чим об`єктивно порушуються права позивачів на користування та розпорядження майном, оскільки в такому разі йдеться про так зване триваюче правопорушення, власник може пред`явити такий позов у будь-який час, незалежно від того, коли почалося порушення його прав, з огляду на таке.

12.17.Предметом позову у цій справі є вимога про відновлення порушеного права на вільне розпорядження та користування земельною ділянкою шляхом визнання недійсним Договору та зобов`язання повернути її належному землекористувачу, а не усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання своїм майном за статтею 391 ЦК України, коли право власності підлягає захисту від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння (негаторний позов), тобто правопорушення, на яке посилається Прокурор як на підставу позову, не можна вважати триваючим, оскільки воно пов`язане з моментом вибуття майна з володіння Позивачів, про що зазначав Верховний Суд у постанові від 08.05.2018, направляючи цю справу на новий розгляд.

12.18.Водночас, вирішуючи питання про застосування позовної давності, суди мають перевіряти доводи, на які посилаються учасники справи щодо початку строку перебігу позовної давності, а також надавати самостійну оцінку наявним у справі доказам, які можуть свідчити про обізнаність позивача чи про можливість бути обізнаним щодо порушення його права та законного інтересу, на захист яких такий позов подається, або про особу, яка їх порушила.

12.19.Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

12.20.Враховуючи викладене, строк позовної давності для звернення з позовом про зобов`язання повернути Земельну ділянку на час звернення Прокурора у цій справі є таким, що сплив, тому в задоволенні позову в цій частині має бути відмовлено, як правильно ухвалив суд першої інстанції.

Щодо визнання недійсним договору

12.21.Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

12.22.Частинами першою третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

12.23.Згідно з частинами другою, третьою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом нікчемний правочин може бути визнаний судом недійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

12.24.Правочин може бути визнаний недійсним як на вимогу однієї із його сторін, так і іншої заінтересованої особи. При цьому особа вважається заінтересованою, якщо оспорюваний правочин безпосередньо впливає на її права та законні інтереси, отже така особа, звертаючись до суду з відповідним позовом, повинна обґрунтувати порушення своїх прав та інтересів у зв`язку з укладенням цього правочину, а також можливість їх поновлення у такий спосіб, тобто шляхом визнання його недійсним.

12.25.Встановлено, що Позивачі не є сторонами оспорюваного Договору, який вважають таким, що укладений в порушення вимог статей 77, 116, 123 ЗК України, статей 1, 4 Закону України "Про використання земель оборони" та статті 14 Закону України "Про Збройні Сили України", а також Додаткової угоди.

12.26.Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання недійсним Договору та Додаткової угоди, суд апеляційної інстанції зазначив про відсутність на час укладення Договору рішення про надання дозволу Відповідачам на використання спірної Земельної ділянки загальною площею 233 га, віднесеної до категорії земель оборони, та визнав, що зміст оскаржуваного правочину, укладеного Відповідачами у справі, суперечить положенням частини першої статті 317 ЦК України, статей 77, 116, 123 ЗК України, статей 1, 2 Закону України "Про використання земель оборони", тому дійшов висновку, що Договір суперечить вимогам закону. Також зазначив, що на час укладення Договору ще існував військовий радгосп "Дніпровський", отже Договір укладено особою, що не мала цивільної правоздатності на час його укладення, або ж фактично сторонами Договір укладався значно пізніше зазначеної в ньому дати.

12.27.Втім, до зазначених висновків апеляційний господарський суд дійшов без урахування наведених положень закону, не встановивши, що Позивачі є заінтересованими особами, прав і законних інтересів яких стосується оспорюваний Договір, позов про визнання недійсним якого заявлений у цій справі.

12.28.Крім того, як встановив суд апеляційної інстанції, Прокурор обґрунтував своє право на звернення до суду з цим позовом в інтересах держави в особі Позивачів також тими обставинами, що на підставі укладеного між Відповідачами Договору, до якого було укладено Додаткову угоду, відбулась неправомірна передача земельної ділянки оборонного призначення, що не відповідає вимогам Закону та порушує інтереси держави.

12.29.Враховуючи, що в частині визнання недійсним Договору та Додаткової угоди до нього Позивачі та Прокурор обґрунтовують підстави позову доказами та доводами щодо неправомірності передачі Земельної ділянки, що належить до земель оборони, Відповідачу-1, як правонаступнику військового радгоспу "Дніпровський", однак не наводять обґрунтування порушення своїх прав та законних інтересів саме у зв`язку з укладенням оспорюваного Договору та Додаткової угоди до нього, зважаючи, що передача земельної ділянки Відповідачу-1 відбулась не на підставі цього Договору, Суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про недоведеність порушення прав та законних інтересів Позивачів у зв`язку з укладенням цього Договору та Додаткової угоди.

12.30.За наведених обставин суд першої інстанцій дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову про визнання недійсним Договору та Додаткової угоди.

12.31.З огляду на викладене постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції залишенню в силі, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Касаційну скаргу Державного підприємства "Дніпровське" задовольнити.

2.Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.12.2018 у справі № 908/1409/17 скасувати, рішення Господарського суду Запорізької області від 11.07.2018 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддяК. М. Пільков

СуддіТ. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак