^{_____________________________________________________________________________________________________________________}

Справа № 520/1768/18

Провадження № 2/520/1091/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.2019 року

Київський районний суд м. Одеси

в складі: головуючого судді Калашнікової О.І.

при секретарі Шеховцевій О.В.

за участю представників сторін - адвокатів: Плотвицького Д.Д. і Слободенюка В.Б.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за правилами загального позовного провадження за позовом

Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором кредиту і за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» про захист право споживача фінансових послуг,

Встановив :

ПАТ Комерційний Банк « ПриватБанк » у лютому місяці 2018 року звернувся до суду з вимогами постановити рішення, яким стягнути з відповідача на користь банку заборгованість за кредитним договором від 18.12.2012 року у сумі 33956,02 грн., стверджуючи, що відповідач не виконала свої зобов`язання за кредитним договором. Ухвалою суду від 27.02.2018 року відкрито провадження по справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 і справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. 30.03.2018 року до суду надійшла заява від представника відповідача з вимогою розглядати справу в порядку загального позовного провадження. По справі було призначене підготовче судове засідання.

Представник ОСОБА_1 . позов не визнав і заявив 03.04.2018 року зустрічні вимоги про захист прав споживачів шляхом визнання недійсним встановлення ПАТ КБ «Приватбанк» кредитного ліміту в сумі 15000 грн по платіжній картці НОМЕР_4 без згоди ОСОБА_1

Представники сторін надали відзиви на позови та відповіді на відзиви.

До судового розгляду справу призначено ухвалою суду від 13.06.2018 року.

Судом встановлено: 18.12.2012 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» (ниніАкціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк») і ОСОБА_1 було укладено договір про надання банківських послуг на отримання кредиту та платіжної кредитної картки «Універсальна», шляхом підписання заяви, яка разом з Умовами та правилами надання банківських послуг (далі - Умови), Правилами користування платіжною карткою складає між сторонами кредитний договір. На підставі зазначеного договору ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою за користування кредитом відсотків в розмірі, зазначеному в Тарифах. Кредитний ліміт Банк збільшив 08.01.2013 року до 1800 грн, а 19.04.2017 року до 15000 грн.

Банк доводить, що в порушення умов договору з травня 2017 року ОСОБА_1 не виконує свої зобов`язання - не повертає кредитні кошти і не сплачує відсотки за користування кредитом, внаслідок чого станом на 31.08.2017 року утворилась заборгованість в сумі 33956,02 грн, яка складається з боргу за кредитом в сумі 18296,72 грн, відсотків в сумі 4869,76 грн, пені в сумі 8696,4 грн, шарфів в сумі 2093,14 грн. Оскільки ОСОБА_1 в досудовому порядку відмовилась погашати заборгованість, Банк звернувся до суду з цим позовом.

Представник Банку зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав з підстав їх недоведеності. Окрім того, в запереченнях на відповідь від 11.06.2018 року представник Банку просив застосувати до вимог ОСОБА_1 строки позовної давності.

Представник відповідача, не визнаючи позов Банку, стверджував, що ОСОБА_1 своєї згоди на збільшення кредитного ліміту 19.04.2017 року до 15000 грн не надавала, що грошові кошти в сумі 15 000 грн вона не отримувала, що ці грошові кошти внаслідок шахрайських дій отримали сторонні особи. Представник позивача, посилаючись на положення ст.11,ст.18 ЗУ «Про захист прав споживача» вимагає ухвалити судове рішення, яким визнати встановлення АТ КБ «ПриватБанк» кредитного ліміту в сумі 15000 грн на платіжній картці НОМЕР_3 без згоди ОСОБА_1 не дійсним, визнати встановлення АТ КБ « ПриватБанк » ліміту на проведення операцій по вказаній платіжній картці без згоди ОСОБА_1 недійсним.

Суд дослідив надані сторонами докази, наведені доводи і дійшов висновку, що позов Банку підлягає задоволенню,а зустрічний позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з наступних правових підстав:

Судом встановлено і визнано представниками сторін, що ОСОБА_1 була ознайомлена з умовами та правилами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою та тарифами банку та підтвердила свою згоду на те, що підписана анкета- заява разом з умовами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою складає договір кредиту.

За пунктами 2.1.1.2.3. та 2.1.1.2.4. умов та правил надання банківських послуг, позичальник надав банку згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту встановленого банком, відповідно до п.2.1.1.2.4. Умов та правил надання банківських послуг.

Згідно пункту 2.1.1.5.5. Умов та правил надання банківських послуг відповідач зобов`язався погашати заборгованість за кредитом, проценти за користування кредитом, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 2.1.1.7.6. правил кредитування зазначеного кредитного договору, при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов`язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф.

У зв`язку з порушенням ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором виникла заборгованість в сумі 33956,01 грн станом на 31.08.2015 року. Суму заборгованості відповідач не оспорює.

Відповідно до ст..526 ЦКУ, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 ЦКУ передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст.530 ЦКУ, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк виконання боржником обов`язку не встановлений, або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Положення ст..625 ЦКУ зобов`язують боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу, а також розмір процентів встановлений договором. Стаття 629 ЦКУ визначає, що договір є обов`язковим для виконання.

При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст.634 ЦКУ, згідно з якою договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

З огляду на викладене суд вважає позов Банку доведеним і тому таким, що підлягає задоволенню.

Вимоги ОСОБА_1 про визнання дій Банку щодо зміни кредитного ліміту без згоди позичальника неправомірними не містяться на вимогах закону і фактичних обставинах по справі.

Так, судом встановлено і визнано представником відповідача, що 08.01.2013 року ОСОБА_1 було збільшено кредитний ліміт в 6 разів: з 300 грн до 1800 грн. Додаткового дозволу на такі дії ОСОБА_1 . Банку не надавала, Банк керувався п.п. 2.1.1.2.3. та 2.1.1.2.4. умов та правил надання банківських послуг, ОСОБА_1 більше 3-х років користувалась цим кредитним лімітом. В судовому засіданні представник ОСОБА_1 не пояснив, на підставі якої норми закону або договору Банку належало отримати 19.04.2017 року від ОСОБА_1 додатковий дозвіл на збільшення кредитного ліміту. В зустрічному позові зазначено « ОСОБА_1 під впливом психологічного тиску, не усвідомлюючи значення своїх дій, переказала зі своєї картки грошові кошти на інші номери телефонів, які їй не належали». Належних і допустимих доказів того, що ОСОБА_1 не усвідомлювала значення своїх дій, коли переказувала грошові кошти з своєї кредитної картки суду не надано. Не доведено ОСОБА_1 і твердження про психологічний тиск. Заява ОСОБА_1 до відділення АТ КБ «ПриватБанк» від 21.04.2017 року не містить будь-яких посилань на вищевказані обставини. ОСОБА_1 вимагала провести службове розслідування на причетність працівників банку до шахрайських дій і зазначала, що борг перед банком в сумі 13857 грн вона не визнає. З відповіді Приморського відділу поліції в місті Одесі від 08.05.2017 року на письмове звернення ОСОБА_1 вбачається, що за її зверненням ознаки кримінального характеру не виявлені і відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань не вносились. Надана до суду виписка по рахунку НОМЕР_4 свідчить, що 19.04.2017 року ОСОБА_1 було збільшено кредитний ліміт до 15000 грн і ці грошові кошти були зараховані на вищевказаний рахунок ОСОБА_1 , що в той же день 19.04.2017 року з рахунку були зняті грошові кошти в сумі 8000 грн (банкомат у відділенні банку на вул..Грецька,1), в сумі 5000 грн (банкомат у відділенні банку на вул..Грецька,1), в сумі 300 грн (банкомат «УкрСибанк» Одеса). В судовому засіданні представник ОСОБА_1 надав для огляду відповідні квитанції про зняття грошових коштів з рахунку, роздруковані банкоматом в день видачі грошових коштів і ці квитанції знаходились у Горшкової ОСОБА_2

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України з відповідача на користь Банку підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 1762 грн.

Керуючись ст.ст.258,263-265,268 ЦПК України, суд

Вирішив

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором кредиту задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрована АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства «ПриватБанк» , код ЄДРПОУ 14360570 заборгованість за кредитним договором від 18.12.2012 року в сумі 33956 грн 02 коп, де борг за кредитом 18296,72 грн, відсотки-4869,76 грн, пеня - 8696,4 грн, штрафи - 2093,14 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрована АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства «ПриватБанк» , код ЄДРПОУ 14360570 судовий збір в сумі 1762 грн.

Зустрічний позов позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» про захист право споживача фінансових послуг залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду через Київський райсуд м.Одеси протягом 30 днів з дня його проголошення.

Дата складання повного тексту судового рішення - 14.03.2019 року.

Суддя Калашнікова О. І.