В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2019 року м. Бахмут

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Донецького апеляційного суду у складі:

головуючого судді Акуленка В.В.,

суддів Стародуба О.Г., Шигірта Ф.С.,

при секретарі Долі В.В.,

за участю прокурора Саліхова А.А.,

захисників ОСОБА_1,

обвинуваченої ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги прокурора та обвинуваченої на вирок Краматорського міського суду Донецької області від 21 грудня 2018 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, пенсіонерку, зареєстровану та мешкаючу у м. Краматорськ вул. Дружби, 54/39,

визнано винуватою та засуджено за ч. 2 ст. 110 КК України до 5 (п’яти) років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 3 (три) роки.

В С Т А Н О В И Л А:

Згідно вироку, ОСОБА_2, діючи умисно, з власних міркувань, з метою зміни меж території та державного кордону України, а саме виведення з під юрисдикції України адміністративно – територіальних одиниць Донецької області, в порушення порядку встановленого ст. ст. 1, 2, 17, 65, 72, 73, 92, 132, 133 Конституції України та ч. 4 ст. 14 Закону України «Про всеукраїнський референдум», шляхом проведення незаконного референдуму, та подальшого утворення і самостійного існування ДНР на цій території, в кінці квітня добровільно вступила до ініціативної групи ДНР з організації та проведення завідомо незаконного референдуму та очолила дільничну комісію № 22, що була розташована за адресою: м. Краматорськ, вул. Ювілейна, буд. 6, де будучі головою вказаної комісії, 10 травня 2014 року, діючи за попередньою змовою з особами, відносно яких проводиться досудове розслідування в інших кримінальних провадженнях, провела інструктаж осіб, залучених в якості «членів дільничної комісії» щодо порядку проведення референдуму та в подальшому 11 травня 2014 року, в період часу з 07:00 до 20:00, організувала роботу даної дільничної виборчої комісії, та керувала її діяльністю щодо проведення незаконного референдуму, а саме: виконуючи функції керівництва дільничної виборчої комісії, організовувала, контролювала та координувала роботу громадян ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8Ю та інших невстановлених осіб, залучених в якості «членів дільничної виборчої комісії», зокрема, видала останнім так звані бюлетені для голосування, розподіляла між ними обов’язки в частині формування списків громадян, які завершили вказане незаконне голосування, а також організувала подальше складання та підписання протоколів про його результати та їх передачу разом з урнами, у яких містилися бюлетені, озброєним представникам терористичної організації «ДНР».

В апеляційних скаргах:

- прокурор, просить вирок суду скасувати та засудити обвинувачену до 5 років позбавлення волі без застосування вимог ст. 75 КК України. Зазначає, що призначене покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі винної. Суд не врахував, що потерпіла у вчиненому не розкаялась. Жодних пом’якшуючих обставин не встановлено. Висновки про можливість виправлення ОСОБА_2 обґрунтовані лише її пенсійним віком, що істотним чином не знижує суспільної небезпеки вчиненого злочину та самої обвинуваченої.

- обвинувачена, просить вирок суду скасувати та виправдати її. Зазначає, що всі свідки по справі приймали участь у проведенні незаконного референдуму та в судовому засіданні фактично зізнались у злочині, проте до кримінальної відповідальності не притягуються, що свідчить про їх залежність від правоохоронних органів та зацікавленість у сприятливому для обвинувачення результаті розгляду справи. Крім того, їх свідчення є неконкретними, окрім свідка ОСОБА_9 ніхто не наважився стверджувати, що саме вона була головою комісії. Впізнання було проведено за фотографією сімнадцяти річної давнини, жодний зі свідків не назвав конкретних ознак, всі її впізнали за загальними рисами обличчя. Суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про проведення лінгвістичної експертизи протоколів допиту свідків, внаслідок чого дав неналежну оцінку достовірності їх показів. Спілкування з ОСОБА_10 жодним чином не підтверджує її вину, оскільки на той час вона не знала, що він стане ватажком терористів.

Заслухавши суддю – доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів зазначає наступне.

Висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України при викладених у вироку обставинах підтверджені наявністю зібраних у встановленому законом порядку доказами, перевіреними у суді та наведеними у вироку.

Так, при пред’явленні обвинуваченої до впізнання, ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_4 та ОСОБА_8 вказали, що саме ОСОБА_2 була головою дільничної комісії № 22 у м. Краматорськ при проведенні незаконного референдуму ДНР 11 травня 2014 року

В суді наведені свідки підтвердили зазначені обставини в повному обсязі та пояснили, що всі вони, приймаючи участь у незаконному референдумі, будучі членами дільничної комісії № 22 виконували її розпорядження та вирішували з нею поточні питання, що виникали при проведенні означеного референдуму. Крім того, вона на передодні проводила з ними інструктаж та представилась головою комісії. Після голосування вона та три озброєних чоловіка забрали бюлетені і поїхали.

Під час обшуку помешкання обвинуваченої вилучено належний їй телефон, в якому, згідно висновку експертизи, міститься повідомлення «Помощь нужна?» адресоване ОСОБА_10 від 12 квітня 2014 року.

Також було вилучено два друкованих шаблони протоколу дільничної комісії від 11 травня 2014 року, згідно яких головою комісії є саме ОСОБА_2

Згідно до висновків семантико-текстуальної, лінгвістичної та картографічної експертиз, територіальні межі, які контурно зображені на так званому бюлетені для голосування на незаконному референдумі 11 травня 2014 року, повністю співпадають із адміністративними кордонами Донецької області, визначені 3 червня 1938 року по її утворенню. У своїй сукупності тексти «ОСОБА_5 про проголошення державної самостійності Донецької Народної Республіки» та «Бюлетеня для голосування на референдумі» мають іллокуцію заклику до певних територіальних змін, а саме – до створення на території Донецької області України суверенної держави, яка матиме назву «Донецька народна республіка». У поданому на дослідженні тексті («Чи підтримуєте Ви акт про державну самостійність Донецької народної республіки») існують висловлювання та художні образи, котрі дозволяють дійти висновку про намір залучити громадян України вчинити дії з метою відокремлення частини території України або створення самостійної держави.

Зазначені докази у своїй сукупності свідчать про винуватість обвинуваченої у вчиненні інкримінованого злочину поза розумним сумнівом.

Доводи захисту про суперечність пояснень свідків є надуманими та спростовуються технічними записами судових засідань. Жодних істотних протиріч, які б ставили під сумнів доведеність обвинувачення вони не містять.

Також не є слушними і доводи щодо проведених впізнань обвинуваченої, оскільки зазначені слідчі дії були проведені у повній відповідності з КПК, підстав для визнання їх недопустимими доказами не вбачається. В суді, вищевказані свідки фактично підтвердили факт впізнання обвинуваченої та безпосередньо вказали на неї, як на особу, що була головою дільничної комісії № 22 під час проведення незаконного референдуму.

З цих же підстав не є слушними і вимоги сторони захисту щодо проведення лінгвістичної експертизи протоколів допиту зазначених свідків, оскільки надані ними під час досудового розслідування пояснення, вони підтвердили безпосередньо у суді, перебуваючи під присягою та будучі попередженими про кримінальну відповідальність.

Крім того, вина обвинуваченої ґрунтується не тільки на поясненнях свідків, а на сукупності усіх досліджених судом доказів, зокрема виявлених у неї в помешканні шаблонах протоколів, де зафіксовано, що саме вона є головою дільничної комісії № 22.

Також слід зазначити, що у квітні 2014 року, вже був загальновідомим факт участі ОСОБА_10 на керівних посадах ДНР та направленість діяльності цієї організації на повалення Конституційного ладу України і зміну меж її державного кордону, а тому оцінивши зміст повідомлення у сукупності з іншими доказами є очевидним, що обвинувачена пропонувала ОСОБА_10 свою допомогу саме у проведенні незаконного референдуму.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що обвинувачена вчинила за попередньою змовою групою осіб, умисні дії, з метою зміни меж державного кордону України. Підстав для закриття провадження не вбачається.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Суд дотримався вказаних вимог не в повному обсязі, а саме належним чином не врахував тяжкість вчиненого злочину, його наслідки та особу винної, внаслідок чого призначив покарання з випробуванням, що є недостатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів.

Відповідно до вимог ст. 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.

При призначенні покарання, колегія суддів враховує, що обвинувачена вчинила тяжкий злочин, проти основ національної безпеки України, що за своїм видом носить особливо велику суспільну небезпечність для держави та громадян. За місцем мешкання характеризується задовільно, пенсіонер.

Жодні обставини, що пом’якшують покарання відсутні.

Фактично, у вчиненому злочині обвинувачена жодним чином не розкаялась, жодного жалю з приводу своїх протиправних дій та осуду своєї поведінки, протягом усього часу здійснення кримінального провадження, вона не висловила, ніякої допомоги правоохоронним органам, у встановленні обставин даної справи не надавала.

При цьому, ОСОБА_2 навпаки оспорює пред’явлене та доведене у суді обвинувачення, що свідчить проте, що на даний час вона так і не усвідомила тяжкості та наслідків, які спричинив вчинений нею злочин.

За таких обставин, сам по собі факт пенсійного віку не може бути підставою для звільнення обвинуваченої від відбування покарання з випробуванням, оскільки він жодним чином не завадив їй вчинити тяжкий злочин, а отже жодним чином не знижує її суспільної небезпеки.

Крім того, за фактичної відсутності пом’якшуючих обставин, зважаючи лише на її вік, є неможливим і застосування вимог ст. 69 КК України.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що обвинуваченій слід призначити реальне покарання, передбачене санкцією ч. 2 ст. 110 КК України, що буде сприяти її виправленню та попередить вчинення нею нових злочинів.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 404 – 407, 420 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити, а апеляційну скаргу обвинуваченої залишити без задоволення.

Вирок Краматорського міського суду Донецької області від 21 грудня 2018 року відносно ОСОБА_2 скасувати в частині її звільнення від відбування покарання.

Вважати ОСОБА_2 засудженою за ч. 2 ст. 110 КК України до покарання у виді 5 (п’яти) років позбавлення волі.

Строк покарання ОСОБА_2 обчислювати з дня її затримання.

В решті вирок залишити без змін.

Вирок набуває чинності негайно та може бути оскаржений безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Судді