ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 2340/4994/18
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 березня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Бужак Н. П.
Суддів: Пилипенко О.Є., Костюк Л.О.
За участю секретаря: Івченка М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року, суддя Руденко А.В., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чорнобаївського районного військового комісаріату в Черкаській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-
У С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Чорнобаївського районного військового комісаріату в Черкаській області, в якому просив:
- визнати протиправною відмову у видачі довідки, яка б підтверджувала проходження позивачем військової служби з 01.09.1981 року по 25.06.1983 року в період бойових дій під час виконання інтернаціонального обов`язку в складі діючої армії в Демократичній Республіці Афганістан, з метою зарахування вказаного періоду до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах;
- зобов`язати відповідача видати довідку про те, що позивач в період з 01.09.1981 року по 25.06.1983 року проходив військову службу в період бойових дій в складі діючої армії під час виконання інтернаціонального обов`язку в Демократичній Республіці Афганістан, з метою зарахування вказаного періоду до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року відмовлено у відкритті провадження.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу на розгляд до Черкаського окружного адміністративного суду.
Згідно з частиною 2 статті 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Оскільки учасники справи в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Чорнобаївського районного військового комісаріату в Черкаській області про визнання бездіяльності протиправною та зобовязання вчинити певні дії відмовлено та роз`яснено позивачу, що він має право звернутися за захистом порушеного права в порядку цивільного судочинства до Чорнобаївського районного суду Черкаської області.
Відмовляючи у відкритті адміністративного провадження, суддя першої інстанції виходив з того, що предметом позову є цивільно-правовий спір, пов`язаний із підтвердженням юридичного факту проходження позивачем військової служби під час бойових дій, тобто встановлення юридичного факту, а саме: проходження позивачем військової служби в період бойових дій під час виконання інтернаціонального обовязку в складі діючої армії в Демократичній Республіці Афганістан, що дає право на зарахування військової служби до трудового стажу в трьохкратному розмірі.
Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.
Відповідно до ст. 2, п. 1 ч. 1 ст. 4, п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративним судом є суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ.
У відповідності до пункту 1, 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративною справою є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Публічно-правовим спором є спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
При цьому, згідно з п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Отже, до компетенції адміністративних судів належали спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій. Наведене узгоджується і з положеннями ст.ст. 2, 4, 19 КАС України, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб`єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.
Судом першої інстанції зазначено, що підставою даного позову є встановлення юридичного факту, а саме: проходження позивачем військової служби в період бойових дій під час виконання інтернаціонального обовязку в складі діючої армії в Демократичній Республіці Афганістан, що дає право на зарахування військової служби до трудового стажу в трьохкратному розмірі.
Згідно частини 7 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до ч. 1 статті 293 Цивільного процесуального кодексу України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно пункту 5 частини 2 статті 293 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Колегія суддів зазначає, що суд встановлює не будь-які юридичні факти, а тільки такі, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 просить зобов`язати відповідача видати довідку про те, що він у період з 01.09.1981 року по 25.06.1983 року проходив військову службу в період бойових дій в складі діючої армії під час виконання інтернаціонального обов`язку в Демократичній Республіці Афганістан, з метою зарахування вказаного періоду до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, в чому йому було відмовлено Чорнобаївським районним військовим комісаріатом в Черкаській області
У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз`яснено,що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.
У пункті 2 цієї постанови містяться роз`яснення про те, що суди при вирішенні питання про підвідомчість справи мають право враховувати норми законодавчих актів, якими передбачено не судовий порядок встановлення певних фактів або визначено факти, які в даних правовідносинах можуть підтверджуватися рішенням суду. Не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи до ветеранів чи інвалідів війни, проходження військової служби, перебування на фронті, у партизанських загонах, одержання поранень і контузій при виконанні обов`язків військової служби, про встановлення причин і ступеня втрати працездатності, групи інвалідності та часу її настання, про закінчення учбового закладу і одержання відповідної освіти, одержання урядових нагород.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що даний спір має розглядатися в порядку адміністративного судочинства адміністративного суду, оскільки законодавством визначено позасудовий порядок вирішення цього питання та передбачено його право на оскарження у судовому порядку саме відповідного протоколу комісії про відмову у встановленні факту проходження позивачем військової служби з 01.09.1981 року по 25.06.1983 року в період бойових дій під час виконання інтернаціонального обов`язку в складі діючої армії в Демократичній Республіці Афганістан.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п.4 ч.1 ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадження у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з порушенням норм процесуального права, що є підставою для скасування ухвали Черкаського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 229, 241, 242, 243, 308, 310, 313, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року скасувати, а справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чорнобаївського районного військового комісаріату в Черкаській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії направити до Черкаського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.
Суддя-доповідач:Бужак Н.П.
Судді:Пилипенко О.Є.
Костюк Л.О.
Повний текст виготовлено: 13 березня 2019 року.