ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/7297/15 Суддя першої інстанції: Скочок Т.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Кузьмишиної О.М. та Мєзєнцева Є.І.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

за участю:

представників відповідачів: - Капелюшної О.Б.,

- Пуленця А.С.,

представника третьої особи - Щепанського А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Кабінету Міністрів України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Міністерства внутрішніх справ України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Кабінету Міністрів України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, треті особи: Заступник голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій Авер'янов Олег В'ячеславович, Міністерство внутрішніх справ України, Заступник голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій Білошицький Руслан Миколайович про скасування розпорядження, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати,

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2015 року позивач - ОСОБА_5 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, треті особи: Заступник голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій Авер'янов Олег В'ячеславович, Міністерство внутрішніх справ України, Заступник голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій Білошицький Руслан Миколайович про скасування розпорядження, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати Розпорядження Кабінету Міністрів України №242 - р від 25.03.2015 року «Про звільнення ОСОБА_5 з посади заступника Голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій»;

- поновити ОСОБА_5 на посаді заступника Голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій з 25.03.2015 року;

- стягнути з Державної служби України з надзвичайних ситуацій на користь ОСОБА_5 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25.03.2015 року;

- визнати недійсним запис про зарахування у розпорядження голови ДСНС, зроблений в послужному списку за №К-154123 ОСОБА_5.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2018 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись з судовим рішенням, Кабінет Міністрів України, Державна служба України з надзвичайних ситуацій, Міністерство внутрішніх справ України звернулись з апеляційними скаргами, у яких просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Свої вимоги апелянти обґрунтовують тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване розпорядження Кабінету Міністрів України №242 - р від 25.03.2015 року прийнято без дотримання вимог діючого законодавства, яким визначається порядок прийняття таких рішень Кабінетом Міністрів України; дисциплінарне провадження передбачає порушення дисциплінарної справи, розслідування обставин проступку, прийняття рішення за наслідками такого розгляду, в той час, як Державною службою України з надзвичайних ситуацій службового розслідування не призначалось та не проводилось, а відтак кваліфікуючи дії позивача як порушення присяги, відповідачами не наведено відповідних мотивів, який проступок можна кваліфікувати саме як порушення присяги, а не як дисциплінарне правопорушення; ОСОБА_5 не приймалась присяга державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу», а тому до позивача не можуть бути застосовані норми цього Закону; досягнення особою граничного віку перебування на службі цивільного захисту не є підставою для її автоматичного звільнення з посади та зі служби, не є перешкодою для поновлення особи на посаді до досягнення нею 65-річного віку; при обчисленні розміру середнього заробітку позивача у вигляді грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу обрахуванню підлягає сума заробітку за календарні дні, виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Уряду №100.

Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 року №602-р, яке оголошено наказом ДСНС України від 25.06.2014 р. №320, ОСОБА_5 призначено на посаду заступника Голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій. Цим наказом ДСНС України від 25.06.2014 р. №320 генерал-майора служби цивільного захисту ОСОБА_5 було звільнено з попередньої посади директора Департаменту організації заходів цивільного захисту апарату ДСНС України.

Листом Міністерства внутрішніх справ України від 25.03.2015 року №13545/Ав внесено на розгляд Прем'єр-міністра України Яценюка А.П. пропозицію про звільнення ОСОБА_5 з посади заступника Голови ДСНС України за пунктом 6 частини 1 статті 30 Закону України «Про державну службу» - порушення Присяги державного службовця.

25.03.2015 року Прем'єр-міністром України Яценюком А.П. внесено на розгляд Кабінету Міністрів України подання за №12613/0/1-15 про звільнення ОСОБА_5 з посади заступника Голови ДСНС України відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 19 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади».

На засіданні Кабінету Міністрів України прийнято розпорядження від 25.03.2015 року №242-р, яким позивача звільнено з посади заступника Голови ДСНС України за порушення Присяги державного службовця (пункт 6 частини 1 статті 30 Закону України «Про державну службу»).

Наказом ДСНС України (по особовому складу цивільного захисту) від 25.03.2015 року №165 оголошено Розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року №242-р «Про звільнення ОСОБА_5 з посади заступника Голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій» та генерал-майора служби цивільного захисту ОСОБА_5, відповідно до пунктів 79, 80 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, зараховано у розпорядження Голови ДСНС України.

Вважаючи, що звільнення відбулось з порушенням встановленої законом процедури, без проведення службового розслідування, а також за відсутності законодавчо визначених на те підстав, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Абзацом 1 частини 1 статті 1 Закону України від 17.03.2011 р. №3166-VI «Про центральні органи виконавчої влади» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; надалі - Закон №3166-VI) передбачено, що систему центральних органів виконавчої влади складають міністерства України (далі - міністерства) та інші центральні органи виконавчої влади.

Центральні органи виконавчої влади утворюються для виконання окремих функцій з реалізації державної політики як служби, агентства, інспекції. Діяльність центральних органів виконавчої влади спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через відповідних міністрів згідно із законодавством (стаття 16 Закону №3166-VI).

Пунктами 9, 9-1 статті 116 Конституції України передбачено, що Кабінет Міністрів України спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади, утворює, реорганізовує та ліквідовує відповідно до закону міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого Указом Президента України від 16.01.2013 року №20/2013, Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра оборони України (далі - Міністр).

Відповідно до положень Схеми спрямування і координації діяльності центральних органів виконавчої влади Кабінетом Міністрів України через відповідних членів Кабінету Міністрів України, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 року №442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2014 року №120 «Питання спрямування та координації діяльності Державної служби з надзвичайних ситуацій», ДСНС України є центральним органом виконавчої влади, керівник якого не входить до складу Кабінету Міністрів України. Діяльність ДСНС України спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ.

Керівник центрального органу виконавчої влади може мати не більше двох заступників, які призначаються на посади та звільняються з посад Кабінетом Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України (абзац 2 частини 1 статті 19 Закону №3166-VI).

У разі звільнення керівника центрального органу виконавчої влади, в тому числі центрального органу виконавчої влади зі спеціальним статусом, перші заступники та заступники відповідного керівника центрального органу виконавчої влади звільняються з посад Кабінетом Міністрів України (абзац 3 частини 1 статті 19 Закону №3166-VI).

Пропозиції Прем'єр-міністрові України стосовно кандидатур для призначення на посаду та звільнення з посади керівника центрального органу виконавчої влади та його заступників вносить міністр, який спрямовує та координує діяльність центрального органу виконавчої влади (абзац 1 частини 2 статті 19 Закону №3166-VI).

При цьому, у силу частини 2 цієї ж статті, керівник центрального органу виконавчої влади вносить на розгляд міністра пропозиції щодо призначення на посаду та звільнення з посад своїх заступників.

Таким чином, заступник керівника Державної служби України з надзвичайних ситуацій може бути звільнений Кабінетом Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України, що внесене за пропозицією Міністра внутрішніх справ.

Згідно зі статті 117 Конституції України та частини 1 статті 50 Закону України від 27.02.2014 року №794-VII «Про Кабінет Міністрів України» (надалі - Закон №794-VII), Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.

Частиною 3 цієї статті, а також положеннями пункту 2 параграфу 30 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 року №950 передбачено, що акти Кабінету Міністрів України з організаційно-розпорядчих та кадрових питань видаються у формі розпоряджень Кабінету Міністрів України.

Проекти розпоряджень Кабінету Міністрів з кадрових питань готуються в установленому Кабінетом Міністрів порядку (пункт 4 парагр. 32 цього ж Регламенту).

Відповідно до підпункту 4 пункту 2 Порядку розгляду питань, пов'язаних з підготовкою і внесенням подань щодо осіб, призначення на посаду та звільнення з посади яких здійснюється Верховною Радою України, Президентом України або Кабінетом Міністрів України чи погоджується з Кабінетом Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 року №298, (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; надалі - Порядок) керівник центрального органу виконавчої влади, який не входить до складу Кабінету Міністрів України, його перший заступник та заступник, керівник центрального органу виконавчої влади із спеціальним статусом, утвореного Кабінетом Міністрів України, його перший заступник та заступник призначаються на посаду та звільняються з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України.

Подання щодо призначення на посаду та звільнення з посади або погодження призначення на посаду (звільнення з посади) вноситься Прем'єр-міністром України Кабінетові Міністрів України - стосовно керівника центрального органу виконавчої влади, що не входить до складу Кабінету Міністрів України, його першого заступника та заступника, керівника центрального органу виконавчої влади із спеціальним статусом, утвореного Кабінетом Міністрів України, його першого заступника та заступника, першого заступника та заступника міністра, заступника міністра - керівника апарату міністерства, першого заступника та заступників Голови Антимонопольного комітету, Голови Фонду державного майна і Голови Держкомтелерадіо (підпункт 2 п. 7 Порядку).

Пропозиції Прем'єр-міністрові України щодо кандидатур для призначення на посаду та звільнення з посади керівника центрального органу виконавчої влади, його першого заступника та заступника вносить міністр, який спрямовує та координує діяльність такого органу (абзац 3 підпункту 2 пункту 7 Порядку).

Отже, з аналізу зазначених правових норм вбачається, що Прем'єр-міністром України розглядається пропозиція щодо кандидатур для призначення на посаду та звільнення з посади керівника центрального органу виконавчої влади міністра, який спрямовує та координує діяльність такого органу і за результатами розгляду має бути прийнято рішення про внесення подання на розгляд Кабінету Міністрів України про призначення або звільнення або відхилено пропозицію міністра.

Поряд з цим, згідно з абзацом 4 підпункту 2 пункту 7 Порядку, який кореспондується з абзацом 2 частини 2 статті 19 Закону №3166-VI, пропозиції міністрові щодо кандидатур для призначення на посаду та звільнення з посади першого заступника та заступника керівника центрального органу виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується через міністра, вносить керівник такого органу.

Тобто, пропозиції міністрові щодо кандидатур для звільнення з посади першого заступника та заступника керівника центрального органу виконавчої влади має надати керівник такого центрального органу виконавчої влади.

Згідно наявної у матеріалах справи роздруківки тексту розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року №243-р з Урядового порталу (єдиний веб-портал органів виконавчої влади України), 25.03.2015 року відповідно до вказаного Розпорядження, Шкіряка Зоряна Несторовича було призначено виконуючим обов'язки Голови ДСНС України до призначення у встановленому порядку Голови цієї Служби.

Поряд з цим, судом першої інстанції вірно встановлено, що Міністерством внутрішніх справ України за підписом міністра відповідно до пункту 10 Порядку внесено пропозицію (подання) від 25.03.2015 року №13545/Ав про звільнення ОСОБА_5 з посади заступника Голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій, яке зареєстровано о 19:14 Департаментом документообігу та контролю Секретаріату Кабінету Міністрів України 25.03.2015 року за №13252/0/1-15. До даної пропозиції долучено додаток на 1 аркуші в 1 примірнику (тільки адресату).

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 10 Порядку, у передбачених законодавством випадках посадова особа, яка вносить подання про призначення на посаду осіб, зазначених у пункті 1 цього Порядку, може звертатися з пропозицією щодо звільнення з посади таких осіб.

У пропозиції щодо звільнення з посади обґрунтовуються причини неможливості перебування особи на займаній посаді. До подання додаються завізований керівником відповідного органу проект рішення про звільнення з посади із зазначенням причини, біографічна довідка з фотокарткою, що засвідчується підписом керівника кадрової служби і скріплюється печаткою, заява особи про звільнення, пояснення особи, що звільняється за порушення трудової дисципліни, у разі потреби - матеріали службового розслідування, медична довідка, інші документи, що безпосередньо стосуються справи.

Як вбачається з тексту пропозиції про звільнення ОСОБА_5 з посади, вона не містить обґрунтувань та/або посилань на конкретні підстави для прийняття рішення про звільнення позивача з посади, обґрунтування причин неможливості перебування на займаній посаді, окрім посилання на пункт 6 частини 1 статті 30 Закону України від 16.12.1993 р. №3723-XII «Про державну службу» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; надалі Закон №3723-XII). Крім того, в якості додатка до цієї пропозиції Кабінетом Міністрів України наданий проект розпорядження про звільнення ОСОБА_5 з посади заступника Голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій з візою Авакова А.Б.

Натомість, в якості подання Прем'єр-міністра України Кабінетові Міністрів України в розумінні підпункту 2 пункту 7 Порядку про звільнення позивача з посади, надано «витяг» від 25.03.2015 року №12613/0/1-15, за змістом якого: «відповідно до абзацу другого частини першої статті 19 Закону України «Про центральні органі виконавчої влади» та за пропозицією Міністра внесено подання про звільнення ОСОБА_5 з посади заступника Голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій».

В тексті оскаржуваного Розпорядження від 25.03.2015 року №242-р «Про звільнення ОСОБА_5 з посади заступника Голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій», таку підставу вказано, а саме: «за порушення Присяги державного службовця (пункт 6 частини 1 статті 30 Закону №3723-XII).

Тобто, в текстах пропозиції Міністра внутрішніх справ та подання Прем'єр-міністра України, поданого Кабінету Міністрів України, відсутні посилання на жодні матеріали (в тому числі матеріали службового розслідування відносно ОСОБА_5), які дали підстави для висновку про порушення присяги державного службовця.

При цьому, зі змісту наданого Кабінетом Міністрів України витягу з протоколу №37 засідання Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року вбачається, що питання про підтримання пропозиції Міністра внутрішніх справ України Авакова А.Б. про звільнення ОСОБА_11 з посади Голови ДСНС України та ОСОБА_5 - з посади заступника Голови ДСНС України, а також про призначення Шкіряка З.Н. виконуючим обов'язки Голови ДСНС України відбувалося в один день 25.03.2015 року (з урахуванням того, що як було встановлено вище, подання Міністерства внутрішніх справ України від 25.03.2015 року №13545/Ав було зареєстровано в Департаменті документообігу та контролю Секретаріату Кабінету Міністрів України о 19 год. 14 хв. 25.03.2015 року, реєстр. №13252/0/1-15), з наданням доручення про оформлення Міністерством разом із Секретаріатом Кабінету Міністрів України відповідних актів Уряду, - тобто, відбувалося фактично одночасно, а не за наслідками звільнення керівника ДСНС України ОСОБА_11

Отже, з огляду на встановлені вище обставин, є вірним висновок суду першої інстанції, що оскаржуване розпорядження прийнято Кабінетом Міністрів України без дотримання вимог діючого законодавства, яким визначається порядок прийняття таких рішень.

Згідно з частиною 3 статті 19 Закону №3166-VI керівник центрального органу виконавчої влади та його заступники є державними службовцями.

Як зазначалося вище, позивача було звільнено у зв'язку із порушенням присяги державного службовця за пунктом 6 статті 30 Закону України «Про державну службу».

Згідно статті 1 Закону №3723-XII державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Відповідно до пункту 6 статті 30 цього Закону крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі відмови державного службовця від прийняття або порушення присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону.

Статтею 17 Закону №3723-XII передбачено, що громадяни України, які вперше зараховуються на державну службу, приймають присягу такого змісту: «Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки».

Отже, наслідки у вигляді припинення державної служби згідно пункту 6 статті 30 Закону №3723-XII можуть мати місце лише у випадку порушення державним службовцем прийнятої ним присяги державного службовця, зміст якої викладений у статті 17 цього Закону.

Як установлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, позивач не приймав присягу державного службовця, передбачену статтею 17 Закону №3723-XII. Поряд із цим, ним 14.01.1992 року приймалася присяга працівника органів внутрішніх справ.

Відповідно до частини 10 статті 17 Закону України від 20.12.1990 року №565-XII «Про міліцію» (надалі - Закон №565-XII) працівники міліції складають присягу, текст якої затверджується Кабінетом Міністрів України.

Складену ОСОБА_5 14.01.1992 року присягу, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.991 року № 382 «Про затвердження нового тексту присяги працівника органів внутрішніх справ України»: «Я, (прізвище, ім'я та по батькові), вступаючи на службу до органів внутрішніх справ України, складаю Присягу і урочисто клянуся завжди залишатися відданим народові України, суворо дотримуватися її Конституції та чинного законодавства, бути гуманним, чесним, сумлінним і дисциплінованим працівником, зберігати державну і службову таємницю. Я присягаю з високою відповідальністю виконувати свій службовий обов'язок, вимоги статутів і наказів, постійно вдосконалювати професійну майстерність та підвищувати рівень культури, всіляко сприяти зміцненню авторитету органів внутрішніх справ. Клянуся мужньо і рішуче, не шкодуючи своїх сил і життя, боротися із злочинністю, захищати від протиправних посягань життя, здоров'я, права й свободи громадян, державний устрій і громадський порядок. Якщо ж я порушу цю Присягу, то хай мене покарають за всією суворістю закону».

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону №565-XII порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Порядок та підстави звільнення працівників органів внутрішніх справ врегульовано розділом VII Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 р. № 114 (далі - Положення № 114).

За змістом частини 9 статті 18 Закону №565-XII Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України затверджується Верховною Радою України.

Законом України від 22.02.2006 року № 3460-IV затверджено Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України (далі - Дисциплінарний статут), яким визначено сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.

Відповідно до частини 1 статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Статтею 2 Дисциплінарного статуту передбачено, що невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни є дисциплінарним проступком.

На осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни може накладатися дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади (пункт 6 статті 12 Дисциплінарного статуту).

Отже, аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що порушення присяги працівника органів внутрішніх справ України є дисциплінарним проступком, тобто недотриманням службової дисципліни. Наслідки допущення особою такого порушення регулюються спеціальним законодавством, що встановлює порядок та умови проходження служби в міліції.

Тобто при порушені присяги працівника органів внутрішніх справ України не може бути застосований пункт 6 статті 30 Закону №3723-XII, який визначає правові наслідки порушення присяги виключно державного службовця, що викладена у статті 17 цього Закону. Положення пункту 6 статті 30 Закону №3723-XII не розповсюджують свою дію на порушення присяг, визначених іншими нормативними актами.

Це ж саме стосується і служби цивільного захисту та присяги працівника служби цивільного захисту, наслідки порушення якої встановлюються окремими законодавчими актами (Кодекс цивільного захисту України, Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 року № 593 (далі - Положення № 593), Дисциплінарний статут служби цивільного захисту, затверджений Законом України від 05.03.2009 року №1068-VI).

Отже, умови проходження та звільнення зі служби в органах внутрішніх справ, служби цивільного захисту відрізняються від державної служби у розумінні Закону № 3723-XII, а тому ототожнення присяг працівників цих служб, які до того ж відрізняються змістом та метою, є помилковим.

Складення особою присяги працівника органів внутрішніх справи автоматично не розповсюджує на неї обов'язок дотримання присяги державного службовця, що передбачена іншим нормативним актом - статтею 17 Закону №3723-XII. До такої особи не можуть буди застосовані негативні наслідки за порушення присяги державного службовця, викладеної у статті 17 Закону №3723-XII, якщо така нею не складалася.

З огляду на це, посилання апелянтів, що складена позивачем присяга працівника органу внутрішніх справ є присягою державного службовця, за порушення якої особу може бути звільнено з посади на підставі пункт 6 статті 30 Закону №3723-XII є помилковими.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необґрунтованим звільнення ОСОБА_5 за порушення присяги державного службовця, оскільки такої присяги ним не складалося.

Окрім того, згідно правового висновку Верховного Суду викладеному у постановах від 04.04.2018 року у справі №826/6646/16 та від 25.04.2018 року у справі №804/1365/16, звільнення за порушення присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. При цьому, передумовою звільнення державного службовця за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов'язаного зі здійсненням службової діяльності, з підстави припинення державної служби за порушення Присяги мають бути порушення, встановлені внаслідок ретельного службового розслідування. У свою чергу, дисциплінарне провадження передбачає порушення дисциплінарної справи, розслідування обставин проступку, прийняття рішення за наслідками такого розгляду.

До такого висновку Верховний Суд дійшов аналізуючи положення Закону №3723-XII та Порядку проведення службових розслідувань стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від № 950 від 13.06.2000 р.

Отже, є помилковими висновки апелянтів про те, що у разі звільнення особи за пунктом 6 статті 30 Закону №3723-XII у зв'язку з порушенням присяги державного службовця не є обов'язковим проведення службового розслідування за фактом скоєння особою дисциплінарного проступку.

Стосовно доводів апелянтів про досягнення ОСОБА_5 граничного віку (60 років) перебування на службі цивільного захисту, що на їх думку перешкоджає поновленню позивача на посаді, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів особової справи та не заперечується сторонами, між Головою ДСНС України Болотських М.В. та генерал-майором служби цивільного захисту, директором Департаменту організації заходів цивільного захисту апарату ДСНС ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, було укладено контракт №56/13 про проходження служби в органах і підрозділах цивільного захисту ДСНС України. Даний контракт набув чинності з 10.07.2016 р., та укладений до 28.08.2017 р. При цьому, за змістом п. 4 цього Контракту, не пізніш як за 2 місяці до закінчення строку дії контракту сторони зобов'язуються повідомити одна одну про намір укласти контракт на новий строк.

Тобто, за змістом цього Контракту не виключається можливість укладення з позивачем контракту про проходження служби в органах і підрозділах цивільного захисту ДСНС України після досягнення ним 60-річного віку.

Згідно підпунктом 3 пункту 16 Положення №593 граничний вік перебування на службі цивільного захисту для осіб вищого начальницького складу встановлюється до 60 років.

При цьому, пунктом 17 цього ж Положення передбачено, що особи рядового і начальницького складу, які мають високу професійну підготовку, досвід практичної роботи на займаній посаді, визнані придатними за станом здоров'я для проходження служби, на їх прохання можуть бути залишені за рішенням Голови ДСНС, керівника (начальника) органу чи підрозділу цивільного захисту на службі понад граничний вік перебування на службі цивільного захисту до п'яти років.

Також пунктом 18 Положення №593 передбачено, що особам рядового і начальницького складу за рішенням Голови ДСНС (керівника (начальника) органу чи підрозділу цивільного захисту) строк служби може бути продовжено повторно до п'яти років, а особам начальницького складу, які проходять службу в навчальних закладах та наукових установах цивільного захисту і мають науковий ступінь або вчене звання, - до десяти років у випадках, що визначаються МВС.

Тобто, Положенням №593 передбачено можливість для осіб начальницького складу продовжити службу на займаній посаді понад граничний вік перебування на службі цивільного захисту до п'яти років та до десяти років.

Наведені норми Положення не суперечать пункту 7 частини 1 статті 83 чинного Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII, за змістом якого державна служба припиняється у разі досягнення державним службовцем 65-річного віку, якщо інше не передбачено законом.

Таким чином, з контексту наведених норм можна дійти висновку про те, що досягнення особою граничного віку перебування на службі цивільного захисту не є підставою для її автоматичного звільнення з посади та зі служби, та не є перешкодою для поновлення особи на посаді до досягнення ним 65-річного віку.

Відповідно до пункту 185 Положення №593 звільнення осіб рядового і начальницького складу із служби цивільного захисту здійснюється їх начальниками (керівниками), яким таке право надано відповідно до номенклатури посад, а осіб начальницького складу, які мають спеціальні звання від полковника служби цивільного захисту та вище, - виключно Головою ДСНС.

За змістом пункту 175 зазначеного Положення, перед звільненням особи рядового і начальницького складу із служби цивільного захисту безпосередні та прямі керівники (начальники) проводять з нею не менше двох індивідуальних бесід. За наявності кількох підстав для звільнення особа рядового і начальницького складу обирає одну з них. Зміст проведеної бесіди відображається в аркуші бесіди, що підписується особою, яка проводила бесіду, особою, яка звільняється, а також особами, які були присутні під час бесіди. У разі відмови особи рядового і начальницького складу підписати аркуш бесіди складається акт про таку відмову, який підписується особою, яка проводила бесіду, та особами, які були присутні під час бесіди. Аркуші бесід долучаються до матеріалів звільнення та зберігаються в особовій справі.

Відповідно до підпункту 2 пункту 176 Положення №593, контракт про проходження служби цивільного захисту припиняється (розривається), а особи рядового і начальницького склад) звільняються із служби цивільного захисту за віком у разі досягнення граничного перебування на службі, про що особи рядового і начальницького складу попереджаються за два тижні.

Як зазначає позивач, що не заперечується Державною службою України з надзвичайних ситуацій, ОСОБА_5 наразі не звільнений зі служби цивільного захисту. Індивідуальні бесіди з ним щодо такого звільнення Державною службою України з надзвичайних ситуацій не здійснювалися та попередження про звільнення зі служби - не направлялось. При цьому, у матеріалах справи наявна копія листа Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 12.04.2018 року №28-1/61, адресованого ОСОБА_5 з пропозицією визначити питання проходження ним служби цивільного захисту, для чого його запрошено до ДСНС України, втім доказів вручення позивачу зазначеного листа Державною службою України з надзвичайних ситуацій не надано.

Разом з тим, згідно з пункту 78 Положення №593 у разі незаконного звільнення особи рядового і начальницького складу або переведення на іншу посаду такі особи підлягають поновленню на посаді, яку займали раніше, або призначенню на іншу рівнозначну посаду.

Законодавство не визначає досягнення особою граничного віку перебування на службі підставою для незастосування норми пункту 78 Положення № 593.

Отже, з наведеного вбачається, що позивач і досі перебуває на службі, а досягнення ним граничного віку (60-річного віку) перебування на службі цивільного захисту не може бути перепоною для поновлення порушених прав останнього, шляхом поновлення на посаді заступника Голови ДСНС України у випадку його незаконного звільнення з вказаної посади.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт досягнення ОСОБА_5 60-річного віку не обмежує застосування до нього правил поновлення на посаді у зв'язку з незаконним звільненням, і не перешкоджає поновленню на посаді заступника голови ДСНС України.

Відповідно до частини 1 статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Частиною 2 статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Верховний Суд України у постанові від 14 січня 2014 року (справа № 21-395а13) зазначив, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку.

Обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу проводиться згідно вимог Постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 р. №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок №100).

Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Так, згідно довідок ДСНС України від 05.01.2018 року №20-10/6 та від 08.02.2018 року №26-2-7/13 місячне грошове забезпечення генерал-майора служби цивільного захисту ОСОБА_5 на посаді заступника Голови ДСНС України за період з 12.06.2014 р. по 24.03.2015 р. становило 11 975,20 грн. Загальний розмір нарахованого грошового забезпечення за останні два календарні місяці, які передували звільненню, складає 23 950,40 грн.

При цьому, як вбачається з тексту листа Департаменту економіки і фінансів ДСНС України від 26.03.2018 р. №20-1197/6 та розрахункових листів за березень і квітень 2015 року, за місяць березень 2015 року ОСОБА_5 було нараховано та виплачено грошове забезпечення у сумі 11 975,20 грн. (в т.ч. за період з 26.03.2015 р. по 31.03.2015 р.). Нарахування та виплату позивачу грошового забезпечення припинено починаючи з 01.04.2015 року відповідно до пункту 12.1 та пункту 13.2 Інструкції про виплату грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, затвердженої наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 10.06.2008 р. №447 (надалі Інструкція №447).

Зокрема, за змістом положень Інструкції №447, особам рядового і начальницького складу, які звільнені з займаних посад та зараховані у розпорядження відповідних начальників або керівників (у випадках скорочення штатів, проведення організаційних заходів, після закінчення вищого навчального закладу МНС, переміщення по службі тощо), за час перебування в розпорядженні відповідних начальників органів управління (підрозділів) виплата грошового забезпечення зберігається у розмірі, визначеному пунктом 12.2 цієї Інструкції на весь період перебування у розпорядженні, але не більше 15 днів (у окремих випадках, за рішенням Міністра - не більше двох місяців) (п. 12.1 розд. XII «Виплата грошового забезпечення за час перебування в розпорядженні» вказаної Інструкції).

Поряд з цим, виплата грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу, які перебувають у розпорядженні відповідного начальника понад шість місяців, з урахуванням часу перебування на стаціонарному лікуванні (обстеженні) та у відпустці, припиняється (пункт 12.3 розд. XII Інструкції №447).

Особам рядового і начальницького складу, узятим під варту рішенням слідчих органів або судів, виплата грошового забезпечення припиняється з дня арешту (пункт 13.2 розд. XIII «Виплата грошового забезпечення особам, відстороненим від виконання службових обов'язків (посади) і за час їх перебування під арештом, а також поновленим на службі» Інструкції №447).

Як зазначає ОСОБА_5 та не спростовано апелянтами, ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 27.03.2015 року задоволено клопотання процесуального прокурора про відкликання поданого клопотання про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та таке клопотання було повернуто. Документальних доказів застосування до позивача запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у рамках кримінального провадження №1201500000000159 (внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.03.2015 р.) відносно ОСОБА_5, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 368, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України за період з 27.03.2015 р. по даний момент учасниками справи до суду не подано.

За правилами пункту 3 розд. ХІІІ «Порядок виплати грошового забезпечення за час усунення від виконання службових обов'язків за посадою, відсторонення від виконання службових повноважень, повноважень на посаді або відсторонення від посад, а також виплат поновленим на службі» Інструкції про виплату грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 23.04.2015 р. №475 (надалі Інструкція №475) особам рядового і начальницького складу, заарештованим за постановою слідчих або судових органів, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня арешту.

У разі якщо до осіб рядового чи начальницького складу, відсторонених від посад, яких утримували під вартою, обрано інший запобіжний захід, а не утримання під вартою, з дня прибуття до органу управління (підрозділу) і до дня отримання органом управління (підрозділом) повідомлення суду про набрання вироком законної сили про засудження особи рядового чи начальницького складу до позбавлення волі грошове забезпечення виплачується в порядку, передбаченому пунктом 2 цього розділу.

У свою чергу пунктом 2 цього розділу Інструкції №475 визначено, що особам рядового і начальницького складу, відстороненим від посад відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України, з наступного після відсторонення від посад дня за період, протягом якого вони не перебували на посаді, виплачуються оклади за спеціальними званнями та надбавка за вислугу років.

У разі скасування постановами слідчих (прокурорів) постанов про відсторонення від посад особам рядового і начальницького складу за період, протягом якого вони не перебували на посадах внаслідок відсторонення від посад, грошове забезпечення, на отримання якого вони втратили право, не виплачується.

Окремо, пунктом 1 цього ж розділу Інструкції №475 передбачено, що особам рядового і начальницького складу, яких відповідно до Дисциплінарного статуту служби цивільного захисту усунено від виконання службових обов'язків за посадою, відсторонено від виконання службових повноважень, повноважень на посаді, з наступного після усунення (відсторонення) дня за період, протягом якого вони не виконували службові обов'язки за посадою (службові повноваження або повноваження на посаді), виплачуються посадові оклади, оклади за спеціальними званнями та надбавка за вислугу років.

У разі скасування наказів керівників (начальників) органів управління (підрозділів) про усунення осіб рядового або начальницького складу від виконання службових обов'язків за посадою (якщо за результатами службового розслідування підстави прийняття такого рішення не підтвердилися) або наказів про відсторонення від виконання службових повноважень, повноважень на посаді (у разі закриття провадження у справі про адміністративне корупційне правопорушення у зв'язку з відсутністю події або складу адміністративного правопорушення) за період, протягом якого особи рядового чи начальницького складу не виконували службові обов'язки за посадою (службові повноваження, повноваження на посаді), виплачуються щомісячні додаткові види грошового забезпечення, на отримання яких вони втратили право у зв'язку з усуненням (відстороненням) від виконання службових обов'язків за посадою (службових повноважень або повноважень на посаді).

Відповідно до пункту 4 цього розділу Інструкції №475 у разі постановлення виправдувального вироку суду, закриття кримінальної справи (відмови в порушенні кримінальної справи) за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого в учиненні злочину особам рядового чи начальницького складу, які були відсторонені від посад, поновлюється виплата посадових окладів та додаткових видів грошового забезпечення, на отримання яких вони втратили право у зв'язку з відстороненням від посад, з дня, з якого вони стали до виконання обов'язків за посадою.

При цьому грошове забезпечення, яке втратили особи рядового чи начальницького складу внаслідок незаконних дій, відшкодовується їм у порядку, передбаченому Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду».

За змістом наведених положень Інструкції №475 визначений порядок виплати грошового забезпечення поновленим на службі в органах ДСНС України стосується виключно осіб, яких попередньо було відсторонено від служби.

Разом з тим, в ході розгляду даної справи учасниками справи не надано суду документальних доказів прийняття уповноваженими особами рішень про відсторонення ОСОБА_5 від виконання службових обов'язків за посадою та/або від виконання службових повноважень, повноважень на посаді починаючи з 25.03.2015 року.

Пунктом 2 розд. ХІІ «Порядок виплати грошового забезпечення за час перебування у розпорядженні» Інструкції №475 визначено, що виплата грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу, зазначеним у пункті 1 цього розділу, здійснюється з розрахунку: посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які мають постійний характер (у тому числі премія у розмірі, визначеному в розділі V цієї Інструкції, крім винагород), що були встановлені особам рядового і начальницького складу за останньою штатною посадою на момент зарахування у розпорядження.

При цьому, судом першої інстанції вірно відхилено посилання Державної служби України з надзвичайних ситуацій на необхідність застосування до спірних правовідносин положень пункту 1 розд. ХІІ Інструкції №475 (за змістом якого особам рядового і начальницького складу, яких звільнено із займаних посад та для вирішення питання щодо подальшого проходження служби зараховано в розпорядження відповідних керівників (начальників) органів управління (підрозділів) з підстав, передбачених пунктом 79 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2013 року N 593, виплата грошового забезпечення зберігається в розмірі, визначеному пунктом 2 цього розділу, на весь період перебування в розпорядженні, але не більше двох місяців), оскільки питання виплати грошового забезпечення у разі незаконного звільнення, на відміну від статті 235 КзпП України, даною Інструкцією не врегульовані.

У зв'язку з цим суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення на користь ОСОБА_5 середньомісячного заробітку у вигляді грошового забезпечення за час вимушеного прогулу відповідно до статті 235 КзпП України, у розмірі, розрахованому відповідно до Порядку №100 з урахуванням пункту 6 розд. І, пункту 2 розд. ХІІ Інструкції №475.

Кількість календарних днів у період вимушеного прогулу позивача за період з 01.04.2015 року (тобто, з дати з якої було припинено нарахування та виплату грошового забезпечення) по 16.05.2018 року (день прийняття рішення суду) дорівнює 1142.

Розмір середньоденного заробітку позивача становить 405,94 грн. (11 975,20 грн. х 2 = 23 950,40 грн./59 календарних днів двох місяців, що передують місяцю звільнення).

Відповідно середній заробіток ОСОБА_5 за час вимушеного прогулу з 01.04.2015 року по 16.05.2018 року складає 463 583,48 грн. (1142 х 405,94 грн.).

При вирішенні справи колегія суддів враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Інші доводи, наведені апелянтами в апеляційних скаргах, не спростовують правильність висновків судів першої інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим суд вважає необхідним апеляційні скарги Кабінету Міністрів України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Міністерства внутрішніх справ України - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 травня 2018 року - без змін.

Керуючись ст..ст. 241, 242, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги Кабінету Міністрів України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Міністерства внутрішніх справ України - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 травня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко

Суддя : О.М.Кузьмишина

Є.І.Мєзєнцев

Повний текст виготовлено 12 березня 2019 року.