Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2019 р. Справа№0540/8934/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Олішевська В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1

до відповідача 1: Військової частини НОМЕР_1

до відповідача 2: Оперативне командування ІНФОРМАЦІЯ_1

про: стягнення з відповідача Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 підйомної допомоги в розмірі 17764,35 грн., матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в розмірі 35528 грн., допомоги на оздоровлення в розмірі 35528 грн., одноразової допомоги в розмірі 16569 грн., надбавки за вислугу років в розмірі 11046 грн., середнього заробітку за весь час затримки по день подання даного позову в розмірі 2664675 грн., а загалом стягнення з відповідача 143082,10 грн.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , Оперативного командування ІНФОРМАЦІЯ_1 про стягнення з відповідача Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 підйомної допомоги в розмірі 17764,35 грн., матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в розмірі 35528 грн., допомоги на оздоровлення в розмірі 35528 грн., одноразової допомоги в розмірі 16569 грн., надбавки за вислугу років в розмірі 11046 грн., середнього заробітку за весь час затримки по день подання даного позову в розмірі 2664675 грн., а загалом стягнення з відповідача 143082,10 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач, посилається на те, що ним 01.07.2016 р. був укладений контракт про проходження позивачем військової служби з військовою частиною НОМЕР_2 . Відповідно до витягу з наказу № 164 командира в/ч НОМЕР_1 від 25.07.2018 р., відповідно до підпункту «й» пункту 2 частини 5 статті 26 ЗУ «Про військове зобов`язання та військову службу» позивача звільнено з військової служби в запас, як укладеного контракт на строк до закінчення особливого періоду до оголошення рішення про мобілізацію та відслужившего не менш 24 місяці військової служби по контракту та не виявленого бажання продовжити військову службу в час особливого періоду. Згідно даного витягу позивачу належать до виплат підйомна грошова допомога яку він не отримав а також матеріальну допомогу за 2018 р., яку позивач також не отримав. Крім того позивач зазначає, що він чотири рази звертався з рапортами до командира в/ч НОМЕР_1 , щодо виплати належних сум, але на час звернення до суду виплати не були здійснені. Розрахунок недоотриманих виплат позивачем здійснено на підставі Наказу Міністерства оборони України № 45 від 05.02.2018 р., Постанови КМУ № 704 від 30.08.2017 р., Закону України «Про державний бюджет на України на 2018 р.»

23.01.2018 р. представником позивача надано уточнений адміністративний позов, відповідно до якого, заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача в/ч НОМЕР_1 підйомної допомоги в розмірі 12951 грн., матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань в розмірі 35996,20 грн., допомогу на оздоровлення в розмірі 35996,20 грн., одноразову допомогу в розмірі 16569 грн., надбавку за вислугу років в розмірі 17123,50 грн., середній заробіток за весь час затримки по день подачі уточненої позовної заяви 72834,45 грн.

Представник позивача у судове засідання з`явився, підтримав позовні вимоги в повному обсязі з урахуванням уточнень.

Відповідач Військова частина НОМЕР_1 проти задоволення позовних вимог заперечував надавши заперечення, відповідно до яких зазначено, що підйомної допомоги в розмірі 17764,35 грн. згідно наказу В/ч НОМЕР_1 № 202 від 28.08.2017 р. позивач набув права на отримання підйомної допомоги, яка була нарахована відповідно п. 2 ч. 4 Наказу Міністерства Оборони України № 45 в розмірі 7460,39 грн. та виплачена 31.10.2018 р. Щодо стягнення матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань в розмірі 325528 грн., відповідач зазначає, що позивач за 2017 р. отримав матеріальну допомогу для вирішення соціально побутових питань в розмірі 3810,67 грн., за 2018 рік допомогу не отримував оскільки не мав на це підстав. Щодо стягнення допомоги на оздоровлення в розмірі 35528 грн., допомогу на оздоровлення ОСОБА_1 отримав у 2017 році в розмірі 4733,75 грн. в 2018 році в розмірі 8530,74 грн. з урахуванням вимог наказу № 260 Міністерства Оборони України. Стосовно виплати одноразової допомоги в розмірі 16569 грн. ОСОБА_1 , відповідач зазначив що позивач не набув права на отримання даної грошової допомоги при звільненні, оскільки його вислуга років станом на 01.07.2018 р. склала 1 рік 11 місяців 16 днів. Щодо стягнення з військової частини НОМЕР_1 надбавки за вислугу років в розмірі 11046 грн., відповідач зазначив, що надбавка за вислугу років виплачувалась в повному обсязі з вересня 2017 року по березень 2018 року згідно наказу МОУ № 206 зі змінами та доповненнями. Оскільки позивач отримував усі належні йому грошові виплати в повному обсязі без порушень строків виплати та чинного законодавства, тому позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час затримки є необґрунтованою та неправомірною.

Представник відповідача В/ч НОМЕР_1 у судове засідання з`явився підтримав заперечення, та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідач Оперативне командування ІНФОРМАЦІЯ_1 явку свого представника у судове засідання не забезпечив, заперечення на позовну заяву не надав.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження у підготовче засідання на 22 жовтня 2018 року.

22 жовтня 2018 року суд ухвалою відклав підготовче засідання по справі на 19.11.2018 р.

Ухвалою від 19 листопада 2018 року залучено в якості другого відповідача по справі Оперативне командування Схід та відкладено підготовче засідання на 13.12.2018 р.

В зв`язку з участю судді Олішевської В.В. у Круглому столі Доступ до правосуддя на Сході України розгляд справи перенесено з 13 грудня 2018 року на 12 грудня 2018 року.

12.12.2018 року суд ухвалою відклав підготовче засідання по справі в зв`язку неявкою представників сторін у судове засідання та необхідністю надання додаткових доказів на 10.01.2019 року.

Ухвалою від 10.01.2019 р. суд продовжив строк підготовчого провадження, та відклав розгляд справи на 29.01.2019 р.

29.01.2019 р. суд відклав розгляд справи на 12.02.2019 р.

Ухвалою від 12.02.2019 р. суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті в письмовому провадженні.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

З огляду на те, що сторонами надані усі необхідні докази по справі та немає необхідності заслуховувати пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі сторін в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України, проходив військову службу у званні старшого сержанта на посаді командира бойової машини командира штурмового відділення штурмового взводу штурмової роти військової частини НОМЕР_1 .

01 липня 2016 року ОСОБА_1 укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на строк до закінчення особливого періоду або оголошення рішення про демобілізацію. Наказом командира 54 окремої механізованої бригади № 39-РС від 01.07.2016 р. призначено строком до закінчення особливого періоду або оголошення рішення про демобілізацію сержанта запасу ОСОБА_1 начальником майстерні ремонтного взводу ремонтної роти ракетно артилерійського озброєння ремонтно відновлюваного батальйону, ВОС 716332А. Згідно наказу командира військової частини польова пошта НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 195 від 01.07.2016 р. сержанта ОСОБА_1 з 01.07.2017 р. зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення, а на доволоче забезпечення з 02.07.2016 р. та вважати таким, що з 30.06.2016 р. справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою з посадовим окладом 720 грн. на місяць шпк «старший сержант». Виплачувати щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 485% посадового окладу, надбавку за виконання особливо важливих завдань у розмірі 50 % посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років. (а.с. 8-9, 156, 157).

Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) № 56 від 23.08.2017 р. старшого сержанта ОСОБА_1 виключено з 23.08.2017 р. зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, з продовольчого забезпечення з 24.08.2017 р. видано фінансовий атестат, вважати таким, що посаду і справи здав з 23.08.2017 р. та убув до військової частини НОМЕР_1 для проходження служби. Згідно даного витягу з наказу вбачається, що щорічна основна відпустка за 2017 рік надавалася терміном 30 діб, грошова допомога на оздоровлення у розмірі грошового забезпечення за 2017 рік виплачена. Матеріальна допомоги на за 2017 рік для вирішення соціально побутових потреб, передбачена наказом Міністерства оборони України № 260 від 11.06.2008 року не виплачена. (а.с. 152).

Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 28.08.2017 р. № 202 старшого сержанта ОСОБА_1 призначено головним сержантом 1 штурмової роти, ВОС 100974А. Вважати таким, що з 28.08.2017 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою з посадовим окладом 760 грн. на місяць, шпк «старшина». Виплачувати з 28.08.2017 р. щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в повному обсязі, надбавку за виконання особливо важливих завдань у розмірі 50% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років. Встановлено вислугу років станом на 28 серпня 2017 року календарна 01 роки 00 місяці 16 днів. Виплачувати з 28.08.2017 року щомісячну додаткову винагороду у розмір 60% місячного грошового забезпечення. (а.с. 151).

Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 29.08.2017 р. № 203 ОСОБА_1 призначено техніком 2 штурмової роти, ВОС 824945А. Вважати таким, що з 29 серпня 2017 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою з посадовим окладом 760 грн. на місяць, шпк «прапорщик». (а.с. 151).

Як вбачається з матеріалів справи в період проходження служби у В/ч НОМЕР_1 ОСОБА_1 згідно наказів призначено виплату грошової допомогу на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення за 2017 рік відповідно до п. 5 Постанови КМУ від 17.07.2014 р. № 273 - наказ № 259 від 01.11.2017 р. Матеріальна допомога для вирішення соціально побутових питань за 2017 рік відповідно до наказу Міноборони України № 260 від 11.06.2008 р. (зі змінами від 23.03.2017 р.) наказ № 300 від 20.12.2017 р. Грошову допомогу на оздоровлення за 2018 рік відповідно до наказу Міноборони України № 260 від 11.06.2008 р. (зі змінами від 23.03.2017 р.) наказ № 56 від 05.03.2018 р. Грошову допомогу на оздоровлення за 2018 рік відповідно до наказу Міноборони України № 260 від 11.06.2008 р. (зі змінами від 23.03.2017 р.) наказ № 141 від 20.06.2018 р. (а.с. 90-93).

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 164 від 25.07.2018 р. ОСОБА_1 командира бойової машини командира штурмового відділення штурмового взводу штурмового роти військової частини НОМЕР_1 , ВОС 121144А/182, звільнено з військової служби у запас, як такого, що уклав контракт на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію та вислужив не менше 24 місяців військової служби за контрактом, та не висловив бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду відповідно до підпункту «й» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Відповідно до даного наказу зазначено, що необхідно вважати таким, що 25.07.2018 року справи та посаду здав. З 25.07.2018 року виключено зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення, а з продовольчого забезпечення з 26.07.2018 р. Зарахувати до оперативного резерву № 1 з 01.03.2018 року. Виплатити основні види забезпечення з 01.07.2018 року по 25.07.2018 року. Щорічна основна відпустка за 2018 рік використана. Виплатити за особливості проходження служби у розмірі 10% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років з 01 по 25 липня 2018 р. Виплатити підйомну грошову допомогу. Грошову допомогу на оздоровлення за 2018 рік згідно наказу Міноборони України № 260 від 11.06.2008 року (зі змінами) отримав. Матеріальна допомога за 2018 рік для вирішення соціально побутових потреб, передбачена наказом Міноборони України № 260 від 11.06.2008 року (зі змінами) не виплачена.

Позивач вважає, що ним не отримано в повному обсязі грошове забезпечення, в зв`язку з чим він звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року

№ 2011-XII (Закон № 2011), Постановою КМУ від 07.11.2007 р. № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (Постанова КМУ № 1294), «Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затвердженим Наказом Міністерстваоборони України від 07 червня 2018 року № 260 (Наказ № 260) зі змінами та доповненнями, Постановою КМУ № 704 від 30.08.2017 р. «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (Постанова 704), Порядком виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги Затвердженим Наказом Міністерстваоборони Українивід 05.02.2018 № 45 (Порядок № 45).

Статтею 1 Закону № 2011 визначено, що соціальний захист військовослужбовців це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Частинами 1-4 статті 9 Закону № 2011 визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпеченнявизначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

З матеріалів справи встановлено, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 28 серпня 2017 року по 25 липня 2018 року.

Позивач просить суд стягнути з відповідача В/ч НОМЕР_1 підйомну допомогу в розмірі 12951 грн. В обґрунтування зазначеної позовної вимоги посилається на те, що під час укладання контракту позивачу не було виплачено одноразової грошової допомоги відповідно до пп. 10 п. 6 Постанови КМУ від 07.11.2007 р. № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», (на час укладання контракту 01.07.2016 р.) якою передбачено виплату одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, у разі їх прийняття на військову службу за контрактом особам сержантського і старшинського складу в розмірі - дев`ять мінімальних заробітних плат. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік» прожитковий мінімум на одну особу склав з 01.05.2016 р. 1399 грн., одноразова грошова допомога позивачу повинна була бути виплачена при укладанні контракту 01.07.2016 року в розмірі 9*1399 грн.=12951 грн.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 01 липня 2016 року був укладений контракт з Міністерством оборони України в особі Командира Військової частини польова пошта НОМЕР_2 про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на строк до закінчення особливого періоду або оголошення рішення про демобілізацію. Та згідно наказу командира Військової частини польова пошта НОМЕР_2 № 195 від 01.07.2016 р. сержанта ОСОБА_1 з 01.07.2017 р. зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення, з посадовим окладом 720 грн. на місяць шпк «старший сержант». Виплачувати щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 485 % посадового окладу, надбавку за виконання особливо важливих завдань у розмірі 50 % посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років.

До військової частини НОМЕР_1 відповідача, ОСОБА_1 був зарахований з 28.08.2017 р. згідно наказу № 202, з посадовим окладом 760 грн. на місяць, шпк «старшина». Виплачувати з 28.08.2017 р. щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в повному обсязі, надбавку за виконання особливо важливих завдань у розмірі 50% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років. Встановлено вислугу років станом на 28 серпня 2017 року календарна 01 роки 00 місяці 16 днів. Виплачувати з 28.08.2017 року щомісячну додаткову винагороду у розмір 60% місячного грошового забезпечення.

Суд зазначає, що відповідачем не порушено право позивача на отримання одноразової грошової допомоги при укладанні контракту, оскільки контракт позивач уклав з Міністерством оборони в особі Військової частини НОМЕР_2 , а не з Військовою частиною НОМЕР_1 . В/ч НОМЕР_1 не несе відповідальність щодо не виплати позивачу одноразової грошової допомоги при укладанні контракту. В зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача В/ч НОМЕР_1 підйомної допомоги при укладанні контракту в розмірі 12951 грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 3 статті 9-1 Закону 2011 при переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі та військовій службі за призовом осіб офіцерського складу, на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв`язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, термін навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв`язку з передислокацією військової частини їм виплачується: підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім`ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби.

Наказом Міністра оборони України 22.10.2001 N 370 затверджено Інструкцію Про порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги (в редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин а саме 28.08.2017 року). Відповідно до п. 1 Наказу № 370 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що особам офіцерського складу (далі - офіцери), прапорщикам (мічманам) та військовослужбовцям рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом (далі - військовослужбовці, які проходять службу за контрактом), що переїхали до нового місця служби з одного населеного пункту в інший у зв`язку з призначенням на посади або зміною постійної дислокації військової частини (підрозділу) до місця постійної дислокації військової частини або підрозділу* зі зміною місця проживання, виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення.

В особливий період та під час проведення антитерористичної операції офіцерам і військовослужбовцям, які проходять службу за контрактом, що переїхали до нового місця служби з одного населеного пункту в інший у зв`язку з призначенням на посади до військових частин, що були сформовані в цей період (та яким не визначено пункту постійної дислокації), зі зміною місця проживання (від пункту попереднього місця проживання до пункту тимчасової дислокації військової частини), підйомна допомога виплачується один раз незалежно від подальшої зміни пункту тимчасової дислокації військової частини.

Пунктом 2 Наказу № 370 передбачено, що розмір підйомної допомоги визначається з окладу за основною посадою, на яку призначений військовослужбовець або яку він займав до дня прибуття військової частини (підрозділу) до нового пункту постійної дислокації, окладу за військове звання та додаткових видів грошового забезпечення на день виникнення права на отримання підйомної допомоги.

У разі призначення на посади або передислокації військової частини (підрозділу) в ті місцевості, де чинним законодавством України передбачена виплата підвищених посадових окладів, підйомна допомога виплачується з урахуванням підвищених посадових окладів.

Згідно п. 22 Наказу 370 виплата підйомної допомоги здійснюється за кодом економічної класифікації видатків 2250 "Видатки на відрядження" в межах відповідних бюджетних асигнувань, затверджених у кошторисах військових частин, установ та

організацій.

З матеріалів справи судом встановлено, що 18.10.2017 року листом командування військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Військова частина НОМЕР_4 було повернуто роздавальну відомість на виплату підйомної допомоги військовослужбовцям підпорядкованої частини НОМЕР_1 в зв`язку з тим, що виплата підйомної допомоги військовослужбовцям, які призначені на відповідні посади та вступили до їх виконання у військових частинах яким не визначено місце постійної дислокації, до 30.01.2017 р. здійснюється у відповідності до наказу Міністра оборони України від 22.10.2001 р. № 370, яким на той час її виплата не передбачена. (а.с. 182)

Суд зазначає, що на час звільнення ОСОБА_1 згідно наказу № 164 від 25.07.2018 року підйомна грошова допомога не виплачена, та підлягає виплаті.

Наказом Міністерстваоборони Українивід 05.02.2018 № 45 затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги (Порядок № 45) Відповідно до Наказу № 45, втратив чинність наказ Міністра оборони України від 22 жовтня 2001 року № 370Про затвердження Інструкції про порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги.

На час прийняття наказу про звільнення позивача з військової служби діяв Наказ № 45 від 25.07.2018 року.

Відповідно до пунктів 1 та 2 Наказу № 45 від 25.07.2018 р. встановлено, що у разі переїзду військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, та тих, які проходять кадрову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу (далі - військовослужбовці), на нове місце військової служби в інший населений пункт у зв`язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням на навчання до вищих військових навчальних закладів, вищих навчальних закладів, які мають військові навчальні підрозділи (далі - військові навчальні заклади), та військових коледжів або навчальних центрів (навчальних підрозділів), термін навчання в яких становить шість місяців і більше, без збереження посади за попереднім місцем служби або у зв`язку з передислокацією військової частини (підрозділу військової частини), установи, організації (далі - військова частина) їм виплачується: підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена його сім`ї, який переїхав з ним на нове місце військової служби; добові, встановлені Кабінетом Міністрів України для працівників, які перебувають у відрядженні, за кожний день перебування в дорозі (далі - добові) на військовослужбовця та кожного члена його сім`ї, який переїхав разом з ним.

Право на отримання підйомної допомоги і добових для військовослужбовців виникає: на дату прийняття військовослужбовцем посади та справ - для військовослужбовців, які переїхали на нове місце служби з одного населеного пункту в інший у зв`язку з призначенням на посаду; на дату зарахування на навчання - для військовослужбовців, які зараховані на навчання до військових навчальних закладів; на дату прибуття до місця дислокації, оголошений наказом командира військової частини, - для військовослужбовців, які переїхали на нове місце служби у складі військової частини (підрозділу) в інший населений пункт.

Розмір підйомної допомоги обчислюється, виходячи з посадового окладу, окладу за військове звання та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, установлених військовослужбовцю за новим місцем військової служби на дату, коли військовослужбовець приступив до виконання обов`язків за посадою (зарахування на навчання), або на дату прибуття до нового місця дислокації військової частини, на членів сім`ї - на дату реєстрації їх місця проживання у населеному пункті за новим місцем військової служби військовослужбовця (розташованому поблизу місця служби військовослужбовця).

Пунктом 3 Наказу № 45 передбачено, що виплата військовослужбовцям підйомної допомоги та добових здійснюється за новим місцем військової служби (місцем навчання) відповідно до наказу командира (начальника) військової частини (військового навчального закладу) із зазначенням нарахованої суми виплат.

Пунктом 13 Наказу № 45 передбачено, що виплата підйомної допомоги та добових здійснюється, якщо звернення щодо їх отримання надійшли протягом трьох років із дня виникнення права на їх отримання.

Відповідачем не надано суду наказ командира військової частини із зазначенням нарахованої суми підйомної допомоги, але надано акт № 1314/19/1427/1 від 03.09.2018 р. попередньої перевірки нарахування підйомної допомоги військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 до переліку яких включено ОСОБА_1 та визначено суму 7574 грн.(1363,32 грн.) (а.с. 183-184). Також надано розрахунок нарахованої суми підйомної допомоги згідно наказу № 45 в розмірі - 7574 грн., а саме: посадовий оклад - 760 грн., оклад за військове звання - 50 грн., надбавка за вислугу років 5 % - 40,50 грн., НВОВЗ 50 % - 425,25 грн., премія 455% - 3458 грн., ЩДГВ 60% - 2840,25 грн. та 1,5% військовий збір (113,61 грн.), сума яка була перерахована позивачу склала 7460,39 грн. згідно роздавальної відомості № 53 та платіжного доручення № 2972 від 30.10.2018 р. яка прийнята банком 31.10.2018 р. (а.с. 108-110, 141,142). Суд зазначає, що відповідачем проведено несвоєчасний розрахунок з позивачем щодо виплати підйомної допомоги позивачу під час звільнення.

Щодо вимоги позивача про стягнення з В/ч А 3220 матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань в розмірі 35996,20 грн. Позивач зазначає, що відповідно до ч. 5 п. 3 Постанови КМУ № 704 від 30.08.2017 р. військовослужбовцям один раз на рік надається матеріальна допомого для вирішення соціально побутових питань в розмір що не перевищує місячне грошове забезпечення, що складає за період 2017-2018 роки що складає 35528,70 грн. (17764,35 грн. (розмір місячного грошового забезпечення)*2) та за 2016 рік 467,50 грн. в розмірі посадового окладу, всього 35996,20 грн.

Суд зазначає, що відповідно до Постанова КМУ від 07.11.2007 р. № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» яка діяла до 30.07.2017 р.

Відповідно до п. 1 та 2 зазначеної Постанови № 1294 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи).

Пунктом 5 Постанови надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання: надавати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

На виконання Постанови КМУ № 1294 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, згідно Наказу Міністерстваоборони України від 11 червня 2008 року № 260 (Наказ № 260) (в редакції яка діяла до 20.07.2018 р.) якою розділом XXXIII визначені Правила виплати матеріальної допомоги

А саме, особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Матеріальна допомога надається військовослужбовцям за їх заявою за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги.

Розмір матеріальної допомоги установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.

До місячного грошового забезпечення, з якого визначається матеріальна допомога, включаються посадові оклади, оклади за військовими званнями та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Військовослужбовцям, звільненим з військової служби в кінці календарного року з наданням при звільненні чергової відпустки, яка закінчується в наступному календарному році, матеріальна допомога в новому році не надається.

Постановою КМУ № 704 від 30.08.2017 р. «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (якою скасована Постанова № 1294) визначено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи). (пункт 2,3).

Видатки, пов`язані з реалізацією цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення, передбачених у державному бюджеті для утримання державних органів. Умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України. (пункт 7, 8 Постанови № 704)

На виконання Постанови № 704 від 30.08.2017 р. Наказом Міністерстваоборони України від 07 червня 2018 року № 260 затверджено «Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам». Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування та застосовується з дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року№ 704"Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" з 1 березня 2018 року.

Порядком № 260 від 07.06.2018 р. визначено, що грошове забезпечення військовослужбовців із числа осіб офіцерського складу, в тому числі слухачів (ад`юнктів, докторантів), рядового, сержантського та старшинського складу (крім військово-службовців строкової служби), включає: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавку за вислугу років; підвищення посадового окладу під час проходження військової служби на території населених пунктів, яким надано статус гірських, та на острові Зміїний; надбавки за особливості проходження служби, за службу в Силах спеціальних операцій Збройних Сил, кваліфікацію, кваліфікаційну категорію, виконання функцій державного експерта з питань таємниць, роботу в умовах режимних обмежень, безперервний стаж на шифрувальній роботі, почесні та спортивні звання; доплати за науковий ступінь та за вчене звання; премію; морську винагороду, винагороди за стрибки з парашутом, за розшук, піднімання, розмінування та знешкодження вибухових предметів, тралення і знешкодження мін, за водолазні роботи та за бойове чергування; одноразові грошові допомоги після укладення першого контракту, для оздоровлення, для вирішення соціально-побутових питань, у разі звільнення з військової служби; інші виплати, які здійснюються відповідно до чинного законодавства України. (пункт 4).

Розділом ХХIV визначено прядок виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, а саме Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Військовослужбовцям, які прибули для подальшого проходження військової служби і зараховані до Збройних Сил України з інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення, а також інших державних органів, виплачується матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за умови ненадання цієї допомоги за попереднім місцем служби за рік, у якому вони прибули. Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України. До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та щомісячні додаткові види грошового забезпечення за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Згідно наказу Міністерства оборони України від 09.02.17 року №88 «Про бюджетну політику Міністерства оборони України» (далі - Наказ), граничні видатки для виплати матеріальної допомоги встановлено в межах 10% місячного фонду грошового забезпечення від спискової чисельності військовослужбовців. При цьому, рішення про надання допомоги приймається виключно в межах доведених граничних обсягів видатків та отриманих асигнувань на відповідний місяць. Зазначене рішення зобов`язує видавати накази про виплату матеріальної допомоги у випадках: важкий стан здоров`я військовослужбовця та членів його сім`ї; смерть рідних по крові та шлюбу; пожежа або стихійне лихо;

з інших поважних причин.

З урахуванням вищенаведеного суд зазначає наступне, стосовно стягнення матеріальної допомоги на вирішення соціально побутових питань за 2016 рік в розмірі 467,50 грн. в розмірі посадового окладу, суд зазначає, що відповідачем не порушено право позивача на отримання матеріальної допомоги на вирішення соціально побутових питань за 2016 рік, оскільки позивач в 2016 році проходив військову службу у В/ч НОМЕР_2 , до військової частини відповідача НОМЕР_1 , позивач зарахований 28.08.2017 року.

Позивачем не надано суду доказів звернення до відповідача з рапортами, щодо виплати йому матеріальної допомоги на вирішення соціально побутових питань, за 2017 та 2018 роки, як це передбачено законодавством.

Щодо наявного в матеріалах справи рапорту від 30.03.2018 року позивача, суд зазначає, зазначеним рапортом позивач повідомив відповідача про не виявлення бажання продовжувати військову службу та просив провести з ним розрахунки при звільненні, зокрема послався на виплату матеріальної допомоги на вирішення соціально побутових питань у розмірах передбачених Постановою КМУ № 1294 від 07.11.2007 р. Суд зазначає, що Постанова КМУ № 1294 від 07.11.2007 р. втратила чинність з 30.08.2017 року, та ОСОБА_1 не зазначає в даному рапорті за який саме період просить виплатити дану матеріальну допомогу та з яких підстав. З урахуванням наведеного суд не приймає даний рапорт як належний доказ про звернення виплати матеріальної допомоги на вирішення соціально побутових питань.

З приводу інших рапортів наявних в матеріалах справи, суд зазначає, що позивачем не надано суду належних доказів реєстрації даних рапорту відповідно до вимог Інструкції з діловодства у Збройних Силах України затвердженої Наказом Генерального штабу Збройних Сил України 07.04.2017 № 124.

Відповідно до наказу № 56 від 23.08.2017 р. Військової частини НОМЕР_3 про виключення зі списків особового складу в зв`язку з вибуттям для проходження військової служби у В/ч НОМЕР_1 , матеріальна допомога за 2017 рік для вирішення соціально побутових питань не виплачена. (а.с. 152).

Також позивачем не надано доказів звернення до відповідача в 2017 році з рапортом, щодо отримання матеріальної допомоги на вирішення соціально побутових питань за 2017 рік з зазначенням конкретних причин які стали підставою для порушення клопотання та розмір потребі позивач не надав.

На прикінці 2017 році згідно наказу № 300 від 20.12.2017 р. прийнято рішення про виплату грошової допомоги для вирішення соціально побутових питань за 2017 рік відповідно до наказу Міноборони України № 260 від 11.06.2008 р.

Відповідач зазначив, що позивачу була виплачена матеріальна допомога на вирішення соціально побутових питань в розмірі 3810,67 грн. яка склала 80,5% від покладеної суми, тому що матеріальна допомога виплачується в кінці року з залишків на рахунку військової частини та розподіляється між всіма військовослужбовцями рівномірно.

Матеріальна допомога була нарахована в розмірі 3810,67 грн. та виплачена з урахування податків та зборів в розмірі 3753,51 грн., що підтверджується матеріалами справи, а саме карткою особового рахунку та розрахунковими документами.

В 2018 році ОСОБА_1 не отримував матеріальну допомогу оскільки не мав на це підстав. Позивач був звільнений в липні 2018 року, доказів звернення з рапортом, на час звільнення, щодо отримання матеріальної допомоги на вирішення соціально побутових питань за 2018 рік з зазначенням конкретних причин які стали підставою для порушення клопотання та розмір потребі позивач не надав.

З урахуванням вищенаведеного позовні вимоги в частині стягнення матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань в розмірі 35996,20 грн. є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з В/ч А 3220 матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі 35996,20 грн. Позивач зазначає, що відповідно до ч. 5 п. 3 Постанови КМУ № 704 від 30.08.2017 р. військовослужбовцям один раз на рік надається матеріальна допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення, що складає за період 2017-2018 роки що складає 35528,70 грн. (17764,35 грн. (розмір місячного грошового забезпечення)*2) та за 2016 рік 467,50 грн. в розмірі посадового окладу, всього 35996,20 грн.

Суд зазначає, що відповідно до Постанова КМУ від 07.11.2007 р. № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» яка діяла до 30.07.2017 р.

Відповідно до п. 1 та 2 зазначеної Постанови № 1294 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи).

Пунктом 5 Постанови надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання: надавати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

На виконання Постанови КМУ № 1294 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, згідно Наказу Міністерстваоборони України від 11 червня 2008 року № 260 (Наказ № 260) (в редакції яка діяла до 20.07.2018 р.) якою розділом XXX визначені Правила виплати грошової допомоги для оздоровлення, а саме.

Особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом та набули право на щорічну основну відпустку, один раз на рік надається грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям за місцем штатної служби в разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулий рік) або без вибуття у відпустку (за їх заявою протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.

Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Під час виплати зазначеної допомоги військовослужбовцям, які перебувають у розпорядженні, та тим, які на день підписання наказу про надання цієї допомоги звільнені від посад, до місячного грошового забезпечення, з якого визначається грошова допомога для оздоровлення, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років і норм грошового забезпечення, які отримували військовослужбовці за останніми штатними посадами, що ними займалися.

У разі переміщення військовослужбовців по службі в інші військові частини в наказі командира частини про виключення зі списків особового складу зазначаються відомості про надання грошової допомоги на оздоровлення.

Витяг з наказу разом з особовою справою надсилається у військову частину за новим місцем служби.

Військовослужбовцям, які прибули для подальшого проходження військової служби і зараховані до Збройних Сил України з інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту України, грошова допомога на оздоровлення в році їх прибуття виплачується тільки в разі ненадання цієї допомоги за попереднім місцем служби.

У такому самому порядку здійснюється виплата допомоги військовослужбовцям, які прибули до Збройних Сил України після відрядження до державних органів, установ та організацій або прикомандирування до Верховної Ради України та органів місцевого самоврядування із залишенням на військовій службі.

Як вбачається з матеріалів справи позивач зарахований до штату В/ч НОМЕР_1 згідно наказу №202 від 28.08.2017 року.

В 2016 році позивач не проходив військову службу у В/ч НОМЕР_1 .

Відповідно до наказу № 56 від 23.08.2017 року В/ч НОМЕР_3 ОСОБА_1 надавалася щорічна основна відпустка за 2017 рік терміном 30 діб, грошова допомога на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення за 2017 рік виплачена в розмірі 4733,75 грн. згідно картки особового рахунку військовослужбовця за 2017 рік. (а.с. 152, 125)

Відповідно до наказу № 141 від 20.06.2018 року В/ч НОМЕР_1 ОСОБА_1 виплачено грошову допомогу на оздоровлення за 2018 рік відповідно до наказу Міноборони № 260 від 2008 року. (а.с. 127)

Згідно наданих пояснень відповідача позивачу нараховано допомогу в розмірі 8660,65 грн. та виплачено грошову допомогу на оздоровлення (з урахуванням податків та зборів) в розмірі 8530,74 грн., яка була нарахована виходячи з окладу за військове звання - 810 грн., посадового окладу - 3260 грн.,надбавки за вислугу років 25% - 1017,50 грн., НВОВЗ 50% - 508,75 грн., премія 94% 3064,40 грн. та з відрахуванням 1,5% військового збору 129,91 грн.

Грошові кошти перераховані позивачу згідно розрахункової відомості № 36.

Суд зазначає, що в 2016 році позивач не проходив військову службу у В/ч НОМЕР_1 , відповідачем не порушені права позивача в 2016 році, щодо виплати матеріальної допомоги на оздоровлення. В 2017 році під час проходження військової служби у В/ч НОМЕР_3 позивач отримав матеріальну допомогу на оздоровлення, що підтверджується матеріалами справи. Після зарахування до штату В/ч НОМЕР_1 у позивача не було права на отримання матеріальної допомоги на оздоровлення за 2017 рік, оскільки зазначена допомога ним була отримана в цьому році. В 2018 році позивачем отримано допомогу на оздоровлення в розмірі 8660,65 грн.

Крім того суд зазначає, що позивач не обгрутовує з яких саме складових складається сума матеріальної допомоги за 2017 рік та 2018 рік в розмірі 17764,35 грн. за кожний рік яку позивач просить стягнути.

З урахуванням вищенаведеного суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з В/ч А 3220 грн. одноразової допомоги в розмірі 16569 грн., позивач посилається на те, що згідно п. 8 Постанови КМУ № 704 від 30.08.2017 року виплачується одноразова грошова допомога особам сержантського і старшинського складу в розмірі дев`ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (1841 грн.*9)

Постановою КМУ № 704 від 30.08.2017 р. «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (Постанова 704). Відповідно до п. 10 ця постанова набирає чинності з 1 березня 2018 року.

Відповідно до пп 8 п. 6 Постанови 704 передбачено виплату одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу після укладення ними першого контракту в розмірах для осіб сержантського і старшинського (молодшого начальницького) складу - дев`ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Суд зазначає, що згідно пп. 8 п. 6 вищезазначеної Постанови 704, передбачена виплата одноразової грошової допомоги особам сержантського складу після укладення першого контракту в розмірі дев`яти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. ОСОБА_1 було укладено контракт про проходження військової служби в Збройних силах України 01.07.2016 року. Постанова № 704 від 03.08.2017 року набрала чинності з 1 березня 2018 року.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

З урахуванням вищенаведеного суд зазначає, що на час укладання контракту позивач станом на 01.07.2016 року не було передбачено виплати одноразової грошової допомоги особам сержантського складу в розмірі дев`яти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому не має підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення одноразової грошової допомоги в розмірі 16569 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача надбавки за вислугу років в розмірі 17123,50 грн., позивач зазначає, що згідно п. 6 Постанови передбачена виплата ( ), ? ? 29, ? 1 2 5% ? ? () . 01.07.2016 30.08.2017 6077,50 . 30.08.2017 ? 704 1146 .

Відповідно до пп 1 п. 6 Постанови 704 яка набрала чинності з 1 березня 2018 року, передбачено виплату надбавки за вислугу років військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу в розмірах згідно здодатком 16.

Згідно додатку 16 встановлено розміри надбавки за вислугу років військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу від 1 до 5 років в розмірі надбавки, відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням - 25%.

Відповідно достатті 9Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року№ 704"Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб"Наказом Міністерства оборони України затвердженоПорядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, № 260 від 07.06.2018 р. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування та застосовується з дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року№ 704"Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".

Відповідно до розділу IV Наказу № 260 від 07.06.2018 року встановлено, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) щомісячно виплачується надбавка за вислугу років на військовій службі у відсотках посадового окладу (за основною чи тимчасово займаною посадою) з урахуванням окладу за військовим званням в розмірі від 1 до 5 років - 25 відсотків.

До набрання чинності Постанови КМУ № 704 від 30.08.2017 р. та Наказу № 260 від 07.06.2018 р., діяла Постанова КМУ від 07.11.2007 р. № 1294відповідно до якої встановлено розміри надбавки за вислугу років військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу від 1 до 5 років в розмірі надбавки, відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням - 5%.

Як зазначає відповідач та підтверджується матеріалами справи виплата надбавки за вислугу років ОСОБА_1 була здійснена в повному обсязі згідно чинного законодавства у період з вересня 2017 року по березень 2018 року на підставі наказу МОУ № 260 від 11.06.2008 р. з квітня 2018 року по серпень 2018 року на підставі наказу МОУ № 260 від 07.06.2018 року, що підтверджується картками особистого рахунку військовослужбовця за 2017-2018 роки.

Згідно наказу В/ч НОМЕР_1 № 202 від 28.08.2017 року, вислуга років ОСОБА_1 станом на 28.08.2017 рік склала 01 рік 00 місяців 16 днів.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме картки особистого рахунку військовослужбовця за 2017-2018 роки відповідачем позивачу нараховувалась надбавка за вислугу років в розмірі 5% з вересня 2017 року по березень 2018 року та в розмірі 25% з квітня 2018 року по серпень 2018 рік. Також в матеріалах справи наявні докази виплати грошового забезпечення позивача.

З урахуванням вищенаведених змін законодавства ОСОБА_1 з квітня 2018 року по серпень 2018 року позивачу нарахована та виплачена надбавка за вислугу років в розмірі 25% від посадового окладу, що підтверджується матеріалами справи.

З урахуванням вищенаведеного позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Позивач просить суд стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки по день подання уточненого позову 72834,45 грн., в обґрунтування зазначеного посилається на ст. 116, 117 Кодексу законів про працю, а саме з позивачем не проведено повний розрахунок на час звільнення з військової служби. Суму яку просить позивач стягнути рахує за період з 25.07.2018 року по день подання уточненої позовної заяви з визначенням розміру добового грошового забезпечення позивача в розмірі 592,15 грн.

Крім того представник позивача в судовому засіданні зазначив, що позивачем взагалі не вплачувалась належна йому сума грошового забезпечення, позивачу згідно виписки з карткового рахунку (Приватбанк) перераховувалась заробітна плата.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»(далі - Закон) відповідно доКонституції Українивизначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Статтею 1 Законупередбачено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (стаття 2 Закону).

У відповідності до абзаців першого та третього пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженогоУказом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Як встановлено у судовому засіданні, станом на день розгляду даної справи відповідачем не своєчасно виплачено позивачу підйомну допомогу в розмірі 8660,65 грн. (Позивач звільнений згідно наказу № 164 від 25 липня 2018 року, розрахунок проведено згідно платіжного доручення № 2972 від 30.10.2018 року відмітка банку про оплату 31.10.2018 року).

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» (рішення від 08.11.2005), якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 25.07.2018 року по 20.11.2018 р. на дату подачі уточненої позовної заяви в сумі 72834,45 грн., суд вважає за доцільне зауважити, що спеціальним законодавством України не врегульовано порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовця.

Так, Верховний Суд України при тлумаченні положеньстатей 3 Кодексу законів про працю України, 18Закону України «Про міліцію» вказав, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі (постанова від 17.07.2015 у справі № 21-8а15).

Отже, у даному випадку застосуванню до спірних правовідносин підлягають норми трудового законодавства.

Порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні працівника визначенийКодексом законів про працю України.

Відповідно до приписів частини першоїстатті 117 Кодексу законів про працю Українив разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналізуючи вищезгадані норми матеріального права, Верховний Суд України у постанові від 15.09.2015 (справа № 21-1765а15) прийшов до висновку, що передбачений частиною першоюстатті 117 Кодексу законів про працю Україниобов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначеністаттею 116 Кодексу законів про працю України. При цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, за висновком Верховного Суду України, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченоїстаттею 117 Кодексу законів про працю України, тобто виплати працівникові середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченоїстаттею 117 Кодексу законів про працю України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати належних працівникові при звільненні сум.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 21.11.2011 у справі № 6-60цс11, встановивши, що працівникові в день звільнення не були сплачені всі належні від підприємства суми, суд на підставістатті 117 Кодексу законів про працю Українистягує на його користь середній заробіток за весь період затримки розрахунку, якщо роботодавець не доведе відсутність у цьому своєї вини.

Обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу проводиться згідно вимогПостанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати»(далі - Порядок № 100).

Абзацом третім пункту 3 Порядку № 100 передбачено, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Як вбачається з пункту 6Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Згідно абзаців першого та третього пункту 2 Постанови № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 8 Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Так, згідно довідки, від 12.12.2018 № 3220/031/403, грошове забезпечення позивача за останні повністю відпрацьовані 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню (з урахуванням відпустки в червні 2018 р.)(квітень - травень 2018 року), склало 36745,42 грн., отже середньоденний розмір грошового забезпечення позивача складав 602,38 грн. (сума 36745,42 грн./ 61 (кількість днів)).

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що сума середньомісячного заробітку, яку належить присудити позивачу у зв`язку із затримкою розрахунку складає 59033,24 грн. (602,38 грн. (середньоденний розмір грошового забезпечення) * на 98 (кількість днів затримки, а саме з 26.07.2018 року по 31 жовтня 2018 року (день остаточного здійснення розрахунку з позивачем при звільненні)).

Відповідно до статті 19 Конституції України суд, як орган державної влади, зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням вищенаведеного позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Оперативне командування ІНФОРМАЦІЯ_1 про стягнення з відповідача Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 підйомної допомоги в розмірі 17764,35 грн., матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в розмірі 35528 грн., допомоги на оздоровлення в розмірі 35528 грн., одноразової допомоги в розмірі 16569 грн., надбавки за вислугу років в розмірі 11046 грн., середнього заробітку за весь час затримки по день подання даного позову в розмірі 2664675 грн., а загалом стягнення з відповідача 143082,10 грн., підлягають частковому задоволенню в частині стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку з позивачем в сумі 59033,24 грн.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Оперативне командування ІНФОРМАЦІЯ_1 про стягнення з відповідача Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 підйомної допомоги в розмірі 17764,35 грн., матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в розмірі 35528 грн., допомоги на оздоровлення в розмірі 35528 грн., одноразової допомоги в розмірі 16569 грн., надбавки за вислугу років в розмірі 11046 грн., середнього заробітку за весь час затримки по день подання даного позову в розмірі 2664675 грн., а загалом стягнення з відповідача 143082,10 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ,) середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні в сумі 59033 (п`ятдесят дев`ять тисяч тридцять три) гривні 24 копійки (з відрахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 13 березня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.п. 15-5 п. 15 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Олішевська В.В.