ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2019 року

Справа № 160/9211/18

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді

Єфанової О.В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Первинної професійної спілки "Правозахисники країни" до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Первинної професійної спілки "Правозахисники країни" до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, в якому позивач просить:

визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області по відмові в утриманні із грошового забезпечення слідчого слідчого відділу Онуфріївського відділення поліції Олександрійського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області ОСОБА_2 та перерахунку на рахунок Первинної професійної спілки «Правозахисники країни» членських профспілкових внесків;

зобов'язати Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області утримувати із грошового забезпечення слідчого слідчого відділу Онуфріївського відділення поліції Олександрійського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області ОСОБА_2 та перерахунку на рахунок Первинної професійної спілки «Правозахисники країни» членських профспілкових внесків в розмірі 3% від його грошового забезпечення;

стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області на користь Первинної професійної спілки «Правозахисники країни» матеріальну шкоду у вигляді не утриманих членських профспілкових внесків у розмірі 3% від грошового забезпечення слідчого слідчого відділу Онуфріївського відділення поліції Олександрійського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області ОСОБА_2 за період з жовтня місяця 2018 року.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що в порушення ст. 42 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та ст. 249 КЗпП України, ст. 25 Закону України «Про оплату праці», ГУНП в Кіровоградській області відмовило у відрахуванні членських профспілкових внесків з грошового забезпечення ОСОБА_2, який є членом Профспілки.

Відповідач надав відзив на позовну заяву в якому зазначив, що ППС «Правозахисник країни» не є професійною спілкою працівників поліції Кіровоградської області в розумінні приписів ч.11 ст.62 та ч.1, ч.2 ст. 104 Закону України «Про Національну поліцію», що утворюється в органах (закладах, установах) поліції з метою захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів поліцейських, колективний договір між позивачем та ГУНП в Кіровоградській області не укладався.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Позивачем подано заяви про залучення співвідповідача - Державну казначейську службу України, оскільки відшкодування шкоди, про яку заявлено позивачем, проводиться казначейською службою.

З цього приводу суд зазначає, що в даному випадку не йде мова про шкоду як вид компенсації за протиправну поведінку (дію або бездіяльність) відповідальної за цю шкоду особи, а відшкодування не утриманих членських внесків відповідно до Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

А тому в залученні співвідповідача судом відмовлено.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно рішення №19/10-1 від 19.10.2018 року ОСОБА_2 прийнято до членів Первинної професійної спілки "Правозахисники країни".

Первинною професійною спілкою «Правозахисники країни» 25 жовтня 2018 року до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області направлено лист від 25 жовтня 2018 року за вих. № 712, яким направлялась заява про відрахування 3% із заробітної плати на користь Профспілки, копія заяви про вступ до Профспілки та згода на обробку персональних даних від ОСОБА_2. Зазначений лист ГУНП в Кіровоградській області отриманий 29 жовтня 2018 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Листом від 08 листопада 20І8 року за вих. № 2370/01/28-18 ГУНП в Кіровоградській області повідомило Профспілку, що не зобов'язане проводити відрахування з грошового забезпечення поліцейських на користь третіх осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 36 Конституції України громадяни мають право на участь у професійних спілках з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів. Професійні спілки є громадськими організаціями, що об'єднують громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної діяльності. Професійні спілки утворюються без попереднього дозволу на основі вільного вибору їх членів. Усі професійні спілки мають рівні права. Обмеження щодо членства у професійних спілках встановлюються виключно цією Конституцією і законами України.

Згідно з п. 11 ст. 92 Конституції України засади утворення і діяльності політичних партій, інших об'єднань громадян віднесено до найважливіших суспільних відносин, які визначаються виключно законами України.

Особливості правового регулювання, засади створення, права та гарантії діяльності професійних спілок визначає Закон України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" (далі - Закон №1045-ХІV).

Відповідно до ст. 1 Закону №1045-ХІV професійна спілка (профспілка) - добровільна неприбуткова громадська організація, що об'єднує громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання). Член профспілки - особа, яка входить до складу профспілки, визнає її статут та сплачує членські внески.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону №1045-ХІV профспілки, їх об'єднання здійснюють представництво і захист трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілок в державних органах та органах місцевого самоврядування, у відносинах з роботодавцями, а також з іншими об'єднаннями громадян.

Відповідно до ст. ст.6, 7 Закону №1045-ХІV громадяни України мають право на основі вільного волевиявлення без будь-якого дозволу створювати профспілки, вступати до них та виходити з них на умовах і в порядку, визначених їх статутами, брати участь у роботі профспілок.

Членами профспілок можуть бути особи, які працюють на підприємстві, в установі або організації незалежно від форм власності і видів господарювання, у фізичної особи, яка використовує найману працю, особи, які забезпечують себе роботою самостійно, особи, які навчаються в навчальному закладі.

Відповідно до статуту Первинної професійної спілки «Правозахисники країни», затвердженого загальними зборами засновників Первинної професійної спілки «Правозахисники країни» (протокол від 17.07.2017 № 17/07-17), профспілка є добровільною неприбутковою організацією, створеною за територіальною та галузевою ознаками, що об'єднує громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їхньої професійної діяльності, трудової діяльності та навчання з метою представництва, реалізації та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів Профспілки.

Відповідно до п. 1.4 статуту профспілка об'єднує осіб, які працюють в управлінні Національної поліції в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 40108866), а також осіб, які звільнилися у зв'язку з виходом на пенсію з управління Національної поліції в Дніпропетровській області, а також інших осіб, пов'язаних з правоохоронною діяльністю.

Відповідно до п. 1.5 статуту статус профспілки - первинна. Вказаний статус профспілки відповідно до частини другої статті 11 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» означає, що профспілка об'єднує своїх членів, які забезпечують себе роботою самостійно чи працюють на різних підприємствах, в установах організаціях або у фізичних осіб.

Профспілка створена за територіальною ознакою сфери діяльності.

Відповідно до ст. 14 Закону №1045-ХІV профспілки діють відповідно до законодавства та своїх статутів.

Разом з тим, 02.07.2015 Верховна Рада України прийняла Закон України «Про Національну поліцію», який набрав чинності 07.11.2015.

Відповідно до п. 5 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» з 07.11.2015 втратив чинність Закон України «Про міліцію».

Закон України «Про Національну поліцію» визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Відповідно до ст. ст.1, 13 Закону України «Про Національну поліцію» поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Систему поліції складають центральний орган управління поліцією та територіальні органи поліції. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Національна поліція не належить до органів внутрішніх справ, та не входить до сфери управління Міністерства внутрішніх справ України, а є самостійним центральним органом виконавчої влади.

Стаття 62 Закону України «Про Національну поліцію» визначає гарантії професійної діяльності поліцейського. Так, в ч. 11 вказаної статті передбачено, що в органах (закладах, установах) поліції з метою захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів поліцейських відповідно до вимог законодавства можуть утворюватися професійні спілки.

Стаття 104 Закону України «Про Національну поліцію» передбачає, що для захисту своїх прав та законних інтересів працівники поліції можуть утворювати професійні об'єднання та професійні спілки відповідно до Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Відповідно до довідки УКЗ ГУНП в Кіровоградські області від 29.01.2019 №95/15/01-19 лейтенант поліції ОСОБА_2 з 07.11.2015 по теперішній час працює в ГУНП в Кіровоградській області, з 09.12.2016 призначений на посаду - слідчого СВ Онуфріївського ВП Олександрійського ВП ГУНП в Кіровоградській області. Тобто ОСОБА_2 не перебуває в трудових відносинах із ГУНП в Дніпропетровській області та відповідно ОСОБА_2 не звільнявся на пенсію із вказаного Головного управління. Крім того необхідно зазначити, що на вказану особу діють обмеження визначені Законом України «Про Національну поліцію».

Суд зазначає, що на території Кіровоградської області створена професійна спілка працівників поліції області - Кіровоградська обласна організація професійної спілки атестованих працівників ОВС (ЄРДПОУ 35652865) з якою ГУНП в Кіровоградській області уклало колективну угоду.

Враховуючи викладене, ППС «Правозахисник країни» не є професійною спілкою працівників поліції Кіровоградської області в розумінні приписів ч.11 ст. 62 та ч.1, ч.2 ст. 104 Закону України «Про Національну поліцію», що утворюється в органах (закладах, установах) поліції з метою захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів поліцейських, колективний договір між позивачем та ГУНП в Кіровоградській області не укладався.

Окрему увагу варто звернути на положення статті 42 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", якою передбачено, що роботодавець зобов'язаний сприяти створенню належних умов для діяльності профспілкових організацій, що діють на підприємстві, в установі або організації.

Надання для роботи виборного профспілкового органу та проведення зборів працівників приміщень з усім необхідним обладнанням, зв'язком, опаленням, освітленням, прибиранням, транспортом, охороною здійснюється роботодавцем у порядку, передбаченому колективним договором (угодою).

За наявності письмових заяв працівників, які є членами профспілки, роботодавець щомісячно і безоплатно утримує із заробітної плати та перераховує на рахунок профспілки членські профспілкові внески працівників відповідно до укладеного колективного договору чи окремої угоди в терміни, визначені цим договором. Роботодавець не має права затримувати перерахування зазначених коштів.

З аналізу наведеної норми можна дійти висновку, що законодавець пов'язує обов'язок роботодавця здійснювати утримання із заробітної плати профспілкових внесків із наявністю окремої угоди з відповідною профспілковою організацією.

Відтак, вимоги про зобов'язання відповідача щомісячно утримувати із заробітної плати ОСОБА_2 членські профспілкові внески у розмірі 3 % грошового забезпечення та перераховувати на рахунок позивача є передчасними до укладення відповідної угоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладені вище обставини, позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст.243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова