ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2019 року справа №1240/2474/18

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів Геращенка І.В., Компанієць І.Д., за участю секретаря судового засідання - Тішевського В.В., за участю позивача особисто, представника відповідача Кочеткової А.Т., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року (повний текст рішення складено та підписано 20 листопада 2018 року у м. Сєвєродонецьк) у справі № 1240/2474/18 (головуючий І інстанції суддя А.Г. Секірська) за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Луганській області про скасування податкової вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом 16 серпня 2018 року, в якому просив скасувати податкову вимогу № 939-17 від 25.01.2018 року та вирішити питання судових витрат (а.с. 4-5)

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено (а.с. 114-117).

Не погодившись з судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти постанову, задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги вказує на те, що суд першої інстанції незаконно відступив від правових позицій Верховного Суду, зазначених у рішенні від 24.04.2018 року у справі № 826/15507/16.

Наведені законодавчі приписи дають підстави для висновку про те, що конституційний обов'язок платника зі сплати податків слід вважати виконаним з дати подання до обслуговуючого банку платіжного доручення на перерахування до бюджету грошових коштів з рахунку платника в банку за наявності в нього достатнього грошового залишку на день платежу. При цьому, платник не несе відповідальності за дії банківських та кредитних установ, які беруть участь у багатостадійному процесі сплати та перерахування податків до бюджету.

Верховний Суд в постанові від 03.04.2018 року у справі № 809/3851/19 зазначив, що днем сплати податку до бюджету вважається день, коли банк прийняв документ на перерахування податку до бюджету на виконання.

За таких обставин, апелянт вважає, що платіжне доручення № 189 від 27.06.2014 року на суму 6850, 00 грн. з відміткою банку «Дата надходження» є належним і допустимим доказом того, що вона виконала свій конституційний обов'язок платника зі сплати податків з дати подання до обслуговуючого банку платіжного доручення на перерахування до бюджету грошових коштів.

При цьому, копія виписки по особовому рахунку за 25.06.2014 року є лише додатковим доказом наявності на рахунку коштів, оскільки відповідно до п. 3.6 постанови НБУ № 22 платіжне доручення від платника банк приймає до виконання за умови, що його сума не перевищує суму, яка є на рахунку платника.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін (а.с. 152-153).

Позивач доводи апеляційної скарги підтримала у повному обсязі, додала, що подала в якості доказів роздруківку з банківського розрахунку, якою підтверджено наявність у неї достатніх коштів для здійснення платежу 27.06.2014 року, а відсутність договору з банком не є правовою підставою для відмови у позові.

Представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечував, пояснив, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не надав відповіді про наявність рахунку у позивача, тому її доводи не підтверджені доказами.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, відзива на апеляційну скаргу, пояснення сторін та матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач перебуває за основним місцем обліку в Новоайдарському відділенні Слов'яносербської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області з 23.01.2004, є платником єдиного податку 3 групи, що підтверджується наданими відповідачем ідентифікаційними даними, корінцем свідоцтва серії А № 155335 (а.с. 26-29, 67).

У період з 2014 року по теперішній час позивачем надавалися до контролюючого органу податкові декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця (а.с. 84, 99-105).

Платіжним дорученням від 27.06.2014 № 189 позивачем надано ПАТ "Укркомунбанк" доручення сплатити 6850,00 грн, призначення платежу *;101;; єдиний податок за 2 кв. 2014 р.; (а.с. 8).

На копії платіжного доручення міститься відмітка "одержано банком, 27.06.2014".

Кошти згідно з зазначеним платіжним дорученням ПАТ "Укркомунбанк" не перераховано з невідомих позивачу причин.

30.09.2014 за вих. № 1 позивачем направлено до Новоайдарського відділення Старобільської ДПІ копії платіжних доручень про сплату єдиного податку та єдиного соціального внеску за другий квартал 2014 року, лист отримано адресатом 10.10.2014 (а.с. 13, зв.бік).

Листом від 25.11.2014 № 2 позивачем направлено до Новоайдарського відділення Старобільської ДПІ копії платіжних доручень, що засвідчують факт подання їх до установи банку, та зазначено положення пункту 129.6 статті 129 Податкового кодексу України, лист отримано адресатом 05.01.2015 (а.с. 14 зв. бік).

Платіжними дорученням від 17.10.2014 № 47 на суму 2017,31 грн. позивачем сплачено єдиний податок за 3 квартал 2014 року; від 20.01.2015 № 71 на суму 1358,63 грн. - за 4 квартал 2014 року, від 18.05.2015 № 115 на суму 6728,00 грн - за 1 квартал 2015 року, від 17.08.2015 № 156 на суму 4628,58 грн. - за 2 квартал 2015 року, від 23.10.2015 № 181 на суму 4221,50 грн. - за 3 квартал 2015 року, від 12.02.2016 № 251 на суму 7446,00 грн. - за 4 квартал 2015 року, від 10.05.2016 № 298 на суму 4922,00 грн. за 1 квартал 2016 року, від 06.07.2016 № 332 на суму 5751,00 грн. - за 2 квартал 2016 року, від 31.10.2016 № 398 на суму 2300,00 грн. - за 3 квартал 2016 року, від 13.02.2017 № 450 на суму 6001,00 грн. - за 4 квартал 2016 року, від 10.04.2017 № 484 на суму 4377,60 грн. - за 1 квартал 2017 року, від 15.08.2017 № 557 на суму 8108,00 грн. - за 2 квартал 2017 року, від 09.11.2017 № 653 на суму 13102,00 грн. - за 3 квартал 2017 року, від 17.04.2018 № 762 на суму 5537, 00 грн. - за 1 квартал 2018 року, від 05.02.2018 № 720 на суму 13892,00 грн. - за 4 квартал 2017 року, від 07.08.2018 № 814 на суму 4693,00 грн. - за 2 квартал 2018 року (а.с. 8-11, 45-47).

Згідно з даними АІС «Податковий блок» станом на 24.01.2018, за позивачем рахується податковий борг у розмірі 10006,73 грн., з яких - земельного податку в сумі - 11 грн. 73 коп., та з єдиного податку з фізичних осіб в сумі - 9995,00 грн. (а.с. 30-39).

25.01.2018 контролюючим органом сформовано податкову вимогу Форми «Ф» від 25.01.2018 № 939-17, в якій зазначено, що станом на 24.01.2018 сума податкового боргу платника податків становить 10006,73 грн., в тому числі земельний податок з фізичних осіб (ККДБ 18010700) основний платіж 11,73 грн., єдиний податок з фізичних осіб (КДКБ 18050400) основний платіж 9995,00 грн. (а.с. 7).

Податкова вимога отримана позивачем 05.02.2018 (а.с. 7-8).

Податкову вимогу оскаржено позивачем в адміністративному порядку до ДФС України з направленням повідомлення від 12.02.2018 до ГУДФС у Луганській області про наміри подати скаргу (а.с. 51-53).

23.04.2018 ДФС України прийнято рішення № 5822/6/99-99-17-05-14 про результати розгляду скарги, яким податкову вимогу залишено без змін (а.с. 16-17).

31.05.2018 позивачем до ГУ ДФС у Луганській області спрямовано повідомлення про оскарження податкової вимоги у судовому порядку (а.с. 54).

Спірним у даній справі є правомірність прийняття відповідачем податкової вимоги № 939-17 від 25.01.2018 року.

При вирішенні справи суд виходить з наступного.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п. 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У п. 295.1 ст. 295 Податкового кодексу України визначено, що платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Згідно з пунктом 294.1 статті 294 Податкового кодексу України податковий (звітний) період для платників єдиного податку ІІІ групи є календарний квартал. Платник єдиного податку ІІІ групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за звітний квартал.

За положеннями п. 300.1 ст. 300 Податкового кодексу України, платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.

Приписами п. 122.1 ст. 122 Податкового кодексу України передбачено, що несплата (неперерахування) фізичною особою - платником єдиного податку, визначеною підпунктами 1 і 2 п. 291.4 ст. 291 цього Кодексу, авансових внесків єдиного податку в порядку та у строки, визначені цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку відповідно до цього Кодексу.

За змістом пунктів 38.1, 38.2 ст. 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк; сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

У відповідності до норм чинного законодавства України сплата податків платником податків здійснюється, зокрема, у безготівковій формі шляхом здійснення переказу коштів через банківську установу.

Податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу (підпункт 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Згідно з абзацом першим пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 59.3 статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що сума заборгованості з єдиного податку виникла у зв'язку з тим, що ПАТ «УКРКОМУНБАНК» не було виконано платіжне доручення від 27.06.2014 № 189 на суму 6850,00 грн, а наступні суми платежів, що здійснювалися платником, контролюючим органом у відповідності до вимог Податкового кодексу України зараховувались в рахунок погашення заборгованості в порядку календарної черговості.

Платіжне доручення № 189 від 27.06.2014 на суму 6850, 00 грн. зі сплати єдиного податку за ІІ квартал 2014 року, отримано до виконання 27.06.2014, однак фактично банком вказана сума перерахована не була, що вбачається з інтегрованої картки платника податків.

Щодо відсутності відмітки на платіжному дорученні від 27.06.2014 року №189 відмітки банку про проведення зазначеного платежу, то суд вказує на те, що неперерахування єдиного внеску відбулось з вини ПАТ "Укркомунбанк", а не з вини позивача, яка в свою чергу своєчасно здійснила сплату суми єдиного внеску.

Сплачені у подальшому суми єдиного внеску були зараховані відповідачем відповідно до вимог Податкового кодексу України в порядку календарної черговості виникнення боргу.

Відповідно до п. 1.24 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» переказ грошей - це рух певної суми грошей з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому в готівковій формі. Ініціатором переказу у розумінні пункту 1.15 цієї ж статті Закону вважається особа, яка на законних підставах ініціює переказ грошей шляхом формування та подання відповідного документа на переказ або використання спеціального платіжного засобу.

За унормуванням пункту 1.30 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05.04.2001 № 2346-ІІІ (далі Закон № 2346) платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Згідно із пунктом 8.1 статті 8 Закону № 2346 банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, яке міститься в документі на переказ готівки, протягом операційного часу в день надходження цього документа до банку (пункт 8.2 статті 8 Закону № 2346) .

За порушення строків, встановлених пунктами 8.1 та 8.2 цієї статті, банк, що обслуговує платника, несе відповідальність, передбачену цим Законом (пункт 8.3 статті 8 Закону № 2346).

Відповідно до пункту 22.4 статті 22 Закону № 2346 під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним:

для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника;

для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Отже, з наданням платником податку до установи банку платіжного документу на перерахування податку до бюджету, згідно з яким платник ініціює сплату, а банк приймає такий документ, обов'язок такого платника щодо сплати такого податку припиняється. Тому, днем сплати податку до бюджету вважається день, коли банк прийняв документ на перерахування податку до бюджету на виконання.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, зазначеній в постанові від 03.04.2018 року у справі № 809/3851/15, від 24.04.2018 року у справі № 826/15507/16.

Окрім того, позивач на дату подання до банківської установи платіжного доручення № 189 від 27.06.2014 на суму 6850, 00 грн. мала на рахунку суму, яка перевищувала розмір податку (а.с. 90).

Таким чином, суд апеляційної приходить до висновку, що суб'єкт господарювання не може нести відповідальність за несвоєчасне виконання (невиконання) зобов'язання зі сплати єдиного податку у випадку несвоєчасного його перерахування (неперерахування) з вини банку, що мало місце в спірних правовідносинах.

Конституційний обов'язок платника зі сплати податків вважається виконаним із часу подання ним до обслуговуючого банку платіжного документа на перерахування коштів до бюджетної системи України. При цьому, платник не несе відповідальності за дії або бездіяльність банківських та фінансових установ.

За наявності у платника відповідних доказів, що підтверджують виконання ним усіх передбачених законодавством умов для визнання його добросовісним платником, обов'язок зі сплати відповідної суми вважається виконаним, незалежно від фактичного зарахування платежу до бюджетної системи України.

Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22 п. 1.9 передбачено, що доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків банки приймають до виконання виключно в межах залишку коштів на цих рахунках або якщо договором між банком та платником передбачено їх приймання та виконання в разі відсутності/недостатності коштів на цих рахунках.

Згідно п. 2.14 постанови НБУ № 22 відміткою про дату реєстрації банком платіжного доручення платника про сплату платежів до бюджету є заповнення в ньому реквізиту "Дата надходження", який банк заповнює незалежно від дати складання платником цього платіжного доручення.

У відповідності до п. 3.6 постанови НБУ № 22 платіжне доручення від платника банк приймає до виконання за умови, що його сума не перевищує суму, яка є на рахунку платника. Договором між банком та платником може бути передбачено інший порядок приймання та виконання платіжних доручень.

З урахуванням наведеного, вбачається, якщо банк прийняв доручення відповідно до правил постанови НБУ № 22, то обов'язок такого платника щодо сплати такого податку припиняється.

За таких обставин, допустимим доказом цих обставин, є платіжне доручення з відміткою про дату реєстрації банком платіжного доручення платника про сплату платежів до бюджету, а саме заповнення в ньому реквізиту «Дата надходження».

Матеріалами справи підтверджено факт прийняття банком на виконання платіжного доручення позивача зі сплати єдиного податку за ІІ квартал 2014 року від 27.06.2014 № 189 на суму 6850, 00 грн., отже, на момент винесення оскаржуваної вимоги боргу у позивача не існувало.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про протиправність винесеної ГУ ДФС у Луганській області податкової вимоги № 939-17 від 25.01.2018 року та її скасування, оскільки несплата суми єдиного податку відбулася з вини банку, а не з вини позивача.

Частиною 1 статі 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України). І відповідачем не доведено, що приймаючи податкову вимогу № 939-17 від 25.01.2018 року він діяв правомірно.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вказує на те, що податкова вимога № 939-17 від 25.01.2018 року підлягає скасуванню у повному обсязі.

Пунктом 1 частини 1 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись статями 139, 195, 291, 308, 310, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року у справі № 1240/2474/18 скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Луганській області про скасування податкової вимоги задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у Луганській області № 939-17 від 25.01.2018.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Луганській області (ідентифікаційний номер 39591445, адреса: 93400, Луганська обл., місто Сєвєродонецьк, вулиця Енергетиків, будинок 72) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (ОКПП: НОМЕР_1, дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 року, місце проживання - АДРЕСА_1) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1762, 00 (одна тисяча сімсот шістдесят дві грн.) 00 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 11 березня 2019 року.

Головуючий суддя Г.М. Міронова

Судді І.В. Геращенко

І.Д. Компанієць