ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 лютого 2019 року м. Житомир справа №240/5442/18
категорія 109020100
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Попової О. Г.,
секретар судового засідання Бойко Т.О.,
за участю:
позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Черняхівської селищної ради Черняхівського району Житомирської області про визнання дій протиправними, визнання рішення від 22.05.2018 нечинним, зобов'язання затвердити технічну документацію,
встановив:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:
- визнати дії Черняхівської селищної ради Черняхівського району Житомирської області щодо відмови у затвердженні технічної документації із землеустрою у смт. Черняхів по вул. Окружна, 35 протиправними;
- визнати рішення від 22.05.2018 двадцять четвертої сесії сьомого скликання Черняхівської селищної ради Черняхівського району Житомирської області в частині відмови в затвердженні технічної документації із землеустрою у смт. Черняхів по вул. Окружна, 35 нечинним та таким, що підлягає скасуванню;
- зобов'язати Черняхівську селищну раду Житомирської області затвердити технічну документацію із землеустрою у смт. Черняхів по вул. Окружна, 35.
В обґрунтування позовної заяви зазначає, що звертався до відповідача із заявою про затвердження проекту землеустрою, однак Черняхівська селищна рада Черняхівського району Житомирської області спірним рішенням відмовила у затвердженні проекту землеустрою з не передбачених Земельним кодексом України підстав.
Процедура
2. Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2018 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження із проведенням підготовчого провадження та викликом (повідомленням) учасників справи.
3. 29 грудня 2018 року до відділу документального забезпечення суду надійшло клопотання представника Черняхівської селищної ради Черняхівського району Житомирської області про розгляд справи за відсутності представника відповідача (а.с. 41).
4. В підготовче засідання, призначене на 08 січня 2019 року о 12:20 прибули позивач та представник позивача. Судом в порядку статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу від 08 січня 2019 року про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 29 січня 2019 року о 12:00, явку представника Черняхівської селищної ради Черняхівського району Житомирської області в наступне судове засідання визнано судом обов'язковою, що занесено секретарем судового засідання до протоколу судового засідання від 08 січня 2019 року.
5. Судовий розгляд справи, призначений на 29 січня 2019 року о 12:00 було відкладено на 07 лютого 2019 року о 12:00 у зв'язку із перебуванням головуючого судді у відрядженні.
В судове засідання, призначене на 07 лютого 2019 року о 12:00 прибули позивач та представник позивача. Судом в порядку статті 243 КАС України без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу від 07 лютого 2019 року про оголошення перерви в судовому засіданні до 26 лютого 2019 року о 14:30 для повторного виклику належного представника відповідача, що занесено секретарем судового засідання до протоколу судового засідання від 07 лютого 2019 року.
6. 26 лютого 2019 року до відділу документального забезпечення в порядку статті 162 КАС України надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 65 та зворот).
В судове засідання, призначене на 26 лютого 2019 року о 14:30 прибули позивач, представник позивача та представник відповідача.
Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у позовній заяві.
У відповідності до положень частини третьої статті 243 КАС України та зважаючи на складність справи, складення рішення у повному обсязі може бути відкладено на строк до десяти днів з дня закінчення розгляду справи.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
7. Як встановлено зі змісту позовної заяви та наданих у судовому засіданні позивачем та представником позивача пояснень, заявлені вимоги вмотивовані тим, що позивач звертався у встановленому законом порядку до Черняхівської селищної ради Черняхівського району Житомирської області із заявою про затвердження проекту землеустрою. Вказує, що за результатами розгляду заяви відповідач рішенням двадцять четвертої сесії VІІ скликання Черняхівської селищної ради Черняхівського району Житомирської області від 22 травня 2018 року відмовив у задоволенні вказаної заяви.
Наголошує , що спірна відмова надана позивачу з підстав, не передбачених Земельним кодексом України, а тому є протиправною та підлягає скасуванню.
Положеннями частини третьої статті 44 КАС України визначено, що учасники справи мають право, зокрема: подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.
Частиною четвертою статті 159 КАС України встановлено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Позивач у строк та в порядку, визначеному статтею 163 КАС України та встановлений ухвалою суду від 07 грудня 2018 року правом на подання відповіді на відзив не скористався.
8. Відповідно до змісту відзиву на позовну заяву та наданих у судовому засіданні представником відповідача пояснень, Черняхівська селищна рада Черняхівського району Житомирської області позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні за безпідставністю. Вказує, що поданий на затвердження проект землеустрою не відповідає вимогам Водного кодексу України, санітарним нормам охоронної зони свердловини та з не дотриманням розмірів будівельного паспорта від 14 липня 1995 року на будівництва приміщень. Враховуючи вищевикладене, наголошує, що Черняхівська селищна рада Черняхівського району Житомирської області при винесенні рішення двадцять четвертої сесії VІІ скликання від 22 травня 2018 року діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_4 та законами України.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
9. Рішенням Виконавчого комітету Черняхівської селищної ради Житомирської області від 22 червня 1995 року №6 виділено позивачу земельну ділянку площею 0,095 га в смт. Черняхів, вул. Окружна, під будівництво нового житлового будинку (а.с. 28).
10. У відповідності до витягу з рішення Виконавчого комітету Черняхівської селищної ради Житомирської області від 31 жовтня 2017 року №94, присвоєно номерний знак "35" житловому будинку громадянина ОСОБА_1, який знаходиться по вулиці окружній в смт. Черняхів (а.с. 29).
11. Встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 звертався до Черняхівської селищної ради Черняхівського району Житомирської області із заявою про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з передачею у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Рішенням двадцять четвертої сесії VІІ скликання Черняхівської селищної ради Черняхівського району Житомирської області від 22 травня 2018 року позивачу відмовлено у затвердженні технічної документації із землеустрою у смт. Черняхів по вул. Окружна, 35. Підставою для відмови вказано невідповідність проекту землеустрою вимогам Водного кодексу України, санітарним нормам охоронної зони свердловини та з не дотриманням розмірів будівельного паспорта від 14 липня 1995 року на будівництва приміщень (а.с. 33).
Не погоджуючись із наданою відмовою та вважаючи її протиправною, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
12. У відповідності до статті 8 ОСОБА_4 України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. ОСОБА_4 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_4 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_4 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_4 України гарантується.
Статтею 13 Основного Закону проголошено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією ОСОБА_4. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Відповідно до статті 14 ОСОБА_4 України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Частиною другою статті 19 Основного Закону визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_4 та законами України.
Згідно з статтею 144 ОСОБА_4 України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
13. Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року №280/97-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №280/97-ВР).
Положеннями статті 25 Закону №280/97-ВР визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені ОСОБА_4 України, цим та іншими законами до їх відання.
Статтею 59 Закону №280/97-ВР встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради.
14. Частиною першою статті 3 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року №2768-III (далі - Земельний кодекс України) визначено, що земельні відносини регулюються ОСОБА_4 України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною першою статті 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
Відповідно до частини другої статті 22 Земельного кодексу України до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).
Положеннями частини третьої статті 22 Земельного кодексу України встановлено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Частиною другою статті 116 Земельного кодексу України визначено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно з частиною п'ятою статті 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Повноваження органів виконавчої влади, Верховної ОСОБА_5 Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування визначені статтею 122 Земельного кодексу України.
Так , положеннями статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Верховна ОСОБА_5 Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб.
Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у власність врегульовано статтею 118 Земельного кодексу України.
Частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_5 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_5 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Положеннями частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна ОСОБА_5 Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє ОСОБА_5 Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Відповідно до частини восьмої статті 118 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
Частиною дев'ятою статті 118 Земельного кодексу України врегульовано, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Згідно з частиною десятою статті 118 Земельного кодексу України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
Приписами частини десятої статті 118 Земельного кодексу України закріплено, що у разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.
Частиною третьою статті 121 Земельного кодексу України встановлено, що розмір земельної ділянки, що передається безоплатно громадянину у власність у зв'язку з набуттям ним права власності на жилий будинок, не може бути меншим, ніж максимальний розмір земельної ділянки відповідного цільового призначення, встановлений частиною першою цієї статті (крім випадків, якщо розмір земельної ділянки, на якій розташований будинок, є меншим).
ОЦІНКА СУДУ
15. Надаючи оцінку спірним правовідносинам та перевіряючи оскаржуване рішення на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, суд зазначає наступне.
У відповідності до змісту відзиву на позовну заяву та наданих у судовому засіданні представником відповідача пояснень, відповідач в обґрунтування правомірності оскаржуваної відмови посилається на невідповідність проекту землеустрою вимогам Водного кодексу України, санітарним нормам охоронної зони свердловини та з не дотриманням розмірів будівельного паспорта від 14 липня 1995 року на будівництва приміщень.
Суд звертає увагу відповідача, що юридична конструкція частини дев'ятої статті 118 Земельного кодексу України передбачає імперативне затвердження проекту землеустрою у разі його належного попереднього погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України.
Так , Земельним кодексом України визначено підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою (частина сьома статті 118 Земельного кодексу України) або для надання відмови у його погодженні (частина шоста статті 186-1 Земельного кодексу України).
Водночас , єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов'язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.
Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 Земельного кодексу України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту.
Суд критично ставиться до доводів відповідача та наголошує, що представником Черняхівської селищної ради Черняхівського району Житомирської області в порушення вимог частини другої статті 77 КАС України не було надано жодних належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження факту, що наданий проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, доказів відсутності обов'язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.
Крім того, представником відповідача у судовому засіданні не було надано пояснень щодо конкретної невідповідності розглянутого проекту землеустрою нормам Земельного кодексу України. Так, відповідач не зазначив, яким саме вимогам Водного кодексу України та санітарним нормам охоронної зони свердловини не відповідає проект землеустрою. Пояснень щодо методики та способу встановлення невідповідності проекту землеустрою розмірів у будівельному паспорті від 14 липня 1995 року на будівництва приміщень представником відповідача також надано не було.
Суд також враховує, що зовнішні межі земельної ділянки були погоджені у встановленому законом порядку (а.с. 34), а зазначена відповідачем свердловина не перебуває у власності позивача та не використовується за призначенням, встановлення санітарної зони не є можливим (а.с. 72).
Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про протиправність рішення двадцять четвертої сесії VІІ скликання Черняхівської селищної ради Черняхівського району Житомирської області від 22 травня 2018 року в частині відмови в затвердженні технічної документації із землеустрою у смт. Черняхів по вул. Окружна, 35, а тому позовні вимоги у вказаній частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
16. Щодо заявлених позивачем позовних вимог зобов'язального характеру, суд зазначає наступне.
У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення (постанова Вищого адміністративного суду України від 16 червня 2015 року у справі №К/800/6863/15, від 29 листопада 2016 року №К/800/17306/16, від 29 вересня 2016 року №К/800/17393/16, від 17 грудня 2015 року №К/800/32134/15).
Також поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету ОСОБА_6 Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом ОСОБА_6 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто , дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".
Питання затвердження проекту землеустрою та передачі земельної ділянки у власність належать в контексті спірних правовідносин до виключних повноважень Черняхівської селищної ради Черняхівського району Житомирської області.
Статтею 6 ОСОБА_4 України визначено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.
Зобов 'язання судом вчинити певні дії за відсутності відповідного волевиявлення органу є порушенням його виключної, передбаченої ОСОБА_4 України, компетенції на здійснення права власності від імені Українського народу та управління землями, яке підлягає захисту.
Суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, зокрема, про затвердження проекту землеустрою з подальшою передачею земельних ділянок у власність, постійне користування, оренду, укладення чи поновлення договору оренди земельної ділянки, зміну цільового призначення землі тощо.
Позиція суду узгоджується із правовими висновками ОСОБА_7 Верховного Суду, викладеними у постанові від 11 вересня 2018 року у справі №712/10864/16-а (провадження №11-518апп18), які відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України, статті 13 Закону №1402-VIII є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Таким чином, заявлені позовні вимоги не можуть бути задоволені у спосіб, обраний позивачем.
17. Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року №3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" ЄСПЛ зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
Так , у справі "ОСОБА_8 проти Нідерландів" ЄСПЛ вказав, що ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
Відповідно до рішення ЄСПЛ від 17 липня 2008 року у справі "Каіч та інші проти Хорватії" для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Держава несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема, через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
ОСОБА _5 Суд у постанові від 18 жовтня 2018 року у справі №815/1048/16 зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.
Враховуючи наявність порушеного права та необхідність його судового захисту, застосовуючи механізм захисту порушеного права та його відновлення, керуючись повноваженнями, наданими частиною другою статті 9, частиною другою статті 245 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Черняхівську селищну раду Житомирської області повторно розглянути питання щодо затвердження ОСОБА_1 технічної документації із землеустрою у смт. Черняхів по вул. Окружна, 35 та за результатами розгляду прийняти рішення у відповідності до вимог Земельного кодексу України, висновків суду та встановлених обставин справи.
Покладення такого обов'язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов'язковість ефективного механізму захисту порушеного права.
Висновки суду за результатами розгляду справи
18. Заслухавши пояснення сторін та учасників справи, присутніх у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені ОСОБА_4 та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, суд зазначає, що рішення двадцять четвертої сесії VІІ скликання Черняхівської селищної ради Черняхівського району Житомирської області від 22 травня 2018 року в частині відмови ОСОБА_1 в затвердженні технічної документації із землеустрою у смт. Черняхів по вул. Окружна, 35 прийняте з порушенням частини другої статті 19 ОСОБА_4 України та не відповідає вимогам частини другої статті 2 КАС України.
19. Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідачем в порушення частини другої статті 77 КАС України не доведено, а позивачем та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів спростовано правомірність рішення двадцять четвертої сесії VІІ скликання Черняхівської селищної ради Черняхівського району Житомирської області від 22 травня 2018 року в частині відмови ОСОБА_1 в затвердженні технічної документації із землеустрою у смт. Черняхів по вул. Окружна, 35, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
20. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача 352,40 грн судових витрат по сплаті судового збору.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 (вул. Стирненська, 33, смт. Черняхів, Житомирська область, 12301. РНОКПП: НОМЕР_1) до Черняхівської селищної ради Черняхівського району Житомирської області (майдан ОСОБА_5, 2, смт. Черняхів, Житомирська область, 12301. ЄДРПОУ: 04344156) про визнання дій протиправними, визнання рішення від 22.05.2018 нечинним, зобов'язання затвердити технічну документацію - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення двадцять четвертої сесії VІІ скликання Черняхівської селищної ради Черняхівського району Житомирської області від 22 травня 2018 року в частині відмови ОСОБА_1 в затвердженні технічної документації із землеустрою у смт. Черняхів по вул. Окружна, 35.
Зобов 'язати Черняхівську селищну раду Житомирської області повторно розглянути питання щодо затвердження ОСОБА_1 технічної документації із землеустрою у смт. Черняхів по вул. Окружна, 35 та за результатами розгляду прийняти рішення у відповідності до вимог Земельного кодексу України, висновків суду та встановлених обставин справи.
У решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Черняхівської селищної ради Черняхівського району Житомирської області на користь ОСОБА_1 352,40 грн (триста п'ятдесят дві гривні сорок копійок) судових витрат по сплаті судового збору.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду складено у повному обсязі: 11 березня 2019 року.
Головуючий суддя О.Г. Попова
