ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2019 р. Справа№ 925/283/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Мальченко А.О.

Дикунської С.Я.

при секретарі судового засідання Костяк В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу б/н від 06.11.2018 (вх. 09.1-13/1288/18 від 14.11.2018) Товариства з обмеженою відповідальністю «Союзпостачзбут» на рішення Господарського суду Черкаської області від 03.10.2018

у справі № 925/283/18 (суддя - Грачов В.М.)

за позовом Заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Союзпостачзбут»

про стягнення 39 478 грн

за участю представників учасників справи:

прокурор - Греськів І.І. посвідчення №041072 від 03.02.16

від позивача - Житнікова Т.А. довіреність № 368-01.21 від 29.01.19

від відповідача Гриценко Л.О. ордер серія ЧК №39367 від 27.02.19

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Черкаської місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом в інтересах держави в особі Черкаської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю «Союзпостачзбут» про стягнення упущеної вигоди, спричиненої не укладенням договору пайової участі у розвитку інженерно - транспортної інфраструктури м. Черкаси у розмірі 39 478 грн.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 03.10.2018 у справі №925/283/18 позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Союзпостачзбут» на користь Черкаської міської ради 39 478, 00 грн збитків.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Союзпостачзбут» звернулось з апеляційною скаргою, просить рішення Господарського суду Черкаської області від 03.10.2018 скасувати в повному обсязі та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, що в сукупності є підставою для скасування рішення.

Апелянт зазначає, що судом першої інстанції були проігноровані доводи відповідача, зокрема, щодо повноважень прокурора звертатись з даним позовом.

Крім того, відповідач вказує, що позивачу було відомо про обставини які стали підставою позову у 2010 році, а тому безпідставним є висновок про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин наслідків спливу строку позовної давності.

Згідно Протоколу передачі апеляційної скарги раніше визначеному складу суду від 14.11.2018 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Жук Г.А., суддів Мальченко А.О., Дикунська С.Я.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2018 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Союзпостачзбут» на рішення Господарського суду Черкаської області від 03.10.2018 у справі №925/283/18 залишено без руху.

07.12.2018, скаржник, Товариство з обмеженою відповідальністю «Союзпостачзбут», подав до суду клопотання про усунення недоліків, надав докази направлення апеляційної скарги і доданих до неї документів листом з описом вкладення іншим сторонам у справі - Черкаській місцевій прокуратурі та Черкаській міській раді, додав оригінали квитанцій поштового відділення з описом вкладення.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Союзпостачзбут» на рішення Господарського суду Черкаської області від 03.10.2018 у справі № 925/283/18. Прокурору та позивачу встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, учасникам справи - для подання заяв, клопотань, пояснень протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження, але не пізніше 31.01.2019.

04.01.2019 від Заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури надійшла заява про відсутність можливості надати відзив на апеляційну скаргу у зв'язку з тим, що на адресу прокуратури апеляційна скарга від відповідача не надходила.

Ухвалою від 15.01.2019 розгляд справи призначено на 27.02.2019.

Від Заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури 01.02.2019 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача, просив залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Представники прокуратури та сторін у судове засідання з'явились.

Представник відповідача в судовому засіданні 27.02.2019 вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Представник позивача в судовому засіданні 27.02.2019 заперечив проти вимог та доводів апеляційної скарги, просили її залишив без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Представник прокуратури в судовому засіданні 27.02.2019 заперечив проти вимог та доводів апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення присутніх представників позивача, відповідача та прокуратури, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного.

Рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради від 30.01.2003 року № 36 «Про дозвіл приватному виробничо-комерційному підприємству «Союзпостачзбут» дозволено Приватному виробничо-комерційному підприємству «Союзпостачзбут» реконструкцію споруд станції технічного обслуговування легкових автомобілів під склад будматеріалів та цех з виготовлення тротуарної плитки і шлакоблоків по просп. Хіміків, 82/3» (п. 1 Рішення).

Пунктами 2, 3 зазначеного рішення зобов'язано відповідача після проведення проектних робіт отримати у відділі-інспекції державного архітектурно-будівельного контролю управління містобудування та архітектури міськвиконкому дозвіл на виконання будівельних робіт щодо реконструкції, реконструкцію виконувати в межах земельної ділянки площею 0,24 га по просп. Хіміків, 82/3, яка надана приватному виробничо-комерційному підприємству «Союзпостачзбут» в довгострокове користування строком на 24 роки відповідно до п. 2 рішення міськвиконкому від 26.03.97 року № 600 та пункту 3 рішення міськвиконкому від 21.10.97 № 676 «Про інвентаризацію земель підприємств, організацій і установ м. Черкаси».

Згідно з п.п. 1.1. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Союзпостачзбут», затвердженого Протоколом № 1 загальних зборів учасників від 26.03.2003 року та зареєстрованому у виконавчому комітеті Черкаської міської ради за № 9841 від 21.04.2003 року (т. 1 а. с. 54-63), у зв'язку з приведенням у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності» від 21.09.2000 року № 1987-ІІІ, приватне виробничо-комерційне підприємство «Союзпостачзбут» перереєстровано у товариство з обмеженою відповідальністю «Союзпостачзбут» (т. 1 а. с. 54-63).

07.12.2004 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Управління містобудування та архітектури Черкаського міськвиконкому видано Товариству з обмеженою відповідальністю «Союзпостачзбут» Дозвіл на виконання будівельних робіт № 1871, а саме на виконання будівельних робіт з реконструкції споруд станції технічного обслуговування легкових автомобілів під склад будматеріалів та цех з виготовлення тротуарної плитки та шлакоблоків по просп. Хіміків, 82/3 (т. 1 а. с. 64).

08.04.2013 року інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Черкаській області зареєстровано декларацію № ЧК143130080801 про готовність об'єкта до експлуатації - реконструкція споруд станції технічного обслуговування автомобілів під склад будматеріалів з виготовлення тротуарної плитки та шлакоблоків по просп. Хіміків, 82/3 в м. Черкаси, замовником якої був відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Союзпостачзбут».

27.03.2018 Прокурор звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача збитків у виді несплаченої суми коштів пайової участі його як замовника будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Черкаси.

Відповідно до ч. 5 ст. 27 Закону України «Про планування і забудову територій» (в редакції, чинній на дату, коли видано дозвіл на виконання будівельних робіт), вимоги до пайової участі замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів могли визначатися вихідними даними на проектування.

Граничний розмір коштів на розвиток інфраструктури населених пунктів та порядок його визначення встановлювався постановою Кабінету Міністрів України № 40 від 24.01.2007.

16.09.2008 року Закон України «Про планування і забудову територій» доповнено статтею 27-1, яка передбачала, що замовник, який має намір здійснити будівництво об'єкта містобудування у населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. Величина пайової участі (внеску) замовника у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування, відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі (внеску) замовника від загальної вартості будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування.

Розмір пайової участі (внеску) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту визначається не пізніше десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування, з техніко-економічними показниками.

Договір про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше п'ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до одержання дозволу на виконання будівельних робіт.

12.03.2011 набрав чинності Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності», в зв'язку з чим Закон України «Про планування і забудову територій» визнано таким, що втратив чинність.

Згідно з частиною першою статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Відповідно до частини 2 статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до частини 3 статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

У частині 5 статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

Відповідно до частини 9 статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

На виконання наведених вимог закону рішенням Черкаської міської ради від 23.06.2011 року № 2-621 затверджено Порядок залучення замовників до пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Черкаси (т. 1 а. с. 42-47), розроблений відповідно до вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відповідно до положень частин 2, 3, 9 статті 40 Закону № 3038-VІ, обов'язок ініціювати укладення договору про пайову участь покладено саме на замовника будівництва, оскільки цей обов'язок пов'язаний зі зверненням замовника до органу місцевого самоврядування.

Дослідивши обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем в порушення статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку залучення замовників до пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Черкаси, заява про укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Черкаси до Черкаської міської ради не направлялася, як наслідок, такий договір не був укладений до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію згідно декларації № ЧК143130080801 від 08.04.2013 року, що призвело до втрати вигоди, яку б Черкаська міська рада могла отримати при укладанні і виконанні відповідного договору.

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо незастосування судом принципу правової визначеності, оскільки норми якими керувався суд набрали чинності до введення об'єкту в експлуатацію, а отже мали виконуватись відповідачем.

Із системного аналізу положень ст. 27-1 Закону України «Про планування і забудову територій», ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку залучення замовників до пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Черкаси випливає, що обов'язок замовника будівництва прийняти пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту реалізується шляхом укладення відповідного договору в порядку, визначеному законом та деталізованому актом органу місцевого самоврядування. Обов'язок щодо ініціювання укладення такого договору покладено саме на замовника будівництва, оскільки пов'язується з його зверненням до органу місцевого самоврядування.

Такий договір має бути укладеним в обов'язковому порядку, в межах встановленого строку. Неукладення договору свідчить про недотримання вимог законодавства і має наслідком порушення прав та інтересів відповідної територіальної громади.

Статтею 224 Господарського кодексу України, яка кореспондується з статтею 623 Цивільного кодексу України, передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до положень статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються зокрема неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Згідно зі статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника, збитками та вини.

Відповідач ухилився від укладення з позивачем чи виконкомом міської ради договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Черкаси, що свідчить про його бездіяльність у вчиненні передбачених законодавством обов'язкових дій щодо такого звернення та укладення договору.

Відповідно до ч. 6 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд.

Згідно із п. 2.6 Порядку розмір пайової участі замовників у розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури м. Черкаси визначається від загальної кошторисної вартості будівництва (реконструкції) об'єкта визначеної згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами без урахування витрат на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх та поза майданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій, за формулою П= 10% *(З-В-Б) для нежитлових будівель, де П - розмір пайової участі у грошовому виразі, З - загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта згідно зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва об'єкта містобудування, В - витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж влаштування внутрішніх та поза майданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій, Б- кількість коштів державного або місцевого бюджету використана на будівництво об'єкта. Розрахунковий розмір пайової участі підлягає округленню до цілої гривні.

Так, відповідно до декларації № ЧК143130080801 від 08.04.2013 про готовність об'єкта до експлуатації, кошторисна вартість будівництва за затвердженою проектною документацією складає 394,33 тис. грн. Про здійснення витрат на придбання земельної ділянки в декларації не зазначено, кошти місцевого чи державного бюджету на будівництво названого вище об'єкта не виділялися.

Таким чином, розмір пайової участі у розвитку інженерно транспортної інфраструктури м. Черкаси, який мав би сплатити Відповідач у разі укладення договору пайової участі складає 39478 грн. (10% від кошторисної вартості будівництва), про що обґрунтовано заявили прокурор і позивач, а отже вимоги про стягнення вказаної суми є правомірними та обґрунтованими.

Щодо повноважень прокурора на звернення з даним позовом, колегі суддів зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Слід зазначити, що відповідно до статті 7 Конституції України, в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Згідно з частиною 1 статті 142 Конституції України, матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

В свою чергу Черкаська міська рада не використала надані їй чинним законодавством повноваження щодо відновлення своїх порушених прав, а тому звернення з позовом прокурора є допустимим в даному випадку.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач у відзиві на позовну заяву просив застосувати до спірних правовідносин наслідки спливу строку позовної давності.

Згідно із статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання, перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

При цьому судова колегія вважає за необхідне зауважити, що в разі пред'явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою, уповноваженою на це особою, позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 359/2012/15-ц, від 20.11.2018 у справі №907/50/16 та обґрунтовано врахована і судами попередніх інстанцій у даній справі.

Таким чином, визначаючи початок перебігу позовної давності у цьому спорі, слід враховувати, коли про порушене право дізналася або могла дізнатися саме держава в особі уповноваженого органу, а не конкретний позивач або прокурор. Наведе відповідає висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду України у справах №3-932гс17 від 18.10.2017, №3-869гс17 від 16.08.2017, №3-455гс17 від 07.06.2017, №3-1486гс16 від 22.03.2017, №916/2122/13 від 22.04.2015, №11/163/2011/5003 від 25.03.2015 та підтримується усталеною судовою практикою Верховного Суду, зокрема у постановах від 24.01.2018 у справі № 914/801/17, від 19.06.2018 у справі №922/2756/17.

Як зазначалось вище, обов'язок відповідача на укладення договору мав бути виконаний до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію, а саме до 08.04.2013, при цьому неукладення договору до введення об'єкту в експлуатацію не порушувало права позивача, а отже й перебіг позовної давності розпочався з 08.04.2013, дати реєстрації Декларації про готовність об'єкта до експлуатації зареєстрованої Інспекцією ДАБК у Черкаській області № ЧК143130080801.

Прокурор звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом в інтересах держави в особі Черкаської міської ради лише 27.03.2018, а строк позовної давності сплив 08.04.2016.

Позивачем клопотання про визнання поважними причини пропуску строку позовної давності в суді першої інстанції не заявлялось.

Натомість, Заступник керівника Черкаської місцевої прокуратури у відповіді на відзив на позовну заяву, поданому до суду першої інстанції, та у відзиві на апеляційну скаргу вказав на необґрунтованість заяви про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності.

Заступник керівника Черкаської місцевої прокуратури посилається на те, що позивач дізнався про введення об'єкту будівництва в експлуатацію лише з листа Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради від 25.01.2018, однак доказів на підтвердження вказаних обставин матеріали справи не містять.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №№ 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», наведених у статті 261 ЦК, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо (правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 16.11.2016 у справі № 6-2469цс16).

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтями 13, 74 ГПК України про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, має довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія дійшла висновку, що прокурором та позивачем, в порядку ст. 74 ГПК України, належними і допустимими доказами не спростовано встановлених вище обставин початку перебігу строку позовної давності, а відтак доводи апеляційної скарги про те, що строк позовної давності позивачем не пропущено не заслуговують уваги та відхиляються як необґрунтовані.

Згідно із статтею 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Оскільки позивач жодними доводами та доказами обставин поважності пропуску строку позовної давності у даній справі не обґрунтовує, судова колегія відмовляє у задоволенні позову у зв'язку із застосуванням наслідків спливу строку позовної давності, унормованих ч. 4 ст. 267 ЦК України.

Відповідно до п. 2 ч 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення відповідно до ст. 277 ГПК України, зокрема, є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а саме щодо початку перебігу строків позовної давності.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга б/н від 06.11.2018 (вх. 09.1-13/1288/18 від 14.11.2018) Товариства з обмеженою відповідальністю «Союзпостачзбут» на рішення Господарського суду Черкаської області від 03.10.2018 у справі № 925/283/18 підлягає задоволенню. Суд апеляційної інстанції скасовує рішення Господарського суду Черкаської області від 03.10.2018 у справі № 925/283/18 та приймає нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Судові витрати в порядку ст. 129 ГПК України покладаються на позивача (Черкаську міську раду).

Керуючись ст. ст. 129, 253-254, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Союзпостачзбут» на рішення Господарського суду Черкаської області від 03.10.2018 у справі № 925/283/18 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 03.10.2018 у справі № 925/283/18 скасувати, ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову відмовити повністю.

3. Стягнути з Черкаської міської ради (18001, Черкаська область, м. Черкаси, вул. Б.Вишневецького,36; ідентифікаційний код: 25212542) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Союзпостачзбут» (18016, Черкаська область, м. Черкаси, вул. Орджонікідзе, 173; ідентифікаційний код: 21388385) 2 643 (дві тисячі шістсот сорок три) грн 00 коп. судового збору, понесеного у зв'язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції.

4. Доручити Господарському суду Черкаської області видати наказ на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду.

5. Справу № 925/283/18 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Сторони мають право оскаржити постанову до Верховного Суду в порядку, визначеному ст. ст. 286-291 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді А.О. Мальченко

С.Я. Дикунська

Повний текст постанови складено 07.03.2019