20. Розміщення згаданих фотоілюстрацій за результатами робочої поїздки, на думку позивача, свідчить про порушення кандидатом на пост Президента України ОСОБА_4 вимог і обмежень, визначених Законом № 474-XIV, що й зумовило звернення до суду з цим позовом.

V. Нормативне врегулювання

21. Відповідно до частини шостої статті 103 Конституції України порядок проведення виборів Президента України встановлюється законом.

22. Спеціальним законом, що регламентує основні засади виборів Президента України та порядок їх проведення, в тому числі порядок фінансування виборів Президента України та проведення передвиборної агітації, є Закон № 474-XIV.

23. За приписами частини третьої статті 3 Закону № 474-XIV усі кандидати на пост Президента України мають рівні права і можливості брати участь у виборчому процесі.

24. Частина четверта цієї ж статті визначає, що рівність прав і умов участі у виборчому процесі забезпечується:

1) забороною привілеїв чи обмежень кандидатів на пост Президента України за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками;

2) забороною втручання органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування у виборчий процес, за винятком випадків, передбачених цим Законом;

3) забороною використання для фінансування передвиборної агітації інших коштів, крім коштів Державного бюджету України та коштів виборчих фондів кандидатів на пост Президента України;

4) рівним та неупередженим ставленням органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, їх службових та посадових осіб до кандидатів на пост Президента України;

5) рівним та неупередженим ставленням засобів масової інформації до кандидатів на пост Президента України.

25. Наведені принципи знайшли своє продовження у частині другій статті 11 Закону № 474-XIV, відповідно до якої виборчий процес здійснюється, зокрема, на засадах: законності та заборони незаконного втручання будь-кого у цей процес; рівності всіх кандидатів на пост Президента України; свободи передвиборної агітації, рівних умов доступу кандидатів на пост Президента України до засобів масової інформації; неупередженості органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, закладів, установ і організацій, їх керівників, інших посадових і службових осіб до кандидатів на пост Президента України, партій (пункти 1, 3, 4, 6, 7 цієї статті).

26. Відповідно до пункту 3 частини четвертої цієї ж статті одним з етапів виборчого процесу є проведення передвиборної агітації.

27. Абзац перший частини першої статті 58 Закону № 474-XIV визначає поняття передвиборної агітації як здійснення будь-якої діяльності з метою спонукання виборців голосувати за або не голосувати за певного кандидата на пост Президента України. Передвиборна агітація може здійснюватися у будь-якій формі та будь-якими засобами, що не суперечать Конституції України та законам України.

28. Згідно з абзацом другим частини першої цієї ж статті передвиборна агітація може проводитися у таких формах: проведення зборів громадян, інших зустрічей з виборцями; проведення мітингів, походів, демонстрацій, пікетів; проведення публічних дебатів, дискусій, "круглих столів", прес-конференцій стосовно положень передвиборних програм та політичної діяльності партій - суб'єктів виборчого процесу чи політичної діяльності кандидатів на пост Президента України; оприлюднення в друкованих та аудіовізуальних (електронних) засобах масової інформації політичної реклами, виступів, інтерв'ю, нарисів, відеофільмів, аудіо- та відеокліпів, інших публікацій та повідомлень; розповсюдження виборчих листівок, плакатів та інших друкованих агітаційних матеріалів чи друкованих видань, в яких розміщено матеріали передвиборної агітації; розміщення друкованих агітаційних матеріалів чи політичної реклами на носіях зовнішньої реклами; проведення концертів, вистав, спортивних змагань, демонстрації фільмів та телепередач чи інших публічних заходів за підтримки партії - суб'єкта виборчого процесу чи кандидата на пост Президента України, а також оприлюднення інформації про таку підтримку; публічні заклики голосувати за або не голосувати за кандидата на пост Президента України або публічні оцінки діяльності кандидата на пост Президента України; встановлення агітаційних наметів; в інших формах, що не суперечать Конституції України та законам України.

29. Частинами третьою-п'ятою статті 58 Закону № 474-XIV визначено, що до передвиборної агітації не відносяться офіційні повідомлення в період виборчого процесу (без коментарів, які можуть мати агітаційний характер, а також відео-, аудіозаписів, кінозйомок, фотоілюстрацій) про дії кандидатів на пост Президента України, пов'язані з виконанням ними посадових (службових) повноважень, передбачених Конституцією України або законами України.

Передвиборна агітація здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, що виділяються на підготовку і проведення виборів, для цілей, визначених цим Законом, та коштів виборчих фондів кандидатів на пост Президента України.

Передвиборна агітація за рахунок коштів Державного бюджету України, що виділяються на підготовку і проведення виборів, здійснюється з додержанням принципу рівних умов надання кандидатам на пост Президента України однакових друкованих площ у друкованих засобах масової інформації та ефірного часу на радіо і телебаченні.

30. Загальний порядок використання засобів масової інформації під час передвиборної агітації врегульовано статтею 60 Закону № 474-XIV, частини перша та друга якої визначають, що передвиборна агітація з використанням засобів масової інформації усіх форм власності проводиться з дотриманням принципу рівних умов та в порядку, передбаченому цим Законом.

Передвиборна агітація у засобах масової інформації проводиться у формі публічних дебатів, дискусій, "круглих столів", прес-конференцій, інтерв'ю, виступів, політичної реклами, теленарисів, відеофільмів, інших публікацій та повідомлень про кандидата на пост Президента України, партію, яка висунула кандидата, та в інших формах, що не суперечать Конституції України та законам України.

31. Стаття 61 указаного Закону визначає порядок використання електронних (аудіовізуальних) засобів масової інформації. Так, згідно з частиною першою цієї норми телерадіоорганізації усіх форм власності зобов'язані не пізніш як за дев'яносто днів до дня виборів опублікувати в друкованих засобах масової інформації розцінки вартості однієї хвилини (секунди) ефірного часу. Телерадіоорганізації, які ведуть мовлення на загальнонаціональних каналах, здійснюють таку публікацію в газетах "Голос України" та "Урядовий кур'єр", регіональні та місцеві телерадіоорганізації - у відповідних регіональних та місцевих друкованих засобах масової інформації державної чи комунальної форми власності.

32. Фінансове і матеріально-технічне забезпечення підготовки та проведення виборів Президента України врегульовано Розділом VI Закону № 474-XIV. Так, відповідно до частин першої-третьої статті 37 цього Закону витрати на підготовку та проведення виборів Президента України здійснюються виключно за рахунок коштів Державного бюджету України, виділених на підготовку та проведення виборів Президента України, та коштів виборчих фондів кандидатів на пост Президента України.

Кандидат на пост Президента України, зареєстрований Центральною виборчою комісією, для фінансування передвиборної агітації зобов'язаний утворити свій виборчий фонд, що формується в порядку, встановленому цим Законом.

Фінансування передвиборних агітаційних заходів чи матеріалів передвиборної агітації з джерел, не передбачених частиною другою цієї статті, незалежно від наявності погодження з партіями - суб'єктами виборчого процесу чи кандидатами на пост Президента України, забороняється.

33. Порядок всебічного і об'єктивного висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування засобами масової інформації і захисту їх від монопольного впливу органів тієї чи іншої гілки державної влади або органів місцевого самоврядування, визначає Закон України від 23 вересня 1997 року №539/97-ВР «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» (надалі - Закон № 539/97-ВР), відповідно до статті 1 якого у цьому Законі вживаються терміни у такому значенні:

висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні - одержання, збирання, створення, поширення, використання і зберігання інформації про діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування, задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб про роботу цих органів;

державне замовлення на висвітлення діяльності органів державної влади - замовлення на висвітлення діяльності Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, розміщення якого забезпечує Національна рада України на каналах телерадіоорганізацій України, яке оформляється відповідно постановами Верховної Ради України, розпорядженнями Президента України, Кабінету Міністрів України;

аудіовізуальний (електронний) засіб масової інформації органу державної влади чи органу місцевого самоврядування - засіб масової інформації, засновником (співзасновником) якого є орган державної влади або орган місцевого самоврядування і який повністю або частково утримується за рахунок державного чи місцевих бюджетів;

порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування - розклад, обсяг, форми і методи оприлюднення відомостей про діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування в межах визначених цим Законом квот часу, газетних (журнальних) площ та виділених коштів;

офіційні друковані видання - видання Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, центральних органів виконавчої влади, інших державних органів із спеціальним статусом, що видаються з метою опублікування нормативно-правових актів, рішень цих органів та інформації, обов'язковість опублікування якої передбачена законодавством, під час підготовки яких не використовується творча праця журналістів;

інформаційні служби органів державної влади та органів місцевого самоврядування - структурні підрозділи цих органів, що виконують інформаційно-аналітичні функції та забезпечують зв'язки із засобами масової інформації, громадськістю;

офіційна інформація органів державної влади та органів місцевого самоврядування (далі - офіційна інформація) - офіційна документована інформація, створена в процесі діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, яка доводиться до відома населення в порядку, встановленому Конституцією України, законами України «Про інформацію» та «Про доступ до публічної інформації", цим Законом.

34. За змістом частини другої статті 10 Закону № 539/97-ВР обов'язковому висвітленню в аудіовізуальних засобах масової інформації підлягають, зокрема, робочі поїздки Президента України по країні.

35. Відповідно до пункту 3 Положення про Адміністрацію Президента України, затвердженого Указом Президента України від 2 квітня 2010 року № 504/2010 (у редакції від 5 липня 2016 року; надалі - Положення № 504/2010) основними завданнями Адміністрації є організаційне, правове, консультативне, інформаційне, експертно- аналітичне та інше забезпечення здійснення Президентом України визначених Конституцією України повноважень.

36. Підпункт 16 пункту 4 Положення визначає, що Адміністрація, відповідно до покладених на неї завдань, забезпечує, зокрема, роботу офіційного Інтернет-представництва Президента України, розміщує на його веб-сайті проекти законів України та актів Президента України, які потребують широкого обговорення, закони України, підписані Президентом України, укази і розпорядження Президента України, а також іншу інформацію про діяльність Президента України, Адміністрації.

VІ. Оцінка суду

37. Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши зібрані у справі докази, колегія суддів дійшла таких висновків.

38. Аналіз положень частини першої статті 58 Закону № 474-XIV дає підстави для висновку про те, що до передвиборної агітації слід відносити будь-яку діяльність, метою здійснення якої є спонукання виборців голосувати або не голосувати за певного кандидата на пост Президента України.

39. Тому, визначальним для віднесення діяльності до передвиборної агітації є встановлення її мети, якою є спонукання виборців голосувати або не голосувати за певного кандидата на пост Президента України.

40. Колегія суддів, ураховуючи вищенаведені законодавчі положення, проаналізувала зміст оприлюдненого Адміністрацією Президента України повідомлення із фотоілюстраціями із зображенням Президента України

ОСОБА_4 за результатом робочої поїздки до Одеської області 2 березня 2019 року та встановила, що названа фотоілюстрація не спрямована на спонукання виборців до голосування за або проти певного кандидата, не містить тверджень і не дає підстав для виникнення оціночних суджень про переваги або недоліки певного кандидата, не надає переваги певному кандидату у будь-якій формі. Крім того, позивач не доводив протилежного.

41. Отже, оприлюднене Адміністрацією Президента України повідомлення із фотоілюстраціями із зображенням Президента України ОСОБА_4 за результатом робочої поїздки до Одеської області 2 березня 2019 року не може бути визнано передвиборною агітацією.

42. Твердження апелянта, що мета стосовно розміщення повідомлень не має значення для кваліфікації відповідних дій як проведення передвиборної агітації спростовуються таким.

43. Як уже зазначено, частиною першою статті 58 Закону № 474-XIV встановлено форми і засоби передвиборної агітації та закріплено поняття передвиборної агітації, зокрема, передвиборна агітація - це здійснення будь-якої діяльності з метою спонукання виборців голосувати за або не голосувати за певного кандидата на пост Президента України.

44. Зі змісту частини третьої цієї статті випливає, що до передвиборної агітації не відносяться офіційні повідомлення в період виборчого процесу (без коментарів, які можуть мати агітаційний характер, а також відео-, аудіозаписів, кінозйомок, фотоілюстрацій) про дії кандидатів на пост Президента України, пов'язані з виконанням ними посадових (службових) повноважень, передбачених Конституцією України або законами України.

45. Тобто, цією нормою виокремлено, які дії зазначених кандидатів на пост Президента України не належать до передвиборної агітації, саме таке завдання закладено в цій нормі.

46. Разом із цим, колегія суддів доходить висновку, що цією нормою не встановлено, на відміну від уявлення позивача, що офіційне повідомлення (крім коментарів агітаційного характеру), а також відео-, аудіо записи, кінозйомки, фотоілюстрації, які його супроводжують, автоматично вважаються передвиборною агітацією.

47. Підставою для такого висновку є нормативне визначення поняття передвиборної агітації, критеріальною ознакою якої є її мета: спонукання виборців голосувати за або не голосувати за певного кандидата на пост Президента України. Відсутність такої складової (мети) позбавляє сенсу кваліфікацію офіційного повідомлення як передвиборної агітації.

48. Отже, аргументація апелянта стосовно тлумачення змісту частини третьої статті 58 Закону № 474-XIV є помилковою, оскільки критерієм передвиборної агітації, відповідно до частини першої цієї статті, є наявність у діяльності з поширення інформації мети спонукання виборців голосувати за або не голосувати за певного кандидата на пост Президента України. Тому діяльність з поширення інформації, щодо якої така мета не встановлена, не може вважатися передвиборною агітацією.

49. Водночас, щодо застосування до спірних правовідносин норм Закону № 539/97-ВР, та, відповідно, статей 60, 61 Закону № 474-XIV, слід зазначити таке.

50. Колегія суддів зауважує на відсутності в Україні належного нормативно-правового регулювання суспільних відносин щодо створення (реєстрації) та функціонування засобів масової інформації у мережі Інтернет. При цьому загальний аналіз законодавства України, в тому числі законів № 474-XIV, від 18 листопада 2003 року № 1280-IV «Про телекомунікації», від 21 грудня 1993 року № 3759-XII «Про телебачення і радіомовлення», від 3 липня 1996 року № 270/96-ВР «Про рекламу» тощо дає підстави для висновку про непоширення на Інтернет-ЗМІ, а так само будь-які веб-сайти у мережі Інтернет дії поняття «аудіовізуальний (електронний) засіб масової інформації».

51. Незважаючи на споріднену спрямованість із класичними (телевізійними, радіо тощо) засобами масової інформації та ефективність подання інформації для цільової аудиторії, відсутність нормативного врегулювання діяльності у мережі Інтернет унеможливлює ототожнення будь-якого веб-сайту, зокрема інформаційної чи офіційної сторінки органу державної влади, із засобом масової інформації (крім випадку, коли веб-сайт зареєстрований у встановленому законом порядку як засіб масової інформації).

52. Із указаного висновується, що Офіційне Інтернет-представництво Президента України не є засобом масової інформації.

53. Водночас із диспозиції статті 2 Закону № 539/97-ВР випливає роль Офіційного Інтернет-представництва Президента України як джерела офіційної інформації, яка надається засобам масової інформації, а не як самостійного засобу масової інформації. Це повністю відповідає завданню, визначеному підпунктом 16 пункту 4 Положення № 504/2010, згідно з яким Адміністрація Президента України «…створює умови для доступу громадськості до інформації про діяльність Президента України, Адміністрації, забезпечує оперативне надання інформації про діяльність Президента України, Адміністрації засобам масової інформації, забезпечує роботу офіційного Інтернет-представництва Президента України, розміщує на його веб-сайті проекти законів України та актів Президента України, які потребують широкого обговорення, закони України, підписані Президентом України, укази і розпорядження Президента України, а також іншу інформацію про діяльність Президента України, Адміністрації».

54. Отже, розміщення на сайті Офіційного Інтернет-представництва Президента України вищезгаданого повідомлення із фотоілюстраціями є правомірним.

55. Щодо іншої частини доводів позивача колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції, зазначає таке.

56. За правилами пункту 3 частини четвертої статті 246 КАС України у мотивувальній частині рішення зазначається мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

57. Як зазначено у Висновку Консультативної ради європейських суддів від 18 грудня 2008 року № 11 (2008) до уваги Комітету міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, якість судового рішення залежить, головним чином, від якості його обґрунтування, при цьому викладення підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, але є насамперед гарантією проти свавілля, оскільки, по-перше, це зобов'язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати доводи, що становлять основу рішення та забезпечують його правомірність; по-друге, дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система. Підстави прийняття рішення повинні бути узгодженими, чіткими, недвозначними й несуперечливими та давати можливість читачеві прослідкувати логіку міркувань, що призвели до ухвалення суддею рішення. До того ж, обґрунтування повинно засвідчувати дотримання суддею принципів, проголошених Європейським судом з прав людини (а саме додержання прав сторони захисту та права на справедливий суд). Крім того, визнаючи повноваження судді тлумачити закон, слід пам'ятати також і про обов'язок судді сприяти встановленню юридичної визначеності, адже вона гарантує передбачуваність змісту та застосування юридичних норм, сприяючи тим самим забезпеченню високоякісної судової системи.

58. З огляду на таке правове врегулювання, суд першої інстанції дотримався наведеного не в повній мірі.

59. Так, поза увагою суду залишились вимоги позивача про порушення з боку відповідача положень пунктів 1, 2, 3, 4 частини четвертої статті 3 та статті 37 Закону № 474-XIV.

60. Зі змісту статті 37 Закону № 474-XIV слідує, що витрати на підготовку та проведення виборів Президента України здійснюються виключно за рахунок коштів Державного бюджету України виділених на підготовку та проведення виборів Президента України та коштів виборчих фондів кандидатів на пост Президента України. Кандидат на пост Президента України, зареєстрований Центральною виборчою комісією, для фінансування передвиборної агітації зобов'язаний утворити свій виборчий фонд, що формується в порядку, встановленому цим Законом. Фінансування передвиборних агітаційних заходів чи матеріалів передвиборної агітації з джерел, не передбачених частиною другою цієї статті, незалежно від наявності погодження з партіями - суб'єктами виборчого процесу чи кандидатами на пост Президента України, забороняється.

61. Позивач указує на те, що у спосіб розміщення на Офіційному Інтернет-представництві Президента України окресленого повідомлення з фотоматеріалами є проведенням агітації за рахунок бюджетних коштів, якими відає Адміністрація Президента України, а не так як то встановлено статтею 37 Закону № 474-XIV.

62. Суд спростовує такі доводи позивача тим, що судом встановлено, що розміщення на Офіційному Інтернет-представництві Президента України згаданих фотоматеріалів за результатом робочої поїздки не є передвиборною агітацією, а є висвітленням діяльності Президента України, тому на таке висвітлення не поширюються заборони, встановлені статтею 37 Закону № 474-XIV.

63. Стосовно вимог позивача про порушення відповідачем вимог пунктів 1, 2, 3, 4 частини четвертої статті 3 Закону № 474-XIV, то вони спростовуються таким.

64. В основу доводів позивача про порушення відповідачем засад виборчого процесу, зокрема в частині порушення рівності прав і можливостей брати участь у виборчому процесі, що забезпечується забороною привілеїв чи обмежень кандидатів на пост Президента України, втручання органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування у виборчий процес, забороною використання для фінансування передвиборної агітації інших коштів, крім коштів Державного бюджету України та коштів виборчих фондів кандидатів на пост Президента України, а також рівним та неупередженим ставленням органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, їх службових та посадових осіб до кандидатів на пост Президента України, покладено уявлення, що відповідач здійснював протиправну передвиборну агітацію.