ПОСТАНОВА

Іменем України

06 березня 2019 року

Київ

справа №818/1579/16

провадження №К/9901/21745/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, адміністративну справу №818/1579/16

за позовом прокуратури Сумської області до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови про накладення штрафу, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду, прийняту 30 січня 2017 року у складі колегії суддів: головуючого - Бенедик А.П., суддів: Мельнікової Л.В., Донець Л.О.,

І. Суть спору

1. У листопаді 2016 року Прокуратура Сумської області (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в якому просила:

1.1. скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 02 листопада 2016 року №51711855 про накладення на прокуратуру Сумської області штрафу.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що державним виконавцем незаконно винесено постанову про накладення штрафу на прокуратуру Сумської області за невиконання рішення суду без поважних причин.

2.1. На думку позивача, постанова суду не виконана з поважних причин, а саме у зв'язку з відсутністю фінансування на вказані цілі, також позивач зазначає що постанова про відкриття виконавчого провадження була направлена позивачу не своєчасно, крім того позивач звернувся до суду із заявою про роз'яснення постанови суду, що на думку останнього є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій.

2.2. Вважаючи постанову серії ВП № 51711855 від 2 листопада 2016 року про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн. неправомірною, Прокуратура Сумської області звернулася до суду з даним позовом.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 10 березня 2016 року у справі №818/45/16 частково задоволено позов ОСОБА_2 до прокуратури Сумської області:

3.1. зобов'язано прокуратуру Сумської області нарахувати та виплатити на користь позивача заборгованість по заробітній платі за липень-листопад 2015 року відповідно до статті 81 Закону України «Про прокуратуру» з врахуванням індексу інфляції.

4. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року, змінено постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10 березня 2016 року, а саме:

4.1. зобов'язано прокуратуру Сумської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі за період з 15 липня по 30 листопада відповідно до статті 81 Закону України «Про прокуратуру» з урахуванням вже здійснених виплат за цей період.

5. 20 травня 2016 року Харківським апеляційним адміністративним судом був виданий виконавчий лист.

6. 21 липня 2016 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №51711855 про примусове виконання виконавчого листа №818/45/16, виданого Харківським апеляційним адміністративним судом від 20 травня 2016 року про зобов'язання прокуратуру Сумської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі за період з 15 липня по 30 листопада відповідно до статті 81 Закону України «Про прокуратуру» з урахуванням вже здійснених виплат за цей період.

6.1. Боржнику надано строк до семи днів з моменту винесення постанови для самостійного виконання.

6.2. Вищевказана постанова була отримана прокуратурою Сумської області 01 серпня 2016 року, про що свідчить відмітка штампу вхідної кореспонденції на супровідному листі.

7. 05 серпня 2016 року прокуратурою Сумської області на адресу департаменту був надісланий лист про неможливість виконати рішення суду.

7.1. Листом прокуратура повідомила державного виконавця, що оскільки постанова суду є незрозумілою, вони 05 серпня 2016 звернулися до Харківського апеляційного адміністративного суду із заявою про роз'яснення постанови суду.

8. 02 листопада 2016 року у зв'язку з невиконанням боржником рішення суду без поважних причин, у строк, наданий для самостійного виконання, державним виконавцем у відповідності до вимог статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про накладення на боржника штрафу в розмірі 5100 гривень.

8.1. Одночасно з постановою про накладення штрафу боржнику була надіслана і вимога про виконання виконавчого листа № 818/45/16 від 20 травня 2026 року виданого Харківським апеляційним адміністративним судом в триденний строк з дня отримання даної вимоги.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

9. Сумський окружний адміністративний суд постановою від 9 грудня 2016 року у задоволенні позову відмовив повністю.

9.1. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що приймаючи оскаржувану постанову, державний виконавець діяв на підставі та у відповідності до вимог діючого законодавства.

10. Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 30 січня 2017 року, постанову Сумського окружного адміністративного суду від 9 грудня 2016 року скасував та постановив нове рішення яким позов задовольнив повністю.

10.1. скасував постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Борейко М.В. від 02 листопада 2016 року про накладення на прокуратуру Сумської області штрафу у сумі 5100 гривень.

10.2. Задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції виходив з того, що державним виконавцем не вчинялося дій, спрямованих на виконання рішення суду, а лише застосовано санкції за не виконання судового рішення.

IV. Касаційне оскарження

11. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

12. В обґрунтування касаційної скарги зазначає, що оскаржувана постанова є законною та скасуванню не підлягає, свої дії вважає законними, вчиненими в межах наданих йому законом повноважень.

13. Водночас, позивач у відзиві вказує на безпідставність касаційної скарги і просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

14. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

15. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

16. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

17. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

18. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

19. Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

19.1. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

20. Частиною першою статті 129? Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.

21. Аналогічні положення закріплені й у частині другій статті 14 та частині першій статті 255 КАС України (в редакції, чинній на момент постановлення судами оскаржуваних рішень), за змістом яких постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

22. Згідно частини четвертої статті 257 КАС України, примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

23. Статтею 1 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV, в редакції яка діяла на час відкриття виконавчого провадження), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

24. Відповідно до частини першої та частини другої статті 8 Закону № 606-XIV, сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

25. Згідно частини першої статті 17 Закону України № 606-XIV, примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

26. Пунктами 1, 2 частини другої статті 17 Закону України № 606-XIV визначено, що відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: 1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті; 2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

27. Відповідно до частини першої статті 11 Закону № 606-XIV, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

28. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом (частина друга статті 11 Закону № 606-XIV).

29. Як встановлено частиною п'ятою статті 25 Закону № 606-XIV, копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

30. Відповідно до частини першої статті 31 Закону № 606-XIV, копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

31. З огляду на викладене, у випадку відкриття виконавчого провадження, державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня в обов'язковому порядку направляється боржнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідна постанова.

32. 05 жовтня 2016 року набув чинності Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII, який діяв на час прийняття оскаржуваної постанови та розгляду справи судами попередніх інстанцій).

33. Статтею 18 вищевказаного Закону №1404-VIII визначені обов'язки і права виконавців, обов'язковість вимог виконавців.

34. Так, згідно частини першої вказаної статті Закону, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

35. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, серед іншого, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом (частина третя статті 18 Закону № 1404-VIII).

36. Відповідно до частини першої статті 19 Закону № 1404-VIII, сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

37. Боржник зобов'язаний надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження (п. 6 частини п'ятої статті 19 Закону № 1404-VIII).

38. Згідно частини першої статті 63 Закону № 1404-VIII, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

39. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга статті 63 Закону № 1404-VIII).

40. Відповідно до частини першої статті 75 Закону № 1404-VIII, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

41. Виходячи із системного аналізу вищенаведених норм права, колегія суддів дійшла висновку, що накладення на боржника штрафу може бути вчинено державним виконавцем у разі невиконання рішення суду без поважних причин.

42. Згідно статті 31 Закону № 1404-VIII, у разі якщо викладена у виконавчому документі резолютивна частина рішення є незрозумілою, виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення відповідного рішення.

43. У разі якщо зміст виконавчого документа незрозумілий, виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення його змісту.

44. За наявності обставин, що перешкоджають проведенню виконавчих дій (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), або з інших підстав, внаслідок виникнення яких сторони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, виконавець може відкласти проведення виконавчих дій з власної ініціативи або за заявою стягувача чи боржника на строк до 10 робочих днів.

44.1. Про відкладення проведення виконавчих дій виконавець виносить відповідну постанову (стаття 32 Закону № 1404-VIII).

45. Крім того, відповідно до статті 33 Закону № 1404-VIII, за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

45.1. За заявою стягувача виконавець може відстрочити або розстрочити виконання рішення (крім судового рішення), за наявності обставин, передбачених частиною першою цієї статті, про що виносить відповідну постанову.

45.2. За наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

46. Статтею 34 Закону № 1404-VIII передбачені підстави для зупинення вчинення виконавчих дій.

46.1. Так, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі:

1) проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе чи на прохання стягувача, який проходить таку військову службу;

2) зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа;

3) зупинення судом реалізації арештованого майна у разі відсутності іншого майна боржника, на яке може бути звернено стягнення;

4) порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом. Виконавець не зупиняє вчинення виконавчих дій за рішеннями про виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю особи, авторської винагороди, повернення невикористаних та своєчасно неповернутих коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, рішеннями немайнового характеру, у разі перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника);

5) звернення виконавця та/або заінтересованої особи до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п'ятою статті 15 цього Закону;

6) надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення;

7) включення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, яка виникла внаслідок розрахунків за енергоносії з урахуванням дати заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», крім рішень, передбачених абзацом шостим пункту 3.7 статті 3 зазначеного Закону;

8) затвердження плану санації боржника до порушення провадження у справі про банкрутство;

9) надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

46.2. Виконавець не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про обставини, зазначені в частині першій цієї статті, а з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, - у день надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, зупиняє вчинення виконавчих дій, про що виносить відповідну постанову.

46.3. Виконавче провадження з підстави, передбаченої пунктом 7 частини першої цієї статті, не зупиняється в разі стягнення заборгованості перед Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» та/або її дочірнім підприємством, що здійснювало постачання природного газу на підставі ліцензії.

VI. Позиція Верховного Суду

47. Надаючи правову оцінку вищезазначеним обставинам справи, Верховний суд констатує, що безумовною підставою для накладення штрафу є невиконання рішення суду без поважних причин.

48. Посилання позивача на те, що в постанові суду, яка підлягала виконанню, на думку позивача, незрозуміла резолютивна частина рішення в частині стягнення заборгованості по заробітній платі, як на поважність причин невиконання постанови суду, Верховний Суд вважає необґрунтованими з огляду на таке.

49. Так, в постанові Харківського апеляційного адміністративного суду та в постанові державного виконавця конкретно вказаний період часу з 15 липня по 30 листопада, за який необхідно здійснити нарахування і виплату заробітної плати.

50. Звернення позивача з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України та із заявою до Харківського апеляційного адміністративного суду про роз'яснення судового рішення не є поважними причинами невиконання постанови суду.

51. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до Харківського апеляційного адміністративного суду із заявою про роз'яснення судового рішення лише 05 серпня 2016 року, тобто після отримання постанови державного виконавця від 21 липня 2016 року про відкриття виконавчого провадження, хоча постанова Харківського апеляційного адміністративного суду підлягала виконанню з 26 квітня 2016 року, тобто з моменту її проголошення.

52. Верховний Суд зазначає, що касаційне оскарження рішення, а також звернення боржника до суду із заявою про роз'яснення рішення не позбавляє обов'язку останнього виконати рішення суду, та не є обов'язковою підставою для зупинення вчинення виконавчих дій.

53. Крім того, ухвалою Вищого адміністративного суду України про відкриття касаційного провадження від 21 червня 2016 року у справі №К/800/16438/16 відмовлено в задоволенні клопотання прокуратури Сумської області про зупинення виконання постанови Сумського окружного адміністративного суду від 10 березня 2016 року та постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року.

54. Твердження позивача про невиконання постанови суду у зв'язку з відсутністю фінансування є безпідставним, оскільки прокуратурою не надано жодного доказу про відсутність фінансування.

54.1. Із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення позивач не звертався.

55. Отже, постанова державного виконавця відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 02 листопада 2016 року №51711855 про накладення на прокуратуру Сумської області штрафу відповідає вимогам чинного законодавства.

56. Відповідно до частини першої статті 352 КАС суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

57. З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону й фактично встановленим обставинам справи, отже суд апеляційної інстанції скасував її помилково.

Керуючись статтями 3, 262, 263, 341, 344, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задовольнити.

2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду, прийняту 30 січня 2017 року, у цій справі скасувати.

3. Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 9 грудня 2016 року залишити в силі.

4. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О.В. Білоус

Т.Г. Стрелець