ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2019 року

Львів

№857/382/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Бруновської Н.В., Затолочного В.С.,

при секретарі судового засідання: Гнатик А.З.

з участю представників: позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2018 року у справі №1340/4255/18, винесене головуючим суддею Комонрним І.О. проголошене о 12.44 год у м. Львові, повний текст рішення складений 01.12.2018р. за адміністративним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 сільської ради про визнання протиправним і скасування рішення, поновлення на посаді,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА _3 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою ОСОБА_4 сільської ради про визнання протиправним та скасувати рішення XX сесії VII скликання ОСОБА_4 сільської ради №426 від 18.08.2018 року «Про дострокове припинення повноважень сільського голови ОСОБА_4 сільської ради ОСОБА_3С.»; поновлення ОСОБА_3 на посаді сільського голови села Нагачів Яворівського району Львівської області, з 18.08.2018 року; виплатити ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу по дату винесення судового рішення в адміністративній справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Рішення від 16.03.2017 року XIII сесії VII скликання ОСОБА_4 сільської ради № 209 «Про дострокове припинення повноважень голови ОСОБА_4 сільської ради ОСОБА_3 скасовано рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15.08.2018 року в справі №813/995/18 про визнання протиправним і скасування рішення та розпорядження, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яке законної сили на теперішній час не набрало. Не чекаючи остаточного вирішення справи № 813/995/18 та набрання рішенням у цій справі законної сили Відповідач, ОСОБА_4 сільська рада, повторно вчинила дії щодо звільнення Позивача із займаної ним посади. Зазначені дії за своєю сутністю повністю аналогічні тим, які вже вчинялися Відповідачем і були предметом окремого оскарження в судовому порядку. Вказує, що із змісту відповідного протоколу засідання сесії, безпосередньою причиною виникнення даного питання слугувало те, що в першій інстанції рішення № 209 від 16.03.2018 року було скасовано оскільки в процесі його оформлення було допущено ряд помилок. При цьому, оскільки суд таким чином підтвердив повноваження ОСОБА_3 як сільського голови, то це до нового року спричинить двовладдя у сільській раді. За таких обставин правильним, на переконання Позивача, є висновок про те, що прийняття оскаржуваного рішення XX сесії VII скликання № 426 від 18.08.2018 року «Про дострокове припинення повноважень сільського голови ОСОБА_4 сільської ради ОСОБА_3 зумовлено скасуванням судом першої інстанції попереднього рішення сільської ради аналогічного характеру і фактично свідчить про те, що Відповідач, ОСОБА_4 сільська рада, всупереч відповідного судового рішення має намір надалі не допускати Позивача до виконання посадових обов'язків або утруднювати їх виконання. Позивач вказує, що законодавство України про місцеве самоврядування не передбачає можливості повторного дострокового припинення повноважень сільського голови з огляду на визнання судом незаконним та скасування рішення сільської ради про дострокове припинення його повноважень. Зазначені обставини свідчать також про те, що зі сторони Відповідача, ОСОБА_4 сільської ради, має місце перевищення повноважень та зловживання наданим законом правом на прийняття рішення про дострокове припинення повноважень сільського голови.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення суду ухвалено без врахування обставин, що мають значення для вирішення справи та внаслідок помилкової оцінки судом фактичних обставин справи та їх неправильної правової кваліфікації. Зазначає, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,030 га в оренду ЗАТ «ОСОБА_5Ес.Ем» було у встановленому порядку затверджено рішенням XIV сесії V скликання ОСОБА_4 сільської ради № 209 від 24.11.2008 р. «Про затвердження проекту землеустрою та передачу в оренду земельної ділянки», яке, своєю чергою, підписано сільським головою ОСОБА_3 Таким чином будь-яких перешкод у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ЗАТ «ОСОБА_5Ес.Ем» чи передачі її в оренду позивач ніколи не чинив. Водночас обов'язок укласти угоду оренди земельної ділянки та зареєструвати згідно вимог чинного законодавства також покладено на ЗАТ «ОСОБА_5Ес.Ем». Контроль за виконанням даного рішення покладено на землевпорядника ОСОБА_6 (п. 7 рішення). Крім цього, будь-яких звернень ЗАТ «ОСОБА_5 Ем.», які б надходили до сільської ради в період з 24.11.2008 року по 05.07.2018 (що становить майже 10 років з моменту ухвалення відповідного рішення) і стосувалися спонукання сільської ради до укладення відповідного договору оренди, відповідачем ОСОБА_4 сільської радою в обґрунтування позову не надано, є підстави для твердження, що потенційний орендар ЗАТ «ОСОБА_5Ес.Ем» сам втратив інтерес в укладенні відповідного договору, тому судом першої інстанції не встановлено наявність та ступінь вини саме позивача ОСОБА_3 у неукладенні в 2008 році з ЗАТ «ОСОБА_5Ес.Ем» договору оренди земельної ділянки, що має бути обов'язковою передумовою для висновку про правомірність припинення його повноважень як сільського голови з цих підстав.

Щодо службового автомобіля. Згідно рішення ОСОБА_4 сільської ради №472 від 20.12.2012 року відповідачем придбано службовий автомобіль, однак, з часу його придбання в порушення вимог ст. 10 Закону України «Про дорожній рух» облік осіб, допущених до керування цим транспортним засобом не ведеться. Разом з тим, за змістом ст. 10 Закону України «Про дорожній рух» здійснення обліку осіб, які допускаються до керування транспортним засобом належить до компетенції власників транспортних засобів, яким у даному випадку є відповідач ОСОБА_4 сільська рада. Таким чином вирішення питання щодо обліку осіб, допущених до керування транспортним засобом, який придбаний ОСОБА_4 сільською радою, покладається на ОСОБА_4 сільську раду як орган місцевого самоврядування, а не Нагачівського сільського голову як посадову особу відповідної ради. За таких обставин Львівським окружним адміністративним судом не розмежовано повноважень ОСОБА_4 сільської ради як органу місцевого самоврядування та Нагачівського сільського голови щодо обліку осіб, допущених до керування транспортним засобом, внаслідок чого зроблено безпідставний та необґрунтований висновок про наявність відповідного обов'язку саме у позивача та його невиконання. Твердження суду першої інстанції про самовільне користування позивачем автомобілем, чим відповідачу ОСОБА_4 сільській раді заподіяно матеріальні збитки, також позбавлено правових підстав, оскільки прийняте депутатами на XX сесії VII скликання рішення № 429 від 18.08.2018 року «Про відшкодування матеріальної шкоди» не може слугувати підтвердженням факту користування позивачем автомобілем сільської ради ні, тим, більше, підтвердженням факту заподіяння діями позивача будь-яких збитків сільській раді.

Стосовно відсутності позивача на робочому місці з 01.02.2018 року по 18.08.2018 року без поважних причин, що підтверджується долученими до справи табелями обліку робочого часу, позивач зазначає, що у відповідний період часу він був з об'єктивних причин позбавлений можливості реалізовувати будь-які повноваження сільського голови у зв'язку із змінами, які були внесені до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в частині зміни керівника ОСОБА_4 сільської ради з ОСОБА_3 на ОСОБА_7, що підтверджується Випискою з відповідного реєстру, яка знаходиться у матеріалах справи. Аналогічним чином були внесені зміни до складу осіб, які мають право першого підпису фінансових документів сільської ради в органах Казначейства, підтвердження чого теж знаходиться у матеріалах справи.

Окрім наведеного, 02.03.2018 року офіційним листом сільської ради його було повідомлено про факт його звільнення із займаної ним посади, а депутатами сільської ради йому неодноразово чинилися перешкоди в доступі до його робочого місця та кабінету, що було предметом звернення позивача до правоохоронних органів та фактично унеможливлювало його перебування на робочому місці.

Таким чином, оскільки відповідач ОСОБА_4 сільська рада своїми протиправними діями фактично та юридично унеможливила перебування позивача ОСОБА_3 на посаді сільського голови с. Нагачів, висновок суду про те, що у зазначений вище період він без поважних причин та за наявності своєї вини не перебував на робочому місці суперечить фактичним обставинам справи та закону.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідачем поданий відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що в основу апеляційної скарги покладено особисті міркування позивача не підтверджені жодним належним доказом. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримала з підстав наведених у скарзі, просила рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечив, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що Розпорядженням виконуючого обов'язки сільського голови ОСОБА_4 сільської ради від 17 липня 2018 року №30 скликано сесію ОСОБА_4 сільської ради, до порядку денного якої внесено, серед інших, питання про дострокове припинення повноважень Нагачівського сільського голови.

Результати проведення двадцятої сесії сьомого скликання ОСОБА_4 сільської ради оформлено протоколом №20 від 18.08.2018 року.

За результатами розгляду порядку денного ОСОБА_4 сільською радою 18.08.2018р. прийнято рішення №426 «Про дострокове припинення повноважень сільського голови ОСОБА_4 сільської ради ОСОБА_3С.» відповідно до п.1 якого вирішено з 18.08.2018 року достроково припинити повноваження сільського голови ОСОБА_4 сільської ради ОСОБА_3 згідно п.3 ст.79 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Суд першої інстанції в задоволенні позову відмовив з тих підстав, що встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про наявність передбачених частиною 2 статті 79 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» підстав для дострокового припинення повноважень сільського голови, відтак рішення про дострокове припинення повноважень сільського голови, прийняте шляхом таємного голосування більш як двома третинами депутатів (12 депутатами від загальної кількості 14 депутатів), відповідає вимогам чинного законодавства.

Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Як слідує, з оскаржуваного рішення, таке прийнято у відповідності до п.3 ст.79 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», на підставі висновків депутатських комісій, за порушення Конституції та законів при наданні дозволу на встановлення станції мобільного зв'язку, експлуатації службового автомобіля, самоусунення від виконання посадових обов'язків, порушення етики та присяги посадової особи місцевого самоврядування, низький рівень господарської діяльності по забезпеченню благоустрою, стану доріг.

Відповідно до частини 4 статті 55 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у своїй діяльності голова ради є підзвітним раді та може бути звільнений з посади радою шляхом таємного голосування. Питання про звільнення голови ради може бути винесено на розгляд ради на вимогу не менш як третини депутатів від загального складу ради.

Відповідно до пункту 16 частини 1 статті 26 цього ж Закону рішення щодо дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови у випадках, передбачених цим Законом, приймається виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Частиною 3 статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що повноваження сільського, селищного, міського голови можуть бути припинені достроково у випадках, передбачених статтею 79 цього Закону, що має наслідком звільнення його з посади.

Статтею 79 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено випадки дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови.

Згідно із частиною 2 статті 79 Закону, повноваження сільського, селищного, міського голови можуть бути також достроково припинені, якщо він порушує Конституцію або закони України, права і свободи громадян, не забезпечує здійснення наданих йому повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 79 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» повноваження сільського, селищного, міського голови за наявності підстав, передбачених частиною другою цієї статті, можуть бути припинені достроково за рішенням місцевого референдуму або за рішенням відповідної ради, прийнятим шляхом таємного голосування не менш як двома третинами голосів депутатів від загального складу ради.

Частиною 4 статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільський голова, зокрема, забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади; скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради; забезпечує виконання рішень місцевого референдуму, відповідної ради, її виконавчого комітету; є розпорядником бюджетних коштів, використовує їх лише за призначенням, визначеним радою.

Частинами 5 та 6 вказаної визначено, що статті сільський голова несе персональну відповідальність за здійснення наданих йому законом повноважень; при здійсненні наданих повноважень сільський голова є підзвітним, підконтрольним і відповідальним перед територіальною громадою, відповідальним - перед відповідною радою, а з питань здійснення виконавчими органами ради повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольним відповідним органам виконавчої влади.

З матеріалів справи слідує, що прийняттю оскаржуваного рішення передувало обговорення депутатами фактів порушення позивачем законодавства України, зокрема: невиконання рішення сесії про укладення договору оренди земельної ділянки з ПРАТ «Київстар» (№209 від 24.11.2008 р.); самовільне користування автомобілем та завдання матеріальних збитків; відсутність на робочому місці без поважної причини протягом 6 місяців; поведінка яка суперечить присязі посадової особи органу місцевого самоврядування; кримінальне провадження щодо ОСОБА_3 за фактом крадіжки печаток сільської ради.

Відповідач наведені підстави звільнення у рішенні обґрунтовує наступним.

Так, рішенням ОСОБА_4 сільської ради від 24.11.2008р. передано в оренду земельну ділянку площею 0,030 га терміном на 25 років для будівництва та обслуговування базової станції мобільного зв'язку ЗАТ «ОСОБА_5Ес.Ем», проте договір оренди не укладено, натомість згідно листа компанії «Київстар», така земельна ділянка орендується у ФГ «Букір».

Апелянт зазначає, що будь-яких звернень ЗАТ «ОСОБА_5 Ем.», які б надходили до сільської ради в період з 24.11.2008 року по 05.07.2018 (що становить майже 10 років з моменту ухвалення відповідного рішення) і стосувалися спонукання сільської ради до укладення відповідного договору оренди, відповідачем ОСОБА_4 сільської радою в обґрунтування заперечення позову не надано.

Проте, такі доводи апелянта є безпідставним, оскільки підставою прийняття відповідачем оскаржуваного рішення є тривале невиконання позивачем, фактично 10 років, посадових обов'язків сільського голови, який одночасно є головною виконавчого комітету сільської ради ( п.12 п. 16 ч.4 ст.42 Закону України « Про місцеве самоврядування в Україні) та порушення ст. 144 Конституції про обов'язковість рішень органу місцевого самоврядування, оскільки як зазначає відповідач, вишка мобільного зв’язку встановлена посеред села у 2008 році.

Згідно рішення ОСОБА_4 сільської ради №472 від 20.12.2012 року сільською радою придбано автомобіль, однак з часу придбання службового автомобіля, в порушення вимог ст. 10 Закону України «Про дорожній рух», облік осіб допущених до керування таким транспортним засобом не ведеться.

Апелянт вважає, що вирішення питання щодо обліку осіб, допущених до керування транспортним засобом, який придбаний ОСОБА_4 сільською радою, покладається на ОСОБА_4 сільську раду як орган місцевого самоврядування, а не Нагачівського сільського голову як посадову особу відповідної ради.

Проте, апеляційний суд вважає такі доводи апелянта безпідставними, оскільки використання службового автотранспорту відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2003 р. №848 «Про впорядкування використання легкових автомобілів бюджетними установами та організаціями», ст. ст. 29, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування», службовий легковий автомобіль закріплюється за сільським головою, а у разі його відсутності за особою, яку сільський голова призначає відповідальною. Права керування автомобілем щодо певної особи підтверджується розпорядженням сільського голови. Позивачем, з часу придбання автомобіля сільською радою, розпоряджень щодо транспортного засобу не приймалось, що свідчить про не неналежне виконання позивачем його посадових обов’язків.

Відсутність на робочому місці з 01.02.2018 року по 18.08.2018 року підтверджується долученими до справи табелями обліку робочого часу. Доказів поважності причин невиходу на роботу позивачем не надано.

Крім цього, Рішення від 16.03.2017 року XIII сесії VII скликання ОСОБА_4 сільської ради № 209 «Про дострокове припинення повноважень голови ОСОБА_4 сільської ради ОСОБА_3 скасовано рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15.08.2018 року в справі №813/995/18. Позивачем не надано належних та допустимих доказів факту його звернення щодо виконання вказаного рішення суду та фактів недопуску до роботи.

Крім цього, відповідачем в підтвердження поведінки не сумісної з посадою надано копію витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань про кримінальне провадження щодо позивача за фактом крадіжки печаток сільської ради.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що встановлені судом фактичні обставини справи, свідчать про наявність підстав передбачених частиною 2 статті 79 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» для дострокового припинення повноважень сільського голови, відтак рішення про дострокове припинення повноважень сільського голови, прийняте шляхом таємного голосування більш як двома третинами депутатів (12 депутатами від загальної кількості 14 депутатів), відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши оскаржене позивачем рішення, апеляційний суд вважає, що таке відповідає критеріям, визначеним ст. 2 КАС України, а представлені відповідачем на заперечення позовних вимог докази у своїй сукупності не дають підстав вважати що рішення чи дії відповідача є протиправними, а натомість вказують на те, що такі прийняті відповідачем обґрунтовано, з дотриманням вимог Конституції та законів України, в межах повноважень та спосіб, передбачений чинним законодавством України та підстав для визнання їх протиправними та скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 – залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2018 року у справі №1340/4255/18 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя

ОСОБА_8

судді

ОСОБА_9

ОСОБА_10

Повний текст постанови складено 07.03.2019р.