ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 березня 2019 року № 826/14506/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.

розглянувши у спрощеному проваджені адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києві Пенсійного фонду Українипровизнання протиправними дій та зобов`язання вчинити діїВ С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та Пенсійного фонду України, у якому просив суд:

- визнати неправомірними рішення, викладені у листах відповідача Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 02 квітня 2018 року №18184/05, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 12 червня 2018 року №18446/02 та від 23 червня 2018 року №27462/02 про визнання страхового стажу позивача на посадах державного службовця: 21 рік, 4 місяці, 11 днів та Пенсійного фонду України від 29 серпня 2018 року №17418/Л-18 про визнання стажу позивача на посадах державного службовця 36 років 7 місяців 10 днів;

- зобов`язати вчинити дії визнати страховий стаж позивача на посадах державного службовця: 36 років 7 місяць 10 днів;

- зобов`язати відповідачів Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві та Пенсійний фонд України задовольнити заяву позивача ОСОБА_1 про визнання страхового стажу на посадах державного службовця та зобов`язати вчинити дії визнати страховий стаж позивача на посадах державного службовця: 36 років 7 місяців 10 днів відповідно до пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIIІ, статей 25, 27 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ, статті 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 вересня 2018 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач Пенсійний фонд України надав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог, виходячи з того, що в трудовій книжці позивача відсутні необхідні записи, а саме присвоєння відповідного рангу та прийняття присяги державного службовця, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають. Крім того, наголосив на тому, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2017 року позивачу відмовлено в зарахуванні стажу роботи з 01 серпня 1977 по 11 листопада 1980 року.

Представник відповідача Головного управління Пенсійного фонду України зазначив, що позивач не має право на пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про державну службу» у зв`язку з тим, що на момент звернення не мав 20-ти річного відпрацьованого стажу на відповідних посадах державної служби.

Позивач подав відповідь на відзив, в якому зазначив, що посилання відповідачів на відсутність відповідного стажу не відповідають дійсності, оскільки постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2017 року у справі №826/8156/17 встановлено право позивача на отримання пенсії та визнано право позивача на зарахування до трудового стажу періоду роботи 16 років 07 місяців 02 дні.

Крім того, просив доповнити пункти 1, 3 прохальної частини, а саме викласти його наступним чином:

- «Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Пенсійного фонду України про визнання неправомірним рішень, викладених у листах Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 02 квітня 2018 року №18184/05, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 12 червня 2018 року №18446/02, від 23 червня 2018 року №27462/02, від 04 липня 2018 року №32758/02/Л-2858 та Пенсійного фонду України від 29 серпня 2018 року №17418/Л-18 про визнання стажу позивача на посадах державного службовця 21 рік, 4 місяці, 11 днів та зобов`язання вчинити дії визнати страховий стаж на посадах державного службовця: 36 років 7 місяців 10 днів задовольнити повністю»;

- «Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та Пенсійного фонду України на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 704,80 грн.».

В той же час, наголосив на тому, що період роботи з 01 серпня 1977 року по 11 листопада 1980 року підлягає зарахуванню до трудового стажу, оскільки робота на зазначених посадах відноситься до державної служби.

Щодо надання належних доказів в підтвердження даного факту, зазначив, що у відповіді Галузевого державного архіву Міністерства оборони України щодо надання посадових інструкцій та інших документів щодо виконання службових обов`язків по Квартирно - експлуатаційному управлінню Київського військового округу від 19 червня 2018 року №179/1/7353 зазначено: «Посадові інструкції та інші документи щодо виконання службових обов`язків по Квартирно-експлуатаційному управлінню Київського військового округу на зберігання до архіву не надходили». Копію зазначеної відповіді до матеріалів справи не долучено, у зв`язку з застереженням, що лист не підлягає копіюванню.

У зв`язку з цим, позивач звернувся до Міністерства оборони України з цього самого питання та отримав відповідь Головного квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України від 25 липня 2018 року №303/7/1/861, де зазначено: «Відповідно до вимог нормативно-правових актів Міністерства оборони України, посадові інструкції, які створені у період з 1977 по 1980 рік тривалому зберіганню не підлягали та були знищені у встановленому порядку».

Тому, враховуючи вищезазначені норми, позивач, з незалежних від нього підстав, не має можливості надати підтверджуючі документи.

Проте, надав наказ Міністра оборони СРСР від 19 серпня 1982 року №200, яким скасовано наказ Міністра оборони СРСР 1969 року №300, яким були затверджені посадові інструкції по відповідній посаді.

В той же час, наказом Міністерства оборони СРСР від 19 серпня 1982 року №200 затверджено посадову інструкцію інспектора-ревізора, якою передбачено здійснення організаційно-розпорядчих і консультативно-дорадчих функцій за посадою інспектора ревізора.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, працював 36 років 07 місяців 10 днів на наступних посадах:

- з 01.08.1977 по 11.11.1980 - в управлінні Київського військового округу: інспектор-ревізор, бухгалтер-ревізор,

- з 14.11.1980 по 20.07.1990 - в апараті головного контролера-ревізора Міністерства фінансів України по м. Києву: контролер-ревізор, старший контролер-ревізор, контролер-ревізор 1 категорії,

- з 20.07.1990 по 05.05.1992 - в Державній податковій інспекції по Ленінському району (Старокиївському) міста Києва: заступник начальника,

- з 06.05.1992 по 04.12.2001 - в Державній податковій інспекції по Шевченківському району м. Києва: начальник, голова, виконуючий обов`язки начальника, начальник,

- з 05.12.2001 по 17.08.2005 - в Державній податковій інспекції у Дарницькому районі м. Києва: перший заступник начальника, начальник,

- з 17.08.2005 по 08.09.2006 - в Державній податковій інспекції у Деснянському районі м. Києва: начальник,

- з 30.10.2006 по 10.10.2007 - в Рахунковій палаті Верховної Ради України: заступник начальника відділу податкових надходжень департаменту з питань доходів державного бюджету;

- з 15.10.2007 по 13.03.2008 - в Головному управлінні Державного казначейства України у Київській області: начальник,

- з 14.03.2008 по 26.08.2008 - у Державній податковій адміністрації в Київській області Державної податкової адміністрації України: заступник начальника управління - начальник відділу внутрішнього аудиту управління податкового контролю юридичних осіб,

- з 27.08.2008 по 05.10.2010 - у Головному управлінні Державного казначейства України у м. Києві: заступник начальника,

- з 06.10.2010 по 01.09.2011 - у центральному апараті Державного казначейства України: заступник голови Державного казначейства України,

- з 02.09.2011 по 06.05.2014 - у центральному апараті Державної казначейської служби України: заступник голови Державної казначейської служби України.

Позивач 01 червня 2017 року звернувся до відповідача з заявою про переведення його з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», до якої додав довідку про заробітну плату.

Листом від 14.06.2017 № 34104/05 відповідач відмовив позивачу у задоволенні заяви у зв`язку з тим, що відповідно до поданих документів стаж державної служби позивача складає 16 років 2 місяці 23 дні (а. с. 13).

Вважаючи вказану відмову протиправною, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2017 року позовні вимоги позивача задоволенні в повному обсязі, зобов`язано відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити позивачу пенсію за віком відповідно до пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ «Про державну службу», статей 25, 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу».

Крім того, в даній постанові визнано право позивача на зарахування до трудового стажу 16 років 2 місяці 23 дні, які визнаються відповідачем та додатково 16 років 07 місяців 02 дні, що разом складає 32 роки 9 місяців 25 днів.

Проте, при призначенні пенсії відповідачем не враховано повний трудовий стаж, а відповідями від 02 квітня 2018 року №18184/05, від 12 червня 2018 року №18446/02, від 23 червня 2018 року №27462/02 та від 04 липня 2018 року №32758/02/Л-2858 зазначено про неможливість зарахування стажу 21 рік, 4 місяці, 11 днів та Пенсійного фонду України від 29 серпня 2018 року №17418/Л-18 відмовлено в зарахуванні стажу державного службовця 16 років 8 місяців 27 днів.

За таких обставин, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з відповідним позовом.

Вирішуючи спір, суд виходить за наступного.

Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» від 13.06.2007 №8 передбачено, що за змістом частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.

Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (див. рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v Ukraine no 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v Ukraine 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007).

Відповідно до пунктів 33, 34 рішення Європейського суду з прав людини від 19.02.2009р. у справі «Христов проти України» одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їх рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу «Брумареску проти Румунії», п. 61).

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу геs judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.

Таким чином, у зв`язку з тим, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2017 року, яка набрала чинності 09 лютого 2018 року, право позивача на зарахування до трудового стажу періодів роботи:

- - з 14.11.1980 по 20.07.1990 - в апараті головного контролера-ревізора Міністерства фінансів України по м. Києву: контролер-ревізор, старший контролер-ревізор, контролер-ревізор 1 категорії,

- з 20.07.1990 по 05.05.1992 - в Державній податковій інспекції по Ленінському району (Старокиївському) міста Києва: заступник начальника,

- з 06.05.1992 по 04.12.2001 - в Державній податковій інспекції по Шевченківському району м. Києва: начальник, голова, виконуючий обов`язки начальника, начальник,

- з 05.12.2001 по 17.08.2005 - в Державній податковій інспекції у Дарницькому районі м. Києва: перший заступник начальника, начальник,

- з 17.08.2005 по 08.09.2006 - в Державній податковій інспекції у Деснянському районі м. Києва: начальник,

- з 30.10.2006 по 10.10.2007 - в Рахунковій палаті Верховної Ради України: заступник начальника відділу податкових надходжень департаменту з питань доходів державного бюджету;

- з 15.10.2007 по 13.03.2008 - в Головному управлінні Державного казначейства України у Київській області: начальник,

- з 14.03.2008 по 26.08.2008 - у Державній податковій адміністрації в Київській області Державної податкової адміністрації України: заступник начальника управління - начальник відділу внутрішнього аудиту управління податкового контролю юридичних осіб,

- з 27.08.2008 по 05.10.2010 - у Головному управлінні Державного казначейства України у м. Києві: заступник начальника,

- з 06.10.2010 по 01.09.2011 - у центральному апараті Державного казначейства України: заступник голови Державного казначейства України,

- з 02.09.2011 по 06.05.2014 - у центральному апараті Державної казначейської служби України: заступник голови Державної казначейської служби України, що складає 32 роки, 09 місяців, 25 днів, встановлено судом та не підлягає доказуванню у даній справі.

Тому, виходячи з вищенаведеного та заявлених позовних вимог, в даній справі суд надає оцінку діям відповідача, які полягають у відмові зарахувати до загального трудового стажу періоди роботи з 01.08.1977 по 11.11.1980.

Відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 19.12.1993 № 3723-ХІІ (далі - Закон № 3723) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

З 01.05.2016 набув чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII, яким передбачено новий порядок та умови призначення пенсії державним службовцям.

Згідно із п. 10 Прикінцевих положень вищевказаного Закону державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно із п. 12 Прикінцевих положень вищевказаного Закону для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Так у відповідності до п. 1 Інструкції про порядок присвоєння рангів державним службовцям управлінь видів Збройних Сил України, військових округів та інших, прирівняних до них органів військового управління, об`єднань (армія, корпус) та військових комісаріатів, затвердженої наказом Міністерства оборони України «Про заходи щодо реалізації Закону України «Про державну службу» в органах військового управління та військових комісаріатах» від 14.08.1995 № 200, відповідно до Закону України «Про державну службу» та розпорядження Кабінету Міністрів України від 29.05.1995 № 301-р ця Інструкція визначала порядок присвоєння рангів, просування по службі, стимулювання праці, вирішення інших питань, пов`язаних із службою державних службовців управлінь видів Збройних Сил України, військових округів та інших, прирівняних до них органів військового управління, об`єднань (армій, корпус) і військових комісаріатів.

Пунктом 4 Інструкції було передбачено, що посади керівних працівників та спеціалістів управлінь військових округів віднесені до шостої категорії.

В додатку 1 до Інструкції був передбачений Перелік посад керівних працівників і спеціалістів управлінь видів Збройних Сил України та інших, прирівняних до них органів військового управління, згідно п. 2 якого передбачено посади бухгалтера-ревізора та інспектора-ревізора.

В примітці до вказаного переліку зазначено, що до державних службовців слід відносити лише тих керівних працівників та спеціалістів, на яких законами, нормативними актами, службовими інструкціями покладено здійснення організаційно-розпорядчих і консультативно-дорадчих функцій.

Позивачем в підтвердження факту здійснення організаційно-розпорядчих і консультативно-дорадчих функцій зазначено, що він звернувся до Галузевого державного архіву Міністерства оборони України щодо надання посадових інструкцій та інших документів щодо виконання службових обов`язків по Квартирно - експлуатаційному управлінню Київського військового округу та отримав відповідь від 19 червня 2018 року №179/1/7353, в якій зазначено: «Посадові інструкції та інші документи щодо виконання службових обов`язків по Квартирно-експлуатаційному управлінню Київського військового округу на зберігання до архіву не надходили». Копію зазначеної відповіді до матеріалів справи не долучено, у зв`язку з застереженням, що лист не підлягає копіюванню.

У зв`язку з цим, позивач звернувся до Міністерства оборони України з цього самого питання та отримав відповідь Головного квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України від 25 липня 2018 року №303/7/1/861, де зазначено: «Відповідно до вимог нормативно-правових актів Міністерства оборони України, посадові інструкції, які створені у період з 1977 по 1980 рік тривалому зберіганню не підлягали та були знищені у встановленому порядку».

А тому суд вважає дані пояснення та відповіді уповноважених органів достатніми для зарахування даного періоду роботи до трудового стажу на посадах державної служби: інспектора-ревізора, бухгалтера-ревізора в управлінні Київського військового округу, у зв`язку з тим, що не можливість надання належних та допустимих доказів не залежало від позивача в силу законодавства, чинного на момент проходження служби та на момент звернення за призначенням пенсії, а тому суд вважає, що позивачем вчинено усі можливі дії для отримання даних доказів.

Відтак, стаж позивача на вищезазначених посадах має бути зарахований до стажу державної служби для призначення пенсії.

Тому, суд вважає, що позовна вимога про визнання неправомірними рішення, викладені у листах відповідача Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 02 квітня 2018 року №18184/05, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 12 червня 2018 року №18446/02 та від 23 червня 2018 року №27462/02 про визнання страхового стажу позивача на посадах державного службовця: 21 рік, 4 місяці, 11 днів та Пенсійного фонду України від 29 серпня 2018 року №17418/Л-18 про визнання стажу позивача на посадах державного службовця 36 років 7 місяців 10 днів підлягає задоволенню.

Враховуючи всі обставини встановлені під час розгляду даної справи, суд дійшов висновку про захист порушеного права позивача шляхом зобов`язання відповідачів Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві та Пенсійний фонд України задовольнити заяву позивача ОСОБА_1 про визнання страхового стажу на посадах державного службовця та зобов`язати вчинити дії зарахувати страховий стаж позивача на посадах державного службовця: 36 років 7 місяців 10 днів відповідно до пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIIІ, статей 25, 27 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ, статті 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ.

У відповідності до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 12, 72-77, 139 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити.

2. Визнати неправомірними рішення, викладенні у листах відповідача Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 02 квітня 2018 року №18184/05, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 12 червня 2018 року №18446/02 та від 23 червня 2018 року №27462/02 про не зарахування страхового стажу позивача на посадах державного службовця: 21 рік, 4 місяці, 11 днів та Пенсійного фонду України від 29 серпня 2018 року №17418/Л-18 про не зарахування стажу позивача на посадах державного службовця 36 років 7 місяців 10 днів.

3. Зобов`язати відповідачів вчинити дії зарахувати страховий стаж позивача на посадах державного службовця: 36 років 7 місяць 10 днів.

4. Зобов`язати відповідачів Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві та Пенсійний фонд України задовольнити заяву позивача ОСОБА_1 про зарахування страхового стажу на посадах державного службовця та зобов`язати вчинити дії зарахувати страховий стаж позивача на посадах державного службовця: 36 років 7 місяців 10 днів відповідно до пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIIІ, статей 25, 27 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ, статті 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) солідарно за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) та Пенсійного фонду України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 9, код ЄДРПОУ 00035323) понесені судові витрати у вигляду сплаченого судового збору в розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 коп.).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко