Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2019 р. Справа№200/14920/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Михайлик А.С., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Покровського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, -

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ОСОБА_2

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Покровського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дій щодо невиплати пенсії з усіма надбавками та підвищеннями як непрацюючому пенсіонеру та дитині війни, з проведенням перерахунку, індексації та виплатою компенсації втрати частини доходів з 01.09.2014; зобов’язання провести з 01.09.2014 поточні перерахунки, індексацію та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком довічно з усіма надбавками та підвищеннями як непрацюючому пенсіонеру та дитині війни, не нижче прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, на момент фактичної виплати пенсії, у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, Закону України «Про внесення змін в деякі законодавчі акти України відносно підвищення пенсії» від 03.10.2017 № 2148-VIII з урахуванням змін до пенсійного законодавства, на підставі документів, що знаходяться в пенсійній справі, з заліком в подвійному розмірі льотного стажу роботи з 01.04.1969 по 01.08.1994 лікарем-лаборантом в Міськкожвендиспанцері № 2 м. Донецька, з виплатою компенсації втрати частини доходів, в розмірах відповідно до додатку 14 до позову, на рахунок у ПАО КБ “ПРИВАТБАНК” м. Дніпро; зобов’язання виплатити ОСОБА_1 одним платежем борг по пенсії станом на 30.11.2018 у сумі 172 112,91 грн.; стягнення моральної шкоди на користь ОСОБА_1 у сумі 81571,68 грн. в режимі негайного виконання рішення одним платежем.

В обґрунтування вимог позивач зазначила, що є громадянкою України, з серпня 1994 року постійно проживає в Ізраїлі. Починаючи з 01.10.2012 позивачу а виконання судових рішень виплачувалася пенсія, з вересня 2014 року виплату пенсії зупинено. Постановою Печерського районного суду м. Києва від 21.05.2015 по справі № 757/6541/15-а позивачу присуджено до виплати Пенсійним фондом України пенсію за віком з 01.09.2014. Рішенням Пенсійного фонду України позивача поставлено на облік до Покровського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області. На виконання постанови Печерського районного суду м. Києва від 21.05.2015 позивачу виплачено пенсію 25.08.2018, втім позивач незгодний із розміром випдачегої пенчії. Згідно позову виплату пенсії проведено виходячи з розміру пенсії 1377,39 грн. на місяць, як працюючому пенсіонеру, без перерахунку; без врахування в подвійному розмірі стажу періоду роботи позивача з 01.04.1969 по 01.08.1994 лікарем-лаборантом в Міськкожвендиспанцері № 2 м. Донецька; без застосування вірних розмірів коефіцієнту страхового стажу та індивідуального коефіцієнту заробітної плати; без підвищень з урахуванням змін до пенсійного законодавства, без надбавок, індексації, як працюючому пенсіонеру та без врахування статусу позивача – дитини війни. Позивач зауважила на тому, що обов’язок пенсійного органу здійснювати перерахунок встановлено законом, заяви особи для проведення перерахунку не потрібно. Позивач вважає, що оскільки ним отримано пенсію за період, починаючи з 01.09.2014 що, вона має право отримання компенсації у зв’язку з втратою частини доходів. Також позивач зазначає, що зазнав моральних страждань, відшкодування яких має бути здійснено відповідачем.

Позивач в отриманих судом заявах просив суд розглянути справу без його участі та за відсутності його представника.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позов.

У наданому до суду відзиві на позов відповідач зазначив про відсутність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог. Відповідач зазначив, що позивач до від’їзду на постійне проживання до Ізраїлю перебував на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька, яке на теперішній час не функціонує. Функції Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька щодо вивантаження та обслуговування електронних пенсійних справ здійснює Покровське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області.

З вересня 2014 року виплата пенсії позивачу не здійснювалась, оскільки м. Донецьк входить до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затверджених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №1085-р.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 21.05.2015 року у справі №757/6541/15-а зобов’язано Пенсійний фонд України поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 01.09.2014 року. Згідно зазначеної постанови адміністративний позов ОСОБА_1 був задоволений частково. Справа щодо поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 розглядалась судами неодноразово.

За роз’ясненням Департаменту пенсійного забезпечення, судові рішення, що набрали законної сили, виконуються органами Пенсійного фонду України відповідно до покладених зобов’язань. Якщо в судовому рішенні не вказана кінцева дата періоду, за який слід здійснити нарахування та виплату пенсії, виплата такої пенсії здійснюється до зміни умов пенсійного забезпечення або зміни чи скасування норм законодавства, якими керувався суд, постановляючи своє рішення. У випадках, коли інше не зазначено у рішенні суду, пенсія поновлюється у розмірі, визначеному на дату припинення її виплати.

На виконання вимог вказаної вище постанови Печерського районного суду м. Київ та постанови Печерського районного суду м. Київ від 31.01.2018 №757/6541/15-а позивачу поновлено виплату пенсії за віком за матеріалами пенсійної справи відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Виплата пенсії за період 01.09.2014-31.07.2018 в сумі 64737,33 грн. проведена у серпні 2018 року на банківський рахунок в установі ПАТ «Приватбанк» в м. Дніпрі, далі виплата пенсії проводиться щомісячно на поточний рахунок банківської установи.

Згідно електронної пенсійної справи ОСОБА_1 має статус працюючого пенсіонера.

Позивач претендує на проведення перерахунку пенсії та індексації, та виплату пенсії довічно з усіма надбавками та підвищеннями, як непрацюючому пенсіонеру та «дитині війни» на основі документів, які знаходяться в пенсійній справі, з зарахуванням у подвійному розмірі льотного стажу роботи з 01.04.1969 по 01.08.1994 року лікарем - лаборантом у «Міськкожвендиспансері» №2 м. Донецьк, з виплатою компенсації втрати частини доходів за затримку виплати пенсії.

Відповідач вважає такі вимоги необґрунтованими, оскільки у сформованій пенсійній справі ОСОБА_1 наявні лише протоколи вивантаження електронної справи, копії постанов та рішень суду. Копія паспорту, трудової книжки, свідоцтва про народження, навчання, про шлюб, довідки про заробіток, про підтвердження пільгового стажу роботи - відсутні.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров’я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров’я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров’я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

В Законі України «Про пенсійне забезпечення» не передбачено переліку посад, роботу на яких зараховують у стаж у подвійному розмірі. Період роботи позивача з 01.04.1969 по 01.08.1994 року лікарем - лаборантом у «Міськкожвендиспансері» №2 м. Донецьк можливо зарахувати до стажу в подвійному розмірі за умови підтвердження виконання позивачем такої роботи. Втім, ОСОБА_3 не надавала до управління оригінали довідок про підтвердження періодів роботи з 01.04.1969 по 01.08.1994 року лікарем - лаборантом у «Міськкожвендиспансері» № 2 м. Донецьк, на підставі чого управління не має права здійснювати перерахунок пенсії з зарахуванням вищезазначеного періоду роботи.

У зв’язку зі змінами внесеними Законом України від 02.03.2015 № 213 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» з 01.04.2015 по 30.09.2017 пенсіонерам у період роботи пенсія виплачується в розмірі 85% призначеного розміру.

До надання пенсіонером відповідного повідомлення про те, що він не працює, провадити перерахунок пенсії відповідно до ч. З ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» відсутні підстави.

Відповідно до п. 2.21 Порядку про подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 22.11.2005 № 22-1 документами, які підтверджують, що особа не працює (не провадить діяльність, пов’язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування), є: трудова книжка, індивідуальні відомості про застраховану особу, що надаються відділом персоніфікованого обліку, відомості про відсутність інформації про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця за наявними в органі, що призначає пенсію, даними. У разі особа повідомляє орган, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії про дату звільнення шляхом подання заяви.

При цьому відповідно до пункту 2 частини другої статті 16 Закону особа надає на вимогу органу, що призначає пенсію, документи, що засвідчують відповідні відомості.

На підставі зазначеного, управління не має правових підстав для зміни статусу «працюючий пенсіонер» без надання відповідних документів.

У електронній пенсійній справі надбавка «діти війни» також відсутня. Позначка «діти війни» встановлюється особам, які є громадянами України, та яким на час закінчення Другої світової війни було не менш як 18 років, на підставі паспорта громадянина України та якщо не встановлено підвищення ветерану війни або жертві нацистських переслідувань.

У пенсійній справі ОСОБА_1 взагалі відсутня копія українського паспорту, як і будь-які інші документи. Згідно копії закордонного паспорту ОСОБА_1, яка додана до адміністративного позову, паспорт є простроченим, оскільки виданий 19.06.2007, а термін його дії скінчився 19.06.2017. На підставі зазначеного, встановити в електронній пенсійній справі ОСОБА_1 позначку «діти війни» управління не має правових підстав.

Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України, індексація пенсій особам, що постійно проживають за межами України, не провадиться.

Позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення моральної шкоди в сумі 81 571,68 грн., не підлягають розгляду, оскільки справи про стягнення моральної шкоди розглядаються в порядку цивільного судочинства, що відноситься до юрисдикції загальних судів.

Також вказано, що позивачем не подавалась особисто заява до Управління про перерахунок пенсії, тому не вбачається жодних протиправних дій управління щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунку пенсії.

Відповідач зазначає, що на вимогу суду надати управлінням документи щодо розгляду питання про перерахунок та індексацію пенсії, призначення надбавок до неї, залік в подвійному розмірі пільгового стажу роботи з 01.04.1969 по 01.08.1994 лікарем-лаборантом в Міськкожвендиспансері № 2 м. Донецька не може, оскільки ОСОБА_1 не надавала до управління оригінали необхідних документів.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою від 02.01.2019 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні 31.01.2019, яке за клопотанням позивача відкладалось на 20.02.2019.

Враховуючи неявку сторін до судового засідання 20.02.2019 та надходження від позивача клопотання про розгляд справи без її участі, суд на підставі ч. 3 ст. 194 та ч. 9 ст. 205 КАС України здійснював розгляд цієї справи у письмовому провадженні.

Ухвалою від 04.03.2019 відмовлено позивачу у постановленні окремої ухвали.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Згідно з ч. 4 ст. 243 цього Кодексу судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

За приписами ч. 1 ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ

Позивач – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт громадянина України для виїзду за кордон PU325233 від 29.11.2018, є пенсіонером за віком.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.12.2012 у справі № 0580/11765/2012, яка набрала законної сили встановлено, що з 16.08.1994 ОСОБА_1 постійно мешкає в Ізраїлі. З 23.12.1993 вона отримувала пенсію, виплату якої було припинено 16.08.1994 у зв’язку з виїздом позивача в Ізраїль на постійне місце проживання. До від’їзду позивач була зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, перебувала на обліку Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька.

Рішенням Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 07.10.2009 визнані такими, що не відповідають Конституції України, положення: пункту 2 частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яким визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» яким визначено, що у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання; під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.12.2012 у справі № 0580/11765/2012 судом зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на підставах, визначених пенсійним законодавством, починаючи з 01 жовтня 2012 року.

Пенсію виплачено за період з жовтня 2012 по серпень 2014 року включно.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 21.05.2015 у справі № 757/6541/15-а, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2016 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.10.2015 (К/800/34673/15) встановлено, що з вересня 2014 року виплату пенсії позивачу знов було припинено. В межах цієї справи, окрім іншого, вирішувалися вимоги позивача щодо поновлення виплати пенсії з 01.09.2014. Цією постановою суд визнав протиправною бездіяльність Пенсійного фонду України щодо забезпечення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 та зобов’язав Пенсійний фонд України поновити виплату їй пенсії за віком з 1 вересня 2014 року.

Заявою від 19.07.2015 позивач просила відповідача поновити виплату пенсії за віком з 01.09.2014 на виконання постанови Печерського районного суду м. Києва від 21.05.2015 у справі № 757/6541/15-а, та здійснювати виплату пенсії у розмірі, передбаченому Законом України № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розмірі, з урахуванням матеріалів пенсійної справи як непрацюючому пенсіонеру, проводити індексацію пенсії, її нарахування та виплату. До звернення надано заяву про виплату пенсії через рахунок у Приватбанку.

Пенсійним фондом України покладено виконання судових рішень з виплати пенсії позивачу з 01.09.2014 на Покровське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 12.02.2016 у справі № 757/45070/15-а, залишеною без змін судами апеляційної та касаційної інстанції, вимоги позивача про зобов’язання Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та індексацію пенсії за віком з урахуванням стажу роботи з 01.04.1969 по 01.08.1994 лікарем лаборантом в Міському шкірно-венерологічному диспансері № 2 м. Донецьк в подвійному розмірі з 07.10.2009, виплачувати пенсію за віком, надбавку дітям війни з проведенням всіх перерахунків та індексації пенсії залишені без задоволення.

Листом від 31.08.2016 № 2882/03/25 відповідач повідомив позивача про розгляд її звернення відповідно до Закону України «Про звернення громадян» та зауважив на неможливості врахування доданих до заяви документів, оскільки відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постанова правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1), заяви від одержувачів пенсії приймаються за умови пред’явлення паспорту, після чого реєструються у встановленому порядку.

Заявою від 21.10.2016 позивач просила відповідача поновити виплату пенсії за віком з 01.09.2014 на виконання постанови Печерського районного суду м. Києва від 21.05.2015 у справі № 757/6541/15-а та здійснювати виплату пенсії у розмірі, передбаченому Законом України № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням матеріалів пенсійної справи як непрацюючому пенсіонеру, проводити індексацію пенсії, її нарахування та виплату на вказані позивачем банківські рахунки з 01.09.2014.

За посиланням відповідача та ГУ ПФУ в Донецькій області виплата пенсії не здійснювалась позивачу у зв’язку з неможливістю її здійснення через рахунок, відкритий позивачем у Приват банку, через що позивач неодноразово зверталась зі скаргами до слідчих органів та Пенсійного фонду України, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями її заяв.

31.01.2018 Печерським районним судом м. Києва по справі № 757/6541/15-а прийнято додаткове рішення, яким зобов'язано Пенсійний фонд України проводити виплату пенсії на визначені позивачами банківські рахунки в установі ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» в м. Дніпро, починаючи з 01.09.2014.

У серпні 2018 року позивачу виплачено пенсію за період з вересня 2014 по липень 2018 року включно в сумі 64 737,33 грн.

Листом відповідача від 03.10.2018 № 10654/02/25, сформованим на підставі приписів Закону України «Про звернення громадян», повідомлено позивача про нарахування заборгованості по пенсії за період з 01.09.2014 по 31.07.2018 у сумі 64 737,33 грн. та передано до установи банку для зарахування цієї суми у вересні 2018 року (дата виплати пенсії – 25 число). До листа додано довідку про розмір пенсії, з якої вбачається, що місячний розмір пенсії позивача становить 1377,39 грн.

Листом від 07.10.2018 позивач звернулася до Покровського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області в якому зауважила на протиправності нарахування та виплати пенсії в розмірі, нижче мінімального розміру пенсії на рівні прожиткового мінімуму, без врахування пільгового страхового стажу та індексації, з невиплатою компенсації втрати частини доходів та просила відповідача повідомити підстави для визначення позивача працюючим пенсіонером, причини не перерахунку пенсії, виплати пенсії без підвищень, надбавок, та індексації, не як дитині війни, просила навести детальний розрахунок з чого відповідач виходив при обчисленні пенсії позивача.

Листом ГУ ПФУ України у Донецькій області від 22.11.2018 № 5184-А-01, наданого у відповідності до Закону України «Про звернення громадян», позивача повідомлено, що позивач за матеріалами пенсійної справи має статус працюючого пенсіонера. У листі наведено розрахунок щомісячної суми пенсії. Повідомлено також, що рішення у справі № 757/6541/15-а не передбачає здійснення перерахунку пенсії.

Згідно з викладеним у наданій відповідачем до суду довідки від 30.01.2019 № 459, позивач перебуває на обліку у Покровському об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області і отримує пенсію за віком з січня 2014 року по жовтень 2014 року у сумі 1377,39 грн. на місяць, з листопада 2014 року по серпень 2015 року – у сумі 2 754,78 грн. на місяць, з вересня 2015 року по вересень 2017 року – у сумі 2 813,68 грн. на місяць, з жовтня 2017 року по липень 2018 року – у сумі 4 356,96 грн. на місяць, з серпня 2018 року по січень 2019 року – знов у сумі 1 377,39 грн. на місяць.

Підстави виплати позиву 25.08.2018 пенсії за період з 01.09.2014 по 31.08.2018 у сумі по 1 377,39 грн. на місяць, що суперечить визначеному у довідці від 30.01.2019 № 459, відповідачем суду не повідомлені. У той же час, відповідачем у відзиві на позов вказано, що відповідно до роз’яснень Департаменту пенсійного забезпечення, судові рішення виконуються органами пенсійного фонду. У разі, якщо інше не зазначено у рішенні суду, пенсія поновлюється у розмірі, визначеному на дату припинення її виплати.

У наданих суду розпорядженнях 177759 відповідача від 13.07.2016, від 14.04.2017, від 01.09.2016, від 11.07.2018, від 07.08.2018 вказано про здійснення позивачу перерахунку пенсії «через зміну надбавки». В інших розпорядженнях також від 11.07.2018 вказано, що здійснено «масовий перерахунок (індивідуальний)». У розпорядженні 177759 від 16.07.2018 зазначено видом перерахунку «облік справи, призначеної в минулих роках». З зазначених розпоряджень вбачається, що у певні місяці розмір пенсії зростав.

В той же час, у розпорядженнях від 14.07.2016, 01.09.2016 маються виправлення ручкою, вчинені заступником начальника управління ОСОБА_4 та засвідчені її підписом, відповідно до яких вказано «дозволяю виправити в макетному вводі розмір пенсії з 01.09.2015 довічно на 1 377,39 грн.».

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ, ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ, ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ОСОБА_5

При вирішенні питання про дотримання позивачем строків звернення до суду із цим позовом суд зазначає наступне.

В позові, що є предметом розгляду цієї справи позивач ставить питання стосовно неправомірності здійснення відповідачем виплати їй пенсії на виконання судових рішень в справах № 757/6541/15-а та № 757/45070/15-а без проведення будь-якого перерахунку, зокрема, без виплати індексації пенсії за віком та підвищеннями як непрацюючому пенсіонеру та дитині війни. Крім цього, позивач зауважує на тому, що щомісячний розмір виплаченої їй пенсії не відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема, місячний розмір пенсії є нижчим прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, під час визначення розміру пенсії не враховано право позивача на зарахування в подвійному розмірі періоду роботи позивача з 01.04.1969 по 01.08.1994 лікарем лаборантом в Міському шкірно-венерологічному диспансері № 2 м. Донецьк.

Згідно наявних в матеріалах справи документів, позивач зверталась до відповідача із заявами від 19.07.2015, 21.10.2016, де просила поновити виплату пенсії за віком з 01.09.2014 на виконання постанови Печерського районного суду м. Києва від 21.05.2015 у справі № 757/6541/15-а, та здійснювати виплату пенсії у розмірі, передбаченому Законом України № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням матеріалів пенсійної справи як непрацюючому пенсіонеру, проводити індексацію пенсії, її нарахування та виплату.

Відповідачем не надано суду доказів розгляду ним безпосередньо зазначених заяв.

Виплата пенсії за період з 01.09.2014 по 31.07.2018 на підставі постанови Печерського районного суду м. Києва від 21.05.2015 та додаткової постанови Печерського районного суду м. Києва від 31.01.2018 у справі № 757/6541/15-а проведена лише 25 серпня 2018 року, а отже до фактичного отримання пенсії позивач не знала та об’єктивно не могла достовірно знати, чи буде їй виплачено пенсію в належному розмірі, із врахуванням індексації, перерахунку, підвищень тощо, як того просить позивач, або ні.

Із даним позовом до суду позивач звернулась 19.12.2018 року, тобто, у встановлений ч. 2 ст. 122 КАС України шестимісячний строк з моменту, коли вона могла дізнатись про порушення своїх прав.

Стосовно вимог позивача щодо проведення їй з 01.09.2014 поточних перерахунків, індексації пенсії за віком та її виплати довічно з усіма надбавками та підвищеннями як непрацюючому пенсіонеру та дитині війни, не нижче прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, на момент фактичної виплати пенсії, у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, Закону України «Про внесення змін в деякі законодавчі акти України відносно підвищення пенсії» від 03.10.2017 № 2148-VIII з урахуванням змін до пенсійного законодавства, на підставі документів, що знаходяться в пенсійній справі, з заліком в подвійному розмірі льотного стажу роботи з 01.04.1969 по 01.08.1994 лікарем-лаборантом в Міськкожвендиспанцері № 2 м. Донецька, з виплатою компенсації втрати частини доходів, суд зазначає наступне.

Як зазначено судом, зі змісту заяв від 19.07.2015, 21.10.2016 вбачається, що позивач просила у них відповідача поновити виплату пенсії за віком з 01.09.2014 на виконання постанови Печерського районного суду м. Києва від 21.05.2015 у справі № 757/6541/15-а, та здійснювати виплату пенсії у розмірі, передбаченому Законом України № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням матеріалів пенсійної справи як непрацюючому пенсіонеру, проводити індексацію пенсії, її нарахування та виплату.

Відповідачем не надано суду доказів розгляду ним зазначених заяв.

Суд зауважує, що виплата пенсії у нових розмірах, передбачає необхідність здійснення перерахунку пенсії, який, у свою чергу, передбачає прийняття вповноваженим органом рішення у відповідності до наступного.

Відповідно статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV (далі - ЗУ № 1058) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.

Згідно з ч. 1 ст. 43 ЗУ № 1058 перерахунок пенсій, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

За приписами ч.ч. 4, 5 ст. 45 цього Закону перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа; у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.

Згідно з п.п. 4.1, 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).

Згідно пункту 4.10 Порядку 22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2. цього розділу) орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Стосовно поданих позивачем заяв в частині поновлення виплати їй пенсії з 01.09.2014 суд зазначає, що підстави для їх розгляду станом на теперішній час відпали, оскільки з серпня 2018 року виплата пенсії здійснюється, позивачу виплачена заборгованість за період з 01.09.2014 по дату фактичного поновлення виплати пенсії.

У той же час, щодо викладених у заявах позивача вимог здійснювати виплату пенсії у розмірі, передбаченому Законом України № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням матеріалів пенсійної справи як непрацюючому пенсіонеру, проводити індексацію пенсії, її нарахування та виплату, суд зазначає наступне.

Як вказує відповідач, неможливість проведення перерахунку пенсії з урахуванням надбавок, підвищень, як непрацюючому пенсіонеру та дитині війни, із зарахування у подвійному розмірі стажу роботи з 01.04.1969 по 01.08.1994 лікарем-лаборантом в Міськкожвендиспанцері № 2 м. Донецька тощо пов’язано із тим, що в пенсійній справі позивача відсутні необхідні для вирішення цих питань документи, а також те, що за твердженнями відповідача позивачем не подавалась заява про перерахунок пенсії.

Судом встановлено, що заяви щодо вирішення зазначених питань подавались позивачем у довільній формі, в той же час, її волевиявлення із наданих заяв є зрозумілим. Крім цього, підстави відмови в задоволенні заяв, у разі їх наявності, мають викладатись в рішенні щодо розгляду питання про перерахунок пенсії, при цьому відповідачем таке рішення в порушення норм Порядку № 22-1 не приймалось, з огляду на що суд дійшов висновку про допущення відповідачем бездіяльність, що виразилася в нерозгляді заяв позивача про перерахунок пенсії у встановленому порядку та прийняття відповідного рішення.

При визначенні обґрунтованості доводів відповідач про неможливість розгляду заяв про виплату та перерахунок пенсії через відсутність в пенсійній справі необхідних для перерахунку документів суд виходить із наступного.

Позивач до від’їзду для постійного проживання у Ізраїль була зареєстрована у м. Донецьк, перебувала на обліку Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька. У 2014 році м. Донецьк було захоплено незаконними збройними формуваннями, належить до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженого розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 р. № 1085. Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька переміщено на підконтрольну українській владі територію, втім фактично свої функції не здійснює, про що зазначалось сторонами. Для здійснення виплати пенсії з 01.09.2014 позивача взято на облік відповідачем, та з серпня 2018 року на підставі постанови Печерського районного суду м. Києва від 21.05.2015 та додаткової постанови Печерського районного суду м. Києва від 31.01.2018 у справі № 757/6541/15-а поновлено виплату пенсії з 01.09.2014.

Суд зауважує, що за приписами наведених вище положень ЗУ № 1058 та Порядку 22-1, перерахунок пенсій (у тому числі призначених до набрання чинності цим Законом), здійснюється за нормами ЗУ № 1058 на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) даних паспорту, та інших документів, що надані позивачем і знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Доказів надання позивачем безпосередньо відповідачу таких документів суду не надано. Станом на теперішній час м. Донецьк належить до території, на якій органи державної влади не здійснюють своїх повноважень, в суду відсутні підстави вважати, що відповідачем отримано пенсійну справу позивача, що зберігалась у приміщенні Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька.

Водночас, відсутність певних документів в даному випадку не є підставою для нерозгляду заяви про проведення такого перерахунку у встановленому порядку.

Згідно з ч. 3 ст. 44 ЗУ № 1058 органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Відповідно до п. 4.2 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Тобто, управління пенсійного фонду наділено повноваженнями збирати необхідні для розгляду заяви особи (у тому числі щодо перерахунку пенсії) документи.

Доказів здійснення відповідачем будь-яких дій, спрямованих на встановлення наявності чи відсутності в позивача права на перерахунок пенсії, зокрема, направлення запитів щодо отримання таких документів до юридичних осіб чи повідомлення позивача про необхідність надання будь-яких документів, суду не надано.

Суд вважає за необхідне звернути увагу позивача, що в будь-якому випадку відсутність трудової книжки позбавляє відповідача можливості встановити зайнятість позивача на роботах, періоди роботи на яких можуть включатися до стажу в подвійному розмірі. В той же час, в матеріалах справи відсутні докази звернення безпосередньо до відповідача із заявою про здійснення перерахунку пенсії та зарахування у подвійному розмірі стажу роботи з 01.04.1969 по 01.08.1994 лікарем-лаборантом в Міськкожвендиспанцері № 2 м. Донецька, а отже підстави зобов’язання відповідача розглянути та вирішити наведене питання в суду відсутні.

Водночас, суд вважає, що наявні у відповідача індивідуальні відомості про застраховану особу є достатніми для встановлення наявності чи відсутності підстав виплати позивачу пенсії як непрацюючому пенсіонеру та встановлення дати народження позивача для виплати надбавки як дитині війни, виплату якої передбачено Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до п. п. 3, 4, 10 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправним та зобов’язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернення позивача, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Виходячи із змісту заявлених позивачем вимог та встановлених в ході розгляду справи обставин, суд дійшов висновку, що в даному випадку слід застосувати положення статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України та обрати інший спосіб захисту, який необхідний для повного відновлення порушеного права. З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про перерахунок пенсії або рішення про відмову у його здійсненні, суд дійшов до висновку про те, що в даному випадку вимоги позивача підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неприйняття відповідно до Порядку № 22-1 рішення за наслідком розгляду заяв позивача від 19.07.2015, 21.10.2016, та зобов'язання відповідача прийняти рішення відповідно до вимог Порядку № 22-1 за наслідком розгляду заяв позивача від 19.07.2015, 21.10.2016 в частині проведення перерахунку розміру пенсії у відповідності до вимог Закону № 1058 та вирішити питання про наявність підстав для проведення перерахунку і виплати пенсії як непрацюючому пенсіонеру в розмірі, не нижче мінімальної пенсії та дитині війни із врахуванням Індивідуальних відомостей про застраховану особу форми ОК-5.

Щодо вимог позивача про зобов’язання провести з 01.09.2014 перерахунок пенсії у відповідності до Закону України «Про внесення змін в деякі законодавчі акти України відносно підвищення пенсії» від 03.10.2017 № 2148-VIII, суд зазначає, що вказаним законом внесено зміни до багатьох нормативно-правових актів. У позові позивач як на підставу своїх вимог посилається на п. 4.3 Закону № 1058, який внесений до нього саме Законом № 2148-VIII.

Отже, наведена позовна вимога охоплюється зобов’язанням відповідача прийняти рішення за наслідком розгляду питання щодо проведення перерахунку розміру пенсії у відповідності до вимог Закону № 1058.

Щодо позовних вимог про проведення індексації пенсії слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (далі за текстом ЗУ № 1282-XII) індексація грошових доходів населення це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; а поріг індексації це величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.

За ст. 2 ЗУ № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, до яких, крім іншого, відноситься пенсія. Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

За ст. 4 ЗУ № 1282-XII обчислення індексу споживчих цін індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у ч. 1 цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

До 1 січня 2016 року поріг індексації встановлювався на рівні 101 %, після цієї дати – 103 %

За ч. 4 ст. 5 ЗУ № 1282-XII індексація пенсій, інших виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших видів соціальної допомоги проводиться відповідно за рахунок Пенсійного фонду України, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 6 ст. 5 Закону проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Конституційний Суд України у п. 2.1 рішення № 20-рп/2011 від 26.12.2011 року зазначив, що зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

В пункті 2.2. вказаного рішення зазначено, що Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходи щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту.

Отже, проведення індексації наростаючим підсумком та виплата фактично нарахованих сум має проводитьсь у межах бюджетних асигнувань на вказані цілі, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Бюджетом Пенсійного фонду України на 2014 рік, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 р. № 202, Бюджетом Пенсійного фонду України на 2015 рік, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2015 року № 67, Бюджетом Пенсійного фонду України на 2016 рік, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10 березня 2016 року № 190, Бюджетом Пенсійного фонду України на 2017 рік, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 року № 17, Бюджетом Пенсійного фонду України на 2018 рік, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2018 р. № 8, Бюджетом Пенсійного фонду України на 2019 рік, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2019 р. № 14 не передбачено видатки на проведення індексації пенсії.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі Ейрі проти Ірландії констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні суду у справі Кйартан Асмундсон проти Ісландії від 12 жовтня 2004 року.

На залежність розмірів соціальних виплат особі від економічних чинників вказав Конституційний Суд України, зокрема, у Рішенні від 19 червня 2011 року №9-рп/2001 у справі щодо стажу наукової роботи, зазначивши, що право на пенсію, її розмір та суми названих виплат можна пов’язувати з фінансовими можливостями держави, з економічною діяльністю, соціально-економічними обставинами у той чи інший період її розвитку, а також з часом ухвалення відповідних нормативно-правових актів.

Таким чином, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою ст. 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Діючі в спірному періоді обмеження на проведення нарахування та виплату індексації мають застосовуватися управлінням у чіткій відповідності із розмірами бюджетних асигнувань, оскільки такі норми є чинними та не скасовані в установленому законом порядку. Бюджетами Пенсійного фонду України на спірний період не закладено коштів на проведення індексації пенсії. Отже, вимоги про проведення індексації виплаченої задоволенню не підлягають.

При розгляді вимог позивача про зобов’язання відповідача виплатити компенсацію втрати частини доходів, в розмірах відповідно до додатку 14 до позову, суд виходить із наступного.

Частиною 2 статті 46 Закону України № 1058, який є спеціальним в даних правовідносинах, передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок компенсації).

Відповідно до статей 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців; виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 46 Закону № 1058-IV, статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі органом ПФ України) добровільно чи на виконання судового рішення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 18 листопада 2014 року у справі № 21-518а14, від 11 липня 2017 року у справі № 21-2003а16, Верховним Судом у постановах від 06 лютого 2018 року у справі № 681/423/15-а, від 20 лютого 2018 року у справі № 522/5664/17, від 21 червня 2018 року по справі № 523/1127/17, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

Таким чином, оскільки пенсія з 01.09.2014 по 31.07.2018 нарахована та виплачена позивачу з порушенням встановлених законом термінів з вини пенсійного органу, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача виплатити позивачу компенсацію у зв'язку з втратою позивачем частини доходів за цей період. В той же час, визнання розміру компенсації належить до компетенції відповідача та до його дискреційних повноважень, у зв’язку з чим в цій частині вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди у сумі 81 571,68 грн. суд зазначає таке.

За приписами частини 1 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Отже, в позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає моральна шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами цей розмір підтверджується. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. В матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, обґрунтування розміру заявленої моральної шкоди, а також інші обставини, що мають значення для вирішення цієї вимоги.

Всупереч вимог ст. 77, 78 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем не доведено обставин зазнання ним саме моральної шкоди від вчинених відповідачем дій та обґрунтованості розміру її визначення, через що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди не підлягають задоволенню.

Стосовно вимог позивача про зобов’язання відповідача виплачувати пенсію на рахунок у ПАО КБ “ПРИВАТБАНК” м. Дніпро суд вказує, що станом на теперішній час відповідно до додаткового рішення Печерського районного суду м. Києва від 31.01.2018 у справі № 757/6541/15-а виплата пенсії позивачу здійснюється відповідачем саме на рахунок в установі ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» в м. Дніпро, починаючи з 01.09.2014. Тобто, на сьогоднішній день право позивача стосовно виплати пенсії на цей рахунок не порушено. Суд не вбачає можливим зобов’язати відповідача здійснювати виплату пенсії на вказаний рахунок в подальшому, оскільки судовому захисту підлягають лише порушені права, а не ті, що можуть бути порушені у майбутньому. Отже, в цій частині позов задоволенню не підлягає також.

Отже, заявлений позивачем позов підлягає частковому задоволенню.

За приписами ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць; присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби; припинення повноважень посадової особи у разі порушення нею вимог щодо несумісності; уточнення списку виборців; усунення перешкод та заборону втручання у здійснення свободи мирних зібрань; накладення арешту на активи, що пов’язані з фінансуванням тероризму та стосуються фінансових операцій, зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюцій Ради Безпеки ООН, зняття арешту з таких активів та надання доступу до них. Негайно також виконуються рішення суду, прийняті в адміністративних справах, визначених пунктами 1, 5 частини першої статті 263, пунктами 1-4 частини першої статті 283 цього Кодексу. Суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення: у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті; про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об’єднання; про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об’єднання; про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства; про встановлення обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань.

В даному випадку судом зобов’язано відповідача прийняти рішення, отже підстав для допуску такого рішення до негайного виконання немає.

Частиною 1 статті 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до положень даної статті, суд має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, проте це вказане не є обов'язком. Підстав для встановлення судового контролю за виконанням відповідачем рішення суду та зобов'язання надання звіту про виконання судового рішення в порядку частини 1 статті 382 КАС України судом не встановлено.

З огляду на таке, суд відмовляє в задоволенні вимог щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання подати звіт про виконання рішення суду.

Відповідно до частини першої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні суду. Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З огляду на таке, суд вважає за можливе покласти на відповідача витрати, пов'язані із розглядом цієї справи, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Судом при відкритті провадження у справі відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

Враховуючи наведене вище, судовий збір підлягає стягненню на користь Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в сумі 704,80 грн.

З огляду на викладене вище, на підставі Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 та керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246, 291, 371 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 (Giva`ti 21/12, Bat Yam, 59589, Israel, паспорт громадянина України для виїзду за кордон PU325233 від 29.11.2018) до Покровського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85323, Донецька область, м. Мирноград, вул. Центральна, 13, код ЄДРПОУ 42169323) про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Покровського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, що виразилася у нерозгляді у встановленому порядку та неприйнятті рішень за наслідком розгляду заяв ОСОБА_1 від 19.07.2015 та 21.10.2016 стосовно перерахунку пенсії всупереч вимог Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1.

Зобов’язати Покровське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області розглянути та прийняти рішення відповідно до вимог Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, за наслідком розгляду заяв ОСОБА_1 від 19.07.2015 та 21.10.2016 стосовно перерахунку пенсії у відповідності до вимог Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV та вирішити питання про наявність підстав для проведення перерахунку і виплати пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру в розмірі, не нижче мінімальної пенсії та дитині війни із врахуванням Індивідуальних відомостей про застраховану особу форми ОК-5.

Зобов’язати Покровське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів з 01.09.2014 по 31.07.2018.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з бюджетних асигнувань Покровського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області судові витрати в розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок на користь Державного бюджету України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до пп. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Михайлик А.С.