Постанова

Іменем України

28 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 752/5775/16-ц

провадження № 61-28904св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Кузнєцова В. О., Погрібного С. О.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Смайл-Експо»,

відповідач - ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Смайл-Експо» на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 13 червня 2017 року у складі судді Новака А. В. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва 04 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Саліхова В. В., Лапчевської О. Ф., Левенця Б. Б.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У квітні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Смайл-Експо» (далі - ТОВ «Смайл-Експо») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про притягнення до відповідальності за привласнення та неправомірне використання у власних цілях комерційної таємниці юридичної особи.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що ОСОБА_5, починаючи із 05 травня 2014 року працює у ТОВ «Смайл-Експо» на посаді старшого менеджера зі збуту, відповідно до наказу від 05 травня 2014 року № 4-К 37. Основним видом діяльності ТОВ «Смайл-Експо» є проведення спеціалізованих виставок, конференцій та інших заходів у сфері сучасних інноваційних галузей. Вказує, що при працевлаштуванні, ОСОБА_5 підписано згоду про нерозповсюдження відомостей, які становлять комерційну таємницю та конфіденційну інформацію від 12 травня 2015 року. ОСОБА_5 у зв'язку із виконанням своїх трудових обов'язків мала доступ до відомостей, які становлять комерційну таємницю та конфіденційну інформацію. З 25 травня 2015 року ОСОБА_5 пішла у лікарняну відпустку в зв'язку з вагітністю та пологами і як вказує представник не виконувала жодних трудових обов'язків. 02 вересня 2015 року фахівцем із інформаційних технологій ТОВ «Смайл-Експо» ОСОБА_6 подано доповідну записку у якій зазначалося, що старшим менеджером ОСОБА_5 здійснений несанкціонований доступ через корпоративну систему «Redmine» до інформації яка містить комерційну таємницю з подальшим розголошенням такої інформації компанії конкуренту. Відповідно до наказу від 07 вересня 2015 року № 07/09К «Про проведення службового розслідування» було проведено службове розслідування, про що складений акт проведення службового розслідування від 10 вересня 2015 року. Відповідно до матеріалів акта від 10 вересня 2015 року, комісією встановлено, що ОСОБА_5, використовуючи своє службове становище збирала та передавала інформацію, що містить комерційну таємницю і конфіденційну інформацію компанії конкурента, а також вступила у фактичні трудові відносини з компанією конкурентом. Оскільки, ОСОБА_5 порушені норми трудового законодавства, то остання мала б бути притягнута до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани чи звільнення. 29 вересня 2015 року ОСОБА_5 звільнено з посади старшого менеджера зі збуту із виставкової діяльності за угодою сторін згідно з пунктом 1 статті 36 КЗпП України. ОСОБА_5, здійснивши несанкціонований доступ до інформації, яка містить комерційну таємницю, у подальшому умисно розголосила такі відомості, внаслідок чого ТОВ «Смайл-Експо» зазнало та продовжує зазнавати як майнову так і репутаційну шкоду.

Посилаючись на викладене, позивач просило стягнути з відповідачів компенсацію, у розмірі ста мінімальних заробітних плат у грошовому еквіваленті на дату прийняття рішення.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 13 червня 2017 року у задоволенні позову ТОВ «Смайл-Експо» відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із недоведеності та необґрунтованості позовних вимог.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва 04 жовтня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції про те, що сам по собі факт входження в корпоративну систему ТОВ «Смайл-Експо»- «Redmine» з свого домашнього комп'ютера за допомогою власного паролю, що не було заборонено позивачем, без надання суду відомостей про незаконне використання відповідачем конкретної комерційної таємниці, не може свідчити про будь-які порушення прав позивача.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги

У жовтні 2017 року ТОВ «Смайл-Експо»подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 13 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва 04 жовтня 2017 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що всі дії ОСОБА_5 підтверджують, що вона порушила наказ ТОВ «Смайл-Експо» «Про затвердження відомостей, віднесених до комерційної таємниці та конфіденційної інформації».

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, та надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ указану справу передано до Верховного Суду.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам статей ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.

Судом встановлено, що основним видом діяльності ТОВ «Смайл-Експо» є організування конгресів і торговельних виставок, надання в оренду офісних машин і устаткування, у тому числі комп'ютерів, інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп'ютерних систем.

05 травня 2014 року ОСОБА_5 прийнята на роботу до ТОВ «Смайл-Експо» на посаду фахівця із конференц-сервісу, виставковий відділ відповідно до наказу № 4-К 37.

12 травня 2015 року ОСОБА_5 підписано «Соглашение о неразглашении сведений, составляющих комерческую тайну и конфиденциальную информацию». Відповідно до додатку № 1 до вказаної угоди визначено перелік відомостей, що містять комерційну таємницю.

Із 25 травня 2015 року ОСОБА_5 пішла у лікарняну відпустку, в зв'язку з вагітністю та пологами. 02 вересня 2015 року фахівцем із інформаційних технологій ТОВ «Смайл-Експо» ОСОБА_6 встановлено, що старшим менеджером ОСОБА_5 здійснений доступ через корпоративну систему «Redmine».

Відповідно до наказу від 07 вересня 2015 року № 07/09К «Про проведення службового розслідування» проведено службове розслідування, про що складений акт від 10 вересня 2015 року. Згідно з матеріалами вказаного акта, комісією встановлено, що відповідач, використовуючи своє службове становище, збирала та передавала інформацію, що містить комерційну таємницю і конфіденційну інформацію компанії конкурента, а також вступила в фактичні трудові відносини з компанією конкурента.

29 вересня 2015 року відповідача ознайомили з актом проведення службового розслідування, яка надала свої пояснення, в яких підтвердила, що заходила в систему «Redmine» заради цікавості. Зазначила, що не була менеджером скайпу конкурента та не працювала на останнього.

29 вересня 2015 року ОСОБА_5 звільнено з посади старшого менеджера зі збуту із виставкової діяльності за угодою сторін згідно з пунктом першим статті 36 КЗпП України.

Нормативно-правове обґрунтування

Статтею 15 ЦК України) встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Так, відповідно до частин першої та другої статті 418 ЦК Україниправо інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.

Згідно із частиною першою статті 420 ЦК Українидо об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать: літературні та художні твори; комп'ютерні програми; компіляції даних (бази даних); виконання; фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення; наукові відкриття; винаходи, корисні моделі, промислові зразки; компонування (топографії) інтегральних мікросхем; раціоналізаторські пропозиції; сорти рослин, породи тварин; комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення; комерційні таємниці.

Відповідно до вимог діючого законодавства, що регулює спірні правовідносини комерційною таємницею визнається така інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію. Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці.

Визначення комерційної таємниці, склад і обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, визначаються суб'єктом господарювання відповідно до законодавства, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 09 серпня 1993 року № 611 «Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці».

Конфіденційна інформація - це відомості, які знаходяться у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб і поширюються за їх бажанням відповідно до передбачених ними умов. Особи, які володіють конфіденційною інформацією, самостійно визначають режим доступу до неї, включаючи належність її до категорії конфіденційної, та встановлюють для неї систему (способи) захисту. До кола конфіденційної інформації у сфері господарської (підприємницької) діяльності відноситься інформація, що визнається такою законом (стаття 862 ЦК).

Відповідно до статті 7 Закону України «Про доступ до публічної інформації»конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частинах першій та другій статті 13 цього Закону. Розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Згідно з частиною четвертою статті 10 ЦПК України2004 року суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 60 ЦПК України 2004 рокувстановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову за загальним правилом покладається на позивача; за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов'язків.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Установивши, що ТОВ «Смайл-Експо», як на підставу своїх вимог не надало суду жодного належного та допустимого доказу про неправомірне використання ОСОБА_5 у власних цілях комерційної таємниці належної позивачу, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки сам по собі факт входження працівником ТОВ «Смайл-Експо» - ОСОБА_5 під час перебування у відпустці у корпоративну систему позивача - «Redmine» не є доказом того, що вона здійснила розголошення комерційної таємниці позивача.

Посилання заявника на рішення Європейський суд з прав людини від 05 вересня 2017 року у справі Бербулеску проти Румунії, є безпідставними, оскільки по-перше, воно цитується безвідносно до цієї справи, без наведення аргументації, а, крім того, у цій справі наявні інші правовідносини. Зокрема, ця справа стосується рішення приватної компанії щодо звільнення працівника після здійснення моніторингу його електронних повідомлень та доступу до їх змісту. Заявник скаржився, що рішення його роботодавця ґрунтувалося на порушенні його приватного життя і що національні суди не змогли захистити його право на приватне життя та кореспонденцію. Суд визнав порушення статті 8 Конвенції та вирішив, що влада Румунії недостатньо захистила право заявника на повагу до його приватного життя та кореспонденції, і відповідно, не змогла досягти справедливого балансу між інтересами, що розглядаються. Зокрема, національні суди не змогли визначити, чи отримав заявник від свого роботодавця попереднє повідомлення про можливість контролю його повідомлень; не розглянули того факту, що заявнику не було повідомлено характеру чи ступеня контролю, або ступеня вторгнення в його приватне життя та кореспонденції. Крім того, національні суди не змогли визначити, по-перше, конкретних причин, що обґрунтовували введення заходів спостереження; по-друге, чи міг роботодавець використати заходи, що призводять до меншого втручання в приватне життя та кореспонденцію заявника; і по-третє, чи може бути доступ до комунікацій без повідомлення заявника.

Оскільки інші доводи касаційної скарги, є ідентичними доводам апеляційної скарги заявника, яким суд надав належну оцінку, вони є достатньо аргументованими, Верховний Суд доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника, при цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Суди першої й апеляційної інстанцій забезпечили повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржувані рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, арішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Смайл-Експо»залишити без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 13 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва 04 жовтня 2017року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

В.О. Кузнєцов

С.О. Погрібний