Справа № 589/5201/18

Провадження № 3/589/80/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2019 року м. Шостка

Суддя Шосткинського міськрайонного суду Сумської області Прачук О. В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшла від Управління держпраці у Сумській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, фізичної особи підприємця, ІПН НОМЕР_1,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

01 листопада 2018 року державним інспектором праці ОСОБА_2 було проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1, в ході якого досліджувалось дотримання фізичною особою підприємцем законодавства про працю.

Так, інспектором встановлено, що фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 було порушено вимоги частини першої статті 34 КЗпП, частини третьої статті 32 КЗпП, частини першої статті 53 КЗпП, частини першої, другої статті 107 КЗпП, частини першої статті 113 КЗпП, частини четвертої статті 115 КЗпП, а саме:

- найманим працівникам ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 у січні 2018 року наказом від 29.12.2017 № 29/17 було встановлено вихідні дні терміном з 31.12.2017 по 07.01.2018, що підтверджується табелем обліку використання робочого часу за січень 2018 року всупереч, вимогам статті 73 КЗпП, яка визначає законодавчо встановлені вихідні та неробочі дні - 1 січня та 7 січня. Статтями 21 і 141 КЗпП визначено обовязок роботодавця щодо забезпечення умов праці та правильної її організації. Відповідно до вимог ч.1 ст. 34 КЗпП «у разі зупинення роботи, викликаного відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами, оформлюється простій». Стаття 113 КЗпП визначає оплату часу простоїв, що сталися з незалежних від працівників причин. Відомості нарахування та виплати заробітної плати найманим працівникам у січні 2018 року, а саме - ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_5, за робочі дні з 02.01.2018 по 05.01.2018 не містять нарахувань заробітної плати з врахування вимог частини першої статті 113 КЗпП щодо оплати часу простою не з вини працівника з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

- технологу ОСОБА_3 та оператору пральних машин ОСОБА_6 наказом від 29.07.2018 № 29/06 у липні 2018 року було змінено режим роботи та робочий час шляхом встановлення робочого часу - з 8 годин на день на 11 годин з ознайомленням працівників у день видачі наказу, тобто без дотримання 2-хмісячного терміну, визначеного статтею 32 КЗпП «Про зміну істотних умов праці (систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад тощо) працівники повинні бути повідомлені не пізніше ніж за 2 місяці».

- оператору пральних машин ОСОБА_6 згідно з табелем обліку використання робочого часу за березень 2018, травень 2018 року та червень 2018 напередодні законодавчо встановлених святкових днів 8 березня. 9 травня, 28 червня відповідно 07.03.2018, 08.05.2018 та 27.06.2018 тривалість робочого часу не була скорочена на 1 годину. Згідно з табелем обліку використання робочого часу за серпень 2018 технологу ОСОБА_3 напередодні законодавчо встановленого святкового дня 24 серпня 23.08.2018 тривалість робочого часу також не була скорочена на 1 годину, чим порушено вимоги ч. 1 ст. 53 КЗпП

- оператором пральних машин ОСОБА_6 згідно з табелем обліку відпрацьованого часу у березні 2018 року проводилась робота у святковий день - 8 березня. При цьому, згідно з відомістю нарахування заробітної плати за березень 2018 року оплату роботи у святковий день у подвійному розмірі не нараховано. Працівниці нараховано виключно заробітну плату за фактично відпрацьований час, чим порушено частини першу та другу статті 107 КЗпП України щодо проведення оплати за роботу у святкові і неробочі дні у подвійному розмірі.

- технологу ОСОБА_3 наказом від 01.10.2018 № 01/10.було надано щорічну відпустку терміном 24 календарні дні на підставі її особистої заяви терміном з 01.10.2018 по 25.10.2018 включно. Згідно з відомістю нарахування заробітної плати за жовтень 2018 їй нараховно заробітної плати за жовтень на суму 3079,81 грн., в т.ч. відпускні у сумі 2 376, 68 грн. Заробітну плату за І половину жовтня , в т.ч. і за щорічну відпустку, працівник отримала 19.10.2018 у сумі 2000.00 грн, тобто пізніше, ніж за три дні до початку відпустки.

Вказаним ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 41 КУпАП.

Вище зазначені порушення відображені в Акті інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № СМ 2040/176/АВ від 01 листопада 2018 року.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1- адвокат ОСОБА_7 наявність порушень законодавства про працю його довірителем заперечив. Пояснив, що у ФОП ОСОБА_1 дійсно працюють наймані працівники, з якими у відповідності з діючим КЗпП України укладені трудові договори - ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_5 (остання - за сумісництвом). При прийомі на роботу вказаних працівників з кожною з них було оговорено та досягнуто згоди, що їх робота передбачає індивідуальний графік роботи з оплатою праці пропорційно відпрацьованого часу, час виконання робіт установлюється згідно графіку, про що мається підпис обох сторін трудового договору в наказах про прийняття на роботу та в трудових договорах між працівниками і фізичною особою.

Робота в пральні передбачає поточний графік роботи внаслідок необхідності безперервного обслуговування населення у відповідності з положеннями ст.ст. 68, 69 КЗпП України, про що 02.01.2015 року виданий наказ № 02.01/1 від 02.01.2015, погоджений з представником трудового колективу. Кожного місяця складається графік використання робочого часу, який своєчасно доводиться до відома працівників з урахуванням їх побажань щодо розподілу робочих днів та вихідних. По закінченню місця складається табель обліку використання робочого часу за місяць, в якому обліковуються фактично відпрацьовані дні працівників, норма робочих годин тощо. За роботу працівників виплачується заробітна плата у відповідності до діючого законодавства України.

Відсутнє порушення ч. 1 ст. 113 КзпП України оскільки ніякого зупинення роботи (простою) з 02.01.18 по 05.01.18 з незалежних від працівників причин не відбулось. При цьому норма тривалості робочого часу на рік, яка визначається самостійно з дотриманням вимог статей 50-53, 67 і 73 КЗпП України, не порушена, на прохання самих працівниць їм були надані «різдвяні канікули». Вказане підтверджується письмовими поясненнями працівників.

Також за проханням робітниць було змінено графік роботи в бік збільшення з липня 2018 року з 8 годин на 11 годин з пропорційним збільшенням розміру заробітної плати відповідно.

Зазначення інспектором порушення ст. 53 КЗпП України щодо не скорочення працівникам тривалості робочого часу на 1 годину в робочі дні 07.03.2018, 08.05.2018, 27.06.2018 та 23.08.2018 напередодні свят 08 березня, 09 травня, 28 червня та 24 серпня 2018 р. безпідставне , оскільки вказана норма не застосовується при змінному режимі роботи..

Відсутнє і порушення ч. 1, 2 ст. 107 КЗпП України щодо роботи у святковий день 8 Березня 2018 року, оскільки в цей день пральня «Маря» не працювала. Жоден із працівників, у тому числі ОСОБА_6, у цей святковий день на роботу не виходили. Насправді, мала місце описка у табелі обліку використання робочого часу за березень 2018 року, і ця помилкова відмітка про роботу 08 березня навпроти прізвища ОСОБА_6 не потягла нарахування їй заробітної плати. Цей день в табелі використання робочого часу врахований, як святковий.

Стосовно порушення, передбаченого ч. 4 ст. 115 КЗпП України, ст. 21 Закону України «Про відпустки» щодо несвоєчасної виплати відпускних працівниці ОСОБА_3 представник ОСОБА_1 зауважив, що виплата відпускних пізніше за часом обумовлена терміновістю відпустки працівниці (01.10.2018 року була написана заява про надання відпустки, починаючи з того ж дня) і домовленістю з нею про виплату відпускних разом з наступним авансом, оскільки ОСОБА_3 терміново поїхала з міста. Вказану обставину працівниця підтвердила у своєму письмовому поясненні.

За таких обставин, звинувачення його довірителя у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпП України, вважає незаконним та безпідставним.

Заслухавши представника ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного:

Статтею 50 КзпП України визначено, що нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. При цьому частина 2 вказаної статті передбачає можливість встановлювати меншу норму тривалості робочого часу, ніж передбачено в частині першій цієї статті.

Відповідно до частини 2 ст. 67 КзпП України загальним вихідним днем є неділя.

Згідно з частинами 4, 5 ст. 67 КзпП України з метою створення сприятливих умов для використання святкових та неробочих днів (стаття 73), а також раціонального використання робочого часу Кабінет Міністрів України не пізніше ніж за три місяці до таких днів може рекомендувати керівникам підприємств, установ та організацій перенести вихідні та робочі дні у порядку і на умовах, установлених законодавством, для працівників, яким встановлено п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. Власник або уповноважений ним орган у разі застосування рекомендації Кабінету Міністрів України не пізніше ніж за два місяці видає наказ (розпорядження) про перенесення вихідних та робочих днів на підприємстві, в установі або організації, погоджений з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником).

Наказом ФОП ОСОБА_1 від 29.12.2017 № 29/12 установлено вихідні дні з 31.12.2017 по 07.01.2018.

При цьому ні розпорядження КМУ від 16 листопада 2016 р. № 850-р «Про перенесення робочих днів у 2017 році», ні розпорядження КМУ від 11 січня 2018 р. № 1-р «Про перенесення робочих днів у 2018 році не містять рекомендацій щодо надання «різдвяних канікул» або перенесення робочих днів у січні 2018 року, тому посилання ОСОБА_1 та його представника про надання «різдвяних канікул» на прохання працівників не можуть бути прийняті до уваги, оскільки наказ за своєю правовою природою є правовим актом, що виданий керівником, який діє на основі єдиноначальності, та містить вимогу необхідності вчинення будь-якої дії або утримання від неї певному колу осіб. Дослідивши наказ від 29.12.2017 № 29/12 суд не вбачає в ньому прохання чи інше подібне волевиявлення працівників, і вважає, що вказаний акт містить всі формальні ознаки простою, тобто в даному випадку мало місце зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних умов, необхідних для виконання роботи, або іншими обставинами.

Таким чином, має місце порушення вимог ч. 1 ст. 113 КЗпП України. Станом на день розгляду справи доказів щодо оплати часу простою працівникам в розмірі, визначеному частиною 1 статті 113 КзпП України суду не надано, порушення трудових прав працівників ОСОБА_6 та ОСОБА_3 не припинено.

Частиною 3 ст. 32 КзпП України передбачено, що у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Так, наказом ФОП ОСОБА_1 від 29 червня 2018 року № 29/06 з 01.07.2018 для ОСОБА_3 та ОСОБА_6 встановлено час роботи 11 годин на день, в той час як на підставі наказу від 29.12.2017 № 29/12 з 08.01.2018 цим працівникам було встановлено тривалість щоденної роботи 8 годин.

В цьому випадку суд, зважаючи на пряму вказівку положень частини 3 ст. 32 КзпП України щодо віднесення режиму роботи до істотних умов праці вважає, що ФОП ОСОБА_1 наказом від 29 червня 2018 року № 29/06 для працівників ОСОБА_3 та ОСОБА_6 було змінено істотні умови праці внаслідок змін в організації виробництва і праці, обумовлених впровадженням нового режиму часу, що спрямовано на поліпшення економічних та соціальних показників. При цьому ініціатива працівників як підстава зміни істотних умов праці не може мати правових наслідків для зміни режиму роботи, в той час як погодження таких змін працівниками свідчить про їх згоду продовжувати роботу в нових умовах.

Однак про такі зміни працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Отже оскільки остання умова запровадження нового режиму роботи як істотної умови праці про повідомлення працівника не пізніше ніж за два місяці ОСОБА_1 не дотримана, суд констатує порушення частини 3 ст. 32 КЗпП України.

Суд вважає доведеним і порушення ОСОБА_1 частини 1 ст. 53 КЗпП України, згідно якої напередодні святкових і неробочих днів (стаття 73) тривалість роботи працівників, крім працівників, зазначених у статті 51 цього Кодексу, скорочується на одну годину як при п'ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні, оскільки виключний перелік працівників, тривалість роботи яких напередодні святкових і неробочих днів не скорочується, визначено у статті 51 КЗпП України, і працівники ОСОБА_3 та ОСОБА_6 не відносяться до визначеної статтею 51 КЗпП України категорії працівників і їм не встановлена скорочена чи неповна тривалість робочого часу.

Судом установлено, що 24 вересня 2018 року працівник ОСОБА_3 під підпис була письмово повідомлена про дату початку відпустки, а саме: з 08 жовтня 2018 року тривалістю 24 календарних днів (за дві неділі). 01 жовтня 2018 року працівником ОСОБА_3 подано заяву про надання їй щорічної відпустки з 01 жовтня 2018 року. Наказом ФОП ОСОБА_1 від 01.10.2018 № 01/10 ОСОБА_3 надано щорічну відпустку з 01 жовтня по 25 жовтня 2018 року за період з 09.02.2017 по 08.02.2018, а також наказано відпускні виплатити із заробітною платою за першу половину жовтня 2018 року.

Частиною 4 ст. 115 КЗпП України визначено, що заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

Аналогічні положення містяться у ст. 21 Закону України «Про відпустки».

Вказані правові норми не містять виключень щодо порядку оплати навіть у разі перенесення відпустки.

Твердження ОСОБА_1 та його представника про те, що виплата заробітної плати за час щорічної відпустки ОСОБА_3 разом із заробітною платою за першу половину жовтня 2018 року була погоджена із самим працівником не знайшла свого підтвердження в матеріалах справи, в тому числі й у заяві працівниці про надання відпустки відсутня відповідна згода.

Суд зауважує, що ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 є найманими працівниками і знаходяться в матеріальній залежності від роботодавця, тому до письмових пояснень, наданих працівниками ФОП ОСОБА_1 за результатами проведеного інспекційного відвідування, суд відноситься критично.

Статтею 73 КЗпП України встановлено святкові дні, серед яких 8 березня - Міжнародний жіночий день. Згідно з частинами 1, 2 статті 107 КЗпП України робота у святковий день (частина четверта статті 73) оплачується у подвійному розмірі за фактично відпрацьовані години.

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення №СМ 2040/176/АВ/П/ПТ від 08.11.2018 вбачається, що оператором пральних машин ОСОБА_6 згідно з табелем обліку відпрацьованого часу у березні 2018 року проводилась робота у святковий день - 8 березня. При цьому, згідно з відомістю нарахування заробітної плати за березень 2018 року оплату роботи у святковий день у подвійному розмірі не нараховано.

Дослідивши табель обліку використання робочого часу, графік використання робочого часу, відомість нарахування заробітної плати та платіжну відомість за березень 2018 року (а.с. 24, 25), а також врахувавши пояснення представника ОСОБА_1, суд дійшов висновку про відсутність порушень частин 1, 2 статті 107 КЗпП України, зважаючи на таке.

Відповідно до табелю обліку використання робочого часу за березень 2018 року оператору ОСОБА_6 відмічено явку 1, 2, 6, 7, 8, 12, 13, 14, 18, 19, 20, 24, 25, 26, 30 та 31 березня (16 робочих днів) тривалістю робочого часу по 8 годин. Проте, у графі відпрацьовано за місяць міститься інформація про 15 відпрацьованих днів та відповідно 120 годин, а вихідних та святкових днів за вказаний місяць 16 днів відповідно.

Факт відпрацювання ОСОБА_6 15 днів у березні 2018 року зі святковим днем 8 Березня (вихід на роботу не відображено) підтверджується графіком використання робочого часу, відомістю нарахування заробітної плати (виходячи із 120-ти годин за місяць) та платіжною відомість за березень 2018 року, згідно якої ОСОБА_6 нараховано заробітну плату в розмірі 2676,65 грн., виходячи з посадового окладу в розмірі 3725,00 грн пропорційно відпрацьованим 120 годинам на місяць (3725х120/167=2676,65).

За таких обставин суд погоджується з доводами ОСОБА_1 та його представника про наявність описки в табелі обліку використання робочого часу за березень 2018 року відносно проведення обліку робочого часу у святковий день 8 Березня оператору ОСОБА_6

Згідно Методичних рекомендацій щодо встановлення гнучкого режиму робочого часу, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України 04.10.2006 N 359 гнучкий робочий час встановлюється у правилах внутрішнього трудового розпорядку підприємства. При цьому регламентації підлягає: час початку та закінчення щоденної роботи (зміни) як в цілому для підприємства, так і для окремих категорій працівників або структурних підрозділів (ст. 57 КЗпП); розподіл робочого дня (зміни) на частини (ст. 60 КЗпП); час початку та закінчення перерв для відпочинку і харчування (ст. 66 КЗпП).

В наданих запереченнях на протокол зазначено, що працівники мають індивідуальний графік роботи або змінний графік. Разом з тим, ні накази про прийом на роботу, ні трудові договори не містять визначення такого графіку (кількість робочих днів або годин на тиждень, початок та тривалість змін), не додано таких графіків до наказів та договорів.

Наданий графік використання робочого часу за березень 2018 року не містить дати затвердження, відміток про ознайомлення працівників з указаним графіком, тому неможливо встановити чи складений він на початок відповідного місяця чи по закінченню звітного календарного періоду і є підсумком виходів на роботу за місяць.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 КУпАП якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частині третій цієї статті.

Згідно п. 7 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 надійшла до Шосткинського міськрайонного суду Сумської області 04 грудня 2018 року.

Таким чином, провадження у справі в частині порушень щодо зміни режиму роботи ОСОБА_3 та ОСОБА_6 у липні 2018 року, не скорочення тривалості робочого часу напередодні святкових днів: 08 березня, 09 травня та 28 червня 2018 року та невиплати зарплати ОСОБА_3 за три дні до початку відпустки (01.10.2018) підлягає закриттю в звязку з закінченням строків, передбачених ч. 2 ст. 38 КУпАП.

Разом з тим, не оплата часу простою з 02.01.2018 по 05.01.2018 є триваючим правопорушенням, та на дату розгляду справи строки притягнення до відповідальності не сплинули.

Зважаючи на вказане, суд приходить до висновку про необхідність накладення на особу, що вчинила правопорушення, стягнення, в межах санкції ч.1 ст. 41 КУпАП у виді штрафу.

Крім того, відповідно до вимог ст. 40-1 КУпАП у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення особою, на яку накладено таке стягнення, сплачується судовий збір в розмірі і порядку, передбаченому Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 38, 41, 247, 283, 284 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП, а саме: порушення вимог ч. 1 ст. 113 КЗпП України, та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів громадян, що становить 510 гривень, який стягнути на користь держави.

Закрити провадження в адміністративній справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 41 КУпАП в частині порушень щодо зміни режиму роботи ОСОБА_3 та ОСОБА_6 у липні 2018 року, не скорочення тривалості робочого часу напередодні святкових днів: 08 березня, 09 травня та 28 червня 2018 року та невиплати зарплати ОСОБА_3 за три дні до початку відпустки (01.10.2018) на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 352 грн. 40 коп. (реквізити: отримувач коштів ГУК у м. Києві /м. Київ/ 22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача 899998, рахунок отримувача 31211256026001, код класифікації доходів бюджету 22030106; ЄДРПОУ Шосткинського міськрайонного суду Сумської області 26440765, пункт таблиці - 5).

Постанова може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Шосткинський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.

Суддя Шосткинського міськрайонного суду

Сумської області ОСОБА_8