Справа № 756/3398/18

РІШЕННЯ

іменем України

06 березня 2019 року , м.Сватове

Сватівський районний суд Луганської області у складі:

головуючого - судді Попової О.М.,

за участі секретаря судового засідання Філіпенко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сватове цивільну справу № 756/3398/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

Встановив :

До Сватівського районного суду Луганської області надійшов даний позов, в обґрунтування якого позивач зазначив, що 28 лютого 2017 року померла його бабуся ОСОБА_2 Після її смерті відкрилася спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1, яка належить їй на підставі договору купівлі-продажу. Єдиним спадкоємцем другої черги за заповітом і за законом є він. У встановлений законом шестимісячний строк він звернувся до нотаріальної контори м. Києва за місцем відкриття спадщини із заявою про прийняття спадщини. По закінченню 6-місячного терміну йому було відмовлено в оформленні свідоцтва про право на спадщину, у зв’язку з відсутністю інформації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на зазначену вище квартиру та відсутністю інформаційної довідки бюро технічної інвентаризації про архівні дані щодо реєстрації права власності на зазначену вище квартиру за померлою. Просить визнати за ним право власності на вищевказану квартиру. Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з’явився, до суду надійшла заява, згідно якої позивач просить суд розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримує (а.с. 112). Головне територіальне управління юстиції у місті Києвісвого представника у судове засідання не направили, надавши суду відзив на позовну заяву, вказавши, що питання зазначені у позовній заяві не відносяться до повноважень Головного територіального управління юстиції у Луганській області та управління не має повноважень щодо вчинення будь-яких реєстраційних дій, просить суд відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову (а.с. 130-133). У зв’язку з розглядом справи за відсутністю осіб, які беруть участь, судове засідання проводиться без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України. Суд, вивчивши та проаналізувавши надані до суду докази, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини. Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України. Обставини, на які вказує позивач у позовній заяві, потребують доказування у відповідності до вимог Цивільного процесуального кодексу України. Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається ж на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. У відповідності до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. ОСОБА_2 померла 28 лютого 2017 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть виданим 24 березня 2017 року Оболонським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, серія I-БК № 397534 (а.с. 8). Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина у вигляді квартири № 25 по вул. Сосюри в м. Луганську, яка належить їй на підставі договору купівлі-продажу (а.с. 20-21). Як вбачається з матеріалів справи, 26 квітня 2012 року ОСОБА_2 за життя було складено заповіт, згідно якого остання заповіла все належне їй майно (рухоме та нерухоме, що буде їй належати на день смерті) ОСОБА_1 (а.с. 6 - витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі, а.с. 18 - заповіт). За змістом ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. У встановлений законом шестимісячний строк ОСОБА_1 звернувся до нотаріальної контори м. Києва. По закінченню 6-місячного терміну йому було відмовлено в оформленні свідоцтва про право на спадщину (Постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії Вих. № 674 / 02-31 від 08 лютого 2018 року) у зв’язку з відсутністю інформації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на зазначену вище квартиру та відсутністю інформаційної довідки бюро технічної інвентаризації про архівні дані щодо реєстрації права власності на зазначену вище квартиру за померлою до державного нотаріуса Двадцять першої київської державної нотаріальної контори (а.с. 5). Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів можуть бути зокрема визнання прав. Відповідно до ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, передбаченому законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Абзацом четвертим ст. 55 Конституції України передбачено, що кожному надається право будь яким не забороненим законом способом захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. У відповідності до ст. 20 ЦК України право на захист своїх прав особа здійснює на власний розсуд. Згідно зі статтею 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. При цьому, відповідно до положень статей 6, 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до Законів України. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 26 листопада 2015 року № 834-VІІІ визначено коло суб’єктів, уповноважених на проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень. Ними є виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації, акредитовані суб’єкти, приватні та державні нотаріуси. Згідно підпункту 3 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 26 листопада 2015 року № 834-VІІІ «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку, припиняють надання послуг у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць за рішенням Кабінету Міністрів України, прийнятим у разі забезпечення виконавчими органами міських рад міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення, Київською, Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями умов, необхідних для реалізації повноважень у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, але не пізніше 30 квітня 2016 року. Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 29 грудня 2015 року № 2791/5 «Про затвердження Змін до положень про територіальні органи Міністерства юстиції України в частині реалізації повноважень у сфері державної реєстрації», Управлінням державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві виконання функцій і повноважень у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень здійснювалось до 30 квітня 2016 року. Забезпечення здійснення зазначених функцій і повноважень покладено на Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 26 квітня 2016 року № 261 «Про затвердження Положення про Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)», яким у зв’язку з децентралізацією повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також відповідно до рішення ради від 14 квітня 2016 року № 319/319 «Про утворення Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації»), з 1 травня 2016 року здійснюються повноваження з реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (та інших реєстраційних дій). Неналежний відповідач це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред’явленим позовом. Пред’явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Згідно з абзацом другим пункту 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо, були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це. За змістом ст. 392 ЦК України належним відповідачем є особа - учасник цивільних правовідносин, яка не визнає або оспорює право власності. Відповідно до вищезазначених норм законодавства, Головне територіальне управління юстиції у місті Києві не є суб’єктом державної реєстрації прав. У зв’язку з цим, винесене рішення по справі не може вплинути на права або обов’язки Головного територіального управління юстиції у місті Києві, тому, залучення позивачем останнього у якості відповідача не має нормативно-правового обґрунтування, отже позов пред’явлений до неналежного відповідача. Судом встановлено, що з боку Головного територіального управління юстиції у місті Києві відносно позивача не були вчинені будь-які дії, які порушують права, свободи чи інтереси позивача шляхом невизнання, оспорювання чи ставлення під сумнів права власності позивача на нерухоме майно, зазначене у позові. Також, згідно із частиною третьою статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Позивач у позовній заяві не надав жодних доказів чи пояснень щодо порушення його прав з боку Головного територіального управління юстиції у місті Києві. Таким чином, з огляду на те, що позовні вимоги пред'явлені до особи, яка не має відповідати за позовом, враховуючи те, що позивачем у процесі розгляду даної цивільної справи не заявлялося клопотань про заміну неналежного відповідача на належного, натомість відповідно до ухвали суду від 10 жовтня 2018 року за клопотанням первісного відповідача та зі згоди позивача замінено відповідача на Головне територіальне управління юстиції у місті Києві, оцінивши всі зібрані по справі докази у сукупності, суд прийшов до висновку, що обставини, на які посилається позивач як на підставу задоволення позову та які пред'явлені до Головного територіального управління юстиції у місті Києві, не знайшли свого підтвердження у ході розгляду справи та не ґрунтуються на законі, а тому суд вважає за необхідне у задоволенні позовних вимог відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 16, 20, 392 ЦК України, ст.ст. 12,247,259,263-265 ЦПК України, суд, –

Ухвалив :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання права власності в порядку спадкування за законом- відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано Луганському апеляційному суду або через Сватівський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя О.М. Попова