Справа № 192/87/19

Провадження № 1-в/201/298/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2019 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого-судді ОСОБА_1

з секретарем ОСОБА_2

за участю: прокурора ОСОБА_3

засудженого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в режимі відеоконференції клопотання про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким засудженому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Гарбузівка Томаківського району Дніпропетровської області, засудженого вироком Марганецього міського суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2014 року за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді восьми років позбавлення волі, якому, на підставі ч. 5 ст. 72 КК України, зараховано строк попереднього ув`язнення з 21 червня 2014 року по 19 січня 2015 року із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, -

ВСТАНОВИВ:

До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшло клопотання засудженого ОСОБА_4 , який відбуває покарання в Державній установі «Солонянська виправна колонія (№ 21)» МЮУ, про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким за вироком Марганецього міського суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2014 року, по якому останній на даний час вже відбув 1/2 частини строку покарання.

Засуджений ОСОБА_4 просив суд задовольнити його клопотання про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким, оскільки він усвідомив свою протиправну поведінку, зробив для себе належні висновки та став на шлях виправлення.

Прокурор у судовому засіданні заперечувала щодо задоволення клопотання засудженого ОСОБА_4 про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким, пославшись на необґрунтованість такого клопотання з огляду на те, що засуджений не довів свого виправлення сумлінною поведінкою і ставленням до праці, а отже не зробив для себе належних висновків від своєї протиправної поведінки.

Представник виправної колонії у судове засідання не з`явився, надіслав на адресу суду заяву, в якій просив проводити розгляд справи без його участі, клопотання засудженого не підтримав.

Вислухавши думки учасників судового провадження, а також дослідивши матеріали клопотання, суд приходить до таких правових висновків.

Статтею 82 КК України передбачено, що особам, що відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі, невідбута частина покарання може бути замінена судом більш м`яким покаранням. Заміна невідбутої частини покарання більш м`яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення.

Заміна невідбутої частини покарання більш м`яким можлива після фактичного відбуття засудженим не менше половини строку покарання, призначеного судом за корупційний злочин середньої тяжкості, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, коли особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона була засуджена до позбавлення волі.

Статтею 6 КВК України передбачено, що виправлення засудженого це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Основними засобами виправлення і ресоціалізації засуджених є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.

Вирішальним фактором при прийнятті судом рішення про застосування до засудженого ст. 82 КК України, є не відбуття певної частини строку покарання засудженим, а саме те, що засуджений своєю поведінкою за весь період відбування покарання дає підставивважати, що він змінив свою поведінку і вже став на шлях виправлення.

Як зазначено у довідці по особовій справі засудженого ОСОБА_4 , останній почав відбувати покарання з моменту його попереднього ув`язнення з 21 червня 2014 року та на даний час дійсно відбув 1/2 частини строку покарання.

При цьому, згідно характеристики на засудженого, ОСОБА_4 : за період перебування у слідчому ізоляторі характеризувався задовільно, стягнень та заохочень не мав; за період перебування у виправній колонії характеризується задовільно, працевлаштований прибиральником відділення, потребує контролю, допустив одне порушення режиму утримання, за що мав одне стягнення, має два заохочення за зразкову поведінку та сумлінне ставлення до праці, у взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктний, на критику реагує агресивно, не приділяє уваги необхідності дбайливого ставлення до майна установи і предметів, якими користується при виконанні дорученої роботи, здійсненням за ними належного догляду, використання їх тільки за призначенням, не завжди виконує передбачені законом вимоги персоналу установи, уникає виконання робіт із самообслуговування, не вбачає необхідності у самостійному їх виконанні, уникає виконання робіт із благоустрою установи або перекладає їх виконання на інших засуджених, не приймає участі в організації виховних заходів, у реалізації програм диференційованого виховного впливу та у роботі самодіяльних організацій, крім цього 01 грудня 2017 року комісією установи було відмовлено засудженому у застосуванні заміни невідбутої частини покарання більш м`яким покаранням, як особі, що не стала на шлях виправлення.

Зважаючи на інформацію, що характеризує особу засудженого ОСОБА_4 , який посередньо характеризується, має ситуативний характер позитивної поведінки з метою отримання пільги у виді заміни невідбутої частини покарання більш м`яким, а також відсутність у останнього соціально-корисних зав`язків, суд доходить до висновку про відсутність достатніх підстав, які б свідчили про сумлінну поведінку засудженого і його ставлення до праці, якими він довів своє виправлення.

При цьому, посилання засудженого на відсутність у нього порушень режиму утримання під час перебування в колонії, судом враховано, але слід зазначити, що згідно п. 1 ч. 1 ст. 9 КВК України, неухильне додержання правил поведінки, які передбачені для засуджених, є обов`язком засудженого, і виконання даних обов`язків є лише одним з критеріїв, зазначених вище, які в своїй сукупності дають підстави вважати, що засуджений довів своє виправлення.

Враховуючи викладене суд, оцінивши в сукупності досліджені докази вважає, що встановлені обставини не вказують на позитивні зміни в особистості засудженого за весь період відбування покарання, а отже, на даний час засуджений ОСОБА_4 не став на шлях виправлення і застосування до нього положень ст. 82 КК України є передчасним, при цьому лише сам факт того, що останній фактично відбув 1/2 призначеного покарання не може свідчити про його виправлення та наявність підстав для заміни невідбутої частини покарання більш м`яким.

На підставі викладеного та керуючись, ст. 82 КК України, ст.ст. 537-539 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким засудженому ОСОБА_4 за вироком Марганецього міського суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2014 року відмовити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом семи днів з дня проголошення ухвали суду, а засудженим у той же строк з моменту вручення її копії.

Головуючий-суддя: ОСОБА_1