___________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2019 р.

м. Херсон

Справа № 540/2502/18

16 год. 45 хв.

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Кисильової О.Й.,

при секретарі: Бондарчук О.О.,

за участю:

представника позивача - Чумаченко М.М.,

представників відповідача - Козлова А.О., Ворошилової Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Таврійська перспектива" до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Таврійська перспектива" (далі - позивач, СТОВ "Таврійська перспектива") звернулося до суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.09.2018 року № 0000211202.

Ухвалою від 07.12.2018 року у справі відкрите спрощене позовне провадження, учасникам наданий строк для подання заяв по суті справи, судове засідання призначене на 11.01.2019 року об 10:00 год.

Ухвалою від 11.01.2019 року розгляд справи вирішено продовжити за правилами загального позовного провадження, судове засідання по суті замінене підготовчим засіданням, яке призначене на 31.01.2019 року о 14:00 год.

Ухвалою від 31.01.2019 року підготовче провадження у справі закрите, справа призначена до розгляду по суті на 21.02.2019 року о 14:00 год.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю. Суду пояснила, що відповідачем проведена позапланова документальна перевірка СТОВ "Таврійська перспектива" з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за липень 2018 року, за результатами якої встановлено, що в порушення п. 198.2 ст. 198 ПК України позивачем завищено податковий кредит з ПДВ за березень 2018 року в сумі 75350,42 грн. по взаємовідносинам з ПСП "Ходосівське" та порушено п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено задеклароване бюджетне відшкодування ПДВ на поточний рахунок платника податку в сумі 75350,42 грн. за липень 2018 року. Податковим органом на підставі встановлених порушень складене спірне ППР, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на 75350,42 грн. та нараховані штрафні санкціїу сумі 18837,60 грн. Позивач вважає висновки відповідача про завищення суми податкового кредиту за березень 2018 року безпідставним та необґрунтованим з огляду на наступне. Товариство самостійно визначає який перелік документів є достатнім для прийняття рішення для співпраці з окремим контрагентом, зокрема, ПСП "Ходосівське", а тому неподання останнім довідки про кількість працюючих жодним чином не спростовує придбання продукції не у сільськогосподарського виробника. Щодо твердження відповідача про відсутність у ПСП "Ходосівське" в оренді земельних ділянок, позивач зазначає, що при укладенні договору поставки сої контрагент надав позивачу договір суборенди земельної ділянки з ТОВ "Агро Оіл Трейд" та довідку виконкому Каланчацької селищної ради про прийняття в суборенду земельної ділянки площею 1278,2485 га. У свою чергу, у позивача відсутній обов'язок щодо перевірки дійсності та достовірності наданих ПСП "Ходосівське" документів. Також позивач зауважує, що посилання відповідача на статистичну довідку про рівень врожайності сої по району, як на доказ нереальності здійснення господарської операції, є безпідставним. Контролюючим органом під час проведення перевірки не в повній мірі досліджено факт транспортування ПСП "Ходосівське" власновирощеної сільськогосподарської продукції за допомогою перевізників, а також надані ТТН та факт приймання такої продукції на елеваторі ТОВ "Тягінське ХПП". Неналежне ведення бухгалтерського обліку з боку ПСП "Ходосівське" не може свідчити про відсутність реальної поставки товару. Господарські операції з ПСП "Ходосівське" здійснені у лютому-березні 2018 року з керівником контрагента ОСОБА_5 Відтак безпідставним є твердження відповідача про нереальність операції у зв'язку зі співпрацею з керівником ПСП "Ходосівське" - ОСОБА_6, яка відповідно до матеріалів кримінального провадження формально здійснює свої обов'язки з 18.04.2018 року та не мала на меті здійснення фінансово-господарської діяльності. На думку позивача, будь-які кримінальні провадження відносно юридичних осіб або їх посадових осіб без обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, не може слугувати доказом нереальності господарської операції. Разом з тим позивач зазначає, що відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкові накладні від 25.02.2018 року № 24 та від 14.03.2018 року № 28 зареєстровані в ЄРПН 26.03.2018 року, що для покупця товарів/послуг є достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження. У ході перевірки контролюючий орган посилається виключно на порушення податкового та господарського законодавства з боку ПСП "Ходосівське" та не наводить жодних обставин щодо порушення вимог вказаного законодавства власне позивачем. Натомість рішення про зменшення розміру податкового відшкодування та накладення штрафних санкцій стосується позивача, що порушує принципи індивідуальної відповідальності. За наведених обставин просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні, заперечивши проти позову, зазначили, що податковим органом проведено документальну перевірку достовірності нарахування позивачем суми бюджетного відшкодування ПДВ, за результатами якої встановлено, що СТОВ "Таврійська перспектива" включено до податкового кредиту операцію з придбання сої у ПСП "Ходосівське" на суму ПДВ - 75350,42 грн., згідно податкової накладної від 14.03.2018 року № 28 на суму - 452102,52 грн., в т.ч. ПДВ - 75350,42 грн. Відповідач на початку перевірки володів інформацією про те, що ПСП "Ходосівське" бере участь у схемі ухилення від сплати податків. Встановлено, що між ТОВ "Таврійська Перспектива" та ПСП "Ходосівське" укладений договір поставки сільгосппродукції врожаю 2017/2018 року українського походження на умовах СРТ Тягинка - с. Тягинка, Бериславського району, Херсонської області, ТОВ "Тягинське ХПП". Пунктом 1.2 договору визначено, що ПСП "Ходосівське" є сільськогосподарським підприємством - виробником сільськогосподарських та технічних культур та є виробником товару що постачається. З метою перевірки наявності у ПСП "Ходосівське" статусу сільськогосподарського товаровиробника, відповідач здійснив запити для підтвердження у останнього права суборенди на земельні ділянки та отримав відповідь від ТОВ "Агро Оіл Трейд" про відсутність орендних правовідносин з ПСП "Ходосівське". Відповідач відмічає, що згідно з поданими звітами ЄСВ, у ПСП "Ходосівське" відсутній робітничий персонал, що унеможливлює проведення агротехнологічних робіт по вирощуванню та збиранню врожаю сої. Тобто, у разі відсутності у контрагента земельних угідь, придатних до вирощування культур, найманих працівників, техніки, складських приміщень, що є необхідним для здійснення поставки позивачу обумовленого договором товару, то це вказує на неможливість виконання господарської операції контрагентом і, відповідно, відсутність у позивача права для формування податкового кредиту. Щодо взаємовідносин з перевізниками, перевіркою встановлено, що згідно наданих до перевірки ТТН перевезення сої здійснювалось за рахунок замовника та вантажовідправника ПСП "Ходосівське" автомобільним перевізником ПП "Фролов". Відтак, у разі наявності взаємовідносин між ПП "Фролов" та ПСП "Ходосівське", останнє повинно було відобразити це в податковій звітності за формою № 1 ДФ під ознакою доходу "157", яку підприємство повинно надати до органів ДФС. Однак протягом 2017-2018 років вказаних звітів не надано, що свідчить про відсутність взаємовідносин з ПП "Фролов" та спростовує факт поставки такої продукції та факт приймання такої продукції на елеваторі ТОВ "Тягінське ХПП". Також, відповідач зазначає, що на час розрахунку позивача з ПСП "Ходосівське" - 07.05.2018 року - керівником та підписантом контрагента була ОСОБА_6, яка в ході досудового розслідування по кримінальному провадженню щодо схеми ухилення від сплати податків, повідомила про створення підприємства за відповідну плату, без мети ведення реальної господарської діяльності. Тобто первинні документи та податкові накладні, складені від імені ПСП "Ходосівське" спростовують причетність останнього до ведення фінансово - господарської діяльності. На підставі викладеного, просять відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Таврійська перспектива", код ЄДРПОУ 23524131 зареєстроване 25.09.2000 року № 14991200000003451 та розташоване за адресою: 73000, Херсонська область, м. Херсон, вул. Червонофлотська, 30, офіс 2. Товариство взяте на облік Херсонською ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області 02.03.1999 року за № 1606. Видами діяльності позивача є: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (01.11) - основний вид, вирощування овочів та баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів (01.13), вирощування інших однорічних і дворічних культур (01.19), допоміжна діяльність у рослинництві (01.61), післяурожайна діяльність (01.63), виробництво олії та тваринних жирів (10.41), оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (46.21).

30.08.2018 року - 04.09.2018 року Головним управлінням ДФС у Херсонській області на підставі наказу про проведення перевірки від 30.08.2018 року № 851 та направлення на проведення перевірки від 30.08.2018 року № 544, проведено документальну позапланову перевірку СТОВ "Таврійська перспектива" з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на поточний рахунок платника податку за липень 2018 року.

Наказ та направлення на проведення перевірки вручені головному бухгалтеру СТОВ "Таврійська перспектива" ОСОБА_7 30.08.2018 року та пред'явлене службове посвідчення.

10.09.2018 року за результатами перевірки складений акт № 21/21-22-12-02-06/23524131 (далі - Акт № 21), яким встановлені наступні порушення:

1) п. 198.2 ст. 198 ПК України, в результаті чого СТОВ "Таврійська перспектива" завищено податковий кредит з податку на додану вартість за березень 2018 року в сумі 75350,42 грн.;

2) п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України, внаслідок чого Товариством завищено задеклароване бюджетне відшкодування ПДВ на поточний рахунок платника податку в сумі 75350,42 грн. за липень 2018 року.

Акт № 21 підписаний та отриманий 11.09.2018 року генеральним директором ОСОБА_8 та головним бухгалтером ОСОБА_7 із зауваженнями.

На підставі висновків Акта № 21 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 25.09.2018 року № 0000211202 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 75350,42 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 18837,60 грн.

Позивач вважає прийняте ППР таким, що суперечать вимогам чинного податкового законодавства, а тому звернувшись із позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд звертає увагу на наступне.

Висновки відповідача про завищення податкового кредиту та відповідного бюджетного відшкодування, ґрунтуються на визнанні контролюючим органом господарських операцій, здійснених позивачем з контрагентом ПСП "Ходосівське" такими, що реально не відбулися.

23.02.2018 року між ПСП "Ходосівське" (постачальник) та СТОВ "Таврійська перспектива" (покупець) укладено договір поставки № 23/02-18, предметом якого є поставка та передача у власність продукції врожаю 2017/2018 року українського походження, найменування, кількість, вартість та якість якої визначається в Додаткових угодах до даного договору, на умовах СРТ Тягинка - с. Тягинка, Бериславського району Херсонської області, ТОВ "Тягінське ХПП" (елеватор) згідно "Інкотермс 2010" в частині, що не суперечить умовам договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору постачальник підтверджує, що він є сільськогосподарським підприємством-виробником зернових та технічних культур та є виробником товару, що постачається за договором. Для цілей цього договору товаром українського походження вважається товар, вирощений постачальником на території України, крім тимчасово окупованих територій (п. 1.3 договору). Постачальник здійснює поставку товару до елеватору власним транспортом і за власний рахунок. Кожний автомобіль з товаром повинен супроводжуватися товарно-транспортною накладною (п. 2.2, 2.3 договору). Оплата товару здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника у розмірі 80 % протягом трьох банківських днів після поставки товару на елеватор та 20 % протягом трьох банківських днів після отримання податкової накладеної в електронному вигляді, зареєстрованої в реєстрі відповідно до умов та строків, передбачених ст. 201 та п. 11 розділу ХХ перехідних положень Податкового кодексу України та первинних документів (п. 3.1 договору).

23.02.2018 року між постачальником та покупцем укладена додаткова угода № 1 до договору від 23.02.2018 року № 23/02-18, відповідно до якої сторони домовилися про поставку сільгосппродукції, а саме: сої (УКТЗЕД 1201900000) у кількості 90 тон +/- 50 %, зі строком поставки до 28.02.2018 року, на ціною 12475,00 грн. за тону в т.ч. ПДВ.

На підтвердження здійснення постачання по господарській операції за додатковою угодою № 1 позивач надав до суду: видаткову накладну від 25.02.2018 року № 745 на суму 388720,87 грн. з ПДВ, рахунок на оплату від 26.02.2018 року № 58 на суму 388720,87 грн. з ПДВ, акт приймання автотранспорту від 25.02.2018 року № 103 про отримання СТОВ "Таврійська перспектива" від ПСП "Ходосівське" 31,16 т сої нестандартної, платіжні доручення від 27.02.2018 року № 794 на суму 312000,00 грн. в т. ч. ПДВ, від 14.03.2018 року № 924 на суму 76720,00 грн. в т.ч. ПДВ.

Також позивачем надана товарно-транспортна накладна від 24.02.2018 року № 24, відповідно до якої автомобільний перевізник ПП ОСОБА_9 (водій) на автомобілі НОМЕР_3, напівпричіп (причіп) д.н. НОМЕР_4 здійснив насипом перевезення сої врожаю 2017 року у кількості 31160 кг нетто. Замовник та вантажовідправник - ПСП "Ходосівське", пункт навантаження - с. Каланчак, вантажоодержувач - СТОВ "Таврійська перспектива", пункт розвантаження - ТОВ "Тягінське ХПП" с. Тягинка Бериславський район Херсонська область.

За результатами здійснення господарської операції постачальником ПСП "Ходосівське" зареєстрована податкова накладна від 25.02.2018 року № 24 на суму 388720,87 грн., в т.ч. ПДВ - 64786,81 грн.

14.03.2018 року між постачальником та покупцем укладена додаткова угода № 2 до договору від 23.02.2018 року № 23/02-18, відповідно до якої сторони домовилися про поставку сільгосппродукції, а саме: сої (УКТЗЕД 1201900000) у кількості 50 тон +/- 50 %, зі строком поставки до 15.03.2018 року, на ціною 12475,00 грн. за тону в т.ч. ПДВ. Відповідно до квитанції № 1, статус документу - "доставлений".

На підтвердження здійснення постачання по господарській операції за додатковою угодою № 2 позивач надав до суду: видаткову накладну від 14.03.2018 року № 974 на суму 452102,52 грн. з ПДВ, рахунок на оплату від 14.03.2018 року № 92 на суму 452102,50 грн. з ПДВ, акт приймання автотранспорту від 14.03.2018 року № 113 про отримання СТОВ "Таврійська перспектива" від ПСП "Ходосівське" 37,200 т сої нестандартної, платіжні доручення від 26.03.2018 року № 1073 на суму 361682,00 грн. в т. ч. ПДВ, від 07.05.2018 року № 1914 на суму 90420,52 грн. в т.ч. ПДВ.

СТОВ "Таврійська перспектива" надана товарно-транспортна накладна від 14.03.2018 року № 973104, відповідно до якої автомобільний перевізник ПП Фролов, водій - ОСОБА_10 на автомобілі Камаз АР 56-74 СО, напівпричіп (причіп) 156-04 НА здійснив перевезення сої насипом у кількості 37200 кг нетто. Замовник та вантажовідправник - ПСП "Ходосівське", пункт навантаження - м. Каховка, вантажоодержувач - ТОВ "Тягінське ХПП" на зберігання СТОВ "Таврійська перспектива", пункт розвантаження - ТОВ "Тягінське ХПП" с. Тягинка.

За результатами здійснення господарської операції постачальником ПСП "Ходосівське" зареєстрована податкова накладна від 14.03.2018 року № 28 на суму 452102,52 грн., в т.ч. ПДВ - 75350,42 грн. Згідно з витягом з ЄРПН від 27.03.2018 року № 338718, ПН від 14.03.2018 року № 28 має статус "отримана".

Судом встановлено, що відповідно до договору складського зберігання зерна від 20.10.2017 року № 24/7, укладеного між ТОВ "Тягінське хлібоприймальне підприємство" (зерновий склад) та СТОВ "Таврійська перспектива" (поклажодавець), позивач передає зерно, а зерновий склад, як спеціалізований склад зернового користування, зобов'язується прийняти олійні культури на зберігання до 30.06.2018 року на умовах, визначених договором. Найменування та кількість сільськогосподарських культур за договором - 3000 тон сої (п. 1.4).

Крім того, на підтвердження подальшої реалізації придбаного у ПСП "Ходосівське" товару, СТОВ "Таврійська перспектива" надані суду наступні документи:

- договір доручення від 06.02.2018 року № 06/02-18п, укладений між СТОВ "Таврійська перспектива" та ПП "Поліекспо", відповідно до якого позивач доручає ПП "Поліекспо" укласти зовнішньоекономічний контракт з продажу сої, яка знаходиться на зберіганні у ТОВ "ЗПП "Зерно Таврії" та ТОВ "Тягинський ХПП", та підлягає вивозу за межі митного кордону України;

- контракт від 09.02.2018 року № 09/02-18, предметом якого є продаж з вивозом (експортом) за межі митної території України соєвих бобів українського походження, врожаю 2017 року на умовах FOB Херсонський морський торгівельний порт, Україна.

- митну декларацію форми МД-2 від 10.04.2018 року № UA 508120/2018/001357, відповідно до якої відправник - ПП "Поліекспо" відправляє одержувачу - "R.M.D. GRAINS SAL (OFFSHORE)", LEBANON, товар: сою товарну, не для сівби (соєві боби), що відповідає ДСТУ 4964:2008, врожаю 2017 року, у кількості 3600814 кг (нетто), на загальну суму 1407918,27 дол. США. Особа, відповідальна за фінансове врегулювання - СТОВ "Таврійська перспектива".

Щодо доводів податкового органу про відсутність у контрагента позивача - ПСП "Ходосівське" у власності або оренді земельних ділянок, суд зазначає наступне.

29.08.2018 року відповідач направив на адресу ТОВ "Агро Оіл Трейд" запит №9595/10/21-22-12-02-13 про надання інформації щодо взаємовідносин з ПСП "Ходосівське" протягом 2016-2018 років з питання суборенди земельної ділянки загальною площею 1278,2485 га. У відповідь на даний запит, 29.08.2018 року ТОВ "Агро Оіл Трейд" надіслало контролюючому органу лист про те, що будь-якої співпраці та фінансово-господарської діяльності з ПСП "Ходосівське" не здійснює, землі у суборенду не передавались.

Також 29.08.2018 року відповідач направив на адресу Роздольненської сільської ради запит № 8024/9/21-22-12-02-10 про надання інформації щодо взаємовідносини між ПСП "Ходосівське" та ТОВ "Агро Оіл Трейд" з питання надання останнім в суборенду земельної ділянки загальною площею 1278,2485 га протягом 2016-2018 років. Листом від 06.09.2018 року № 6-210 в.о. старости с. Роздольне надало контролюючому органу відповідь про те, що в адміністративних межах колишньої Роздольненської сільради, ТОВ "Агро Оіл Трейд" протягом 2016-2018 років не надавало ПСП "Ходосівське" у суборенду земельні ділянки.

Суд відмічає, що вказані запити контролюючим органом здійснені 29.08.2018 року, у той час, як перевірка розпочата 30.08.2018 року.

У свою чергу, із матеріалів справи слідує, що під час укладання договору поставки від 23.02.2018 року ПСП "Ходосівське" надало СТОВ "Таврійська перспектива": копію договору суборенди земельної ділянки від 08.06.2016 року, відповідно до якого суборендодавец - ТОВ "Агро Оіл Трейд" передає суборендареві - ПСП "Ходосівське" платно, за згодою орендодавця, строком 5 років земельну ділянку загальною площею 1278,2485 га (рілля), що розташована за межами населеного пункту на території Роздольненської сільської ради Каланчацького району Херсонської області, а також копію довідки сільського голови Роздольненської сільської ради ОСОБА_11 від 13.06.2016 року № 3-344 про те, що ТОВ "Агро Оіл Трейд" надало у суборенду ПСП "Ходосівське" земельну ділянку загальною площею 1278,2485 га, згідно з договором суборенди земельної ділянки від 08.06.2016 року.

Таким чином, із наведеного слідує, що на час укладання договору поставки між СТОВ "Таврійська перспектива" та ПСП "Ходосівське" - 23.02.2018 року, позивач отримав від свого контрагента копії документів, що підписані посадовими особами сторін угоди та завірені їх підписами та печатками, що не ставило під сумнів достовірність наданих документів.

Суд зауважує, що позивач не є контролюючим органом у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі та не наділений повноваженнями щодо перевірки дійсності та достовірності наданих контрагентом документів.

Відтак, будь-які недобросовісні чи незаконні дії контрагента, не можуть мати негативні наслідки для платника податків, що не наділений обов'язком перевіряти достовірність наданих йому при здійсненні господарської діяльності документів.

До такого висновку дійшов суд також за результатами дослідження доводів відповідача про відсутність у ПСП "Ходосівське" найманих робітників, без яких неможливе реальне проведення агротехнологічних робіт по вирощуванню та збиранню врожаю сої.

Так, на стор. 16 Акту № 21 податковий орган зазначає, що згідно наданої до перевірки ТТН перевезення сої здійснювалося за рахунок замовника та вантажовідправника - ПСП "Ходосівське" автомобільним перевізником ПП "Фролов". Однак фактичного підтвердження вказана обставина не знайшла, оскільки у разі наявності таких взаємовідносин, ПСП "Ходосівське" мало б відобразити в податковій звітності за форою №1ДФ під ознакою доходу "157", яку підприємство повинно подавати до органів ДФС. Вказана звітність протягом 2017 -2018 років ПСП "Ходосівське" не надано, відтак відсутні взаємовідносини з ПП "Фролов".

Із аналізу Акту перевірки та зафіксованих у ньому порушень слідує, що в акті контролюючим органом не зафіксовано жодних порушень податкового законодавства саме позивачем, натомість досліджена господарська діяльність контрагента-постачальника ПСП "Ходосівське".

Таким чином, дослідивши надані документи судом встановлено, що факт придбання СТОВ "Таврійська перспектива" товару-сої, оплати його вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності позивача.

Суд звертає увагу на те, що податковим органом при проведенні перевірки не досліджувався подальший рух товарів, які були предметом договору, укладеного між позивачем та контрагентом-постачальником ПСП "Ходосівське".

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами та вимоги до таких документів передбачено приписами п. 1.2 ст. 1, п.п. 2.1, 2.4, 2.15, 2.16 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, ст. 2, п. 3.2 ст. 3, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

За змістом ст. 1 та ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Ці документи є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій; вони фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704 (далі - Положення) первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Пунктом 2.4 Положення передбачено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, а здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників (виконавців) при здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту та донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

У свою чергу, податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

У платника податків відсутній обов'язок перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його статус сільгоспвиробника перед тим, як відносити відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена в судових рішеннях Вищого адміністративного суду України та Верховного Суду України, зокрема, у справі К/800/12536/15 та №К/800/39823/13.

Суд зазначає, що п.п. 3, 4 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 року № 727 визначено: акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Із дослідженого Акту перевірки № 21 встановлено, що посадові особи податкового органу встановили низку порушень ПСП "Ходосівське" вимог чинного законодавства, в тому числі, податкового, на підставі чого зроблений висновок про нереальність господарських операцій, здійснених між даним контрагентом-постачальником та позивачем. Втім, відповідачем не встановлені факти порушення безпосередньо СТОВ "Таврійська перспектива" вимог податкового законодавства, що слугувало б підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 75350,42 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 18837,60 грн

Отже, неприпустимо притягувати до відповідальності планика податку за неправомірні дії, вчинені його контрагентом.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" Європейського суду з прав людини дійшов такого висновку: "...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності". Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Розглядаючи справу "Інтерсплав" проти України про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: "коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань".

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду, тобто суди зобов'язані застосовувати рішення Європейського суду з прав людини" як джерело права на всіх етапах провадження нарівні з Законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Щодо доводів відповідача про нереальність господарський операцій позивача у зв'язку з невідповідністю інформації про врожайність сої, вказаної контрагентом у звітах (4-сг, 29-сг, 37-сг за 2017 рік), середньостатистичним показникам по Каланчацькому району Херсонської області, суд зазначає наступне.

Вказане твердження викладене на стор. 16 Акту перевірки, податковий орган мотивує тим, що у ПСП "Ходосівське" відсутня техніка, залучена праця сторонніх організацій, наявність зрошення на засіяних площах та необхідна кількість працюючих, які є чинниками підвищення врожайності. Втім, на підтвердження зазначеного не надає жодних доказів, а тому дані висновки податкового органу є припущеннями та недоведеними обставинами щодо контрагента позивача.

Суд критично оцінює твердження контролюючого органу, викладене на стор. 17 Акту перевірки, а саме: "…згідно листа ГУ ДФС у Кіровоградській області від 21.06.2018 року №2400/7/11-28-21-08-09, за результатами проведених заходів допитано гр. ОСОБА_6 (керівник, головний бухгалтер та засновник ПСП "Ходосовське"), яка повідомила, що зареєструвала підприємство на своє ім'я за грошову винагороду та не мала мети здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Відповідно до наданих платіжних доручень, які підтверджують розрахунки між підприємствами, залишок коштів за сою в сумі 90420,52 грн., в т.ч. ПДВ 15070,09 грн. СТОВ "Таврійська перспектива" на рахунок ПСП "Ходосівське" було перераховано 07.05.2018 року, тобто, коли ОСОБА_6 вже була єдиним учасником та керівником ПСП "Ходосівське"

У свою чергу, із наданих позивачем первинних документів суд встановив, що господарські операції між СТОВ "Таврійська перспектива" та ПСП "Ходосівське" здійснені у лютому-березні 2018 року. Усі складені в ході господарських відносин документи підписані зі сторони ПСП "Ходосовське" директором ОСОБА_5, яка відповідно до Статуту підприємства у редакції від 25.10.2017 року, є його власником та засновником.

У судовому засіданні представники відповідача не спростували того факту, що ОСОБА_6 стала учасником та керівником ПСП "Ходосівське" з 18.04.2018 року.

Відтак, ОСОБА_6 не має жодного відношення до роботи СТОВ "Таврійська перспектива" у період лютого-березня 2018 року. Отже, оплата за зобов'язаннями, взятими позивачем у період керування ОСОБА_5, не може вважатися відносинами, які укладені з ОСОБА_6, як представником ПСП "Ходосівське".

Суд встановив, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили, що господарські операції позивача із вказаним контрагентом були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди, обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності ПСП "Ходосівське", прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності, наявність відхилень між сумами податкового кредиту/зобов'язань позивача та його контрагента тощо.

Варто зазначити, що відповідач не заперечував факту реєстрації податкових накладених від 25.02.2018 року № 24 та від 14.03.2018 року № 28, складених за результатами здійснення господарської діяльності та зареєстрованих у ЄРПН.

Так, в силу пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством..

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що податковий кредит - податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; (4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; (5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

При вирішенні даної справи суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері. У зв'язку із цим презюмується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди у спосіб повернення (заліку) або відшкодування податку з бюджету, є економічно виправданими, якщо таким платником податків під час декларування власних податкових зобов`язань перед бюджетом дотримано вимоги податкового законодавства України.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтвердили нереальність господарської операції та факт існування обставин, за яких неможливе формування позивачем податкового кредиту, та відповідно нарахування суми бюджетного відшкодування. Відтак, суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері. У зв'язку із цим презюмується, що платником податків дотримано вимоги податкового законодавства України, а також не обґрунтовано правової позиції, в чому саме полягає порушення позивачем норм податкового законодавства.

Не наведено й обставин та не надано доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, суд дійшов висновку про відсутність факту завищення позивачем податкового кредиту на суму ПДВ за березень 2018 року в розмірі 75350,42 грн. та завищення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку на вказану суму за липень 2018 року.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.09.2018 року № 0000211202 про зменшення сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Таврійська перспектива" (код ЄДРПОУ 23524131, 73010, м. Херсон, вул. Червонофлотська, 30, офіс 2) суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 75350,42 грн. та нарахування штрафних санкцій у сумі 18837,60 грн.

Стягнути на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Таврійська перспектива" (код ЄДРПОУ 23524131, 73010, м. Херсон, вул. Червонофлотська, 30, офіс 2) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (код ЄДРПОУ 39394259, 73026, м. Херсон, просп. Ушакова, 75).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 01 березня 2019 р.

Суддя Кисильова О.Й.

кат. 111010000