ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2019 р. Справа №921/210/18

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого – судді Кравчук Н.М.

суддів Кордюк Г.Т.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання: Кобзар О.В.

розглянувши апеляційну скаргу фермерського господарства “ГАДЗ”, б/н від 13.11.2018 (вх. № ЗАГС 01-05/1169/18 від 19.11.2018)

та апеляційну скаргу Бучацького коледжу ОСОБА_2 державного аграрно-технічного університету, за вих.. №299 від 15.11.2018 (вх. № ЗАГС 01-05/1171/18 від 19.11.2018)

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 16.10.2018 (суддя Андрусик Н.О., повний текст рішення складено 30.10.2018)

у справі №921/210/18

за позовом: Першого заступника прокурора Тернопільської області в інтересах держави в особі Міністерства освіти та науки України, м. Київ

до відповідача-1: ОСОБА_2 державного аграрно-технічного університету (ОСОБА_2 ДАТУ), м. Кам’янець-Подільський Хмельницької області;

відповідача-2: Бучацького коледжу ОСОБА_2 державного аграрно-технічного університету (надалі Бучацький коледж ПДАТУ), с. Трибухівці Бучацького району Тернопільської області;

відповідача-3: фермерського господарства “ГАДЗ” (надалі ФГ «ГАДЗ»), с. Трибухівці Бучацького району Тернопільської області;

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, м. Тернопіль

про визнання недійсним договору про спільну діяльність з додатками; зобов’язання звільнити земельну ділянку

за участю учасників справи:

від прокуратури: ОСОБА_3 – прокурор

від позивача : не з’явився

від відповідача-1: не з’явився

від відповідача-2: не з’явився

від відповідача-3: ОСОБА_4 – адвокат (ордер ТР № 060972 від 21.02.2019)

від третьої особи: не з’явився

ВСТАНОВИВ:

15.06.2018 перший заступник прокурора Тернопільської області звернувся в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України до Господарського суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_2 державного аграрно-технічного університету, Бучацького коледжу ПДАТУ та ФГ “ГАДЗ” про визнання недійсними договору про спільну діяльність №144 від 17.01.2017 із додатками до нього (№1 від 17.01.2017 та №2 від 31.01.2018), який укладений між Бучацьким коледжем ПДАТУ та ФГ “ГАДЗ”; та про зобов’язання фермерського господарства звільнити земельну ділянку державної форми власності, площею 520 га, що знаходиться за межами населеного пункту на території Трибухівської об’єднаної територіальної громади Бучацького району Тернопільської області.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 16.10.2018 у справі № 921/210/18 позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсним договір про спільну діяльність №144 від 17.01.2017, укладений між Бучацьким коледжем ПДАТУ та ФГ “ГАДЗ”, а також додатки до нього №1 від 17.01.2017 та № 2 від 31.01.2018. Зобов’язано ФГ “ГАДЗ” звільнити земельну ділянку державної форми власності, площею 520 га, що знаходиться за межами населеного пункту на території Трибухівської об’єднаної територіальної громади Бучацького району Тернопільської області. Стягнуто з ОСОБА_2 ДАТУ 1 762,00 грн в повернення судового збору на користь Прокуратури Тернопільської області. Стягнуто з ФГ “ГАДЗ” 1 762,00 грн в повернення судового збору на користь Прокуратури Тернопільської області.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що укладення спірного правочину про спільну діяльність та передача відповідачу-3 в користування земельних ділянок державної форми власності відбулося з порушенням норм чинного законодавства та без належних на те повноважень у навчального закладу; договір не відповідає вимогам законодавства, зокрема, ст.ст.92, 93, 96 Земельного кодексу України, суперечить інтересам держави та не спрямований на настання обумовлених ним наслідків, тому даний правочин підлягає визнанню недійсним на майбутнє згідно з ч.ч.1, 2 ст.203, ст.ст.215 ЦК України; з огляду на правову природу орендних відносин, як такого, що суперечить закону. Враховуючи визнання судом недійсним договору про спільну діяльність, суд задовольнив позовну вимога про звільнення відповідачем-3 займаної ним земельної ділянки державної форми власності, загальною площею 520га, розташованої за межами населеного пункту на території Трибухівської об’єднаної територіальної громади Бучацького району Тернопільської області.

Не погоджуючись з даним рішенням, ФГ “ГАДЗ” подало апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано надані ним докази та аргументи, а відтак, винесено незаконне рішення, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю. Зокрема, скаржник зазначає, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку щодо природи спірного договору. Стверджує, що за умовами договору про спільну діяльність земельні ділянки залишилися у користуванні коледжу, який надав фермерському господарству лише право здійснювати господарську діяльність (виробництво сільгосппродукції) з метою сприяння організації навчання на практичних заняттях учнів щодо обробки земельних ділянок з метою досягнення цілей, передбачених цим договором. При цьому земельні ділянки не втратили свого правового статусу, вони є державною власністю та перебувають у постійному користуванні ОСОБА_2 ДАТУ. Крім того, апелянт вважає, що прокурор, звертаючись до суду з даним позовом, не обґрунтував в чому полягають порушення інтересів держави в особі Міністерства освіти та науки України.

Не погоджуючись з даним рішенням, Бучацький коледж ПДАТУ подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано надані ним докази та аргументи, а відтак, винесено незаконне рішення, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Зокрема, скаржник зазначає, що за даними ЄДРПОУ ОСОБА_2 ДАТУ є підпорядкованою МОНУ організацією державної форми власності, тому йому передано право користування цими земельними ділянками цілком правомірно. Бучацький коледж ПДАТУ (як структурний підрозділ ПДАТУ) є титульним володільцем земельних ділянок на праві постійного користування, яке надане йому у встановленому законом порядку на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади та місцевого самоврядування. Тобто, хоча університет отримав земельні ділянки у постійне користування, але власником залишається держава в особі відповідного органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, а не в особі Міністерства освіти та науки України. В свою чергу, прокурор, звертаючись з даним позовом до суду, не обґрунтував: в чому полягають порушення інтересів держави саме в особі зазначеного ним міністерства. Щодо договору про спільну діяльність, то апелянт вважає, що суд дійшов помилкових суджень щодо природи такого договору, оскільки за змістом спірного договору, земельна ділянка не є безпосереднім об’єктом даного правочину, він не був спрямований на розпорядження землею, а охоплював суттєво інші правовідносини (з організації практичного навчання студентів на базі діючого с/г підприємства).

Прокурор в судовому засіданні проти доводів апеляційних скарг заперечив, з підстав, викладених у відзивах на апеляційні скарги (зареєстровані в канцелярії суду за вх№ 01-04/1376/18 від 12.12.2018, №01-04/1375/18 від 12.12.2018). Рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, відтак просить суд залишити його без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

Позивач відзивів на апеляційні скарги не подав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідач-1 явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. У письмових пояснення зазначив, що не вбачає порушень чинного законодавства у діях Бучацького коледжу щодо укладення договору про спільну діяльність, предметом якого є спільна діяльність у сфері обробітку землі та покращення навчання студентів, проходження практик, стажування викладачів (зареєстровані в канцелярії суду за вх№01-04/1511/18 від 17.12.2018).

Відповідач-2 явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.

Представник відповідача-3 в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав повністю.

Третя особа письмових пояснень щодо апеляційних скарг не подала, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечила, хоча належним чином була повідомлена про дату, час і місце розгляду справи.

Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши представників учасників справи, Західний апеляційний господарський суд встановив наступне.

ОСОБА_2 державний аграрно-технічний університет заснований на державній формі власності на базі ОСОБА_2 державної аграрно-технічної академії відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.07.2004 №472-р “Про реорганізацію ОСОБА_2 державної аграрно-технічної академії” та наказу Міністерства аграрної політики України від 16.08.2004 №299 “Про реорганізацію ОСОБА_2 державної аграрно-технічної академії” шляхом перетворення в ОСОБА_2 ДАТУ. ОСОБА_5 є підпорядкованим Міністерству освіти і науки України і є юридичною особою, відтак може від свого імені набувати майнових і особистих прав, нести обов’язки; свою діяльність здійснює на підставі статуту (п.п.1.1, 1.3, 1.9, 1.10, 3.1, 13.1 статуту, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України №10 від 04.01.2017) (а.с. 27-69 том І).

Згідно з п.п.4.1 статуту матеріально-технічна база ОСОБА_5 включає будівлі, приміщення, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, та інші матеріальні цінності. Землекористування та реалізація прав власника земельних ділянок, у тому числі набуття відповідних прав на землю, здійснюється ОСОБА_5 відповідно до Земельного кодексу України. Повноваження засновника ОСОБА_5 щодо розпорядження державним майном у системі вищої освіти здійснюються відповідно до законодавства.

Відокремленим структурним підрозділом ОСОБА_5 є Бучацький коледж ПДАТУ (п.п.1.12, 1.12.2 статуту).

Фінансові відносини між ОСОБА_5 та його структурними підрозділами регулюються статутом та положенням про відповідний структурний підрозділ.

Як вбачається з п.п.2, 3, 4 положення про Бучацький коледж ПДАТУ, затвердженого 19.02.2015 ректором ОСОБА_5, Коледж створено відповідно до наказу Міністерства аграрної політики України №88 від 28.02.2006, завданням якого є провадження освітньої діяльності із здобуттям відповідних рівнів освіти, передбачених чинним законодавством України. Коледж володіє та розпоряджається майном, переданим йому ОСОБА_5 в оперативне управління (а.с. 70-82 том І).

Свою діяльність Коледж здійснює відповідно до чинного законодавства України, статуту ОСОБА_2 ДАТУ та положення (п.п.6, 8 положення).

Пунктом 10 положення передбачено право Коледжу, за погодженням з ОСОБА_5, укладати угоди про спільну діяльність з підприємствами, установами та організаціями в Україні відповідно до чинного законодавства.

17.01.2017 між Бучацьким коледжем ПДАТУ (сторона 1) та ФГ “ГАДЗ” (сторона 2) укладено договір №144 про спільну діяльність, відповідно до умов якого сторони договору за взаємною згодою зобов'язалися спільно діяти в сфері обробітку землі та покращення навчання студентів з метою організації сучасної бази для практичних занять студентів; отримання доходів для фінансування навчально-дослідної діяльності Коледжу. Для досягнення мети договору сторони об’єднують вклади з урахуванням правового режиму державного майна, що належить на праві оперативного управління Бучацькому коледжу ПДАТУ. Даний договір укладено строком на 10 років (до 31.12.2026). (а.с. 22-24 том І, а.с.16 том ІІІ).

Пунктом 3.1 договору передбачено зобов’язання сторони-1 надати доступ стороні-2 (дозволити спільно обробляти) до земельної ділянки, площею 520га, закріпленої на праві постійного користування за Коледжем

В свою чергу сторона-2 зобов’язалася спільно з Коледжем обробляти земельну ділянку, площею 520 га; насаджувати на території спільної діяльності сільськогосподарські культури; нести витрати по вирощуванню сільськогосподарських культур, у тому числі насіння, добрив, засобів захисту рослин, обробітку сільськогосподарськими машинами та обладнаннями, нести інші витрати; дозволяти студентам Бучацького коледжу ПДАТУ проходити практичне навчання на базі обумовленої земельної ділянки з метою набуття знань в галузі сільськогосподарського виробництва та підготовки до професійної діяльності, без шкоди для ділянки та урожаю (розділ 4 договору).

За умовами договору Коледж здійснює контроль за діяльністю ФГ “ГАДЗ” щодо виконання умов цього договору шляхом перевірки бухгалтерських та інших документів; за виконанням фермерським господарством вимог нормативно-правових актів з охорони праці та охорони навколишнього середовища, протипожежної безпеки на своїй території (п.п.5.5, 5.6 договору).

Прибуток від спільної діяльності учасників за цим договором розраховується в порядку, передбаченому чинним законодавством України, та визначається після відшкодування з отриманого за результатами спільної діяльності доходу за звітний період всіх витрат, понесених при її здійсненні. Розподіл прибутку від спільної діяльності здійснюється після сплати податку на прибуток відповідно до Звіту про результати спільної діяльності (п.7.1 договору).

У п.7.5, п. 7.6 договору зазначено, що попередня сума коштів, яку ФГ “ГАДЗ” незалежно від фактичного сукупного прибутку від спільної діяльності (врожаю, доходів, виплат тощо) зобов'язано перерахувати Коледжу за договором (вартість частини прибутку), обов’язково щорічно до 01 лютого визначається учасниками у формі фіксованої на поточний рік плати шляхом укладання додаткової угоди про попередній розподіл прибутку. Остаточні розрахунки між сторонами проводяться до 01 березня наступного року шляхом укладання додаткової угоди про остаточний розрахунок за рік (попередня сума до сплати фермерським господарством збільшується на індекс інфляції за рік тощо).

Умови спірного договору погоджено вченою радою ОСОБА_2 ДАТУ, що вбачається з ОСОБА_5 з протоколу №5 від 24.11.2016 (а.с.15 том ІІ).

17.01.2017 між сторонами підписано додаткову угоду №1 щодо розподілу прибутку за договором про спільну діяльність, згідно з якою попередня сума коштів, яку господарство зобов’язалося перерахувати Коледжу незалежно від фактичного сукупного прибутку від співпраці у строк до 31.12.2017, становить 1 800,00 грн за один гектар орної землі, що використовується як територія спільної діяльності (а.с. 25 том І).

31.01.2018 між сторонами підписано додаткову угоду №2, якою визначено частку Коледжу від спільної діяльності за 2017 рік в розмірі 1 064 232,00 грн (1800x520x113,7% з урахуванням індексу інфляції) (а.с. 25 том І).

Додаткові угоди підписані зі сторони Коледжу без погодження з ОСОБА_2 ДАТУ.

Довідкою №181 від 27.07.2018 підтверджено отримання Коледжем від ФГ “ГАДЗ” згідно договору від 17.01.2017 прибутку на суму 903 895,00 грн (за 2017 рік), а станом на 01.07.2018 – 719 095,43 грн (а.с.43 том ІІІ).

Згідно повідомлення Головного управління ДФС у Тернопільській області від 16.02.2018 договір про спільну діяльність на обліку в органах ДФС не перебуває (а.с. 126 том І).

Поряд з цим, з наданого ОСОБА_5 з ОСОБА_4 перевірки фінансово-господарської діяльності Бучацького коледжу, проведеного Західним офісом Держаудитслужби в Хмельницькій області у листопаді 2017 року (лист №75-01-421 від 11.04.2018 слідує, що за користування землею на підставі договору про спільну діяльність, зокрема від ФГ “ГАДЗ” надходила оплата як в грошовій формі, так і в натуральній формі шляхом передачі матеріальних цінностей, які оприбутковані повністю за даними бухгалтерського обліку Коледжу. При цьому, перевіркою встановлено факт не відображення надходження коштів у натуральній формі у вигляді матеріальних цінностей, що призвело до заниження доходів у формі №4-1д, зокрема за січень-червень 2017 року на суму 163 316,6 1грн (а.с.127-129, том-1).

Згідно інформації Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області №55/103-18 від 13.03.2018 середня вартість 1га ріллі за межами населених пунктів по Тернопільській області станом на 01.01.2018 становить 28901,92 грн (а.с.135, 136 том І).

30.03.2018 Перевіркою дотримання вимог земельного законодавства, встановлено, що частина земельної ділянки, виділеної ОСОБА_5 згідно розпорядження №1011-од від 28.12.2012, площею 520га (рілля), спільно обробляються Бучацьким коледжем ПДАТУ та ФГ “ГАДЗ” на підставі укладеного договору про спільну діяльність від 17.01.2017; земельні ділянки, площею 520,5047 га станом на дату проведення перевірки не сформовані та використовуються Бучацьким коледжем ПДАТУ без правовстановлюючих документів. Тобто, зазначені земельні ділянки не можуть бути об’єктами цивільних прав та договірних правовідносин, оскільки не є сформованими (а.с. 84 том І).

Відповідно до припису від 30.03.2018 директора Бучацького коледжу ОСОБА_5 зобов’язано усунути виявлене порушення у тридцятиденний термін (а.с. 87-88 том І).

12.06.2018 за результатами повторної перевірки дотримання вимог земельного законодавства державним інспектором складено ОСОБА_4, згідно якого зафіксовано невиконання директором Бучацького коледжу ПДАТУ припису від 30.03.2018 (а.с. 109 том ІІ).

Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області повідомлено прокуратуру Тернопільської області у грудні 2017 року, січні 2018 року про те, що земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні ОСОБА_2 ДАТУ, використовуються господарством на підставі договору про спільну діяльність, який не відповідає вимогам закону (а.с.94-97 том ІІ). Також листом від 05.06.2018 Держгеокадастр повідомив, що управління не приймало рішення про припинення права постійного користування ОСОБА_5 земельними ділянками, наданими йому згідно розпорядження голови Бучацької РДА від 28.12.2012 №1011-од, а також не приймало рішення про надання земельних ділянок в орендне користування ФГ “ГАДЗ”(а.с.137 том І).

Звертаючись з даним позовом до господарського суду в порядку ст.23 Закону України “Про прокуратуру” прокуратурою було повідомлено Міністерство освіти і науки України, в управлінні якого перебуває ОСОБА_2 ДАТУ, про порушення інтересів держави в частині використання навчальним закладом земельних ділянок сільськогосподарського призначення всупереч закону (повідомлення а.с.167-172 том І).

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор вказує, що спірний договір та його додатки укладено із дефектом суб’єктного складу, оскільки стороною договору є Бучацький коледж ПДАТУ, який не є юридичною особою, водночас, земельна ділянка передавалася у користування ОСОБА_2 ДАТУ, а не його структурному підрозділу, яким є Коледж; додаткові угоди попереднього розподілу прибутку та визначення плати за використання земельної ділянки, Бучацьким коледжем укладено на власний розсуд, без погодження з користувачем земельної ділянки (ОСОБА_5); даний договір не зареєстровано в органах фіскальної служби; договір містить норми щодо внесення плати в грошовій (натуральній) формі з урахуванням індексу інфляції; використання землі здійснюється не за цільовим призначенням, тобто не у науково-освітніх цілях, що в сукупності свідчить про те, що між Бучацьким коледжем та фермерським господарством фактично було укладено договір оренди землі, а правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються земельним законодавством. Втім, такі норми були порушені, оскільки відсутнє рішення органу виконавчої влади про передачу в оренду земельної ділянки, яка перебуває у державній власності. Щодо вимоги про зобов’язання ФГ “ГАДЗ” повернути спірну земельну ділянку зазначив, що згідно договору фермерське господарство отримало доступ до земельної ділянки та можливість її вільного обробітку, відтак застосування реституції за недійсним правочином шляхом відновлення становища, що існувало до укладення правочину буде полягати саме у звільненні земельної ділянки.

Міністерство освіти і науки України підтримало позовні вимоги, повідомивши, що фінансування навчального закладу здійснюється за рахунок Державного бюджету України; основні засоби та майно, яке перебуває на балансі ОСОБА_5 є державною власністю, тому Бучацьким коледжем неправомірно передано спірну земельну ділянку, яка є державною власністю, в користування ФГ “ГАДЗ” на умовах договору про спільну діяльність, укладення якого Міністерство не погоджувало.

ОСОБА_2 ДАТУ позов заперечив, вказавши, що спірний договір про спільну діяльність укладено між Бучацьким коледжем ПДАТУ і ФГ “ГАДЗ” правомірно, з дотриманням повноважень, визначених у положенні та за погодженням вченої ради ОСОБА_2 ДАТУ; спірна земельна ділянка використовується у відповідності до законодавства, без зміни її цільового призначення та в освітніх цілях. Вважає, що в даному випадку порушень вимог чинного законодавства, немає.

Бучацький коледж ПДАТУ позовні вимоги заперечив. Вважає, що при укладенні спірного договору дотримано вимоги чинного законодавства України. Земельна ділянка не передавалася господарству в користування, оскільки спільно з коледжем оброблялася з метою практичного навчання студентів, набуття ними професійних навичок, тобто згідно мети, визначеної договором. Окрім того, коледж вважає, що прокурором при зверненні до суду невірно визначено державний орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах. У зв’язку з цим позов просив залишити без розгляду.

ФГ “ГАДЗ” позовні вимоги заперечує, зазначає, що оскільки коледж є титульним володільцем земельної ділянки на праві постійного користування то вправі укладати договір про спільну діяльність, умови договору не містять усіх істотних умов, які є обов’язковими для договору оренди землі; спірна земельна ділянка не передана у користування фермерському господарству, оскільки акт прийому-передачі не підписувався сторонами; договір виконувався сторонами, в тому числі студенти коледжу проходили виробничу практику, студенти залучалися до науково-дослідницької роботи на земельній ділянці. Крім того, господарство просило залишити позов без розгляду, оскільки вважає, що власником спірної земельної ділянки є держава в особі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, відтак, позов в інтересах Міністерства освіти і науки України є необґрунтованим, оскільки Міністерство не наділено повноваженнями щодо використання земельних ділянок.

При винесенні постанови колегія суддів керувалася наступним.

Відповідно до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства (ст.ст.626, 627 ЦК України).

Як вбачається із змісту спірного правочину (договору про спільну діяльність №144 від 17.01.2017 з урахуванням додаткових угод №1 від 17.01.2017 та №2 від 31.01.2018) сторони домовилися передати у строкове, оплатне, спільне використання земельну ділянку, загальною площею 520га, зокрема для сільськогосподарської та виробничої діяльності з метою отримання прибутку. Також, умови договору містять порядок внесення кожною стороною договору свого внеску у спільну діяльність, розміри та порядок проведення розрахунків, права, обов’язки та відповідальність сторін, а також строк дії договору.

Виходячи з системного аналізу умов договору про спільну діяльність №144 від 17.01.2017, досліджуючи правову природу даного договору та правовідносини, що склалися між сторонами, суд вважає, що спірний правочин містить елементи змішаного правочину, а саме договору про співпрацю та договору оренди.

Статтею 1130 ЦК України визначено, що за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить закону. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Норма ст.1131 ЦК України передбачає, що договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

За умовами договору від 17.01.2017 навчальний заклад зобов’язався для досягнення спільної мети (обробіток землі, покращення навчання студентів) надати фермерському господарству доступ до земельної ділянки державної форми власності, площею 520га, яка надана у постійне користування ОСОБА_5 та передана Коледжу в оперативне управління (п.п.1.2.1, 3.1 договору) та одночасно набув право на отримання частки прибутку від господарської діяльності, здійсненої фермерським господарством на відповідній земельній ділянці.

В свою чергу, ФГ “ГАДЗ” зобов’язалося організувати ведення спільної діяльності, тобто виконувати усі роботи, пов’язані з обробітком земельної ділянки (насадження сільськогосподарських культур, витрати по придбанню насіння, добрив, засобів захисту рослин, їх внесення в грунт тощо); щорічно сплачувати Коледжу вартість частини прибутку, належної останньому; дозволяти студентам Коледжу проходити практичне навчання на базі обумовленої земельної ділянки з метою набуття знань в галузі сільськогосподарського виробництва та підготовки до професійної діяльності.

Відповідно до ст.13 Закону України “Про оренду землі” договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

В силу приписів ст.15 Закону України “Про оренду землі” істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови. У разі, якщо договором оренди землі передбачено здійснення заходів, спрямованих на охорону та поліпшення об'єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи.

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що договір оренди передбачає перехід предмета оренди в користування орендаря, у якого виникає зустрічне зобов'язання сплачувати орендну плату за користування ним.

З долучених до матеріалів справи актів перевірок дотримання вимог земельного законодавства вбачається, що за спірним правочином господарську діяльність на спірній земельній ділянці ФГ “ГАДЗ” здійснює самостійно, без участі навчального закладу.

В свою чергу, Бучацьким коледжем ПДАТУ, як доказ виконання умов спільного договору, долучено до матеріалів справи направлення на практику, журнали обліку роботи академічної групи, довідки №221 від 30.07.2018, 433 від 20.11.2017, листи ФГ “ГАДЗ” щодо відсутності заперечень з приводу проходження студентами Бучацького коледжу технологічної практики в період з 13.08.2018 по 15.09.2018. В той же час, звіти-щоденники студентів щодо проходження ними виробничої, переддипломної практики свідчать, що студенти Бучацького коледжу ПДАТУ практику проходили не на базі ФГ “ГАДЗ”, а у ТОВ “Бучачагрохлібпром” (а.с.45-67, 75-101, 142-174, том ІІІ).

Тобто, матеріалами справи не підтверджується, що договір про спільну діяльність з боку Коледжу виконувався в частині проходження практики студентами на базі ФГ “ГАДЗ”.

Також, матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про вчинення дій, спрямованих на покращення матеріально-технічної бази навчального закладу, оскільки первинних документів на прийняття обладнання, товарів Коледжем не надано і такі в матеріалах справи відсутні.

Водночас, слід відзначити, що умовами договору від 17.01.2017 та додаткових угод сторонами не було визначено способу та порядку ведення спільної господарської діяльності на переданій у користування земельній ділянці. Навпаки, сторонами обумовлено, що навчальний заклад надає доступ до земельної ділянки, загальною площею 520га на строк до 31.12.2026 з метою її обробітку ФГ “ГАДЗ”, котре, в свою чергу, зобов’язалося за це здійснити оплату, розмір якої в подальшому був змінений з урахуванням встановленого індексу інфляції (п.п.1.1, 3.1, 4.5, 6.1.1, 7.5, 7.6 9.2 договору, п.1 додаткової угоди №2 від 31.01.2018). Звідси суд доходить висновку про неможливість спільного використання земельної ділянки на умовах договору про спільну діяльність, адже ведення усієї господарської діяльності по обробітку землі покладено саме на ФГ “ГАДЗ” з подальшим внесенням за користування землею плати.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оспорюваний договір суперечить вимогам ст. 1130 ЦК України, оскільки не відповідає меті діяльності коледжу та жодним чином не спрямований на досягнення спільної мети.

Оскільки спірним правочином визначено об'єкт договору (земельна ділянка, загальною площею 520га), строк дії договору (до 31.12.2026), а також розмір (з урахуванням індексації), порядок та строки здійснення розрахунків за користування земельною ділянкою (до 31 грудня поточного року), то дані обставини надають безсумнівні підстави констатувати наявність у договорі від 17.01.2017 елементів договору оренди землі. Більше того, умови п.3.1 договору хоча і виписані як надання доступу до земельної ділянки фермерському господарству, однак фактично Коледжем така передана в користування.

Тобто, хоч і спірним правочином де-юре не позбавлено права на користування земельними ділянками належного землекористувача, однак факт надання ФГ “ГАДЗ” права використовувати земельні ділянки у власних господарських цілях з метою отримання прибутку, і за це ФГ “ГАДЗ” зобов’язалося сплачувати навчальному закладу відповідну винагороду, свідчить про вибуття земельних ділянок із розпорядження навчального закладу.

Відповідно до розпорядження голови Бучацької РДА від 28.12.2012 №1011-од “Про затвердження матеріалів інвентаризації” ОСОБА_2 ДАТУ передано у постійне користування земельні ділянки, загальною площею 547,3740 га, що знаходяться у Бучацькому районі, з них: земельна ділянка, площею 225,7388 га на території Пишківської сільської ради та земельна ділянка, площею 321,6352 га на території Трибухівської сільської ради. (а.с.83 том І).

При цьому суд звертає увагу на те, що на момент подання позову оформлення права постійного користування вказаними земельними ділянками ОСОБА_5 не було завершено, а у 2016 році проведено державну реєстрацію даного права ОСОБА_5 у встановленому законом порядку лише щодо земельних ділянок, що знаходяться на території Трибухівської сільської ради, а саме: площею 0,1966 га, 0,0768 га, 19,8275 га, що підтверджується Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №№19927420, 19929587, 19930738 від 03.04.2014 (а.с.32-34 том ІІІ).

З довідки державної статистичної звітності за формою 6-зем слідує, що станом на 01.01.2016 за Бучацьким коледжем ПДАТУ на території Пишківської та Трибухівської сільських рад обліковувалися земельні ділянки, загальною площею 567,4748 га (а.с.134 том І).

Тобто, матеріали справи свідчать, що земельна ділянка, площею 520га хоча і передана ОСОБА_5 в постійне користування, однак державної реєстрації цього права ОСОБА_5 не було здійснено у встановленому законом порядку (не було присвоєно кадастрового номеру, не було виготовлено проектної документації, не встановлено межі земельної ділянки на місцевості (в натурі) тощо).

Відповідно до ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Згідно закону право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набуває вичерпний перелік суб’єктів, серед яких зазначено вищі навчальні заклади незалежно від форми власності.

Згідно ч.2 ст.63 Закону України “Про освіту” земельні ділянки державних навчальних закладів, установ та організацій системи освіти передаються їм у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.

Таким чином, не маючи оформленого права постійного користування землею, ні ОСОБА_5, ані Коледж не вправі були вчиняти будь-якого правочину щодо земельної ділянки.

Проте, ОСОБА_2 ДАТУ, погодивши укладення правочину, а Бучацький коледж ПДАТУ підписавши оспорюваний договір, не маючи при цьому необхідного обсягу цивільної дієздатності щодо розпорядження земельною ділянкою, всупереч вимог Земельного кодексу України, фактично розпорядилися земельною ділянкою, загальною площею 520га, здійснивши внесок у спільну діяльність.

Окрім того, спірний договір не було погоджено органом управління, що є необхідним в силу п.20 ч.1 ст.6 Закону України “Про управління об'єктами державної власності” з огляду на те, що стороною договору є Бучацький коледж ПДАТУ, тобто державний навчальний заклад, підпорядкований Міністерству освіти і науки України, діяльність якого регулюється, серед іншого, Законами України “Про освіту”, “Про професійно-технічну освіту”, “Про управління об'єктами державної власності”, а спірна земельна ділянка відноситься до державної форми власності.

Відповідно до ст.1 Закону України “Про управління об'єктами державної власності” управлінням об'єктами державної власності є здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Відповідно до ч.2 ст.5 цього Закону, здійснюючи управління об'єктами державної власності, Кабінет Міністрів України, зокрема, визначає порядок укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також: господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном.

Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 6 Закону України “Про управління об'єктами державної власності” уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань погоджують підприємствам, установам, організаціям, що належать до сфери їх управління, а також господарським товариствам, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, повноваження з управління корпоративними правами держави яких він здійснює, договори про спільну діяльність, договори комісії, доручення та управління майном, зміни до них та контролюють виконання умов цих договорів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 №296 затверджено Порядок укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном, який визначив механізм і процедуру укладення такими підприємствами договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном.

Відповідно до п. 2 зазначеного Порядку суб'єкт господарювання, що виявив намір укласти договір, подає центральному органові виконавчої влади, до сфери управління якого він належить, іншому суб'єкту управління об'єктами державної власності, зокрема Національній або галузевій академії наук (далі - орган управління), звернення щодо погодження укладення договору разом з відповідними документами.

Орган управління готує протягом місяця з дня надходження від суб'єкта господарювання звернення щодо погодження укладення договору за погодженням з Мінекономрозвитку, Мінфіном, Фондом державного майна та Мін'юстом відповідний проект рішення Кабінету Міністрів України (п. 3 Порядку).

Відповідно до п. 4 Порядку орган управління подає в установленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України узгоджений проект рішення щодо погодження укладення договору разом з документами, зазначеними в абзацах четвертому - шостому п. 3 цього Порядку. У разі прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про погодження укладення договору орган управління здійснює заходи щодо забезпечення його укладення суб'єктом господарювання відповідно до вимог законодавства (п. 5 Порядку).

Наведене свідчить про те, що законодавством визначено особливий порядок укладення договорів про спільну діяльність державними установами (навчальними закладами), предметом яких є використання державного майна, і який передбачає необхідність отримання в уповноваженого органу управління спеціального дозволу (погодження).

Однак, сторонами у справі даний Порядок погодження спірного договору не було дотримано при його укладенні 17.01.2017, оскільки не було отримано відповідного погодження із Міністерства освіти і науки України та відповідного рішення Кабінету Міністрів України.

Частина 1 ст. 3 Закону України “Про управління об'єктами державної власності” визначає, що до об'єктів управління державної власності відносить майно, яке передане державним комерційним підприємствам (державним підприємствам), установам та організаціям, державне майно, передане в безстрокове безоплатне користування Національній академії наук України, галузевим академіям наук.

У ст. 181 ЦК України зазначено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Відтак, спірні земельні ділянки є складовою частиною визначення “майна” в розумінні ч. 1 ст. 3 Закону.

Порядок укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном, передбачає аналіз центральним органом виконавчої влади, до сфери управління якого він належить, інформації про земельні ділянки, які передбачається використовувати за договором про спільну діяльність.

ОСОБА_2 ДАТУ, ані його структурний підрозділ – Бучацький коледж ПДАТУ повноваженнями на надання земельної ділянки в користування (спільне користування) третім особам не наділений (такі повноваження засновником ВНЗ не делегувалися); право постійного користування не оформлено за ОСОБА_5. Оспорюваний договір укладено всупереч ч.1 ст.70 Закону України “Про вищу освіту”, згідно якої розпорядження державним майном у системі вищої освіти здійснюються засновником закладу ВНЗ відповідно до законодавства та п.п.4.1, 4.2 статуту ОСОБА_5.

Крім того, не відповідає оспорюваний договір і ч.2 ст.16 Закону України “Про оренду землі”, якою визначено порядок укладення договору оренди землі. Зокрема, укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону, що в даному випадку не мало місця.

Як зазначалося вище, зі змісту оспорюваного договору вбачається, що Коледж фактично передав у користування третій особі земельну ділянку державної форми власності, втім правом розпорядження не наділений ні в силу земельного законодавства, ані у відповідності до Положення про Коледж. Додаткові угоди до договору Коледжем підписані без жодних погоджень, що також вказує на укладення договору всупереч закону.

Статтею 203 ЦК України закріплено, що зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Загальні підстави визнання недійсними правочинів і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 ЦК України.

У відповідності до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Наведені положення норм ЦК України узгоджуються з положеннями ч.1 ст.207 ГК України, відповідно до якої господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним повністю або в частині.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефект (недотримання) форми; дефект суб'єктного складу; дефект волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та, в разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Отже, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

Матеріали справи не містять доказів прийняття рішення Міністерством освіти і науки України щодо розпорядження земельною ділянкою, яка перебуває у користуванні ОСОБА_5.

Встановлена судом відсутність у відповідачів-1, 2 повноважень щодо передачі земельної ділянки в користування іншій особі, (в тому числі в спільне користування іншій особі без права обробітку землі навчальним закладом, що в даному випадку мало місце), відсутність згоди Міністерства освіти і науки на розпорядження землею, а також відсутність відповідних рішень уповноважених органів виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, прийнятого у встановленому Земельним кодексом України порядку, рішень органу управління державним майном означає в свою чергу невідповідність укладеного 17.01.2017 договору про спільну діяльність та додаткових угод №1, №2, вимогам закону та, як наслідок, свідчить про наявність підстав для визнання цього договору недійсним.

Проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів констатує, що укладення спірного правочину про спільну діяльність та передача відповідачу-3 в користування на його підставі земельних ділянок державної форми власності, загальною площею 520га, розташованих на території Трибухівської об’єднаної територіальної громади Бучацького району Тернопільської області, відбулося з порушенням норм чинного законодавства та без належних на те повноважень у навчального закладу; договір не відповідає вимогам законодавства, зокрема ст.ст.92, 93, 96 Земельного кодексу України, суперечить інтересам держави та не спрямований на настання обумовлених ним наслідків, тому даний правочин підлягає визнанню недійсним на майбутнє згідно ч.ч.1, 2 ст.203, ст.ст.215 ЦК України, з огляду на правову природу орендних відносин, як такого, що суперечить закону.

За таких обставин, суд доходить висновку про обґрунтованість та законність вимог прокурора щодо визнання недійсним договору про спільну діяльність №144 від 17.01.2017 та додаткових угод №1 від 17.01.2017, №2 від 31.01.2018 до нього укладених між ФГ “ГАДЗ” та Бучацьким коледжем ПДАТУ.

В свою чергу, згідно зі ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Враховуючи визнання судом недійсним договору про спільну діяльність, позовна вимога про звільнення відповідачем-3 займаної ним земельної ділянки державної форми власності, загальною площею 520га, розташованої за межами населеного пункту на території Трибухівської об’єднаної територіальної громади Бучацького району Тернопільської області, також підлягає до задоволення.

Посилання відповідача-1 на лист Міністерства аграрної політики України №37-31-4-13/3900 від 18.03.2008, як доказ погодження договору про спільну діяльність №144від 17.01.2017 не заслуговують на увагу, оскільки спірний договір укладено у 2017 році, а з листа вбачається надання Міністерством зауважень до умов договору 2008 року, укладеного з іншою юридичною особою – ТОВ “Бачачагрохібпром” (а.с.61 том ІІ, а.с.177 том ІІІ). Окрім того з 2015 року ОСОБА_2 ДАТУ не належить до сфери управління зазначеного Міністерства аграрної політики України, а підпорядковується Міністерству освіти і науки України.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №87-р від 04.02.2015 “Про передачу цілісних майнових комплексів навчальних закладів та державної установи до сфери управління Міністерства освіти і науки” ОСОБА_2 ДАТУ із сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства передано до сфери управління Міністерства освіти і науки України. Основні засоби ОСОБА_5 передані за ОСОБА_4 прийому-передачі (а.с.242-259 том ІІІ).

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, в зв’язку з чим правомірно задоволені судом першої інстанції.

Щодо твердження скаржників про те, що звертаючись до суду в інтересах Міністерства освіта та науки України, прокурор не обґрунтував в чому полягають порушення інтересів держави, то колегія суддів зазначає наступне.

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно зі статтею 121 Конституції України прокуратура України становить єдину систему, на яку покладаються, серед іншого, представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Організація та порядок діяльності органів прокуратури визначаються законом.

Приписами ч. 3, ч.4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин.

Оскільки “інтереси держави” є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначають з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Будь-яке порушення законодавства становить суспільний інтерес.

Як вбачається з позовної заяви, додаткових обґрунтувань до позову, прокурор стверджує, що внаслідок укладення спірного договору про спільну діяльність ФГ “ГАДЗ” та Бучацьким коледжем ПДАТУ фактично приховано інший правочин, а саме договір оренди земельної ділянки, укладення якого суперечить вимогам земельного та цивільного законодавства. Окрім того, укладення спірного правочину не погоджено із органом управління – Міністерством освіти і науки України, до сфери управління якого входить ОСОБА_2 ДАТУ.

Необхідність захисту економічних інтересів держави від порушень, допущених під час укладення спірного правочину та надання в користування (у вигляді внеску і спільну діяльність) земельної ділянки державної форми власності суб'єкту господарювання для здійснення підприємницької діяльності, жодним чином не пов'язаної з навчальним процесом, спрямована на дотримання встановленого Конституцією України принципу верховенства права, задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні питання про передачу землі в користування.

Порушення вимог чинного законодавства в будь-якій сфері, а особливо в сфері землекористування призводить до порушення публічних інтересів, суб’єкти даних правовідносин повинні діяти виключно в межах та спосіб, визначений законом.

Суспільство має беззаперечне право очікувати, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, організації, установи усіх форм власності при вирішенні питань щодо права землекористування будуть дотримуватися засад правового порядку в Україні, визначених у ст.19 Конституції. Суспільство також вправі очікувати захисту суспільних інтересів у вигляді адекватної реакції держави на випадки порушення законності при вирішенні питань, що входять до компетенції відповідних органів та розраховувати на те, що держава буде вживати усіх можливих засобів для відновлення становища, яке існувало до порушення. Тобто, публічні правовідносини, пов'язані з набуттям права на користування землею становлять “суспільний інтерес”, а тому неправомірність дії чи рішень, порушення порядку надання такого майна, зокрема закладами освіти такий суспільний інтерес порушує.

Тому, ініціатива прокурора щодо порушення судового провадження у даній справі обґрунтовано свідчить про можливе порушення “суспільного (громадського) інтересу” у випадку недотримання уповноваженим органом у сфері освіти, законодавства щодо розпорядження державним майном.

На Міністерство освіти і науки України, в управлінні якого перебуває ОСОБА_2 ДАТУ в особі його відокремленого структурного підрозділу - Бучацького коледжу, відповідно до ст.ст.12, 15 Закону України “Про вищу освіту”, покладаються управлінські функції щодо даного навчального закладу.

Спірна земельна ділянка, площею 520 га ріллі, передана ОСОБА_5 для дослідних і навчальних цілей, а відтак, є майном закладу освіти та підлягає використанню виключно в освітніх цілях, для забезпечення прав учасників освітнього процесу (навчання, стажування студентів, наукової роботи викладацького складу тощо). Недотримання порядку використання майна закладу вищої освіти в першу чергу призводить до порушень в освітній сфері, відповідні повноваження та функції у якій покладено на Міністерство освіти і науки України.

Суд враховує, що згідно п.1 Розпорядження Кабінету Міністрів України №318-р від 11.02.2010 центральним органам виконавчої влади, іншим суб'єктам управління об'єктами державної власності, у тому числі Національним та галузевим академіям наук доручено вживати заходи до повернення об'єктів державної власності, стосовно яких виявлені факти незаконного заволодіння, та забезпечити в установленому порядку представництво інтересів держави в судах у разі виявлення таких фактів.

Відповідно до ст.122 Земельного кодексу України розпорядником земель, які є предметом договору про спільну діяльність, є Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області. Судом встановлено, що спірні земельні ділянки передано у постійне користування ОСОБА_2 ДАТУ на підставі рішення Бучацької РДА (розпорядження від 28.12.2012 №1011-од “Про затвердження матеріалів інвентаризації”), якій були надані повноваження щодо розпорядження землями державної власності (до 01.01.2013). Інших рішень, в тому числі щодо припинення права постійного користування земельними ділянками та/або передачі їх в користування іншій особі відповідними компетентними органами не приймалося.

Відповідно до ст.188 Земельного кодексу України, ст.10 Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель” до кола повноважень державних інспекторів Управління Держгеокадастру не віднесено оскарження угод, у тому числі про спільну діяльність; Головне управління Держгеокадарстру у Тернопільській області не наділено повноваженнями збирати інформацію, зокрема щодо здійснення навчальними закладами науково-дослідних робіт чи відомостей, що стосуються навчального процесу.

Представництво прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах обумовлено необхідністю попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном, дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини, що закріплено у ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, установивши, що, прокурор у позовній заяві визначив, у чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтував необхідність їх захисту, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що прокурор в даному випадку правомірно звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що, приймаючи рішення про задоволення позову, місцевий господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення, яке відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Твердження скаржників про порушення і неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, не знайшло свого підтвердження, в зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення відсутні.

Приписами ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.

Однак, апелянтами всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б спростували факти, викладені в позовній заяві, а доводи, наведені в апеляційних скаргах, не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.

В свою чергу прокурором та позивачем належними та допустимими доказами підтверджено свої доводи.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

Оскільки, апеляційні скарги до задоволення не підлягають, то відповідно понесені судові витрати на сплату судового збору за подання апеляційних скарг залишаються за відповідними скаржниками.

Керуючись, ст.ст. 269, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 16.10.2018 у справі № 921/210/18 залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

2. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги ФГ «ГАДЗ» покладаються на скаржника.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги Бучацького коледжу ОСОБА_2 державного аграрно-технічного університету покладаються на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки передбаченні ст.288 ГПК України.

5. Справу повернути до Господарського суду Тернопільської області.

Головуючий суддя Н.М. Кравчук

судді Г.Т. Кордюк

ОСОБА_1