ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1145/19 Справа № 200/53/18

Суддя у 1-й інстанції - Шевцова Т.В. Суддя у 2-й інстанції - Варенко О. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - Варенко О.П.,

суддів - Лаченкової О.В., Свистунової О.В.,

за участю секретаря Василенко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу

за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Укрсоцбанк"

на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 травня 2018 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович, Шевченківський відділ державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И Л А:

В січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 12.12.2017 року йому стало відомо, що на виконанні у Шевченківському ВДВС перебуває ВП №55128502, відкрите на підставі виконавчого напису №11829, вчиненого приватним нотаріусом КМНО Чуловським В.А. 22.06.2017 року. Вважає, що нотаріус при вчиненні виконавчого напису 22.06.2017 року не переконався належним чином у безспірному розмірі суми, що підлягає стягненню за написом з нього на користь банку, чим порушив норму ст.88 Закону України «Про нотаріат». За таких обставин позивач просив суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 22.06.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. та зареєстрований в реєстрі за № 11829, про стягнення за рахунок предмета іпотеки, а саме квартири №1, загальною площею 169,5 кв.м, житловою площею 103,5 кв.м, яка знаходиться за адресою: м.Дніпро, вул.Комсомольська, буд.49 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» в рахунок погашення заборгованості за: Кредитним договором 1: заборгованість за кредитом - 802 604,71 грн, заборгованості за відсотками за користування кредитом - 1 036 492,96 грн; за Кредитним договором 2: заборгованість за кредитом - 458 096,53 грн, заборгованості за відсотками за користування кредитом - 587 564,51 грн; за Кредитним договором 3: заборгованість за кредитом - 184 437,85 грн, заборгованості за відсотками за користування кредитом - 235 576,56 грн; за Кредитним договором 4: заборгованість за кредитом - 304 301.35 грн, заборгованості за відсотками за користування кредитом - 395 689,36 грн. Загальна сума заборгованості становить 4 004 763,83 грн.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 травня 2018 року позовні вимоги задоволено.

Визнано такими, що не підлягає виконанню вчинений 22.06.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. та зареєстрований в реєстрі за № 11829, про стягнення за рахунок предмета іпотеки, а саме квартири №1, загальною площею 169,5 кв.м, житловою площею 103,5 кв.м, яка знаходиться за адресою: м.Дніпро, вул.Комсомольська, буд.49 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» в рахунок погашення заборгованості за: Кредитним договором 1: заборгованість за кредитом - 802 604,71 грн, заборгованості за відсотками за користування кредитом - 1 036 492,96 грн; за Кредитним договором 2: заборгованість за кредитом - 458 096,53 грн, заборгованості за відсотками за користування кредитом - 587 564,51 грн; за Кредитним договором 3: заборгованість за кредитом - 184 437,85 грн, заборгованості за відсотками за користування кредитом - 235 576,56 грн; за Кредитним договором 4: заборгованість за кредитом - 304 301.35 грн, заборгованості за відсотками за користування кредитом - 395 689,36 грн. Загальна сума заборгованості становить 4 004 763,83 грн.

Вирішено питання судових витрат.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що стягувачем належним чином виконано вимоги законодавства щодо переліку документів, в силу яких встановлюється безспірність заборгованості та видається виконавчий напис, а нотаріус при цьому має лише перевірити наявність відповідних документів.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він підтримує рішення суду першої інстанції та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 22.06.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 11829, про стягнення за рахунок предмета іпотеки, а саме квартири №1, загальною площею 169,5 кв.м, житловою площею 103,5 кв.м, яка знаходиться за адресою: м.Дніпро, вул.Комсомольська, буд.49 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» в рахунок погашення заборгованості за: Кредитним договором 1: заборгованість за кредитом - 802 604,71 грн, заборгованості за відсотками за користування кредитом - 1 036 492,96 грн; за Кредитним договором 2: заборгованість за кредитом - 458 096,53 грн, заборгованості за відсотками за користування кредитом - 587 564,51 грн; за Кредитним договором 3: заборгованість за кредитом - 184 437,85 грн, заборгованості за відсотками за користування кредитом - 235 576,56 грн; за Кредитним договором 4: заборгованість за кредитом - 304 301.35 грн, заборгованості за відсотками за користування кредитом - 395 689,36 грн. Загальна сума заборгованості становить 4 004 763,83 грн.

13.11.2017 року за заявою ПАТ «Укрсоцбанк» державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області було винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 55128502 з примусового виконання Виконавчого напису нотаріуса № 11829 від 22.06.2017 року.

Вчинення виконавчого напису нотаріусом регулюється ст.ст.87,88 Закону України «Про нотаріат», постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, який набрав чинності 07 березня 2012 року.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (надалі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса» для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв'язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання; довідка фінансової установи про ненадходження платежу.

Згідно матеріалів справи, 30.06.2010 року постійно діючим Третейським судом при асоціації українських банків ухвалено рішення про стягнення з ОСОБА_1 у солідарному порядку суму заборгованості за кредитним договором на користь ПАТ «Укрсоцбанк».

На виконанні Каховського ВДВС МРУЮ перебували виконавчі провадження за виконавчими листами, виданими Дніпровським районним судом м.Києва про солідарне стягнення в тому числі із ОСОБА_1В суми заборгованості за кредитними договорами.

Постановами державних виконавців ВДВС Каховського МРУЮ від 05.03.2015 року та 09.12.2014 року звернено стягнення на заробітну плату за вищевказаними виконавчими листами.

Також, позивачем потягом 2011 року заборгованість по кредитним договорам погашалась у добровільному порядку. Отже, на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису сума заборгованості вже стягувалась та відповідно розмір її зменшився.

Крім того, нотаріусу не були надані докази отримання боржником вимоги стягувача з підписом боржника про його отримання не менше ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису.

Встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції керуючись Законом України "Про нотаріат", Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 р. № 296/5 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22.02.2012 р. за № 282/20595, обгрунтовано задовольнив позовні вимоги.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що стягувачем належним чином виконано вимоги законодавства щодо переліку документів, в силу яких встановлюється безспірність заборгованості та видається виконавчий напис, а нотаріус при цьому має лише перевірити наявність відповідних документів, підлягають відхиленню, оскільки при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не обмежується лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі необхідно перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Сам факт стягнення суми заборгованості в примусовому порядку в межах виконавчого провадження свідчить про спірність вимоги кредитора щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ознакою безспірності вимоги є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та її розрахунку, а також відсутності будь-яких суперечностей у поданих документах. На підтвердження заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Тобто, нотаріус повинен упевнитися в розумінні боржником пред'явлених до нього вимог і визнання їх. Документом, що підтверджує такий факт, є отримання боржником вимоги стягувача з підписом боржника про його отримання, однак матеріали справи не містять доказів отримання позивачем відповідної вимоги.

За змістом статті 20 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» встановлено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.

У частині першій статті 23 Закону України «Про заставу» передбачено, що відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом.

Статтею 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначено позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, серед яких і реалізація заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Згідно із частиною першою статті 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Частиною першою статті 50 цього Закону визначено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду.

Отже, можливість звернення стягнення на предмет застави передбачена як загальним Законом України «Про нотаріат», так і спеціальним - Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»

При цьому частинами першою, третьою статті 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» установлено порядок звернення стягнення на предмет застави. Зокрема, звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет застави.

Така вимога узгоджується з частиною першою статті 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», згідно з якою обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов'язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Тобто законодавець визначив, що для звернення стягнення на предмет застави необхідно письмово повідомити боржника та зареєструвати в Реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Вказані вимоги є імперативними і не виконуються на розсуд стягувача.

Згідно зі статтею 28 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якщо протягом 30 днів з моменту реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов'язання боржника, виконання якого забезпечене обтяженням, залишається невиконаним і в разі якщо предмет забезпечувального обтяження знаходиться у володінні боржника, останній зобов'язаний на вимогу обтяжувача негайно передати предмет обтяження у володіння обтяжувача. До закінчення процедури звернення стягнення обтяжувач зобов'язаний вживати заходи щодо збереження відповідного рухомого майна згідно з вимогами, встановленими статтею 8 цього Закону.

Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» пов'язує подальші дії стягувача не лише з виконанням чи невиконанням боржником вимоги усунути порушення зобов'язання або передати предмет забезпечувального обтяження у володіння обтяжувачу, але й установлює відповідний строк для такого виконання - протягом 30 днів, та пов'язує початок спливу цього строку з моментом реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а отже, і подальших дій зі звернення стягнення на предмет застави.

Однак матеріали справи не містять доказів про те, що відповідач в передбаченому Законом порядку здійснював реєстрацію відомостей про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Тобто ухилення від надіслання боржнику повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання, реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а також недотримання 30-денного строку з моменту реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження вважаються порушеннями, які унеможливлюють вчинення нотаріусом виконавчого напису про звернення стягнення на предмет застави.

Процедуру вчинення виконавчого напису врегулювано у Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5. Для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява (підпункт 2.1пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5), а нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, передбачені Переліком № 1172, та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року (стаття 88 Закону України «Про нотаріат», підпункти 3.1, 3.2 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5).

Підпунктом 3.5 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5 передбачено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку № 1172, а якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус має право витребувати їх у стягувача, а якщо для вчинення виконавчого напису, крім документа, що встановлює заборгованість, необхідно подати й інші документи, зазначені в цьому Переліку, то вони до виконавчого напису не приєднуються, а залишаються у матеріалах нотаріальної справи (підпункт 2.2 пункту 2 та підпункт 3.6 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5).

Разом з тим, відсутність у Законі України «Про нотаріат» та в Порядку № 296/5 вимоги до нотаріуса провести перевірку дотримання стягувачем норм спеціального Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» щодо реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження та спливу тридцятиденного строку з моменту реєстрації не свідчить про можливість невиконання нотаріусом цих вимог, оскільки в разі розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовими актами перевага надається спеціальному, якщо його скасовано виданим пізніше загальним актом.

Тобто, в цьому випадку необхідно дотримуватися вимог Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень». Встановлення нотаріусом на стадії відкриття нотаріального провадження, що заява стягувача не містить такої інформації або стягувач не надав необхідних документів, що підтверджують зазначені обставини, перешкоджає вчиненню нотаріусом виконавчого напису.

При цьому неподання стягувачем на вимогу нотаріуса на стадії підготовки до вчинення нотаріального провадження доказів реєстрації у Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет застави є підставою для відмови у вчиненні нотаріальної дії на підставі пункту 2 частини першої статті 49 Закону України «Про нотаріат», а невчинення нотаріусом дій щодо вжиття заходів про витребування від обтяжувача згаданої інформації та документів на її підтвердження і, як наслідок, вчинення виконавчого напису без таких документів вказує на незаконність нотаріальної дії як виконаної без усіх необхідних даних.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у Постанові Великої Палати від 16.05.2018 року у справі № 320/8269/15-ц.

Таким чином, відповідачем не прийнято до уваги, що звернення стягнення на предмет застави пов'язується саме з реєстрацією у Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження та сплив тридцятиденного строку для добровільного виконання боржником свого зобов'язання.

Приватний нотаріус не перевірив реєстрації стягувачем у Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження, не врахував, що звернення стягнення на предмет застави може бути розпочате лише в разі невиконання боржником свого зобов'язання протягом тридцяти днів з дня реєстрації у Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження.

Таким чином, суд першої інстанції правильно вирішив спір по суті та дійшов обгрунтованих висновків про відсутність підстав для вчинення спірного виконавчого напису.

Передбачених ст.376 ЦПК України порушень норм матеріального чи процесуального права, які б могли призвести до скасування судового рішення, колегією суддів не встановлено, тому оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

Судові витрати, понесені в зв'язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" - залишити без задоволення.

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 травня 2018 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий : О.П.Варенко

Судді : О.В.Лаченкова

О.В.Свистунова