Справа № 201/2047/19

Провадження №1-кс/201/1356/2019

У Х В А Л А

Іменем України

25 лютого 2019 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність Соборного ВП ДВП ГУНП України в Дніпропетровській області щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за його заявою від 03 лютого 2019 року,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з даною скаргою на бездіяльність Соборного ВП ДВП ГУНП України в Дніпропетровській області щодо невнесення відомостей за його заявою до ЄРДР, просить зобов`язати уповноважених осіб Соборного ВП ДВП ГУНП України в Дніпропетровській області внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за заявою від 03 лютого 2019 року.

В обґрунтування скарги заявник посилається на те, що ним 03 лютого 2019 року було направлено до ГУНП в Дніпропетровській області заяву про вчинення кримінального правопорушення. Зі слів працівників поліції 06 лютого 2019 року заявнику стало відомо, що Соборним ВП ДВП ГУНП України в Дніпропетровській області внесені відомості в ЄРДР та розпочато кримінальне провадження №12019040650000319 за ч. 1 ст. 364-1 КК України за фактом привласнення невідомими особами майна. Однак заявник зазначає, що на час прийняття вказаного рішення працівниками поліції, в тому числі з його заяви від 03 лютого 2019 року було відомо, що за вказаним фактом 2,5 роки тому вже було порушено кримінальні провадження і досудове розслідування в них триває. Такими діями працівники поліції фактично повторно внесли в ЄРДР факт про злочин, який вже розслідується і не потребує додаткової реєстрації. При цьому на даний час заявником не отримано жодних відомостей стосовно внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР за заявою від 03 лютого 2019 року за фактами незаконного заволодіння майном, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальгою площею 1200 кв. м., доведення до самогубства, вбивства з метою приховування іншого злочину, протидії законній господарській діяльності, протиправного заволодіння майном підприємства за ст. 206, 206-2, п. 9 ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 120 КК України.

Заявник у судове засідання надав суду заяву з проханням скаргу задовольнити, у зв`язку із чим, враховуючи положення ч.6ст.9 КПК України, суд вважає за необхідне застосувати загальні засади кримінального провадження, передбачені ст.28 КПК України та розглянути дану скаргу без участі заявника, з метою прийняття процесуального рішення по ній в розумні строки.

Представник Соборного ВП ДВП ГУНП України в Дніпропетровській в судове засідання не з`явився, про дату, місце та час судового засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ст. 107 КПК України у зв`язку з відсутністю учасників кримінального провадження, фіксування судового засідання за допомогою технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя приходить до наступного правового висновку з таких підстав.

З матеріалів скарги встановлено, що ОСОБА_3 03 лютого 2019 року подав до ГУНП в Дніпропетровській області заяву про вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань, 06 лютого 2019 року внесені відомості за заявою ОСОБА_3 , про те, що в грудні 2018 невстановлена особа зловживаючи службовими повноваженнями, привласнила три двох кімнатні квартири, які знаходяться на береговій лінії АДРЕСА_2 та двох окремих будинків в АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 , що належать ОСОБА_3 .

На час розгляду даної справи відомостей про внесення відомостей до ЄРДР за фактами незаконного заволодіння майном, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальгою площею 1200 кв. м., доведення до самогубства, вбивства з метою приховування іншого злочину, протидії законній господарській діяльності, протиправного заволодіння майном підприємства за ст. 206, 206-2, п. 9 ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 120 КК Українив розпорядження слідчого судді не надано.

Згідно ст. 9 та ст. 214 КПК України слідчий, прокурор після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування під час якого прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити всі обставини кримінального провадження та надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень. Слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов`язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК України підлягають доказуванню, зокрема і подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення). При цьому, положеннями ст.92 КПК України регламентовано, що обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу покладається не на заявника, а на слідчого і прокурора.

За змістом ч. 3 ст.214 КПК України заборонено здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Тобто, слід враховувати, що на цьому етапі розвитку правових відносин стосовно ймовірного вчинення діяння, відповідальність за яке встановлена КК, не достатньо об`єктивних відомостей навіть для попередньої констатації наявності або відсутності ознак складу злочину. З огляду на такі обставини необхідно звернути увагу, що вимога про внесення відомостей до ЄРДР на підставі заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не передбачає здійснення оцінки обґрунтованості таких заяв на наявність ознак складу кримінального правопорушення, а передбачає лише обов`язок уповноважених органів здійснити фіксацію наданих особою відомостей про кримінальне правопорушення, які вона надає усвідомлено для реалізації відповідними органами завдань кримінального провадження.

Підставами вважати заяву чи повідомлення саме про злочин є наявність в таких заявах або повідомленнях об`єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність конкретної події. Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов`язково внесені до ЄРДР.

Викладені в такому повідомленні обставини підлягають перевірці, але така перевірка повинна проводитись вже в рамках відкритого кримінального провадження, внесеного до ЄРДР. Потім, у разі, якщо посадова особа дійде висновку, що у викладеній ситуації немає ознак складу кримінального правопорушення, вона може винести постанову про закриття кримінального провадження відповідно до ст. 284 КПК.

Таким чином, слідчий суддя констатує пряму заборону процесуального Закону, а відтак неможливість здійснення перевірочних дій про можливий злочин без попереднього внесення відповідних відомостей до ЄРДР. Наслідком такого порушення буде визнання всіх зібраних доказів недопустимими.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зі змісту вимог ч.2 ст. 214 КПК України вбачається, що з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань розпочинається досудове розслідування.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Як випливає з положень принципу публічності, закріпленого у ст. 25 КПК України, прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення (за виключенням випадків, коли кримінальне провадження може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого) або в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Частиною 1 ст. 28 КПК України встановлено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

Відповідно до ст. 214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинення кримінального правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування. Слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов`язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.

Таким чином, приймаючи до уваги що невнесення відомостей до ЄРДР за заявою ОСОБА_3 порушує його права, а також зважаючи на те, що за вказаних обставин уповноваженою особою Соборного ВП ДВП ГУНП України в Дніпропетровській не виконано зазначені положення КПК України, а відомості, які містяться в заяві ОСОБА_3 від 03 лютого 2019 року безпідставно не внесені до ЄРДР, слід дійти висновку, що вимога про зобов`язання уповноваженої особи Соборного ВП ДВП ГУНП України в Дніпропетровській внести відповідні відомості за фактами незаконного заволодіння майном, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальгою площею 1200 кв. м., доведення до самогубства, вбивства з метою приховування іншого злочину, протидії законній господарській діяльності, протиправного заволодіння майном підприємства за ст. 206, 206-2, п. 9 ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 120 КК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати досудове розслідування підлягає задоволенню.

Доходячи до такого висновку, слідчий суддя враховує й усталену практику Європейського суду з прав людини, висновки якого з цього приводу відображені, зокрема, в рішенні по справі «Іванов проти України» (Ivanov v. Ukraine), № 15007/02, пп. 74-75, рішення від 7 грудня 2006 року), відповідно до якого сумлінність за ініціювання слідчих дій або відмову у кримінально-правовому переслідуванні особи повністю покладається на державу.

Так, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, п. 57, Series A, № 93 право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням. Одним із таких обмежень є переслідування особи в кримінально-правовому порядку шляхом внесення повідомлення до ЄРДР щодо конкретної особи за бажаною кримінально-правовою кваліфікацією.

Згідно ч. 2 ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора;1-1) скасування повідомлення про підозру 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.2,25,28,214,303-307 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність Соборного ВП ДВП ГУНП України в Дніпропетровській області щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за його заявою від 03 лютого 2019 року - задовольнити.

Зобов`язати уповноважених осіб Соборного ВП ДВП ГУНП України в Дніпропетровській області внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за заявою ОСОБА_3 від 03 лютого 2019 року за фактами незаконного заволодіння майном, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальгою площею 1200 кв. м., доведення до самогубства, вбивства з метою приховування іншого злочину, протидії законній господарській діяльності, протиправного заволодіння майном підприємства за ст. 206, 206-2, п. 9 ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 120 КК України, про що направити заявнику протягом 24 годин відповідне повідомлення.

Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1