Справа № 761/40127/17

Провадження № 2/761/813/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2019 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді: Савицького О.А.,

при секретарі: Ющенко Я.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра» Білої Ірини Володимирівни, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2017 року ОСОБА_1 через свого представника звернулася до Шевченківського районного суду м.Києва з позовом, який неодноразово уточнювала під час розгляду справи судом, та, з урахуванням остаточної заяви про уточнення та збільшення позовних вимог, просить суд: визнати протиправними та скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» Стрюкової Ірини Олександрівни у формі змін №30 до Переліку (реєстру) вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» в частині включення заявлених нею до ПАТ КБ «Надра» кредиторських вимог на суму 320 126,46 грн. до вимог сьомої черги; зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» Стрюкову Ірину Олександрівну, змінити черговість належних їй кредиторських вимог до ПАТ КБ «Надра» на суму 320 126,46 грн. та віднести їх до кредиторських вимог.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 09.07.2015 року, частково зміненим рішенням Апеляційного суду м.Києва від 15.09.2015 року, з Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра» було стягнуто на користь ОСОБА_1 322 658,32 грн., з яких: 1 621,95 грн. - компенсація за роботу у вихідні в неробочі дні; 1 291,07 грн. - компенсація втрати частини заробітної плати внаслідок порушення строків її виплати (індексації заробітної плати; 320 126,46 грн. - середній заробіток за час затримки розрахунку.

У зв'язку з зазначеним, 24.11.2017 року позивачка звернулася до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» із заявою про внесення змін до затвердженого реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ КБ «Надра», згідно з якою просила включити до 2 черги реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ КБ «Надра» усі стягнуті на її користь грошові суми, тобто 322 658,32 грн.

Однак, Уповноважена особа акцептувала та віднесла до 2 черги кредиторських вимог ПАТ КБ «Надра» лише вимоги позивача на суму 2 531,86 грн., з яких: 1 621,95 грн. - компенсація за роботу у вихідні дні; 1 291,07 грн. - компенсація втрати частини заробітної плати внаслідок порушення строків її виплати, в той час як іншу частину належних позивачу кредиторських вимог до ПАТ КБ «Надра» на суму 320 126,46 грн., які є сумою середнього заробітку за час затримки розрахунку, - до 7-ї черги.

В свою чергу, позивач вважає, що віднесення належних позивачеві кредиторських вимог до ПАТ КБ «Надра» до 7-ї черги є протиправним, неправомірним та незаконним, адже в силу вимог Конвенції №173 Міжнародної організації праці 1992 року про захист вимог працівників у випадку неплатоспроможності роботодавця, яка має пріоритетне застосування порівняно із іншим законодавством України, що регулює випадки неплатоспроможності роботодавця, кредиторські вимоги позивача, а саме - компенсація середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на суму 320 126,46 грн. належать до 2-ї черги кредиторських вимог та мають переваги порівняно з іншими кредиторами.

Крім того, оскільки за своєю правовою природою середній заробіток за час затримки розрахунку пов'язаний з трудовими відносинами й оплатою праці, позивач вважає, що він відноситься до структури заробітної плати.

За вказаних обставин, а також посилаючись на положення ст.ст. 8, 55 Конституції України, ст.ст. 36, 49, 52, 54 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ст.ст. 15, 16, 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.ст. 5, 6 Конвенції №173 Міжнародної організації праці 1992 року про захист вимог працівників у випадку неплатоспроможності роботодавця.

Ухвалою від 10.11.2017 року відкрито провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра» Стрюкової Ірини Олександрівни про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

19.02.2018 року до суду надійшла заява представника позивача про врахування судової практики з приводу застосування норм матеріальної права та про уточнення позовних вимог.

21.02.2018 року до суду надійшов відзив Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» Стрюкової І.О. на позовну заяву, згідно з яким відповідач у повному обсязі заперечує щодо задоволення позовних вимог, оскільки відповідальність за затримку розрахунку при звільненні не відноситься до заробітної плати та, в силу вимог ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», не може бути включена до 2 черги (черги, в яку включається виключно вимоги щодо заробітної плати).

14.03.2018 року до суду надійшло клопотання представника позивача про залучення до участі в справі в якості співвідповідача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

17.08.2018 року до суду надійшла заява представника позивача про уточнення та збільшення позовних вимог.

21.08.2018 року до суду надійшли додаткові пояснення позивача та заперечення щодо участі в судовому засіданні неналежного представника відповідача.

09.10.2018 року до суду надійшов відзив Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на позовну заяву, згідно з яким відповідач просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що як Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», так і Конвенція №173 Міжнародної організації праці 1992 року про захист вимог працівників у випадку неплатоспроможності роботодавця не відносять вимогу щодо середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до мінімального переліку вимог, які підлягають обов'язковому захисту за допомогою привілею, зокрема шляхом включення до 2-ї черги.

17.10.2018 року до суду надійшли пояснення відповідача Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» щодо заперечення представника позивача проти участі в судовому засіданні неналежного представника.

В судовому засіданні, яке відбулося 18.10.2018 року, судом було відмовлено в задоволенні клопотання позивача щодо не допуску до участі в справі представника Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра», задоволено клопотання представника позивача про залучення про до участі в справі в якості співвідповідача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та прийнято до розгляду заяву про уточнення та збільшення позовних вимог.

Ухвалою від 18.10.2018 року розгляд даної цивільної справи вирішено продовжити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

18.02.2019 року до суду надійшли пояснення відповідача Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» щодо уточнених позовних вимог та заява про врахування висновків Верховного Суду, які додатково підтверджують безпідставність позовних вимог.

19.02.2019 року до суду надійшла заява представника позивача про зменшення позовних вимог, яку ухвалою суду від 19.02.2019 року було повернуто представнику позивача.

19.02.2019 року до канцелярії суду надійшла заява представника позивача щодо визначення кола сторін у справі, яка була відкликана останнім під час судового засідання, що відбулося 19.02.2019 року.

Представник позивача ОСОБА_7 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» Мазуренко О.П. у судовому засіданні щодо задоволення позову заперечував в повному обсязі, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог.

Відповідач Фонд гарантування вкладів фізичних осіб свого представника в судове засідання не направив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки представника в судове засідання суд не сповістив.

Вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 09.07.2015 року, частково зміненим рішенням Апеляційного суду м.Києва від 15.09.2015 року, з Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра» на користь ОСОБА_1 було стягнуто 322 658,32 грн., з яких: 1 621,95 грн. - компенсація за роботу у вихідні в неробочі дні; 1 291,07 грн. - компенсація втрати частини заробітної плати внаслідок порушення строків її виплати (індексації заробітної плати; 320 126,46 грн. - середній заробіток за час затримки розрахунку.

З матеріалів справи вбачається, що 24.11.2017 року позивачка звернулася до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» із заявою про внесення змін до затвердженого реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ КБ «Надра», згідно з якою просила включити до 2 черги реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ КБ «Надра» усі стягнуті на її користь грошові суми, тобто 322 658,32 грн.

При цьому, згідно з Витягом з реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «КБ «Надра» від 15.02.2018 року ОСОБА_1 була визнана кредитором ПАТ «КБ «Надра», а її кредиторські вимоги включено до реєстру акцептованих вимог наступним чином: до 2 черги на суму 2 531,86 грн.; до 7 черги - на суму 320 126,46 грн.

Звертаючись до суду з позовом та в подальшому уточнюючи позовні вимоги, позивач, в обґрунтування останніх, вказував, що віднесення належних позивачеві кредиторських вимог до ПАТ КБ «Надра» до 7-ї черги є протиправним, неправомірним та незаконним, адже в силу вимог Конвенції №173 Міжнародної організації праці 1992 року про захист вимог працівників у випадку неплатоспроможності роботодавця, яка має пріоритетне застосування порівняно із іншим законодавством України, що регулює випадки неплатоспроможності роботодавця, кредиторські вимоги позивача, а саме - компенсація середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на суму 320 126,46 грн. належать до 2-ї черги кредиторських вимог та мають переваги порівняно з іншими кредиторами.

Крім того, на переконання позивача, середній заробіток за час затримки розрахунку відноситься до структури заробітної плати, оскільки він за своєю правовою природою пов'язаний з трудовими відносинами й оплатою праці.

Так, відповідно до ч.1 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції Закону, що діяла до 12.08.2015 року) кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у такій черговості: 2 черга - грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов'язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 7 черга - інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом.

При цьому, відповідно до п.6.1 Положення при виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 року за №2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.09.2012 року за № 1581/21893, до грошових вимог щодо заробітної плати включається заборгованість за заробітною платою, податками і зборами, єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що виникли із зобов'язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Таким чином, виходячи з системного аналізу вищенаведених положень законодавства, в другу чергу до реєстру акцептованих вимог кредиторів можуть бути включені виключно вимоги щодо заробітної плати.

В свою чергу, відповідно до ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Крім того, в ст. 2 Закону України «Про оплату праці», якою визначена структура заробітної плати, зазначається, що основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Тобто, виходячи з вищенаведеного, заробітна плата та її складові обумовлені фактичним виконанням роботи.

Натомість, правова природа середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення (ст. 117 КЗпП України) зведена до відповідальності за порушення обов'язку роботодавця, тобто сплата середнього заробітку за ст. 117 КЗпП України визначена через правову категорію відповідальності та не є частиною заробітної плати працівника.

Дана позиція міститься в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 року по справі №804/14327/14 та від 28.03.2018 року по справі №686/25001/15-ц, де, серед іншого, зазначено, що стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до заробітної плати і за своєю суттю є відповідальністю за не проведення чи затримку розрахунку з працівником. Вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати - грошова сума, яка не є заробітною платою за виконану роботу, а є мірою відповідальності роботодавця за порушення строку її виплати, тобто свого роду відшкодування завданої майнової шкоди.

Також, в постанові Верховного Суду від 04.07.2018 року по справі №569/10725/17 су дійшов до висновку, що оскільки право на компенсаційну виплату (середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні) виникає у особи за умови розірвання трудових відносин та лише за умови несвоєчасного розрахунку, така виплата не може входити до структури заробітної плати.

При цьому, щодо посилань позивача на Конвенцію Міжнародної організації праці «Про захист вимог працівників у випадку неплатоспроможності роботодавця слід зазначити наступне.

Так, відповідно до ст. 5 розділу ІІ Конвенції у випадку неплатоспроможності роботодавця вимоги працівників, які випливають із трудових правовідносин, захищаються за допомогою привілею так, що їх задовольняють за рахунок активів неплатоспроможного роботодавця до того, як непривілейованим кредиторам може бути виплачена їхня частка.

В свою чергу, відповідно до ст.6 Конвенції привілей охоплює принаймні: вимоги працівників щодо виплати їм заробітної плати за встановлений період, який не може бути меншим, ніж три місяці, і який передує неплатоспроможності чи припиненню трудових відносин; вимоги працівників щодо виплати їм заробітної плати за роботу у вихідні дні та заробітної плати за час відпустки, яка є належною до виплати у зв'язку з роботою, що виконувалась упродовж року, в якому мали місце неплатоспроможність або припинення трудових відносин, а також упродовж попереднього року; вимоги працівників щодо виплати їм грошових сум, належних до виплати у зв'язку з іншими видами оплачуваної відсутності на роботі за встановлений період, який не може бути меншим ніж три місяці, і який передує неплатоспроможності чи припиненню трудових відносин; вимоги працівників щодо виплати їм вихідної допомоги, належної до виплати у зв'язку з припиненням трудових відносин.

Тобто, ст.6 розділу ІІ Конвенції вказано той мінімум вимог, який обов'язково повинен охоплюватися привілеєм.

При цьому, серед вимог, зазначених в ст.6 розділу ІІ Конвенції не міститься вимога щодо відповідальності за час затримки розрахунку при звільненні, обчисленої в розмірі середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Крім того, відповідно до ст.2 Конвенції положення цієї Конвенції застосовуються за допомогою законів або підзаконних актів чи будь-яких інших засобів, що відповідають національній практиці.

Отже, норми Конвенції не є нормами прямої дії, оскільки ст.2 Конвенції відсилає до законів та підзаконних актів відповідної держави, якими, в свою чергу, є Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 року за №2.

Таким чином, враховуючи те, що відповідно до ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» до 2 черги підлягають включенню виключно вимоги щодо заробітної плати, до яких не віднесена вимога позивача в частині середнього заробітку за час затримки розрахунку про звільненні, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та задоволенню не підлягають.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 352, 354, п.п. 15.5 п.15 Розділу ХІІІ Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра» Білої Ірини Володимирівни, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Повний текст рішення складено 22.02.2019 року.

Суддя: