ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 620/3659/18 Суддя (судді) першої інстанції: Падій В.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 лютого 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Кузьмишиної О.М.,
суддів: Пилипенко О.Є., Федотова І.В.
за участю секретаря судового засідання Пушенко О.І.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Заступника прокурора Чернігівської області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року у справі за адміністративним позовом Заступника прокурора Чернігівської області до Грем'яцької сільської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
Заступник прокурора Чернігівської області звернувся до суду з адміністративним позовом до Грем'яцької сільської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області про: визнання протиправною бездіяльності Грем'яцької сільської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області та зобов'язання Грем'яцької сільської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області, відповідно до вимог чинного законодавства, забезпечити організацію проведення робіт із винесення меж гідрологічної пам'ятки природи загальнодержавного значення Мурав'ївська та закріплення їх в натурі (на місцевості).
Обґрунтовуючи вимоги, позивачем зазначено, що бездіяльність відповідача щодо невжиття заходів по винесенню меж гідрологічної пам'ятки природи загальнодержавного значення Мурав'ївська та закріплення її меж в натурі (на місцевості) є протиправною, оскільки існує ймовірність використання земельної ділянки не за цільовим призначенням та унеможливлює її належне використання і зберігання.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.12.2018 р. у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позов задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та нормам матеріального права. Зазначає, що станом на 03.10.2001 р. землі природоохоронного призначення, у т.ч. земельні ділянки на яких знаходиться гідрологічна пам'ятка природи загальнодержавного значення «Мурав'ївська» перебували у державній власності та не могли передаватися у колективну чи приватну власність.
Відповідач взяв на себе охоронне зобов'язання від 03.10.2001 № 13/40-578 щодо організації робіт із винесення меж гідрологічної пам'ятки природи загальнодержавного значення «Мурав'ївська» та закріплення її в натурі, яке протиправно не виконав.
Відповідачем відзиву на апеляційну скаргу в установлений судом строк подано не було.
Апеляційним судом розглянуто справу в порядку письмового провадження згідно частини 2 ст. 313, п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
У відповідності до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є частково обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, виходячи із наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, Указом Президента України від 20.08.1996 № 715/96 «Про оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення віднесено до категорії пам'яток природи загальнодержавного значення гідрологічну пам'ятку природи Мурав'ївська , площею 40 га, біля с. Мурав'ї Новгород-Сіверського району Чернігівської області (а.с.13-18).
У подальшому, Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Чернігівській області гідрологічну пам'ятку природи загальнодержавного значення Мурав'ївська , площею 40 га, передано під охорону Грем'яцькій сільській раді Новгород-Сіверського району Чернігівської області, з метою збереження та охорони, про що складено охоронне зобов'язання від 03.10.2001 № 13/40-578, відповідно до якого Грем'яцька сільська рада Новгород-Сіверського району Чернігівської області зобов'язується провести відмежування заповідного об'єкту в натурі з нанесенням на планово-картографічні матеріали (а.с.19-21).
19.10.2012 наказом Міністерства екології та природних ресурсів № 523 затверджено Положення про гідрологічну пам'ятку природи загальнодержавного значення Мурав'ївська, яке погоджено 15.06.2012 Держуправлінням охорони навколишнього природного середовища в Чернігівській області та 17.10.2012 Департаментом заповідної справи Міністерства екології та природних ресурсів України (а.с.22-27).
Листом Виконавчого комітету Грем'яцької сільської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області від 13.09.2018 № 03-04/289 повідомлено Прокуратуру Чернігівської області, що гідрологічна пам'ятка природи загальнодержавного значення Мурав'ївська у власність чи користування фізичним або юридичним особам Грем'яцькою сільською радою не передавалась (а.с.29).
Таким чином, зважаючи на те, що Грем'яцькою сільською радою Новгород-Сіверського району упродовж тривалого часу не вжито заходів щодо винесення меж гідрологічної пам'ятки природи загальнодержавного значення «Мурав'ївська» та не закріплено її межі в натурі (на місцевості), що в свою чергу унеможливлює її належне використання та зберігання, існування ймовірності використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, оскільки не визначено межі заповідника, земельна ділянка не віднесена до Державного земельного кадастру, з метою відновлення та захисту порушених інтересів держави, які полягають у неухильному дотриманні режиму охорони та використання об'єкта природно-заповідного фонду, позивачем подано даний адміністративний позов.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що чинне законодавство покладає обов'язок саме на власника земельної ділянки, на якій знаходиться пам'ятка природи, щодо забезпечення режиму їх охорони і збереження з відповідною перереєстрацією охоронного зобов'язання, а відтак оскільки Грем'яцька сільська рада не є землекористувачем земельної дільники, на якій розташована вказана гідрологічна пам'ятка, відповідно обов'язок стосовно забезпечення організації проведення робіт із винесення меж гідрологічної пам'ятки природи загальнодержавного значення «Мурав'ївська» та закріплення їх в натурі (на місцевості) у відповідача відсутній, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
Окрім того, суд першої інстанції зазначив, що з моменту укладення Грем'яцькою сільською радою Новгород-Сіверського району Чернігівської області охоронних зобов'язань від 03.10.2001 № 13/40-578 змінилися норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини, що є також підставою для відмови у задоволенні позову.
Колегія суддів не погоджується із вказаними висновками суду, вважає їх помилковими про що вважає за необхідне зазначити наступне.
Частиною четвертою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) передбачено, що суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з частинами третьою, четвертою статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Разом з тим, частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Аналіз частин третьої, четвертої статті 53 КАС України у взаємозв'язку з частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що участь прокурора в судовому процесі в адміністративних судах стає можливою за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме нездійснення або неналежного здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтвердження відсутності такого органу.
Таким чином, згідно з частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
2) у разі відсутності такого органу.
Відповідно до ст.ст. 13, 14 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу, основним національним багатством і перебуває під особливою охороною держави.
Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що природні ресурси України є власністю Українського народу.
Згідно із ст. 5 цього ж Закону державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарській обіг так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Позивач, обґрунтовуючи своє право звернення до суду в інтересах держави, вказує на необхідність відновлення та захисту порушених прав інтересів держави, які полягають у неухильному дотриманні режиму охорони та використання об'єкта природно-заповідного фонду.
Так, припинення повноважень Державного управління охорони навколишнього природного середовища в областях (на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 № 159) передбачає відсутність органу державної влади, уповноваженого реагувати на порушення закону у сфері організації, охорони та використання об'єктів природно-заповідного фонду.
Зважаючи на викладене вище, беручи до уваги те, що Державне управління охорони навколишнього природного середовища в областях, на яке було покладено функцію здійснення управління та регулювання у сферах охорони навколишнього природного середовища, було ліквідовано, а новий орган не створено, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для здійснення представництва заступником прокурора Чернігівської області інтересів держави в даній справі.
Правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об'єктів регулюються Законом України «Про природно-заповідний фонд України» від 16 червня 1992 року N 2456-XII (надалі - Закон N 2456-XII).
Статтею 11 вказаного Закону визначено, що спеціально уповноваженим органом державного управління в галузі організації, охорони та використання природно-заповідного фонду є центральний орган виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища (Мінприроди України), спеціальні підрозділи центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища та його органів на місцях.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 №159 "Про ліквідацію територіальних органів Міністерства охорони навколишнього природного середовища", Державні управління охорони навколишнього природного середовища в областях (територіальні органи Мінприроди України), припинили виконання своїх повноважень з 17.05.2013, без правонаступника.
В свою чергу, постановою Кабінету Міністрів України від15.05.2013 №338 "Про збільшення чисельності працівників обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій" та розпорядження Чернігівської обласної державної адміністрації від23.05.2013 №94 в структурі обласної державної адміністрації утворено Департамент екології та природних ресурсів Чернігівської обласної державної адміністрації.
На сьогоднішній день зміни до Закону України "Про природно-заповідний фонд України" щодо передачі повноважень територіальних органів центрального органу виконавчої влади в галузі природно-заповідного фонду не внесені.
Водночас, згідно з ч. 2 ст. 45 Земельного кодексу України порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом. Відповідно до ст.43 Земельного кодексу України, ч.1 ст.7 Закону N 2456-XII землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Згідно з ч.ч. 3, 5 ст. 53 Закону N 2456-XII рішення про організацію чи оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та встановлення охоронних зон територій та об'єктів природно-заповідного фонду приймається Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами. Території та об'єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам органами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов'язання.
Згідно з ст. 60 Закону N 2456-XII охорона територій та об'єктів природно-заповідного фонду інших категорій покладається на підприємства, установи та організації, у віданні яких вони перебувають.
Органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи місцевого самоврядування сприяють охороні й збереженню територій та об'єктів природно-заповідного фонду, виконанню покладених на них завдань.
Так, Міністерством екології та природних ресурсів України наказом від 19.10.2012 № 523 затверджено Положення про гідрологічну пам'ятку природи загальнодержавного значення «Мурав'ївська» (надалі - Положення), яке погоджено Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Чернігівській області, Департаментом заповідної справи Міністерства екології та природних ресурсів України, Новгород-Сіверською райдержадміністрацією та Грем'яцькою сільською радою Новгород-Сіверського району.
Згідно п. 1.6 Положення межі пам'ятки природи встановлюються в натурі, оформляються відповідними знаками та інформаційними матеріалами, наносяться на планово-картографічні матеріали територіальних органів Держземагенства та Землекористувача, відображаються у відповідних формах статистичної звітності з кількісного обліку земель та землевпорядній документації, обов'язково враховуються при реконструкції та розвитку прилеглих територій.
Пунктом 3.4 Положення визначено, що пам'ятка природи охороняється землевласником і утримується за його кошти.
Отже, відповідач у відповідності до зазначеного положення та норм законодавства, несе відповідальність за належний стан і дотримання встановленого режиму території.
Суд зазначає, що згідно з ч. 4 ст. 7 Закону N 2456-XII межі територій та об'єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
У відповідності до ст. 1 Закону України «Про землеустрій» від 22 травня 2003 року N 858-IV (надалі - Закон N 858-IV) проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом.
При цьому, з огляду на зміст п."в" ч. 2 ст. 25 Закону N 858-IV одним із видів документації із землеустрою є проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів.
Відповідно ст. 47 Закону N 858-IV проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів розробляються з метою: збереження природного різноманіття ландшафтів, охорони довкілля, підтримання екологічного балансу; створення місць для організованого лікування та оздоровлення людей, масового відпочинку і туризму; створення приміських зелених зон, збереження і використання об'єктів культурної спадщини; проведення науково-дослідних робіт; встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг; визначення в натурі (на місцевості) меж охоронних зон та інших обмежень у використанні земель, встановлених законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, а також інформування про такі обмеження землевласників, землекористувачів, інших фізичних та юридичних осіб.
Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів визначають місце розташування і розміри земельних ділянок, власників земельних ділянок, землекористувачів, у тому числі орендарів, межі територій природно - заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого (округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони), рекреаційного та історико-культурного (охоронні зони) призначення, водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів, а також встановлюють режим використання та охорони їх територій.
Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів розробляються на підставі укладених договорів між замовниками документації із землеустрою та її розробниками.
За змістом ст.26 Закону N 858-IV замовникам документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі.
Відповідно до абз.4 ст. 47 Закону N 858-IV проект землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природи заповідного фонду розробляються для біосферних заповідників, природних заповідників, національних природних парків, регіональних ландшафтні парків, ботанічних садів, дендрологічних парків, парків - пам'яток садів паркового мистецтва та зоологічних парків на землях та земельних ділянка що включаються до складу цих територій без вилучення у землевласників землекористувачів.
Статтею 3 Закону N 2456-XII передбачено, що до природно-заповідного фонду України належать: природні території об'єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища.
У статті 47 Закону N 858-IV вказано, що рішення про затвердження проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних з одночасно є рішенням про встановлення меж таких територій.
На підставі ст. 19 Закону N 858-IV до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою на території сіл, селищ, міст належать: організація і здійснення землеустрою; здійснення контролю, впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою, координація здійснення землеустрою та контролю за використанням охороною земель комунальної власності; інформування населення про заходи; передбачені землеустроєм; вирішення інших питань у сфері землеустрою відповідно до закону.
Відповідно до ст.7 Конституції України в Україні визнається та гарантується місцеве самоврядування. Місцеве самоврядування є право територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місце самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи (ч.3 ст.140 Конституції України).
Таким чином, місцеве самоврядування є одним із проявів здійснення народом, у формі територіальної громади, влади, яка, в свою чергу, не належить до жодної із гілок державної влади, що характеризується самостійністю у вирішенні певного кола питань.
Водночас, предметом відання місцевого самоврядування є не будь-які питання суспільного життя, а питання саме місцевого значення, тобто ті, що пов'язані передусім із життєдіяльністю територіальних громад.
Виходячи з вказаних конституційних положень в їх системному зв'язку з положеннями ст.6 Конституції України, Конституційний Суд України у своєму рішенні від16.04.2009 №7-рп/2009 вказав на те, що гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України.
З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Такі ж положення закріплені у ст.4 Європейської хартії місцевого самоврядування, яка встановлює, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються конституцією або законом; органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу.
Таким чином, для вирішення тих чи інших питань орган місцевого самоврядування повинен бути наділений відповідними повноваженнями Конституцією України та законами України, де Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Конституція України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів посадових осіб місцевого самоврядування.
Відповідно до п.п.34, 37 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року280/97-ВР (надалі - Закон N 280/97-ВР) виключно на пленарних засіданнях сільської селищної, міської ради вирішуються питання щодо регулювання земельних відносин; прийняття рішень про організацію територій і об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні; внесення пропозицій до відповідних державних органів щодо оголошення природних та інших об'єктів, що мають екологічну історичну, культурну або наукову цінність, пам'ятками природи, історії або культури, які охороняються законом, прийняття рішень про оголошення в місцях масового розмноження та вирощування потомства дикими тваринами "сезону тиші" з обмеженням господарської діяльності та добуванням об'єктів тваринного світу.
А отже, з огляду на зміст зазначених норм, на Грем'яцьку сільську раду Новгород-Сіверського району покладено обов'язок із вчинення дій по замовленню проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж території природно-заповідного фонду, а саме: гідрологічної пам'ятки природи загальнодержавного значення «Мурав'ївська».
Відповідно до ч. 1, абз. 3 ч. 4 ст. 4 Земельного кодексу України, в редакції станом на 03.10.2001 (на час складення охоронного зобов'язання) у державній власності перебувають усі землі України за винятком земель, переданих у колективну і приватну власність. Не можуть передаватися у колективну та приватну власність землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.
За статтею 72 Земельного кодексу України (в редакції станом на 03.10.2001) до земель природоохоронного призначення належать землі заповідників, національних, зоологічних і дендрологічних парків, парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, ботанічних садів, заказників (за винятком мисливських), заповідних урочищ, пам'яток природи.
Таким чином, станом на 03.10.2001 землі природоохоронного призначення, у т.ч. земельні ділянки на яких знаходиться гідрологічна пам'ятка природи загальнодержавного значення «Мурав'ївська» перебували у державній власності та не могли передаватися у колективну чи приватну власність.
Відповідно до ст. 79 Земельного кодексу України (у редакції станом на 05.12.2018 р.) земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду (ст. 43 цього ж Кодексу).
Відповідно до ч. 1 ст. 45 Земельного кодексу України землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.
Відповідно до п. «в» ч. 4 ст. 83 , п. «г» ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України (в редакції чинній станом на 05.12.2018 р.) до земель комунальної та державної власності, які не можуть передаватися у приватну власність, належать землі під об'єктами природно-заповідного фонду, якщо інше не передбачено законом.
Статтею 150 Земельного кодексу України землі природо-заповідного та іншого природоохоронного призначення відносяться до особливо цінних земель.
За інформацією Головного управління Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 13.09.2018 № 10-25-0.3-5475/2-18 відомості щодо гідрологічної пам'ятки природи загальнодержавного значення Мурав'ївська, площею 40 га, розташованої на території Грем'яцької сільської ради Новгоро-Сіверського району Чернігівської області, розроблення проекту організації та створення вказаного об'єкту природно-заповідного фонду відсутні; чіткі географічні координати не визначені; документація із землеустрою по встановленню меж пам'ятки не надходила; межі в натурі (на місцевості) не винесено; інформація щодо встановлення режиму зонування відсутня; земельна ділянка, на якій розташована гідрологічна пам'ятка природи, відноситься до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення; земельна ділянка відноситься до земель державної власності, в користування не передавалась тощо (а.с.30).
З урахуванням вищевикладеного слід дійти висновку, що висновок суду першої інстанції, що зміни у законодавстві, які регулюють спірні правовідносини, вплинули на виконання відповідачем охоронного зобов'язання від 03.10.2001, є лише припущенням та не ґрунтується на нормах чинного законодавства.
Поза увагою суду першої інстанції залишився той факт, що за змістом п. 2 наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 25.02.2013 № 65 «Про затвердження Інструкції щодо оформлення охоронних зобов'язань на території та об'єкти природно-заповідного фонду» охоронні зобов'язання, оформлені та видані до набрання чинності цим наказом, є чинними і не підлягають переоформленню, крім випадків, передбачених п. 3.4 розділу ІІІ Інструкції, затвердженої цим наказом.
Згідно із п. 3.4 розділу ІІІ Інструкції щодо оформлення охоронних зобов'язань на території та об'єкти природно-заповідного фонду, затвердженої наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 25.02.2013 р. № 65, охоронне зобов'язання підлягає переоформленню у разі зміни форми власності на землю, на якій розташована територія чи об'єкт природно-заповідного фонду, внесення змін до положення про території чи об'єкт природно-заповідного фонду стосовно режиму охорони та збереження.
Враховуючи, що форма власності на земельну ділянку під гідрологічною пам'яткою природи загальнодержавного значення «Мурав'ївська», її користувач з 2001 року не змінювався, зміни до положення про територію чи об'єкт природно-заповідного фонду стосовно режиму охорони та збереження не вносилися, охоронне зобов'язання від 03.10.2001 у встановленому законодавством порядку недійним не визнавалося, відповідно до п. 2 наказу Міністерства екології та природних ресурсів України «Про затвердження Інструкції щодо оформлення охоронних зобов'язань на території та об'єкти природно-заповідного фонду» від 25.02.2013 № 65 охоронне зобов'язання від 03.10.2001 № 13/40-578 підлягає виконанню.
Окрім того, колегія суддів враховує лист Грем'яцької сільської ради від 12.11.2018 щодо передачі об'єктів природно-заповідного фонду під охорону НПП «Деснянсько-Старогутське», що підтверджує визнання відповідачем факту перебування гідрологічної пам'ятки «Мурав'ївська» у його віданні.
Не приймає до уваги колегія суддів твердження відповідача про те, що підпис на охоронному зобов'язанні не належить діючому на той час сільському голові - ОСОБА_3, оскільки вказані обставини не підтверджені належними доказами в розумінні ст.ст. 73-76 КАС України.
Відповідно до ч.2 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки, позивач в даній справі виступає, як орган державної влади, уповноважений реагувати на порушення закону у сфері організації, охорони та використання природно-заповідного фонду, судові витрати з відповідача не стягуються.
Суд визнає, що неповне з'ясування судом першої інстанції всіх обставин справи та порушення норм матеріального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про часткове задоволення позову відповідно до статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити частково.
Керуючись ст.ст.139, 229, 243, 244, 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Заступника прокурора Чернігівської області задовольнити частково.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Грем'яцької сільської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області, що полягає у незабезпеченні організації проведення робіт із винесення меж гідрологічної пам'ятки природи загальнодержавного значення «Мурав'ївська» та закріплення їх в натурі.
Зобов'язати Грем'яцьку сільську раду Новгород-Сіверського району Чернігівської області відповідно до вимог чинного законодавства забезпечити організацію проведення робіт із винесення меж гідрологічної пам'ятки природи загальнодержавного значення Мурав'ївська» та закріплення їх в натурі.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя: О.М. Кузьмишина
Судді : О.Є. Пилипенко
І.В. Федотов
