Святошинський районний суд міста Києва

пр. № 1-кп/759/396/19

ун. № 759/19726/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2019 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Києві угоду про визнання винуватості та обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.11.2018 за №12018100040010494, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_1 , який здобув вищу освіту, не одружений, не працює, зареєстрований та проживаює за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 301; ч. 2 ст. 301; ч. 3 ст. 301 КК України,

сторони кримінального провадження: прокурор ОСОБА_4 , обвинувачений ОСОБА_3 , захисник ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

До Святошинського районного суду міста Києва 05.12.2018 надійшов обвинувальний акт разом з угодою про визнання винуватості у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.11.2018 за № 12018100040010494 стосовно ОСОБА_3 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 301; ч. 2 ст. 301; ч. 3 ст. 301 КК України.

В укладеній 23 листопада 2018 року угоді про визнання винуватості зазначено узгоджене сторонами формулювання підозри та правову кваліфікацію дій обвинуваченого, визнання ОСОБА_3 своєї винуватості та його обов`язки, узгоджене покарання та згода обвинуваченого на його призначення, звільнення від відбування покарання з випробуванням, наслідки укладення і затвердження угоди та наслідки її невиконання.

У судовому засіданні прокурор, захисник та обвинувачений просили затвердити угоду про визнання винуватості та ухвалити вирок на умовах, викладених в угоді.

Також обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні показав, що він дійсно визнає вину в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, передбачених ч. 1, 2, 3 ст. 301 КК України. Разом з тим, програму «eMule» версії «0.50а» він встановив на власний персональний комп`ютер «HР» моделі «dv7-7255sr» з серійним номером «2CE2481WDY» для себе. Мети встановлення даної програми для подальшого розповсюдження файлів та відеопродукції у нього не було.

Вирішуючи у підготовчому судовому засіданні питання щодо можливості затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з такого.

Згідно з положеннями п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст. 468-475 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 468, 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого, зокрема у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

В угоді про визнання винуватості зазначаються, зокрема, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, обов`язки підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо відповідні домовленості мали місце), узгоджене покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення (ч. 1 ст. 472 КПК України).

Згідно з положеннями ч. 7 ст. 474 КПК України суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди; умови угоди не відповідають інтересам суспільства; умови угодипорушують права,свободи чиінтереси сторінабо іншихосіб; існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися; очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань; відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.

Заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши обвинувальний акт, додані до нього додатки, перевіривши угоду про визнання винуватості на відповідність вимогам КПК України та закону, суд дійшов висновків, що при укладенні угоди вказані вимоги дотримані не були.

Так, згідно з обвинувальним актом та угодою про визнання винуватості ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні:

-кримінального правопорушення,передбаченого ч.1ст.301КК України,тобто узберіганні зметою розповсюдження(чиіншого переміщення) у всесвітній мережі Інтернет зображень порнографічного характеру;

-кримінального правопорушення,передбаченого ч.2ст.301КК України,тобто узберіганні зметою розповсюдження(чиіншого переміщення) у всесвітній мережі Інтернет відеопродукції порнографічного характеру;

-кримінального правопорушення,передбаченого ч.3ст.301КК України,тобто узберіганні зметою розповсюдження(чиіншого переміщення) у всесвітній мережі Інтернет відеопродукції порнографічного характеру, вчиненого повторно.

Така правова кваліфікація кримінального правопорушення не узгоджується з диспозиціями ч. 1, 2, 3 ст. 301 КК України, що визначає «інше переміщення» як однин із способів вчинення правопорушення, а не мету його вчинення, як зазначено в угоді про визнання винуватості.

Зазначене в обвинувальному акті та угоді про визнання винуватості формулювання обвинувачення, згідно з яким усі інкриміновані діяння ОСОБА_3 вчинив у невстановлений досудовим розслідуванням час, в період з 01.07.2016 по 04.04.2018, не узгоджується з їх правовою кваліфікацією за ч.3 ст. 301 КК України за ознакою повторність, оскільки для такої кваліфікації визначальним є неодночасне вчинення (початок вчинення) злочинів, а також спрямованість умислу та момент його виникнення.

Альтернативне (через сполучник «чи») зазначення кваліфікуючих ознак кримінальних правопорушень та застереження щодо їх вчинення у невстановлений досудовим розслідуванням час зумовлює неконкретність формулювання обвинувачення в тому числі правової кваліфікації діянь ОСОБА_3 , на підставі якої відбулося узгодження сторонами покарання, зазначеного в угоді про визнання винуватості.

Крім цього, не знайшли відображення у правовій кваліфікації кримінальних правопорушень зазначені в угоді фактичні обставини щодо розповсюдження ОСОБА_3 відеофайлів, назви яких включають слова «дитяче порно», «підліток», «школярка», «дитина» (зокрема «(13 мин) 16 Летняя Катя Мастурбирует (Детское порно).wmv», «Wife Pics Photos Videos Years Old Webcam Stolen Teen Preteen Madura Naked Desnuda Esposa Amateur Mature Playa Novia Beach Fotos Photos Videos Puta.jpg», «1 German School Girls In Pretty Orgy Devon Xxx Porno Sexy Girl Lolita Russian Dog Fuck Suck Child Pedo Lesbian Animal Sister Brother Masturbating A.avi, «18 And Confused (Инцест.Школьница.Изнасилование. Рекомендую)).

При цьому, твердження прокурора про те, що згідно з експертизою №9/324 від 19.06.2018 у даних відеофайлах немає неповнолітніх осіб, не береться судом до уваги, оскільки відповідно до ст. 1 Закону України «Про захист суспільної моралі» дитяча порнографія - зображення у будь-який спосіб дитини чи особи, яка виглядає як дитина, задіяної у реальній або змодельованій відверто сексуальній поведінці, або будь-яке зображення статевих органів дитини в сексуальних цілях.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про невідповідність умов угоди про визнання винуватості вимогам КПК України та КК України та відмову у її затвердженні з підстав, передбачених п. 1 ч. 7 ст. 474 КПК України.

Разом з цим, суд вважає не можливим продовження судового провадження у загальному порядку, оскільки обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України.

Так, обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України, зокрема містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення

Згідно з п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Формулювання обвинувачення повинно складатися з обставин, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету його вчинення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості кримінального правопорушення, тощо. Обвинувачення повинно бути конкретним, без будь-яких суперечностей та зрозумілим, з метою уникнення порушення права обвинуваченого на захист.

Проте такі вимоги під час складення обвинувального акта виконані не були, а саме неточно вказано правову кваліфікацію кримінальних правопорушень, які інкримінуються обвинуваченому ОСОБА_6 , зокрема, через неузгодженість такого формулювання з диспозиціями статті; застосування щодо предмета злочину нетотожніх за змістом термінів «відеопродукція» або «відеофайли»; альтернативне зазначення кваліфікуючих ознак кримінальних правопорушень та застереження щодо їх вчинення обвинуваченим у невстановлений досудовим розслідуванням час.

Згідно з положеннями п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

При вирішенні цього питання підлягають врахуванню висновки Європейського суду з прав людини про те, що деталі обвинувачення у кримінальному процесі мають дуже суттєве значення, а його неконкретність розглядається ЄСПЛ як порушення права на захист (рішення від 25 липня 2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», №23969/94, п. 58; рішення від 20.04.2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Австрії», №42780/98, п. 34).

Отже, за встановлених обставин, суд дійшов до висновку, що у відповідності до вимог п. 1 та 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у затвердженні угоди про визнання винуватості слід відмовити та повернути обвинувальний акт прокурору.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 291, п. 1, 3 ч. 3 ст. 314, ст. 369-372, 472, 474 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У затвердженні угоди про визнання винуватості від 23.11.2018 у кримінальному провадженні № 12018100040010494, укладеної між прокурором Київської місцевої прокуратури № 4 ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 - відмовити.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12018100040010494 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 301, ч. 2 ст. 301, ч. 3 ст. 301 КК України, з додатками, повернути прокурору.

Ухвала про затвердження угоди про визнання винуватості оскарженню не підлягає.

Ухвала в частині повернення обвинувального акта може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд м. Києва протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала суду першої інстанції, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: ОСОБА_1