-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
Справа №:755/8882/17
1-кс/755/263/19
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ "27" лютого 2019 р.
Слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 розглянувши клопотання ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100040007762 від 04.06.2017 року про скасування арешту майна,
в с т а н о в и в:
ОСОБА_4 звернувся до суду із клопотанням про скасування арешту майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 .
Заявник вказує на те, що у даний час, відпала потреба у застосуванні цього заходу, а тому ним подано дане клопотання згідно вимог статті 174КПКУкраїни про скасування цього арешту, адже застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, у супереч норм ст. 132 вказаного Кодексу, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи особи власника.
Як вбачається з клопотання, ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_5 від 09.06.2017 року було накладено арешт на вищевказану квартиру.
В судовому засіданні сторони не з`явились, повідомлялись належним чином, причини неявки суду не відомі.
Дослідивши матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступного:
Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною РадоюУкраїни,цьогоКодексу та інших законів України (ст. 1 КПК України).
Відповідно до ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до ст.174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосування цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
У даному випадку, в судовому засіданні встановлено, що арешт на майно накладено на підставі п. 1 ч. 2 ст.170 КПК України, тобто з метою збереження речових доказів.
А тому, слідчий суддя сприймає критично доводи особа, яка подала дане клопотання в частині того, що арешт було накладено не обґрунтовано, адже у світлі цих норм встановлено, що вказане майно визнано речовим доказом, тобто є наявними приводи та підстави для такого арешту визначені ст. 170 КПК України.
Так, відповідно до ч. 3 ст.170КПКУкраїни у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Речовими доказами згідно ч. 1 ст.98КПКУкраїни є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Щодо доводів заявника в частині того, що, у цей період досудового розслідування вказаного кримінального провадження, в подальшому застосуванні цього заходу забезпечення кримінального провадження відпала потреба, то вони, на даний час, є непереконливими, з огляду на таке:
Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. 1 ст. 131 КК України).
Застосування заходів забезпечення кримінального провадження є неможливим, якщо потреби досудового розслідування не виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні (п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України).
А тому, на думку слідчого судді, при з`ясуванні цього питання, а саме потреби у заході такого типу, слід виходити з урахуванням місця норми, як передбачає можливість скасування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту (ст. 174 КПК) у структурі КПК, зокрема те, що вона віднесена до Глави 17 - арешт майна Розділу ІІ - заходи забезпечення кримінального провадження і підстави їх застосування, та ураховувати факт, того, що потреба у тому чи іншому заході може відпасти тільки тоді, коли перестала існувати мета з якою він був застосований.
КПК України визначає таку імовірну можливу мету, як передумову арешту: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У цьому випадку, в ході судового розгляду не було встановлено факт, того що мета з якою накладався арешт відпала, а тому говорити про те, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба говорити не можна.
Інших переконливих доводів та аргументів, які б базувалися на основі неспростовних презумпцій фактів, а не були особистісним припущенням заявника, про те що наявні обставини визначені п. 2 ч. 3 ст. 132, ч. 2 ст. 174КПКУкраїни вказують на те, що у застосуванні цього заходу відпала потреба або він не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи власників майна не встановлено.
За таких обставин, слідчий суддя вважає за необхідне за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку у задоволенні клопотання відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 131-132, 174, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя,-
ухвалив:
У задоволенні клопотання ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100040007762 від 04.06.2017 року про скасування арешту майна - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя:
скопійовано
-
скопійовано
-
