Справа № 460/4357/17

Провадження №2/460/336/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2019 року

.Яворів

Яворівський

районний суд Львівської області

в складі: головуючого – судді Карпин І. М.

з участю секретаря судового засідання Мельник Є.Є.

представника позивача ОСОБА_1

представників відповідача ТОВ «Вузьке» ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Яворові справу за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВУЗЬКЕ», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНАКТИВ» про визнання недійсними договорів,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_4 звернулась в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вузьке» ( далі – ТОВ «Вузьке»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінактив»( далі –ТОВ «Фінансова компанія «Фінактив») про визнання недійсними договору про відступлення права вимоги №1/1, укладеного 26 вересня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінактив" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вузьке", договору №1/1 про відступлення права вимоги за договором іпотеки, укладеного 26 вересня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінактив" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вузьке", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за №3837, договору №1/1 про відступлення права вимоги за договором про задоволення вимог іпотекодержателя, укладеного 26 вересня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінактив" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вузьке", скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень , індексний номер 33283555, прийнятого державним реєстратором ОСОБА_6 Васильовичем, Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" 29 грудня 2016 року про державну реєстрацію права власності на незавершене будівництво та земельну ділянку площею 1,0009 га кадастровий номер 4625886400:06:001:0059 по вул.Підлісна,1 в с.Страдч Яворівського району Львівської області за Товариством з обмеженою відповідальністю "Вузьке", ЄДРПОУ 40394702, скасування у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Вузьке». В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 17.03.2008 між нею та ВАТ «Електрон Банк» укладено кредитний договір №KF47727. В забезпечення зобов’язання за кредитним договором 17.03.2008 між нею та ВАТ «Електрон Банк» було укладено Іпотечний договір, за умовами якого вона передала банку в іпотеку земельну ділянку площею 1,0009 га для обслуговування мотельного комплексу за адресою: Львівська область Яворівський район с.Страдч вул.Підлісна,1, кадастровий номер земельної ділянки 4625886400:06:001:0059 та розташований на ній об’єкт незавершеного будівництва готовністю 76 %, позначений на плані земельної ділянки літерою А2: готельний комплекс, що знаходиться за адресою: Львівська область Яворівський район с.Страдч вул.Підлісна,1. Також 17.03.2008 між нею та ВАТ «Електрон Банк» укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя. 21.09.2016 банк уступив своє право вимоги до неї ТОВ «Фінансова компанія «Фінактив» на підставі договору про відступлення права вимог. 26.09.2016 між банком та ТОВ «Фінансова компанія «Фінактив» укладено договір про відступлення права вимог за договором іпотеки. Одночасно 26.09.2016 між ТОВ «Фінансова компанія «Фінактив» та ТОВ «Вузьке» укладено договір про відступлення права вимоги №1/1, за умовами якого ТОВ «Фінансова компанія «Фінактив» як первісний кредитор уступило ТОВ «Вузьке» як новому кредитору за плату належні йому права вимоги за кредитним договором №KF47727 від 17.03.2008, а новий кредитор замінив первісного кредитора як сторону у кредитному договорі та прийняв всі права та обов’язки за кредитним договором. Права вимоги перейшли до нового кредитора в повному обсязі. Загальна вартість права вимоги за договором, сплачена новим кредитором первісному становить 201165,05 доларів США. 26.09.2016 між ТОВ «Фінансова компанія «Фінактив» та ТОВ «Вузьке» укладено договір про відступлення прав вимог за іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрованим в реєстрі №3837, за умовами якого ТОВ «Фінансова компанія «Фінактив» як первісний іпотекодержатель передала, а ТОВ «Вузьке» як новий іпотекодержатель прийняло всі права вимоги за договором іпотеки, укладеним між ПАТ «ВіЕсБанк» та ОСОБА_4, посвідченим 17.03.2008 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрованого в реєстрі за №744 та набуло прав іпотекодержателя за договором іпотеки. 26.09.2016 між ТОВ «Фінансова компанія «Фінактив» та ТОВ «Вузьке» укладено договір №1/1 про відступлення прав вимоги за договором про задоволення вимог іпотекодержателя, за умовами якого ТОВ «Фінансова компанія «Фінактив» як первісний іпотекодержатель, передала, а ТОВ «Вузьке» прийняло всі права вимог за договором про задоволення вимог іпотекодержателя, укладеним між ПАТ «ВіЕсБанк» та ОСОБА_4, посвідченим 17.03.2008 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрованого в реєстрі №746. Вважає, що договори укладені між ТОВ «Фінансова компанія «Фінактив» та ТОВ «Вузьке» з грубим порушенням чинного законодавства України. ТОВ «Вузьке» не має статусу фінансової установи, а тому не може набути прав та обов’язків кредитора за кредитним договором, укладеним між нею та ВАТ «ЕлектронБанк» (правонаступником якого є ПАТ «ВіЕсБанк»). Зі змісту умов Договору про відступлення права вимоги №1/1 вбачається, що первісний кредитор ТОВ «Фінансова компанія «Фінактив» уступило грошову вимогу до боржника в обмін на грошові кошти, які новий кредитор ТОВ «Вузьке» зобов’язалося сплатити, тобто за умовами даного договору фактично відбулося фінансування однієї особи іншою за рахунок передачі останній грошової вимоги до третьої особи (боржника). В п. 4.1.8 Договору про відступлення права вимоги №1/1 сторони погодили, що первісний кредитор не несе відповідальності перед новим кредитором, якщо останнім не будуть одержані всі суми заборгованості , процентів, комісій, штрафів та пені або останні виявляться меншими, від вартості прав вимоги, визначеної п.3.1 цього договору. ТОВ «Вузьке» не є фінансовою установою, а тому не може бути учасником факторингових відносин, передбачених договором про відступлення права вимоги №1/1 від 26.09.2016. Такий договір прямо суперечить ст.1077 ЦК України. Також договір про відступлення прав вимоги, укладений між Банком та ТОВ «Фінансова компанія «Фінактив» 21.09.2016 за своїм змістом та правовою природою є договором факторингу, за яким фінансова компанія виступає фактором. Відповідно до вимог ст. 1083 ЦК України фінансова компанія набувши право грошової вимоги від банку в подальшому могла таке відступити тільки на підставі договору факторингу в порядку, передбаченому гл.73 ЦК України. Відступлення фактором права вимоги за Договором про відступлення права вимоги №1/1 із ТОВ «Вузьке», яке не має статусу фінансової установи, прямо суперечить ст. 1083 ЦК України. Відповідно до ч.5 ст.3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов’язання і є дійсною до припинення основного зобов’язання або закінчення строку дії іпотечного договору. Недійсність договору про відступлення права вимоги №1/1 від 26.09.2016 зумовлює недійсність відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 26.09.2016, згідно якого відступлено право вимог за договором іпотеки від 17.03.2008, укладеним між ТОВ «Фінансова компанія «Фінактив» та ТОВ «Вузьке». Крім того, договір №1/1 про відступлення права вимоги за договором про задоволення вимог іпотекодержателя укладений ТОВ «Фінансова компанія «Фінактив» та ТОВ «Вузьке» 26.09.2016 у простій письмовій формі. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню згідно з ст. 36 Закону України «По іпотеку», а відтак відповідно до ч.1 ст. 513 ЦК України договір про уступку права вимоги за таким договором теж повинен бути посвідченим нотаріально. Так як рішення про реєстрацію права власності на незавершене будівництво та земельну ділянку, що знаходяться в с.Страдч Яворівського району Львівської області по вул.Підлісній,1 здійснено на підставі недійсних правочинів, такі рішення та записи про право власності підлягають скасуванню в судовому порядку.

27.02.2018 відповідач ТОВ «Вузьке» подало відзив на позовну заяву (заперечення) мотивуючи таке тим, що 26.09.2016 між ТОВ «Фінансова компанія «Фінактив» та ТОВ «Вузьке» було укладено договір про відступлення права вимоги за кредитним договором. 26.09.2016 ТОВ «Фінансова компанія «Фінактив» та ТОВ «Вузьке» було укладено договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки, посвідчений ОСОБА_5, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстровим номером 3837, відповідно до умов яких правонаступником прав та обов’язків Публічного акціонерного товариства «ВіЕсБанк», ТОВ «Фінансова компанія «Фінактив» стало ТОВ «Вузьке» в частині вимог до ОСОБА_4 заборгованості станом на 21.09.2016 за кредитним договором № KF47727 від 17.03.2008 в сумі 11 502 508 грн 90 коп. Позивач не зазначає про наявність ряду рішень, а саме: рішення Яворівського районного суду Львівської області від 10.10.2013 у справі №1329/595/2012, провадження 2/460/161/13; ухвалу Яворівського районного суду Львівської області від 23.11.2016 у справі № №1329/595/2012, провадження №6/460/320/16; рішення Франківського районного суду м.Львова від 08.12.2014 у справі №2-2752/11, провадження №2/465/2921/14; ухвалу Франківського районного суду м.Львова від 25.10.2016 у справі №2-2752/11, провадження 6/465/215/16. Підставою для задоволення вимог іпотекодержателя шляхом позасудового врегулювання можливо: за окремим договором укладеним між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя або на підставі вимоги про виконання порушеного зобов’язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. ТОВ «Вузьке» було направлено ОСОБА_4 повідомлення про усунення порушень зобов’язання від 27.09.2016. Товариство звернулося до державного реєстратора з заявою про проведення державної реєстрації права власності на зазначене вище майно 28.12.2016, тобто у строк, що перевищує 30 днів з дня отримання позивачем вимог. Рішення про державну реєстрацію права власності на незавершене будівництво та земельну ділянку в с.Страдч Яворівського району Львівської області по вул.Підлісній,1 за ТОВ «Вузьке» прийнято уповноваженою особою, відповідно до норм чинного законодавства. Просить в позові відмовити, оскільки такий безпідставний та необґрунтований.

23.10.2017 ухвалою судді відкрито провадження у справі. Водночас 23.10.2017 відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову. 22.12.2017 у зв’язку із набранням чинності 15.12.2017 ЦПК України у новій редакції з метою повного та всебічного судового розгляду у справі призначено підготовче судове засідання. 26.01.2018 задоволено клопотання представника позивача про витребування документів – належно засвідченої копії договору про відступлення права вимоги від 21.09.2016, за яким на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінактив» було передано право вимоги за кредитним договором №KF 47727 від 17.03.2008, укладеного між ПАТ «Ві ОСОБА_8» та ОСОБА_4. 27.04.2018 закрито підготовче судове засідання та призначено судовий розгляд.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі та дав пояснення аналогічні доводам позовної заяви, просив позов задовольнити.

Представники відповідача ТОВ «Вузьке» ОСОБА_2, ОСОБА_3 проти позову заперечили та вказали, що оспорювані договори, укладені з дотриманням вимог чинного законодавства, позов є безпідставний та необґрунтований. Просили в позові відмовити.

В судове засідання представник ТОВ «Фінансова компанія «Фінактив» повторно не з’явився, хоч належним чином повідомлявся про час та місце судового розгляду, відзиву на позов не надсилав.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, об’єктивно оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, встановив наступні обставини та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено, що 17.03.2008 між ОСОБА_4 та Відкритим акціонерним товариством «Електрон Банк» укладено кредитний договір №KF47727, за яким банк надав позичальнику кредит в сумі 420000 доларів США строком на 22 роки. Процент за користування кредитом встановлюється в розмірі 11,5 % річних. У випадку виникнення простроченої заборгованості за кредитом або частиною кредиту та/або процентами, процент за користування кредитом встановлюється в розмірі 14,5 % річних. Після повного погашення простроченої заборгованості процентна ставка встановлюється в розмірі 11,5 %. Кінцевий строк погашення кредиту 15.03.2030. Позичальнику кредит надається для добудови незавершеного будівництвом мотельного комплексу за адресою: Львівська область, Яворівський р-н, с.Страдч вул.Підлісна,1.

В забезпечення зобов’язання за кредитним договором 17.03.2008 між ОСОБА_4 та ВАТ «Електрон Банк» було укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Львівського нотаріального округу ОСОБА_7, реєстровий №746, за умовами якого іпотекодавець передала банку в іпотеку земельну ділянку площею 1,0009 га для обслуговування мотельного комплексу за адресою: Львівська область Яворівський район с.Страдч вул.Підлісна,1, кадастровий номер земельної ділянки 4625886400:06:001:0059 та розташований на ній об’єкт незавершеного будівництва готовністю 76 %, позначений на плані земельної ділянки літерою А2: готельний комплекс, що знаходиться за адресою: Львівська область Яворівський район с.Страдч вул.Підлісна,1. Вартість земельної ділянки станом на 18.02.2008 становить 371830 грн, вартість об’єкта незавершеного будівництва станом на 12.02.2008 становить 512753 грн.

Також 17.03.2008 між ОСОБА_4 та ВАТ «Електрон Банк» укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчений приватним нотаріусом Львівського нотаріального округу ОСОБА_7, реєстровий №746, згідно якого сторони досягли згоди про способи звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.

21.09.2016 Публічне акціонерне товариство «ВіЕс Банк» ( як правонаступник – ВАТ «Електрон Банк») та ТОВ «Фінансова компанія «Фінактив» уклали договір про відступлення права вимог до боржника ОСОБА_4, а 26.09.2016 уклали договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, укладеним 17.03.2008 між ВАТ «Електрон Банк» та ОСОБА_4, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрованим за №3834.

26.09.2016 між ТОВ «Фінансова компанія «Фінактив» та ТОВ «Вузьке» укладено договір про відступлення права вимоги №1/1, за умовами якого ТОВ «Фінансова компанія «Фінактив» як первісний кредитор уступило ТОВ «Вузьке» як новому кредитору за плату належні йому права вимоги до боржника ОСОБА_4 за кредитним договором №KF47727 від 17.03.2008 та договір про відступлення прав вимог за іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі №3837, а також договір №1/1 про відступлення прав вимоги за договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

На підставі цих договорів 28.12.2016 державним реєстратором прав на нерухоме майно ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» ОСОБА_6 прийнято рішення індексний номер 33283555 про державну реєстрацію права власності на незавершене будівництво та земельну ділянку загальною площею 1,0009 га кадастровий номер 4625886400:06:001:0059 по вул.Підлісній 1 в с.Страдч Яворівського району Львівської області за ТОВ «Вузьке».

ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом про визнання недійсними укладених 26.09.2016 між ТОВ «Фінансова компанія «Фінактив» та ТОВ «Вузьке» договорів про відступлення права вимоги за кредитним договором, за договором іпотеки та договором про задоволення вимог іпотекодержателя, так як вважає оспорювані правочини такими, що вчинені з порушеннями закону, а також вказує, що такі правочини порушують її права та інтереси.

Відповідно до статей 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Визначення факторингу міститься у статті 49 Закону України від 07 грудня 2000 року №2121-III «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

Згідно з статтею 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06 лютого 2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Таким чином, у Цивільному кодексі України, як вбачається зі змісту його статей 512, 1077, проведено розмежування правочинів, предметом яких є відступлення права вимоги, а саме: правочини з відступлення права вимоги (цесія) та договори факторингу.

З аналізу статей 512-518 Цивільного кодексу України можна зробити такий висновок щодо суб'єктного складу правочинів з відступлення права вимоги: відповідно до статті 2 цього Кодексу учасниками цесії можуть бути будь-яка фізична або юридична особа.

Разом з тим, із частини першої статті 1077 Цивільного кодексу України та частини п'ятої статті 5 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вбачається, що суб'єктний склад у договорі факторингу має три сторони: клієнта, яким може бути фізична чи юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності (частина друга статті 1079 Цивільного кодексу України), фактора, яким може бути банк або інша банківська установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (частина третя статті 1079 Цивільного кодексу України) та боржник, тобто набувач послуг чи товарів за первинним договором.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», норми якого є спеціальними, вказано, що фінансовими установами є банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди й компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо передбачених законом, - інших послуг (операцій), пов'язаних із наданням фінансових послуг. У частинах першій, другій статті 7 Закону зазначено, що юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов'язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ.

У разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій. Отже, фактор для надання фінансової послуги повинен бути включеним до Державного реєстру фінансових установ.

Щодо розмежування за предметом договору, то під час цесії може бути відступлене право як грошової, так і не грошової (роботи, товари, послуги) вимоги. Цивільний кодекс України передбачає лише перелік зобов'язань, у яких заміна кредитора не допускається (статті 515 Цивільного кодексу України). Предметом договору факторингу може бути лише право грошової вимоги (як такої, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги (стаття 1078 Цивільного кодексу України).

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 1 Закону фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

За змістом пункту 11 частини першої статті 4 Закону факторинг є фінансовою послугою.

Метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника.

При цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.

Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

Якщо право вимоги відступається «за номінальною вартістю» без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов'язанні (частина третя статті 656 Цивільного кодексу України).

Договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною другої сторони шляхом надання в її розпорядження певної суми грошових коштів. Вказана послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому, сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.

Плата за договором факторингу може бути у формі різниці між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченої в договорі, право вимоги за яким передається.

Згідно з частиною першою статті 1084 Цивільного кодексу України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Також розмежування розглядуваних договорів здійснюється за їх формою: правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредитору (стаття 513 Цивільного кодексу України). Оскільки факторинг визначено пунктом 3 частини першої статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кредитною операцією, вимоги до такого договору визначені у статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Судом встановлено, що 17.03.2008 між ОСОБА_4 та Відкритим акціонерним товариством «Електрон Банк» укладено кредитний договір №KF47727, за яким банк надав позичальнику кредит в сумі 420000 доларів США строком на 22 роки. Процент за користування кредитом встановлюється в розмірі 11,5 % річних. У випадку виникнення простроченої заборгованості за кредитом або частиною кредиту та/або процентами, процент за користування кредитом встановлюється в розмірі 14,5 % річних. Після повного погашення простроченої заборгованості процентна ставка встановлюється в розмірі 11,5 %. Кінцевий строк погашення кредиту 15.03.2030.

За умовами договору про відступлення права вимоги від 21.09.2016 ТОВ «Фінансова компанія «Фінактив» зобов’язалося сплатити ПАТ «ВіЕс Банк» загальну вартість права вимоги в сумі 200 000 доларів США. Натомість, відповідно до пункту 2.1 цього договору ПАТ «ВіЕс банк» передало ТОВ «Фінансова компанія «Фінактив»: право грошової вимоги до боржника ОСОБА_4 за кредитним договором №KF47727 від 17.03.2008. В дату відступлення прав вимоги первісний кредитор – ПАТ «ВіЕс Банк» вважається таким , що відступив, а новий кредитор - ТОВ «Фінансова компанія «Фінактив», таким, що набув права вимоги до боржника та набув усіх прав та обов’язків сторони – кредитора за кредитним договором.

В подальшому ТОВ «Фінансова компанія «Фінактив» згідно з договором про відступлення права вимоги №1/1 від 26.09.2016 відступило за плату в розмірі 201165,05 доларів США ТОВ «Вузьке» належні права вимоги до боржника ОСОБА_4 за кредитним договором №KF47727 від 17.03.2008. В дату відступлення прав вимоги первісний кредитор – ТОВ «Фінансова компанія «Фінактив» вважається таким , що відступив, а новий кредитор - ТОВ «Вузьке», таким що, набув права вимоги до боржника та набув усіх прав та обов’язків сторони – кредитора за кредитним договором. Права вимоги переходять до нового кредитора в повному обсязі, безвідривно та без можливості зворотного відступлення (викупу).

Згідно з пунктом 4.1.8. договору новий кредитор усвідомлює, що первісний кредитор не несе відповідальності перед новим кредитором, якщо останнім не будуть одержані всі суми заборгованості, процентів, комісій, штрафів і пені згідно з Додатком 1 до цього Договору або одержані суми виявляться меншими від вартості прав вимоги, зазначеної в пункті 3.1.

За таких обставин ТОВ «Фінансова компанія «Фінактив» (первісний кредитор) уступив грошову вимогу до ОСОБА_4 в обмін на грошові кошти в сумі 201165,05 доларів США, які ТОВ «Вузьке» (новий кредитор) зобов'язався сплатити первісному кредитору, тобто фактично відбулося фінансування однієї особи іншою за рахунок передачі останній грошової вимоги до третьої особи (боржника), що є основною ознакою договору факторингу.

Уклавши договір відступлення права вимоги за кредитним договором ТОВ «Фінансова компанія «Фінактив» отримало фінансування у розмірі 201165,05 доларів США, а ТОВ «Вузьке», в свою чергу, укладаючи вказаний договір набуло право одержання прибутку у формі різниці між реальною вартістю права вимоги, що відступається, і ціною вимоги, що передбачена договором про відступлення права вимоги. Така різниця виразилася в отриманні ТОВ «Вузьке» від первісного кредитора таких прав щодо боржника: а) права вимоги на стягнення (отримання) від боржника будь-яких грошових нарахувань та вимог, у тому числі передбачених кредитним договором заходів відповідальності, які виникли у первісного кредитора до боржника до моменту укладення цього договору; б) права вимоги, які випливають з факту неналежного виконання боржником умов кредитного договору, в тому числі право на дострокове стягнення суми кредиту, процентів та інших пов'язаних з цим сум; в) права будь-яких інших вимог згідно кредитного договору №KF47727 від 17.03.2008 .

Наведене свідчить про те, що укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Фінактив» та ТОВ «Вузьке» оспорюваний договір за своєю юридичною природою (незважаючи на його назву як договір про відступлення права вимоги) є договором факторингу. Цесія (уступка права вимоги) є одним з обов'язкових елементів відносин факторингу. Проте сама по собі назва оспорюваного у даній справі договору не змінює його правової природи.

З укладенням договору про відступлення права вимоги у кредитному договорі №KF47727 від 17.03.2008 відбулася заміна кредитодавця-банку, який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на іншу юридичну особу, - ТОВ «Вузьке», яке здійснює діяльність засобів розміщування на період відпустки та іншого тимчасового проживання та не відноситься до фінансових установ у розумінні Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», яка може надавати фінансові послуги, у тому числі і у формі факторингу.

Суд відхиляє покликання представника відповідача ТОВ «Вузьке» на ряд судових рішень, зокрема: ухвал Франківського суду м.Львова та Яворівського районного суду Львівської області про заміну сторони виконавчого провадження з ПАТ «ВіЕс Банк» на правонаступника ТОВ «Вузьке» по стягненню заборгованості з ОСОБА_4 за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки як на підтвердження дійсності оспорюваних правочинів, оскільки згідно з ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною(сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Суд враховує висновок щодо застосування норм права, викладений Верховним Судом у постанові від 11.09.2018 по справі №909/968/16, згідно з яким договір факторингу є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний специфічний суб'єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Правочин, якому не притаманні перелічені ознаки, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги. Порушення вимог до форми, змісту, суб'єктного складу договору факторингу відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зумовлює його недійсність.

За таких обставин та з огляду на те, що за змістом частини першої статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а оспорюваний правочин суперечить наведеним вище приписам цивільного законодавства України щодо суб'єктного складу договору факторингу, тому такий договір підлягає визнанню недійсним відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.5 ст.3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов’язання і є дійсною до припинення основного зобов’язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

За змістом ч.1 ст. 24 Закону України «Про іпотеку» відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов’язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов’язанням.

Недійсність договору про відступлення права вимоги №1/1 від 26.09.2016 зумовлює недійсність відступлення прав вимог за договором іпотеки від 26.09.2016, згідно якого відступлено право вимоги за договором іпотеки від 17.03.2008, укладеним між ТОВ «Фінансова компанія «Фінактив» та ТОВ «Вузьке» та договору про задоволення вимог іпотекодержателя, укладеного ТОВ «Фінансова компанія «Фінактив» та ТОВ «Вузьке» 26.09.2016.

Стосовно вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора ОСОБА_6 ОСОБА_9 комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» щодо реєстрації права власності на незавершене будівництво та земельну ділянку, що знаходяться в с.Страдч Яворівського району Львівської області по вул.. Підлісній,1 суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» клієнт банку - це будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку. Саме як споживач банківських послуг (як позичальник та іпотекодавець) ОСОБА_4 звернулася до суду за захистом своїх порушених прав, оскільки заміна кредитодавця та іпотекодержателя у договорах, стороною у яких виступала (брала участь) ОСОБА_4, з фінансової установи - банку (ПАТ «Електрон Банк», в подальшому ПАТ «ВіЕс Банк», ТОВ «Фінансова компанія «Фінактив») на іншу юридичну особу - ТОВ «Вузьке», а також перехід до останнього права власності на предмет іпотеки - нерухоме майно ОСОБА_4, унеможливлюють оскарження договорів, стороною у яких вона не була, та позбавляють можливості іншим способом захистити свої права.

Таким чином, укладення договорів відступлення права вимоги позбавило ОСОБА_4 усіх прав, які надані клієнтам банку як споживачам фінансових послуг, та які можуть бути захищені у судовому порядку.

Відповідно до частини першої статті 236 Цивільного кодексу України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Установлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (частина перша статті 216 цього Кодексу).

За змістом статті 216 цього Кодексу наслідком недійсності правочину є застосування двосторонньої реституції незалежно від добросовісності сторін правочину. Разом з тим частиною третьою цієї статті передбачено, що загальні наслідки недійсності правочину застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Згідно з частиною другою статті 26 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Відповідно до частини другої статті 31-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна судова адміністрація України у день набрання законної сили рішенням суду, яке передбачає набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора, забезпечує передачу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно примірника такого судового рішення.

З наведеного вбачається, що Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено вичерпний перелік рішень суду, на підставі яких здійснюється державна реєстрація прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме набуття, зміна або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяження таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру речових прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора.

З наведеного слідує, що рішення суду щодо недійсності правочину не зумовлює виникнення обов'язку скасування рішення про державну реєстрацію права власності на відповідний об'єкт.

Запис про скасування державної реєстрації прав вноситься до Державного реєстру речових прав саме на підставі рішення суду про скасування рішення про державну реєстрацію прав. За відсутності такого рішення суду реалізувати рішення суду про визнання правочинів недійсними, тобто відновити порушені права позивача, буде неможливо.

Тому для відновлення порушених прав позивача необхідно скасувати рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, оскільки оскаржувані договори не створили жодних юридичних наслідків.

Відповідно до частини другої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

З огляду на викладене рішення суду про визнання недійсним договору не є підставою для внесення запису про скасування прав на нерухоме майно без скасування відповідного рішення про державну реєстрацію прав. У разі визнання недійсним договору, що став підставою для прийняття рішення про державну реєстрацію прав, слід одночасно заявляти вимогу про скасування вказаного рішення про державну реєстрацію прав. Такі вимоги є відповідним і законним способом судового захисту в даному випадку, оскільки за чинним Цивільним кодексом України право власності виникає з моменту його реєстрації.

Таким чином скасування рішення про державну реєстрацію права власності є підставою для внесення відповідних записів про скасування державної реєстрації прав.

Оцінюючи в сукупності зібрані у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частково до задоволення в частині визнання оспорюваних договорів недійсними та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на незавершене будівництво та земельну ділянку.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином з ТОВ «Фінансова компанія «Фінактив» та ТОВ «Вузьке» слід стягнути в користь ОСОБА_4 судовий збір в розмірі по 1280 грн з кожного.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України , суд,

у х в а л и в :

позов задовольнити частково.

Визнати недійсним договір про відступлення права вимоги №1/1, укладений 26 вересня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінактив" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вузьке".

Визнати недійсним договір №1/1 про відступлення права вимоги за договором іпотеки, укладений 26 вересня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінактив" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вузьке", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за №3837.

Визнати недійсним договір №1/1 про відступлення права вимоги за договором про задоволення вимог іпотекодержателя, укладений 26 вересня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінактив" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вузьке".

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень , індексний номер 33283555, прийняте державним реєстратором ОСОБА_6 Васильовичем, Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" 28 грудня 2016 року про державну реєстрацію права власності на незавершене будівництво та земельну ділянку площею 1,0009 га кадастровий номер 4625886400:06:001:0059 по вул.Підлісна,1 в с.Страдч Яворівського району Львівської області за Товариством з обмеженою відповідальністю "Вузьке", ЄДРПОУ 40394702.

В решті вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінактив" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Вузьке" в користь ОСОБА_4 судовий збір в розмірі по 1280 ( одній тисячі двісті вісімдесят) гривень з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Львівського апеляційного суду чи через Яворівський районний суд Львівської області. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 22.02.2019.

Позивач: ОСОБА_4

79013, м.Львів вул.С.Бандери, 33/7

Відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю

"Фінансова компанія "Фінактив"

03150 м.Київ, вул.Предславинська,11, код ЄДРПОУ 39827925

Товариство з обмеженою відповідальністю

"Вузьке"

79000 м.Львів, вул.Вузька,3, код ЄДРПОУ 40394702

Суддя І.М.Карпин