ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

26 лютого 2019 року

справа №П/811/833/17

адміністративне провадження №К/9901/32996/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Кіровоградській області

на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31 липня 2017 року у складі судді Хилько Л.І.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року у складі суддів Чередниченка В.Є., Іванова С.М., Панченко О.М.

у справі №П/811/833/17

за позовом Головного управління ДФС у Кіровоградській області в інтересах Кропивницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області

до Комунального підприємства «Теплоенергетик»

про стягнення податкового боргу,

У С Т А Н О В И В :

У травні 2017 року Головне управління ДФС у Кіровоградській області (далі - податковий орган, контролюючий орган, позивач у справі) звернулося до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Комунального підприємства «Теплоенергетик» (далі - Підприємство, платник податків, відповідач у справі) про стягнення з відповідача податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 5495187,86 грн.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 червня 2017 року, яка набрала законної сили 21 липня 2017 року, позов задоволено, стягнуто з підприємства на користь Державного бюджету в особі Кропивницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області борг в загальній сумі 5 495 187,86 грн. з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків.

25 липня 2017 року відповідачем до Кіровоградського окружного адміністративного суду подано заяву про розстрочення виконання постанови від 14 червня 2017 року, шляхом помісячного погашення боргу рівними частинами строком до серпня 2022 року.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року, задоволено заяву про розстрочення виконання рішення суду. Розстрочено виконання постанови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 червня 2017 року у справі №П/811/833/17 про стягнення податкового боргу в розмірі 5495187,86 грн строком на 5 (п'ять) років, зі сплатою кожного місяця боргу по 91 586,46 грн, починаючи з вересня 2017 року по липень 2022 року та 91586,72 грн у серпні 2022 року.

У листопаді 2017 року позивачем подано до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій податковий орган, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення суду. Зазначає, що відповідно до статті 100 Податкового кодексу України, Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань платників податків, затвердженим наказом Міндоходів від 10 жовтня 2013 року № 574 «Про затвердження Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків» (далі - Порядок № 574), відсутні підстави для надання розстрочення платежу на 5 років.

У запереченні на касаційну скаргу платник податків посилаючись на її необґрунтованість просить залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребувано справу № П/811/833/17 з Кіровоградського окружного адміністративного суду.

13 грудня 2017 року справа № П/811/833/17 надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.

03 березня 2018 року справа № П/811/833/17 та матеріали касаційного провадження №К/9901/32996/18 передані з Вищого адміністративного суду України до Верховного Суду.

Касаційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Аналогічні вимоги містять положення статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

За приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги Суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів касаційної скарги та відсутність підстав для їх скасування, виходячи з наступного.

Виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (частина перша статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень").

Згідно з частиною першою статті 33 Законом України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Відповідно до частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Частиною другою статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у виняткових випадках суд може відстрочити або розстрочити виконання судового рішення, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

Частиною першою статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України (в чинній редакції) встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили наявність обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, що підтверджується письмовими доказами у справі, а саме звітом про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за І півріччя 2017 року, з якого вбачається, що чистий фінансовий результат Підприємства за І півріччя 2017 року - збиток, та Балансом (Звіт про фінансовий стан) на 30 червня 2017 року, підтверджено перебування заявника в тяжкому матеріальному становищі.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що встановивши зазначені обставини, обґрунтовано вказали на існування об'єктивних причин, які ускладнюють виконання рішення суду на теперішній час у повному обсязі, у зв'язку з чим наявні правові підстави для розстрочення виконання судового рішення.

Посилання позивача в касаційній скарзі на те, що питання про розстрочення сплати грошового зобов'язання або податкового боргу вирішується в порядку статті 100 Податкового кодексу України та відповідно до Порядку №574 є безпідставними, з огляду на недоведеність застосування податковим органом норм цієї статті та порядку у межах спірних відносин, оскільки у цій справі ставиться питання щодо розстрочення стягнутої суми за рішенням суду і стосується саме порядку виконання судового рішення, яким стягнуто суму податкового зобов'язання, а не порядку погашення податкового зобов'язання.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Кіровоградській області залишити без задоволення.

Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31 липня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року у справі №П/811/833/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді : І.А. Гончарова

І.Я. Олендер