ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2019 року Справа № 903/614/18

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Демидюк О.О. , суддя Савченко Г.І.

секретар судового засідання Кушнірук Р.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - адвокат, представник за довіреністю від 25.02.2019р. №185

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 управління водопровідно-каналізаційного господарства "Ковельводоканал", м.Ковель Волинської області

на рішення Господарського суду Волинської області, ухваленого 17.12.18р. суддею Слободян О. Г. о 13:04 год. у м.Луцьку, повний текст складено 26.12.18р.

у справі № 903/614/18

за позовом ОСОБА_2 управління водопровідно-каналізаційного господарства "Ковельводоканал", м.Ковель Волинської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Негабарит", смт.Люблинець, Ковельського району Волинської області

про визнання договору таким, строк дії якого закінчився та зобовязання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суд Волинської області від 17.12.2018р. у справі №903/614/18 у позові ОСОБА_2 управління водопровідно-каналізаційного господарства "Ковельводоканал" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Негабарит" про визнання договору таким, строк дії якого закінчився та зобовязання вчинити певні дії - відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Ковельське управління водопровідно-каналізаційного господарства "Ковельводоканал" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовільнити позов в частині визнання договору таким, строк дії якого закінчився.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне:

- вважає, що рішення місцевого господарського суду ухвалене з порушенням норм чинного законодавства;

- зазначає, що суд не надав правової оцінки таким обставинам, зокрема, що 02.02.2018р. набули чинності "Правила приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення", затверджені Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 01.12.2017р. №316, зареєстровані в Міністерстві, юстиції України 15.01.2018р. за №56/31508 (далі - Правила), положення яких вказують, що споживачам, які скидають стічні води до систем централізованого водовідведення або безпосередньо у каналізаційні очисні споруди, для укладення нового договору на централізоване постачання холодної води та водовідведення, необхідно надати виконавцю послуг належним чином засвідчені документи, які посвідчують право власності або право користування об’єктами нерухомості, земельною ділянкою на якій вони розміщені, які посвідчують повноваження посадової особи на укладення договору, копію робочого проекту в частині водопостачання та водовідведення, пропоновані до приймання у каналізацію об’єми стічних вод, графік їх скиду та характеристика складу стічних вод за кожним з випусків, генплан або схема об’єкта в масштабі 1:500 з водопровідними, каналізаційними мережами та випусками до міської каналізації з позначенням контрольних колодязів, погоджену службами УВКГ "Ковельводоканал", довідку про площу території із зазначенням площ за окремим видом покриття, індивідуальні норми водоспоживання та водовідведення на одиницю продукції або послуг, паспорт водного господарства, копію паспорта або свідоцтва про повірку приладу обліку води, копію технічних умов на підключення до мереж водопроводу й каналізації; дозвіл на скидання стічних вод;

- вказує, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості оскільки інакше буде протирічити загальним принципам свободи договору, який встановлено ст.627 ЦК України.

- покликається на те, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами - ст.905 ЦК України. Тобто діючим законодавством встановлена єдина можлива підстава для цього наявність взаємної згоди сторін договору на його продовження. Позивачем не погоджено продовження строку дії договору, а тому договір вважається таким, що припинив свою дію;

- вважає за необхідне врахувати принцип свободи договору (ст.625 ЦК України) та звернути увагу на те, що позивач двічі виявив своє волевиявлення стосовно не бажання подальшого продовження правовідносин за цим договором. Те, що листи названі "Про переукладення договору" а не "Про припинення дії договору" на підміняє суті, викладеної в тексті цих листів, і зі змісту цих листів вбачається, що виконавець вважає договір припиненим, а відтак повідомляє споживача, що якщо останній має намір користуватися послугами з централізованого водопостачання в правовому полі, то йому потрібно вчинити певні, визначені чинним законодавством дії;

- вказує про те, що позивач не міг надати проект нового договору, так як в законодавстві, що регулює правовідносини в сфері надання комунальних послуг особа, яка має бажання користуватися послугами, повинна подати лист-заявку, які підтверджують її волю і наміри, а також документи, підтверджуючі правомочність намірів та технічну можливість надання таких послуг;

- зазначає. що судом не надано правової оцінки листам відповідача, в яких він категорично заявляє, що відмовляється визнавати договір №542 від 01.03.2012р. на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до комунальної каналізації таким, строк дії якого закінчився та надати необхідні документи для укладення нового договору на надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, проте продовжує користуватися згаданими послугами, не оплачуючи рахунки, тим самим порушуючи норми Господарського та Цивільного кодексів України, які врегульовують порядок укладання, дії, зміни та розірвання господарських договорів, спеціальні норми, що містяться в Законі України "Про житлово-комунальні послуги", Законі України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" , Правилах приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення, затверджені Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 01.12.2017р. року №316, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 15.01.2018р. за №56/31508, Правилах користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України від 27.06.2008р. №190," і що саме відмова відповідача змусила позивача звернутися до суду для вирішення спору, що виник між ОСОБА_2 УВКГ "Ковельводоканал" та ТОВ "Негабарит".

Також, одночасно з апеляційною скаргою, скаржник заявив клопотання про поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги у якому покликається на те, що на адресу позивача ОСОБА_2 УВКГ "Ковельводоканал" повний текст рішення надійшов 28.12.2018р.. Проте, апеляційна скарга не була подана позивачем вчасно з огляду на те, що у штаті ОСОБА_2 УВКГ "Ковельводоканал" з січня 2018 року і по даний час посада юрисконсульта є незайнятою. Управління користується послугами адвокатів, які надають послуги з правових питань відповідно до потреби - підготовка позову, участь в судовому засіданні тощо. В зв’язку з закінченням 29.12.2018р. договору з представником, який брав участь в справі, та укладенням нового договору лише 24.01.2019р., управління не мало змоги кваліфіковано підготувати апеляційну скаргу, тим більше, що ні в кого з працівників ОСОБА_2 УВКГ "Ковельводоканал" не має юридичної освіти. В зв’язку з новорічними та різдвяними святами адвокат ОСОБА_1, яка здійснювала представництво інтересів позивача в справі №903/614/18 в суді першої інстанції, не працювала і договір з нею був укладений лише 24.01.2019р.. Тоді ж вона була ознайомлена із рішенням Господарського суду Волинської області в справі №903/614/18. Для підготовки апеляційного скарги на рішення суду потрібен певний час. Апеляційна скарга підготовлена 28.10.2019р., через п’ять днів з моменту передачі адвокату для ознайомлення повного тексту рішення суду, два з яких - 26 та 27 січня – вихідні, а 24 та 25 січня перебувала у відрядженні в м.Києві на засіданні Експертно-апеляційної ради при Державній регулятивній службі України з розгляду питання за скаргою ОСОБА_2 УВКГ "Ковельводоканал" на дії та рішення Держархбудінспекції у Волинській області.

ОСОБА_3 - західного апеляційного господарського суду №01-23/903/614/18/615/18 від 04.02.2019р. матеріали справи №903/614/18 витребувано з Господарського суд Волинської області.

12.02.2019р. до ОСОБА_3 - західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №903/614/18.

Ухвалою ОСОБА_3 - західного апеляційного господарського суду від 13.02.2019р. поновлено строк на подання апеляційної скарги ОСОБА_2 управління водопровідно-каналізаційного господарства "Ковельводоканал" на рішення Господарського суд Волинської області від 17.12.2018р. у справі №903/614/18, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 управління водопровідно-каналізаційного господарства "Ковельводоканал" на рішення Господарського суду Волинської області від 17.12.2018р. у справі №903/614/18 та справу №903/614/18 призначено до розгляду на 26.02.2019р. об 14:30год..

21.02.2019р. на електронну адресу та 25.02.2019р. на поштову адресу ОСОБА_3 - західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Негабарит" надійшло клопотання від 21.02.2019р. №17 про відкладення розгляду справи, в якому, зокрема, покликається на те, що оскаржене рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому апеляційна скарга є безпідставною та не підлягає до задоволення. Зазначає, що надати відзив на апеляційну скаргу до судового засідання не має можливості, оскільки ухвалу суду отримано ним лише 21.02.2019р., та просить продовжити відповідачу строк для надання відзиву на апеляційну скаргу. Також, зазначає, що ТОВ "Негабарит" є стороною по іншій справі, яка буде слухатись 26.02.2019р. у Господарському суду Волинської області.

В судовому засіданні 26.02.2019р. представник скаржника поклалась на розсуд суду щодо заявленого відповідачем клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги.

Розглянувши зазначене клопотання колегія суддів відхиляє його з огляду на те, що матеріалів справи достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті за наявними у ній матеріалами, водночас при відкритті апеляційного провадження та призначення справи до розгляду нові докази не витребовувались та учасниками справи не надавались. Крім того, суд, призначаючи справу до розгляду, надавав можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Представник скаржника в судовому засіданні 26.02.2019р. підтримала доводи апеляційної скарги та надала пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважає рішення місцевого суду незаконним та необґрунтованим. Просить суд рішення Господарського суд Волинської області від 17.12.2018р. у справі №903/614/18 скасувати та ухвалити нове, яким задовільнити позов в частині визнання договору таким, строк дії якого закінчився.

Відповідач не скористався своїм правом згідно ч.1 ст.263 ГПК України та не надав суду відзиву на апеляційну скаргу, що згідно ч.3 ст. 263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Сторони були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази. Однак, відповідач наданим йому процесуальним правом не скористався та в судове засідання не з'явився, своїх повноважних представників не направив.

Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю відповідача.

У відповідності до ст.ст.222, 223 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол судового засідання.

Згідно із ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши пояснення представника скаржника, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, 01.03.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Негабарит" (споживач) та ОСОБА_2 управлінням водопровідно-каналізаційного господарства "Ковельводоканал" (виробник) укладено договір №542 на подачу холодної води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до комунальної каналізації (далі - договір), згідно п.1.1 якого, виробник забезпечує відпускання споживачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод в міську комунальну мережу водовідведення, а споживач зобов’язується прийняти ці послуги та оплатити їх в терміни, в порядку і на умовах визначених даним договором та Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №190 від 27.06.2008р. (п.1.1 договору).

У відповідності до п.2.1 договору, об’єктом використання води та приймання стоків є станція технічного обслуговування з автомийкою по вул.Володимирська, 154А у м.Ковелі.

Відповідно до п.4.1 договору, розрахунки за воду, використану споживачем, та стоки здійснюються на підставі щомісячно виставлених виробником рахунків, згідно з Правилами, чинним законодавством України та затвердженими тарифами. Рахунок наданий Водоканалом є одночасно актом передавання-приймання виконаних робіт.

Пунктом 9.1 договору сторони встановили, що цей договір укладається строком до 31.12.2013р. і набуває чинності з моменту його підписання. Договір вважається переукладеним на новий строк на таких же умовах, якщо за один місяць до його припинення жодна із сторін не заявить про закінчення строку його дії. Проект договору споживач зобов’язаний у 20-денний строк розглянути, оформити та повернути Водоканалу один його примірник.

Згідно п.10.1 договору, у випадку внесення змін у чинне законодавство, які суттєво можуть змінити права та обов’язки сторін, споживач і виробник вносять відповідні зміни до договору в установленому законодавством порядку.

Договір від 01.03.2012р. №542 на подачу холодної води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до комунальної каналізації підписаний сторонами та скріплений відтисками їх печаток.

Сторонами не заперечується, що враховуючи п.9.1 договору від 01.03.2012р. №542 на подачу холодної води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до комунальної каналізації, після закінчення строку його дії 31.12.2013р., в зв'язку з тим, що жодна із сторін не заявляла про припинення договору, договір був продовжений на такий же строк (670 днів), який закінчувався 30.10.2015р. та 31.08.2017р..

29.05.2017р. Ковельське УВКГ "Ковельводоканал" за три місяці до закінчення строку дії договору від 01.03.2012р. №542 на подачу холодної води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до комунальної каналізації (31.08.2017р.), надіслало на адресу ТОВ "Негабарит" лист №570 "Щодо переукладення договору".

Ковельське УВКГ "Ковельводоканал" повідомило ТОВ "Негабарит" про припинення договору від 01.03.2012р. №542 на подачу холодної води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до комунальної каналізації 31.08.2017р., в зв’язку із закінченням строку його дії та необхідністю переукладення нового договору, а також надання Виробнику послуг листа-заявки та документів, згідно зазначеного переліку.

29.06.2017р. та 10.08.2017р. ТОВ "Негабарит" було повторно направлено листи “Щодо переукладення договору”, з проханням надати лист-заявку на укладення договору з належними документами.

Надалі, ТОВ "Негабарит" листами від 31.07.2017р. та 05.09.2017р. повідомив позивача, що договір вважається переукладеним та діючим до закінчення його строку дії. Вказав, що документи, надання яких вимагає Ковельське УВКГ "Ковельводоканал" для переукладення договору, неодноразово надавалися ТОВ "Негабарит". З моменту укладення договору жодних змін, які б стосувалися будь-яких умов договору не відбулося.

За вказаних обставин, Ковельське управління водопровідно-каналізаційного господарства "Ковельводоканал" звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Негабарит", в якому просить визнати, що строк дії договору на подачу холодної води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до комунальної каналізації №542 від 01.03.2012р. закінчився 31.08.2017р., а також зобов’язати відповідача подати до виробника послуг - ОСОБА_2 УВКГ "Ковельводоканал", лист-заявку про укладення договору про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення та документи згідно наведеного в позовній заяві переліку.

Обґрунтовуючи позовну заяву, Ковельське управління водопровідно-каналізаційного господарства "Ковельводоканал" посилається на те, що у зв’язку із змінами в законодавстві, що регулює сферу надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, виникла необхідність в перегляді істотних умов та укладенні нового договору.

Зокрема, 29.05.2017р. позивачем за три місяці до закінчення строку дії (31.08.2017р.) договору з відповідачем, було направлено на адресу відповідача лист №570 "Про переукладення договору", яким повідомлялося, що строк дії договору №542 від 01.03.2012р. на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до комунальної каналізації припиняється 31.08.2017р. В зв’язку з цим, повідомлено споживача, що для укладення нового договору необхідно надати виробнику послуг лист-заявку та документи, згідно переліку.

Також, 26.06.2017р. було направлено повторно такий же лист №856, з проханням надати лист-заявку на укладення договору з належними документами.

Таким чином, оскільки відповідач вважає, що договір №542 від 01.03.2012р. є діючим, позивач звернувся до суду з позовом про визнання договору таким, строк дії якого закінчився та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 30.08.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №903/614/18, ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

10.10.2018р. на адресу Господарського суду Волинської області надійшов відзив на позовну заяву (вх.№33 від 03.10.2018р.), в якому відповідач заперечує проти позову та зазначає, що протягом 2017-2018р.р. Ковельське УВКГ "Ковельводоканал" неодноразово підтверджувало своїми діями чинність та дійсність договору №542 від 01.03.2012р. на подачу холодної води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до комунальної каналізації. Вказує, що позивачем проводилась фіксація показів засобів обліку, надавались рахунки на оплату спожитих послуг, проводилося обстеження водопровідної та каналізаційної мережі підприємства, перевірялася якість стічних вод. В зв’язку з цим вважає договір діючим, позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими, а позовну заяву такою, що не підлягає до задоволення.

02.11.2018р. позивач надіслав на адресу Господарського суду Волинської області відповідь на відзив (вх.№01-55/11941/18), в якій зазначив, що вказані відповідачем у відзиві дані не відповідають дійсності. Водопостачання до підприємства скаржника не відключене, перешкод в здійсненні господарської діяльності скаржнику не чиниться. Надаючи неправдиву інформацію ТОВ “Негабарит” має на меті уникнути відповідальності за безоблікове споживання води, за несанкціоновані скиди стічних вод. Також зазначає, що відсутність письмового оформлення договору з позивачем не позбавляє відповідача обов’язку оплачувати надані йому послуги.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 22.11.2018р. закрито підготовче провадження та розпочато розгляд справи по суті після закінчення підготовчого провадження за клопотанням сторін.

Як вже зазначалося, рішенням Господарського суд Волинської області від 17.12.2018р. у справі №903/614/18 у позові відмовлено.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.5 ст.55 Конституції України).

Відповідно до п.2 ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

У відповідності до п.1 ст.12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Як встановлено ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 ГК України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 ст.628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 180 Господарського кодексу України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

За приписами ст.181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:

вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;

примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;

типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;

договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Зміст договору, що укладається на підставі державного замовлення, повинен відповідати цьому замовленню.

Суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умови таких договорів.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У відповідності до ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Частиною 1 ст.903 ЦК України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.905 ЦК України, строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

За приписами ст.ст.525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов’язання припиняється за домовленістю сторін (ч.1 ст.604 ЦК України).

Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст.598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За приписами ст.ст.1, 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", постачання холодної води споживачам та водовідведення є комунальними послугами.

Частиною 1 ст.19 Закону "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно ст.1 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води; а централізоване водовідведення, як господарську діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об'єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов'язаних єдиним технологічним процесом.

Статтями 1, 4 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" передбачено, що суб'єктами відносин у сфері питної води та питного водопостачання є: органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, до сфери управління яких належать об'єкти питного водопостачання; підприємства питного водопостачання, що здійснюють експлуатацію об'єктів централізованого питного водопостачання, забезпечують населення питною водою за допомогою пунктів розливу (в тому числі пересувних), застосування установок (пристроїв) підготовки питної води та виробництво фасованої питної води; споживачі питної води - юридичні або фізичні особи, які використовують питну воду для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб.

Згідно Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", централізоване водовідведення - господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об'єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов'язаних єдиним технологічним процесом.

Статтею 6 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" визначено, що державна політика у сфері питної води та питного водопостачання будується на принципах державного управління і регулювання відносин у сфері питної води та питного водопостачання, додержання єдиних правил, норм і стандартів усіма суб'єктами відносин у сфері питної води та питного водопостачання.

За змістом ст.19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" укладення договору між підприємством водопостачання та споживачем на надання послуг з водопостачання є обов'язковим. Порядок надання споживачам послуг з питного водопостачання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Як свідчать матеріали справи, 01.03.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Негабарит" (споживач) та ОСОБА_2 управлінням водопровідно-каналізаційного господарства "Ковельводоканал" (виробник) укладено договір №542 на подачу холодної води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до комунальної каналізації (далі - договір), згідно п.1.1 якого, виробник забезпечує відпускання споживачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод в міську комунальну мережу водовідведення, а споживач зобов’язується прийняти ці послуги та оплатити їх в терміни, в порядку і на умовах визначених даним договором та Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №190 від 27.06.08р. (п.1.1 договору).

Позивачем зазначено та не заперечується відповідачем, що враховуючи п.9.1 договору від 01.03.2012р. №542 на подачу холодної води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до комунальної каналізації, після закінчення строку його дії 31.12.2013р., в зв'язку з тим, що жодна із сторін не заявляла про припинення договору, договір був продовжений на такий же строк (670 днів), який закінчувався 30.10.2015р. та 31.08.2017р..

Судом встановлено, що 29.05.2017р. Ковельське УВКГ "Ковельводоканал" за три місяці до закінчення строку дії договору від 01.03.2012р. №542 на подачу холодної води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до комунальної каналізації (31.08.2017р.), надіслало на адресу ТОВ "Негабарит" лист № 570 "Щодо переукладення договору".

Також, позивачем повідомлено відповідача про припинення договору №542 від 01.03.2012р. 31.08.2017р., в зв’язку із закінченням строку його дії та необхідністю переукладення нового договору, а також надання виробнику послуг листа-заявки та документів, згідно зазначеного переліку.

29.06.2017р. та 10.08.2017р. відповідачу було повторно направлено листи "Щодо переукладення договору", з проханням надати лист-заявку на укладення договору з належними документами.

У відповідь, відповідач листами від 31.07.2017р. та 05.09.2017 р. повідомив позивача, що договір вважається переукладеним та діючим до закінчення його строку дії. Вказав, що документи, надання яких вимагає Ковельське УВКГ "Ковельводоканал" для переукладення договору, неодноразово надавалися ТОВ "Негабарит". З моменту укладення договору жодних змін, які б стосувалися будь-яких умов договору не відбулося.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, звертаючись до відповідача з листами щодо переукладення договору, не направляв відповідачу (споживачу) проект нового договору, який споживач, відповідно до п.9.1 діючого договору від 01.03.2012р. №542 на подачу холодної води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до комунальної каналізації, зобов’язаний у 20-денний строк розглянути, оформити та повернути позивачу.

Водночас, у своїх листах позивач лише повідомляв відповідача про припинення дії договору в зв’язку із закінченням строку його дії, з метою переукладення договору, проте не надіслав відповідачу проекту нового договору для переукладення на нових умовах, як і не зазначав, що договір буде припинено у зв’язку із закінченням строку його дії.

Таким чином, за вказаних обставин згідно п.9.1 договору №542 від 01.03.2012р. договір є переукладеним на новий строк, на таких же умовах.

Також, з матеріалів справи вбачається, що у вересні 2017 року позивач продовжував надавати відповідачу послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, фіксувати показники засобів обліку спожитої води та виставляти рахунки, з посиланням на договір №542 від 01.03.2012р., про що свідчить рахунок №29835 від 29.09.2017р., який згідно п.4.1 договору є актом передавання-приймання виконаних робіт за розрахунковий період з 01.09.2017р. по 30.09.2017р..

Таким чином, враховуючи вище викладене, своїми діями Ковельське УВКГ "Ковельводоканал" підтвердило чинність та продовження дії договору №542 від 01.03.2012р. на подачу холодної води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до комунальної каналізації, а саме проводилась фіксація показів засобів обліку, надавалися послуги та виставлялися рахунки на оплату спожитих послуг, проводилося обстеження водопровідної та каналізаційної мережі підприємства, перевірялася якість стічних вод.

За вказаних обставин, враховуючи відсутність доказів відмови у пролонгації спірного договору у встановлений строк та те, що позивач надсилав відповідачу листи щодо переукладення, а не припинення договору за відсутності проекту нового договору, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з обґрунтованим висновком суду першої інстанції, що договір від 01.03.2012р. №542 на подачу холодної води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до комунальної каналізації був продовжений на той самий термін.

Отже, виходячи із системного аналізу обставин встановлених при розгляді даної справи у їх сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції вважає вірним висновок Господарського суду Волинської області про те, що вимоги позивача є безпідставними та не підлягають до задоволення.

Водночас, покликання скаржника в апеляційній скарзі на те, що суд не надав правової оцінки таким обставинам зокрема, що 02.02.2018р. набули чинності "Правила приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення", затверджені Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 01.12.2017р. №316, зареєстровані в Міністерстві, юстиції України 15.01.2018р. за №56/31508, до уваги колегії суддів не береться, оскільки вони не можуть застосовуватись до правовідносин, які склалися між сторонами у 2017 році, оскільки як зазначає сам позивач вини набули чинності лише 02.02.2018р..

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

В силу приписів ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Натомість, скаржником не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до ст.276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених обставин, рішення Господарського суд Волинської області від 17.12.2018р. у справі №903/614/18 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 управління водопровідно-каналізаційного господарства "Ковельводоканал" - без задоволення.

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 управління водопровідно-каналізаційного господарства "Ковельводоканал", м.Ковель Волинської області залишити без задоволення, а рішення Господарського суд Волинської області від 17.12.2018р. у справі №903/614/18 - без змін.

2. Справу №903/614/18 повернути до Господарського суду Волинської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст.287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "27" лютого 2019 р.

Головуючий суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Савченко Г.І.