ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2019 року

м. Київ

Справа № 569/17272/15-ц

Провадження № 14-338цс18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Князєва В. С.,

судді-доповідача СитнікО. М.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3, Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Рівне 1» (далі - ТОВ «ТРК «Рівне 1»),

відповідач - Приватне підприємство «Телерадіокомпанія Сфера-ТВ» (далі - ПП «ТРК Сфера-ТВ»),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_4,

розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ПП «ТРК «Сфера-ТВ»

на рішення Апеляційного суду Рівненської області від 22 грудня 2016 року у складі колегії суддів Бондаренко Н. В., Григоренка М. П., Хилевича С. В.

у цивільній справі за позовом ОСОБА_3, ТОВ «ТРК «Рівне 1» до ПП «ТРК «Сфера-ТВ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_4, про зобов'язання вчинити дії та стягнення компенсації.

УСТАНОВИЛА:

У грудні 2015 року ОСОБА_3 і ТОВ «ТРК «Рівне 1» звернулися до суду з позовом у якому зазначали, що у 2006 році творчою працею художника-постановника ТОВ «ТРК «Рівне 1» ОСОБА_3, у рамках виконання службового доручення від 05 травня 2006 року, було створено службовий твір образотворчого мистецтва «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Відповідно до договору про розподіл майнових прав на службові твори від 26 грудня 2005 року, укладеного між ТОВ «ТРК «Рівне 1» та працівником ОСОБА_3, всі виключні майнові права на вказаний твір належать ТОВ «ТРК «Рівне 1».

У 2013 році позивачам стало відомо, що ПП «ТРК «Сфера-ТВ»використало їхній твір без дозволу, шляхом розміщення примірника твору в мережі Інтернет на сайті sfera-tv.com.ua у шести окремих (самостійних) випусках програми ПП «ТРК «Сфера-ТВ»під однойменною назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1».

На підставі викладеного, а також посилаючись на преюдиційність перелічених вище обставин, які, на думку позивачів, встановлені судовими рішеннями у справі № 918/1037/14 та не можуть знову оспорюватися в іншому процесі, позивачі просили зобов'язати ПП «ТРК «Сфера-ТВ» здійснити публікацію про порушення авторських прав ОСОБА_3 і ТОВ «ТРК «Рівне 1» на твір «Позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1» на офіційному сайті відповідача: http://sfera-tv.com.ua та стягнути з ПП «ТРК «Сфера-ТВ» на користь ТОВ «ТРК «Рівне 1» суму компенсації за використання твору у шести програмах «ІНФОРМАЦІЯ_1» в загальному розмірі 60 мінімальних заробітних плат, що становить 82 680 грн.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 07 листопада 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_3 і ТОВ «ТРК «Рівне 1»відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачами належними та допустимими доказами не доведено, що відповідачем саме 06 червня, 05 вересня, 12 вересня, 03 жовтня, 10 жовтня та 17 жовтня 2013 року у програмі «ІНФОРМАЦІЯ_1» використовувався твір образотворчого мистецтва «Позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1», авторське право на який зареєстроване саме за ОСОБА_3, та не доведено ідентичності твору образотворчого мистецтва «ІНФОРМАЦІЯ_1», авторське право на який зареєстровано за ОСОБА_3, із графічним зображенням логотипу «ІНФОРМАЦІЯ_1», авторське право на яке зареєстровано за ОСОБА_4

Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 22 грудня 2016 року рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 07 листопада 2016 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_3 і ТОВ «ТРК «Рівне 1» задоволено. Зобов'язано ПП «ТРК «Сфера-ТВ» опублікувати на своєму офіційному сайті: http://sfera-tv.com.ua на протязі місяця з дня ухвалення цього рішення повідомлення про те, що ПП «ТРК «Сфера-ТВ» порушено авторські права ОСОБА_3 і ТОВ «ТРК «Рівне 1» на твір образотворчого мистецтва «Позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1». Постановлено стягнути з ПП «ТРК «Сфера-ТВ» на користь ТОВ «ТРК «Рівне 1» компенсацію за порушення майнових авторських прав у розмірі 60 мінімальних заробітних плат - 82 680 грн.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що рішенням Господарського суду Рівненської області від 09 вересня 2014 року встановлено, що усі авторські (майнові) права інтелектуальної власності на службовий твір образотворчого мистецтва «ІНФОРМАЦІЯ_1» належать ТОВ «ТРК «Рівне 1», автором цього твору є ОСОБА_3; ПП «ТРК «Сфера-ТВ» використовувало у 2013 році твір образотворчого мистецтва «ІНФОРМАЦІЯ_1» (без будь-якого на те дозволу ТОВ «ТРК «Рівне 1») та розмістило його у випусках власної програми під однойменною назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1», що відповідно до частини третьої статті 61 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій, не потребує доказування.

У січні 2017 року ПП «ТРК «Сфера-ТВ» звернулося до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій просило скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого суду, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права.

Доводи, наведені в касаційній скарзі

Касаційну скаргу мотивовано тим, що судом апеляційної інстанції не встановлено факту використання ПП «ТРК «Сфера-ТВ» твору образотворчого мистецтва «Позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1» ОСОБА_3 06 червня, 05 вересня, 12 вересня, 03 жовтня, 10 жовтня та 17 жовтня 2013 року (тобто у шести програмах) за переліченими у позовній заяві інтернет-адресами та ідентичності використаного за цими адресами твору та твору ОСОБА_3, при цьому такі обставини не підтверджені й у рішеннях господарських судів, на які суд послався як на преюдиційні.

Крім того, заявник стверджував, що вказані факти не можуть підтверджуватися й наявним висновком експерта від 23 жовтня 2013 року № 3526 через те, що експерт не здійснював дослідження самих телевізійних програм, не вказав точного часу використання спірного твору у них і не мав права проводити таке дослідження за відсутності відповідної спеціалізації, а також не був попереджений про кримінальну відповідальність.

ПП «ТРК «Сфера-ТВ» також вказувало про добросовісність використання спірного твору, відсутність його вини та причинно-наслідкового зв'язку між завданою шкодою і поведінкою відповідача, неналежний спосіб захисту порушеного права в частині, що стосується здійснення публікації про порушення авторських прав, а також про те, що ТОВ «ТРК «Рівне 1» не має права одноособового звернення до суду із вимогою про стягнення компенсації, оскільки співвласником майнових прав на телевізійний проект «ІНФОРМАЦІЯ_1» є ОСОБА_4

Крім іншого, відповідач зауважував, що апеляційним судом не враховано висновок спеціаліста від 05 вересня 2014 року № 56313, яким підтверджується, що ОСОБА_3 не можна вважати автором твору образотворчого мистецтва «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Також ПП «ТРК «Сфера-ТВ» зазначало, що справа в частині вирішення позову ТОВ «ТРК «Рівне 1» до нього не підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки такий спір віднесено до компетенції господарських судів.

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

У лютому 2017 року позивачами подано заперечення, у яких ОСОБА_3 і ТОВ «ТРК Рівне 1» просили касаційну скаргу ПП «ТРК Сфера-ТВ» відхилити, а рішення суду апеляційної інстанції - залишити без змін.

Ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 травня 2017 року вказану справу призначено до судового розгляду.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким ЦПК України викладено в новій редакції.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України в редакції цього Закону провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У березні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 липня 2018 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 ЦПК України, яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 20 серпня 2018 року справу прийнято для продовження розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження.

Позиція ВеликоїПалати Верховного Суду

Велика Палата Верховного Суду, заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та матеріали справи, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Спір виник у зв'язку зі стверджуваним порушенням авторських прав позивачів: особистих немайнових і майнових прав інтелектуальної власності.

Згідно з частиною першої статті 423 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особистими немайновими правами інтелектуальної власності є:

1) право на визнання людини творцем (автором, виконавцем, винахідником тощо) об'єкта права інтелектуальної власності;

2) право перешкоджати будь-якому посяганню на право інтелектуальної власності, здатному завдати шкоди честі чи репутації творця об'єкта права інтелектуальної власності;

3) інші особисті немайнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Відповідно до статті 438 ЦК України автору твору належать особисті немайнові права, встановлені статтею 423 цього Кодексу, а також право:

1) вимагати зазначення свого імені у зв'язку з використанням твору, якщо це практично можливо;

2) забороняти зазначення свого імені у зв'язку з використанням твору;

3) обирати псевдонім у зв'язку з використанням твору;

4) на недоторканність твору.

Згідно з частиною першою статті 14 Закону України від 23 грудня 1993 року № 3792-XII «Про авторське право і суміжні права» (далі - Закон № 3792-XII) автору належать такі особисті немайнові права:

1) вимагати визнання свого авторства шляхом зазначення належним чином імені автора на творі і його примірниках і за будь-якого публічного використання твору, якщо це практично можливо;

2) забороняти під час публічного використання твору згадування свого імені, якщо він як автор твору бажає залишитись анонімом;

3) вибирати псевдонім, зазначати і вимагати зазначення псевдоніма замість справжнього імені автора на творі і його примірниках і під час будь-якого його публічного використання;

4) вимагати збереження цілісності твору і протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі і репутації автора.

Відповідно до частини першої статті 424 ЦК Українимайновими правами інтелектуальної власності є:

1) право на використання об'єкта права інтелектуальної власності;

2) виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності;

3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання;

4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Статтею 440 ЦК України передбачено, що майновими правами інтелектуальної власності на твір є:

1) право на використання твору;

2) виключне право дозволяти використання твору;

3) право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання;

4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону 3792-XII до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать:

а) виключне право на використання твору;

б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Згідно з частиною третьою статті 423 ЦК України особисті немайнові права інтелектуальної власності не залежать від майнових прав інтелектуальної власності. При цьому відповідно до частини 2 статті 14 Закону № 3792-XII особисті немайнові права автора не можуть бути передані

(відчужені) іншим особам; частиною другою статті 201 ЦК України авторство віднесене до особистих немайнових благ, які охороняються цивільним законодавством.

Таким чином, особисті немайнові права інтелектуальної власності та майнові права інтелектуальної власності є різними за змістом і є незалежними одні від одних.

До того ж у справі, що розглядається, ці права належать різним позивачам: ОСОБА_3 належать особисті немайнові права інтелектуальної власності, а ТОВ «ТРК Рівне 1» - майнові права інтелектуальної власності. Ці права позивачі здійснюють незалежно один від одного відповідно до змісту кожного з цих прав.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 423 ЦК України одним із особистих немайнових прав інтелектуальної власності є право на визнання людини автором об'єкта права інтелектуальної власності. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 438 ЦК України автору твору належить, зокрема, право вимагати зазначення свого імені у зв'язку з використанням твору, якщо це практично можливо. Відповідно до статті 14 Закону № 3792-XII автору належить, зокрема, особисте немайнове право вимагати визнання свого авторства шляхом зазначення належним чином імені автора на творі і його примірниках і за будь-якого публічного використання твору, якщо це практично можливо.

Водночас згідно з пунктом 2 частини першої статті 440 ЦК України до майнових прав інтелектуальної власності на твір віднесено виключне право дозволяти використання твору; відповідно до пункту «б» частини першої статті 15 Закону № 3792-XII до майнових прав належить виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Отже, право вимагати зазначення свого імені у зв'язку з використанням твору входить до складу особистих немайнових прав інтелектуальної власності на твір; натомість таке право не входить до складу майнових прав інтелектуальної власності на твір. При цьому виключне право дозволяти використання твору входить до складу майнових прав інтелектуальної власності на твір; натомість таке право не входить до складу особистих немайнових прав інтелектуальної власності на твір.

У зв'язку з різним змістом особистих немайнових прав інтелектуальної власності з одного боку і майнових прав інтелектуальної власності, - з іншого, їх порушення пов'язується з різними обставинами.

Так, використання твору без зазначення імені автора є порушенням його особистого немайнового права інтелектуальної власності, але не є порушенням майнового права інтелектуальної власності суб'єкта такого права. Натомість використання твору без дозволу суб'єкта майнових прав інтелектуальної власності на цей твір є порушенням виключного майнового права такого суб'єкта, але не є порушенням особистого немайнового права інтелектуальної власності автора твору.

У справі, що розглядається, спір виник не у зв'язку з самим фактом використання твору відповідачем, а у зв'язку з неправомірністю такого використання. При цьому неправомірність використання твору по відношенню до кожного з позивачів, яким належать різні права інтелектуальної власності, є різною за своїм характером і пов'язується з різними обставинами. Порушення особистого немайнового праваінтелектуальної власності ОСОБА_3 полягає у використанні твору без зазначення імені автора. Натомість порушення майнового права інтелектуальної власності ТОВ «ТРК «Рівне 1» полягає у використанні твору без дозволу ТОВ «ТРК «Рівне 1».

Різний зміст особистих немайнових прав інтелектуальної власності і майнових прав інтелектуальної власності та різний характер їх можливих порушень зумовлюють і різницю в належних способах, які здатні призвести до ефективного захисту цих прав.

Відповідно до статті 432 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 ЦК України; суд у випадках та в порядку, встановлених законом, може постановити рішення, зокрема, про:

1) застосування негайних заходів щодо запобігання порушенню права інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів;

2) зупинення пропуску через митний кордон України товарів, імпорт чи експорт яких здійснюється з порушенням права інтелектуальної власності;

3) вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених або введених у цивільний оборот з порушенням права інтелектуальної власності та знищення таких товарів;

4) вилучення з цивільного обороту матеріалів та знарядь, які використовувалися переважно для виготовлення товарів з порушенням права інтелектуальної власності або вилучення та знищення таких матеріалів та знарядь;

5) застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об'єкта права інтелектуальної власності. Розмір стягнення визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення;

6) опублікування в засобах масової інформації відомостей про порушення права інтелектуальної власності та зміст судового рішення щодо такого порушення.

Згідно з частиною першою статті 52 Закону № 3792-XII (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних відносин та вирішення спору судами) при порушеннях будь-якою особою авторського права і (або)

суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні

передбачених договором умов використання творів і (або) об'єктів

суміжних прав, використанні творів і об'єктів суміжних прав з

обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і

(або) документів про управління правами чи створенні загрози

неправомірного використання об'єктів авторського права і (або)

суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і

майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав

суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право:

а) вимагати визнання та поновлення своїх прав, у тому числі

забороняти дії, що порушують авторське право і (або) суміжні права

чи створюють загрозу їх порушення;

б) звертатися до суду з позовом про поновлення порушених прав

та (або) припинення дій, що порушують авторське право та (або)

суміжні права чи створюють загрозу їх порушення;

в) подавати позови про відшкодування моральної (немайнової)

шкоди;

г) подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної

шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого

порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або)

суміжних прав, або виплату компенсацій;

д) вимагати припинення підготовчих дій до порушення

авторського права і (або) суміжних прав, у тому числі призупинення

митних процедур, якщо є підозра, що можуть бути пропущені на митну

територію України чи з її митної території контрафактні примірники

творів, фонограм, відеограм, засоби обходу технічних засобів

захисту, в порядку, передбаченому Митним кодексом України;

е) брати участь в інспектуванні виробничих приміщень,

складів, технологічних процесів і господарських операцій,

пов'язаних з виготовленням примірників творів, фонограм і

відеограм, щодо яких є підстави для підозри про порушення чи

загрозу порушення авторського права і (або) суміжних прав, у

порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

є) вимагати, в тому числі у судовому порядку, публікації в

засобах масової інформації даних про допущені порушення

авторського права і (або) суміжних прав та судові рішення щодо цих

порушень;

ж) вимагати від осіб, які порушують авторське право і (або)

суміжні права позивача, надання інформації про третіх осіб,

задіяних у виробництві та розповсюдженні контрафактних примірників

творів і об'єктів суміжних прав, а також засобів обходу технічних

засобів захисту, та про канали їх розповсюдження;

з) вимагати прийняття інших передбачених законодавством

заходів, пов'язаних із захистом авторського права та суміжних

прав.

Відповідно до частини другої статті 52 Закону № 3792-XII (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних відносин та вирішення спору судами) суд має право постановити рішення чи ухвалу про:

а) відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої

порушенням авторського права і (або) суміжних прав, з визначенням

розміру відшкодування;

б) відшкодування збитків, завданих порушенням авторського

права і (або) суміжних прав;

в) стягнення із порушника авторського права і (або) суміжних

прав доходу, отриманого внаслідок порушення;

г) виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від

10 до 50 000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування

збитків або стягнення доходу;

д) заборону опублікування творів, їх виконань чи постановок,

випуску примірників фонограм, відеограм, їх сповіщення, припинення

їх розповсюдження, вилучення (конфіскацію) контрафактних

примірників творів, фонограм, відеограм чи програм мовлення та

обладнання і матеріалів, призначених для їх виготовлення і

відтворення, публікацію у пресі інформації про допущене порушення

тощо, якщо у ході судового розгляду буде доведено факт порушення

авторського права і (або) суміжних прав або факт наявності дій, що

створюють загрозу порушення цих прав;

е) вимагати від осіб, які порушують авторське право і (або)

суміжні права позивача, інформацію про третіх осіб, задіяних у

виробництві та розповсюдженні контрафактних примірників творів та

об'єктів суміжних прав, засобів обходу технічних засобів та про

канали розповсюдження;

при визначенні розмірів збитків, які мають бути відшкодовані

особі, права якої порушено, а також для відшкодування моральної

(немайнової) шкоди суд зобов'язаний виходити із суті порушення,

майнової і моральної шкоди, завданої особі, яка має авторське

право і (або) суміжні права, а також із можливого доходу, який

могла б одержати ця особа. У розмір збитків, завданих особі, права

якої порушено, додатково можуть бути включені судові витрати,

понесені цією особою, а також витрати, пов'язані з оплатою

допомоги адвоката;

при визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість

відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у

встановлених пунктом «г» цієї частини межах визначити розмір

компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри

відповідача.

Способи захисту, передбачені у згаданих нормах законодавчих актів, наведені у загальному виді, аби охопити все розмаїття:

- особистих немайнових авторських прав;

- майнових авторських прав;

- суміжних прав (особистих немайнових і майнових прав виконавців літературних, драматичних, музичних, музично-драматичних, хореографічних, фольклорних та інших творів, виробників фонограм, відеограм і організацій мовлення);

- об'єктів авторського права - творів у галузі науки, літератури і мистецтва (літературні письмові твори белетристичного, публіцистичного, наукового, технічного характеру тощо; виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори; комп'ютерні програми; бази даних; музичні та інші твори, створені для сценічного показу, їх постановки; аудіовізуальні твори; твори образотворчого мистецтва; твори архітектури, містобудування і садово-паркового

мистецтва і так далі);

- порушень договору та позадоговірних правопорушень;

- наявних порушень і таких, що ймовірно можуть статися при створенні загрози неправомірного використання об'єктів авторського права або

суміжних прав.

Тому не всі із зазначених способів захисту можуть застосовуватись при порушенні особистих немайнових і майнових прав інтелектуальної власності. Належний спосіб або способи захисту обумовлюються змістом порушеного права та характером його порушення.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18).

У справі, яка розглядається, спосіб захисту, обраний позивачем ОСОБА_3, є належним, бо дозволяє ефективно захистити порушене особисте немайнове право інтелектуальної власності - право вимагати зазначення свого імені у зв'язку з використанням твору. Саме це право було порушене відповідачем шляхом використання твору без зазначення імені автора. Таке право може бути ефективно захищене шляхом ухвалення судового рішення про публікацію у пресі інформації про допущене порушення, оскільки внаслідок такої публікації інформація про авторство, прихована порушником, доводиться до відома невизначеного кола осіб. Таким чином, позовна вимога про публікацію у пресі інформації про допущене порушення відповідає належному способу захисту вказаного особистого немайнового права інтелектуальної власності на твір.

ТОВ «ТРК «Рівне 1» звернулось до суду у зв'язку із порушенням свого виключного майнового права дозволяти використання твору. Порушення полягає у використанні твору без дозволу ТОВ «ТРК «Рівне 1». При цьому ТОВ «ТРК «Рівне 1» звернулось з двома позовними вимогами: про публікацію у пресі інформації про допущене порушення та про стягнення грошової компенсації за порушення виключного майнового права (визначивши її розмір виходячи із шести випадків порушення майнового права). Друга з цих вимог відповідає належному способу захисту вказаного виключного майнового права, оскільки має економічний зміст. Використання твору без дозволу ТОВ «ТРК «Рівне 1» позбавило його можливості отримати дохід у вигляді плати за надання такого дозволу. Тому присудження грошової компенсації за стверджуване порушення виключного майнового права ТОВ «ТРК «Рівне 1» здатне його захистити. Натомість виключне майнове право дозволяти використання твору не може бути захищене шляхом опублікування повідомлення про порушення, бо воно не приведе до поновлення майнової сфери позивача.

Частиною другою статті 32 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій, було встановлено, що участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов'язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права і обов'язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права й обов'язки.

Таке ж правило встановлене частиною другою статті 50 ЦПК України в чинній редакції.

Водночас предметом спору у цій справі не є спільні права позивачів. Особисті немайнові права інтелектуальної власності автора твору - ОСОБА_3 і майнові права інтелектуальної власності на твір ТОВ «ТРК «Рівне 1» є різними за змістом і не є спільними.

Права позивачів виникли не з однієї підстави: відповідно до частини першої статті 437 ЦК України немайнове право ОСОБА_3 виникло в силу закону у зв'язку зі створенням твору з моменту такого створення; натомість майнове право ТОВ «ТРК «Рівне 1» перейшло до нього на підставі договору з ОСОБА_3 про розподіл майнових прав. При цьому і стверджуване порушення прав позивачів, як зазначено вище, виникло з різних підстав. Так, порушення особистого немайнового права ОСОБА_3 сталося у зв'язку з використанням твору без зазначення імені автора; натомість стверджуване порушення майнового права ТОВ «ТРК «Рівне 1» сталося із-за використання твору без дозволу ТОВ «ТРК «Рівне 1».

Предметом спору не є однорідні права позивачів: ОСОБА_3 належить особисте немайнове право, а ТОВ «ТРК «Рівне 1» - виключне майнове. При цьому і належні способи захисту позивачів є різними.

Отже, передбачені процесуальним законом умови процесуальної співучасті у цій справі не виконані.

ВеликаПалата Верховного Суду також звертає увагу, що розгляд обох позовних вимог у межах однієї справи одним судом у цьому разі не сприятиме ефективному судовому захисту прав та інтересів позивачів, оскільки при розгляді вимоги про стягнення компенсації суд відповідно до частини другої статті 52 Закону № 3792-XII зобов'язаний визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача, що не є необхідним при розгляді вимоги про опублікування повідомлення про порушення авторських прав.

Крім того, вимоги щодо застосування належних способів захисту порушених прав позивачів у цій справі не є нерозривно пов'язаними між собою, а від вирішення спору в частині однієї з вимог не залежить вирішення спору щодо інших вимог. Отже, не існує і інших міркувань щодо розумності і доцільності спільного розгляду позовних вимог позивачів.

ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої й апеляційної інстанцій, передбачав, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, зокрема, з цивільних відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (частина перша статті 15).

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з цивільних правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду).

Господарський процесуальний кодекс України (далі - ГПК України) у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій, встановлював юрисдикцію господарських судів у вирішенні, зокрема, спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав (крім спорів, визначених у переліку, наведеному в пункті 1 частини першої статті 12 ГПК України).

Відповідно до статті 1 ГПК України право звертатися до господарського суду належить, зокрема, підприємствам, установам, організаціям, іншим юридичним особам.

За статтею 21 ГПК України позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу; відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим Кодексом, - фізичні особи, яким пред'явлено позовну вимогу.

Справи у спорах між суб'єктами господарювання належать до юрисдикції господарських судів (стаття 20 ГПК України у чинній редакції).

Отже, спір у частині вимог ТОВ «ТРК «Рівне 1» має розглядатися за правилами господарського судочинства.

Виходячи з цього судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині вимог ТОВ «ТРК «Рівне 1» слід скасувати і закрити провадження у справі в цій частині. Відповідно абзац четвертий резолютивної частини рішення суду апеляційної інстанції слід змінити, виключивши з нього слова «та ТзОВ «Телерадіокомпанія Рівне 1»».

Щодо вирішення по суті спору в частині вимоги ОСОБА_3 Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.

Суд першої інстанції, відмовляючи у позові, виходив із того, що не доведено, використання відповідачем твору у певні дати та ідентичності використаного твору та твору ОСОБА_3 саме у ці дати. Водночас суд не взяв до уваги, що для задоволення вимоги ОСОБА_3 досить встановлення самого факту використання твору відповідачем та факту незазначення ОСОБА_3 як автора, оскільки відповідач заперечує авторство останнього і вважає автором твору третю особу - ОСОБА_4

Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що факт використання ПП «ТРК «Сфера-ТВ» у 2013 році твору образотворчого мистецтва та розміщення його у випусках власної програми не потребує доказування у цій справі, оскільки він встановлений рішенням Господарського суду Рівненської області від 09 вересня 2014 року, яким задоволено позов ТОВ «ТРК Рівне 1» про припинення використання твору «Позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1» ПП «ТРК «Сфера-ТВ».

При цьому не беруться до уваги доводи ПП «ТРК «Сфера-ТВ» про те, що судами не встановлено фактів використання ним твору у певні дати та ідентичності використаного за цими адресами твору та твору ОСОБА_3 саме у ці дати, оскільки встановлення кількості порушень особистого немайнового права та точних дат таких порушень не є обов'язковим для задоволення позову в частині цієї позовної вимоги.

Тому Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про задоволення позовної вимоги ОСОБА_3 про зобов'язання ПП «ТРК «Сфера-ТВ» опублікувати повідомлення про порушення останнім авторських прав ОСОБА_3

Розподіл судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частини сьомої статті 141 ЦПК України якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З урахуванням зазначеного, а також того, що судові рішення підлягають частковому скасуванню із закриттям провадження у справі, судові витрати, понесені ПП «ТРК «Сфера-ТВ» за подання касаційної скарги в розмірі 2949,84 грн (1240,20 грн * 120 % -майнова вимога + 1218,00 грн * 120 % -немайнова вимога), підлягають поверненню з Державного бюджету України.

Відповідно до статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права; зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Керуючись статтями 255, 259, 268, 400, 402, 409, 412, 414, 416, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Телерадіокомпанія «Сфера-ТВ» задовольнити частково.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 07 листопада 2016 року та рішення Апеляційного суду Рівненської області від 22 грудня 2016 року в частині вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Рівне 1» про зобов'язання Приватного підприємства «Телерадіокомпанія «Сфера-ТВ» опублікувати на своєму офіційному сайті: http://sfera-tv.com.ua на протязі місяця з дня ухвалення цього рішення повідомлення про те, що Приватним підприємством «Телерадіокомпанія «Сфера-ТВ» порушено авторські права Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Рівне 1» на твір образотворчого мистецтва «Позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1», скасувати, провадження у справі у цій частині закрити. У зв'язку з цим абзац четвертий резолютивної частини рішення Апеляційного суду Рівненської області від 22 грудня 2016 року змінити, виключивши з нього слова «та ТзОВ «Телерадіокомпанія Рівне 1»».

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 07 листопада 2016 року та рішення Апеляційного суду Рівненської області від 22 грудня 2016 року в частині вимогиТовариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Рівне 1» про стягнення з Приватного підприємства «Телерадіокомпанія «Сфера-ТВ» компенсації за порушення майнових авторських прав скасувати, провадження у справі у цій частині закрити.

В іншій частині рішення Апеляційного суду Рівненської області від 22 грудня 2016 року залишити без змін.

Повернути з Державного бюджету України Приватному підприємству «Телерадіокомпанія «Сфера-ТВ» 2949 (дві тисячі дев'ятсот сорок дев'ять) грн 84 коп. судових витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Суддя-доповідач В. С. Князєв О. М. СитнікСудді Н. О. Антонюк Л. М. Лобойко С. В. Бакуліна Н. П. Лященко В. В. Британчук О. Б. Прокопенко Д. А. Гудима Л. І. Рогач В.І. Данішевська І. В. Саприкіна О. С. Золотніков В. Ю. Уркевич О.Р. Кібенко О. Г. Яновська

Відповідно до частини третьої статті 415 Цивільного процесуального кодексу України постанова оформлена суддею Данішевською В. І.