КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю секретаря ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві кримінальне провадження №12017100050007170 від 31.07.2017 року відносно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Джезказган Республіки Казахстан, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, працюючого двірником ЖЕД-510, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого 28.04.2016 року Ірпінським міським судом Київської області за ч.3 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки, звільненого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком на 2 роки; ухвалою Апеляційного суду Київської області від 09.11.2016 року вирок Ірпінського міського суду Київської області від 28.04.2016 року за ч.3 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України в частині призначеного покарання до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки;

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України за апеляційною скаргою обвинуваченого на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 13 серпня 2018 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком ОСОБА_6 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України та йому призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ч.1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до покарання призначеного обвинуваченому за цим вироком, частково приєднано невідбуте покарання за вироком Ірпінського міського суду Київської області від 28.04.2016 року за ч.3 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України та призначено ОСОБА_6 остаточне покарання у виді 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Відповідно до ч.5 ст. 72 КК України ОСОБА_6 зараховано у строк призначеного покарання строк його попереднього ув`язнення по даному кримінальному провадженню у ДУ «Київський слідчий ізолятор» з 18.08.2017 року по 13.08.2018 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Цим вироком суд визнав доведеним, що ОСОБА_6 ,будучи раніше судимим за аналогічний корисливий злочин, маючи не зняту та непогашену у встановленому законом порядку судимість, на шлях виправлення не став та вчинив нове кримінальне правопорушення за наступних обставин.

Так, 31.07.2017 року приблизно о 00 год. 10 хв. ОСОБА_6 , проїжджаючи на велосипеді біля будинку №8 по проспекту Героїв Сталінграда в м. Києві, побачив раніше незнайомого чоловіка ОСОБА_7 , який знаходився у непритомному стані лежачи на газоні, біля якого знаходився пакет з належним йому майном. В цей час ОСОБА_6 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, з корисливих мотивів, підійшов до ОСОБА_7 та скориставшись, що останній знаходиться у непритомному стані, шляхом вільного доступу, взяв з газону вищезазначений пакет, в якому знаходилисьбейсболка з написом«DIZEL» вартістю 1449 грн. та сонцезахисні окуляри, які матеріальної цінності для потерпілого не становлять, а також з кишень штанів, в які був одягнутий ОСОБА_7 , таємно викрав мобільний телефон«Айфон 6»(ІМЕІ: НОМЕР_1 ) вартістю 3000 грн. з сім-картою мобільного оператора «Лайфселл» і картою пам`яті на 16 Гб, які матеріальної цінності для потерпілого не становлять, та запальничку марки «Dupont» вартістю 1000 грн. Після цього, ОСОБА_6 з викраденим майном з місця вчинення кримінального правопорушення зник, спричинивши потерпілому ОСОБА_7 майнову шкоду на загальну суму 5449 гривень.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 , посилаюсь на невідповідність висновків суду викладених у вироку фактичним обставинам справи, просить скасувати вирок Оболонського районного суду м. Києва від 13.08.2018 року та призначити новий розгляд даного кримінального провадження в суді першої інстанції, змінивши йому запобіжний захід на більш м`який, не пов`язаний з триманням під вартою.

В обґрунтування своїх вимог посилається на порушення судом першої інстанції вимог ст.ст. 94, 370 КПК України, який під час розгляду даної справи не повно з`ясував всі обставини вчинення кримінального правопорушення, не взяв до уваги докази, які могли вплинути на його висновки та за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, не зазначив в судовому рішенні, чому суд взяв до уваги одні докази та відкинув інші, про які він зазначав під час судового розгляду.

Також вказує на численні, порушення вимог КПК України, допущені органами слідства та прокуратурою під час проведення досудового розслідування, зокрема: не допитано свідка, який міг би підтвердити наведені ним обставини, про ідо він неодноразово заявляв, в тому числі під час судового розгляду; не долучено до матеріалів справи відеозаписи з нагрудних камер (відеореєстраторів) працівників поліції, які проводили його затримання та відеозаписи з камер зовнішнього спостереження, встановлених неподалік місця вчинення злочину; не проведена очна ставка з потерпілим; не надано протокол первинного допиту затриманого щодо обставин вчинення даного кримінального правопорушення, а також інші порушення, які мають істотне значення для правильного вирішення справи. Крім того наголошує, що на момент його затримання заяви про вчинення злочину не існувало, яка була написана потерпілим лише через два дні після даної події, однак вказані обставини залишились поза увагою суду першої інстанції.

Крім того, апелянт зазначає, що не вчиняв інкримінований йому злочин, а вилучені у нього працівниками поліції речі потерпілого, які знаходились у паперовому пакеті на значній відстані від потерпілого, він знайшов на стоянці автомобілів та мав намір повернути власнику. При цьому наголошує, що коли він підібрав цей пакет, він не міг бачити потерпілого, тим більш торкатися його кишень.

В доповненнях до апеляційної скарги ОСОБА_6 вказує, що оскільки вироком Оболонського районного суду м. Києва від 13.08.2018 року він засуджений до остаточного покарання за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання не відбутого покарання за вироком Ірпінського міського суду Київської області від 31.08.2016 року, суд, при зарахуванні у строк покарання, призначеного за сукупністю вироків, строку його попереднього ув`язнення з 18.08.2017 року по 13.08.2018 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі, в порушення вимог ч. 2 ст. 5 КК України погіршив його становище, а тому, у відповідності з вимогами ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 383-VIII від 26.11.2015 року просить зарахувати йому весь строк попереднього ув`язнення з 18.08.2017 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого на підтримку доводів поданої ним апеляційної скарги, пояснення прокурора, який заперечував проти апеляційної скарги обвинуваченого, посилаючись на законність та обгрунтованість вироку суду, провівши судові дебати та надавши обвинуваченому останнє слово, перевіривши матеріали кримінального провадження №12017100050007170 та доводи на обгрунтування апеляційних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_6 задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно вимог передбачених ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто таким, що ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права та дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджуються доказами дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КГІК України, з наведенням мотивів та підстав його ухвалення.

За приписами ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і не упередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Ухвалюючи вирок, суд, у відповідності зі ст. 368 КГІК України, повинен вирішити питання чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; чи містить це діяння склад кримінального правопорушення та чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.

Переглядаючи вирок суду першої інстанції в межах поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вказані вимоги кримінального процесуального закону під час розгляду кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_6 та при ухваленні відносно нього вироку, судом були дотримані в повній мірі.

Так, суд першої інстанції, відповідно до положень ч.1 ст. 337 КГІК України, провівши в межах висунутого обвинувачення судовий розгляд даного кримінального провадження, дослідивши зібрані у встановленому законом порядку докази та за встановлених фактичних обставин, за яких ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, дійшов обґрунтованого висновку про його винуватість у таємному викраденні чужого майна (крадіжці) вчиненому повторно, з наведенням у вироку доказів встановлених під час досудового розслідування та досліджених в судовому засіданні, який підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_7 , свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , заявою потерпілого про вчинене кримінальне правопорушення (а.с. 164), протоколом огляду місця події від 31.07.2017 року та доданими до нього ілюстративними фототаблицями (а.с. 166-174), протоколом огляду речей і документів від 03.08.2017 року (а.с.175-179), постановою слідчого від 03.08.2017 року про визнання запальнички, сонцезахисних окулярів, бейсболки з цінником та мобільного телефону "Айфон 6" речовими доказами, які були передані на зберігання потерпілому (а.с. 185-186), протоколом проведення слідчого експерименту від 18.08.2017 року за участю ОСОБА_6 , в ході якого останній показав і розказав про обставини вчинення ним 31.07.2017 року крадіжки речей потерпілого, показав на місці де саме знаходився пакет з бейсболкою та сонцезахисними окулярами, які він забрав собі, а також де на газоні лежав потерпілий унепритомному стані, у якого з кишень штанів він викрав телефон та запальничку (а.с.203-211).

Наведені докази у своїй сукупності спростовують захисну позицію обвинуваченого, який свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав і наполягав на тому, що майно потерпілого він не викрадав, а знайшов.

Апеляційні твердження обвинуваченого ОСОБА_6 щодо неповного з`ясування судом всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення, який в ході судового розгляду не дослідив доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи і могли вплинути на висновки суду, зокрема не допитано свідка, який міг би підтвердити наведені ним обставини, не долучено до матеріалів справи відеозаписи з нагрудних камер (відеореєстраторів) працівників поліції, які проводили його затримання та відеозаписи з камер зовнішнього спостереження, встановлених неподалік місця вчинення злочину, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки такі докази в матеріалах кримінального провадження відсутні і сторонами такі докази на підтвердження тих обставин, про які зазначає обвинувачений, суду не подавались.

Що стосується протоколу такої слідчої дії як пред`явлення особи для впізнання по фотознімкам (а.с. 182-184), згідно якого потерпілий впізнав ОСОБА_6 як особу, яку він підозрює у вчиненні крадіжки його майна 31.07.2017 року, суд обґрунтовано визнав цей доказ сторони обвинувачення недопустимим доказом, вказавши при цьому, що він суперечить як показанням обвинуваченого в ході цього слідчого експерименту, так і показанням потерпілого ОСОБА_7 в суді, який повідомив, що вперше побачив обвинуваченого в залі суду і раніше його не бачив, а тому обґрунтовано не використав його як доказ при ухваленні обвинувального вироку відносно ОСОБА_6 .

Отже на переконання колегії суддів, суд першої інстанції, дослідивши всі наявні в матеріалах кримінального провадження докази, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_6 у таємному викраденні чужого майна вчиненому повторно та вірно кваліфікував дії останнього за ч.2 ст. 185 КК України, а відтак доводи апеляційної скарги обвинуваченого щодо наявності підстав для скасування вироку через невідповідність його висновків фактичним обставинам справи, з призначенням нового розгляду даного кримінального провадження в суді першої інстанції є безпідставними, оскільки аналіз матеріалів кримінального провадження свідчить, що органи досудового слідства і суд дослідили всі обставини, які могли мати значення для прийняття правильного рішення у справі і висновки суду ґрунтуються на достатніх та допустимих доказах безпосередньо досліджених судом в судовому засіданні.

При призначенні ОСОБА_11 покарання, суд першої інстанції у відповідності з вимогами ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відноситься до злочину середньої

тяжкості, особу винного, який раніше неодноразово судимий за аналогічні злочини проти власності і вказаний злочин вчинив під час іспитового строку встановленого йому вироком Ірпінського міського суду Київської області від 28.04.2016 року, працював двірником ЖЄД-510, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має сина 2008 року народження та за відсутності обставин які б пом`якшували або обтяжували покарання призначив обвинуваченому ОСОБА_6 із застуванням положень ч.1 ст. 71 КК України остаточне покарання за сукупністю вироків, яке на думку колегії суддів в повній мірі відповідає загальним засадам та меті покарання.

Враховуючи, що злочин, за який ОСОБА_6 був засуджений вироком Оболонського районного суду м. Києва від 13.08.2018 року він вчинив 31.07.2017 року, тобто в період іспитового строку, і до покарання призначеного за цим вироком, суд, за правилами ст. 71 КК України лише частково приєднав невідбуту частину покарання за вироком Ірпінського міського суду Київської області від 31.08.2016 року та у відповідності з вимогами ч.5 ст. 72 КК України обґрунтовано зарахував ОСОБА_6 у строк покарання призначеного за сукупністю вироків, строк його попереднього ув`язнення з 18.08.2017 року по 13.08.2018 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі, а тому доводи його апеляційної скарги щодо зарахування у строк покарання всього строку його попереднього ув`язнення з 18.08.2017 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі на підставі ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону №383-VIІІ від 26.11.2015 року, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах закону про кримінальну відповідальність.

Процесуальних порушень, які б давали підстави сумніватися в правильності прийнятого судом рішення відносно обвинуваченого ОСОБА_6 апеляційним судом не встановлено.

За викладеним, колегія суддів вважає вирок суду першої інстанції щодо обвинуваченого ОСОБА_6 законним та обґрунтованим, покарання необхідним й достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів і підстав для його скасування та призначення нового розгляду в суді першої інстанції, про ставиться питання в апеляційній скарзі, не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Оболонського районного суду м. Києва від 13 серпня 2018 року у кримінальному провадженні №12017100050007170 щодо ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України без зміни.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим, який утримується під вартою, у той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді: __________________ _________________ __________________

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3