СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Маслової З.Д.,

суддів Антонової І.В.,

Заплави Л.М.,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився,

відповідача: Алексеєнко М.П., дов. № 17-п від 14.06.2006, Білозор Г. І., дов. № 18 від 14.06.2006,

розглянувши апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Чайка" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В.) від 11.04.2006 у справі № 2-25/7285-2006

за позовом Сімферопольського районного центру зайнятості (вул. Кечкеметська, 198,Сімферополь,95022)

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Чайка" (вул. Розова, 1-а,Чайкине, Сімферопольський р-н,97521)

про стягнення 29493,34 грн. страхових внесків на соціальне страхування по безробіттю 26268,32 грн. та пені 3225,02 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.04.2006 у справі №2-25/7285-2006 позов задоволено у повному обсязі.

Рішення суду мотивовано тим, що заборгованість утворилась за період з 01.11.2003 по 31.12.2004 у зв'язку з неповним нарахуванням та перерахуванням коштів суб'єктом сплати єдиного сільськогосподарського податку, так як з 01.01.2001 законодавцем встановлено новий порядок сплати страхових внесків в тому числі і внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, які не входять з 01.01.2001 до складу фіксованого сільськогосподарського податку і повинні сплачуватися до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття на загальних підставах.

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Чайка" в апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що до 01.01.2001 діяв Закон України „Про збір на обов’язкове соціальне страхування” №402/97 –ВР від 26.06.1997, який визначав порядок справляння та використання збору на обов’язкове державне соціальне страхування (у тому числі на обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття) та Закон України „Про ставку збору на обов’язкове соціальне страхування” № 135-14 від 30.09.1999, згідно яких збір на обов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття був складовою частиною збору на обов’язкове державне соціальне страхування, про що прямо було вказано у Законі.

З 01.01.1999 дію Законів України №402/57-ВР від 26.06.1997 та № 135-14 від 30.09.1998, було зупинено Законом України №320 від 17.12.1998. „Про фіксований сільськогосподарський податок” для сільськогосподарських товаровиробників –платників фіксованого сільськогосподарського податку, яким є відповідач по справі.

Так як в Закон України „Про фіксований сільськогосподарський податок” були внесені зміни тільки з 23.12.2004 Законом України №2288 згідно яких цей збір не відноситься до системи оподаткування, у зв'язку з чим підстав для донарахування за листопад та грудень 2003 року та 12 місяців 2004 року заборгованості 26268,32 грн. та пені 3225,02 грн. не має.

Представники відповідача підтримали вимоги викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, причину неявки не повідомив, про час та місце слухання апеляційної скарги був сповіщений ухвалою від 30.05.2006.

Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Чайка” зареєстровано в Сімферопольському районному центрі зайнятості як платник внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття за № 12202170 з 23.01.2002.

Згідно тексту акту перевірки № 77 від 06.12.2004 правильності нарахування, своєчасності і повноти перерахування страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Чайка" станом на 06.12.2005 має заборгованість з внесків у сумі 26268,32 грн. та 3225,02 грн. - пені, а всього 29493,34 грн., яка виникла за період з 01.11.2003 та 12 місяців 2004 року.

З 01.01.2005 по 31.12.2005 нарахування та перерахування внесків проводилося своєчасно та у повному обсязі.

Причиною спору в даній справі є питання щодо правомірності нарахування позивачем заборгованості та пені відповідачу, як платнику фіксованого сільськогосподарського податку.

Позивач вважає, що відповідач повинен його сплачувати на загальних підставах у 2003-2004 роках.

Загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються Законом України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” від 02.03.2000 № 1533-ІІІ, який набрав чинності з 01.01.2001(далі –Закон № 1533) .

Відносно сільськогосподарських підприємств - платників фіксованого сільськогосподарського податку діє Закон України "Про фіксований сільськогосподарський податок” від 17.12.1998 № 320-XIV.

Відповідно до статті 34 Закону № 1533 забезпечення збору страхових внесків, контроль правильності їх нарахування та своєчасності сплати віднесено до обов’язків Фонду, у зв'язку з чим Сімферопольський районний центр зайнятості є належним позивачем по справі.

Стаття 35 названого Закону №1533 передбачає обов’язок роботодавця своєчасно та в повному обсязі сплачувати страхові внески.

Закон України “Про фіксований сільськогосподарський податок” від 17.12.1998 № 320-XIV (далі –Закон № 320) набрав чинності 01.01.1999.

Згідно з статті 1 цього Закону фіксований сільськогосподарський податок сплачувався в рахунок 4 податків та 8 зборів (обов’язкових платежів), в тому числі і в рахунок збору на обов'язкове соціальне страхування та збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

На 17.12.1998 (дата прийняття Закону №320) діяв Закон України "Про збір на обов'язкове державне соціальне страхування" перерахування збору становило 5,5% від фактичних витрат на оплату праці з них 3% перераховувалися до Фонду соціального страхування з непрацездатності та 2,5% до Фонду соціального страхування по безробіттю.

Стаття 6 Закону України №320 передбачала поділ фіксованого сільськогосподарського податку: 30% до місцевого бюджету, 68% на пенсійне страхування, 2% на соціальне страхування платники фіксованого сільськогосподарського податку розраховували та сплачували суму в цілому виходячи від розміру земельної площі експлуатованих сільськогосподарських угідь.

Таким чином, платники фіксованого сільськогосподарського податку сплачували внески у Фонд соціального страхування в спеціальному порядку.

Згідно пунктів 16, 20 статті 14 Закону України “Про систему оподаткування” № 1251-12 від 25.06.1991 із змінами та доповненнями, збір на обов'язкове соціальне страхування та фіксований сільськогосподарський податок віднесені до загальнодержавних податків і зборів (обов’язкові платежі).

Стаття 1 Закону України “Про систему оподаткування” № 1251-12 від 25.06.1991 передбачає, що встановлення та скасування податків і зборів (обов’язкових платежів) здійснюється відповідно до Закону України "Про систему оподаткування", інших законів України про оподаткування.

Частина 3 статті 1 вказаного вище Закону передбачає, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов’язкових платежів) не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

11.01.2001 прийнято Закон України "Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування" №2213 загальний процент платежів до Фонду соціального страхування 5,5% розділено на 2 фонди:

- 3% до Фонду з непрацездатності;

-2,5% до Фонду по безробіттю.

Хоча з господарського діяльності Фонд соціального страхування по безробіттю не є правонаступником загального Фонду соціального страхування, але для платників внесків фактично мало місце розділ загального проценту відрахувань у два різних фонди і загальний процент не збільшувався.

Крім того, Законом України “Про фіксований сільськогосподарський податок” № 320-XIV від 17.12.1998 не виключено пункт 14 про звільнення платників фіксованого сільськогосподарського податку від сплати збору на обов'язкове державне соціальне страхування, а страхування на випадок безробіття не було виведено із системи обов'язкового державного соціального страхування.

Як встановлено судом, відповідачем в листопаді та грудні 2003 року та 12 місяців 2004 року страхові внески нараховувалися та сплачувалися у розмірі 2% із загальної суми податків. Якщо виходити з акту перевірки № 17 від 06.12.2005 то відповідач, як платник фіксованого сільськогосподарського податку не повинен розділяти 2 % відрахувань між Фондами.

Збір на загальнообов'язкове державне соціально страхування виключено із Закону України "Про систему оподаткування" тільки Законом України №429 від 16.01.2003, якій діє з дня його опублікування (опубліковано 11.02.2003 в засобі масової інформації газета "Голос України" ).

Так як збір на загальнообов'язкове державне соціально страхування, передбачений абзацом 8 статті 1 Закону України "По фіксований сільськогосподарський податок" (збір на обов'язкове соціальне страхування), виключено з цього Закону тільки з прийняттям 23.12.2004 за №2287 Закону України "Про внесення змін в деякі закони України про оподаткування сільськогосподарських підприємств", яким виключено збір на загальнообов'язкове державне соціально страхування (Закон вступає в дію з 01.01.2005), відповідач не повинен у 2003-2004 роках сплачувати страхові внески у Фонд загальнообов'язкового державного соціально страхування України на випадок безробіття.

Статтею 22 Конституції України передбачено, що не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів.

Стаття 6 Господарського кодексу України проголосила гарантію держави рівного захисту всіх суб'єктів господарювання. Пункт 2 статті 17 Господарського кодексу України усуває подвійне оподаткування.

Законом України "Про державний бюджет на 2005 рік" платникам фіксованого сільськогосподарського податку встановлено 20% нарахування до пенсійного Фонду та загальні підстави по платежам до Фонду України соціального страхування на випадок безробіття, а також виключено статтю 1 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" згідно якої фіксований сільськогосподарський податок сплачувався в рахунок 4 податків та 8 зборів (обов’язкових платежів), в тому числі і в рахунок збору на обов'язкове соціальне страхування та збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, змінено також суму сплачуваного податку, зменшивши її на 70 % (виключивши з Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" статті з платежів до пенсійного Фонду та Фонду України соціального страхування на випадок безробіття, зменшивши платежі цього податку. Таким чином, з 01.01.2005 в законодавчому порядку змінено ставку фіксованого сільськогосподарського податку.

Незважаючи на те, що пунктом 2 розділу VIII “Прикінцеві положення” Закону № 1533 встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону України №1533, він не може застосовуватися до 01.01.2005 до платників фіксованого сільськогосподарського податку на підставі викладеного вище аналізу діючого законодавства.

Судове рішення підлягає скасуванню, так як не відповідає нормам матеріального закону.

Керуючись статтями 101, 103, (пункт 4) 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Чайка" задовольнити.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.04.2006 у справі №2-25/7285-2006 скасувати.

3. В позові відмовити.

4. Накази від 03.05.2006 вважати не підлягаючими виконанню.

Головуючий суддя З.Д. Маслова

Судді І.В. Антонова

Л.М. Заплава